Постанова

від 05.04.2023 по справі 331/3530/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 05.04.2023 Справа № 331/3530/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний№331/3530/21 Головуючийу 1інстанції Жукова О.Є.

Провадження № 22-ц/807/337/23 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2023 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

Кухаря С.В.

за участю секретаря судового засідання Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо комерційна фірма «Компанія «СВ»», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго», про визнання права власності на майно, за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо комерційна фірма «Компанія «СВ»», Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго», визнання недійсним договору,-

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Виробничо комерційна фірма «Компанія «СВ»», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ПАТ «Запоріжжяобленерго», про визнання права власності на майно.

В позові зазначала, що ТОВ ВКФ "КОМПАНІЯ "СВ" створено у 1998 році фізичними особами та зареєстровано Державним реєстратором виконавчого комітету Запорізької міської ради Запорізької області Медведєвою Т.О. 09 червня 1998 року, номер запису 1 103 120 0000 019434.

На момент створення Товариства його учасниками були ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Право власності на частку померлого в статутному капіталі ТОВ ВКФ "КОМПАНІЯ "СВ" успадкувала його дочка ОСОБА_1 , про що приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Мельник О.Г. 26.03.2015 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за №295.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя було затверджено мирову угоду між позивачем та ТОВ ВКФ "КОМПАНІЯ "СВ", якою визнано за нею право власності на 67% нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 із визначенням приміщень, які належать на праві власності позивачу.

28 липня 2020 року на адресу позивача у справі від ТОВ ВКФ "Компанія "СВ" надійшло повідомлення про припинення незаконного використання технологічних мереж та електроенергії.

До моменту отримання зазначеного повідомлення від ТОВ ВКФ "Компанія "СВ", позивач у справі не усвідомлював та не міг знати про порушення свого права власності на частину електричних та кабельних мереж, які є невід`ємною частиною нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 .

На балансі ТОВ "ВКФ "Компанія "СВ" перебувають два кабелі, які були придбані товариством за життя його учасника ОСОБА_3 , спадкоємцем якого є ОСОБА_1 . Зазначені кабелі можливо ідентифікувати під час вивчення схеми розмежування балансової відповідальності, яка підписана між ТОВ ВКФ "Компанія "СВ" та ПАТ "Запоріжжяобленерго", підписання зазначеного акту відбулось в 2006 році, що підтверджує факт наявності на балансі товариства зазначених речей, ціллю яких є обслуговування нежитлового приміщення та забезпечення його належного використання з боку власників та орендарів.

У відповідності до акту розмежування балансової відповідальності для ідентифікації двох спірних кабелів, сторонами визначено, що АВББШв 3x185+1x95 довжиною L=55м в землі та АВББШв 3x185+1x95 довжиною L=55м в землі, перебувають у власності ТОВ ВКФ "Компанія "СВ", на момент складання акту розмежування, після ж переходу права власності на користь ОСОБА_1 , до неї також перейшло право власності на зазначені кабелі у пропорційному співвідношенні до часток у розмірі власності в нежитловому приміщенні.

Факти відключення відповідачем позивача від електропостачання свідчать про порушення відповідачем права власності позивача на частину речі, які у відповідності до ст.ст. 186-188 ЦК України перейшла до позивача у справі під час укладення мирової угоди у справі №331/2324/17, оскільки метою зазначених кабелів та електроустаткування є забезпечення нормального функціонування нежитлового приміщення та його використання за цільовим призначенням, через що позивач звернувся до суду з вказаним позовом

Просила суд визнати за нею право власності на 67/200 кабелю АВББШв 3x185 + АВББШв 1x95 та 67/200 кабелю АВББШв 3x185 + АВББШв 1x95, які перебувають на балансі Товариства з обмеженою Виробничо комерційної фірми "Компанія "СВ" .

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ "Виробничо комерційна фірма "Компанія "СВ", ПАТ "Запоріжжяобленерго" про розірвання договору, в якому просила розірвати договір про розподіл електричної енергії, укладений між ТОВ "ВКФ "Компанія "СВ" та ПАТ "Запоріжжяобленерго".

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що у відповідності до ухвали від 30 травня 2017 року у справі №331/2324/17, про затвердження мирової угоди, ТОВ Виробничо Комерційна фірма "Компанія "СВ" передало, а ОСОБА_1 прийняла у власність та за ОСОБА_1 визнано право власності на 67/100 часток у праві власності на нежитлове приміщення № LXVIII літера А-8, А1-2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Частка розміром 33/100 в праві власності на нежитлове приміщення № LXVIII літера А-8, А1-2 по АДРЕСА_1 , яка не зазначена в пункті 1 затвердженої судом мирової угоди, залишилася у власності ТОВ Виробничо-комерційна фірма "Компанія "СВ".

Зазначена ухвала набрала законної сили та на підставі неї здійснено відповідну реєстрацію права власності.

Після затвердження мирової угоди судом та реєстрації права власності за ОСОБА_1 , до позивача у власність окрім нежитлового приміщення перейшли й комунікації, які є невід`ємною частиною нежитлового приміщення.

Між ТОВ "Компанія СВ" та ПАТ "Запоріжжяобленерго" укладено договір про розподіл електричної енергії та приведено договір у відповідність до приписів діючого законодавства, які набрали чинності на момент укладення угоди.

Зазначений договір про розподіл електричної енергії підписаний з порушенням приписів діючого законодавства та правил діючих на території Держави України, а саме: порушено пункт 4.4.2 Кодексу систем розподілу, яким визначено, що до заяви про приєднання додаються: 1) копія документа, що підтверджує право власності чи користування цим об`єктом, або копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, або, за відсутності об`єкта, копія документа, що підтверджує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Станом на дату укладення договору, ТОВ ВКФ "Компанія СВ" не був єдиним та одноособовим власником приміщення розташованого за адресою АДРЕСА_2, про що свідчить витяг з реєстру прав власності.

Наразі ТОВ "ВКФ "Компанія СВ" здійснює шантажування позивача та вчиняє дії, спрямовані на відключення від електропостачання частини нежитлового приміщення, яка належить їй на праві власності, що в свою чергу призводить до порушення прав позивача та настання для нього збитків, які настають внаслідок використання дизельгенератора для забезпечення електропостачання для власних орендарів.

В липні 2020 року ОСОБА_1 отримано повідомлення від 28.07.2020 року №28/07-4 про відключення від електропостачання на об`єкті нежитловому приміщенні, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначене повідомлення вмотивоване тим, що начебто ТОВ "ВКФ "Компанія "СВ" є одноособовим власником електричних мереж, які розміщені в нежитловому приміщенні №LXVIII, що знаходиться за зазначеною вище адресою.

ТОВ "ВКФ "Компанія "СВ" в січні 2021 року подано до ПАТ "Запоріжжяобленерго" заяву про відключення нежитлового приміщення від електропостачання, проте такі дії призводять до кричущого порушення прав співвласника нежитлового приміщення ОСОБА_1 та позбавлення робочих місць працівників, які мають робочі місця в належному ОСОБА_1 на праві власності нежитловому приміщенні.

10 лютого 2021 року позивачем у справі на адресу ПАТ "Запоріжжяобленерго" направлено заяву про розірвання договору про розподіл електричної енергії, укладеного між відповідачами з відповідним посиланням на приписи діючого законодавства України та із зазначенням обставин, які порушують право позивача у справі на належне користування власним майном та його належне утримання.

Зазначена заява залишена ПАТ "Запоріжжяобленерго" без розгляду, на адресу позивача у справі не надійшло жодної відповіді, що в свою чергу свідчить про зацікавленість ПАТ "Запоріжжяобленерго" у продовженні порушення прав позивача у справі спірним договором укладеним між відповідачами у справі.

15 лютого 2021 року позивачем у справі направлено на адресу Відділу Національної комісії, що здійснює державне реагування у сфері енергетики та комунальних послуг у Запорізькій області заяву про реагування на порушення права, яка сформована з посиланням на приписи діючого законодавства України та із викладенням спірної ситуації. Позивач прохав комісію вчинити дії, спрямовані на врегулювання спірної ситуації в найкоротші терміни.

18 березня 2021 року комісією направлено на адресу позивача відповідь за № 36/89-21, яка вмотивована тим, що для укладання окремих договорів про розподіл електричної енергії власникам часток вищезазначеного приміщення необхідно укласти/внести зміни до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, крім того у вказаній відповіді зазначено про те, що позивачем не було надано до відділу підтвердження того, що їй передано у право власності електромережі за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення LXVIII літера А-8, А 1-2.

Оскільки позивач вважає, що угода про розподіл електричної енергії укладена між ПАТ «Запоріжжяобленерго» та ТОВ «Компанія «СВ» порушує її права, як співвласника нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 , оскільки позивач у справі позбавлений можливості належним чином користуватись належним на праві власності приміщенням та належним чином його використовувати у своїй діяльності та мати належне електропостачання на об`єкті, звернулася до суду з вказаним позовом.

20 вересня 2022 року позивач надав суду заяву про зміну предмету позову, в якій ОСОБА_1 , посилаючись виключно на норми ст. ст. 43,49 ЦПК України, просила вважати предметом позову у даній справі її вимоги про визнання недійсним договору, укладеного між відповідачами про розподіл електричної енергії.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05 жовтня 2022 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

ТОВ «ВКФ «Компанія «СВ» надало свій відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції у цій справі залишити без змін.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно частини першої статті 4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 15ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.Кожна особа має право на захист свого цивільного правау разійого порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України). Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 цього кодексу).

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Тобто, спосіб захисту цивільного права чи інтересу це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновленняпорушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу.Такі дії мають бути ефективними, тобто призводити до того результату, на який вони спрямовані. Інакше кажучи, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 3 серпня 2022 року у справі № 910/9627/20 (пункт 8.45)).

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів євизнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так ійого відсутністьабо й відсутність обов`язків. При цьомувизнання права у позитивному значенні(визнання існуючого права) та унегативному значенні(визнання відсутності права та відповідного йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у юридичній визначеності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт6.14) та від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункти54-56)).

Встановлено, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя у справі 331/2324/17 визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо Комерційна фірма «Компанія «СВ», за умовами якої Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо Комерційна фірма «Компанія «СВ» передає, а ОСОБА_1 приймає у власність та за ОСОБА_1 визнається право власності на 67/100 часток у праві власності на нежитлове приміщення № LXVIII літера А-8, А1-2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

на першому поверсі:

приміщення №1, торгівельний зал, загальною площею 363,2 кв.м.;

приміщення №2, кладова, загальною площею 14,7 кв.м.;

приміщення №3, роздягальня, загальною площею 4,6 кв.м.;

приміщення №12, кладова, загальною площею 8,6 кв.м.;

приміщення №13, сходова клітина, загальною площею 10,2 кв.м.

приміщення №19, хол, загальною площею 39,4 кв.м.

на другому поверсі:

приміщення №20, зал, загальною площею 340,1 кв.м.;

приміщення №21, санвузол, загальною площею 3,2 кв.м.

приміщення №22, мийка, загальною площею 4,5 кв.м.

приміщення №23, коридор, загальною площею 5,1 кв.м.

приміщення №24, сходова клітина, загальною площею 9,8 кв.м.

приміщення №25, коридор, загальною площею 4,7 кв.м.;

приміщення №26, кабінет, загальною площею 18,8 кв.м.;

приміщення №27, коридор, загальною площею 6,3 кв.м.;

приміщення №28, санвузол, загальною площею 1,5 кв.м.;

приміщення №29, роздягальня, загальною площею 10,5 кв.м.;

приміщення №30, кухня, загальною площею 16,00 кв.м.;

приміщення №31, мийка, загальною площею 9,2 кв.м.;

приміщення №32, зал, загальною площею 22,4 кв.м.;

приміщення №33, зал, загальною площею 9,3 кв.м.

а всього загальною площею 902,1 кв.м.

Частка розміром 33/100 в праві власності на нежитлове приміщення № LXVIII літера А-8, А1-2 по АДРЕСА_1 , яка не зазначена в пункті 1 цієї мирової угоди, залишається у власності Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Компанія «СВ», а саме:

на першому поверсі:

приміщення №4, щитова, загальною площею 8,6 кв.м.;

приміщення №5, кладова, загальною площею 4,8 кв.м;

приміщення №6, холодильна камера, загальною площею 3,3 кв.м.;

приміщення №7, торгівельний зал, загальною площею 328,2 кв.м.;

приміщення №8, коридор, загальною площею 1,7 кв.м.;

приміщення №9, санвузол, загальною площею 1,4 кв.м.;

приміщення №10, санвузол, загальною площею 2,0 кв.м.;

приміщення №11, мийка, загальною площею 10,5 кв.м.;

приміщення №14, кладова, загальною площею 2,3 кв.м.;

приміщення №15, роздягальня, загальною площею 16,7 кв.м.;

приміщення №16, кабінет, загальною площею 8,1 кв.м.;

приміщення №17, коридор, загальною площею 8,1 кв.м.;

приміщення №18, торгівельний зал, загальною площею 42,4 кв.м.

а всього загальною площею 438,1 кв.м.

На підставі договору дарування від 13 квітня 2021 року ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_2 частку від належних їй 67/100 часток у праві власності на нежитлове приміщення № LXVIII літера А-8, А1-2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Між ВАТ «Запоріжжяобленерго» та ТОВ Виробничо-комерційна фірма «Компанія «СВ» укладено Договір про постачання електричної енергії від 22.01.2007 року за №3281. Одним із об`єктів за договором є магазин за адресою АДРЕСА_1 .

З впровадженням нової моделі ринку у сфері електроенергетики та на виконання вимог п.2 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 р. з ТОВ Виробничо-комерційна фірма «Компанія «СВ» було укладено Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії шляхом приєднання споживача до публічного договору, на умовах чинного Договору про постачання електричної енергії № 3281 від 22.01.2007 року щодо індивідуальних характеристик об`єкта, потужності, класу надійності, ідентифікаційних кодів, особливостей обліку, шляхом подання заяви-приєднання.

Договір про постачання електричної енергії №3281 від 22.01.2007 року та заява- приєднання від 28.12.2018 року з боку Споживача були підписані ОСОБА_5 , який відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі-витяг) та Протоколу№5 зборів засновників ТОВ Виробничо-комерційної фірми «Компанія «СВ» є керівником ТОВ Виробничо-комерційна фірма «Компанія «СВ».

28 липня 2020 року на адресу позивача у справі від ТОВ ВКФ «Компанія «СВ» надійшло повідомлення про припинення незаконного використання технологічних мереж та електроенергії.

У вказаному повідомленні ТОВ ВКФ «Компанія «СВ» вимагало протягом 24 (двадцяти чотирьох) годин з моменту отримання цього повідомлення забезпечити електропостачання для власних потреб у відповідності до вимог законодавства України та зазначило, що ТОВ ВКФ «Компанія «СВ» після спливу зазначеного строку припинить можливість отримання позивачем електричної енергії шляхом використання технологічних електричних мереж ТОВ ВКФ «Компанія «СВ» у нежитловому приміщенні, яке ви використовується у власній господарській діяльності та яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 .

08.01.2020 ОСОБА_1 звернулася до Олександрівського ВП ДВП ГУ НП в Запорізькій області із заявою про вчинення кримінального правопорушення за фактом того, що орендодавець ОСОБА_5 вимкнув світло без попередження, чим припинив діяльність магазину за адресою: АДРЕСА_1 .

За даним зверненням позивача перевірку було припинено з тих підстав, що в ході перевірки вказаної інформації було встановлено ознаки цивільно-правових відносин.

В лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Відділу Національної комісії , що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) у Запорізькій області з метою врегулювання ситуації щодо відключення від електричної енергії магазину за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно відповіді НКРЕКП у Запорізькій області від 18.03.2021 ОСОБА_6 запропоновано в судовому порядку здійснити внесення змін або розірвання договору про розподіл електричної енергії між ПАТ «Запоріжжяобленерго» та ТОВ «Компанія СВ» , та запропоновано у подальшому керуватися вимогами п. 4.5.7 Кодекс системи розподілу, який затверджено постановою НКРЕКП від 14.03.2018 , згідно якого для укладання окремих договорів про розподіл електричної енергій власникам часток вищезазначеного приміщення необхідно укласти/внести зміни до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.

В обґрунтування позовних вимог в частині визнання права власності на 67/200 кабелю АВББШв 3x185 + АВББШв 1x95 та 67/200 кабелю АВББШв 3x185 + АВББШв 1x95, які перебувають на балансі Товариства з обмеженою Виробничо комерційної фірми «Компанія «СВ» , позивач посилається на акт розмежування балансової відповідальності.

Разом з тим, згідно довідки наданої ТОВ ВКФ «Компанія «СВ», ТОВ ВКФ «Компанія «СВ» не мало та не має на своєму балансі рухомого майна у вигляді кабелю АВББШв 3х185 + АВББШв 1х95 та кабелю АВББШв 3х185 + АВББШв 1х95.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимог та обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Правиламистатті 12 ЦПК Українивизначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до вимог статті 77ЦПКУкраїни належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Спірні правовідносини щодо визнання права власності регулюються положеннями статті 392 ЦК України.

Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вказана норма права регулює такі правовідносини, коли об`єктивне право власності ще безпосередньо іншими особами не порушене, власник майна може звернутися до суду з позовом про визнання права власності, який матиме самостійне правове значення і не вимагатиме внесення будь-якого зобов`язуючого рішення для інших осіб, оскільки у цьому випадку навіть відсутня така сторона, як відповідач.

Позивачем у позові про право власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.

Застосування позову про визнання права власності можливе лише за умови, що особи не перебувають із власником у зобов`язальних відносинах, оскільки права, у тому числі право власності осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що доказів перебування у власності ТОВ кабелю АВББШв 3х185 + АВББШв 1х95 та кабелю АВББШв 3х185 + АВББШв 1х95 позивачем надано не було.

Аналіз положень статей 181, 186, 190, 380 ЦК України дає підстави для висновку, що комунікації, що розташовані з житловим будинком на одній земельній ділянці і призначені для забезпечення власника необхідними засобами благоустрою, вважаються приналежністю головної речі і не є самостійними речами, у зв`язку з чим право власності на них як на окремі об`єкти визнаватися не може.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині визнання права власності на 67/200 кабелю АВББШв 3x185 + АВББШв 1x95 та 67/200 кабелю АВББШв 3x185 + АВББШв 1x95 є безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню.

Позовна заява та апеляційна скарга не містить посилань позивача на обставини або докази, які б підтверджували факт набуття ТОВ ВКФ «Компанія «СВ» прав власності на зазначене в позовній заяві рухоме майно або його прийняття на баланс ТОВ ВКФ «Компанія «СВ».

Додані до позовної заяви документи не містять інформації про юридичні факти або підстави набуття ТОВ ВКФ «Компанія СВ» прав власності на зазначене рухоме майно, його прийняття на баланс ТОВ ВКФ Компанія «СВ».

Копіяоднолінійної схеми,на якупосилається ОСОБА_1 в апеляційнійскарзі не є правовстановлюючим документом та не підтверджує прийняття на баланс ТОВ ВКФ «Компанія «СВ» зазначених в ній кабелів.

Маркування кабелів, на які ОСОБА_1 просить визнати право власності, не відповідає маркуванню, яке міститься у документах, наданих позивачем в якості доказів своєї позиції, зокрема в копії однолінійної схеми.

Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Вирішуючи позовні вимоги про визнання недійсним договору, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем у позовній заяві не зазначені конкретні правові підстави недійсності Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, укладеної між ПАТ «Запоріжжяобленерго» та ТОВ ВКФ «Компанія «СВ», та порушені вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину;

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, укладеної між ПАТ «Запоріжжяобленерго» та ТОВ ВКФ «Компанія «СВ», суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що це не призведе до поновлення прав позивача, на порушення яких вона посилається - відновлення електропостачання.

Позивачем обрано неналежний спосіб захисту прав шляхом визнання Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, укладеної між ПАТ «Запоріжжяобленерго» та ТОВ ВКФ «Компанія «СВ», недійсним, який не призводить до ефективного відновлення цього права, яке за доводами позивача є порушеним;

Жодних заяв від ОСОБА_1 про бажання укласти Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії до ПАТ «Запоріжжяобленерго» не надходило;

Позивач може самостійно укласти з ПАТ «Запоріжжяобленерго», як оператором системи розподілу, Договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, для чого Позивачу необхідно звернутися до оператора системи, розподілу.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Звертаючись до суду з даним позовом провизнання недійсним договору, позивач посилався на те, що зазначений договір укладений із порушенням прав позивача у справі та із порушенням приписів діючого законодавства України, яке полягало у ненадані погодження позивача на укладення спірного договору.

Проте, ОСОБА_7 у позовній заяві не зазначені конкретні правові підстави недійсності Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, укладеного між ПАТ «Запоріжжяобленерго» та ТОВ «ВКФ «Компанія «СВ» та порушені вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Згідно п.2.1.3 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 р. (надалі - ПРРЕЕ) ініціатором укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у разі зміни споживача, форми власності чи власника електроустановки є споживач.

Після набуття права власності позивачем на окремі приміщення, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 та з метою санкціонованого споживання електричної енергії, у відповідності до п. 11.3.17 Кодексу системи розподілу, користувач повинен самостійно повідомити оператора системи розподілу (далі-ОСР) про внесення змін до персоніфікованих даних або звернутися до ОСР з відповідною заявою на укладення договору про надання послуг з розподілу.

Процедура переукладання договору про розподілу стосовно існуючого об`єкту електропостачання урегульована п. 2.1.8 ПРРЕЕ, яким визначено, що для укладення договору споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії заявник у разі зміни споживача, форми власності чи власника електроустановки має надати оператору системи такі документи:

1) заяву про укладення відповідного договору із зазначенням місцезнаходження об`єкта та реквізитів заявника та наявності паспорта точки розподілу/передачі;

2) для юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців: витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), роздрукований із мережі Інтернет, або копію довідки, або копію виписки з ЄДР;

3) копію документа, яким визначено право власності чи користування на об`єкт (приміщення), або копію документа, що підтверджує право власності чи користування на земельну ділянку або її частину (у разі відсутності на відповідній земельній ділянці об`єкта), право на розміщення електроустановок на території здійснення господарської діяльності з розподілу/передачі електричної енергії (у разі відсутності об`єкта споживача);

4) копію документа про підтвердження повноважень особи на укладення договору (витяг з установчого документа про повноваження керівника (для юридичних осіб), копію довіреності, виданої в установленому порядку тощо);

5) копію декларації (повідомлення) про початок виконання будівельних робіт або дозволу на виконання будівельних робіт (для укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) та постачання електричної енергії на будівельні майданчики, у разі якщо наявність такого дозволу є обов`язковою або зазначені документи вимагаються законодавством у сфері містобудування) та/або у визначених законодавством випадках, копію декларації про готовність об`єкта до експлуатації або сертифіката (для новозбудованих та реконструйованих електроустановок);

6) довідку про обсяги очікуваного споживання електроенергії окремо за кожною площадкою вимірювання споживача (крім побутових споживачів).

Відповідно до п. 4.5.7 Кодексу системи розподілу, у випадку якщо за однією адресою відбувається виділ частки майна (приміщення) співвласників із спільної сумісної власності, внаслідок чого кожен із співвласників набуває права власності на окрему частку такого майна, перерозподіл потужності між власниками не потребує розробки та видачі технічних умов, якщо не збільшується величина сумарної приєднаної потужності об`єкта архітектури та/або не змінюється категорія надійності електропостачання електроустановки. У цьому випадку роботи, що забезпечують перерозподіл потужності та облік електричної енергії, здійснюються ОСР після внесення кожним із власників (співвласників) плати за монтаж (демонтаж) додаткових елементів мережі та встановлення окремих вузлів обліку.

Твердженню скаржника щодо необхідності отримання згоди на укладання ТОВ ВКФ «Компанія «СВ з ПАТ Запоріжжяобленерго» Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є хибними, безпідставними та такими, що протирічать законодавству України та матеріалам справи.

Договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, укладений між ПАТ «Запоріжжяобленерго» та ТОВ «ВКФ «Компанія «СВ», є договором, згідно якого ПАТ «Запоріжжяобленерго» забезпечує надання послуг транспортування товару, що належить ТОВ «ВКФ «Компанія «СВ» - електроенергії, від електроустановок виробників електричної енергії мережами, що належать оператору системи розподілу -ПАТ «Запоріжжяобленерго», до точки розподілу - кабельних наконечниках РБ-4 та РБ-8, що знаходяться в трансформаторній підстанції ТП-35, належній ПАТ «Запоріжжяобленерго»; товар - електроенергія, щодо якої надаються послуги транспортування, належить ТОВ «ВКФ «Компанія «СВ» на праві приватної власності, набутий за окремим договором купівлі-продажу електричної енергії; електричні мережі, які не належать ПАТ «Запоріжжяобленерго», не використовуються для надання послуг з транспортування за договором.

Незалежно від того чи є Позивач стороною оспорюваного правочину, чи заінтересованою особою в розумінні ч. 3 ст. 215 ЦК України для задоволення позову він повинен довести не лише існування формального порушення при укладенні договору вимоги закону, але і порушення таким договором його прав або охоронюваних законом інтересів.

Зазначений Договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії не стосується здійснення права спільної часткової власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема, права володіння, користування та розпоряджання таким майном, та, як наслідок, не порушує права і законні інтереси Позивача.

Спільне майно та права на нього не є предметом чи об`єктом, який використовується або будь-яким чином задіяний, або, навпаки, обмежений у використанні під час виконання сторонами зобов`язань за Договором споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії.

Договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, укладений між ПАТ «Запоріжжяобленерго» та ТОВ «ВКФ «Компанія «СВ», не перешкоджає укладенню позивачем окремого договору з постачання електричної енергії для власних потреб та надання послуг з її транспортування.

Визнання недійсним зазначеного договору призведе до безпідставного припинення електрозабезпечення всіх об`єктів ТОВ «ВКФ «Компанія «СВ», зазначених в заяві-приєднання, та зупинення його господарської діяльності в порушенням вимог законодавства.

Визнання недійсним договору саме по собі не забезпечить електропостачання об`єктів Позивача, оскільки він не має укладених договорів з купівлі-продажу електричної енергії з постачальниками/виробниками електричної енергії та договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи.

У разі визнання недійсним договору Позивач, оскільки він не є стороною договірних правовідносин, нічого не отримує в результаті проведення реституції (права, майно).

Позивач може самостійно укласти з ПАТ «Запоріжжяобленерго», як з оператором системи розподілу, Договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії. Для чого Позивачу необхідно звернутися до оператора системи розподілу. Про що було зазначено Відповідачем-3 у відзиві на позовну заяву.

Вимога Позивача про визнання недійсним Договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, укладеного між ПАТ «Запоріжжяобленерго» та ТОВ «ВКФ «Компанія «СВ» є неефективним, неналежним способом захисту права, яке за доводами скаржника є порушеним.

Отже, аналіз вищевикладеного свідчить про те, що суд першої інстанції дійшов до правильних висновків, а доводи апеляційної скарги жодним чином їх не спростовують та лише свідчать про незгоду скаржника із судовим рішенням.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно статті 375 ЦП К України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

За вказаних обставин доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду першої інстанції вимогам закону є безпідставними.

Отже, апеляційний суд вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляції, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 263, 374,374,381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05 жовтня 2022 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 06 квітня 2023 року.

Головуючий

Судді: