Ухвала

від 30.03.2023 по справі 910/19049/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

30.03.2023Справа № 910/19049/19

За заявою ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність

Суддя Пасько М.В.

Представники:

від заявника (боржника) ОСОБА_2,

В судовому засіданні приймали участь: Андріїшина Н.П. - представник АТ КБ "ПриватБанк".

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заявник звернувся до суду з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, оскільки неспроможний сплатити борг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 прийнято заяву до розгляду та призначено підготовче засідання суду на 30.01.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2020 відкрито провадження у справі № 910/19049/19 та призначено керуючим реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Степанову Марину Віталіївну .

Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 23.06.2020 затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 406.535,04 грн.

Постановою Господарського суду міста Києва від 28.07.2020 визнано боржника банкрутом та призначено керуючим реалізацією майна боржника арбітражного керуючого Степанову Марину Віталіївну.

21.12.2022 від керуючого реалізацією майна боржника надійшов на затвердження звіт за наслідками проведеної процедури погашення боргів боржника.

21.12.2022 від керуючого реалізацією майна боржника надійшло клопотання про виключення відомостей з єдиного реєстру боржників.

21.12.2022 від керуючого реалізацією майна боржника надійшло клопотання про затвердження звіту про нарахування грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 відкладено розгляд справи на 30.03.2023.

14.03.2023 надійшло клопотання АТ КБ "Приватбанк" про відсторонення керуючого реалізацією майна боржника.

28.03.2023 від керуючого реалізацією майна боржника надійшли заперечення на клопотання АТ КБ "Приватбанк" про відсторонення керуючого реалізацією майна боржника.

У судовому засіданні, розглянувши клопотання АТ КБ "Приватбанк" про відсторонення керуючого реалізацією майна боржника та заслухавши представників сторін, суд встановив наступне.

В поданому клопотанні кредитор просить суд достроково припинити повноваження керуючого реалізацією майна боржника з підстав неналежного виконання його обов`язків.

Відповідно до ч. 4 ст. 28 КУзПБ арбітражний керуючий може бути відсторонений господарським судом від виконання повноважень розпорядника майна, керуючого реструктуризацією, керуючого санацією, ліквідатора, керуючого реалізацією за його заявою.

Відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень здійснюється господарським судом за клопотанням учасника провадження у справі або за власною ініціативою у разі:

1) невиконання або неналежного виконання обов`язків, покладених на арбітражного керуючого;

2) зловживання правами арбітражного керуючого;

3) подання до суду неправдивих відомостей;

4) відмови арбітражному керуючому в наданні допуску до державної таємниці або скасування раніше наданого допуску;

5) припинення діяльності арбітражного керуючого;

6) наявності конфлікту інтересів.

Комітет кредиторів має право в будь-який час звернутися до господарського суду з клопотанням про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень незалежно від наявності підстав. За наявності підстав для відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень або за клопотанням комітету кредиторів господарський суд протягом 14 днів постановляє ухвалу про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень.

Поряд з зазначеним, порядок організації та проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів встановлено приписами 48 Кодексу.

Згідно з приписами частини третьої статті 48 Кодексу збори кредиторів у провадженні у справі про банкрутство скликаються арбітражним керуючим за його ініціативою, за ініціативою комітету кредиторів чи інших кредиторів, сума вимог яких становить не менше ніж третину всіх вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, або за ініціативою однієї третини кількості голосів кредиторів. Збори кредиторів на вимогу комітету кредиторів або окремих кредиторів скликаються арбітражним керуючим та проводяться протягом двох тижнів з дня надходження письмової вимоги про їх скликання. У разі якщо арбітражний керуючий не скликає збори кредиторів, комітет кредиторів чи інші кредитори, які ініціюють скликання зборів кредиторів, мають право скликати збори кредиторів самостійно.

Частиною восьмою вказаної статті Кодексу встановлено, що до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення, зокрема про: звернення до господарського суду з клопотанням про призначення арбітражного керуючого, припинення повноважень арбітражного керуючого та про призначення іншого арбітражного керуючого; інші питання, передбачені цим Кодексом. У роботі комітету мають право брати участь з правом дорадчого голосу арбітражний керуючий, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, забезпечений кредитор, у разі необхідності представник органу, уповноваженого управляти державним майном, і представник органу місцевого самоврядування.

Відповідно до приписів частини дев`ятої статті 48 Кодексу рішення зборів (комітету) кредиторів вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість голосів кредиторів, присутніх на зборах (комітеті) кредиторів.

Приписами частини одинадцятої статті 48 Кодексу передбачено, що засідання комітету кредиторів скликається та проводиться за правилами, визначеними для зборів кредиторів.

Виходячи з аналізу наведених норм, для відсторонення (усунення) арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від виконання повноважень, суд повинен ретельно дослідити виконання арбітражним керуючим покладених на нього обов`язків та надати оцінку діям арбітражного керуючого (ліквідатора), та у разі встановлення факту невиконання або неналежного виконання обов`язків арбітражним керуючим - відсторонити (усунути) арбітражного керуючого від виконання повноважень.

З аналізу змісту приписів ст. 28 Кодексу вбачається, що арбітражний керуючий може бути відсторонений господарським судом від виконання повноважень керуючого реалізацією майна боржника у разі звернення комітету кредиторів до господарського суду з таким клопотанням у будь-який час та, при цьому, незалежно від наявності підстав. Таке клопотання комітету кредиторів є окремою, додатковою до наведеного переліку із 6-ти пунктів абзацу другого ч. 4 ст. 28 Кодексу підставою для відсторонення.

Вирішуючи питання про наявність клопотання комітету кредиторів, що може бути умовою для відсторонення арбітражного керуючого з підстав, передбачених абзацом третім ч. 4 ст. 28 КУзПБ, суд виходить з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, комітетом кредиторів не приймалося рішення про відсторонення керуючого реалізацією майна боржника.

Відповідно до приписів статті 13 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень арбітражний керуючий є незалежним.

Незалежність арбітражного керуючого забезпечується його спеціальним статусом, визначеним цим законом та спеціальним порядком його призначення та відсторонення від виконання обов`язків.

Відповідно до приписів статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Забезпечуючи дотримання принципу незалежності арбітражного керуючого, суд керується приписами ст. 2 ГПК України, якими визначено завдання та основні засади господарського судочинства.

Так, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Згідно норми ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Статтею 43 ГПК України визначено неприпустимість зловживання процесуальними правами. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Отже суд має забезпечити баланс інтересів усіх учасників справи, перевірити дотримання прав та інтересів усіх сторін, зокрема перевірити, чи не допускають сторони зловживання своїми процесуальними правами з метою протиправного втручання у здійснення арбітражним керуючим своїх обов`язків або з метою впливу на нього для прийняття арбітражним керуючим рішень, що не відповідають інтересам усіх кредиторів та інтересам правосуддя.

Статтею 114 Кодексу встановлено, що арбітражний керуючий у справі про неплатоспроможність фізичної особи зобов`язаний:

1) організувати виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації), визначити його вартість;

2) брати участь у розробленні плану реструктуризації боргів боржника, забезпечити його розгляд зборами кредиторів та подання на затвердження до господарського суду;

3) відкрити спеціальний рахунок для розрахунків з кредиторами;

4) погашати вимоги кредиторів згідно з черговістю у процедурі погашення боргів боржника, а якщо планом реструктуризації передбачено продаж майна боржника - відповідно до плану реструктуризації за рахунок коштів, отриманих від продажу такого майна;

5) якщо планом реструктуризації передбачено продаж майна боржника, звітувати перед господарським судом та зборами кредиторів про результати продажу майна боржника протягом трьох робочих днів з дати такого продажу;

6) виконувати функції з управління та розпорядження майном боржника;

7) здійснювати інші повноваження відповідно до законодавства.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що за встановлених обставин у цій справі задоволення вимог клопотання кредитора суперечить завданням господарського судочинства та не відповідає інтересам кредиторів у справі, буде по своїй суті втручанням в роботу керуючого реалізацією майна боржника, що порушує принцип незалежності арбітражного керуючого.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення клопотання про відсторонення арбітражного керуючого Степанової Марини Віталіївни від виконання обов`язків керуючого реалізацією майна боржника, суд виходить з теоретичного та практичного аналізу передбачених ч. 4 ст. 28 КУзПБ приписів, що встановлюють умови і порядок відсторонення арбітражного керуючого, що має вирішальне значення для правильного розуміння (тлумачення) норми закону та правової норми.

Суд зазначає, що норма права, передбачена абзацом третім ч. 4 ст. 28 КУзПБ може бути безумовною підставою відсторонення арбітражного керуючого від виконання обов`язків за умови, що таке рішення відповідає інтересам усіх кредиторів, а комітет кредиторів приймає таке рішення, як представник усіх кредиторів, а не для вирішення одним кредитором своїх особистих інтересів у справі, через втручання в роботу ліквідатора і неврахування інтересів інших учасників справи та, зокрема, інших членів комітету кредиторів, а також думки інших кредиторів, які мають право дорадчого голосу у зборах та у комітету кредиторів.

При цьому, судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики, а роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Кантоні проти Франції" від 11.11.1996 ["Cantoni v. Frace", заява № 17862/91, §31-32), "Вєренцов проти України" від 11.04.2013 ("Vyerentsov v. Ukraine", заява № 20372/11, §65)].

Крім того, суд керується тим, що судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

З системного аналізу вище викладеного, суд дійшов висновку відмовити АТ КБ "Приватбанк" в задоволенні клопотання про відсторонення керуючого реалізацією майна боржника.

Також, у судовому засіданні, розглянувши клопотання керуючого реалізацією майна боржника про затвердження звіту керуючого реалізацією майна боржника про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат у справі № 910/19049/19 на загальну суму 208.627,76 грн.

Згідно ст. 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства, арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.

Відповідно ч. 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства, розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Частиною 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що подане клопотання підлягає задоволенню.

Також, у судовому засіданні, розглянувши звіт керуючого реалізацією майна боржника, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 130 Кодексу України з процедур банкрутства, не пізніше 30 днів з дня введення процедури погашення боргів боржника керуючий реалізацією майна спільно з боржником проводить інвентаризацію майна боржника та визначає його вартість.

Як вбачається з наданого на затвердження звіту, вимоги кредиторів, які визнані судом та включені до реєстру вимог кредиторів, не задоволені, у зв`язку з тим, що керуючим реалізацією майна боржника не виявлено достатньо майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси для погашення кредиторських вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства, вимоги, не задоволені через недостатність майна боржника, вважаються погашеними, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 Кодексу України з процедур банкрутства, Господарський суд при постановленні ухвали про завершення процедури погашення боргів боржника та закриття провадження у справі про неплатоспроможність ухвалює рішення про звільнення боржника - фізичної особи від боргів.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Частиною 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку про можливість затвердження звіту керуючого реалізацією майна боржника.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 30, 129 Кодексу України з процедур банкрутства, Господарський суд міста Києва,

УХВАЛИВ:

1.Відмовити АТ КБ "Приватбанк" в задоволенні клопотання про відсторонення керуючого реалізацією майна боржника.

2.Задовольнити клопотання керуючого реалізацією майна боржника № 02-03/243 від 12.12.2022.

3.Затвердити звіт керуючого реалізацією майна боржника про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат у справі № 910/19049/19 на загальну суму 208.627,76 грн.

4.Затвердити звіт керуючого реалізацією майна боржника у справі № 910/19049/19.

5.Закрити провадження у справі № 910/3508/20 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

6.Звільнити фізичну особу ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) від боргів, а саме - визнати погашеними грошові вимоги кредиторів у справі № 910/649/22, через недостатність майна боржника.

7.Вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом України з процедур банкрутства строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

8.Зобов`язати органи Державної виконавчої служби та приватних виконавців закрити виконавчі провадження, зняти всі арешти та обмеження стосовно фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) з Єдиного реєстру боржників.

9.Дію мораторію припинити.

10.Ухвала набрала чинності негайно після її оголошення та підлягає оскарженню в установленому законом порядку.

Суддя М.В. Пасько

Повний текст ухвали складено 06.04.2023.