Постанова

від 13.09.2023 по справі 331/3530/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 331/3530/21

провадження № 61-6301св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Компанія «СВ», публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго», ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя у складі судді Жукової О. Є

від 05 жовтня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду

у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Кухаря С. В.,

від 05 квітня 2023 року і виходив з наступного.

Короткий зміст заявлених позовних вимог

1. У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Компанія «СВ», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, -

ПАТ «Запоріжжяобленерго», про визнання права власності на майно.

2. Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Компанія «СВ» створено у 1998 році фізичними особами та зареєстровано у виконавчому комітеті Запорізької міської ради Запорізької області 09 червня 1998 року, номер запису 1 103 120 0000 019434. На момент створення товариства його учасниками були ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Право власності на частку померлого в статутному капіталі ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Компанія «СВ» успадкувала його дочка ОСОБА_1 , про що приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Мельник О. Г. 26 березня 2015 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 295.

3. Позивачка вказувала, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30 травня 2017 року у справі № 331/2324/17 було затверджено мирову угоду між нею та ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Компанія «СВ», якою визнано за нею право власності на 67 % нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , із визначенням приміщень, які належать їй на праві власності.

4. 28 липня 2020 року на її адресу від ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Компанія «СВ» надійшло повідомлення про припинення використання технологічних мереж та електроенергії. До моменту отримання зазначеного повідомлення від ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Компанія «СВ», вона не могла знати про порушення свого права власності на частину електричних та кабельних мереж, які є невід`ємною частиною нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

5. Позивачка зазначала, що на балансі ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Компанія «СВ» перебувають два кабелі, які були придбані товариством за життя його учасника ОСОБА_3 , спадкоємцем якого є вона. Зазначені кабелі можливо ідентифікувати під час вивчення схеми розмежування балансової відповідальності, яка підписана між

ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Компанія «СВ» та

ПАТ «Запоріжжяобленерго», підписання зазначеного акту відбулось

в 2006 році, що підтверджує факт наявності на балансі товариства зазначених речей, з метою обслуговування нежитлового приміщення та забезпечення його належного використання.

6. У відповідності до акту розмежування балансової відповідальності для ідентифікації двох спірних кабелів сторонами визначено, що АВББШв 3x185+1x95 довжиною L=55м в землі та АВББШв 3x185+1x95 довжиною L=55м в землі перебувають у власності ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Компанія «СВ» на момент складання акту розмежування. Після ж переходу права власності на користь ОСОБА_1 , до неї також перейшло право власності на зазначені кабелі у пропорційному співвідношенні до часток у власності в нежитловому приміщенні. Факти відключення відповідачем її від електропостачання свідчать про порушення відповідачем її права власності, оскільки кабелі та електроустаткування забезпечують нормальне функціонування нежитлового приміщення та його використання за цільовим призначенням.

7. Із урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на 67/200 кабелю АВББШв 3x185 + АВББШв 1x95 та 67/200 кабелю АВББШв 3x185 + АВББШв 1x95, які перебувають на балансі

ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Компанія «СВ».

8. У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ПАТ «Запоріжжяобленерго», ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Компанія «СВ», про розірвання договору, в якому просила розірвати договір про розподіл електричної енергії, укладений між відповідачами.

9. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що їй належить частка у розмірі 67/100 у праві власності на нежитлове приміщення № LXVIII літера А-8, А1-2, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

10. Частка у розмірі 33/100 у праві власності на це нежитлове приміщення, перебуває у власності ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Компанія «СВ».

11. Між ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Компанія «СВ» та

ПАТ «Запоріжжяобленерго» укладено договір про розподіл електричної енергії та приведено договір у відповідність до приписів діючого законодавства. Вважає, що зазначений договір про розподіл електричної енергії підписаний з порушенням приписів діючого законодавства, а саме: порушено пункт 4.4.2 Кодексу систем розподілу, яким визначено, що до заяви про приєднання додаються: 1) копія документа, що підтверджує право власності чи користування цим об`єктом, або копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, або копія документа, що підтверджує право власності чи користування земельною ділянкою.

12. Позивачка стверджувала, що станом на дату укладення договору

ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Компанія «СВ» не було єдиним власником приміщення.Наразі ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Компанія «СВ» вчиняє дії, спрямовані на відключення від електропостачання частини нежитлового приміщення, яка належить їй на праві власності, що в свою чергу призводить до порушення її прав та настання для неї збитків внаслідок використання дизельного генератора для забезпечення електропостачання для власних орендарів.

13. Посилалася на те, що у липні 2020 року отримала повідомлення від 28 липня 2020 року № 28/07-4 про відключення від електропостачання на об`єкті. ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Компанія «СВ» в січні 2021 року подано до ПАТ «Запоріжжяобленерго» заяву про відключення нежитлового приміщення від електропостачання, проте такі дії призводять до порушення прав співвласника нежитлового приміщення ОСОБА_1 та позбавлення робочих місць працівників, які мають робочі місця в належному ОСОБА_1 на праві власності нежитловому приміщенні.

14. 10 лютого 2021 року вона направила заяву ПАТ «Запоріжжяобленерго» про розірвання договору про розподіл електричної енергії, укладеного між відповідачами з відповідним посиланням на приписи діючого законодавства України та зазначенням обставин, які порушують її право на належне користування власним майном та його належне утримання. Зазначена заява залишена

ПАТ «Запоріжжяобленерго» без розгляду.

15. Із урахуванням зазначеного, а також поданої 20 вересня 2022 року заяви про зміну предмету позову, позивачка просила визнати недійсним договір, укладений між відповідачами про розподіл електричної енергії.

16. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04 серпня 2021 року вказані позовні об`єднано в одне провадження у справі

№ 331/3530/21.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

17. Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05 жовтня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

18. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що аналіз положень

статей 181, 186, 190, 380 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що комунікації, що розташовані з будинком на одній земельній ділянці і призначені для забезпечення власника необхідними засобами благоустрою, вважаються приналежністю головної речі і не є самостійними речами, у зв`язку з чим право власності на них як на окремі об`єкти визнаватися не може. Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги в частині визнання права власності на 67/200 кабелю АВББШв 3x185 + АВББШв 1x95 та 67/200 кабелю АВББШв 3x185 + АВББШв 1x95 є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Позивачкою також не надано доказів перебування у власності ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Компанія «СВ» кабелю АВББШв 3х185 + АВББШв 1х95 та кабелю АВББШв 3х185 + АВББШв 1х95.

19. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору, укладеного між відповідачами про розподіл електричної енергії, суд першої інстанції виходив із того, що задоволення зазначених вимог не призведе до поновлення прав позивачки. ОСОБА_1 може самостійно укласти з ПАТ «Запоріжжяобленерго», як оператором системи розподілу, договір про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, для чого їй необхідно звернутися до оператора системи розподілу.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

20. Постановою Запорізького апеляційного суду від 05 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05 жовтня 2022 року - без змін.

21. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позовні вимоги в частині визнання права власності на 67/200 кабелю АВББШв 3x185 + АВББШв 1x95 та 67/200 кабелю АВББШв 3x185 + АВББШв 1x95 є безпідставними. Позивачкою не надано доказів перебування у власності товариства кабелю АВББШв 3х185 + АВББШв 1х95 та кабелю АВББШв 3х185 + АВББШв 1х95. Наголошено на тому, що комунікації, що розташовані з будинком на одній земельній ділянці і призначені для забезпечення власника необхідними засобами благоустрою, вважаються приналежністю головної речі і не є самостійними речами.

22. Оспорюваний договір про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії не стосується здійснення права спільної часткової власності на нежитлове приміщення по

АДРЕСА_1 , зокрема, права володіння, користування та розпоряджання таким майном, та, як наслідок, не порушує права і законні інтереси позивачки. Договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, укладений між ПАТ «Запоріжжяобленерго» та

ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Компанія «СВ», не перешкоджає позивачці укласти окремий договір щодо постачання електричної енергії для власних потреб та надання послуг з її транспортування. Визнання недійсним зазначеного договору призведе до безпідставного припинення електрозабезпечення всіх об`єктів ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Компанія «СВ», зазначених в заяві-приєднання, та зупинення його господарської діяльності. Визнання недійсним договору саме по собі не забезпечить електропостачання об`єктів позивачки.

Узагальнені доводи касаційної скарги

23. 28 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05 жовтня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 05 квітня 2023 року і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

24. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявниця зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 757/45133/15-ц, від 05 червня 2018 року

у справі № 338/180/17, від 22 серпня 2018 рокуу справі № 925/1265/16,

від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року

у справі № 569/17272/15-ц, від 01 жовтня 2019 рокуу справі № 910/3907/18, від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19 та у постановах Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 5019/1475/11, від 23 лютого

2022 року у справі № 226/1303/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того указує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а також зазначає, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

25. Заявниця стверджує, що під час укладення оскаржуваної угоди про надання послуг з розподілу електричної енергії ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Компанія «СВ» до ПАТ «Запоріжжяобленерго» у порушення вимог пунктів 2.1.3 та 2.1.8 Правил роздрібного ринку електричної енергії, було додано документи, у відповідності до яких ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Компанія «СВ» є одноосібним власником нежитлового приміщення, яке розташоване по АДРЕСА_1 . Такі дії товариства є прямим порушенням норм матеріального права та спрямовані на порушення її прав на володіння та користування майном, яке належить сторонам у справі на праві спільної часткової власності. Заявниця стверджує, що вона зверталася до ПАТ «Запоріжжяобленерго» з вимогою про врегулювання спірних взаємовідносин та розірвання договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, який укладено між ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Компанія «СВ» та ПАТ «Запоріжжяобленерго», і щодо подальшого укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії за участю співвласників нежитлового приміщення. Проте відповіддю від 06 вересня 2021 року за № 52-52/80 ПАТ «Запоріжжяобленерго» було відмовлено позивачці у задоволенні заяви та запропоновано порядок вирішення спірного питання, зазначено алгоритм дій, який передбачений приписами діючих нормативно-правових актів під час укладення договорів про надання послуг з розподілу електричної енергії. Під час укладення договору між ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Компанія «СВ» та ПАТ «Запоріжжяобленерго» про надання послуг з розподілу електричної енергії зазначеного алгоритму дій не було дотримано. ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Компанія «СВ» та ПАТ «Запоріжжяобленерго» було протиправно укладено договір на постачання електричної енергії, який порушує права позивачки.

26. Позивачка стверджує, що нею обрано належний спосіб захисту прав та внаслідок визнання недійсним договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, укладеного між ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Компанія «СВ» та ПАТ «Запоріжжяобленерго», відбудеться повернення сторін договору до їх стану, який передував укладенню спірного договору.

27. Позивачка також вказує на те, що вона має бажання використовувати належне їй приміщення на праві спільної часткової власності за його цільовим призначенням та забезпечувати робочими місцями мешканців міста Запоріжжя. Проте невирішеність спірного питання негативно впливає на господарську діяльність.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

28. Ухвалою Верховного Суду від 09 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 331/3530/21.

29. Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2023 рокусправу

№ 331/3530/21 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

30. У поданому відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Компанія «СВ» посилається на те, що суди попередніх інстанцій прийняли законні та обґрунтовані рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, а доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди скаржниці з висновками суду першої та апеляційної інстанцій. Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Неможливо визнати право власності на річ, яка не існувала та не існує. Неможливо порушити будь-які права власності на неіснуючу річ. Визнання недійсним договору про постачання електричної енергії саме по собі не забезпечить електропостачання об`єктів позивачки, оскільки вона не має укладених договорів з купівлі-продажу електричної енергії з постачальником електричної енергії та договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи. Позивачка може самостійно укласти з ПАТ «Запоріжжяобленерго» договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.

31. У поданій відповіді на відзив ОСОБА_1 у повному обсязі підтримує доводи касаційної скарги, а поданий відзив на касаційну скаргу вважає необґрунтованим.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

32. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30 травня

2017 року у справі 331/2324/17 визнано мирову угоду, укладену між

ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Компанія «СВ», за умовами якої ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Компанія «СВ» передає, а ОСОБА_1 приймає у власність та за ОСОБА_1 визнається право власності на 67/100 часток у праві власності на нежитлове приміщення № LXVIII літера «А-8, А1-2», що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

- на першому поверсі: приміщення № 1, торгівельний зал, загальною площею 363,2 кв. м; приміщення № 2, кладова, загальною площею

14,7 кв. м; приміщення № 3, роздягальня, загальною площею 4,6 кв. м; приміщення № 12, кладова, загальною площею 8,6 кв. м; приміщення № 13, сходова клітина, загальною площею 10,2 кв. м; приміщення № 19, хол, загальною площею 39,4 кв. м;

- на другому поверсі: приміщення № 20, зал, загальною площею

340,1 кв. м; приміщення № 21, санвузол, загальною площею 3,2 кв. м; приміщення № 22, мийка, загальною площею 4,5 кв. м; приміщення № 23, коридор, загальною площею 5,1 кв. м; приміщення № 24, сходова клітина, загальною площею 9,8 кв. м; приміщення № 25, коридор, загальною площею 4,7 кв. м; приміщення № 26, кабінет, загальною площею 18,8 кв. м; приміщення № 27, коридор, загальною площею 6,3 кв. м; приміщення № 28, санвузол, загальною площею 1,5 кв. м; приміщення № 29, роздягальня, загальною площею 10,5 кв. м; приміщення № 30, кухня, загальною площею 16, 00 кв. м; приміщення № 31, мийка, загальною площею 9,2 кв. м; приміщення № 32, зал, загальною площею 22,4 кв. м; приміщення № 33, зал, загальною площею 9,3 кв. м; а всього загальною площею 902,1 кв. м.

33. Частка розміром 33/100 у праві власності на нежитлове приміщення

№ LXVIII літера «А-8, А1-2» по АДРЕСА_1 , яка не зазначена в пункті 1 цієї мирової угоди, залишається у власності ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Компанія «СВ», а саме:

- на першому поверсі: приміщення № 4, щитова, загальною площею

8,6 кв. м; приміщення № 5, кладова, загальною площею 4,8 кв. м; приміщення № 6, холодильна камера, загальною площею 3,3 кв. м; приміщення № 7, торгівельний зал, загальною площею 328,2 кв. м; приміщення № 8, коридор, загальною площею 1,7 кв. м; приміщення № 9, санвузол, загальною площею 1,4 кв. м; приміщення № 10, санвузол, загальною площею 2,0 кв. м; приміщення № 11, мийка, загальною площею 10,5 кв. м; приміщення № 14, кладова, загальною площею 2,3 кв. м; приміщення № 15, роздягальня, загальною площею 16,7 кв. м; приміщення № 16, кабінет, загальною площею 8,1 кв. м; приміщення № 17, коридор, загальною площею 8,1 кв. м; приміщення № 18, торгівельний зал, загальною площею 42,4 кв. м; а всього загальною площею 438,1 кв. м.

34. На підставі договору дарування від 13 квітня 2021 року ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_2 1/2 частку від належних їй 67/100 часток у праві власності на нежитлове приміщення № LXVIII літера «А-8, А1-2», що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

35. Між ВАТ «Запоріжжяобленерго» та ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Компанія «СВ» укладено договір про постачання електричної енергії

від 22 січня 2007 року за № 3281. Одним із об`єктів за договором є магазин за адресою АДРЕСА_1 .

36. З впровадженням нової моделі ринку у сфері електроенергетики та на виконання вимог пункту 2 Постанови національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

від 14 березня 2018 року № 312 ВАТ «Запоріжжяобленерго» з ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Компанія «СВ» було укладено договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії шляхом приєднання споживача до публічного договору, на умовах чинного договору про постачання електричної енергії № 3281 від 22 січня 2007 року щодо індивідуальних характеристик об`єкта, потужності, класу надійності, ідентифікаційних кодів, особливостей обліку, шляхом подання заяви-приєднання.

37. Договір про постачання електричної енергії № 3281 від 22 січня

2007 року та заява-приєднання від 28 грудня 2018 року з боку споживача були підписані ОСОБА_5 , який відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і протоколу № 5 зборів засновників ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Компанія «СВ» є керівником товариства.

38. 28 липня 2020 року на адресу ОСОБА_1 від ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Компанія «СВ» надійшло повідомлення про припинення використання технологічних мереж та електроенергії.

39. У вказаному повідомленні ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Компанія «СВ» вимагало протягом 24 годин з моменту отримання цього повідомлення забезпечити електропостачання для власних потреб у відповідності до вимог законодавства України та зазначило, що ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Компанія «СВ» після спливу зазначеного строку припинить можливість отримання ОСОБА_1 електричної енергії шляхом використання технологічних електричних мереж ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Компанія «СВ» у нежитловому приміщенні, яке вона використовує у власній господарській діяльності та яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

40. 08 січня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Олександрівського ВП ДВП ГУ Національної поліції в Запорізькій області із заявою про вчинення кримінального правопорушення за фактом того, що орендодавець ОСОБА_5 вимкнув світло без попередження, чим припинив діяльність магазину за адресою: АДРЕСА_1 .

41. В лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до відділу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) у Запорізькій області з метою врегулювання ситуації щодо відключення від електричної енергії магазину за адресою: АДРЕСА_1 .

42. Згідно з відповіддю НКРЕКП у Запорізькій області від 18 березня

2021 року ОСОБА_6 запропоновано в судовому порядку здійснити внесення змін або розірвання договору про розподіл електричної енергії між

ПАТ «Запоріжжяобленерго» та ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Компанія «СВ», та запропоновано у подальшому керуватися вимогами пункту 4.5.7 Кодексу системи розподілу, який затверджено постановою НКРЕКП

від 14 березня 2018 року № 310, згідно з якими для укладання окремих договорів про розподіл електричної енергій власникам часток вищезазначеного приміщення необхідно укласти/внести зміни до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.

43. В обґрунтування позовних вимог в частині визнання права власності на 67/200 кабелю АВББШв 3x185 + АВББШв 1x95 та 67/200 кабелю АВББШв 3x185 + АВББШв 1x95, які перебувають на балансі ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Компанія «СВ», позивачка посилалася на акт розмежування балансової відповідальності.

44. Згідно з довідкою, наданою ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Компанія «СВ», товариство не мало та не має на своєму балансі рухомого майна у вигляді кабелю АВББШв 3х185 + АВББШв 1х95 та кабелю АВББШв 3х185 + АВББШв 1х95.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

45. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

46. Згідно з пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

47. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

48. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

49. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

50. За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

51. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

52. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

53. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 22 жовтня 2019 року у справі

№ 923/876/16 (провадження № 12-88гс19).

54. Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

55. Статтею 177 ЦК України визначено, що об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

56. Відповідно до статті 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

57. Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 ЦК України).

58. Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

59. Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

60. Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється, або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

61. Приписами статті 186 ЦК України визначено, що річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчу, якщо інше не встановлено договором або законом.

62. Звертаючись до суду із цим позовом, позивачка просила визнати право власності на 67/200 кабелю АВББШв 3x185 + АВББШв 1x95 та 67/200 кабелю АВББШв 3x185 + АВББШв 1x95, які, згідно з її доводами, перебувають на балансі ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Компанія «СВ».

63. У відповідності до положень статті 1 Закону України «Про електроенергетику» електроустановка - це комплекс взаємопов`язаних устаткування і споруд, що призначаються для виробництва або перетворення, передачі, розподілу чи споживання електричної енергії.

64. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

65. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

66. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши доводи позивачки, дійшов загалом правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання права власності на кабелі,оскільки позивачка не надала належних і достовірних доказів існування саме цього рухомого майна і перебування його у незаконному володінні відповідача. Зокрема, судами не було встановлено факту набуття у власність ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Компанія «СВ» кабелю АВББШв 3x185 + АВББШв 1x95 та 67/200 кабелю АВББШв 3x185 + АВББШв 1x95, які є предметом спору.

67. При вирішенні спору суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили із того, що копія однолінійної схеми електроустановки напруги 380/220В ТУ ЗГЕС № 165/07 від 27 січня 1999 року не є правовстановлюючим документом та не підтверджує прийняття на баланс ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Компанія «СВ» зазначених в ній кабелів.

68. Слід звернути увагу, що електричні кабелі є складовою частиною комунікацій нежитлового приміщення, співвласниками якого є ОСОБА_1 і ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Компанія «СВ», становлять одне ціле з головною річчю.

69. Слід також зазначити, що наявність або відсутність у позивачки доказів на підтвердження права власності на електричні кабелі, як складової нежитлового приміщення, не впливає на зміст та порядок послуг з електропостачання і не звільняє її як співвласника нежитлових приміщень від обов`язку укладення окремого договору або внесення змін до раніше укладеного відповідачем договору щодо постачання електричної енергії.

70. У частині визнання недійсним договору про розподіл електричної енергії, який укладено між ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Компанія «СВ» та ПАТ «Запоріжжяобленерго», слід зазначити наступне.

71. Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

72. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 ЦК України).

73. Разом з тим стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

74. Виходячи з презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України, частина третя статті 215 ЦК України), обов`язок доказування недійсності правочину покладається на сторону, яка його оспорює.

75. Відповідно до пункту 2.1.3 Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14 червня 2018 року № 312, ініціатором укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у разі зміни споживача, форми власності чи власника електроустановки є споживач.

76. У пункті 2.1.8 ПРРЕЕ визначено, що для укладення договору споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії заявник у разі зміни споживача, форми власності чи власника електроустановки має надати оператору системи відповідні документи.

77. Відповідно до пункту 4.5.7 Кодексу системи розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 310, у випадку якщо за однією адресою відбувається виділ частки майна (приміщення) співвласників із спільної сумісної власності, внаслідок чого кожен із співвласників набуває права власності на окрему частку такого майна, перерозподіл потужності між власниками не потребує розробки та видачі технічних умов, якщо не збільшується величина сумарної приєднаної потужності об`єкта архітектури та/або не змінюється категорія надійності електропостачання електроустановки.

78. У цьому випадку роботи, що забезпечують перерозподіл потужності та облік електричної енергії, здійснюються оператором системи розподілу після внесення кожним із власників (співвласників) плати за монтаж (демонтаж) додаткових елементів мережі та встановлення окремих вузлів обліку.

79. Тобто чинним законодавством визначено порядок укладення (переукладення) договору споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії.

80. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним договору про розподіл електричної енергії, який укладений між ТОВ «ВКФ «Компанія «СВ» та ПАТ «Запоріжжяобленерго», суди обґрунтовано виходили із того, що позивачка не довела порушення її прав оспореним правочином, не навела переконливих аргументів, які б свідчили про необхідність відновлення у таких спосіб її права на отримання електричної енергії.

81. Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачка та

ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Компанія «СВ» є співвласниками окремих приміщень цілісного майнового комплексу по

АДРЕСА_1 .

82. Тобто, після набуття права власності позивачкою на окремі приміщення, з метою санкціонованого споживання електричної енергії, вона як споживач електричної енергії мала можливість самостійно повідомити оператора системи розподілу про внесення змін до відповідних даних або звернутися до оператора системи розподілу з відповідною заявою на укладення договору про надання послуг з розподілу.

83. У відповідь на звернення ОСОБА_1 ПАТ «Запоріжжяобленерго» надало роз`яснення з приводу врегулювання договірних відносин щодо постачання електричної енергії у зв`язку із набуттям ОСОБА_1 у власність 67/100 нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 . Роз`яснено шляхи вирішення питання щодо надання послуг з електропостачання у зв`язку із зміною власника нерухомого майна (т. 1, а. с. 142-144).

84. Обраний позивачкою спосіб захисту своїх прав шляхом визнання недійсним договору про розподіл електричної енергії, який укладений між ТОВ «ВКФ «Компанія «СВ» та ПАТ «Запоріжжяобленерго», безпосередньо не призведе до отримання послуг з електропостачання від ПАТ «Запоріжжяобленерго».

85. Вирішуючи спір у зазначеній частині, суди дійшли загалом правильних висновків про те, що оспорений позивачкою договір про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії не перешкоджає укладенню із нею окремого договору з постачання електричної енергії для власних потреб чи внесенню змін до укладеного договору.

86. Колегія суддів, надаючи оцінку судовим рішенням на предмет їх законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки суди правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку із необґрунтованістю.

87. Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

88. Слід звернути увагу на те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

89. Висновки судів першої та апеляційної інстанції з урахуванням обставин цієї справи не суперечать висновкам Верховного Суду, на які заявниця посилалася в обґрунтування доводів касаційної скарги.

90. Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05 жовтня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 05 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович