Ухвала

від 05.04.2023 по справі 320/3723/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

05 квітня 2023 року Київ№ 320/3723/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали Головного управління ДПС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рітон» про стягнення податкового боргу,

в с т а н о в и в:

Головне управління ДПС у м. Києві звернулось через електронний кабінет до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рітон», в якому позивач просив суд стягнути з розрахункових рахунків відповідача податковий борг у розмірі 4 164 845, 50 грн.

У зв`язку з невідповідністю позовної заяви вимогам процесуального закону, керуючись статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалою від 22.02.2023 позовну заяву залишив без руху з наданням позивачеві десятиденного строку для усунення її недоліків. В ухвалі судом зазначені недоліки позовної заяви та запропоновані способи їх усунення шляхом подання до суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску з наданням суду на їх підтвердження відповідних належних та допустимих доказів, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині ухвали; доказів вручення відповідачу копії позовної заяви з додатками згідно з поштовим відправленням 0103332122669.

Через електронний кабінет від представника позивача до суду надійшла заява, яка сформована в системі «Електронний суд» 27.02.2023 та зареєстрована в суді 29.03.2023, про поновлення строку звернення до суду, за результатами вивчення змісту якої судом не встановлено поважних причин пропуску вказаного строку. Крім того до заяви були додані докази направлення відповідачу копії позову з додатками.

На обґрунтування підстав пропуску строку звернення до суду позивач зазначає, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2010 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2010 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов ТОВ «Рітон» задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.07.2012 касаційну скаргу ДПІ у Солом`янському районі м. Києва (правонаступник ГУ ДПС у м. Києві) задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2010 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2010 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2012 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із цією постановою, ТОВ «Рітон» подано апеляційну скаргу.

Із ЄДРСР судом установлено, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 у справі № 2а-11026/12/2670 апеляційну скаргу ТОВ «Рітон» залишено без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2012 без змін.

У подальшому ТОВ «Рітон» було оскаржено вказані судові рішення в касаційному порядку.

Відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 15.04.2013 відкрито касаційне провадження.

Відповідно до ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.01.2018, прийнято до свого провадження матеріали касаційної скарги К/9901/947/18.

Згідно з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.04.2019, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 у справі № 2а-11026/12/2670 залишено без змін.

У зв`язку з викладеним, позивач уважає, що підстави звернення до суду із цим позовом у нього виникли з дня ухвалення Верховним Судом постанови від 02.04.2019 у справі № 2а-11026/12/2670, та із цих підстав посилається на прийнятий Верховною Радою України Закон України від 02.11.2020 № 591-ІХ, яким внесено зміни та доповнення, у т.ч. до деяких положень ПК України.

Зокрема, було доповнено положення пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ (Інші перехідні положення) ПК України, якою встановлено, що на період із 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Таким чином позивач уважає, що в цьому конкретному випадку строк звернення до суду у нього продовжується до припинення карантину.

Розглянувши заяву про поновлення строку звернення до суду, суд не вбачає у повідомлених представником обставинах поважних причин пропуску вказаного строку, з огляду на таке.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній станом на 19.03.2013, остаточний день узгодження грошових зобов`язань на підставі ППР від 04.02.2010 № 000382307), для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення передбачених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній станом на день подання позову), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції станом на день подання позову), для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду контролюючий орган зазначає, що сума узгодженого податкового боргу відповідача виникла на підставі податкового повідомлення-рішення від 04.02.2010 № 0000382307, яке було оскаржено відповідачем у судовому порядку.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2012 у справі № 2а-11026/12/2670, що набрала законної сили 19.03.2013, у задоволенні позову ТОВ «Рітон» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.02.2010 № 0000382307 було відмовлено.

У подальшому за результатами касаційного перегляду зазначених судовий рішень Верховним Судом ухвалено постанову від 02.04.2019, відповідно до якої постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 у справі № 2а-11026/12/2670 залишено без змін.

Суд констатує, що питання про зупинення виконання судових рішень, які оскаржувались, Верховним Судом не вирішувалось.

Згідно з положеннями статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Таким чином постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2012 є такою, що набрала законної сили 19.03.2013.

Суд констатує, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Це визначено статтями 54, 56 ПК України.

Отже сума податкового боргу відповідача згідно з податковим повідомленням-рішенням від 04.02.2010 № 0000382307 є узгодженою саме з 19.03.2013, а не з дня ухвалення Верховним Судом постанови від 02.04.2019, як уважає позивач.

Таким чином визначений законом строк на звернення до суду суб`єкта владних повноважень, у відповідності до абзацу другого частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній станом на 18.01.2013, становив шість місяців.

Так, згідно із зазначеними положеннями процесуального закону (у редакції від 18.01.2013), для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення передбачених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Із 19.03.2013 у контролюючого органу виникли підстави для звернення до суду з такими позовними вимогами.

У матеріалах позову наявна податкова вимога, яка виставлена контролюючим органом відповідачу 08.07.2019 форми «Ю» № 285762-17 на суму податкового боргу 4 164 845, 50 грн., у зв`язку із чим позивач уважає, що строк звернення до суду у нього обраховується з моменту винесення цієї вимоги.

Проте такі доводи контролюючого органу суд відхиляє, оскільки сума податкового боргу набула статусу узгодженої саме з 19.03.2013, а з яких підстав було винесено вказану податкову вимогу через шість років, із матеріалів позову не встановлено.

Із цим позовом позивач звернувся до суду через систему «Електронний суд» лише 10.01.2023, та обґрунтовує дотримання строку звернення до суду прийнятим Верховною Радою України Закону України від 13.05.2020 № 591-ІХ.

Ці доводи контролюючого органу суд не бере до уваги, оскільки сума податкового боргу набула статусу узгодженого 19.03.2013, тобто до прийняття вказаного Закону № 591-ІХ.

Навіть за наявності відліку строку звернення до суду з дня ухвалення Верховним Судом постанови від 02.04.2019 у взаємозв`язку з положеннями Закону № 591-ІХ, як стверджував позивач, останній тримісячний строк на звернення до суду у позивача мав би сплинути 05.07.2019, тобто до дня набрання чинності вказаним Законом від 13.05.2020 № 591-ІХ, який набрав чинності лише 29.05.2020.

Таким чином, як у редакції Кодексу адміністративного судочинства України станом на 19.03.2013, остаточний день узгодження грошових зобов`язань на підставі ППР від 04.02.2010 № 000382307 (стаття 99), так і у редакції Кодексу станом на день подання цього позову (стаття 122) вбачається пропуск позивачем строку звернення до суду. При цьому зміст позовної заяви та заяви про поновлення строку не містять інформації про поважність причин пропуску вказаного строку, а повідомлені позивачем причини суд не визнає поважними.

Суд констатує, що позивачем вимоги ухвали суду про залишення позову без руху від 22.02.2023 в частині обґрунтованості підстав поважності пропуску строку звернення до суду, не виконані.

У силу вимог частини другої статті 123 Кодексу, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Таким чином суд констатує часткове невиконання вимог ухвали суду від 22.02.2023 про залишення позову без руху, що є підставою для повернення позову.

Згідно з резолютивною частиною ухвали про залишення позовної заяви без руху від 22.02.2023 позивача було попереджено судом, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява буде вважатись неподаною та повернута заявнику.

Частиною п`ятою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Відповідно до пунктів 1 та 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, а також у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

У зв`язку з тим, що позивач у повному обсязі не усунув недоліки, про які зазначено в ухвалі від 22.02.2023, що набрали законної сили та є обов`язковими до виконання, в частині обґрунтованості підстав поважності пропуску строку звернення до суду, а повідомлені в заяві причини суд не визнає поважними, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає поверненню позивачеві.

Оскільки позовна заява з додатками у паперовому вигляді до суду не подавалась, а сформована в системі «Електронний суд», суд обмежується лише процесуальним рішенням про її повернення.

Керуючись статтями 123, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

позовну заяву Головного управління ДПС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рітон» про стягнення податкового боргу повернути позивачеві без розгляду.

Роз`яснити позивачеві, що відповідно до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Шевченко А.В.