Ухвала

від 06.04.2023 по справі 761/32259/16-к

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ

Головуючий суддя у 1-й інстанції: ОСОБА_1 Справа № 761/32259/16-кДоповідач: ОСОБА_2 Провадження №11-кп/991/49/23

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ

У Х В А Л А

06 квітня 2023 рокумісто Київ

Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_2 , розглянувши повторне клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 щодо проведення в режимі відеоконференції судового засідання з розгляду апеляційних скарг ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , поданих на вирок Вищого антикорупційного суду від 20 січня 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

24.02.2023 до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшли матеріали кримінального провадження №42015000000000641 разом з апеляційними скаргами захисників обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 . У зв`язку із цим 27.02.2023 суддя-доповідач постановив ухвалу, якою відкрив апеляційне провадження за усіма вищевказаними апеляційними скаргами, а 10.03.2023 - ухвалу, якою закінчив підготовку та призначив їх до апеляційного розгляду на 09 год. 30 хв 24.03.2023, а також визначив резервні дати судових засідань.

20.03.2023 до апеляційного суду надійшло та 24.03.2023 суддею-доповідачем до початку судового засідання отримано клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про проведення судових засідань із розгляду вищевказаних апеляційних скарг у режимі відеоконференції з використанням підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи /далі - ЄСІТС/ за допомогою власних технічних засобів, у задоволенні якого 24.03.2023 суддею-доповідачем було відмовлено.

06.04.2023 від захисника ОСОБА_4 надійшло повторне клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції з використанням підсистеми ЄСІТС за допомогою власних технічних засобів поза приміщенням суду, у якому він також просив здійснювати розгляд його апеляційної скарги за його участі.

Необхідність проведення судового засідання з віддаленою участю в ньому захисник ОСОБА_4 мотивував: (1) перебуванням поза межами України та виконанням доручення конфіденційного характеру й неможливістю повернення на територію України до 11.04.2023; (2) необхідністю його участі в апеляційному розгляді для встановлення істини у справі та забезпечення обвинуваченому права на захист, оскільки він єдиний із захисників ОСОБА_3 , який приймав участь під час розгляду справи у суді першої інстанції та безпосередньо обізнаний із перебігом, особливостями та порушеннями в ході відповідного розгляду; (3) введенням в Україні воєнного стану; (4) наявністю офіційної електронної адреси в ЄСІТС, в якій він є верифікованим, а тому його участь у режимі відеоконференції забезпечить доступ до правосуддя; (5) ймовірністю надання доказів на підтвердження поїздки за кордон у майбутньому після повернення до України за умови отримання дозволу від довірителя на розкриття відповідних відомостей.

Вирішуючи зазначене клопотання, суддя-доповідач виходить із нижченаведеного.

Судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), у разі: 1) неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні за станом здоров`я або з інших поважних причин (ст. 138 Кримінального процесуального кодексу України /далі - КПК/); 2) необхідності забезпечення безпеки осіб; 3) проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого; 4) необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження; 5) наявності інших підстав, визначених судом достатніми (ч. 1 ст. 336 КПК).

Із відповідного переліку вбачається, що введення законодавцем до кримінального процесуального закону положень п. п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 336 КПК, які передбачають можливість проведення судових засідань у режимі відеоконференції, було обумовлено, з одного боку, необхідністю у ситуаціях, коли участь певних осіб у судовому розгляді є обов`язковою, скоротити строки кримінального провадження (підп. 6 п. 3 пояснювальної записки до проекту КПК), а з іншого боку, потребою створити умови, які дозволяли б забезпечувати людям, незалежно від їх майнового стану, місця проживання, стану здоров`я чи перебування в умовах дії складних життєвих обставин, можливість скористатися правом на безпосередню участь у розгляді їх справи судом, установленим законом.

Отже, зазвичай необхідність проведення судового засідання у режимі відеоконференції, коли йдеться про підстави, передбачені п. п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 336 КПК, має бути (1) обумовлена потребою скоротити строки судового провадження у ситуації, (2) коли без участі того, хто просить про відеоконференцію, проведення судового розгляду є неможливим, так як може (а) не дозволити суду правильно встановити обставини, об`єктивне з`ясування яких за відсутності такої особи в засіданні неможливе, та/або (б) призвести до порушення права людини, гарантованого п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини /далі- ЄКПЛ/, коли розгляд справи за участі певної особи є обов`язковим.

Водночас ураховуючи, що в ч. 1 ст. 336 КПК законодавець використав слово «може», то така норма кримінального процесуального закону закріплює не обов`язок, а право суду прийняти рішення стосовно проведення судового засідання чи засідань у режимі відеоконференції.

Разом із тим, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (ч. ч. 1, 2, 6 ст. 22 КПК).

Вищевказане у поєднанні із положеннями ч. 1 ст. 336 КПК вказує на те, що клопотання стосовно проведення судового засідання у режимі відеоконференції (1) має містити не лише наведення фактів, наявність яких обумовлює потребу в дистанційному судовому провадженні, (2) але й до нього зазвичай повинні бути долучені докази, які б підтверджували існування однієї з підстав, передбачених у ч. 1 ст. 336 КПК. Тобто сама по собі наявність клопотання сторін судового провадження про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не покладає на суд обов`язку його задоволення.

Таким чином, рішення про проведення судового засідання в режимі відеоконференції може бути прийняте виключно за умови доведеності наявності однієї із зазначених у ч. 1 ст. 336 КПК підстав.

Застосовуючи наведений підхід у ході розгляду повторного клопотання захисника ОСОБА_4 , суддя-доповідач дійшов висновку, що особою, яка ініціювала проведення судового засідання в режимі відеоконференції, не було доведено наявності однієї із зазначених у ч. 1 ст. 336 КПК підстав.

Адже, захисник ОСОБА_4 не надав жодних доказів, які б підтверджували наведені ним у клопотанні доводи, не повідомив точної дати залишення території України та дати повернення до України, а його твердження про можливе ймовірне надання чи ненадання у майбутньому доказів поважності причин неможливості прибути до суду 11.04.2023 є надто абстрактним і не переконливим, ураховуючи, що дату відповідного засідання було визначено ще 10.03.2023 і про неї було повідомлено, в т. ч. захисника ОСОБА_4 (т. 23 а. с. 161-164, 168, 172-173, 177).

Крім того, вичерпний перелік випадків, коли участь захисника у кримінальному провадженні є обов`язковою, наведений в ст. 52 КПК. Зокрема, за змістом ч. 1 ст. 52 КПК участь захисника обов`язкова у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. Проте ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України, а не особливо тяжкого.

Поруч із наведеним, право ОСОБА_3 на захист, якщо обвинувачений бажає ним скористатися, повноцінно може бути забезпечено завдяки участі у кримінальному провадженні на стадії апеляційного розгляду хоча б одного з чотирьох його захисників ( ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 ) чи залучення інших захисників, які вправі ознайомитися з усіма матеріалами кримінального провадження, отримати диски із записами судових засідань з метою підготовки до судового розгляду. А сам по собі факт того, що ОСОБА_4 єдиний захисник, який приймав участь під час розгляду справи у суді першої інстанції, взагалі не свідчить про те, що лише цей захисник, а не будь-який інший, здатен ефективно захищати обвинуваченого ОСОБА_3 в апеляційному суді під час розгляду даної справи.

Щодо ж до участі захисника ОСОБА_4 в судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, то вказане, на думку судді-доповідача, є також неможливим.

Так, дійсно відповідно до п. 10 рекомендацій Ради суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану від 02.03.2022, якщо за об`єктивних обставин учасник провадження не може брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою технічних засобів, визначених КПК, як виняток допускати участь такого учасника в режимі відеоконференції за допомогою будь-яких інших технічних засобів, в тому числі і власних.

Крім того, якщо через об`єктивні обставини учасник кримінального провадження не може брати участь у засіданні в режимі відеоконференцзв`язку за допомогою технічних засобів, визначених КПК, як виняток можна допускати участь такого учасника в режимі відеоконференцзв`язку за допомогою інших засобів, при цьому треба звернути увагу на роз`яснення такому учаснику його процесуальних прав та обов`язків (п. 7 листа Верховного Суду №1/0/2-22 від 03.03.2022 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану»).

Разом із тим, наведені рекомендації не є законом чи правовою позицією, висловленою Верховним Судом у ході розгляду конкретної справи. Більше того, вони були надані Радою суддів України та Верховним Судом в умовах бойових дій на території в т. ч. Київської області та міста Києва. Однак від часу їх надання ситуація змінилася у місті Києві та області. Й наразі не існує жодних екстраординарних обставин, які б об`єктивно обумовлювали необхідність зробити виняток і провести апеляційний розгляд за участі ОСОБА_4 у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку з використанням власних засобів поза межами приміщення суду.

Також необхідно врахувати й те, що застосовувані в дистанційному судовому провадженні технічні засоби і технології мають забезпечувати належну якість зображення і звуку, дотримання принципу гласності та відкритості судового провадження, а також інформаційну безпеку. Учасникам кримінального провадження має бути забезпечена можливість чути та бачити хід судового провадження, ставити запитання і отримувати відповіді, реалізовувати інші надані їм процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки, передбачені цим Кодексом (ч. 3 ст. 336 КПК).

Водночас проведення судового розгляду у кримінальному провадженні, зокрема й апеляційного, за допомогою власних засобів зв`язку, положеннями чинного законодавства не регламентовано (ухвала Верховного Суду від 12.05.2022 у справі №442/3912/19).

Разом з цим, як передбачено вимогами ч. 2 ст. 342 КПК, секретар судового засідання доповідає суду, хто з учасників судового провадження, викликаних та повідомлених осіб прибув у судове засідання, встановлює їх особи, повідомляє причини їх неприбуття, якщо вони відомі. Крім того, згідно з ч. 1 ст. 345 КПК судовий розпорядник роздає особам, які беруть участь у судовому розгляді, пам`ятку про їхні права та обов`язки, передбачені цим Кодексом.

Таким чином здійснення судового провадження в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду позбавить можливість суд виконати вимоги ст. 342-345 КПК та дотриматись процедури апеляційного розгляду. Дана позиція узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, в ухвалі від 28.04.2022 у справі №583/1283/20, який зазначив, що проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами суду у кримінальному процесі не передбачено.

Зважаючи на наведене, суддя-доповідач вважає, що захисник ОСОБА_4 , який звернувся із повторним клопотанням, не довів, що існує виняткова ситуація, у зв`язку із якою, незважаючи на відсутність щодо цього норм у КПК, необхідно провести апеляційний розгляд за його участі в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку з використанням його власних технічних засобів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 21, 110, 138, 336, 369, ч. 2 ст. 401 Кримінального процесуального кодексу України, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Повторне клопотання захисника ОСОБА_4 щодо проведення в режимі відеоконференції судового засідання з розгляду апеляційних скарг на вирок Вищого антикорупційного суду від 20 січня 2023 року залишити без задоволення.

Роз`яснити ОСОБА_3 , що у випадку відсутності в судовому засіданні під час апеляційного розгляду захисника ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги, поданої цим захисником, а також його клопотання можуть бути оголошені та підтримані в судовому засіданні як самим обвинуваченим, так і будь-яким з інших його захисників.

Роз`яснити захиснику ОСОБА_4 , що подальше повторне заявлення аналогічних клопотань щодо проведення судового розгляду в режимі відеоконференцзв`язку із використанням власних технічних засобів може бути розцінене як зловживання правом, що виходячи із загальних засад кримінального провадження є підставою для їх залишення без розгляду.

Копію цієї ухвали направити ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 для відома.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: ОСОБА_2