Ухвала

від 05.04.2023 по справі 947/16992/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/397/23

Справа № 947/16992/22 1-кс/947/8462/22

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар судового засідання ОСОБА_5 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_6 ,

адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 15 вересня 2022 року про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12022160000000512, внесеного до ЄРДР 25.07.2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 310 КК України,

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_10 , та накладено арешт із забороною відчуження, розпорядження та здійснення будь-яких реєстраційний дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на об`єкти нерухомого майна, право власності на які зареєстроване за ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на:

-1/2 будинку за адресою: АДРЕСА_1 (РНОНМ 1425354351106, номер об`єкта РПВН 15153969), право власності зареєстроване 01.12.2017 року;

-1/2 земельної ділянки кадастровий номер 5110600000:01:017:0440 адреса:

АДРЕСА_1 (РНОНМ 1425356651106), право власності зареєстроване 01.12.2017 року;

-1/10 будинку за адресою:

АДРЕСА_2 (РНОНМ 2201988951106), право власності зареєстроване 23.10.2020 року;

-4/10 будинку за адресою:

АДРЕСА_2 (РНОНМ 2201988951106), право власності зареєстроване 23.10.2020 року.

Рішення слідчого судді мотивоване тим, що вилучене майно має доказове значення у вказаному кримінальному провадженні та накладання арешту необхідно з метою забезпечення збереження речових доказів.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, адвокат ОСОБА_7 , який діє в інтересах власника майна ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ухвала слідчого судді є незаконна, необґрунтована, невмотивована та такою, що підлягає скасуванню, виходячи з того, що:

- арештоване майно не відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України;

- в рамках вказаного кримінального провадження жодній особі підозра за ст. 190 КК України пред`явлена не була;

- клопотання подано до суду суб`єктом, який не мав уповноваження на його звернення, оскільки з клопотанням про арешт майна третьої особи може звернутися виключно прокурор.

Позиції учасників судового розгляду.

В судовому засіданні апеляційного суду адвокат ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.

Прокурор ОСОБА_6 у судовому засіданні частково заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та повідомила, що в рамках вказаного кримінального провадження, 21 грудня 2022 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області було ухвалено вирок, відповідно до якого ОСОБА_11 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 310 КК України. У свою чергу, з кримінального провадження № 12022160000000512, внесеного до ЄРДР 25.07.2022 року, було виділено в окреме кримінальне провадження, кримінальне правопорушення за ознаками ч. 4 ст. 190 КК України, у якому наразі проводиться досудове розслідування. Також зазначила, що оскаржена ухвала з кримінального провадження № 12022160000000512, внесеного до ЄРДР 25.07.2022 року, не виділялась до кримінального провадження за ознаками ч. 4 ст. 190 КК України. Крім того, зазначила, що на момент зверненням із клопотанням до слідчого судді були наявні обставин, які вказували на наявність підстав для арешту майна. На підставі зазначеного вважала, що представник власника майна має право звернутися з клопотання про скасування арешту майна до суду, який ухвалив вирок.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.

Мотиви апеляційного суду.

Відповідно до ч. 1 ст.404КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Приписами ч. 1 ст. 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до положень ст.41Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Відповідно до приписів ч. 1 ст.170КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

При цьому, ч. 2 вказаної норми встановлює, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1)збереження речових доказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

На підставі аналізу змісту клопотання слідчого про накладення арешту на майно в межах кримінального провадження № 12022160000000512, внесеного до ЄРДР 25.07.2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 310 КК України, слідчий визначив метою накладення арешту на об`єкти нерухомого майна, його збереження як речового доказу.

Згідно із ч. 3 ст.170КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 1 ст.98КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення,зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числіпредмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема, правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Перевіряючи рішення слідчого судді та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з того, що у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального закону, арешт майна це один із заходів забезпечення кримінального провадження, який є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідкам при розслідуванні кримінального правопорушення.

На підставі наведеного, колегія суддів констатує, що на момент постановлення оскарженої ухвали, слідчий суддя дійшов правильного висновку, що арештовані об`єкти нерухомості, мають доказове значення та є достатні підстави вважати, що збереження цих речових доказів необхідно для здійснення належного досудового розслідування кримінального провадження.

У свою чергу, апеляційним судом встановлено, що в рамках вказаного кримінального провадження 21 грудня 2022 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області було ухвалено вирок, відповідно до якого ОСОБА_11 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 310 КК України.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Правовідносини щодо арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження, регулюються главою 17 КПК України. За змістом статті 173 цього Кодексу питання про накладення арешту на майно вирішують слідчий суддя або суд.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Частиною 4 ст. 174 КПК України встановлено, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначене судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Таким чином, частини третя та четверта статті 174 КПК України регулюють порядок вирішення питання про скасування арешту майна у двох випадках: судом за наслідками розгляду кримінальної справи та прокурором одночасно з винесенням ним постанови про закриття кримінального провадження.

Зазначені вимоги співпадають з положеннями частини четвертої статті 21 КПК України, згідно з якою здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час його здійснення порушуються права і свободи людини, гарантовані Конституцією і міжнародними договорами України, та статті 13 Конвенції, яка передбачає право особи на ефективний засіб правового захисту на національному рівні від порушень прав і свобод, гарантованих цією Конвенцією.

Тобто чинним кримінальним процесуальним законом передбачено способи захисту прав власника або володільця майна, який не є учасником кримінального провадження

Дослідивши змістрезолютивної частинивироку Ізмаїльськогоміськрайонного судомОдеської областівід 21грудня 2022року відносно ОСОБА_11 врамках вказаногокримінального провадження,колегія суддіввстановила,що судпершої інстанціїу суперечп.2ч.4ст.374КПК України,ухвалюючи вирокне вирішивпитання щодозаходу забезпечення,який заставанийв рамкахвказаного кримінальногопровадження напідставі ухвалислідчого суддіКиївського районногосуду м.Одеси від15вересня 2022року (справа №947/16992/22, провадження №1-кс/947/8462/22).

Разом з тим, частиною 1 ст.539 КПК України передбачено, що питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Відповідно до п.14 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Згідно з п.4 ч.2 ст.539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до суду, який ухвалив вирок.

За таких обставин, власник майна ОСОБА_8 має можливість звернутися з клопотання про скасування арешту майна до суду, який ухвалив вирок стосовно ОСОБА_11 в рамках вказаного кримінального провадження, а саме до Ізмаїльського міськрайонного судом Одеської області.

Про можливість подання клопотань про скасування арешту майна після ухвалення вироку роз`яснено у постанові № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна", де зазначено, що власник майна має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються його прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 КПК України до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

На переконання апеляційного суду, слідчий суддя на момент постановлення оскаржено ухвали обґрунтовано задовольнив клопотання слідчого та прийшов до вірного висновку про арешт майна.

Приписами п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

Керуючись ст.ст. 24, 98, 170-173, 370, 404, 405, 407, 409, 411, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах власника майна ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 15 вересня 2022 року про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12022160000000512, внесеного до ЄРДР 25.07.2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 310 КК України, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3