Постанова

від 27.03.2023 по справі 757/2272/14-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 757/2272/14-ц головуючий у суді І інстанції Новак Р.В.

провадження № 22-ц/824/2633/2023 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді -Березовенко Р.В., суддів:Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,

з участю секретаря Жванко О.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Шаповаловим Андрієм Миколайовичем, на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 квітня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах» про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах» про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 15.07.2005, між АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого, в свою чергу, є ТОВ «ОТП Факторинг Україна», та ОСОБА_1 , був укладений кредитний договір №ML003/143/2005, відповідно до якого відповідачу ОСОБА_1 було надано кредит в розмірі 13 500 доларів США з фіксованою процентною ставкою у розмірі 11,0 % річних, на строк до 15.07.2015. Для забезпечення договору, між АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого, в свою чергу, є ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ЗАТ «Страхова компанія «Інкомстрах» було укладено договір поруки № SRML-003/143/2005 від 15.07.2005. Відповідно до п. 1.1. договору поруки відповідач ЗАТ «Страхова компанія «Інкомстрах» зобов`язався відповідати в повному обсязі по борговим зобов`язанням ОСОБА_1 , що виникають з умов кредитного договору №ML003/143/2005 від 15.07.2005. В порушення прийнятих на себе зобов`язань, відповідачі кредит в обсязі, передбаченому кредитним договором не погасили і станом на 08.01.2014 заборгованість відповідачів становить 7 362,41 долар США, що еквівалентно 58 847,74 грн., та пені у розмірі 10 503,36 грн.

Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22 квітня 2014 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах» про стягнення коштів задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за договором позики у розмірі 7 362 (сім тисяч триста шістдесят два) долара 41 центів США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 08.01.2014 становить 58 847 (п`ятдесят вісім тисяч вісімсот сорок сім) грн. 74 коп.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» пеню у розмірі 10 503 (десять тисяч п`ятсот три) грн. 36 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 , закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» в рівних частках витрати на оплату судового збору в розмірі 3 654 (три тисячі шістсот п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

13 квітня 2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, подана представником - адвокатом Шаповаловим Андрієм Миколайовичем.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10 листопада 2022 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погодившись із вказаним заочним судовим рішенням, ОСОБА_1 , через представника - адвоката Шаповалова Андрія Миколайовича, подала апеляційну скаргу.

У апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просила заочне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що відповідач-1 не була повідомлена про розгляд даної справи, оскільки вона не отримувала жодних листів від суду.

Також наголошує, що на підтвердження погашення кредитної заборгованості скаржником до заяви про перегляд заочного рішення додавалися копії квитанцій про здійснення ОСОБА_1 валютних операцій по сплаті коштів за даним кредитному договору. Апелянт наголошує, що вона здійснила погашення кредитної заборгованості в загальному розмірі 54 412 грн. 20 коп., проте позивач жодним чином не зазначає про факт сплати відповідачем-1 грошових коштів в рахунок погашення кредиту. Вважає, що такі дії позивача є введенням суду в оману.

Також апелянт звертає увагу апеляційного суду на те, що вказані позивачем розрахунки кредитної заборгованості є виключно односторонніми банківськими розрахунками суми заборгованості по кредитному договору. При цьому наголошує, що банком не надано до суду розрахунку заборгованості з детальним описом її складових. Окрім того, вказує, що розрахунок заборгованості не є доказом факту користування кредитними коштами, а є лише документом, яким позивач обґрунтовує заявлену суму, яку він просить стягнути в судовому порядку.

На думку апелянта, оскільки позивач не надав суду первинних бухгалтерських документів щодо видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки та інше), немає підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача-1 (відповідачів) перед позивачем, а також суми відсотків, зазначені в розрахунку, є правильними.

Апелянт наполягає на тому, що метод нарахування банком заборгованості за кредитом не відповідає вимогам Положення про кредитування ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та укладеними між сторонами Кредитним договором.

Також в апеляційній скарзі було заявлено про можливість в подальшому подання представником апелянта додаткових клопотань.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 січня 2023 року відкрито апеляційне провадження в справі та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

21 лютого 2023 року на адресу суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , направлений засобами поштового зв`язку 15 лютого 2023 року. У вказаному відзиві позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а заочне рішення суду першої інстанції - без змін.

Позивач зазначав, що у разі, якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Позивач звертає увагу апеляційного суду на те, що відповідач подала апеляційну скаргу після часткового примусововго виконання рішення суду та проведених електронних торгів, кошти від реалізації яких були направлені на погашення заборгованості за оскаржуваним рішенням суду. При цьому ще в червні 2020 р. ОСОБА_1 було подано до суду скаргу на дії приватного виконавця Корольова В.В., де оскаржувались виконавці дії, зокрема, й на виконання рішення суду № 757/2272/14-ц. Наголошує, що апелянтом долучено до апеляційної скарги квитанції, які взагалі не мають жодного відношення до погашення кредитної заборгованості по кредитному договору №ML-003/143/2005. Також позивач зазначав, що апелянтом не надано своєчасно свого розрахунку заборгованості. Вказує, що погашення відбувається не лише за кредитними зобов`язаннями по кредитному договору №М-003/143/2005, а й по іншим кредитним зобов`язанням боржниці. Тож, варто обов`язково звертати увагу на призначення платежу, з якого вбачається цільове використання коштів.

27 лютого 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла відповідь апелянта на відзив позивача на апеляційну скаргу. Вказана відповідь була направлена апелянтом засобами поштового зв`язку 22 лютого 2023 року.

У відповіді на відзив апелянт підтримав вимоги апеляційної скарги та просив заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 квітня 2014 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому апелянт додатково зазначив, що заочне рішення суду першої інстанції було прийняте за відсутності в судовому засіданні відповідача-1, жодних листів від суду першої інстанції вона не отримувала. Окрім того, матеріали справи не містять відомостей про розміщення оголошення про виклик до суду ОСОБА_1 в друкованому виданні, що, на думку апелянта, свідчить про невиконання судом першої інстанції всіх процесуальних можливостей запобігання звуженню прав відповідачів при розгляді справи. Також апелянт наполягає на тому, що вона здійснила погашення кредитної заборгованості у загальному розмірі 54 412 грн. 20 коп. На думку апелянта, розрахунки кредитної заборгованості, вказані позивачем, є виключно односторонніми розрахунками суми заборгованості по даному кредитному договору. Вказує, що банк не зазначає складових такої заборгованості та не деталізує, чому заборгованість виникла саме в зазначеному розмірі. На думку апелянта, метод нарахування банком заборгованості за кредитом не відповідає вимогам Положення про кредитування ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та укладеним між сторонами кредитним договором.

У судовому засіданні представник апелянта просив апеляційну скаргу задовольнити.

Інші учасники справи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи до суду не з`явилися, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.07.2005, між АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого, в свою чергу, є ТОВ «ОТП Факторинг Україна», та ОСОБА_1 , був укладений кредитний договір №ML003/143/2005, відповідно до якого відповідачу ОСОБА_1 було надано кредит в розмірі 13500 доларів США з фіксованою процентною ставкою у розмірі 11,0 % річних, на строк до 15.07.2015. Для забезпечення договору, між АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого, в свою чергу, є ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ЗАТ «Страхова компанія «Інкомстрах» було укладено договір поруки № SRML-003/143/2005 від 15.07.2005.

Відповідно до п. 1.1. договору поруки відповідач ЗАТ «Страхова компанія «Інкомстрах» зобов`язався відповідати в повному обсязі по борговим зобов`язанням ОСОБА_1 , що виникають з умов кредитного договору №ML003/143/2005 від 15.07.2005.

У порушення прийнятих на себе зобов`язань, відповідачі кредит в обсязі, передбаченому кредитним договором не погасили і станом на 08.01.2014 заборгованість відповідачів за тілом кредиту становить 7 362,41 долар США, що еквівалентно 58 847,74 грн., та пені у розмірі 10 503,36 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні знайшла своє підтвердження та обставина, що відповідачем порушено передбачений договором порядок погашення заборгованості, а отже позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Згідно з вимогами ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язання - це правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (ст. 510 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно із ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.Отже, переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апелянт, наголошуючи на тому, що розрахунки кредитної заборгованості є виключно односторонніми банківськими розрахунками суми заборгованості, а метод нарахування банком заборгованості за кредитом не відповідає вимогам Положення про кредитування ТОВ «ОТП Факторинг Україна та укладеним Кредитним договором, не надає суду жодних контррозрахунків, якими можна було б спростувати розмір заборгованості та/або її наявність.

При цьому, вказуючи, що розрахунок заборгованості не є доказом факту користування відповідачкою кредитними коштами, на спростування розміру заборгованості надає копії квитанцій, якими, на його думку підтверджується часткове погашення такої заборгованості, що в свою чергу, на думку апеляційного суду, свідчить про існування між сторонами кредитних правовідносин та підтверджує факт користування апелянтом кредитними коштами.

Щодо посилань апелянта на відсутність первинних бухгалтерських документів щодо видачі кредиту та його часткового погашення апеляційний суд зазначає про таке.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію оперативної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою) виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (в редакції, чинній на час вирішення судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій).

При цьому слід зауважити, що виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

Щодо долучених апелянтом копій квитанцій, то з їх змісту видно, що з призначення платежу не вбачається, що погашення відбувалося саме за кредитним договором, який є предметом розгляду у даній справі. Крім того, апелянтом не зазначено, які ж саме квитанції не були враховані позивачем у розрахунку заборгованості і на яку суму.

Поряд з цим, з розрахунку заборгованості вбачається, що він містить інформацію щодо проплат, здійснених апелянтом, їх розмір та період оплати, а, отже, доводи апелянта в цій частині не заслуговують на увагу. Також не заслуговують на увагу і розцінюються апеляційним судом критично доводи апелянта щодо відсутності в матеріалах справи розрахунку заборгованості з детальним описом її складових, а саме: заборгованості за тілом та відсотками, оскільки з розрахунку, поданого позивачем і не спростованого апелянтом, чітко вбачається, що він стосується лише заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7 362,41 доларів США, що еквівалентно 58 847,74 грн., та пені у розмірі 10 503,36 грн., а нарахування відсотків не було предметом розгляду даної справи.

У той же час колегія суддів бере до уваги аргументи апеляційної скарги про неналежне повідомлення відповідачки ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи в суді першої інстанції, зважаючи на таке.

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (пункт 3 частини третьої статті 376 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21) зазначено, що: «обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою».

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (частина п`ята статті 128 ЦПК України).

Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення (частина восьма статті 128 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на "усне слухання". Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Як вбачається з матеріалів справи, всі поштові відправлення суду, надіслані на поштову адресу ОСОБА_1 , повернулися на адресу суду першої інстанції без вручення «за закінченням терміну зберігання» (а.с.60, 67, 72).

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної в справі № 752/11896/17 повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Окрім того, за змістом висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її неперебування за адресою, повідомленою суду.

Отже, ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена про дату, час і місце засідання суду.

Відповідно до п.3 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Отже, враховуючи, що апелянтом розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались, копії наданих апелянтом квитанцій не є належними доказами погашення заборгованості за спірним кредитним договором, відповідачем порушено передбачений договором порядок погашення заборгованості, позов підлягає задоволенню в межах заявлених позивачем вимог, а саме заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7 362,41 долар США, що еквівалентно 58 847,74 грн., та пені у розмірі 10 503,36 грн.

Таким чином, переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування заочного рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 квітня 2014 року у зв`язку з порушенням судом першої інстанції цивільних процесуальних норм, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України апеляційний суд, в зв`язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, судовий збір, сплачений позивачем при подачі позовної заяви, підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача в рівних частках.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Шаповаловим Андрієм Миколайовичем, - задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 квітня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах» про стягнення коштів - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах» про стягнення коштів - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах» (ідентифікаційний код 31282951) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (ідентифікаційний код 36789421) заборгованість за договором позики у розмірі 7 362 (сім тисяч триста шістдесят два) долара 41 центів США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 08.01.2014 року становить 58 847 (п`ятдесят вісім тисяч вісімсот сорок сім) грн. 74 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах» (ідентифікаційний код 31282951) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (ідентифікаційний код 36789421) пеню у розмірі 10 503 (десять тисяч п`ятсот три) грн. 36 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах» (ідентифікаційний код 31282951) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (ідентифікаційний код 36789421) в рівних частках витрати на оплату судового збору в розмірі 3654 (три тисячі шістсот п`ятдесят чотири) грн. 00 коп., тобто по 1 827 (одній тисячі вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з часу її проголошення.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова