Ухвала

від 21.02.2024 по справі 910/352/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 910/352/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Бакуліна С.В., Губенко Н.М.,

розглянувши касаційну скаргу Машівського житлово-комунального господарства

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Чинчин О.В.)

від 31.03.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Скрипка І.М., суддів - Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.)

від 22.01.2024

у справі за позовом Машівського житлово-комунального господарства

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕФЕСТ СТАЛЬ"

про стягнення заборгованості у розмірі 128 059,41 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. У січні 2023 року Машівське житлово-комунальне господарство (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕФЕСТ СТАЛЬ" (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 128 059,41 грн.

2. Позов обґрунтовано тим, що відповідач не здійснив поставку товару в повному обсязі та не повернув суму попередньої оплати за договором № 18102022/6 від 18.10.2022.

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.03.2023, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2024, у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Суди виходили з того, що порушення відповідачем зобов`язання зі здійснення поставки товару за договором № 18102022/6 від 18.10.2022 на суму 350 000,00 грн відсутні, оскільки останній поставив позивачу товар (секція огорожі у кількості 550 штук, труба 60х40х2 у кількості 2,5 т у строк по 27.10.2022) у повному обсязі, передбаченому умовами договору та чинного законодавства, що підтверджується видатковою накладною № 111 від 19.10.2022, яка підписана представником постачальника та скріплена печатками сторін, що є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам, зокрема, статті 9 цього Закону та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин між сторонам. Натомість суди не прийняли в якості належного та допустимого доказу видаткову накладну № СЗ-00182189 від 04.11.2022 на суму 223 690,59 грн на підтвердження здійснення поставки товару на виконання умов договору № 18102022/6 від 18.10.2022, оскільки у вказаній накладній відсутнє посилання на зазначений договір, а також вона не є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", з огляду на відсутність підписів уповноважених сторін й скріплення їх печатками.

5. 14.02.2024 позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду першої та апеляційної інстанцій скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

6. Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та виходить з наступного.

7. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

8. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 ГПК України, одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

9. Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

10. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 684,00 грн.

11. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

12. Згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 12 ГПК України справа, що розглядається, є малозначною, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (100 х 2 684,00 грн = 268 400,00 грн).

13. Так, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

14. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що справа є малозначною, однак становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для нього, оскільки у разі неповернення коштів за спірним договором місцевому бюджету буде завдано шкоди, в умовах воєнного стану, забезпечення надання житлово-комунальних послуг місцевій громаді має дуже важливе значення, вчинення відповідачем шахрайських дій є недопустимим, ігнорування судами доводів позивача унеможливлює належний захист інтересів громади (підпункт "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України), а також скаржник буде позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням у цій справи, щодо доведення факту недопоставки товару по договору та стягнення переплачених коштів будь-яким іншим способом (підпункт "б" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України).

15. Вивчивши доводи скаржника щодо наявності підстав для оскарження судових рішень у справі за підпунктами "б" та "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Суд вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

16. Верховний Суд зауважує, що норма права про те, що особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи означає, що скаржник в касаційній скарзі має обґрунтувати зазначені обставини та додати докази на їх підтвердження.

17. Твердження скаржника, що він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженими судовими рішеннями, при розгляді іншої справи зводяться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи, переоцінку встановлених судами обставин та доказів, що виходить за межі повноважень Верховного Суду в силу статті 300 ГПК України, а тому не можуть бути підставою для відкриття касаційного провадження.

18. За оцінкою Суду касаційна скарга також не містить переконливих аргументів, які б свідчили про виняткове значення справи для скаржника, оскільки незгода з ухваленим рішенням суду попередньої інстанції не свідчить про його незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача є звичайним передбачуваним процесом.

19. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

20. Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним.

21. Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, аргументованих обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

22. Отже, Верховний Суд вважає, що скаржник не дотримав умову допуску справи до касаційного оскарження, у якій предметом позову є стягнення у розмірі 128 059,41 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

23. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

24. Зважаючи на конкретні обставини цієї справи та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою позивача згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини третьої статті 287, пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/352/23 за касаційною скаргою Машівського житлово-комунального господарства на рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2024.

2. Касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий І. Кондратова

Судді С. Бакуліна

Н. Губенко