Рішення

від 23.10.2007 по справі 20-9/196

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-9/196

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"23" жовтня 2007 р. справа № 20-9/196

 За позовом   Державного підприємства “Агропромбуд” Корпорації “Украгропромбуд”

до                   Товариства з обмеженою відповідальністю “Крим –автокомплекс”,

                      Державного підприємства “Придніпровська залізниця”,

третя особа  Товариство з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Київ –Градобуд”

про визнання угоди з укладення договору  недійсній,

суддя Рибіна С. А.

представники сторін:

позивач –Махиня В.П., довіреність № 55/2 від 03.09.2007( ДП "Агропромбуд" Корпорації "Украгропромбуд");

відповідач - не з'явився (ТОВ "Крим-автокомплекс");

відповідач - не з'явився (Державне підприємство "Придніпровська залізниця");

третя особа - Махиня В.П., довіреність №  б/н   від 26.03.07,  ТОВ “Будівельна компанія “Київ –Градобуд”;

Суть спору:

Державне підприємство “Агропромбуд” Корпорації “Украгропромбуд” (далі –ДП “Агропромбуд”) звернулось до господарського суду міста Севастополя  з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Крим–автокомплекс”, Державного підприємства “Придніпровська залізниця”, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Київ –Градобуд”  про визнання  угоди з укладення договору № 142/пр/дн-4/06-2415/Нюдч від 11.09.2007 недійсною. Протягом судового розгляду позивач усно пояснив, що в тексті позову ним допущена описка та заявлені вимоги стосуються договору № 142/пр/дн-4/06-2415/Нюдч від 11.09.2006 року.

Свої доводи позивач обґрунтовує тим, що при укладенні договору № 142/пр/дн-4/06-2415/Нюдч від 11.09.2006 сторонами фактично було здійснено відчуження нерухомого майна – об'єкта незавершеного будівництва 45-квартирного житлового будинку за адресою: с. Мекензієві гори, вул. Енергетиків. Крім того, даною угодою порушуються права третьої особи, яка є співвласником результатів будівництва та санатором боржника. Позивач також посилається на те, що втрата об'єкту перешкоджає відновленню його платоспроможності. Обґрунтування та інші доводи викладені у позові.   

Відповідач (Державне підприємство "Придніпровська залізниця") позовні вимоги не визнає, вважає, що укладенням оскаржуємого договору права позивача не порушуються. Обґрунтування та інші доводи викладені у відзиві на позов № 1-54/ДНЮ-4 від 06.08.2007. Крім того, відповідачем заявлено клопотання про  розгляд справи в його відсутності.

Відповідач (ТОВ "Крим-автокомплекс") явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив, про час, дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином та своєчасно, клопотання про відкладення суду не надав. До початку судового засідання від відповідача надійшов відзив на позов б/н від 23.10.2007, в якому він посилається на відсутність порушення прав позивача при укладенні оскарженої ухвали та наводить інші доводи та обґрунтування заперечень.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вирішив можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Третя особа письмові пояснення щодо заявленого позову не надала, в судовому засідання представник третьої особи позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Згідно  ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін  роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України “Про судоустрій України”, пояснення та клопотання по справі надавалися ними  російською мовою.

Строк вирішення спору по справі продовжувався за клопотанням сторін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення сторін, суд встановив.

12 січня 1993 року між ПМК-45 об'єднання „Кримагробуд” (правонаступником якого є позивач) та Кримським відділенням Придніпровської залізниці був укладений договорі №38 на дольову участь у будівництві 40-квартирного житлового будинку на станції Мекензієві гори в місті Севастополі.

23 грудня 2005 року Державне підприємство „Агропромбуд” та Державне підприємство “Придніпровська залізниця” уклали договір №ПР/ДН-4/05-269/НЮ-5145ДЧ, згідно якого ДП „Придніпровська залізниця” відмовилось від своїх прав, що виникли внаслідок укладення та виконання договору №38 про дольову участь в будівництві від 12.01.1993 року, а замовник –ДП „Агропромбуд” –зобов'язався сплатити другій стороні 313000,0 грн. З моменту підписання цього договору сторони припинили дію договору №38.

11 вересня 2006 року ДП „Агропромбуд” (Первісний Замовник), ТОВ „Крим-автокомплекс” (Новий Замовник), ДП „Придніпровська залізниця” (Дольовик) уклали договір №142/ПР/ДН-4/06-2415/НЮдч про заміну замовника у договорі №ПР/ДН-4/05-269/НЮ-5145ДЧ від 23.12.2005 року.

Відповідно до цього договору ДП „Агропромбуд” зобов'язалось передати ТОВ „Крим-автокомплекс” всі свої права та обов'язки за договором від 23.12.2005 №ПР/ДН-4/05-269/НЮ-5145ДЧ, ДП „Придніпровська залізниця” зобов'язалось відмовитись від свого права постійного користування земельною ділянкою площею 0,65 га, яка розташована в с. Мекензієві гори, м. Севастополі, на якій міститься недобудований 5-ти поверховий житловий будинок та прибудинкова територія, також ДП „Придніпровська залізниця” відмовилась на користь ТОВ „Крим-автокомплекс” від усіх своїх прав, які виникли внаслідок укладення та виконання договору №38 від 12.01.1993 року. В свою чергу „Крим-автокомплекс” взяло на себе обов'язок сплатити на користь ДП „Придніпровська залізниця” 313000 грн.

Позивач вважає, що цей договір не відповідає вимогам чинного законодавства, фактично спрямований на приховане відчуження на користь ТОВ „Крим-автокомплекс” об'єкта незавершеного будівництва –45 квартирного житлового будинку, розташованого в с. Мекензієві гори та порушує права позивача та співвласника цього об'єкту –ТОВ „Будівельна компанія „Київ-градобуд”.

Дослідивши надані сторонами докази, суд вважає позовні вимоги ДП „Агропромбуд” такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, прийнятого 16.01.03 та пункту 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України дані кодекси застосовуються до правовідносин, що виникли після набрання ними чинності, тобто після 01.01.04.  Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання законної сили Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, які виникли або продовжують існувати після набрання ним законної сили.

Правовідносини між сторонами виникли після 01.01.04, тому при розгляді спору суд керується  Цивільним кодексом України  в редакції 2003 року та Господарським кодексом України.

Відносини між ДП „Агропромбуд”, як правонаступника ПМК-45 об'єднання „КримАгробуд” та ДП „Придніпровська залізниця” було регламентовані договором №38 від 12 січня 1993 року про дольову участь у будівництві 45-квартирного житлового будинку на станції Мекензієви гори.

Відповідно до статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором.

Із змісту договору №ПР/ДН-4/05-269/НЮ-5145ДЧ від 23.12.2005 року вбачається, що цей договір не відноситься до жодного окремого виду цивільно-правового договору та за своєю правовою природою є угодою про розірвання договору №38 від 12.01.1993 року.

           Договором №ПР/ДН-4/05-269/НЮ-5145ДЧ від 23.12.2005 передбачені наступні правові наслідки припинення договірних відносин за договором №38 від 12.01.1993:

           ДП „Придніпровська залізниця” зобов'язалось відмовитись від права постійного користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва;

          ДП „Агропромбуд” зобов'язалось сплатити ДП „Придніпровська залізниця” 313 000 грн. компенсації.

          З пунктів 1.2 та 1.5 зазначеного договору вбачається, що договірні відносини за договором №38 від 12.01.1993 року припинені на умовах переходу до ДП „Агропромбуд” права власності на об'єкт незавершеного будівництва в цілому.

11 вересня 2006 року між ДП “Агропромбуд”, ТОВ “Крим-автокомплекс” та ДП “Придніпровська залізниця” був укладений договір №142/ПР/ДН-4/06-2415/НЮдч

          Пунктом 1.3 договору №142/ПР/ДН-4/06-2415/НЮдч від 11.09.2006 передбачено, що ДП „Придніпровська залізниця” відмовляється на користь ТОВ „Крим-автокомплекс” від усіх своїх прав, яки виникли внаслідок укладення та виконання договору №38 від 12 січня 1993 року.

          Пунктом 1.5 цього ж договору встановлено, що сторони підтверджують, що ТОВ „Крим-автокомплекс” в порядку встановленому законодавством, набуває після завершення будівництва право власності на частину 5-ти поверхового 45-ти квартирного житлового будинку в с. Мекензієви гори, м. Севастополя.

          Із змісту вищевказаних положень вбачається, що основною метою укладення договору № 142/ПР/ДН-4/06-2415/НЮдч  від 11.09.2006 було відчуження від ДП „Придніпровська залізниця” на користь ТОВ „Крим-автокомплекс” частки у праві власності на об'єкт незавершеного будівництва.

Суд встановив, що ДП „Придніпровська залізниця” не мала повноважень на укладення цього договору, оскільки втратила право на об'єкт незавершеного будівництва у зв'язку розірванням договору №38 від 12.01.1993, на підставі наступного.

          Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 визначає  загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства,

-  особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності,

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі,

-  правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При укладенні оскаржуємого Договору  ДП “Придніпровська залізниця” виступало як дольовик та зобов'язувалося відмовитися на користь нового замовника (ТОВ “Крим-автокомплекс”) від усіх своїх прав, які виникли внаслідок укладення та виконання договору № 38 від 12.01.1998. Однак, на момент укладення даного договору ДП “Придніпровська залізниця” вже не було дольовиком за договором № 38 від 12.01.1998, так як з 23.12.2005 договір № 38 від 12.01.1998 припинив дію за згодою сторін. Таким чином,  ДП “Придніпровська залізниця” не мало прав та обов'язків, які передало за договором, тому оскаржений правочин не міг бути спрямований на реальне настання правових наслідків.

Крім того, суд вважає правомірним довід позивача, що оскаржений Договір є удаваним, з наступних підстав.

При укладенні 23.12.2005 Договору № ПР/ДН-4/05-269/НЮ-5145ДЧ, ДП “Агропромбуд” та ДП “Придніпровська залізниця” домовилися про те, що Дольовик -  ДП “Придніпровська залізниця” –відмовляється на користь замовника –ДП “Агропромбуд” –від усіх своїх прав та обов'язків щодо будівництва 5-та поверхового 45-квартирного житлового будинку в с. Мекензієві Гори, м. Севастополь, та Замовник після завершення будівництва набуває право власності на даний об'єкт.

Пунктом 1.1 Договору № 142/ПР/ДН-4/06-2415/Нюдч сторони визначили, що первісний замовник –ДП “Агропромбуд” зобов'язується передати новому замовнику –ТОВ “Крим-автокомплекс” –всі свої права та обов'язки за договором № ПР/ДН-4/05-269/НЮ-5145ДЧ, тобто до ТОВ “Крим-автокомплекс” перейшли всі права та обов'язки щодо будівництва 5-ти поверхового 45-квартирного житлового будинку в сю. Мекензієві Гори, який , згідно п. 1.3 даного договору після завершення будівництва набуває право власності на даний будинок.

Таким чином, фактично позивачем –державним підприємством -  здійснено відчуження нерухомого майна.

Стаття 235 Цивільного кодексу України встановлює, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.  Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

На підставі вищевикладеного, суд керується нормами чинного законодавства, яке регулює відносини купівлі-продажу майна.

Статтею 181 Цивільного кодексу України встановлено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Статутом ДП “Агропромбуд” (стаття 4) встановлено, що майно Підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі Підприємства. Майно Підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на правах повного господарського відання. Органом управління майном Підприємства є Українська кооперативно-державна корпорація “Агропромбуд”.

У статті 139 Господарського кодексу України майном визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.

Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів.

Аналіз вищезазначених норм чинного законодавства, а також Положення про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю, яке затверджено наказом Фонду державного майна України від 30 липня 1999  N 1477 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 серпня 1999  за N 573/3866 (яке діяло на момент укладення договору № 25/09 від 25.09.2006) та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 р. N 92 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000  за N 288/4509, надає можливість зробити висновок, що незавершене будівництво за своєю природою відноситься до основних фондів підприємства

Стаття 75 Господарського кодексу України встановлює, що відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені цим Кодексом та іншими законами.

Враховуючи, що статутом ДП “Агропромбуд” та нормами чинного законодавства йому не надано інших повноважень, реалізація основних фондів повинна здійснюватися на конкурентних засадах та за погодженням із органом управління.

          Відповідно до статті 331 Цивільного кодексу України особа, яка будує об'єкт, може укласти договір щодо відчуження об'єкту незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

          Отже, реєстрація права власності на об'єкт незавершеного будівництва є обов'язковою умовною його відчуження, однак, як вбачається з матеріалів справи сторонами ці вимоги законодавства не дотримані.

          Виходячи з визначення поняття „нерухома річ”, що міститься у статті 181, а також положень частини 3 статті 331 Цивільного кодексу України господарський суд виходить з того, що об'єкт незавершеного будівництва також є об'єктом нерухомості, на який поширюються вимоги статей 182, 657, 719 Цивільного кодексу України щодо нотаріально посвідчення та державної реєстрації договору відчуження об'єкта незавершеного будівництва.  Однак, при укладенні договору №№25/09 від 25.09.2006 та договору  №142/ПР/ДН-4/06-2415/НЮдч від 11.09.2006 сторонами ці вимоги не дотримані.

          Господарський суд також виходить з того, що об'єкт незавершеного будівництва є державною власністю, відносно якої встановлений особливий порядок відчуження.

          Відповідно до статті 1 Закону України „Про приватизацію державного майна” приватизація державного майна (далі - приватизація) - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

          Особливості процедури відчуження об'єктів незавершеного будівництва, що знаходяться у державній власності, органи, уповноважені приймати рішення щодо приватизації визначені Законом України „Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва” від 14.09.2000 №1953-III, однак при укладенні договору №142/ПР/ДН-4/06-2415/НЮдч від 11.09.2006 сторонами ці вимоги не дотримані.

          Крім того, відповідно до Положення про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю, затвердженого наказом Фонду державного майна України №1477 від 30.07.1999, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 „Основні засоби”, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92 об'єкт незавершеного будівництва відносить до категорії основних фондів державного підприємства щодо процедури відчуження яких статтею 75 ГК України встановленого обмеження у вигляді необхідності отримання згоди органу, до сфери управління якого відноситься це майно. Однак сторони згоди Міністерства промислової політики України не отримували.

У статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З вищевикладеного вбачається, що при укладенні між ДП “Агропромбуд” та ТОВ “Крим-автокомплекс” сторонами не були дотримані норми Цивільного кодексу України (статей 203, 509, 512, 657), Господарського кодексу України (статті 75, 139, 141), Закону України “Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва” та інших нормативних актів, що регулюють продаж майна державних підприємств та об'єктів незавершеного будівництва.

Крім того, статтею 657 Цивільного кодексу України також встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Чинним законодавством, що регулює продаж об'єктів незавершеного будівництва, також передбачено обов'язкове нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу об'єктів незавершеного будівництва.

Господарський суд дослідив довід позивача про те, що питання про недійсність договору №142/ПР/ДН-4/06-2415/НЮдч від 11 вересня 2006 року взаємопов'язано з іншим договором, укладеним між ДП „Агропромбуд” та ТОВ „Крим-автокомплекс”, а саме договором про уступку права на дольову участь у будівництві №25/09 від 25.09.2006.

          За зазначеним вище договором (п. 1.1.) ДП „Агропромбуд” відмовлялось на користь ТОВ „Крим-автокомплекс”, а ТОВ „Крим-автокомплекс” приймало на себе всі права, які випливали з договору №38 від 12.01.1993 року. Обсяг переданих за даним договором прав та обов'язків включав права та обов'язок відповідача забезпечити закінчення будівництва та введення в експлуатацію об'єкта незавершеного будівництва –п'ятиповерхового 45-ти квартирного житлового будинку на станції Мекензієви гори у м. Севастополі (п.1.2. Договору). Відповідно до п.1.3 Договору, після завершення будівництва до відповідача переходило право власності на частку позивача в п'ятиповерховому 45-ти квартирному житловому будинку.

          Даний довід не може бути прийнятий судом з тих підстав, що рішенням Господарського суду м. Севастополя від 05 червня 2007 року по справі №20-9/134, яке набрало законної сили, договір від №25/09 від 25.09.2006 був визнаний недійсним, як такий, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Таким чином, при укладенні правочину, який оформлений Договором № 142/ПР/ДН-4/06-2415/НЮдч сторонами припущені порушення статті 203 Цивільного кодексу України, тому на підстави статті 215 Цивільного кодексу України, правочин підлягає визнанню недійсним. а позовні вимоги ДП “Агропромбуд” підлягають задоволенню.

Не можуть бути прийняті доводи відповідача –ТОВ “Крим-автокомплекс” –що позов заявлений в інтересах третьої особи, з тих підстав, що позовні вимоги ґрунтуються на невідповідності оскарженого правочину нормам чинного законодавства (як загальним, так і спеціальним).

Посилання відповідача на необхідність звернення з даною вимогою в порядку статті 17 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не може бути прийнято судом з тих підстав, що за вимогами даної статті  керуючий санацією має право звернутися з відповідною заявою протягом шести місяців,  що передували дню  винесення  ухвали  про санацію. Ухвала про санацію прийнята судом 06.04.2007, тому договір, який укладений 11.09.2006 року не може бути оскаржений у встановленому Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” порядку.

Доводи ТОВ “Крим-автокомплекс” щодо відмови сторін він договору №  ПР/ДН-4/05-269/НЮ-5145ДЧ від 23.12.2005 не підтверджуються матеріалами справи та наданими сторонами доказами. Встановлені чинним законодавством та розділом 5 Договору сторони заходи щодо розірвання договору сторонами не здійснювалися.

Не можуть бути прийняті судом доводи ДП “Придніпровська залізниця” про виконання ТОВ “Крим-автокомплекс” договору, що оскаржується, з тих підстав, що перерахована на виконання умов договору на рахунок ДП “Придніпровська залізниця” сума 313000,0 грн. за рішенням суду від 05.06.2007 по справі № 20-9/134 стягнута з ДП “Агропромбуд” на користь ТОВ “Крим-автокомплекс”.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги, що спір виник з вини позивача. суд покладає витрати по сплаті державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на позивача.  

Керуючись статтями 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

1.          Визнати недійсним правочин, який оформлений договором №142/ПР/ДН-4/06-2415/НЮдч від 11.09.2006 про заміну замовника у Договорі від 23.12.2005 № ПР/ДН-4/05-269/НЮ-5145ДЧ, між Державним підприємством  “Агропромбуд” Корпорації “Украгропромбуд”  (99009, м. Севастополь, вул. Охотська, буд. 8, код ЄДРПОУ 20730686, п/р 26004733821001 в СФ АБ “Приватбанк”, МФО 324935), Товариством з обмеженою відповідальністю  “Крим-автокомплекс” (95000, м. Сімферополь, вул. Гагаріна, буд. 16, код ЄДРПОУ 33187457, відомості про рахунки відсутні) та Державним підприємством “Придніпровська залізниця” (49600, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, буд. 108, код 01073828, відомості про рахунки відсутні).

2.          Копії рішення направити сторонам, третій особі.

          Суддя                                                                                                        С. А. Рибіна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського                         

процесуального кодексу України і підписано 01.11.2007  

Розсилка:

1.ДП “Агропромбуд”: 99022, м. Севастополь, вул. Арсенальна, буд. 27

2. ТОВ “Крим-автокомплекс”: 95000, м. Сімферополь, вул. Гагаріна, буд. 16

3. ТОВ “БК “Київ-Градбуд”: 01042, м. Київ, вул. Патриса Лумумби, 4/6, офіс 905

4.ДП “Придніпровська залізниця”: 49600, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 108

5. справа