Рішення

від 31.03.2023 по справі 910/352/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2023Справа № 910/352/23Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Машівського житлово - комунального господарства (39400, Полтавська обл., Полтавський р-н, селище міського типу Машівка, вул.Незалежності, будинок 122, Ідентифікаційний код юридичної особи 37022779) до проТовариства з обмеженою відповідальністю «ГЕФЕСТ СТАЛЬ» (01011, місто Київ, вул.Рибальська, будинок 13, офіс 4, Ідентифікаційний код юридичної особи 44018724) стягнення заборгованості у розмірі 128 059 грн. 41 коп.Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Машівське житлово - комунальне господарство (надалі також - «Позивач») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕФЕСТ СТАЛЬ» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 128 059 грн. 41 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за Договором №18102022/6 від 18.10.2022 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 року позовну заяву Машівського житлово - комунального господарства до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕФЕСТ СТАЛЬ» про стягнення заборгованості у розмірі 128 059 грн. 41 коп. залишено без руху.

24.01.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/352/23, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 30.01.2022 року була направлена на адреси Сторін, що підтверджується поверненням рекомендованих повідомлень про вручення 07.02.2023 р., 09.02.2023 р. уповноваженим особам підприємств Сторін.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

18.10.2022 року між Машівським житлово - комунальним господарством (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЕФЕСТ СТАЛЬ» (Постачальник) було укладено Договір №18102022/6, відповідно до умов якого Постачальник зобов?язується передати у власність Покупцеві матеріали для господарської діяльності (секційна огорожа, труба (стовпці)), в кількості, якості, номенклатурі та асортименті, наведених у специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного Договору та рахунку. ДК021:2015-44330000-2 Будівельні прути, стрижні, дроти та профілі. ПОКУПЕЦЬ зобов`язаний прийняти Продукцію і оплатити її у строки, передбачені даним Договором та додатками до нього. (а.с.11-12)

Поставка Продукції здійснюється відповідно до міжнародних Правил тлумачення термінів «ІНКОТЕРМС-2010», з врахуванням особливостей, встановлених Договором. (п.2.1 Договору)

Згідно з п.2.5 Договору право власності на Продукцію, а також усі ризики, переходять від Постачальника Покупця в момент передачі Продукції Покупцеві, що підтверджується підписом представника Покупця на видатковій накладній, що підтверджує факт прийняття Продукції Покупцем.

Відповідно до п.2.6 Договору термін поставки Продукції - 5 (п?ять) банківських днів після зарахування 100% передоплати Інші строки поставки та умови оплати окремих партій Продукції узгоджуються Сторонами у Специфікаціях до Договору.

Розрахунки за цим Договором здійснюються в національній валюті України - гривні у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника підставі наданого Постачальником рахунку та видаткової накладної протягом 5 банківських днів Покупцю в сумі 350000,00гривень. (п.3.4 Договору)

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що у разі порушення Постачальником строків поставки Продукції, Постачальник сплату Покупцю пеню в розмірі 0,5% від суми невиконаного зобов?язання.

Специфікацією до Договору №18102022/6 від 18.10.2022 року Сторони узгодили найменування товару, кількість - 550 шт. секцій огорожі, 2,5 т труб 60х40х2, ціну, загальну суму в розмірі 350 000 грн. (а.с.13)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №18102022/6 від 18.10.2022 року Машівське житлово - комунальне господарство перерахувало на рахунок Відповідача грошові кошти у загальному розмірі 350 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №249 від 20.10.2022 р. на суму 350 000 грн. 00 коп. (а.с.16)

Як зазначає Позивач, всупереч умов Договору №18102022/6 від 18.10.2022 року Відповідач здійснив поставку товару лише в кількості 420 штук секцій огорожі, 300 штук труб 60х40х2, що підтверджується видатковою накладною №СЗ-00182189 від 04.11.2022 року на суму 223 690 грн. 59 коп., товарно - транспортною накладною від 04.11.2022 року. (а.с.17-18)

Машівським житлово - комунальним господарством у складі комісії складено Акт прийому - передачі від 04.11.2022 року, за яким за накладною №СЗ-00182189 від 04.11.2022 року було отримано секцій в кількості 420 штук, стовпів в кількості 300 штук. (а.с.19)

01.12.2022 року Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію №244 від 29.11.2022 року з вимогою відвантажити товар у повному обсязі, що підтверджується копією фіскального чеку від 01.12.2022 р., інформацією з веб-сайту Акціонерного товариства «Укрпошта». (а.с.22-24)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач не здійснив поставку товару та не повернув суму попередньої оплати за Договором. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Машівським житлово - комунальним господарством становить 126 309 грн. 41 коп. Крім того, в результаті неналежного виконання Відповідачем його зобов`язань, Позивач з просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕФЕСТ СТАЛЬ» пеню у розмірі 1 750 грн. 00 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Машівського житлово - комунального господарства не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору №18102022/6 від 18.10.2022 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №18102022/6 від 18.10.2022 року Машівське житлово - комунальне господарство перерахувало на рахунок Відповідача грошові кошти у загальному розмірі 350 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №249 від 20.10.2022 р. на суму 350 000 грн. 00 коп. (а.с.16)

Відповідно до п.2.6 Договору термін поставки Продукції - 5 (п?ять) банківських днів після зарахування 100% передоплати Інші строки поставки та умови оплати окремих партій Продукції узгоджуються Сторонами у Специфікаціях до Договору.

Специфікацією до Договору №18102022/6 від 18.10.2022 року Сторони узгодили найменування товару, кількість - 550 шт. секцій огорожі, 2,5 т труб 60х40х2, ціну, загальну суму в розмірі 350 000 грн. (а.с.13)

Таким чином, враховуючи умови Договору №18102022/6 від 18.10.2022 року, граничний строк поставки товару Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЕФЕСТ СТАЛЬ» на суму в розмірі 350 000 грн. 00 коп. - 27.10.2022 року.

Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, за приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЕФЕСТ СТАЛЬ» на виконання умов Договору №18102022/6 від 18.10.2022 року зобов`язано було здійснити поставку товару Позивачу у строк по 27.10.2022 року.

Як зазначає Позивач, всупереч умов Договору №18102022/6 від 18.10.2022 року Відповідач здійснив поставку товару лише в кількості 420 штук секцій огорожі, 300 штук труб 60х40х2, що підтверджується видатковою накладною №СЗ-00182189 від 04.11.2022 року на суму 223 690 грн. 59 коп., товарно - транспортною накладною від 04.11.2022 року. (а.с.17-18)

В той же час, в матеріалах справи наявна видаткова накладна №111 від 19.10.2022 року на суму 350 000 грн. 00 коп., складена на виконання умов Договору №18102022/6 від 18.10.2022 року, за якою Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЕФЕСТ СТАЛЬ» поставило Машівському житлово - комунальному господарству товар: секція огорожі у кількості 550 штук, трубу 60х40х2 у кількості 2,5 т. Вказана видаткова накладна підписана директором Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕФЕСТ СТАЛЬ» й скріплена печатками підприємств Сторін. Крім того, на вказаній накладній наявний запис «з оригіналом згідно: начальник МЖКГ Кулак Л.» й міститься штамп Управління державної казначейської служби України у Машівського районі Полтавської області про реєстрацію за №62 та взяття на облік 20.10.2022 р. (а.с.14)

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 2 Закону він поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Також, згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1994, господарські операції господарюючих суб`єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення; первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, від імені якого складено документ, назва документа, дата та місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, підписи та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та складання первинного документу; первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік.

Згідно з пунктом 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

При цьому, слід зазначити, що вимоги Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо правильності оформлення первинних документів, передбачають наявність в документах такого реквізиту, як «інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції» лише альтернативно такому обов`язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, відповідно до пункту 64 Постанови Кабінету Міністрів України №1893 від 27.11.1998 «Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію», яка є обов`язковою для усіх підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, порядок обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків суворої звітності визначається відповідними відомчими інструкціями. Контроль за їх виготовленням, зберіганням та використанням покладається на канцелярії організацій та осіб, відповідальних за діловодство.

Згідно з пунктом 65 вказаної постанови, особи, які персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій.

Виходячи з вищезазначеного, особи які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.

Таким чином, Сторони, як суб`єкти підприємницької діяльності, несуть повну відповідальність за законність використання їх печатки, в тому числі за засвідчення видаткових накладних.

Таким чином, відтиск штампів підприємства, наявний, зокрема, на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції (у даному випадку - прийнятті товару).

З огляду на вищезазначені норми чинного законодавства України, видаткова накладна №111 від 19.10.2022 року на суму 350 000 грн. 00 коп., яка підписана представником постачальника та скріплена печатками Сторін, є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин між Сторонами.

При цьому, Суд не приймає в якості належного та допустимого доказу видаткову накладну №СЗ-00182189 від 04.11.2022 року на суму 223 690 грн. 59 коп. на підтвердження здійснення поставки товару на виконання умов Договору №18102022/6 від 18.10.2022 року, оскільки у вказаній накладній відсутнє посилання на вищезазначений договір, а також вона не є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» з огляду на відсутність підписів уповноважених сторін й скріплення їх печатками.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд в постанові від 21.08.2020 року по справі № 904/2357/20 виклав таку правову позицію щодо застосування статті 79 Господарського процесуального кодексу України.

Так, 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Враховуючи вищенаведені та оцінені Судом докази, з огляду на встановлені процесуальним Законом на засадах змагальності порядок розподілу між сторонами обов`язків щодо доказування у межах здійснення судочинства у господарських судах, Суд приходить до висновку, що на виконання умов Договору №18102022/6 від 18.10.2022 року Відповідач здійснив поставку товару, а Позивач в свою чергу прийняв вказаний товар - секція огорожі у кількості 550 штук, трубу 60х40х2 у кількості 2,5 т, що підтверджується видатковою накладною №111 від 19.10.2022 року на суму 350 000 грн. 00 коп.

Що стосується Акту прийому - передачі від 04.11.2022 року, складеного Машівським житлово - комунальним господарством у складі комісії, за яким за накладною №СЗ-00182189 від 04.11.2022 року було отримано секцій в кількості 420 штук, стовпів в кількості 300 штук, Суд зазначає.

Відповідно до п.4.1 Договору приймання продукції за кількістю та якістю здійснюється матеріально відповідальним представником Покупця за довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей, оформленою відповідності з вимогами чинного законодавства України та умовами Договору:

- за кількістю - на підставі даних видаткової накладної або товарно-транспортної накладної, відповідно до «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості, затвердженого постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. №П-6;

- за якістю - згідно з супровідними документами, що засвідчують якість продукції, що поставляється, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. №П-7.

Отже, сторони у Договорі №18102022/6 від 18.10.2022 року передбачили, що приймання продукції по кількості здійснюється у відповідності з Інструкцією № П-6 від 15.06.65р. "О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по количеству".

Згідно з п. 16 вказаної Інструкції якщо під час приймання продукції буде виявлена недостача, то одержувач зобов`язаний призупинити подальшу прийомку, забезпечити збереження продукції, а також вжити заходів до запобігання її змішання з іншою однорідною продукцією. Про виявлену недостачу продукції складається акт за підписами осіб, які виконували приймання продукції.

Відповідно до п.17 Інструкції одночасно з призупиненням приймання одержувач зобов`язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції і складання двостороннього акта представника одногороднего відправника, а якщо продукція отримана в оригінальній упаковці або в непорушеною тарі виготовлювача, яка є відправником, - представника одногороднього виробника.

Представник іногороднього відправника (Виготовлювача) викликається у випадках, передбачених в Основних і Особливих умовах поставки, інших обов`язкових правилах або в договорі. У цих випадках іногородній відправник (виробник) зобов`язаний не пізніше ніж на наступний день після отримання виклику одержувача повідомити телеграмою або телефонограмою, чи буде направлений представник для участі в перевірці кількості продукції.

Неотримання відповіді на виклик в зазначений термін дає право одержувачу здійснити приймання продукції до закінчення встановленого терміну явки представника відправника (Виготовлювача).

Представник одногороднего відправника (виготовлювача) зобов`язаний з`явитися не пізніше ніж на наступний день після отримання виклику, якщо в ньому не вказаний інший термін явки, а по швидкопсувної продукції - протягом 4 годин після отримання виклику. Представник іногороднього відправника (виготовлювача) зобов`язаний з`явитися не пізніше ніж у 3-денний термін після отримання виклику, беручи до уваги часу, необхідного для проїзду, якщо інший термін не передбачений в Основних і Особливих умовах поставки, інших обов`язкових правилах або в договорі. Відправник (виробник) може уповноважити на участь в приймання продукції підприємство, що знаходиться в місці отримання продукції.

Згідно з п.18 Інструкції при неявці представника відправника (виготовлювача) за викликом одержувача, а також у випадках, коли виклик представника іногороднього відправника (виготовлювача) не є обов`язковим, приймання продукції за кількістю і складання акта про недостачу здійснюється:

а) за участю представника іншого підприємства (Організації), виділеного керівником або заступником керівника цього підприємства (організації), або

б) за участю представника громадськості підприємства-одержувача, призначеного керівником або заступником керівника підприємства з числа осіб, затверджених рішенням заводського, фабричного або місцевого комітету профспілки цього підприємства, або

в) односторонньо підприємством-одержувачем, якщо відправник (Виробник) дав згоду на односторонню приймання продукції.

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження направлення Позивачем письмового виклику (по факсимільному або телеграфному зв`язку) представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕФЕСТ СТАЛЬ» протягом 24 годин з моменту виявлення нестачі товару для участі в перевірці товару.

За таких підстав, Суд не приймає до уваги Акт прийому - передачі від 04.11.2022 року, складений в односторонньому порядку, в якості належного, допустимого та достовірного доказу в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження факту поставки Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЕФЕСТ СТАЛЬ» Позивачу за Договором №18102022/6 від 18.10.2022 року товару у меншій кількості, ніж це було встановлено договором.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, за приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що Відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства України та умов Договору №18102022/6 від 18.10.2022 року був поставлений Позивачу товар: секція огорожі у кількості 550 штук, трубу 60х40х2 у кількості 2,5 т у строк по 27.10.2022 року, тобто у повному обсязі, передбаченому умовами договору.

За таких підстав, позовні вимоги Машівського житлово - комунального господарства до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕФЕСТ СТАЛЬ» в частині стягнення заборгованості у розмірі 126 309 грн. 41 коп. задоволенню не підлягають.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь пеню у розмірі 1 750 грн. 00 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Згідно з частинами 1, 4 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому Суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що у разі порушення Постачальником строків поставки Продукції, Постачальник сплату Покупцю пеню в розмірі 0,5% від суми невиконаного зобов?язання.

Проте, Судом встановлено відсутність порушення Відповідачем його зобов`язання зі здійснення поставки товару за Договором №18102022/6 від 18.10.2022 року на суму в розмірі 350 000 грн. 00 коп., а тому вимога Позивача в частині стягнення з Відповідача на його користь пені у розмірі 1 750 грн. 00 коп. задоволенню не підлягає, як похідна вимога від основного зобов`язання, в задоволенні якого Судом відмовлено.

Таким чином, позовні вимоги Машівського житлово - комунального господарства до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕФЕСТ СТАЛЬ» про стягнення заборгованості у розмірі 128 059 грн. 41 коп. є недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору залишаються за Позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. У задоволенні позовних вимог Машівського житлово - комунального господарства до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕФЕСТ СТАЛЬ» про стягнення заборгованості у розмірі 128 059 грн. 41 коп. - відмовити у повному обсязі.

2. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 31 березня 2023 року.

Суддя О.В. Чинчин