Постанова

від 24.05.2023 по справі 2-3732/10

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

24.05.23

22-ц/812/508/23

Справа №2-3732/10 Головуючий суду першої інстанції Сухаревич З. М.

Провадження №22-ц/812/508/23 Доповідач суду апеляційної інстанції Локтіонова О. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

24 травня 2023 року м.Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Локтіонової О. В.,

суддів: Колосовського С. Ю., Ямкової О. О.,

із секретарем судового засідання Колосовою О. М.,

за участі:

представника скаржника Романцової Т. В.,

представника Інгульського ВДВС Тарасенка К. В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу заапеляційною скаргоюІнгульського відділудержавної виконавчоїслужби ум.Миколаєві Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Одеса) наухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 03квітня 2023року,постановлену о15год 20 хв під головуванням судді Сухаревич З. М.у приміщеннісуду ум. Миколаєві,повний текст якої складено 06 квітня 2023 року, за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі Інгульський ВДВС м.Миколаєва),

У С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 через свого представника подала до суду вказану скаргу, яку обґрунтовувала наступним.

У провадженнідержавного виконавцяІнгульського ВДВСм.Миколаєва перебувало виконавчепровадження №52672451 щодовиконання виконавчоголиста №2-3732-2010про стягненняз ОСОБА_1 у солідарному порядкуна користьАКБ «Форум»заборгованості за кредитним договором в сумі 185985,39 грн, штрафних санкцій в сумі 43504,96 грн та судових витрат в сумі 455 грн.

В межах цього виконавчого провадження державним виконавцем у 2016 та 2020 роках накладено арешт на майно заявника та оголошено заборону його відчуження.

ОСОБА_1 наполягала на тому, що свої зобов`язання перед стягувачем виконала у повному обсязі, що підтверджується довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Женева» від 14 вересня 2020 року.

У зв`язку з цим вона звернулася до Інгульського ВДВСм.Миколаєва з проханням зняти арешт з її майна.

Однак, виконавчою службою повідомлено скаржника про неможливість зняття арешту, оскільки існує заборгованість щодо сплати нею виконавчого збору в сумі 20874,82 грн та витрат виконавчого провадження в сумі 57,32 грн.

Посилаючись на неправомірність існування арешту її майна після погашення нею заборгованості, ОСОБА_1 просила визнати протиправною бездіяльність Інгульського ВДВСм. Миколаєва щодо не зняття арешту з її майна у виконавчому провадження №52672451 та зобов`язати виконавчу службу зняти арешт з всього її майна, який було накладено в межах зазначеного виконавчого провадження.

Позиція відповідача у суді першої інстанції

Інгульський ВДВС м.Миколаєва проти задоволення скарги заперечував, вказуючи на безпідставність заявлених у ній вимог, оскільки ОСОБА_1 не сплачено всіх коштів за виконавчим провадженням №52672451.

Також виконавча служба зазначала про те, що виконавчий документ було повернуто стягувачу, а тому, зважаючи на те, що виконавче провадження не було закінчене на підставі ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» та не сплачено виконавчий збір, відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 квітня 2023 року скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Інгульського ВДВС м.Миколаєва, яка полягала у не знятті арешту з майна ОСОБА_1 , накладеного у виконавчому провадженні №52672451.

Інгульський ВДВС м.Миколаєва зобов`язано зняти арешт з всього майна ОСОБА_1 , накладеного у виконавчому провадженні №52672451, а саме обтяження з нерухомого майна номер запису 17626005 внесений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 526 72451, виданий 18.10.2016 року, видавник: головний державний виконавець Лозенкова Є. В.; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 32545168 від 25.11.2016 08:31:08, ОСОБА_2 , Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області; обтяжувач: Очаківський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області та обтяження щодо грошових коштів ОСОБА_1 , які зберігаються на банківських рахунках відповідно до постанови про арешт коштів боржника від 18 березня 2020 року.

Постановляючи таке судове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки на даний час виконавчі дії відносно ОСОБА_1 не здійснюються, у стягувача відсутні майнові претензії до неї, відсутні відомості про виконання рішення виконавця про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору та інших витрат, то наявність арешту майна боржника є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись з рішенням суду, Інгульський ВДВС м.Миколаєва подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її скарги.

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, Інгульський ВДВС м.Миколаєва зазначав, що постанови про накладення арешту на майно боржника є законними та необхідними для реального виконання рішення суду. Підставою для зняття арешту з майна може бути лише закінчення виконавчого провадження, в той час як у цьому випадку виконавчий лист було повернуто стягувачу. ОСОБА_1 у повному обсязі не виконала своїх обов`язків, оскільки не сплатила виконавчий збір та витрати виконавчого провадження.

За такого, на думку Інгульського ВДВС м.Миколаєва, відсутні підстави для скасування арешту майна.

Доводи інших учасників справи

Скаржник через свого представника подала відзив на апеляційну скаргу, у якому наголошувала на тому, що оскаржувана ухвала суду є законною та обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 червня 2010 року з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у солідарному порядку на користь Акціонерного комерційного банку «Форум» стягнута заборгованість по кредитному договору в сумі 185985,39 грн, та штрафні санкції в сумі 43 504,96 грн. Також з кожного з відповідачів на користь Банку стягнуто судові витрати, які складалися з інформаційно-технічного збору в сумі 30 грн та держмита в сумі 425 грн (а.с.41).

Постановою головного державного виконавця Очаківського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Миколаївській області Лозенко Є. В. від 18 жовтня 2016 року відкрито виконавче провадження №52672451 з виконання виконавчого листа №2-3732-2010, виданого Заводським районним судом м. Миколаєва 21 липня 2010 року, про стягнення ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Форум» боргу в сумі 185985,39 грн (а.с.165).

Цього ж дня, постановою державного виконавця Лозенко Є. В. у межах суми боргу накладено арешт на все майно ОСОБА_1 та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику (а.с.166).

24 липня 2017 року державним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна боржника, а саме земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва площею 0,10 га з кадастровим номером 4825182800:03:000:0931, розташованої на території Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області (а.с.168-170).

26 січня 2018 року постановою державного виконавця знято арешт з зазначеної вище земельної ділянки у зв`язку з її реалізацією та надходження коштів, отриманих внаслідок її продажу.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 серпня 2018 року замінено стягувача ПАТ «Банк Форум» на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Женева» (а.с.60).

18 грудня 2018 року виконавче провадження передано на виконання до Інгульського ВДВС м.Миколаєва на підставі ч. 4 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.178).

Постановою державного виконавця Інгульського ВДВС м.Миколаєва від 18 березня 2020 року визначено мінімальний розмір витрат виконавчого провадження в сумі 203,38 грн (а.с.188).

Цього ж дня, постановою державного виконавця накладено арешт на кошти ОСОБА_1 , що містяться на усіх банківських рахунках, у тому числі які будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, у межах суми 225 430,48 грн (а.с.191-192).

07 серпня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.196).

Довідкою від 14 вересня 2020 року ТОВ «ФК «Женева» засвідчено відсутність фінансових та майнових вимог до ОСОБА_1 за кредитним договором №115/07/02-А від 04 липня 2007 року (а.с.117).

16 вересня 2022 року ОСОБА_1 через свого представника звернулася до Інгульського ВДВС м.Миколаєва із заявою про зняття арешту з належного їй майна.

Листом Інгульського ВДВС від 30 вересня 2022 року ОСОБА_1 повідомлено про відсутність підстав для зняття арешту у зв`язку з тим, що нею не сплачено виконавчий збір в сумі 20874,82 грн та витрати виконавчого провадження в сумі 57,32 грн (а.с.125).

Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування

Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно із положеннями статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до положень частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (частина 5 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 37 ЗаконуУкраїни «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов`язків, визначених статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження", щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.

Аналіз норм Закону України "Про виконавче провадження" щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягає примусовому виконанню.

Водночас у разі повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов`язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.

У справі, що переглядається, встановлено, що після повернення стягувачу виконавчого документа про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості, особа, яка придбала право вимоги, підтвердила повне виконання зобов`язань за кредитним договором.

Законом України «Про виконавче провадження» не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа у зв`язку з його добровільним виконанням після повернення виконавчого документа стягувачу.

Подаючи заяву про зняття арешту з майна, ОСОБА_1 вказала, що вона погасила борг перед особою, яка придбала право вимоги за зобов`язанням, на виконання якого видавався виконавчий документ, у добровільному порядку поза межами виконавчого провадження №52672451, яке є завершеним.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано вважав доцільним зняти арешт, накладений на майно боржника для забезпечення виконання вже виконаного судового рішення, оскільки у подальшому застосуванні арешту відсутня необхідність.

Застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд першої інстанції підставно вважав, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

На підставі зазначеного колегія суддів погоджується із висновком суду про те, що незняття Інгульським ВДВС м.Миколаєва арешту з майна боржника у виконавчому провадженні саме за обставинами цієї справи є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, і порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом зобов`язання відділу зняти арешт з майна боржника.

Посилання Інгульського ВДВС м.Миколаєва на несплату боржником виконавчого збору та витрат виконавчого провадження по вказаному виконавчому провадженню не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду, оскільки у матеріалах справи відсутні дані, що з метою стягнення виконавчого збору державний виконавець виносив постанову, відкривав виконавче провадження і задля виконання цього виконавчого документа накладав арешт на майно боржника.

За таких обставин та враховуючи добровільне погашення боржником боргу за погодженням з кредитором, відсутність виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, відсутність будь-яких відомостей стосовно рішення виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника та відсутність необхідності подальшого застосування такого арешту на майно боржника, висновок суду першої інстанції про визнання бездіяльності виконавчої служби щодо незняття арешту з майна заявника, що є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, є законним та обґрунтованим.

Викладені у цій постанові мотиви узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 01 листопада 2021 року у справі №21/170-08, від 03 листопада 2021 року у справі №161/14034/20, від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц, від 13 липня 2022 року у справі №2/0301/806/11.

Оскільки суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, оскаржуване судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Згідно зістаттею 375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу Інгульського ВДВС необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) залишити без задоволення, а ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 03квітня 2023року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий

Судді

Повний текст постанови складено 24 травня 2023 року.