Постанова

від 04.04.2023 по справі 640/13467/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/13467/22 Суддя (судді) першої інстанції: Мазур А.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Лічевецького І.О.,

Мельничука В.П.,

При секретарі: Борисовській Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеренерджі» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа - Асоціація «Українська асоціація відновлювальної енергетики» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеренерджі» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеренерджі» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа - Асоціація «Українська асоціація відновлювальної енергетики», в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність НКРЕКП щодо невиконання зобов`язань, передбачених частиною двадцять дев`ятою та тридцятою статті 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії», п. 1.5 Порядку встановлення, перегляду та припинення дії «зеленого» тарифу на електричну енергію для суб`єктів господарської діяльності, споживачів електричної енергії, у тому числі енергетичних кооперативів, та приватних домогосподарств, генеруючі установки яких виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, затвердженого Постановою НКРЕКП № 1817 від 30 серпня 2019 року;

- визнати протиправним, нечинним та скасувати п. 1 Постанови НКРЕКП № 363 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП», яким були внесені зміни до Постанови НКРЕКП №3024 «Про встановлення «зелених» тарифів на електричну енергію та надбавки до «зелених» тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб`єктів господарювання» від 30 грудня 2021 року;

- зобов`язати НКРЕКП прийняти рішення щодо перерахування у національну валюту за середнім курсом гривні до євро за останні 30 календарних днів, що передують даті останнього у попередньому кварталі засідання НКРЕКП, мінімального розміру «зеленого» тарифу за другий та третій квартали 2022 року відповідно до частини 29 статті 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» та п. 1.4 Порядку встановлення, перегляду та припинення дії «зеленого» тарифу на електричну енергію для суб`єктів господарської діяльності, споживачів електричної енергії, у тому числі енергетичних кооперативів, та приватних домогосподарств, генеруючі установки яких виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, затвердженого Постановою НКРЕКП № 1817 від 30 серпня 2019 року;

- зобов`язати НКРЕКП прийняти рішення щодо встановлення «зеленого» тарифу на електричну енергію, вироблену суб`єктами господарювання на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, та надбавки до «зеленого» тарифу за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва за другий та третій квартали 2022 року відповідно до частини тридцятої статті 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» та п. 1.5 Порядку встановлення, перегляду та припинення дії «зеленого» тарифу на електричну енергію для суб`єктів господарської діяльності, споживачів електричної енергії, у тому числі енергетичних кооперативів, та приватних домогосподарств, генеруючі установки яких виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, затвердженого Постановою НКРЕКП № 1817 від 30 серпня 2019 року.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що в порушення вимог чинного законодавства, відповідач вчиняє протиправну бездіяльність щодо перерахування у національну валюту за середнім курсом гривні до євро за останні 30 календарних днів, що передують даті останнього у попередньому кварталі засідання НКРЕКП, мінімального розміру «зеленого» тарифу за другий та третій квартали 2022 року та щодо встановлення «зеленого» тарифу на електричну енергію, вироблену суб`єктами господарювання на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, та надбавки до «зеленого» тарифу за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва за другий та третій квартали 2022 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2022 року позовні вимоги - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг щодо невиконання зобов`язань, передбачених частинами 29 та 30 статті 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії», пункту 1.5 Порядку встановлення, перегляду та припинення дії «зеленого» тарифу на електричну енергію для суб`єктів господарської діяльності, споживачів електричної енергії, у тому числі енергетичних кооперативів, та приватних домогосподарств, генеруючі установки яких виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1817 від 30 серпня 2019 року.

Зобов`язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийняти рішення щодо перерахування у національну валюту за середнім курсом гривні до євро за останні 30 календарних днів, що передують даті останнього у попередньому кварталі засідання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, мінімального розміру «зеленого» тарифу за другий та третій квартали 2022 року відповідно до частини 29 статті 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» та пункту 1.4 Порядку встановлення, перегляду та припинення дії «зеленого» тарифу на електричну енергію для суб`єктів господарської діяльності, споживачів електричної енергії, у тому числі енергетичних кооперативів, та приватних домогосподарств, генеруючі установки яких виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1817 від 30 серпня 2019 року.

Зобов`язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийняти рішення щодо встановлення «зеленого» тарифу на електричну енергію, вироблену суб`єктами господарювання на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, та надбавки до «зеленого» тарифу за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва за другий та третій квартали 2022 року відповідно до частини 30 статті 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» та пункту 1.5 Порядку встановлення, перегляду та припинення дії «зеленого» тарифу на електричну енергію для суб`єктів господарської діяльності, споживачів електричної енергії, у тому числі енергетичних кооперативів, та приватних домогосподарств, генеруючі установки яких виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1817 від 30 серпня 2019 року.

У решті позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що спірні правовідносини були врегульовані постановою № 363 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП» від 31.03.2022, та з огляду на введення в Україні воєнного стану, НКРЕКП наділена додатковими повноваженнями.

На думку апелянта, Постанова №363 була прийнята з метою стабілізації ринку електричної енергії під час дії в Україні воєнного стану, та врегулювання функціонування питань у сфері енергетиці.

Враховуючи, що повноваження щодо встановлення «зеленого» тарифу на електричну енергію є його виключними дискреційними повноваженнями, які суд не має права перебирати на себе, тому підстави для задоволення позовних вимог - відсутні.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем вказано про те, що під час розгляду справи відповідач визнав, що він був зобов`язаний переглянути «зелений тариф», якщо при цьому згідно чинного законодавства мав зрости за його розрахунками середній офіційний курс гривні до євро на 6,93%.

При цьому, оскільки жодних заходів правового характеру під час режиму воєнного стану щодо питань тарифоутворення не було встановлено, зазначене свідчить про незаконність бездіяльності НКРЕКП щодо невиконання зобов`язань, передбачених частинами двадцять дев`ятою та тридцятою статті 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії».

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Інтеренерджі» є членом ринку електричної енергії України та здійснює господарську діяльність з генерації електричної енергії з енергії сонячного випромінювання відповідно до ліцензії на виробництво електричної енергії, виданої НКРЕКП відповідно до Постанови НКРЕКП № 1316 від 02 липня 2019 року про видачу ліцензії з виробництва електричної енергії ТОВ «Інтеренерджі».

У свою чергу, постановою НКРЕКП № 3 від 05 січня 2017 року позивачу було встановлено «зелений» тариф на електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії до 01 січня 2030 року.

Так, позивач виробляє електричну енергію з альтернативних джерел з енергії сонячного випромінювання на збудованих електростанціях:

- СЕС «Гута-2», яка знаходиться в Закарпатській області, Ужгородський район, с./рада Кам`яницька, урочище «Табла»;

- СЕС «Веряця-1», яка знаходиться в Закарпатській області, Виноградівському районі, с. Горбки, вул. Садова, 14-6.

Разом з тим, 30 грудня 2021 року НКРЕКП було прийнято Постанову № 3024 «Про встановлення «зелених» тарифів на електричну енергію та надбавки до «зелених» тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб`єктів господарювання», відповідно п. 1 якої установлено згідно додатка «зелені» тарифи на електричну енергію, вироблену суб`єктами господарювання на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, та надбавки до «зелених» тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва.

Згідно з п. 369 Додатку до постанови НКРЕКП від 30 грудня 2021 року № 3024 для об`єктів генерації ТОВ «Інтеренерджі» установлені такі «зелені» тарифи: СЕС «Гута-2» - 418, 38 (без ПДВ), коп/кВт год; 1 черга СЕС «Веряця-1» - 393,03 (без ПДВ), коп/кВт год.

Водночас, 31 березня 2022 року відповідачем прийнято Постанову № 363 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП», відповідно до п. 1 якої п. 3 постанови НКРЕКП «Про встановлення «зелених» тарифів на електричну енергію та надбавки до «зелених» тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб`єктів господарювання» від 30 грудня 2021 року № 3024 доповнено словами «та діє до останнього дня кварталу в якому буде припинена або скасована дія воєнного стану».

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та встановленими «зеленими» тарифами та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки починаючи з 31 березня 2022 року перерахунок «зеленого» тарифу відповідачем в порядку, визначеному статтею 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» за другий та третій квартали 2022 року, не здійснювався, вказане свідчить про вчинення НКРЕКП протиправної бездіяльності.

Враховуючи, що правовий режим воєнного стану не передбачає жодних обмежень щодо питань тарифоутворення, введення обмежень щодо встановлених тарифів та «зеленого» тарифу, тому слід зобов`язати відповідача прийняти рішення щодо перерахування у національну валюту за середнім курсом гривні до євро за останні 30 календарних днів, що передують даті останнього у попередньому кварталі засідання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, мінімального розміру «зеленого» тарифу за другий та третій квартали 2022 року та встановити «зелений» тарифу на електричну енергію, вироблену суб`єктами господарювання на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, та надбавки до «зеленого» тарифу за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва за другий та третій квартали 2022 року.

Разом з тим, оскільки постанова НКРЕКП «Про встановлення «зелених» тарифів на електричну енергію та надбавки до «зелених» тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб`єктів господарювання» від 30.12.2021 №3024 зі змінами від 31.03.2022 № 363 втратила чинність на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1235 від 30.09.2022, тому у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним, нечинним та скасування п. 1 Постанови НКРЕКП № 363 від 30 грудня 2021 року, судом першої інстанції було відмовлено.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці визначає Закон України «Про електроенергетику» від 16.10.1997 №575/97-ВР (далі - Закон №575/97-ВР), який регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі.

Відповідно до частини першої ст. 8 Закону №575/97-ВР державне управління в електроенергетиці здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в електроенергетичному комплексі, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в електроенергетичному комплексі.

Згідно статті 11 Закону №575/97-ВР державне регулювання діяльності в електроенергетиці провадиться шляхом формування тарифної політики відповідно до законодавства, надання ліцензій на здійснення окремих видів діяльності в електроенергетиці, здійснення контролю за діяльністю суб`єктів електроенергетики та інших учасників ринку електричної енергії та встановлення відповідальності за порушення умов і правил здійснення ними діяльності в електроенергетиці та на ринку електричної енергії.

Органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Указом Президента України №693/2014 від 27.08.2014 «Про ліквідацію Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики» ліквідовано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, та утворено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до п.1 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого Указом Президента України №715/2014 від 10.09.2014 (Положення №715/2014), Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президентові України і підзвітним Верховній Раді України.

НКРЕКП є органом державного регулювання діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг.

Зокрема пункту 4 Положення №715/2014 визначено, що НКРЕКП відповідно до покладених на неї завдань, крім іншого: бере участь у формуванні та забезпеченні реалізації єдиної державної політики у сферах функціонування ринків електричної енергії, природного газу, нафти та нафтопродуктів, у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання і водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів; установлює ціни (тарифи) на електричну енергію, тарифи на її передачу та постачання; здійснює інші повноваження, визначені законами України та покладені на неї Президентом України.

Положеннями статті 12 Закону №575/97 визначено, що основними завданнями Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, зокрема є: участь у формуванні та забезпеченні реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування оптового ринку електроенергії України; державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій в електроенергетиці; забезпечення проведення цінової та тарифної політики в електроенергетиці в межах повноважень, визначених законодавством.

При цьому, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, відповідно до покладених на неї завдань, з поміж іншого бере участь у регулюванні платіжно-розрахункових відносин на ринку електричної енергії, в межах повноважень, визначених законом; забезпечує реалізацію державної політики щодо стимулювання виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії, у тому числі шляхом погодження договорів на купівлю такої електроенергії оптовим ринком електричної енергії України на підтвердження державних гарантій, встановлених законом.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що відповідач наділений правом в межах повноважень визначених чинним законодавством встановлювати тарифи на електроенергію.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії», в Україні з метою підтримки виробників електричної енергії з відновлювальних джерел енергії в межах реалізації Енергетичної стратегії України до 2035 року - встановлення пріоритетності використання енергії із відновлюваних та альтернативних джерел, встановлено «зелений» тариф - спеціальний тариф, за яким закуповується електрична енергія, вироблена на об`єктах електроенергетики, зокрема на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями).

Згідно з частиною першою статті 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії», «зелений» тариф встановлюється НКРЕКП на електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики, у тому числі на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), генеруючих установках приватних домогосподарств, споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями).

Стимулювання виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, передбачене вказаною статтею, поширюється на, серед іншого, суб`єктів господарювання, які мають намір виробляти електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малі гідроелектростанції) на об`єктах електроенергетики або чергах їх будівництва (пускових комплексах) та відповідно до частини четвертої статті 7-1 Закону України «Про ринок електричної енергії» уклали договори купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом до 31 грудня 2019 року і ввели такі об`єкти в експлуатацію протягом 3 років з дати укладення зазначених договорів - для об`єктів, що виробляють електричну енергію з інших видів альтернативних джерел енергії (частина друга статті 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії»).

Відповідно до положень статті 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії», та п.п. 1.2-1.4 Порядку встановлення, перегляду та припинення дії «зеленого» тарифу на електричну енергію для суб`єктів господарської діяльності, споживачів електричної енергії, у тому числі енергетичних кооперативів, та приватних домогосподарств, генеруючі установки яких виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою НКРЕКП № 1817 від 30 серпня 2019 року (далі - Постанова № 1817):

- «зелений» тариф встановлюється для кожного суб`єкта господарювання, який виробляє електричну енергію з альтернативних джерел енергії, за кожним видом альтернативної енергії та для кожного об`єкта електроенергетики або для кожної черги будівництва електростанції (пускового комплексу);?

- для суб`єктів господарювання, споживачів електричної енергії, у тому числі енергетичних кооперативів, та приватних домогосподарств «зелений» тариф встановлюється до 01 січня 2030 року;

- «зелений» тариф для об`єктів електроенергетики, введених в експлуатацію до 31 грудня 2024 року, та приватних домогосподарств і споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, договір про купівлю-продаж електричної енергії з якими укладено до 31 грудня 2024 року, не може бути меншим за фіксований мінімальний розмір «зеленого» тарифу, який на дату останнього у кожному кварталі засідання НКРЕКП, перераховується у національну валюту за середнім офіційним валютним курсом Національного банку України за останніх 30 календарних днів, що передують даті такого засідання;

- фіксований мінімальний розмір «зеленого» тарифу для суб`єктів господарювання, приватних домогосподарств і споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлюється шляхом перерахування в євро «зеленого» тарифу, розрахованого за правилами цього Закону, станом на 1 січня 2009 року за офіиійним валютним курсом Наиіонального банку України на зазначену дату;

- «зелений» тариф для суб`єктів господарювання, які виробляють електричну енергію з енергії сонячного випромінювання, встановлюється на рівні роздрібного тарифу для споживачів другого класу напруги на січень 2009 року, помноженого на коефіцієнт «зеленого» тарифу для електричної енергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання.

У подальшому, пунктом 5 частини другої Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії» Закон України «Про альтернативні джерела енергії» доповнено статтею 9-4 такого змісту: «Для суб`єктів господарювання, визначених частиною першою цієї статті, у період з 1 серпня 2020 року «зелений» тариф встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, за правилами, визначеними статтею 9-1 цього Закону, з урахуванням понижуючих коефіцієнтів, визначених цією статтею, або на рівні граничного (максимального) «зеленого» тарифу. «Зелений» тариф встановлюється:

а) для суб`єктів господарювання, які виробляють електричну енергію з енергії сонячного випромінювання та/або вітру на об`єктах електроенергетики або чергах їх будівництва (пускових комплексах), шляхом множення встановлених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до статті 9-1 цього Закону для таких суб`єктів господарювання «зеленого» тарифу на понижуючі коефіцієнти:

… на рівні 0,85 - для суб`єктів господарювання, які виробляють електричну енергію з енергії сонячного випромінювання на об`єктах електроенергетики або чергах їх будівництва (пускових комплексах) встановленою потужністю 1 МВт та більше, що введені в експлуатацію з 1 липня 2015 року до 31 грудня 2019 року».

Виходячи з аналізу вказаних норм вбачається, що «зелений» тариф не може бути менше встановленого законодавством, фіксований мінімальний розмір «зеленого» тарифу перераховується на дату останнього у кожному кварталі засідання НКРЕКП у національну валюту за середнім офіційним валютним курсом Національного банку України за останніх 30 календарних днів, що передують даті такого засідання і такий фіксований мінімальний розмір «зеленого» тарифу для суб`єктів господарювання, приватних домогосподарств і споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлюється шляхом перерахування в євро «зеленого» тарифу, розрахованого за правилами цього Закону, станом на 1 січня 2009 року за офіційним валютним курсом Національного банку України на зазначену дату (дату останнього у кожному кварталі засідання НКРЕКП).

Однак, 31 березня 2022 року відповідачем прийнято Постанову №363, відповідно до пункту 1 якої пункт 3 постанови НКРЕКП «Про встановлення «зелених» тарифів на електричну енергію та надбавки до «зелених» тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб`єктів господарювання» від 30 грудня 2021 року № 3024 доповнено словами «та діє до останнього дня кварталу в якому буде припинена або скасована дія воєнного стану».

Таким чином, перерахунок «зеленого» тарифу в порядку, визначеному статтею 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії», не здійснюється з дати вказаної у Постанові № 363 - 31 березня 2022 року та до останнього дня кварталу, в якому буде припинена або скасована дія воєнного стану.

З вищевикладеного вбачається, що починаючи з 31 березня 2022 року перерахунок «зеленого» тарифу відповідачем в порядку, визначеному статтею 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» за другий та третій квартали 2022 року, не здійснювався, що свідчить про вчинення НКРЕКП протиправної бездіяльності у цій частині.

Тобто, прийнявши оскаржуваний пункт 1 Постанови № 363, НКРЕКП по суті було зупинено реалізацію вимог статті 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» про перерахунок фіксованого мінімального розміру «зеленого» тарифу у національну валюту за середнім офіційним валютним курсом Національного банку України, та відповідач на час дії воєнного стану перебрав на себе повноваження єдиного органу законодавчої влади України - Верховної Ради України.

Разом з тим, відповідно до преамбули Закону України «Про правовий режим воєнного стану», він визначає зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб.

За правилами частини другої статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України та іншими законами України.

За умови введення воєнного стану військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням відповідних органів державної влади запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень прав і законних інтересів юридичних осіб певні заходи правового режиму воєнного стану за переліком, встановленим статтею 8 Законом України «Про правовий режим воєнного стану».

Таким чином, органи державної влади мають чітко діяти в рамках існуючих повноважень та на підставі відповідного законодавства. У той же час, правовий режим воєнного стану не передбачає жодних обмежень щодо питань тарифоутворення, введення обмежень щодо встановлених тарифів та «зеленого» тарифу.

Вказані обставини спростовують посилання відповідача щодо неможливості здійснення перерахунку «зеленого тарифу» у період воєнного стану.

Доводи апелянта щодо наявності у нього виключних дискреційних повноважень у спірних правовідносинах колегія суддів оцінює критично, з огляду на таке.

Так, за змістом Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Отже, під дискреційним повноваженням розуміється таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

З огляду на викладене вбачається, що законодавством не визначено право адміністративного суду переймати на себе функції та повноваження інших органів державної влади, які реалізуються відповідними суб`єктами владних повноважень в межах закону на власний розсуд (дискреційні повноваження), без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами.

У той же час, спосіб захисту у сфері публічно-правових відносин визначає позивач та згідно частини третьої статті 105 КАС України позов може містити вимоги про зобов`язання відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії, утриматися від вчинення певних дій, виконати зупинену чи не вчинену дію тощо.

Відповідно до п. 2 частини другої ст. 162 КАС України у справах, в яких позивач оскаржує протиправні дії чи бездіяльність відповідача у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач.

У випадку коли поданих доказів достатньо для того, щоб зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення чи зробити ту чи іншу дію суд вправі обрати такий спосіб захисту порушеного права.

Обрана судом форма захисту порушених прав у даному випадку не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Втручанням у дискреційні повноваження суб`єкту владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень.

Отже, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, колегія суддів дійшла висновку, що у даному випадку суд, визнаючи бездіяльність відповідача протиправною (з метою забезпечення повного захисту прав позивача) наділений повноваженнями на прийняття рішення про зобов`язання вчинення певних дій.

Слід звернути на практику Європейського Суду з прав людини, який неодноразово звертав увагу на необхідність дотримання принципів «належного урядування».

Зокрема, у справі «Рисовський проти України» (рішення від 20.10.2011, заява №29979/04, п. 71) ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

Враховуючи вище викладене та з огляду на факт протиправності бездіяльності відповідача, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, який передбачає вчинення НКРЕКП дій щодо перерахування у національну валюту за середнім курсом гривні до євро за останні 30 календарних днів, що передують даті останнього у попередньому кварталі засідання НКРЕКП, мінімального розміру «зеленого» тарифу за другий та третій квартали 2022 року та щодо встановлення «зеленого» тарифу на електричну енергію, вироблену суб`єктами господарювання на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, та надбавки до «зеленого» тарифу за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва за другий та третій квартали 2022 року.

Тобто, задоволенні позовних вимог саме у такий спосіб не є втручанням суду у дискреційні повноваження відповідача та спрямовано на адекватний захист порушених законних прав позивача.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду у справі №826/17642/18 колегія суддів оцінює критично, оскільки вказане рішення не є релевантним до спірних правовідносин та предмет спору у вказаній справі виник за іншого правового регулювання.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Однак, враховуючи, що постанова НКРЕКП «Про встановлення «зелених» тарифів на електричну енергію та надбавки до «зелених» тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб`єктів господарювання» від 30.12.2021 № 3024 зі змінами від 31.03.2022 № 363 втратила чинність на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1235 від 30.09.2022, тому у задоволенні вказаних позовних вимог судом попередньої інстанціх було вірно відмовлено.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Офісу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді І.О. Лічевецький

В.П. Мельничук