Постанова

від 13.03.2008 по справі 20-9/196

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20-9/196

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 13 березня 2008 р.                                                                                    № 20-9/196  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дерепи В.І. –головуючого, Грека Б.М.,Стратієнко Л.В.,

за участю повноважних представників:

позивача -

відповідача -

3-ї особи -Карпінського С.В.

прокурора -

розглянувши у відкритому засіданні касаційну скаргуДержавного підприємства "Агропромбуд" Корпорації "Украгропромбуд"

на постановувід 11 грудня 2007 рокуСевастопольського  апеляційного господарського суду

у справі за позовомДержавного підприємства "Агропромбуд" Корпорації "Украгропромбуд"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Крим-автокомплекс", Державного підприємства "Придніпровська залізниця",Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Київ-Градобуд"

провизнання угоди з укладання договору недійсною,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2007 року ДП "Агропромбуд" звернулося до господарського суду м. Севастополя з позовом до ТОВ "Крим-автокомплекс", ДП "Придніпровська залізниця", ТОВ "БК "Київ-Градострой" про визнання недійсною угоди з укладення договору, посилаючись на те, що угода укладена в порушення діючих норм цивільного та господарського законодавства України.

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 23 жовтня 2007 року (суддя Рибіна С.А.) позов задоволено та постановлено визнати недійсним правочин, акт оформлений договором № 142/ПР/ДН-4/06-2415/НЮдч від 11.09.2006 про заміну замовника у договорі від 23.12.2005 № ПР\ДН-4/05-269/НЮ-5145ДЧ між ДП "Агропромбуд Корпорації "Украгропромбуд", ТОВ "Крим-автокомплекс" та ДП "Придніпровська залізниця".

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2007 року рішення господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову ДП "Агропромбуд" відмовлено.

У касаційній скарзі ДП "Агропромбуд" просить постанову апеляційної інстанції скасувати, як прийняту з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу від відповідачів та третьої особи до суду не надходили.

Заслухавши пояснення третьої особи, перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови норм  матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій.

12 січня 1993 року між ПМК-45 об'єднання „Кримагробуд" (правонаступником якого є позивач) та Кримським відділенням Придніпровської залізниці був укладений договорі № 38 на дольову участь у будівництві 40-квартирного житлового будинку на станції Мекензієві гори в місті Севастополі.

23 грудня 2005 року Державне підприємство „Агропромбуд" та Державне підприємство "Придніпровська залізниця" уклали договір                       № ПР/ДН-4/05-269/НЮ-5145ДЧ, згідно якого ДП „Придніпровська залізниця" відмовилось від своїх прав, що виникли внаслідок укладення та виконання договору № 38 про дольову участь в будівництві від 12.01.1993 року, а замовник - ДП "Агропромбуд" - зобов'язався сплатити другій стороні 313000,0 грн. З моменту підписання цього договору сторони припинили дію договору № 38.   

11 вересня 2006 року ДП  "Агропромбуд" (Первісний Замовник),                  ТОВ "Крим-автокомплекс" (Новий Замовник), ДП „Придніпровська залізниця" (Дольовик) уклали договір № 142/ПР/ДН-4/06-2415/НЮдч про заміну замовника у договорі № ПР/ДН-4/05-269/НЮ-5145ДЧ від 23.12.2005 року.

Відповідно до цього договору ДП „Агропромбуд" зобов'язалось передати ТОВ "Крим-автокомплекс" всі свої права та обов'язки за договором від 23.12.2005 № ПР/ДН-4/05-269/НЮ-5145ДЧ, ДП „Придніпровська залізниця" зобов'язалось відмовитись від свого права постійного користування земельною ділянкою площею 0,65 га, яка розташована в с. Мекензієві гори, м.Севастополі, на якій міститься недобудований 5-ти поверховий житловий будинок та прибудинкова територія, також ДП „Придніпровська залізниця" відмовилась на користь ТОВ „Крим-автокомплекс" від усіх своїх прав, які виникли внаслідок укладення та виконання договору № 38 від 12.01.1993 року. В свою чергу, "Крим-автокомплекс" взяло на себе обов'язок сплатити на користь ДП „Придніпровська залізниця" 313000 грн.

Приймаючи оскаржувану постанову апеляційний господарський суд виходів з того, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку, що предметом договору є перехід саме нерухомого майна, а також те, що об'єкт, щодо будівництва якого були передані права за оскаржуваною угодою, відноситься до основних фондів підприємства.

Апеляційна інстанція вважала, що необгрунтоване визначення господарським судом першої інстанції статусу незавершеного будівництва як об'єкта основних фондів призвело до неправильного застосування судом першої інстанції положень статей 75, 139, 141 ГК України, а також помилкового посилання суду на ст. 657 ЦК України щодо необхідності нотаріального посвідчення спірної угоди.

При цьому, апеляційний господарський суд також не погодився із висновками місцевого господарського суду про те, що угода є недійсною через відсутність на її укладення згоди органу управління.

Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками місцевого господарського суду і в тій частині, де суд вказує на припинення прав за договором № 38 від 12.01.1993 р.

Проте, з вказаними висновками апеляційної інстанції погодитись не можна враховуючи наступне.

Відносини між ДП "Агропромбуд", як правонаступника ПМК-45 об'єднання „КримАгробуд" та ДП „Придніпровська залізниця" було регламентовані договором № 38 від 12 січня 1993 року про дольову участь у будівництві 45-квартирного житлового будинку на станції Мекензієви гори.

Відповідно до статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором.

Із змісту договору № ПР/ДН-4/05-269/НЮ-5145ДЧ від 23.12.2005 року вбачається, що цей договір не відноситься до жодного окремого виду цивільно-правового договору та за своєю правовою природою є угодою про розірвання договору № 38 від 12.01.1993 року.

Договором № ГІР/ДН-4/05-269/НЮ-5145ДЧ від 23.12.2005 року передбачені наступні правові наслідки припинення договірних відносин за договором № 38 від 12.01.1993 року.

ДП „Придніпровська залізниця" зобов'язалось відмовитись від права постійного користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва.

ДП „Агропромбуд" зобов'язалось сплатити ДП „Придніпровська залізниця" 313000 грн. компенсації.

З пунктів 1.2 та 1.5 зазначеного договору вбачається, що договірні відносини за договором № 38 від 12.01.1993 року припинені на умовах переходу до ДП „Агропромбуд" права власності на об'єкт незавершеного будівництва в цілому.

11 вересня 2006 року між ДП "Агропромбуд", ТОВ "Кримавтокомплекс»та ДП  «Придніпровська залізниця" був укладений договір № 142/ПР/ДН-4/06-2415/НЮдч.

Пунктом 1.3 договору № 142/ПР/ДН-4/06-2415/НЮдч від 11.09.2006 передбачаю, що ДП «Придніпровська залізниця" відмовляється на користь ТОВ „Крим-автокомплекс" від усіх своїх прав, які виникли внаслідок укладення та виконання договору № 38 від 12 січня 1993 року.

Пунктом 1.5 цього ж договору встановлено, що сторони підтверджують, що ТОВ "Крим-автокомплекс" в порядку встановленому законодавством, набуває після завершення будівництва право власності на частину 5-ти поверхового 45-ти квартирного житлового будинку в с. Мекензієви гори, м. Севастополя.

Із змісту вищевказаних положень вбачається, що основною метою укладення договору № 142/ПР/ДН-4/06-2415/НЮдч від 11.09.2006 було відчуження від ДП „Придніпровська залізниця" на користь ТОВ „Крим-автокомплекс" частки у праві власності на об'єкт незавершеного будівництва.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що місцевий господарський суд прийшов до обгрунтованого висновку, що ДП "Придніпровська залізниця" не мала повноважень на укладення цього договору, оскільки втратила права на об'єкт незавершеного будівництва у зв'язку з розірванням договору № 38 від12.01.1993 р.

Суд вважає правильними також висновки місцевого господарського суду в тому, що фактично ДП "Агропромбуд"  було здійснено відчуження нерухомого майна і суд обгрунтовано керувався нормами чинного законодавства, яке регулює  відносини купівлі-продажу майна.

Обгрунтованими є також висновки господарського суду і в тому, що незавершене будівництво за своєю природою відноситься до основних фондів підприємства реалізація яких відповідно до статуту ДП "Агропромбуд" та норм чинного законодавства повинна здійснюватися на конкурентних засадах та за погодженням з органом управління.

Відповідно до статті 331 Цивільного кодексу України особа, яка будує об'єкт, може укласти договір щодо відчуження об'єкту незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Виходячи з визначення поняття „нерухома річ", що міститься у статті 181, а також положень частини 3 статті 331 Цивільного кодексу України господарський  суд правильно вважав ,що об'єкт незавершеного будівництва також є об'єктом нерухомості, на який поширюються вимоги статей 182, 657, 719 Цивільного кодексу України щодо нотаріально посвідчення та державної реєстрації договору відчуження об'єкта незавершеного будівництва. Однак, при укладенні договору №№ 25/09 від 25.09.2006 та договору № 142/ПР/ДН-4/06-2415/НЮдч   від  11.09.2006 сторонами  ці вимого не дотримані .

Окрім того суд вважає, що місцевий господарський суд прийшов до обгрунтованого висновку і в тому, що об'єкт незавершеного будівництва є державною власністю, відносно якої встановлений особливий порядок відчуження.

Тому при укладенні договору між ДП "Агропромбуд" та ТОВ "Крим-автокомплекс" сторонами не були дотримані норми Цивільного кодексу України (статей 203, 509, 512, 657), Господарського кодексу України (статті 75, 139, 141), Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" та інших нормативних актів, що регулюють продаж майна державних підприємств та об'єктів незавершеного будівництва.

Враховуючи наведене, суд вважає, що місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що при укладенні правочину, який оформлений договором №142/ПР/ДН-4/06-2415/НЮдч сторонами допущені порушення статті 203 Цивільного кодексу України, тому на підставі статті 215 Цивільного кодексу України, правочин підлягає визнанню недійсним.

За вказаних обставин суд вважає, що постанова апеляційної інстанції, як прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права не може залишатись без змін і підлягає скасуванню, а законне і обгрунтоване рішення суду першої інстанції –залишенню без змін.

На підставі наведеного,  керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2007 року скасувати, задовольнивши касаційну скаргу, а рішення господарського суду міста Севастополя від 23 жовтня 2007 року залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                        В.Дерепа  

Судді                                                                                                      Б.Грек

                                                                                                       Л.Стратієнко