Постанова

від 04.04.2023 по справі 922/902/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2023 року м. Харків Справа № 922/902/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Медуниця О.Є. , суддя Попков Д.О.

за участю секретаря судового засідання Семенова О.Є.

за участю представників сторін:

прокурор Горгуль Н.В. (службове посвідчення №072883 від 01.03.2023)

від позивача - не з`явився

від відповідача Притула М.В., адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Медведкова Олександра Васильовича (вх. № 342 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 25.01.2023 у справі № 922/902/22 (повний текст складено та підписано 06.02.2023) суддя Прохоров С.А.

за позовом Керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради

до Фізичної особи-підприємця Медведкова Олександра Васильовича

про стягнення 343 902,07 грн

ВСТАНОВИЛА:

До Господарського суду Харківської області звернувся Керівник Київської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради з позовом (№50-98 від 06.06.2022) про стягнення з Фізичної особи-підприємця Медведкова Олександра Васильовича на користь позивача 343 902,07 грн безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки площею 0,0822 га (кадастровий номер 6310136600:08:001:0250) для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі по вул. Ковпака Сидора, 5-А в м. Харків у період з 17.12.2019 по 31.08.2021 (т.1, а.с.1-13).

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначає, що ФОП Медведков О.В. з 17.12.2019 по 31.08.2021 використовував земельну ділянку площею 0,0822 га (кадастровий номер 6310136600:08:001:0250) для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі по вул. Ковпака Сидора, 5-А у м. Харкові без виникнення права власності/користування та без сплати за землю в передбаченому законодавством розмірі.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.06.2022 було прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі №922/902/22, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче провадження по справі.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.01.2023 у даній справі позов задоволено повністю (т.2. а.с.62-68).

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Медведкова Олександра Васильовича на користь Харківської міської ради 343 902,07 грн безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки площею 0,0822 га (кадастровий номер 6310136600:08:001:0250) для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі по вул. Ковпака Сидора, 5-А в м. Харків у період з 17.12.2019 по 31.08.2021. Судові витрати покладено на відповідача. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Медведкова Олександра Васильовича на користь Харківської міської ради, на користь прокуратури Харківської області 5 158,53 грн судового збору.

Ухвалою від 06.03.2023 суд першої інстанції виправив описку, допущену в резолютивний частині рішення Господарського суду Харківської області від 25.01.2023 по справі № 922/902/22, де був невірно зазначений період, на який нараховано вимоги (17.12.2019-31.08.2021) на вірний період (01.04.2020-31.08.2021) (т.2, а.с. 82-83).

Рішення суду обґрунтоване тим, що оскільки відповідач не був власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 ст. 14 ПК України). Внаслідок використання відповідачем земельної ділянки без укладання договору оренди землі, територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі земельної ділянки в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси Харківської міської ради, як позивача щодо неодержання грошових коштів у розмірі орендної плати за землю.

Не погодившись з вказаним судовим рішеннями відповідач, ФОП Медведков О.В. звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати повністю рішення Господарського суду Харківської області від 25.01.2023 року по справі №922/902/22 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Медведкова Олександра Васильовича на користь Харківської міської ради безпідставно збережених коштів у розмірі 343 902,07 гривні та 5 158,53 гривень судового збору. Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Підставами скасування рішення Господарського суду Харківської області від 25.01.2023 відповідач вважає:

- не повне дослідження доказів, прийняття рішення з порушенням норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права;

- відсутність підстав для представництва Харківської міської ради у Керівника Київської окружної прокуратури міста Харкова. Керівником Київської окружної прокуратури міста Харкова при поданні позову по цій справі не зазначено, у чому полягає порушення Харківською міською радою розумності строку та який у цій справі, на думку прокурора, є розумний строк за яким Харківська міська рада мала вчинити заходи реагування по цій справі. Крім того, Харківська міська рада самостійно визначила предмет та розмір позовних вимог, керівник Київської окружної прокуратури міста Харкова лише подав такий позов. Отже, на думку апелянта, підстав для звернення до суду з позовною заявою про стягнення безпідставно збережених коштів в інтересах держави в особі Харківської міської ради у керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова немає;

-необгрунтованість рішення від 25.01.2023 року та неправильність установлення обставин, які мають значення для справи: а саме, апелянт акцентує увагу суду на тому, що 18.08.2020 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про внесення авансового внеску № 60/20. Відповідно до цього договору, відповідач мав сплатити позивачу авансовий внесок у розмірі 73 693,44 гривні в рахунок оплати ціни земельної ділянки площею 0,0822 га (кадастровий номер 6310136600:08:001:0250). Пунктом 2.2 договору закріплено, що авансовий внесок сплачено до нотаріального посвідчення цього договору. Відповідач сплатив авансовий внесок 03.08.2020 року, згідно платіжного доручення № 67,а тому, вчасно та належним чином виконав свій обов`язок щодо внесення авансового внеску до укладання договору № 60/20 від 18.08.2020 року. У подальшому, (27.08.2020 року) відповідач подав позивачу документи для прийняття рішення про продаж земельної ділянки за визначеною ринковою вартістю. Апелянт звертає увагу, що відповідач після сплати авансового внеску у розмірі 73 693,44 гривні очікував ухвалення рішення позивачем про продаж земельної ділянки площею кадастровий номер 6310136600:08:001:0250 за ціною продажу 743 000,00 гривень з вересня 2020 року по липень 2021 року при тому, що усі документи для ухвалення такого рішення були у позивача, про що він і надав відповідний лист від 11.09.2020 року;

- договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 6310136600:08:001:0250 від 31.08.2021 року був підписаний позивачем без будь-яких зауважень про наявність заборгованості щодо орендної плати за користування земельною ділянкою. Зокрема, 10.09.2021 року позивач надав листа, в якому підтвердив повне виконання відповідачем зобов`язання щодо сплати платежів за земельну ділянку, при цьому жодних зауважень щодо наявності боргу у відповідача зі сплати орендних платежів чи інших платежів за цю земельну ділянку не було. Проте, 15.06.2022 року Керівником Київської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради було подано позов про стягнення грошових коштів за період з 01.04.2020 року по 31.08.2021 як безпідставно збережених коштів за користування земельною кадастровий номер 6310136600:08:001:0250;

-судом першої інстанції не врахована правова позиція, викладена у постанові Верховного суду України від 15 жовтня 2019 року по справі №922/1379/18;

- в оскаржуваному рішенні від 25.01.2023 року суд першої інстанції посилається на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №904/4737/18, від 11.09.2019 у справі № 922/393/18, від 13.02.2019 у справі № 922/392/18, від 07.02.2019 у справі № 922/3639/17, від 06.02.2018 у справі №923/921/17 щодо застосування до спірних правовідносин у цій справі положень статей 1212 та 1214 Цивільного кодексу України. Однак, на думку апелянта, обставини цих справи не є релевантними до даної справи, оскільки у зазначених судових справах користувач земельної ділянки не здійснював викуп земельної ділянки, а оформлював орендні відносини чи взагалі затягував процедуру оформлення відносин із користування земельною ділянкою.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2023 року сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Медуниця О.Є.,суддя Попков Д.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Медведкова Олександра Васильовича на рішення Господарського суду Харківської області від 25.01.2023 у справі №922/902/22. Встановлено учасникам справи строк до 15.03.2023 року включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його направлення всім учасникам справи. Призначено справу до розгляду на "04" квітня 2023 р. о 13:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №131. Витребувано матеріали справи №922/902/22 із Господарського суду Харківської області.

08.03.2023 за вх.№2650 на виконання вимог ухвали суду від 28.02.2023 з Господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи №922/902/22 (два томи).

У строк, встановлений судом, прокурором надісланий відзив на апеляційну скаргу від 14.03.2023 № 15/1-902-22.

За своїм змістом відзив прокурора тотожний обгрунтуванням, викладеним у позовній заяві. Прокурор просить суд залишити рішення Господарського суду Харківської області від 25.01.2023 у справі № 922/902/22 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відзив прокуратури судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

27.03.2023 через підсистему «Електронний суд» до Східного апеляційного господарського суду надійшла заява представника прокуратури Горгуль Наталії Володимирівни про участь у судовому засіданні 04.04.2023 та в усіх наступних судових засіданнях, у разі відкладення розгляду справи, в режимі відеоконференції, яка задоволена ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 у даній справі.

Апелянт (відповідач) у судове засідання 04.04.2023 року з`явився, просив задовольнити апеляційну скаргу у повному обсязі. Скасувати повністю рішення Господарського суду Харківської області від 25.01.2023 року по справі 922/902/22 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Медведкова Олександра Васильовича на користь Харківської міської ради безпідставно збережених коштів у розмірі 343 902,07 гривні та 5 158,53 гривень судового збору. Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Прокурор (присутній в судовому засіданні в режимі відеоконференції) заперечував проти задоволення апеляційної скарги, підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив залишити рішення Господарського суду Харківської області від 25.01.2023 у справі №922/902/22 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Харківська міська рада була належним чином повідомлена про час, дату та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, однак своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористалась, про причину неявки суд не повідомила.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Відповідно до вимог статей 222, 223 ГПК України судом під час розгляду даної справи було здійснено повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та складено протокол судового засідання.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши представника апелянта та прокурора, розглянувши апеляційну скаргу, відзив на неї, та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на нежитлову будівлю літ. «В-1» загальною площею 290, 2 кв.м. по вул. Ковпака Сидора, 5-А з 19.08.2019 зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу вiд 02.11.2000 №1981.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 25.02.2020 на підставі угоди про розірвання оренди землi вiд 17.12.2019 припинено право оренди земельної ділянки площею 0,0822 га (кадастровий номер 6310136600:08:001:0250).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вiд 26.10.2020 №HB-0005885902020 земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:08:001:0250 зареєстрована 08.08.2019, її площа складає 0,0822 га.

31.08.2021 мiж ФОП Медведковим О.В. та Харківською міською радою укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки №879 з кадастровим номером 6310136600:08:001:0250, зареєстрований рiшенням державного реєстратора Малоданилівської селищної ради Харківського району Харківської області Жбадинським О.М. 30.09.2021 №60689604 (т.1, а.с.162-165).

В свою чергу, рiшенням Харківської міської ради від 17.10.2018 за № 1247/18 затверджено Порядок добровільного відшкодування безпідставно збережених коштів за використання земель комунальної власності на території м. Харкова з порушенням вимог законодавства.

Зокрема, вказаним Порядком передбачено, що самоврядний контроль за використанням земель комунальної форми власності територіальної громади м. Харкова здійснює Харківська міська рада в особі Департаменту територіального контролю Харківської міської ради.

У межах здійснення заходів самоврядного контролю за використанням земель комунальної форми власності м. Харкова Департамент проводить обстеження будь-яких земельних ділянок комунальної власності м. Харкова, здійснює фото- та відеозйомку земельної ділянки, застосовує технічні засоби фіксування фактів порушення вимог земельного законодавства та інтересів територіальної громади м. Харкова, за результатами чого складається акт обстеження земельної ділянки. В актi обстеження земельної ділянки зазначається її фактична площа (наприклад, відповідно до меж будівель, паркану тощо).

Розрахунок безпідставно збережених коштів у розмiрi орендної плати здійснюється Департаментом за фактичний період використання землекористувачем земельної ділянки (з моменту набуття права власності на нерухоме майно до моменту оформлення власником цього майна права оренди або власності земельної ділянки, на якій розташоване це майно, з урахуванням строків давності), сума відшкодування має бути зменшена на розмір внесених землекористувачем платежів за використання землі у вигляді земельного податку (за наявності) (п.п. 5.1, 5.3, 5.4, 5.6 Порядку).

Отже, саме Департамент територіального контролю уповноважений за результатами вжитих заходів самоврядного контролю, скласти акт обстеження земельної ділянки та здiйснити розрахунок безпідставно збережених коштів в розмiрi орендної плати за користування земельними дiлянками без правовстановлюючих документів.

21.01.2021 головним спеціалістом сектору інспекційної роботи Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту територіального контролю та земельних відносин Соколовим С.С. в порядку вимог статті 189 Земельного кодексу України здійснено обстеження земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Ковпака Сидора, 5-А.

За результатами комплексного вивчення наявних матеріалів та проведеного обстеження земельної ділянки на місцевості встановлено, що земельна ділянка, загальною площею 0,0822 га (кадастровий номер 6310136600:08:001:0250) використовується для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі.

Складено акт обстеження земельної ділянки від 21.01.2021 з додатком у вигляді план-схеми розміщення земельної ділянки та фотознімків (т.1, а.с.36-37).

Департаментом земельних відносин Харківської міської ради надано лист від 06.01.2022 № 46/0/225-22 до окружної прокуратури (розрахунок суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:08:001:0250 комунальної форми власності на території м. Харкова з порушенням вимог законодавства).

На підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 27.10.2020 за № 6025 Департаментом земельних відносин Харківської міської ради здійснено відповідний розрахунок безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки по вул. Ковпака Сидора, 5-А у м. Харкові.

Так, відповідно до розрахунку, за період з 01.04.2020 по 31.12.2020 розмiр орендної плати в місяць, який підлягав сплаті за земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:08:001:0250, становив 21 170, 71 грн (який складається з нормативної грошової оцінки - 3 175 607 грн, ставки рiчноi орендної плати - 8%, коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов - 1, коефіцієнту розміру земельної ділянки - 1).

За період з 01.04.2020 по 31.12.2020 ФОП Медведков О.В. мав би сплатити до бюджету 190 536, 39 грн.

3 01.01.2021 по 31.08.2021 розмiр орендної плати місяць, який підлягав сплатi за земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:08:001:0250, становив 21 170, 71 грн (який складається з нормативної грошової оцінки - 3 175 607 грн, ставки річної орендної плати - 8%, коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов 1, коефіцієнту розміру земельної ділянки - 1).

За період з 01.01.2021 по 31.08.2021 ФОП Медведков О.В. мав би сплатити до бюджету 169 365, 68 грн.

Загальна сума безпідставно збережених коштів з 01.04.2020 по 31.08.2021 становить 359 902, 07 грн.

Відповідно до листа ГУ ДПС у Харківській області №2557/5/20-40-24-15-14 вiд 04.02.2022 ФОП Медведков О.В. подавав декларацію за 2021 рік по земельному податку за земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:08:001:0250, відповідно до якої нараховано земельний податок за вересень - грудень 2021 року у сумі 15 878, 04 грн. Станом на 28.01.2022 сплачено земельний податок у сумі 16 000 грн.

Отже, як вважає прокурор, за період з 01.04.2020 по 31.08.2021 ФОП Медведков О.В. має сплатити до бюджету 343 902, 07 грн. (359 902, 07 16 000, 00).

Внаслідок використання відповідачем вищевказаної земельної ділянки без укладення договору оренди землі, територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі земельних ділянок в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси Харківської міської ради, як позивача щодо неодержаних грошових коштів у розмірі орендної плати за землю.

Вищевикладені обставини стали підставою звернення Заступника керівника Київської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради за захистом порушених прав до суду з даним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, колегія суддів виходить з наступного.

Під час вивчення Київською окружною прокуратурою міста Харкова питання наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у сфері земельних правовідносин, встановлено порушення вимог законодавства під час використання земельної ділянки (площею 0,0822 га), розташованої за адресою: м. Харків, вул. Ковпака Сидора 5-А, а саме недоотримання безпідставно збережених коштів місцевим бюджетом, що порушує визначальні матеріальні потреби суспільства, територіальної громади м. Харкова як носія єдиного джерела влади в Україні, тобто порушуються інтереси держави в цілому, оскільки ослаблюються економічні основи місцевого самоврядування, що призводить до неможливості забезпечення виконання відповідних програм розвитку.

За твердженнями прокурора, орган місцевого самоврядування - Харківська міська рада, при наявності порушень інтересів територіальної громади м. Харкова, а саме факту не сплати відповідачем плати за користування земельною ділянкою у передбаченому законодавством розмірі, у судовому порядку не вживає відповідних заходів та не здійснює захист порушених законних економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, територіальної громади міста як наслідок й інтересів держави в цілому.

Про встановлені порушення та намір здійснювати представництво інтересів держави органами прокуратури у суді в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» Київською окружною прокуратурою міста Харкова було повідомлено Харківську міську раду листом №50-101-148 вих-21 від 24.05.2021 (т.1, а.с.14-15).

Проте, контролюючим органом не подано відповідного позову про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою ФОП Медведковим О.В. без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав.

Листом від 30.11.2021 за №50-101-5324вих-21 прокуратурою повторно повідомлено Департамент територіального контролю Харківської міської ради та Харківську міську раду про виявлене порушення вимог земельного законодавства (т.1, а.с.16-17).

У відповідь на вказаний лист, Харківською міською радою 06.01.2022 направлено розрахунок безпідставно збережених коштів (№48/0/225-21) (т.1, а.с.25-27).

У зв`язку із чим, прокуратурою 22.02.2022 направлено до Харківської міської ради повідомлення в порядку ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» (т.1., а.с.18-19).

Разом з тим, Законом України №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до п.31 ч.1 ст.85 Конституції України та ст.5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022, яким в Україні введено воєнний стан.

У зв`язку з чим, окружною прокуратурою 01.06.2022 повторно направлено до Харківської міської ради повідомлення в порядку ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи (т.1, а.с.20-21).

Вказані обставини стали підставою для захисту порушених інтересів держави прокуратурою шляхом представництва в суді.

Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18.

Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Велика Палата Верховного Суду у постанові №912/2385/18 від 26.05.2020 звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Конституційний Суд України в рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99 визначив, що прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Відповідно до цього рішення Конституційного Суду України під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, на який покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах на захист інтересів держави.

Харківська міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальної громади жителів міста Харкова, здійснює відповідно до закону від імені та в інтересах вказаної територіальної громади підвідомчості щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права власності.

Наведені обставини розцінено прокурором як бездіяльність, про що він зазначив в позовній заяві, обґрунтовуючи наявність підстав для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради.

Надаючи правову оцінку змісту тривалого (починаючи з 24.05.2021) листування прокурора з позивачем щодо наявної у останнього інформації про порушення та запитів щодо вжиття належних заходів для його усунення, зокрема заходів представницького характеру шляхом звернення до суду з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати, а також повідомлення прокуратури про звернення до суду з позовною заявою в інтересах держави, враховуючи висновки Верховного Суду, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи керівника Київської окружної прокуратури міста Харкова про наявність підстав для звернення прокурора із даним позовом до суду.

Враховуючи наведене, доводи апелянта з приводу відсутності підстав для звернення до суду прокурора в інтересах держави в особі Харківської міської ради, колегія суддів вважає необгрунтованими.

Предметом спору є стягнення безпідставно збережних коштів у вигляді неотриманої орендної плати на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України за період до оформлення права власності на цю земельну ділянку.

Спірні правовідносини були розглянуті місцевим судом в контексті приписів законодавства, що регулюють земельні відносини, а також відповідних приписів Цивільного кодексу України щодо кондикційних правовідносин.

За змістом ст. ст 4, 5 Господарського процесуального кодексу України, ст.15 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України правомірність і обґрунтованість задоволення позовних вимог вимагає наявності та доведеності наступної сукупності елементів: наявність у позивача захищуваного суб`єктивного права/охоронюваного законом інтересу, порушення (невизнання або оспорювання) такого права/інтересу з боку визначеного відповідача та належність (адекватність характеру порушення та відповідність вимогам діючого законодавства) застосованого способу судового захисту. Відсутність або недоведеність будь-якого із вказаних елементів, що становлять предмет доказування для позивача, унеможливлює задоволення позову.

Положення ст.1212 Цивільного кодексу України, які визначають умови задоволення вимог у кондикційних зобов`язаннях, обов`язковою умовою для її застосування передбачають одночасну сукупність трьох елементів:

- збільшення (набуття) майна у набувача (або збереження такого майна) з одночасним зменшенням майна у потерпілого у відповідному розмірі (або не збільшення такого майна);

- збільшення (збереження) майна у набувача за рахунок потерпілого;

- первісна відсутність правових підстав для збільшення (збереження) майна у набувача, або відпадіння таких підстав у подальшому (як у розглядуваному випадку стверджує позивач).

Встановлення сукупності зазначених умов є предметом доказування для позивача (у даному випадку прокурора - як ініціатора позову) та, відповідно, оцінки для суду.

Беручи до уваги правову природу розглядуваних між сторонами правовідносин, кореспондуючі права та обов`язки їх сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням положень, насамперед, Цивільного та Земельного кодексів України, а також інших відповідних нормативно-правових актів, чинних на дату виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ч.2 ст.120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Водночас, за змістом ст.125 вказаного Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Беручи до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10.09.2019р. у справі №922/96/19, від 23.05.2018р. у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018р. у справі №922/3412/17 та від 29.05.2020р. у справі №922/2843/19, постановах Верховного Суду від 10.09.2018р. у справі №920/739/17, від 02.06.2020р. у справі №922/2845/19, від 25.02.2020р. у справі №922/748/19, від 17.03.2020р. у справі №922/2413/19 та від 29.05.2020р. у справі №922/2843/19, апеляційний суд зазначає, що розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку передбачає необхідність наявності для правильного її визначення двох параметрів (окрім тривалості спірного періоду):

- наявності самої земельної ділянки, як об`єкту оренди, сформованої у відповідності до ст.79-1 Земельного кодексу України;

- наявності грошової оцінки спірної земельної ділянки, яка є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, яка відповідно до ч.2 ст.20 та ч.3 ст.23 Закону України «Про оцінку земель» оформлюється як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, який видається центральним органом виконавчої влади.

Факт формування спірної земельної ділянки площею 0,0822 га з кадастровим номером 6310136600:08:007:0001 по вул. Ковпака Сидора, 5-А у м. Харкові як об`єкта цивільних прав з відповідною площею, межами та кадастровим номером підтверджується наявними матеріалами справи (зокрема, Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-000588590220 від 26.10.2020) та сторонами не заперечується, тоді як місцевим судом встановлено, а скаржником не спростовано, що останній використовує спірну земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:08:001:0250 площею 0,0822 га для для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (літери «В-1») по вул. Ковпака Сидора, 5-А у м. Харкові право власності на яку зареєстроване за ФОП Медведковим Олександром Васильовичем, враховуючи також, що цільове призначення спірної земельної ділянки полягає саме в розміщенні та експлуатації зазначеної нежитлової будівлі, що також підтверджено актом обстеження земельної ділянки за адресою: вул. Ковпака Сидора, 5-А у м. Харкові (кадастровий 6310136600:08:001:0250) від 21.01.2021.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду, зокрема, громадянам та юридичним особам України (частина друга статті 93 ЗК України).

Передання в оренду земельних ділянок комунальної власності громадянам у разі розташування на цих ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), які перебувають у їх власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 123 Земельного кодексу України (частина третя статті 124 цього Кодексу).

Згідно зі ст.ст. 125,126 ЗК України та ст.182 ЦК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Позаяк, відповідач у спірний період (з 17.12.2019 по 31.08.2021) не був ані власником, ані постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 ПК УКраїни).

Таким чином, відповідач (у спірний період) правомірно володів лише нежитловими будівлями, які знаходились на спірній земельній ділянці, а з моменту виникнення права власності на вказане нерухоме майно у відповідача виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, яка знаходиться під нерухомим майном.

При цьому, відповідач в період з 17.12.2019 по 31.08.2021 використовував земельну ділянку пл.0,0822 га (кадастровий номер 6310136600:08:001:0250) для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі по вул.Ковпака Сидора,5-А у м.Харкові без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації у відповідності до ст.ст.125 126 Земельного кодексу України, а також без сплати за землю в передбаченому законодавством розмірі.

Апеляційний суд зауважує, що скаржник безпідставно ототожнює розглядувані в межах цієї справи кондикційні зобов`язання зі сплати безпідставно збережених коштів з оплати користування приналежної територіальній громаді в особі Харківської міської ради земельної ділянки у продовж розглядуваного періоду з безпідставністю набуття самої земельної ділянки.

Так, у даному випадку відсутність правовідносин між сторонами, спрямованих на укладення договору оренди земельної ділянки не змінює оплатності характеру її користування за період до моменту набуття відповідачем її у власність, визначений (характер) приписами ст.206 Земельного кодексу України, тоді як положення п.14.1.136 п.14.1 Податкового кодексу України визначає таку плату обов`язковим орендним платежем, здійснюваним користувачем землі на користь її власника.

Крім того, судовою колегією під час розгляду данної справи №922/902/22 встановлено, що між Харківською міською радою (продавець) та Фізичною особою-підприємцем Медведковим Олександром Васильовичем (покупець) 18.08.2020 р. укладено договір про внесення авансового внеску за №60/20, за умовами якого покупець (відповідач по цій справі) на підставі рішення 29 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.08.2019 за №1702/19, витягу Державного земельного кадастру НВ-6310956742019 від 09.08.2019 вносить, а продавець (позивач по цій справі) приймає авансовий внесок в рахунок оплати ціни земельної ділянки, яка знаходиться за адресом: м.Харків, вул. Ковпака Сидора, 5-А (п`ять літера «А»), Київський район (п.1.1. договору). Ціна земельної ділянки буде визначена остаточно після проведення експертної грошової оцінки. Остаточні розрахунки будуть проведені після укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки (т.1, а.с.176-178).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що розмір авансового внеску становить 73 693,44 грн., що складає 3% (три відсотки) вартості земельної ділянки, визначеною за нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки.

Пунктом 2.2 договору закріплено, що авансовий внесок сплачено до нотаріального посвідчення цього договору.

У розділі 3 вище зазначеного договору, сторони визначили свої обов`язки за цим договором, а саме:

Після сплати покупцем авансу, вказаному в п.2.1. цього договору продавець забезпечує проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, вказаної в розділі 1 цього договору, відповідно до діючого законодавства України. (п.3.1. договору).

У пункті 3.2. договору встановлено, що після сплати покупцем авансу, вказаного у п.2.1. цього договору, покупець подає продавцю для підготовки рішення Харківської міської ради про продаж земельної ділянки, вказаної в розділі 1 цього договору, наступні документи: землевпорядну документацію щодо оформлення земельної ділянки (у разі якщо право комунальної власності на сформовану земельну ділянку не зареєстровано; копію платіжного доручення про сплату авансового внеску.

Після надходження авансового внеску, вказаного у п.2.1. договору та подання покупцем всіх документів необхідних для підготовки рішення Харківської міської ради питання продажу земельної ділянки, вказаної в розділі 1 цього договору виноситься на розгляд пленарного засідання Харківської міської ради. (п.3.3. договору)

Після прийняття рішення Харківською міською радою про продаж земельної ділянки, продавець укладає з покупцем договір купівлі-продажу земельної ділянки зазначеної у розділі 1 цього договору (п.3.4. договору)

Грошові кошти, які перераховуються покупцем відповідно до п.2.1. цього договору, є авансовим внеском, який сплачується в рахунок оплати ціни земельної ділянки, зазначеної у розділі 1 цього договору, про що зазначається у договорі купівлі-продажу земельної ділянки.

Зазначений договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до укладання договору купівлі-продажу між продавцем та покупцем. Посвідчено цей договір приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Галіщевою О.А. 18.08.2020 року та зареєстровано в реєстрі №298.

Також, рішенням №1702/19 Харківської міської ради 29 сесіїї 7 скликання від 21.08.2019 було надано відповідачу дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки із земель комунальної власності м.Харкова із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення площею 0,0822 га за адресою: м.Харків, вул.Копака Сидора,5-А, Київський район, кадастровий номер 6310136600:08:001:0250, для експлуатації та обслугоування автомайстерні та припинено право користування земельною ділянкою (договір оренди землі від 01.12.2015 року) (т.1, а.с.180-181).

В свою чергу, 01.09.2020 року, як це було закріплено договором про внесення авансового внеску №60/20 позивач забезпечив проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,0822 га (кадастровий номер 6310136600:06:001:0250), по вул. Ковпака Сидора, 5-А, шляхом укладення договору із ПП «АС-ТЕРРА» на виконання експертної грошової оцінки.

11.09.2020 року позивач надав відповідачу листа, у якому зазначив, що буде підготовлено проект рішення про продаж земельної ділянки площею 0,0822 га (кадастровий номер 6310136600:08:001:0250).

14.07.2021 року Рішенням № 159/21 Харківської міської ради 6 сесії 8 скликання було

прийнято рішення про продаж відповідачу земельної ділянки площею 0,0822 га (кадастровий номер 6310136600:08:001:0250) по вулиці Ковпака Сидора 5-А, Київський район, місто Харків за ціною продажу 743000,00 гривень (т.1, а.с.172-173).

31.08.2021 року між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 6310136600:08:001:0250, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Качур А.В. за реєстровим номером 879 (т.1, а.с.162-165).

Пунктом 2.2.2 зазначеного договору закріплено, що грошові кошти за земельну ділянку у розмірі 669 306,56 гривень (враховуючи, що авансовий платіж у розмірі 73 693,44 грн., відповідачем уже був сплачений) мають бути сплачені строк не пізніше 30 календарних днів з дня нотаріального посвідчення договору купівлі- продажу.

Відповідно до платіжного доручення № 8q55zvv7 від 01.09.2021 року відповідачем було сплачено грошові кошти за договором купівлі-продажу земельної ділянки у повному обсязі) (т.1, а.с.175).

Отже, відповідач належним чином виконав свій обов`язок щодо сплати грошових коштів за договором купівлі-продажу земельної ділянки.

Однак, вищевказаний перелік дій (процедура оформлення викупу земельної ділянки та укладення у подальшому договору купівлі продажу цієї земельної ділянки) відбувався у той період, коли останній повинен був сплачувати орендну плату за період до оформлення права власності на цю земельну ділянку без правовстановлюючих документів.

Так, пунктом 3.11 Порядку продажу земельних ділянок або прав на них на підставі цивільно-правових договорів у м. Харків, затвердженим Рішенням 29 сесії ХМР 5 скликання від 24.12.2008 №362/08, врегульовано, що у разі припинення права користування земельною ділянкою орендна плата сплачується за фактичний період перебування землі у користуванні.

Даний пункт положення також кореспондується з п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, Фізична особа - підприємець Медведков Олександр Васильович як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Даний висновок узгоджується з аналогічними правовими позиціями, викладеними в постановах Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №904/4737/18, від 11.09.2019 у справі №922/393/18, від 13.02.2019 у справі №922/392/18, від 07.02.2019 у справі №922/3639/17, від 06.02.2018 у справі №923/921/17, від 29.05.2020 у справі №922/2843/19.

Судовою колегією апеляційної інстанції досліджено той факт що, з моменту укладання угоди про розірвання договору оренди землі від 01.12.2015 року (кадастровий номер 6310136600:08:001:0250) від 17.12.2019, відповідач до 01.04.2020 сплачував орендну плату, а в подальшому - земельний податок, як обов`язковий платіж, що справляється із власників земельних ділянок.

Як вищезазначено, відповідно до листа ГУ ДПС у Харківській області №2557/5/20-40-24-15-14 від 04.02.2022 ФОП Медведков подав декларацію за 2021 рік по земельному податку за земельну дідянку з кадастровим номером 6310136600:08:001:0250, відповідно до якої нараховано земельний податок за вересень грудень 2021 року у сумі 15878,04 грн. Станом на 28.01.2022 відповідачеам було сплачено земельний податок у сумі 16 000,00 грн. (т.1, а.с.28)

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.09.2018 по справі №925/230/17 зазначила, що зобов`язання сплачувати земельний податок є податковим зобов`язанням. Чинне законодавством України прямо передбачає суб`єктів владних повноважень, які мають виключне право звертатися до суду про стягнення податків (в тому числі земельного податку), натомість Рада не є таким суб`єктом.

Крім того, відповідно до п.14.1.156. Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). У поданому позові прокурором заявлена до стягнення сума, розрахована на підставі вихідних даних щодо розрахунку розміру орендної плати, тоді як сума земельного податку розраховується, виходячи з інших даних.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Між тим, відповідні докази або розрахунки сум неотриманого земельного податку в матеріалах справи відсутні.

Як вищезазначено, частиною 1 ст. 93 та ст. 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

3 наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельнi дiлянки державноi і комунальної власності».

Враховуючи вищенаведене, судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, що за даною справою відповідач у спірний період не був власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку.

Отже, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 ст. 14 ПК України).

У даному випадку розмір безпідставно збережених коштів відповідача було розраховано міською радою, як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати за землю, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Судова колегія апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок безпідставно збережених коштів дійшла висновку, що сума безпідставно збережених коштів з 01.04.2020 по 31.08.2021 становить 359 902,07 грн.

Прокурором за змістом позовної заяви, а в подальшому судом першої інстанції враховано, що станом на 28.01.2022 відповідачем сплачено земельний податок, тому за період з 01.04.2022 по 31.08.2021 відповідач мав сплатити до бюджету: 359 902,07 16 000,00 = 343 902,07 грн.

Однак, сума земельного податку (16000,00 грн) сплачена відповідачем за вересень грудень 2021 року, позаяк заявлена сума безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки площею 0,0822 га (кадастровий номер 6310136600:08:001:0250) для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі по вул. Ковпака Сидора, 5-А в м. Харків за період з 01.04.2020 по 31.08.2021, тобто поза межами спірного періоду. Оскільки суд, відповідно до ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, не може виходити за межі позовних вимог, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума у розмірі 343 902,07 грн.

Стосовно посилання відповідача на те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення від 25.01.2023 не врахована правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року по справі №922/1379/18, судова колегія апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Предметом спору у справі №922/1379/18 є стягнення з ТОВ «Род-Ник Інвест» на користь Харківської міської ради неотриманої орендної плати на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України за період до оформлення права власності на цю земельну ділянку.

ТОВ «Род-Ник Інвест» на підставі договору купівлі-продажу від 26.01.2017 №309 на праві власності належить нежитлова будівля, розміщена на відповідній земельній ділянці та у період з 01.02.2017 по 31.03.2018 товариство користувалося спірною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на 04.03.2019 земельна ділянка 6310137500:03:001:0007 продана ТОВ «Род-Ник Інвест» за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу земельної ділянки.

ТОВ "Род-Ник Інвест" вчиняло усі необхідні дії з метою набуття у власність спірної земельної ділянки (оплата земельного податку, авансового внеску, придбання земельної ділянки, підписання договору, тощо).

У пункті 4.34. постанови Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №922/1379/18 зазначено, що установивши, що користування земельною ділянкою ТОВ «Род-Ник Інвест» без укладеного договору оренди землі було зумовлене з метою забезпечення породження учасниками правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, тобто укладення договору купівлі-продажу цієї ж земельної ділянки, який в подальшому був укладений, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що спірне майно (земельна ділянка) не може вважатися набутим чи збереженим відповідачем без достатніх правових підстав, а тому підстави для застосування статті 1212 Цивільного кодексу України відсутні.

Щодо визначення подібності правовідносин у справах, то апеляційний господарський суд враховує правову позицію, викладену в мотивувальній частині постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики для дотримання принципу правової визначеності, водночас відносини мають носити схожий характер, натомість, правовідносини у справі №922/1379/18 та за данною справою №922/902/22, не є подібними.

Ураховуючи встановлені судами фактичні обставини справи №922/1379/18, а також з огляду на встановлені апеляційним господарським судом за даною справою №922/902/22 обставини, зокрема, фактичне користування відповідачем земельною ділянкою в спірний період, після угоди про розірвання договору оренди землі від 17.12.2019 та в подальшому її використання без правовостановлюючих документів, попри те, що спірна земельна ділянка перебуває у комунальній власності, судова колегія вважає, що Харківська міська рада як власник спірної земельної ділянки мала обґрунтовані сподівання на отримання орендної плати за використання спірної земельної ділянки, однак не змогла їх реалізувати внаслідок неоформлення між сторонами відносин щодо її використання в порядку, встановленому законом.

Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, при врегулюванні спору у межах кондиційних правовідносин не мають значення та не підлягають встановленню обставини в якому саме порядку землекористувач має намір/оформив у подальшому право користування земельною ділянкою, яким чином триває/тривала процедура оформлення та наявність вини учасників кондиційних правовідносин.

У зв`язку з наведеним, доводи Фізичної особи-підприємця Медведкова Олександра Васильовича, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального та процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноматність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Медведкова Олександра Васильовича на рішення Господарського суду Харківської області від 25.01.2023 у справі №922/902/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 25.01.2023 у справі №922/902/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Східний апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 06.04.2023 року.

Головуючий суддя О.О. Радіонова

Суддя О.Є. Медуниця

Суддя Д.О. Попков