Рішення

від 04.04.2023 по справі 600/4426/22-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2023 р. м. Чернівці Справа № 600/4426/22-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лелюка О.П., за участю: секретаря судового засідання Миронець Н.Я.., позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , їх представника Король С.В., представника відповідача Генцарюк М.-Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Чернівецької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Департамент урбаністики архітектури Чернівецької міської ради, про визнання протиправним і скасування пункту рішення та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Чернівецької міської ради про визнання протиправним і скасування пункту рішення та зобов`язання вчинити дії.

Позивачі просять суд:

- визнати протиправним та скасувати пункт 87 рішення 21 сесії восьмого скликання Чернівецької міської ради №818 від 28 липня 2022 року в частині відмови ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0277 га в оренду для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку та господарської забудови у зв`язку із тим, що право оренди на земельну ділянку набувається на конкурентних торгах (аукціоні) та невідповідністю містобудівній документації території (детальному плану забудови) підстава: частини 3 ст. 123, ч. 3, ст. 124 та ст. 134 Земельного кодексу);

- зобов`язати Чернівецьку міську раду повторно розглянути заяву (клопотання) від 08 квітня 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0277 га в оренду для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку та господарської забудови.

Позов обґрунтовано протиправністю відмови відповідача у наданні позивачам дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0277 га в оренду для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку та господарської забудови. Зазначено, що підстави, за яких було відмовлено у наданні такого дозволу, суперечать дійсним обставинам спірної ситуації та приписам Земельного кодексу України, що свідчить про протиправність оскаржуваного рішення, а тому таке підлягає скасуванню. При цьому вказано, що при прийнятті оскаржуваного рішення не було враховано, що на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0277 га знаходиться нерухоме майно сарай літ.Ж, побудований в 1990 році, який належить позивачам на праві спільної сумісної власності, а також не враховано те, що вказана земельна ділянка вже перебувала у постійному користуванні померлого ОСОБА_7 батька ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 28 грудня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі: вирішено розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; залучено до участі у даній справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та Департамент урбаністики архітектури Чернівецької міської ради; встановлено строки для подання заяв по суті справи; витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії всіх документів, на підставі яких було прийняте оскаржуване рішення 21 сесії VIII скликання Чернівецької міської ради від 27 липня 2022 року №818 (пункт 87); встановлено строк подання доказів.

Відповідачем подано до суду відзив, у якому вказано про законність оскаржуваного позивачем рішення. Зазначено, що на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0277 га відсутнє нерухоме майно. Натомість сарай літ.Ж, про який вказано у позові, зареєстрований як належна допоміжна будівля до житлового будинку, який з належними спорудами розташований на уже сформованій земельній ділянці з кадастровим номером 7310136300:17:004:1087, і такий житловий будинок перебуває у користуванні позивачів. Тому, на думку відповідача, враховуючи наявність правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку під нерухомим майном, відсутні підстави для задоволення позовної заяви.

У відповіді на відзив позивачі не погоджуються із позицією відповідача, викладеною у відзиві, та вказують про безпідставність і необґрунтованість оскаржуваного рішення.

Правом подати заперечення відповідач не скористався.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - подали до суду письмові пояснення, в яких підтримали позицію позивачів з підстав, викладених у позовній заяві, та висловили незгоду із доводами відзиву.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Департамент урбаністики архітектури Чернівецької міської ради - пояснення щодо позову та відзиву до суду не подала.

У судовому засіданні позивачі заявлені позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив.

Відповідач в судовому засіданні щодо позову заперечував з підстав, наведених у відзиві.

Треті, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Крім цього, в ході судового розгляду справи судом постановлялися ухвали без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання про витребування письмових доказів.

Заслухавши осіб, які з`явилися у судове засідання, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 08 квітня 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 звернулися до Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради із заявою про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0277 га в оренду для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку та громадської забудови.

В заяві указувалось, що на вказаній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно, а саме: сарай, на який є документи зареєстровані та успадковані. Дана земельна ділянка була у постійному користуванні померлого батька заявників ОСОБА_7 з 1998 року.

Крім цього, в заяві зазначено, що до неї додаються копії таких документів: паспорти та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, державний акт на право постійного користування землею, схематичний план земельної ділянки з інвентарної справи документів, що підтверджують право власності на нерухоме майно, яке знаходиться на вказаній земельній ділянці.

Рішенням 21 сесії VIII скликання Чернівецької міської ради від 28 липня 2022 року №818 (пункт 87) відмовлено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0277 га в оренду для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку та громадської забудови, у зв`язку із тим, що право оренди на земельну ділянку набувається на конкурентних торгах (аукціоні) та невідповідністю містобудівній документації території (детальному плану забудови) підстава: частини 3 статті 123, частини статті 124 та стаття 134 Земельного кодексу України.

За таких обставин, не погоджуючись із указаним рішенням, позивачі звернулися до суду із цим позовом.

Вирішуючи спір, варто зазначити таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пунктів 7 9 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду; відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

За змістом частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень у контексті положень Кодексу адміністративного судочинства України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії. При цьому під рішенням розуміється владне волевиявлення суб`єкта владних повноважень, викладене за встановленою формою, спрямоване на врегулювання тих чи інших суспільних відносин, що має обов`язковий характер та породжує певні правові наслідки.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та заявлених у ній вимог, позивачі не погоджуються із рішенням міської ради як суб`єкта владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України про відмову у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0277 га в оренду для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку та громадської забудови.

Саме назване рішення в розумінні наведених процесуальних приписів є рішенням суб`єкта владних повноважень та предметом даного позову, якому і надаватиметься правова оцінка судом, тобто дотримання відповідним суб`єктом критеріїв, наведених у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд зазначає, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення відповідним суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Крім цього, в силу положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Враховуючи наведене та з огляду на положення частини другої статті 19 Конституції України та визначені у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критерії оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, варто зазначити, що оскаржуване у цій справі рішення повинно ґрунтуватися на законі та бути обґрунтованим, тобто таким, що прийнято з урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття такого виду рішень.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, позивачам відмовлено у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0277 га в оренду для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку та громадської забудови у зв`язку з тим, що право оренди на земельну ділянку набувається на конкурентних торгах (аукціоні) та невідповідністю містобудівній документації території (детальному плану забудови). Правовою підставою вказано: частина 3 статті 123, частина 3 статті 124 та стаття 134 Земельного кодексу України.

Так, згідно статей 2 та 3 Земельного кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї). Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до приписів частин першої та другої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно положень частини першої статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Відповідно до абзаців 1 та 2 частини другої статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Абзацом 1 частини третьої статті 123 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини першої статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Згідно частин другої та третьої статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 134 Земельного кодексу України визначені випадки, за яких не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них.

Аналізуючи зміст наведених норм, які встановлюють механізм та процедуру звернення осіб до органів місцевого самоврядування з приводу надання їм у користування (оренду) земельних ділянок, суд звертає увагу, що надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є одним з етапів для прийняття компетентним органом рішення про надання земельної ділянки у користування (оренду). При цьому отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у користування (оренду), оскільки вказаний процес є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою. Нормами Земельного кодексу України чітко визначені підстави, за наявності яких заявнику може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме: невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Даний перелік є вичерпним. Законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 123 Земельного кодексу України.

Указане відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування аналогічних норм Земельного кодексу України (зокрема, постанови від 08 вересня 2020 року у справі №812/1450/17, від 02 липня 2020 року №825/2228/18), яку суд враховує при вирішенні даного спору в силу вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, з пункту 87 рішення 21 сесії VIII скликання Чернівецької міської ради від 28 липня 2022 року №818 вбачається, що однією з двох підстав відмови у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0277 га в оренду для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку та громадської забудови зазначено «невідповідність містобудівній документації території (детальному плану забудови)».

Втім, зазначивши в оскаржуваному рішенні про «невідповідність містобудівній документації території (детальному плану забудови)», відповідачем у ході судового розгляду справи указаного не доведено.

Відповідачем не надано суду належних та достовірних доказів того, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0277 не може бути використана для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку та громадської забудови.

Водночас до відзиву відповідачем додано викопіювання з схеми зонування території м. Чернівці, згідно якого вказана земельна ділянка перебуває у зоні Ж-3.

Відповідно до наданої відповідачем Пояснювальної записки плану зонування території м. Чернівців, в складі містобудівної документації «Коригування генерального плану міста Чернівці», затвердженого рішенням 48 сесії міської ради VI скликання від 27.03.2014 року №1171, Ж-3 це зона багатоповерхової квартирної житлової та громадської забудови. Така зона виділена для забезпечення правових умов формування кварталів багатоквартирних житлових будинків без обмеження рівня поверховості з високою щільністю забудови, а також відповідних об`єктів обслуговування місцевого рівня, некомерційних комунальних підприємств, скверів, ігрових спортивних майданчиків.

Також в названій пояснювальній записці наведені переважні, супутні та допустимі види забудови та іншого використання земельних ділянок, що перебувають у зоні Ж-3.

Наведене дає підстави стверджувати, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0277, яка перебуває в зоні Ж-3, повинна використовуватися для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку та громадської забудови, тобто як і було вказано у заяві ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 від 08 квітня 2022 року.

Враховуючи викладене, суд вважає, що зміст оскаржуваного рішення в сукупності з доводами відзиву, наданими відповідачем у судовому засіданні поясненнями та наявними у справі матеріалами, свідчать про відсутність у відповідача достатніх та обґрунтованих, передбачених у абзаці 1 частини 3 статті 123 Земельного кодексу України підстав для відмови позивачам у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0277 га в оренду для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку та громадської забудови.

Саме по собі посилання в оскаржуваному рішенні на частину 3 статті 123 Земельного кодексу України без достатніх та обґрунтованих на те підстав не означає правомірність (законність) такого рішення суб`єкта владних повноважень.

Також з пункту 87 рішення 21 сесії VIII скликання Чернівецької міської ради від 28 липня 2022 року №818 вбачається, що другою підставою для відмови у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0277 га в оренду для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку та громадської забудови зазначено «право оренди на земельну ділянку набувається на конкурентних торгах (аукціоні)».

Однак у ході судового розгляду справи відповідачем не надано суду належних до достовірних доказів того, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0277 га станом на час прийняття оскаржуваного рішення була включена до переліку земельних ділянок комунальної власності, які виставлені на земельні торги (аукціон) для передачі у користування (оренду).

За таких обставин суд вважає необґрунтованою указану вище підставу для відмови позивачам у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0277 га в оренду для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку та громадської забудови.

При цьому правовою підставою в оскаржуваному рішенні зазначено частину 3 статті 124 та статтю 134 Земельного кодексу України.

Так, зміст частини 3 статті 124 Земельного кодексу України свідчить про те, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у комунальній власності, громадянам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Частинами ж другою та третьою статті 134 Земельного кодексу України визначені випадки, за яких не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них. До таких, зокрема, належить розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Відповідач у ході судового розгляду справи стверджував, що на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0277 га відсутнє належне позивачам на праві власності нерухоме майно. Тобто, відсутні випадки, передбачені частинами другою, третьою статті 134 Земельного кодексу України, що свідчило про можливість відмови у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду у зв`язку із тим, що право оренди на земельну ділянку набувається на конкурентних торгах (аукціоні) - частина 3 статті 124 та стаття 134 Земельного кодексу України.

Водночас суд звертає увагу на те, що в оскаржуваному рішенні підставою його прийняття вказано і частину 3 статті 123 Земельного кодексу України.

Втім, таке посилання вважалося б виправданим, якщо відповідач погоджувався б з доводами позивачів про те, що на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0277 га знаходиться належне їм на праві власності нерухоме майно (сарай літ.Ж), що в силу приписів абзацу 2 частини другої статті 134 Земельного кодексу України свідчило б про неможливість передачі названої земельної ділянки в користування (оренду) на конкурентних засадах. Тобто, в такому випадку питання передачі вказаної земельної ділянки в оренду позивачам мало б здійснюватися в порядку, встановленому статтею 123 Земельного кодексу України.

Отже, з огляду на позицію відповідача по цій справі, суперечливими є посилання в оскаржуваному рішенні як на правові підстави його прийняття на частину 3 статті 124, статтю 134 Земельного кодексу України та одночасну на частину 3 статті 123 Земельного кодексу України.

Суд зауважує, що невиконання законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

До того ж, як зазначено судом вище, у відповідача не було обґрунтованих та достатніх підстав, передбачених у абзаці 1 частини 3 статті 123 Земельного кодексу України, для відмови позивачам у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0277 га в оренду для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку та громадської забудови.

З огляду на викладене у своїй сукупності, суд приходить до висновку про невмотивованість та незаконність оскаржуваної відмови у наданні позивачам дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду.

Оцінка судом правомірності оскаржуваного рішення стосувалася лише тих правових мотивів, які наведено у ньому.

Перевіряючи оскаржуване позивачами рішення суб`єкта владних повноважень на відповідність його критеріям, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що при його прийнятті відповідач діяв не на підставі закону, який регулює спірні відносини; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень; нерозсудливо; без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивачів і цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення.

Тому, суд визнає протиправним та скасовує пункт 87 рішення 21 сесії VIII скликання Чернівецької міської ради від 28 липня 2022 року №818 щодо відмови ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0277 га в оренду для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку та господарської забудови.

Оскільки заявлені позивачами позовні вимоги зобов`язального характеру є похідними від вимог про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, то і такі вимоги також підлягають задоволенню.

Отже, суд зобов`язує відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 від 08 квітня 2022 року про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0277 га в оренду для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку та господарської забудови.

Приходячи до висновку про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивачів від 08 квітня 2022 року суд також виходить з того, що згідно наявних у справі матеріалів та доводів сторін існує неузгодженість між твердженнями позивачів про те, що на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0277 га знаходиться належне їм на праві власності нерухоме майно сарай літ.Ж, та твердженнями відповідача про відсутність указаного нерухомого майна саме на названій земельній ділянці.

При цьому суд вважає цілком обґрунтованими посилання відповідача на інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, згідно якої сарай літ.Ж значиться як допоміжна будівля до належного позивачам на праві спільної часткової власності житлового будинку, що знаходиться на сформованій земельній ділянці з кадастровим номером 7310136300:17:004:1087.

Натомість позивачі, стверджуючи, що сарай літ.Ж знаходиться на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0277 га, посилалися на матеріали «Технічного паспорту на будинок садибного типу з господарським будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 ».

Втім, як вбачається зі змісту заяви від 08 квітня 2022 року та встановлено судом на підставі дослідження оригіналів документів, доданих до указаної заяви, такий «Технічний паспорт» в повному обсязі не подавався, що унеможливило відповідача повно та об`єктивно вирішити поставлене заявниками питання.

Крім цього, як свідчать обставини справи, при вирішенні спірного питання відповідачем не було надано належної оцінки і тій обставині, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0277 га, вже перебувала у постійному користуванні померлого батька заявників - ОСОБА_7 , що підтверджується Державним актом на право постійного користування І-ЧВ №000293 від 14 квітня 1998 року.

Поряд з цим суд вважає безпідставним врахування відповідачем у спірних відносинах Акт огляду земельної ділянки на АДРЕСА_2 (кадастровий номер 7310136300:17:004:1087) від 01 червня 2021 року, оскільки такий складений задовго до звернення позивачів із заявою про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0277 га в оренду для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку та господарської забудови, яку подано 08 квітня 2022 року.

До того ж, як вбачається зі змісту названого акту, такий складений без участі власників земельної ділянки з кадастровим номером 7310136300:17:004:1087, водночас у позові та в судовому засіданні позивачі вказували про те, що в дійсності огляд не відбувався.

Наведене у своїй сукупності дає суду підстави для висновку про зобов`язання відповідача повторно вирішити поставлене позивачами у заяві від 08 квітня 2022 року питання.

Отже, заявлені позовні вимоги зобов`язального характеру також підлягають задоволенню.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно частин першої третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наявних у справі доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачі довели незаконність оскаржуваного рішення. Натомість відповідачем не доведено його обґрунтованості.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до наявних у справі квитанцій позивачами при звернені до суду з цим позовом сплачено судовий збір у розмірі по 992,40 грн кожним.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, то стягненню з відповідача-суб`єкта владних повноважень, який не здійснював судових витрат у цій справі, на користь позивачів підлягає судовий збір у розмірі по 992,40 грн.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати пункт 87 рішення 21 сесії VIII скликання Чернівецької міської ради від 28 липня 2022 року №818 щодо відмови ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0277 га в оренду для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку та господарської забудови.

Зобов`язати Чернівецьку міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 від 08 квітня 2022 року про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0277 га в оренду для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку та господарської забудови.

Cтягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992 грн 40 коп.

Cтягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької міської ради на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 992 грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 06 квітня 2023 року.

Повне найменування учасників справи: позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ), відповідач - Чернівецька міська рада (58002, м. Чернівці, Центральна площа, 1, ЄДРПОУ 36068147), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_4 ), Департамент урбаністики архітектури Чернівецької міської ради (вул. Б. Хмельницького, 64-А, м. Чернівці, 58002).

Суддя О.П. Лелюк