Постанова

від 29.03.2023 по справі 446/2455/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

29 березня 2023 року

м. Київ

справа № 446/2455/21

провадження № 61-7787св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Вислобоки»,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 14 квітня 2022 року у складі судді: Котормус Т. І., та постанову Львівського апеляційного суду від 14 липня 2022 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,

Історія справи

Короткий зміст позову

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до обслуговуючого кооперативу «Житлово-Будівельний кооператив «Вислобоки» (далі - ОК «ЖБК «Вислобоки», кооператив) про визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва та земельну ділянку.

Позов мотивований тим, що 11 травня 2021 року між ОК «ЖБК «Вислобоки» та ОСОБА_1 укладений договір про пайову участь. Відповідно до договору ОК «ЖБК «Вислобоки» зобов`язався організувати будівництво нерухомого майна, а саме «котедж», здати його в експлуатацію та передати у власність ОСОБА_1 , який повністю сплатив свій пайовий внесок, та в подальшому організувати обслуговування котеджу. Нерухоме майно знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , котедж № 2.

ОСОБА_1 внесено всі пайові внески за договором від 11 травня 2021 року.

У жовтні 2021 року голова правління ОК «ЖБК «Вислобоки» ОСОБА_7 трагічно загинув у ДТП, після чого діяльність кооперативу не проводилась.

У січні 2022 року позивачу стало відомо, що за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказаний будинок був побудований ОК «ЖБК «Вислобоки» за кошті, внесені позивачем, на земельній ділянці, яка з 2018 року належить ОСОБА_2

ОСОБА_1 не може зареєструвати право власності на спірний котедж, так як ОК «ЖБК «Вислобоки» не провів звірку з ОСОБА_1 , не надав довідку про повний розрахунок (виплату пайових внесків), акт прийому-передачі «котеджу».

ОСОБА_1 , з урахуванням змінених позовних вимог, просив:

стягнути з ОСОБА_2 витрати в сумі 925 199,00 грн на будівництво будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який був побудований самочинно на земельній ділянці № 4622185200:02:003:0262 за цією ж адресою, яка належить на праві власності ОСОБА_2 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 14 квітня 2022 року, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 14 липня 2022 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОК «ЖБК «Вислобоки» про стягнення коштів задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 925 199,00 грн.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОК «ЖБК «Вислобоки» відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 9 252 грн та 17 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні іншої частини заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Галайського О. В. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Вказано, що заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою судді від 20 січня 2022 року, діють протягом 90 днів з дня набрання рішенням законної сили.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірний об`єкт нерухомого майно було споруджено самочинно, оскільки він збудований без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи. Виконання будівельних робіт котеджу почалось ще у 2019 році, тоді як лише 18 жовтня 2021 року ОСОБА_2 повідомила ДБІ про початок виконання будівельних робіт по об`єкту, а реєстрація права власності на об`єкт проведена 08 грудня 2021 року.

Суд першої інстанції зазначив, що протягом усього часу будівництва власник земельної ділянки ОСОБА_2 не вживала заходів до усунення перешкод у користуванні своєю земельною ділянкою, не зверталася з будь-якими заявами чи повідомленнями про самовільне зайняття земельної ділянки, а вчинила дії по оформленню права власності на спірне майно вже після звернення позивача до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції зробив висновок, що відповідач ОСОБА_2 шляхом оформлення права власності на спірний котедж визнала за собою право власності на нього виключно на тій підставі, що таке майна розташовано на належній їй земельній ділянці. Однак, витрати на будівництво спірного котеджу поніс позивач ОСОБА_1 .

При визначенні розміру відшкодування, суд першої інстанції виходив із положень пункту 4.3. договору про пайову участь від 11 травня 2021 року, в якому вартість будівництва становить 945 000,00 грн, отже, суд вважав, що саме така сума охоплює понесені витрати на будівельні матеріали і витрати за виконані роботи та оплачені послуги.

Суд першої інстанції зазначив, що позивач помилково у своєму позові вказав, що у пункті 4.3 договору сторони домовились про загальну вартість будівництва у іноземній валюті, а саме, 34 000,00 доларів США, так як аналіз змісту пункту 4.3 договору свідчить, що іноземна валюта у ньому вказана саме як еквівалент національної валюти, а остання власне і є вартістю будівництва. Однак, у своєму позові позивач просив стягнути з відповідача 925 199 грн, що є меншим за суму витрат, понесених на будівництво. Тому, з огляду на принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд першої інстанції стягнув саме цю суму.

Щодо вимог до ОК «ЖБК «Вислобоки», суд першої інстанції зазначив, що позивачем хоч і визначено таку особу як відповідача у справі згідно його останньої редакції заяви про зміну предмету позову, однак, будь-яких вимог до такого відповідача не заявлено, а заявлена вимога про стягнення коштів стосується саме ОСОБА_2 , як власника земельної ділянки. Тому суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову до ОК «ЖБК «Вислобоки».

Оскільки позовні вимоги до відповідача ОСОБА_2 задоволено, суд першої інстанції зробив висновок, що стягненню підлягають і судові витрати, які понесені позивачем, зокрема, сплачений судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу, які заявлені до відшкодування.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції зробив правильний висновок, що ОСОБА_2 шляхом оформлення права власності на спірний котедж визнала за собою право власності на нього на підставі того, що таке майна розташоване на належній їй земельній ділянці. Витрати на будівництво такого котеджу поніс ОСОБА_1 . Відповідно до постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» у разі визнання за власником (користувачем) земельної ділянки права власності на самочинно збудоване на ній іншою особою нерухоме майно розмір витрат на будівництво цього майна, право на відшкодування яких власником (користувачем) земельної ділянки згідно із частиною шостою статті 376 ЦК України має особа, яка здійснила таке будівництво, визначається судом на підставі наданих доказів і складається як із понесених витрат на будівельні матеріали, так і з витрат за виконані роботи та оплачені послуги.

Апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_1 , як особа, яка понесла витрати на здійснене самочинне будівництво на земельній ділянці відповідача, має право на відшкодування вартості такого будівництва, з огляду на те, що власник земельної ділянки набув права власності на таке майно. Визначаючи розмір такого відшкодування, суд першої інстанції вірно виходив з положень пункту 4.3. договору про пайову участь від 11 травня 2021 року, де вартість такого будівництва становить 945 000 грн. Така сума охоплює понесені витрати на будівельні матеріали і витрати за виконані роботи та оплачені послуги. У рішенні суду зазначено, що позивач помилково у позові вказує, що у пункті 4.3. договору сторони домовились про загальну вартість будівництва у іноземній валюті, а саме: 34 000 доларів США. Іноземна валюта у цьому договорі вказана, як еквівалент національної валюти, яка є вартістю будівництва. Позивач просив стягнути з відповідача 925 199 грн., що є меншим за суму витрат, понесених на будівництво. Колегія суддів погодилася з такими висновками суду першої інстанції, які не спростовані доводами апеляційної скарги. Підстави для скасування оскарженого рішення відсутні.

Аргументи учасників справи

У серпні 2022 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 14 квітня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 14 липня 2022 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_1 відмовити повністю, стягнути з позивача судові витрати.

Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що:

земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , придбана ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як подружжям у період шлюбу на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14 листопада 2018 року. Договір оформлено на дружину, а чоловік ОСОБА_3 надавав згоду на придбання земельної ділянки (пункт 8 договору купівлі-продажу). За спільні кошти власними силами подружжя ОСОБА_4 побудувало будинок на протязі 2019-2020 років. В подальшому ними отримано документи про право власності на будинок АДРЕСА_1 . Отже, ОСОБА_3 мав бути залучений як відповідач, оскільки він є співвласником земельної ділянки;

суди неправильно визначились із правовідносинами та нормами матеріального права, які повинні бути застосовані до цих правовідносин. Як вважає відповідач, позивач мав звернутися з позовом до ОК «ЖБК «Вислобоки» про повернення коштів за договором у випадку порушення умов договору, а не подавати позов до законного власника будинку та земельної ділянки, тобто позивач обрав неправильний спосіб захисту до неналежного відповідача без належних та допустимих доказів. Суди, встановивши, що існує договір про пайову участь, мали керуватися договором та нормами ЦК України, які регулюють зобов`язальні відносини, Законом України «Про кооперацію». Між позивачем та ОК «ЖБК «Вислобоки» виникли цивільно-правові відносини на підставі договору, які регулюються положеннями ЦК України;

уклавши договір про пайову участь, ОСОБА_1 набув права асоційованого члена ОК «ЖБК «Вислобоки». У цих правовідносинах ОСОБА_1 виступив як особа, яка замовила у ОК «ЖБК «Вислобоки» послуги із забезпечення будівництва котеджу, за які сплатила грошові кошти, з наміром отримати у власність закінчений будівництвом котедж. У цій справі спірний котедж не будувався і не міг будуватись на земельній ділянці ОСОБА_2 , оскільки даний котедж нею побудований разом із чоловіком, за спільні кошти та власними силами, ОК «ЖБК «Вислобоки» взагалі не має відношення до даного будинку. При цьому суди встановили, що сторонами не було погоджено плану розміщення котеджу. Отже, ОК «ЖБК «Вислобоки» не виконало умови договору та мало повернути кошти ОСОБА_1 ;

суд не мав права керуватись нормами частини шостої статті 376 ЦК України, з урахуванням того, що правовідносини виникли із договору, позивач ОСОБА_1 не був і не міг бути забудовником, а лише замовником або інвестором будівництва. Суди мали встановити факт будівництва будинку у 2021 році та наявність дозвільних документів у ЖБК, наявність договорів підряду на будівництво, місце будівництва та перевірити статутні документі ЖБК щодо його діяльності, перевірити за чиї кошти взагалі здійснювалось будівництво та чи ЖБК мало технічну можливість здійснювати будівництво без матеріальних ресурсів, тобто без будівельної техніки, без працівників. Навпаки, судом встановлено, що станом на 2019 рік будинок вже був збудований ОСОБА_2 і до будівництва будинку у 2019 році ні ОСОБА_5 , ні ЖБК не мало жодного відношення;

суди неправильно застосували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 916/1764/17, від 09 липня 2020 року у справі № 922/404/19, від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 07 жовтня 2020 року у справі № 705/3876/18, від 19 серпня 2020 року у справі № 639/6295/16-ц, від 14 липня 2020 року у справі № 686/23977/18, від 08 липня 2020 року у справі № 612/808/18, від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, від 04 вересня 2019 року у справі № 361/5893/16-ц.

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що судові рішення оскаржуються лише в частині задоволення позовної вимоги до ОСОБА_2 про стягнення витрат на будівництво та судових витрат. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.

У вересні 2022 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_6 , в якому просить касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 14 квітня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 14 липня 2022 року залишити без змін.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що:

позивач звернувся до Кам`янка- Бузькому суду Львівської області з первісним позовом предметом якого була реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . Отже, позовна заява ОСОБА_1 була прийнята Кам`янка-Бузьким районним судом Львівської області з додержанням правил підсудності, справа була розглянута цим же судом у відповідності до вимог процесуального законодавства, незважаючи на зміну предмету спору під час судового розгляду;

твердження ОСОБА_2 про те, що суди попередніх інстанції розглядали справи за її відсутності, не повідомивши її належним чином та позбавивши права реалізувати свої процесуальні права та обов`язки, є безпідставними. Відповідач брала участь при розгляді справи як особисто, так і через уповноваженого представника - адвоката;

помилковими є також доводи відповідача про те, що позивачем було одночасно змінено предмет та підстави позову. В межах цієї справи мала місце зміна предмету позову з огляду на обставини, які були виявлені під час розгляду справи, а первісні заявлені позивачем обставини залишались незмінними протягом усього часу розгляду справи в суді;

звернення до суду з позовом саме до ОСОБА_2 і вирішення питань щодо стягнення з неї коштів на користь позивача жодним чином не стосується та не порушує прав та інтересів ОСОБА_3 незалежно від того, чи таке зобов`язання є особистим відповідача, чи солідарним. Оскаржуваним рішенням суду першої інстанції не вирішувались права, свободи, інтереси та/або обов`язки ОСОБА_3 ;

оскільки вказаний будинок був побудований ОК «ЖБК «Вислобоки» за кошти, внесені ОСОБА_1 , на земельній ділянці № 4622185200:02:003:0262 за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала з 2018 року ОСОБА_2 , право власності на який в подальшому зареєстровано за відповідачем, на думку позивача, він має право на відшкодування понесених ним витрат на будівництво, що згідно договору становить 34 000,00 дол. США.

У грудні 2022 року ОСОБА_2 подала письмові пояснення.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2022 року: відкрито касаційне провадження в справі; у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 14 квітня 2022 року та постанови Львівського апеляційного суду від 14 липня 2022 року відмовлено.

У січні 2023 року матеріали цивільної справи № 446/2455/21 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2023 року призначено справу до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 23 лютого 2022 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 липня 2020 року у справі № 922/404/19, від 13 березня 2018 року у справі № 916/1764/17, від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 705/3876/18, від 19 серпня 2020 року у справі № 639/6295/16-ц, від 14 липня 2020 року у справі № 686/23977/18, від 08 липня 2020 року у справі № 612/808/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, від 04 вересня 2019 року у справі № 361/5893/16-ц, від 13 березня 2018 року у справі № 916/1764/17, від 09 липня 2020 року у справі № 922/404/19, від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14 листопада 2018 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,017 га (кадастровий №4622185200:02:003:0262), яка розташована на АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель.

11 травня 2021 року між ОК «ЖБК «Вислобоки» та ОСОБА_1 укладений нотаріально посвідчений договір про пайову участь у будівництві котеджу.

Відповідно до умов пункту 1.1 цього договору ОК «ЖБК «Вислобоки» зобов`язується організувати будівництво нерухомого майна «котеджу», обумовленого даним договором, здати його в експлуатацію, передати у власність учаснику, який повністю сплатив свій пайовий внесок, та надалі організувати обслуговування котеджу.

У пункті 1.4.1 договору вказана адреса котеджу: АДРЕСА_1 , котедж № 2.

Загальна вартість котеджу визначена у пункті 4.3 договору та складає 34 000 дол. США, що за курсом НБУ на час укладення договору становить 945 000,00 грн.

З додатку № 1 до цього договору вбачається, що сторони визначили порядок розрахунків, в якому наявні відмітки про отримання коштів за договором - 11 травня 2021 року та 30 червня 2021 року.

Листом від 21 лютого 2022 року приватний нотаріус Попович О. С. повідомив, що не посвідчував додаток № 2 до договору від 11 травня 2021 року.

Будівництво здійснено на земельній ділянці, яка з 14 листопада 2018 року належить на праві власності ОСОБА_2 .

На земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 споруджено одну будівлю, яка складається із двох спарених котеджів, що мають спільні конструктивні елементи, зокрема, єдиний дах, спільну стіну, і не розділені між собою. Докази, що власність на котедж № 1 оформлена за ОСОБА_2 відсутні.

18 жовтня 2021 року ОСОБА_2 повідомила ДБІ про початок виконання будівельних робіт по об`єкту на

АДРЕСА_1 грудня 2021 року державним реєстратором Байко Т. Я. зареєстровано право власності ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці з кадастровим № 4622185200:02:003:0262.

Позиція Верховного Суду

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України).

Для приватного права апріорі властивою є така засада як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22).

Функціональним призначенням права процесуального є «обслуговування» права матеріального. Не виключається, що в кодексі приватного права (зокрема, ЦК України чи СК України) міститимуться норми процесуального права, проте це зумовлено відповідними приватно-правовими наслідками (наприклад, стаття 660 ЦК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина перша та третя статті 13 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 705/3876/18 (провадження № 61-697св20), на яку є посилання в касаційній скарзі, зазначено, що: «порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб».

У мотивувальній частині рішення зазначаються, зокрема, чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду (пункт 4 частини четвертої статті 265 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

ОСОБА_1 позов до ОСОБА_2 обґрунтовував тим, що власник земельної ділянки ОСОБА_2 зареєструвала право власності на спірний житловий будинок, будівництво якого було здійснено за кошти ОСОБА_1 . Позивач не може зареєструвати право власності на спірний котедж, так як ОК «ЖБК «Вислобоки» не провів звірку з ОСОБА_1 , не надав довідку про повний розрахунок (виплату пайових внесків), акт прийому-передачі «котеджу». З урахуванням змінених позовних вимог, з посиланням на частину шосту статті 376 ЦК України, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 як з власника земельної ділянки, за якою зареєстровано право власності на спірний об`єкт нерухомості, витрати, понесені ОСОБА_1 на будівництво будинку, розташованого за адерсою: АДРЕСА_1 .

при задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 суди вважали, що: спірний об`єкт нерухомого майна збудований ОК «ЖБК «Вислобоки» на виконання умов договору про пайову участь від 11 травня 2021 року, який укладено з ОСОБА_1 та виконано останнім в частині оплати; ОСОБА_1 , як особа, яка понесла витрати на здійснене самочинне будівництво на земельній ділянці відповідача, має право на відшкодування вартості такого будівництва, з огляду на те, що власник земельної ділянки набув права власності на таке майно;

суди не звернули увагу, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду;

суди не врахували, що відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові;

суди не звернули увагу на те, що: договір про пайову участь укладений між ОСОБА_1 та ОК «ЖБК «Вислобоки»; саме ОК «ЖБК «Вислобоки» здійснено будівництво; кошти, які просив стягнути позивач з ОСОБА_2 , сплачені на виконання договору, укладеного між ОСОБА_1 та ОК «ЖБК «Вислобоки»; в обґрунтування позову ОСОБА_1 посилався на те, що не може зареєструвати право власності на спірний котедж, так як ОК «ЖБК «Вислобоки» не провів звірку з ОСОБА_1 , не надав довідку про повний розрахунок (виплату пайових внесків), акт прийому-передачі «котеджу»;

за встановлених обставин у ОСОБА_1 існують не припинені договірні правовідносини з ОК «ЖБК «Вислобоки», що виникли на підставі договору про пайову участь від 11 травня 2021 року, грошові кошти позивачем сплачувалися ОК «ЖБК «Вислобоки» на виконання вказаного договору, та який ОК «ЖБК «Вислобоки» не виконало. За таких обставин, відсутні підстави стверджувати про те, що саме відповідач ОСОБА_2 порушила, не визнала або оспорила приватне (цивільне) право (інтерес) позивача. Тому судові рішення в оскарженій частині належить скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовної вимогидо ОСОБА_2 про стягнення витрат понесених на будівництво.

Оскільки касаційний суд встановив підстави для скасування судових рішень в оскарженій частині, інші підстави касаційного оскарження не аналізуються.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судові рішення в оскарженій частині прийняті з порушенням норм матеріального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу належить задовольнити; судові рішення в оскарженій частині слід скасувати; ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовної вимоги до ОСОБА_2 про стягнення витрат понесених на будівництво.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; а також вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення витрат на будівництво будинку в розмірі 925 199 грн відмовлено, то судові витрати ОСОБА_1 покладається на нього.

При подачі апеляційної скарги ОСОБА_2 сплатила судовий збір у розмірі 13 878 грн, а касаційної скарги - 18 504 грн. Тому з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 слід стягнути судовий збір у розмірі 32 382 грн.

Керуючись статями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 14 квітня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 14 липня 2022 року в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення витрат на будівництво будинку в розмірі 925 199 грн та судових витрат скасувати.

У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення витрат на будівництво будинку в розмірі 925 199 грн відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у розмірі 32 382,00 грн судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 14 квітня 2022 року та постанова Львівського апеляційного суду від 14 липня 2022 року в скасованих частинах втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук