Рішення

від 06.04.2023 по справі 910/1888/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.04.2023Справа № 910/1888/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., розглянувши в

порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали господарської справи

за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фелікс"

про стягнення 191 306,00 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фелікс" про стягнення 191 306,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 714/ВЗЗ-2022 від 31.10.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/1888/23 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено строки надання сторонами відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Відповідачем 06.03.2023 подано відзив на позовну заяву, яким заперечено позовні вимоги з огляду на наявність форс-мажорних обставин, у зв`язку з довгостроковими відключеннями електроенергії, спричинене ракетними атаками по об`єктам енергетичної інфраструктури України.

Позивачем 15.03.2023 подано відповідь на відзив, якою спростовує доводи відповідача.

Відповідачем 23.03.2023 подано заперечення на відповідь на відзив, повторно викладено доводи зазначені у відзиві. Також відповідачем долучено клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів із заявою про поновлення процесуального строку.

Частиною 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу визначено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд дійшов висновку про обґрунтованість причин пропуску строку відповідачем на подання додаткових доказів, поновив відповідачу строк та долучив їх до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Сторонами у справі 31 жовтня 2022 року укладено договір № 714/ВЗЗ-2022, відповідно до умов якого відповідач зобов`язався поставити позивачу готові текстильні вироби, а позивач прийняти та оплатити їх вартість.

Пунктом 1.2. договору визначено, що найменування, номенклатура, асортимент та кількість товару зазначена в додатку № 1 до договору.

Сторонами підписано специфікацію, яка є додатком № 1 до договору від 31.10.2022, якою погоджено найменування товару (асортимент) - мішок спальний, ціну за одиницю - 2 050,00 грн, кількість товару - 7 000 шт та загальну вартість товару - 14 350 000,00 грн.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці позивача, яка вручається під особистий підпис відповідачу (представнику відповідача) або у разі не прибуття вищезазначених осіб, надсилається відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення або цінним листом з описом вкладення, направленим на адресу відповідача, зазначену в розділі 13 договору.

У заявці зазначається найменування товару, місце поставки товару, кількість товару та інша необхідна інформація для поставки товару.

Пунктом 5.2. договору визначено, що передача (приймання - здача) товару здійснюється в пункті відвантаження за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 8-А.

Відповідно до пункту 5.6. договору право власності на товар переходить від постачальника до замовника після прийняття товару на склад замовника, факт чого засвідчується підписами уповноважених на це осіб сторін на відповідній видатковій накладній.

Згідно з підпунктом 6.3.1. договору відповідач зобов`язаний забезпечити поставку якісного товару у строки, встановлені цим договором.

Позивач рекомендованим поштовим відправленням 17.11.2022 направив на адресу відповідача заявку № 78/8/2-2188 від 16.11.2022 про необхідність поставки 7 000 комплектів спальних мішків у строк до 01.12.2022.

Додатковою угодою № 1 від 12.12.2022 до договору № 714/ВЗЗ-2022 від 31.10.2022 сторони внесли зміни до договору та зменшили обсяг товару до 2 000 комплектів вартістю 4 100 000,00 грн.

Відповідачем поставлено, а позивачем отримано товар у кількості 1 670 комплектів вартістю 3 423 500,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 82 від 23.12.2022 та товар у кількості 330 комплектів вартістю 676 500,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 83 від 27.12.2022.

Таким чином, товар у кількості 2 000 комплектів загальною вартістю 4 100 000,00 грн, поставлено відповідачем повністю з урахування змін до договору № 714/ВЗЗ-2022 від 31.10.2022, внесених додатковою угодою № 1 від 12.12.2022.

У той же час позивач стверджує, що враховуючи обумовлений у заявці № 78/8/2-2188 від 16.11.2022 строк поставки спальних мішків у кількості 7 000 комплектів - до 01.12.2022, з урахуванням того, що додаткова угода № 1 до договору, якою сторони дійшли згоди про зменшення обсягу предмета договору до 2 000 комплектів, була підписана лише 12.12.2022, відповідачем, в тому числі, порушено строк поставки непоставленого товару в кількості 5 000 комплектів.

Відповідач повністю заперечує позовні вимоги, зокрема, вважає безпідставним нарахування позивачем пені за порушення строку поставки спальних мішків у кількості 5 000 комплектів, у зв`язку з укладеною сторонами додатковою угодою № 1 від 12.12.2022, якою зменшено обсяг товару до 2 000 комплектів. Також відповідач посилається на лист № 78/8/2-2313 від 30 листопада 2022 року, яким позивач продовжив строк поставки товару до 20.12.2022.

Судом враховано доводи відповідача та досліджено докази на які посилається останній у підтвердження викладених обставин.

Дійсно, позивач листом № 78/8/2-2313 від 30 листопада 2022 року, копія якого наявна в матеріалах справи, повідомив відповідача про продовження строку поставки товару до 20.12.2022, а відтак наявні підстави вважати, що позивач мав здійснити поставку готових текстильних виробів до 20.12.2022. Вказане не суперечить умовам договору № 714/ВЗЗ-2022 від 31 жовтня 2022 року.

Крім того, на підставі частини третьої статті 631 Цивільного кодексу України сторонами у справі додатковою угодою № 1 врегульовано кількість товару, що мала бути поставленою в сторону її зменшення до 2 000 одиниць.

Відповідно, у позивача відсутні правові підстави для твердження про наявність юридичного обов`язку відповідача здійснити поставку в період часу з 01.12.2022 по 12.12.2022 з поставки 7 000 одиниць товару.

Таким чином відповідач не має договірного зобов`язання зі сплати штрафних санкцій, що обраховуються від вартості 7 000 комплектів, оскільки його обов`язки обмежені додатковою угодою № 1 поставкою лише 2 000 одиниць товару.

Суд приймає до уваги твердження відповідача про неправомірне нарахування позивачем пені за порушення троку поставки у кількості 5 000 комплектів спальних мішків, оскільки сторони додатковою угодою № 1 від 02.12.2022 погодили зменшити кількість обсягу товару до 2 000 комплектів, а відтак правомірним є нарахування пені за прострочення строку поставки товару у кількості 2 000 комплектів загальною вартістю 4 100 000,00 грн.

Крім того, відповідач посилається на наявність форс-мажорних обставин, у зв`язку з довгостроковими відключеннями електроенергії, спричинене ракетними атаками по об`єктам енергетичної інфраструктури України, що унеможливило належним чином виконати свої зобов`язання за спірним договором.

Так, 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

Згідно Указу Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22.05.2022 № 2263-IX. У подальшому, Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15.08.2022 № 2500-ІХ. Надалі, Указом Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 16.11.2022 № 2738-IX. Згідно з Указом Президента України від 06.02.2023 № 58/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Таким чином, станом на теперішній час продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 20.05.2023.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (частина 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також, згідно з положеннями статті 218 Господарського кодексу України у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Суд зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Відповідачем у якості доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем та неможливістю виконання своїх зобов`язань за договором від 31.10.2022 надано сертифікат виданий Сумською торгово-промисловою палатою № 5900-22-1635 від 02.12.2022, яким засвідчено форс-мажорні обставини: непередбачувані довгострокові відключення від електропостачання виробничих потужностей Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фелікс" у зв`язку з цілеспрямованими ракетними атаками Російської Федерації по об`єктам об`єднаної енергетичної інфраструктури України, які унеможливили виконання зобов`язань за договором від 31.10.2022 в строк.

Період дії форс-мажорних обставин: 23 листопада 2022 року - тривають на 02 грудня 2022 року.

Тобто, обставини непереборної сили, які унеможливили здійснити своєчасну поставку товару діяли станом на 02.12.2022, у той час як відповідач мав здійснити поставку готових текстильних виробів у строк до 20.12.2022, як встановлено вище судом.

Окремо суд має зазначити, що кінцева дата поставки - 20.12.2022 була визначена позивачем з урахуванням впливу відключення електроенергії в результаті масових ракетних обстрілів.

А відтак, судом не враховуються твердження відповідача щодо неможливості належного виконання зобов`язань за договором № 714/ВЗЗ-2022 від 31 жовтня 2022 року, у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин у період з 20.12.2022 по 26.12.2022.

Згідно пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до пункту 7.3. договору за порушення строку поставки товару, зазначеного у пункті 5.1 договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

У зв`язку з порушенням відповідачем строку поставки позивач просить суд стягнути з відповідача 191 306,00 грн пені, нарахованої за порушення строків поставки товару в розмірі 10 250 000,00 грн за період з 02.12.2022 по 11.12.2022, на суму 3 423 500,00 грн за період з 02.12.2022 по 22.12.2022 та на суму 676 500,00 грн за період з 02.12.2022 по 26.12.2022.

Враховуючи, що судом вище встановлено обставини щодо неправомірності нарахування позивачем пені за прострочення поставки 5 000 комплектів спальних мішків, та з огляду на те, що товар мав бути поставлений в строк до 20.12.2022, початковою датою порушення строку поставки є 21.12.2022.

За перерахунком суду, сума пені за порушення відповідачем строку поставки товару в кількості 1 670 комплектів на суму 3 423 500,00 грн за період з 21.12.2022 по 22.12.2022 становить 6 847,00 грн та товару в кількості 330 комплектів на суму 676 500,00 грн за період з 24.12.2022 по 26.12.2022 становить 2 029,50 грн, а разом 8 876,50 грн.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту неналежного виконання відповідачем обов`язку щодо своєчасної поставки спальних мішків у кількості 2 000 комплектів за договором № 714/ВЗЗ-2022 від 31.10.2022 вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду в розмірі 8 876,50 грн.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237-238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фелікс" (14020, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Малиновського, 36, ідентифікаційний код 41005487) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 8 876 (вісім тисяч вісімсот сімдесят шість) грн 50 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 133 (сто тридцять три) грн 15 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.Ю.Кирилюк