Постанова

від 04.04.2023 по справі 686/24555/20

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 686/24555/20

Провадження № 22-ц/4820/706/23

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,

з участю представників відповідачів Проскуровича А.В.,

Остапенко Ю.О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Хмельницького професійного ліцею електроніки, Міністерства освіти і науки України про зобов`язання вчинити дії щодо приватизації житла за апеляційною скаргою Хмельницького професійного ліцею електроніки на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 листопада 2022 року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2020 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Хмельницького професійного ліцею електроніки (далі - Ліцей) про зобов`язання вчинити дії щодо приватизації житла.

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зазначили, що на підставі ордера №1 від 28 березня 2008 року, виданого Ліцеєм їх чоловікові та батькові, ОСОБА_4 , як викладачу навчального закладу, вони у складі сім`ї з трьох осіб вселилися у чотири кімнати загальною площею 66,5 кв.м гуртожитку по АДРЕСА_1 . Після реконструкції частини другого поверху гуртожитку під житлові квартири ОСОБА_4 і позивачі вселилися у квартиру АДРЕСА_2 гуртожитку житловою площею 67,0 кв.м. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, а позивачі залишаються проживати в указаній квартирі. За цією адресою зареєстровано їх місце проживання.

14 вересня 2020 року позивачі звернулися до Ліцею з заявою про передачу квартири у приватну власність відповідно до Закону України від 19 червня 1992 року №2482-ХІІ «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі - Закон №2482-ХІІ), однак їм було відмовлено. Ця відмова є незаконною, оскільки займана позивачами квартира не відноситься до житла, що не підлягає приватизації, а право на приватизацію житлового приміщення з використанням житлових чеків ними не використано.

За таких обставин ОСОБА_2 , ОСОБА_3 просили суд зобов`язати Ліцей вчинити дії щодо приватизації ними квартири АДРЕСА_3 .

Процесуальні дії суду першої інстанції

Ухвалою від 2 грудня 2021 року суд залучив Міністерство освіти і науки України (далі - Міністерство) до участі у справі як співвідповідача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 листопада 2022 року позов задоволено.

Зобов`язано орган приватизації Хмельницького професійного ліцею електроніки провести приватизацію квартири АДРЕСА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Суд керувався тим, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 мають право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду та перебуває в їх користуванні, а відмова Ліцею відчужити житлове приміщення в гуртожитку порушує житлові та майнові права позивачів.

Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі Ліцей просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що займана позивачками квартира розташована в учнівському гуртожитку, який віднесений до об`єктів закладу освіти державної власності та закріплений за Ліцеєм на праві оперативного управління. Ця квартира є приміщенням для тимчасового проживання працівників навчального закладу та не підлягає приватизації, а директор Ліцею не має повноважень на її відчуження. Суд першої інстанції не з`ясував усі обставини справи, не застосував правильно норми чинного законодавства, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позову. Крім того, суд розглянув справу за відсутності представника Ліцею , який не був повідомлений належним чином про дату та час судового засідання.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 подали відзив на апеляційну скаргу, в якому просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, указуючи на його законність та обґрунтованість.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу Міністерство зазначило, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, його слід скасувати з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Частинами 1, 2, 5 статті 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

Суд першої інстанції встановив обставини справи повно та правильно, проте висновки з установлених обставин зроблено ним неправильно. Крім того, суд не застосував норми статті 80 Закону України від 5 вересня 2017 року №2145-VІІІ «Про освіту» (далі - Закон №2145-VІІІ), неправильно витлумачив положення Закону №2482-ХІІ і не дотримався приписів статей 43, 128, 211, 223 ЦПК України.

У зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

Ліцей є державним закладом професійно-технічної освіти другого атестаційного рівня та перебуває у підпорядкуванні Міністерства.

Згідно пункту 6.8 Статуту Ліцею для забезпечення підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації робітничих кадрів ліцей має нерухоме майно, в тому числі гуртожиток для проживання учнів і сімей працівників загальною площею 6227 кв.м.

Пунктом 6.10 Статуту Ліцею визначено, що об`єкти права власності: навчально-виробничі, побутові, культурно-освітні, оздоровчі, спортивні будівлі та споруди, житло, комунікації, обладнання, засоби навчання, транспортні засоби та інше майно ліцею є державною власністю, закріпленою Міністерством освіти і науки України за ліцеєм і перебуває у користуванні ліцею. Функції управління майном, закріпленим за ліцеєм, контроль за ефективністю його використання та збереження здійснює Міністерство освіти і науки України.

За Ліцеєм закріплено учнівський гуртожиток по АДРЕСА_1 .

Міністерство листом від 18 січня 2006 року №1/11-194 погодило переобладнання частини вказаного гуртожитку площею 256,0 кв.м під житлові квартири.

Рішенням Виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 26 жовтня 2006 року №792 Ліцею надано дозвіл на реконструкцію частини другого поверху гуртожитку по АДРЕСА_1 , під житлові квартири.

На підставі ордера на житлову площу №1 від 28 березня 2008 року, виданого Ліцеєм за спільним рішенням адміністрації та профспілкового комітету від 14 березня 2008 року №18, ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у складі сім`ї з трьох осіб вселилися в кімнати АДРЕСА_5 .

Після завершення реконструкції гуртожитку ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на підставі ордера на житлову площу №1, виданого Ліцеєм за спільним рішенням адміністрації та профспілкового комітету від 14 березня 2008 року №19, вселилися у квартиру АДРЕСА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. ОСОБА_2 і ОСОБА_3 залишаються проживати у квартирі АДРЕСА_6 . За цією адресою зареєстровано їх місце проживання.

14 вересня 2020 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звернулися до Ліцею з заявою про приватизацію займаної квартири відповідно до Закону №2482-ХІІ, однак листом від 18 вересня 2020 року №272 Ліцей відмовив їм у передачі квартири в приватну власність.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

а) щодо повідомлення відповідача про судовий розгляд

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.

В силу частини другої статті 211 ЦПК України учасники справи повідомляються про місце, дату і час судового засідання судом.

Порядок повідомлення учасників справи про дату, час і місце судового засідання встановлений статтями 128-130 ЦПК України.

Згідно з частинами третьою, п`ятою, шостою, восьмою статті 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Частиною першою статті 223 ЦПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Як передбачено пунктом 1 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у випадку неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

За змістом указаних норм права повідомлення про судове засідання відноситься до елементу змагальності сторін та є обов`язком суду, натомість, неналежне повідомлення судом учасників справи про дату, час і місце судового засідання є порушенням їх права на справедливий суд.

Суд викликає учасника справи у судове засідання судовою повісткою про виклик. Судова повістка про виклик повинна бути вручена учаснику справи завчасно, тобто з таким розрахунком, щоб особа, яка викликається, мала достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Судова повістка надсилається на офіційну електронну адресу учасника справи.

Неявка в судове засідання учасника справи, якого не було належним чином повідомлено про судовий розгляд, є безумовною підставою для відкладення судового засідання.

У справі містяться дані про електронну адресу Ліцею - ІНФОРМАЦІЯ_2.

Ухвалою від 6 жовтня 2020 року суд першої інстанції відкрив провадження у справі та визначив порядок її розгляду за правилами загального позовного провадження.

Після закриття підготовчого провадження суд призначив справу до судового розгляду на 21 жовтня 2021 року, 16 лютого, 29 березня, 22 квітня, 22 червня, 26 липня, 9 і 25 серпня, 9 і 26 вересня, 4 і 11 жовтня, 23 листопада 2022 року.

Згідно рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення (а.с. 63, 106, 108) Ліцей був повідомлений про судовий розгляд, що мав відбутися 16 лютого, 29 березня та 22 квітня 2022 року. Водночас матеріали справи не містять даних про те, що Ліцею були вручені судові повістки про виклик до суду в інші судові засідання. Також відсутні відомості про направлення судом таких повісток на електронну адресу відповідача.

Представник Ліцею не з`явився в судове засідання, в якому було ухвалено рішення по суті заявлених вимог.

Отже, всупереч процесуальному закону суд розглянув справу за відсутності відповідача, представник якого не був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

В силу пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України вказане порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового судового рішення.

б) щодо вирішення спору по суті заявлених вимог

Застосовані норми права

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Положення цього конституційного принципу кореспондуються із нормами статті 328 ЦК України, згідно яких право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до статті 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

За змістом статті 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

В силу частини третьої статті 9 Житлового кодексу України громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Правові основи приватизації житла, що знаходиться в державній власності, його подальшого використання і утримання визначені Законом №2482-ХІІ.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону №2482-ХІІ приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ (частина друга статті 1 Закону №2482-ХІІ).

Із положень пункту 1 статті 2 Закону №2482-ХІІ слідує, що до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Як передбачено пунктом 2 статті 2 Закону №2482-ХІІ, не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до пункту 4 статті 5 Закону №2482-ХІІ право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

За змістом статті 8 Закону №2482-ХІІ приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

В силу статті 80 Закон №2145-VІІІ (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти, зокрема, належить нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо. Об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства.

Як передбачено пунктом 3 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року №396 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 січня 2010 року за №109/17404), не підлягають приватизації об`єкти, визначені Законами України «Про приватизацію державного житлового фонду», «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» та іншими законами.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що право власності - це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону та на власний розсуд.

Підставами набуття права власності є передбачені законом юридичні факти, за наявності яких особа набуває майно, стає його власником. За своєю правовою природою набуття права власності - це певний юридичний склад, із яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певний об`єкт.

Громадяни мають право на приватизацію житлових приміщень державного житлового фонду, зокрема квартир, які знаходяться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Право на приватизацію квартир державного житлового фонду набувають громадяни України, які постійно проживають у цих квартирах на умовах договору найму, та повністю не використали одержані житлові чеки для приватизації житла у державному житловому фонді.

Організація проведення приватизації та оформлення права власності покладається на відповідні органи приватизації, створеними, в тому числі державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні чи оперативному управлінні яких знаходяться квартири.

Водночас чинне законодавство визначає перелік житлових приміщень (квартир), які не підлягають приватизації. Зокрема, не підлягають приватизації житлові приміщення (квартири) державних і комунальних закладів освіти.

Зібрані докази вказують на те, що квартира АДРЕСА_4 , відноситься до державного житлового фонду, знаходиться в управлінні Міністерства і користуванні Ліцею , розміщується у цілісному навчально-житловому комплексі та призначається для проживання сімей працівників Ліцею . Ця квартира є майном державного закладу освіти, відносно якого законом встановлена пряма заборона на його відчуження.

Крім того, Міністерство не визначало Ліцей як орган приватизації, який за наявності правових підстав мав би вчинити дії щодо організації проведення приватизації відомчого житлового фонду, та не надавало Ліцею повноваження на відчуження закріпленого за ним державного майна.

Зазначені обставини справи та норми закону залишилися поза увагою суду першої інстанції, який дійшов помилкового висновку про наявність підстав для приватизації позивачками займаної квартири та належність до повноважень Ліцею вчинення таких дій.

3. Висновки суду апеляційної інстанції та межі розгляду справи

Всупереч вимог процесуального закону суд першої інстанції розглянув справу за відсутності представника Ліцею , який не був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання. Крім того, при вирішенні спору суд першої інстанції не застосував правильно норми матеріального права та зробив помилковий висновок про обґрунтованість позовних вимог.

У зв`язку з цим ухвалене ним рішення не може залишатися в силі.

В позові ОСОБА_2 , ОСОБА_3 слід відмовити за безпідставністю вимог.

Щодо судових витрат

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції враховує положення статті 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в позові ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовлено, то понесені ними витрати зі сплати судового збору за подання позову не підлягають відшкодуванню. Водночас ОСОБА_2 , ОСОБА_3 повинні відшкодувати Ліцею обґрунтовано понесені ним витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі по 630 грн 60 коп. з кожної (1261,20:2).

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу Хмельницького професійного ліцею електроніки задовольнити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 листопада 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання - АДРЕСА_7 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь Хмельницького професійного ліцею електроніки (місцезнаходження - 29018, Хмельницька область, місто Хмельницький, вулиця Тернопільська, 40/1; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 05395374) 630 гривень 60 копійок судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з ОСОБА_3 (місце проживання - АДРЕСА_7 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) на користь Хмельницького професійного ліцею електроніки (місцезнаходження - 29018, Хмельницька область, місто Хмельницький, вулиця Тернопільська, 40/1; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 05395374) 630 гривень 60 копійок судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 6 квітня 2023 року.

Судді: О.І. Ярмолюк

Л.М. Грох

Т.О. Янчук

Головуючий у першій інстанції - Приступа Д.І.

Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 43