Постанова

від 05.04.2023 по справі 804/9823/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2023 року

м. Київ

справа №804/9823/15

касаційне провадження № К/9901/32044/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016 (головуючий суддя - Чепурнов Д.В., судді - Мельник В.В., Сафронова С.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Плюс" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Експрес Плюс" (далі у тексті - позивач, Товариство, платник) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі у тексті - відповідач, Інспекція, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.07.2015 № 0001772203, №0001782203.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що суми витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю, у тому числі з ТОВ «Елай Компані», ТОВ «Астрея Груп», ТОВ «Ніколейд», ТОВ «Глобал Траст Медіа», ТОВ «Біар-Трейд», ТОВ «Буд Град Партнерс», ТОВ «Гарант Центр Інк».

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 05.04.2016 позов задовольнив частково: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Інспекції від 23.07.2015 №0001772203 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в частині нарахування штрафної санкції у сумі 140 945, 50 грн; №0001782203 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в частині нарахування штрафної санкції у сумі 133 898, 00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у Інспекції були відсутні підстави для застосування до позивача оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями підвищеного розміру штрафної санкції у розмірі 50 відсотків від сум податкових зобов`язань. Відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано доказів в підтвердження здійснення господарських операцій між ним та вказаними вище контрагентами. Натомість, в матеріалах справи наявні акти перевірок контрагентів, які свідчать про відсутність у контрагентів необхідних умов для ведення господарської діяльності. Також, суд послався на наявність вироку Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 01.02.2016 та протоколи допитів в рамках різних кримінальних проваджень та дійшов висновку, що від імені контрагентів позивача невідомі особи лише оформляли відповідні документи без здійснення господарських операцій.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 13.12.2016 скасував постанову суду першої інстанції та прийняв нове рішення, яким задовольнив позовні вимоги, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 23.07.2015 №0001772203, №0001782203.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Товариством правомірно сформовані витрати та податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями з вказаними вище контрагентами, оскільки такі операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань платника податків та сприяли отриманню доходу, а відтак зазначені податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню.

Інспекція, не погодившись з прийнятим судовим рішенням апеляційної інстанції, звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Стверджує про не підтвердження господарських операцій між позивачем та його контрагентами з підстав наявності негативної податкової інформації відносно контрагентів позивача, недоліків у первинних документах та відсутності деяких первинних документів на підтвердження таких операцій, відсутності необхідної кількості трудових ресурсів, основних засобів, складських приміщень.

В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, які викладені в акті перевірки та якими він керувався під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Позивач заперечення (відзив) на касаційну скаргу суду не надав, що не перешкоджає її розгляду.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 29.08.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 04.04.2023 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 05.04.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом у період з 17.06.2015 по 01.07.2015 на підставі постанови старшого слідчого ОВС ВКР СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області майора податкової міліції Корнєєва Є.В. про призначення перевірки ТОВ «Експрес плюс» від 20.04.2015 в рамках кримінального провадження №32014040000000104, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства з рядом контрагентів за період з 01.01.2012 по 01.03.2015, за результатами якої складено акт від 01.07.2015 №643/04-67-22-02/32887470 (акт перевірки), яким встановлено порушення положень:

пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 563781,00 грн, в тому числі по періодам: у квітні 2013 року в сумі 30000,00 грн, червні 2013 року в сумі 17085,00 грн, липні 2014 року в сумі 87750,00 грн, серпні 2013 року в сумі 33754,00 грн, жовтні 2013 року в сумі 123308,00 грн, листопаді 2013 року в сумі 231974,00 грн, грудні 2013 року в сумі 39911,00 грн;

підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, статті 1, пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств за 2013 рік на суму 535592,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 23.07.2015:

№0001772203, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 563782,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 281891,00 грн;

№0001782203, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 535592,00 грн за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 267796,00 грн.

Висновки про зазначені порушення висновувались на відсутності об`єктів оподаткування та неможливості реального здійснення Товариством операцій по ланцюгу з постачальниками ТОВ «Елай Компані» у жовтні 2013 року на суму 58733,00 грн, ТОВ «Астрея Груп» у жовтні та листопаді 2013 року на суму 336459,00 грн, ТОВ «Ніколейд» у квітні та липні 2013 року на суму 58544,00 грн, ТОВ «Глобал Траст Медіа» у липні та серпні 2013 року на суму 34025,00 грн, ТОВ «Біар-Трейд» у червні 2013 року на суму 16813,00 грн, ТОВ «Гранд Центр Інк» у липні на суму 42123,00 грн.

При цьому податковий орган виходив з того, що Товариство здійснювало безтоварні операції з придбання товарів (робіт, послуг), які в дійсності не придбавалися, а лише полягали в документальному їх оформленні шляхом складання договорів, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних та інших документів) з метою ухилення від сплати податків та обов`язкових платежів по ланцюгу постачання із зазначеними вище контрагентами.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 ПК України).

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV).

Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відтак підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону №996-ХІV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин шостої, сьомої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Отже, вирок щодо посадової особи контрагента, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правомірності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Як було установлено судом апеляційної інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач у перевіряємому періоді мав взаємовідносини з контрагентами-постачальниками товарів (робіт, послуг): ТОВ «Елай Компані» за договором купівлі-продажу від 27.09.2013 №27/09-3, ТОВ «Глобал Траст Медіа» (стара назва - ТОВ «Агро-Гараж») за договорами купівлі-продажу від 12.07.2013 №12-07/3, від 14.08.2013 №14-08/6, ТОВ «Біар-Трейд» за договором купівлі-продажу від 03.06.2013 № 7/0613, предметом яких є постачання продукції, матеріалів, обладнання,

На підтвердження здійснення господарських операцій за вказаними договорами позивачем надано до суду видаткові і податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, тощо.

Товари, придбані у ТОВ «Елай Компані», ТОВ «Глобал Траст Медіа», ТОВ «Біар-Трейд» були використані Товариством у будівництві об`єктів, будівельно-монтажних роботах, виконаних Товариством.

Позивач (підрядник, генпідрядник) мав господарські взаємовідносини із субпідрядниками: ТОВ «Астрея Груп» за договорами від 03.10.2013 №01/10-1 на загальну суму 101020,00 грн, у тому числі ПДВ у сумі 16836,67 грн; №01/10-2 на загальну суму 185320,00 грн, у тому числі ПДВ у розмірі 30886,67 грн; №01/10-3 на загальну суму 202126,84 грн, у тому числі ПДВ у розмірі 33687,81 грн; №01/10-6 на загальну суму 486588,00 грн, у тому числі ПДВ у розмірі 81098,00 грн; №01/10-7 на загальну суму 327679,20 грн, у тому числі ПДВ у розмірі 54613,20 грн; №01/10-8 на загальну суму 476557,20 грн, у тому числі ПДВ у розмірі 79426,20 грн; №01/10-4 на загальну суму 239464,81 грн, у тому числі ПДВ у розмірі 39910,80 грн; ТОВ «Крафт-Профі» (нова назва - ТОВ «Гарант Центр Інк.») за договором субпідряду від 02.07.2013 №2-07/1 на загальну суму 252735,00 грн, у тому числі ПДВ у розмірі 42122,50 грн; ТОВ «Ніколейд» за договорами субпідряду від 22.04.2013 №22-04/3 на загальну суму 180000,00 грн, у тому числі ПДВ у розмірі 30000,00 грн, від 03.06.2013 №03-06/2 на загальну суму 171263,15 грн, у тому числі ПДВ у розмірі 28543,86 грн; ТОВ «Компанія «Інтер-Проект» (нова назва - ТОВ «Буд Град Партнерс») за договором субпідряду від 15.08.2013 №15/08-3 на загальну суму 100875,00 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 16812,50 грн. Предметом зазначених договорів було виконання будівельних робіт на відповідних об`єктах.

На підтвердження зазначених господарських взаємовідносин позивачем надано до суду податкові накладні, акти прийняття виконаних будівельних робіт, акти приймання-передачі матеріалів, оборотно-сальдові відомості по рахунку 631, платіжні доручення.

Судами також установлено, що перевірка позивача була призначена на виконання постанови старшого слідчого ОВС ВКР СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області майора податкової міліції Корнєєва Є.В. від 20.04.2015, відповідно до якої проводилося розслідування у кримінальному провадженні № 32014040000000104 відносно контрагентів позивача.

Листом від 28.03.2016 старший слідчій з ОВС ВКР СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області повідомив, що триває досудове розслідування у кримінальному провадженні від 02.09.2014 №32014040000000104 за підозрою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 205, частиною 5 статті 27, частинами 1, 3 статті 212 частиною 3 статті 358 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво, пособництво в ухиленні від сплати податків та підроблення документів).

Вироком Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 01.02.2016 у кримінальному провадженні № 32015040000000105 ОСОБА_5 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України. Вироком встановлено, що остання з метою прикриття незаконної діяльності за грошову винагороду стала засновником та директором ТОВ «Астрея Груп» не маючи наміру займатися діяльністю підприємства. Вищевказані дії ОСОБА_5 , які виразились у придбанні суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ «Астрея Груп» з метою прикриття незаконної діяльності призвели до того, що невстановлені особи отримали можливість здійснювати фінансово-господарські операції за межами податкового контролю від імені формально призначеного засновника та директора, в порушення встановленого законодавством порядку.

Судом апеляційної інстанції з`ясовано, що, як встановлено вироком, ОСОБА_5 стала директором та засновником ТОВ «Астрея Груп» у кінці березня 2014 року та відповідно вирок стосується діяльності ТОВ «Астрея Груп» під директорством ОСОБА_5 .

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що зазначене може бути доказом під час дослідження реальності господарських операцій після призначення зазначеної особи директором, тобто, після березня 2014 року.

Водночас, як установлено судовими інстанціями, господарські операції з вказаним контрагентом в межах даної справи мали місце у жовтні та листопаді 2013 року під час, коли директором ТОВ «Астрея Груп» був ОСОБА_6 , який підписував укладені договори і первинні документи від вказаного контрагента, а тому суд апеляційної інстанцій дійшов правильного висновку, що зазначений вирок не може бути доказом у даній справі.

Судом апеляційної інстанції також з`ясовано, що згідно з протоколом допиту свідка від 26.02.2015 в межах розгляду матеріалів досудового розслідування зареєстрованого в ЄРД за №32014040000000104 від 02.09.2014, допитаний ОСОБА_7 зазначив, що реєстрацією підприємства ТОВ «Глобал Траст Медіа» на його ім`я не займався, документи на реєстрацію підприємства не підписував, довіреності на представлення своїх інтересів нікому не давав, податкову звітність, фінансові, бухгалтерські документи не підписував.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що протокол допиту у даному випадку не може бути належним та допустимим доказом в межах розгляду цієї справи, оскільки стосується діяльності ТОВ «Глобал Траст Медіа» в період часу, коли директором підприємства був ОСОБА_7 і може бути доказом під час дослідження реальності господарських операцій саме ТОВ ««Глобал Траст Медіа» після призначення зазначеної сооби директором.

Натомість, як установлено судами, господарські операції з контрагентом ТОВ «Агро-Гараж в межах даної справи, мали місце у серпні 2013 року, коли директором зазначеного підприємства був ОСОБА_8 , який підписував укладені договори і первинні документи.

Судом апеляційної інстанції також установлено і підтверджується матеріалами справи, що згідно протоколу допиту свідка від 19.03.2015 в межах розгляду матеріалів кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРД за №32014040000000104 від 02.09.2014, допитаний свідок ОСОБА_9 - засновник і директор ТОВ «Біар-Трейд» заперечує свою участь у створенні та діяльності цього товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів. Згідно вказаного протоколу реєстрацією підприємства він не займався, довіреності на представлення своїх інтересів нікому не давав, податкову звітність не підписував, хто здійснював фінансову діяльність підприємства ТОВ «Ніколейд», ТОВ «Біар-Трейд» та укладав договори від його імені не невідомо.

З протоколу допита свідка ОСОБА_9 від 26.02.2015 в межах розгляду кримінального провадження зареєстрованого в ЄРД за № 32014040000000104 вбачається, що ОСОБА_9 - засновник і директор ТОВ «Ніколейд», заперечує свою участь у створенні та діяльності цього товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів. Про те, що він є директором ТОВ «Ніколейд» йому стало відомо вперше. Ніяких фінансових взаємовідносин з суб`єктами господарювання не мав, товари та послуги від імені вказаного підприємства не реалізовував.

Висновком експерта Дніпропетровського НДЕКЦ МВС України від 16.11.2015 № 62/04/06-388 встановлено, що підписи від імені ТОВ «Ніколейд» виконані не ОСОБА_9 , а іншою особою.

З огляду на зазначені встановлені обставини у даній справі, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що вказані протоколи допитів не можуть бути належним та допустимим доказом в межах розгляду даної справи.

Судовими інстанціями також установлено, що надані первинні документи відповідають вимогам Закону №996-ХІV та у повному обсязі відображають і підтверджують зміст господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Будь-яких зауважень щодо оформлення первинних документів, акт перевірки не містить.

Суд не приймає до уваги посилання податкового органу на окремі недоліки в оформленні первинних документів платника податків, оскільки формальні недоліки в первинних документах повинні оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. Первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. При цьому, сама собою наявність, або відсутність окремих документів, зокрема, товарно-транспортних накладних, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Приймаючи до уваги встановлення судами використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг), руху активів, колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність доказів використання товару (робіт, послуг) у господарській діяльності та неправомірність формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за наведеними вище господарськими операціями. Зазначені доводи і доводи податкового органу про не підтвердження господарських операцій досліджено судами та надано їм відповідну оцінку.

Верховний Суд не приймає доводи скаржника про наявність негативної податкової інформації відносно контрагентів позивача, відсутності у таких контрагентів достатньої кількості трудових ресурсів, основних засобів, тощо, оскільки наведені доводи податкового органу досліджено судом апеляційної інстанції та надано їм відповідну оцінку.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач доводами касаційної скарги не спростовує висновків суду апеляційної інстанції щодо правомірності відображення у податковому обліку витрат та податкового кредиту сум податку на додану вартість за господарськими операціями з наведеними вище контрагентами. Контролюючий орган касаційною скаргою не обґрунтував і не зазначив, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

Відповідач у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів стосовно реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова