Постанова

від 29.03.2023 по справі 592/13784/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

29 березня 2023 року

м. Київ

справа № 592/13784/20

провадження № 61-17067св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Сумська міська рада, ОСОБА_2 , державний реєстратор виконавчого комітету Сумської міської ради Момот Юрій Миколайович,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , на рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 07 липня 2021 року у складі судді Литовченка О. В. та постанову Сумського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Собини О. І., Кононенко О. Ю., Левченко Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст вимог позовної заяви

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Сумської міської ради, ОСОБА_2 , державного реєстратора виконавчого комітету Сумської міської ради Момота Ю. М. про визнання незаконним рішення та державної реєстрації права власності на частину земельної ділянки.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона є співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Сумської міської ради від 13 листопада 2019 року ОСОБА_2 передано у власність 1/3 частину земельної ділянки площею 0,1000 га з кадастровим номером 5910136600:18:010:0024, на якій розташований багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_2 .

На підставі вказаного рішення державним реєстратором Момотом Ю. М. прийнято рішення про реєстрацію права власності на 1/3 частину цієї земельної ділянки за ОСОБА_2 .

Вважала вказані рішення незаконними та такими, що порушують її права як співвласника багатоквартирного житлового будинку, оскільки нормами чинного земельного законодавства не передбачено набуття у власність частини земельної ділянки без її формування та отримання відповідної земельної ділянки в цілому усіма співвласниками багатоквартирного житлового будинку.

Із заявами про передання у власність земельної ділянки інші співвласники житлового будинку АДРЕСА_2 , в тому числі і вона, до Сумської міської ради не зверталися.

У зв`язку з наведеним просила:

визнати незаконним і скасувати пункт 21 додатку до рішення Сумської міської ради від 13 листопада 2019 року за № 5854-МР «Про надання у власність громадянам земельних ділянок, які знаходяться у користуванні» про надання ОСОБА_2 у власність 1/3 частини земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 5910136600:18:010:0024, за адресою: АДРЕСА_2 ;

визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію права власності на 1/3 частину вказаної земельної за ОСОБА_2 , проведену на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Сумської міської ради Момот Ю. М. від 06 грудня 2019 року про державну реєстрацію прав і їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 50067588.

Короткий зміст рішення і постанови судів попередніх інстанцій

Рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 07 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмова у задоволенні позову мотивована недоведеністю позовних вимог. Позивачка не довела, що внаслідок прийняття оскаржених рішень міської ради і державного реєстратора про передачу у власність і реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на частину земельної ділянки були порушені її права, які підлягають судовому захисту.

Позивач не надала належних доказів на підтвердження правового режиму житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , для обслуговування якого виділялася спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5910136600:18:010:0024, як багатоквартирного.

Аргументи учасників

У жовтні 2021 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій її представник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення і постанову судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У касаційній скарзі та її уточненій редакції представник ОСОБА_1 зазначає, що суди попередніх інстанцій не застосували до спірних правовідносин положення статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», статей 42, 120 ЗК України, статей 377, 382 ЦК України щодо неможливості передання у власність ОСОБА_2 частини земельної ділянки багатоквартирного будинку, яка є неподільною. Оскільки ОСОБА_2 не є власником окремого домоволодіння, а лише має у власності 1/3 частку у праві власності в будинку, то вона не має права на отримання у власності частини земельної ділянки. При відмові у задоволенні позову суди не врахували, що Сумська міська рада як відповідач визнала позов. Ні позивач, ні інші співвласники будинку на надавали згоду на розробку технічної документації ОСОБА_2 . Це призвело до того, що загальна площа будинку зменшилася на 10 кв. м. У договорі купівлі-продажу від 09 серпня 1991 року, на підставі якого ОСОБА_2 отримала у власність 1/3 частину будинку, зазначено, що будинок розташований на земельній ділянці площею 1 010,00 кв. м. В інвентаризаційній справі на будинок площу земельної ділянки, на якій він розташований, також визначено у розмірі 1 010,00 кв. м і вона має неправильну форму. Водночас у проекті відведення на 1/3 частину земельної ділянки ОСОБА_2 площу земельної ділянки визначено у розмірі 0,1000 га.

У грудні 2021 року до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшов відзив, у якому її представник стверджує, що позивач у касаційній скарзі помиляється щодо наявності в неї права на виділення у власність земельної ділянки під квартирою у будинку АДРЕСА_2 . Аналізуючи цільове призначення земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, та положення статті 42 ЗК України, можна зробити висновок, що у разі приватизації квартир у такому будинку земельна ділянка як така, що входить до житлового комплексу, може передаватися безоплатно у власність або надаватися у користування лише об`єднанню співвласників будинку у встановленому порядку. Разом з тим ОСОБА_2 є власником 1/3 частини будинку № 37 , а не квартири, на АДРЕСА_2 і правомірність її дій узгоджується із нормами статті 120 ЗК України. Постанови Верховного Суду, на які міститься посилання у касаційній скарзі, є нерелевантними. Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивач не довела, що оскаржені рішення міської ради і реєстратора порушують її права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі і витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 263/68/17, від 03 червня 2020 року у справі № 560/1049/16-ц, від 18 березня 2019 року у справі № 263/68/17, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що ОСОБА_1 належить на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_3 (а. с. 6).

Рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 26 вересня 2018 року встановлено факт належності ОСОБА_2 правовстановлюючого документу - договору купівлі-продажу від 09 серпня 1991 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Сумської державної нотаріальної контори, зареєстрованому в реєстрі за № 1-2997, предметом якого є 1/3 частини жилого будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 77).

Відповідно до витягів із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18 червня 2019 року та 07 липня 2021 року право спільної часткової власності на 1/3 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , за ОСОБА_2 зареєстровано 29 липня 2019 року (а. с. 75).

Згідно з витягом із Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 29 липня 2019 року земельна ділянка з кадастровим номером 5910136600:18:010:0024, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення: 02.01 «Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», категорія земель: «Землі житлової та громадської забудови», вид використання земельної ділянки: 02.01 «Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа земельної ділянки - 0,1000 га, дата державної реєстрації 29 липня 2019 року, орган, який здійснив реєстрацію земельної ділянки - Міськрайонне управління у місті Сумах та Сумському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (а. с. 13).

30 липня 2019 року ОСОБА_2 звернулась до Сумської міської ради з заявою про затвердження технічної документації з землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі загальною площею 1/3 від 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2 , та надання земельної ділянки у власність (а. с. 63).

До вказаної заяви долучена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 - 1/3 з цільовим призначенням 02.01 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 5910136600:18:010:0024, виготовлена ФОП ОСОБА_4 (кваліфікаційний сертифікат Держземагентства України № 001505 від 18 січня 2013 року) (а. с. 67).

Відповідно до рішення Сумської міської ради від 13 листопада 2019 року № 5854-МР «Про надання у власність громадянам земельних, які знаходяться у їх користуванні» затверджено технічні документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та вирішено надати у власність земельні ділянки громадянам, які перебувають у них в користуванні для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд згідно з додатком (пункт 21 додатку до вказаного рішення). ОСОБА_2 було передано у власність 1/3 частину земельної ділянки загальною площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5910136600:18:010:0024 (а. с. 11, 12).

На підставі вказаного рішення державним реєстратором виконавчого комітету Сумської міської ради Момотом Ю. М. прийнято рішення (з відкриттям розділу) від 06 грудня 2019 року, індексний номер 50067588, про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на 1/3 частину земельної ділянки площею 0,1000 га (а. с. 15).

Згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06 грудня 2019 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1980010659101, об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка, кадастровий номер: 5910136600:18:010:0024, площа: 0,1 га, дата державної реєстрації земельної ділянки: 29 липня 2019 року, номер запису про право власності: 34505120, дата державної реєстрації: 04 грудня 2019 року, державний реєстратор: Момот Ю. М., виконавчий комітет Сумської міської ради, підстава виникнення права власності: витяг з рішення «Про надання у власність громадянам земельних, які знаходяться у їх користуванні», серія та номер: від 13 листопада 2019 року № 5854-МР, Сумська міська рада, підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 50067588 від 06 грудня 2019 року, АДРЕСА_2 , Виконавчий комітет Сумської міської ради, форма власності: приватна, вид спільної власності: спільна часткова, розмір частки: 1/3, власники: ОСОБА_2 (а. с. 15).

Відповідно до матеріалів інвентарної справи № 75 на домоволодіння на АДРЕСА_2 за рішенням суду від 07 травня 1948 року була виділена в натурі 1/3 частина домоволодіння на АДРЕСА_4 (на цей час АДРЕСА_2 ), кімнати 1, 4 та 7 на другому поверсі ОСОБА_5

(а. с. 44), що у подальшому за договором купівлі-продажу від 09 серпня 1991 року і була придбана ОСОБА_2 .

Інші 2/3 частини цього домоволодіння, які належали Сумському міському комунальному господарству (а. с. 50), були поділена на три окремі квартири, які відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» були приватизовані мешканцями цих квартир .

Право власності на квартиру під № 1 у будинку за цією адресою зареєстровано за ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 (а. с. 269), квартиру під № 2 - ОСОБА_1 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (а. с. 169), квартиру під № 3 - ОСОБА_13 (а. с. 242).

Ухвалою Ковпаківського районного суду міста Суми від 19 грудня 1995 року затверджено мирову угоду, укладену між ПЖРЕУ - 5 м. Суми та ОСОБА_2 , за якою між ними, як співвласниками домоволодіння АДРЕСА_2 , визначено порядок користування підвальним приміщенням та земельною ділянкою (а. с. 147 інв. справи, а. с. 235-237 цивільної справи). Зокрема, порядок користування земельною ділянкою між її користувачами визначено відповідно до четвертого варіанту технічної експертизи, таким чином: частина двору залишена в загальному користуванні; ПЖРЕУ - 5 м. Суми виділено у користування: під будівлями - 254 кв. м, під двором загального користування - 122 кв. м, під двором конкретного користування - 144 кв. м, під садом - 154 кв. м, загальна площа виділеної земельної ділянки становила 673 кв. м; ОСОБА_14 виділено в користування: під будівлями - 158 кв. м, під двором конкретного користування - 35 кв. м, під двором загального користування - 41 кв. м, під садом - 109 кв. м, загальна площа виділеної земельної ділянки становила 337 кв. м.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Згідно частин першої, другої статті 30 ЗК України 1990 року (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення. При переході права власності громадян на жилий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об`єктів.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2021 року в справі № 211/7117/13-ц (провадження № 61-6812св19) зазначено, що домоволодінням є житловий будинок з прилеглою до нього земельною ділянкою та належними йому господарськими спорудами та будівлями.

У пунктах 8.2-8.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18) зазначено, що «земельні відносини, які формуються з приводу переходу земельних прав при набутті майнових прав на об`єкти нерухомості, розташовані на конкретній земельній ділянці, регламентуються нормами ЗК України, які є спеціальними відносно до цивільно-правових норм, які є загальними.

Правові норми, які визначали долю земельної ділянки, наданої у власність чи користування, в разі відчуження розташованих на ній будівель чи споруд неодноразово змінювалися. Так, при відчуженні об`єктів нерухомого майна під час дії статті 30 ЗК України в редакції 1992 року закон передбачав автоматичний перехід права власності на земельну ділянку до набувача з необхідністю подальшого оформлення набувачем цього права. За приписами статті 120 ЗК України в редакції від 25 жовтня 2001 року (в період з 1 січня 2002 року до 20 червня 2007 року) при відчуженні об`єкта нерухомого майна, розташованого на відповідній ділянці, до набувача могло переходити право на цю земельну ділянку. Водночас автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди передбачала стаття 377 ЦК України.

Стаття 120 ЗК України (в редакції Закону України № 997-V від 27 квітня 2007 року) знову закріпила автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди. Поточна редакція статті 120 ЗК України (зі змінами, внесеними Законом України № 1702-VI від 5 листопада 2009 року) також передбачає автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі або споруди, і ці норми мають імперативний характер.

Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства».

У справі, що переглядається, предметом позову є визнання незаконним і скасування рішення Сумської міської ради від 13 листопада 2019 року № 5854-МР у частині надання ОСОБА_2 у власність 1/3 частини земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 5910136600:18:010:0024, за адресою: АДРЕСА_2 , і визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на на цю частину вказаної земельної за ОСОБА_2 з мотивів порушення прав позивача як співвласника багатоквартирного житлового будинку, оскільки нормами чинного земельного законодавства не передбачено набуття у власність частини земельної ділянки без її формування та отримання відповідної земельної ділянки в цілому усіма співвласниками багатоквартирного житлового будинку.

ОСОБА_2 є власником 1/3 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами у АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 09 серпня 1991 року, який належав попередньому власнику ОСОБА_15 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 29 грудня 1987 року № 2-3266 (а. с. 73).

У судовому порядку був визначений порядок користування земельною ділянкою, а саме ухвалою Ковпаківського районного суду міста Суми від 19 грудня 1995 року затверджено мирову угоду, укладену між ПЖРЕУ - 5 м. Суми, як власником 2/3 частин домоволодіння, та ОСОБА_2 , за якою порядок користування земельною ділянкою між її користувачами визначено відповідно до четвертого варіанту технічної експертизи.

Водночас позивачка є власником квартири № 2 у вищевказаному будинку, яку вона набула у власність у порядку приватизації відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 23 січня 2002 року (а. с. 6).

Установивши, що земельна ділянка може надаватися для обслуговування житлового будинку, а не квартири, ОСОБА_1 , як співвласник квартири № 2 , як і власники інших квартир у цьому домоволодінні, не набули права власності чи права користування земельною ділянкою, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про те, що рішення Сумської міської ради від 13 листопада 2019 року щодо передання співвласнику домоволодіння - ОСОБА_2 у власність 1/3 частини земельної ділянки не порушує прав позивачки.

Позивачка не вказала, чим саме формування земельної ділянки, на якій розміщене домоволодіння під АДРЕСА_2 та надання частини земельної ділянки відповідачці пропорційно до її частки у цьому домоволодінні, порушує її права як співвласника квартири.

Суди правильно зазначила, що позивачка є співвласником квартири, як окремого об`єкту нерухомого майна, а не всього домоволодіння, а тому її залучення до розроблення технічної документації та отримання згоди на визначення розміру частки в спірній земельній ділянці законом не вимагається.

Межі спірної земельної ділянки при її формуванні були погоджені із суміжними землекористувачами, що підтверджується актом про встановлення меж земельної ділянки (на місцевості) та прийняття-передачі межових знаків на зберігання від 08 липня 2019 року (а. с. 71).

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що оскаржені судові рішення прийняті без додержання норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права.

У зв`язку з цим касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення і постанову судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі 2колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 07 липня 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук