Постанова

від 31.01.2023 по справі 174/78/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/154/23 Справа № 174/78/21 Головуючий упершій інстанції: Ілюшик І. А. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2023 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого Красвітної Т.П.,

суддів: Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.,

при секретарі Сахарову Д.О.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Дніпро цивільнусправу поапеляційній скарзіАкціонерного товариства"Об`єднанагірничо-хімічнакомпанія"на рішенняВільногірського міськогосуду Дніпропетровськоїобласті від06грудня 2021року посправі запозовом ОСОБА_1 до Акціонерноготовариства «Об`єднанагірничо-хімічнакомпанія»,в особіфілії «Вільногірськийгірничо-металургійнийкомбінат»,третя особа-Профспілка гірничо-металургійногокомплексу,про поновленняна роботі,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що з 17.07.2020 року працював першим заступником директора філії «ВГМК» АТ «ОГХК». Наказом №01 від 04 січня 2021 року його було звільнено з даної посади на підставі пункту 1 частини 1 статті 41 КЗпП України. Звільнення вважає незаконним так як не погоджено з виборним профспілковим органом. 16.10.2020 року його було прийнято у ПГМК. 26.10.2020 року відповідача було повідомлено Профспілкою гірничо-металургійногокомплексупро те, що він є членом виборного профспілкового органу підприємства - Ради профгрупи управління комбінату ПГМК. Таким чином, відповідач, знаючи про членство позивача у виборному профспілковому органі, застосував до нього дисциплінарне стягнення без отримання передньої згоди виборного профспілкового органу, членом якого він є, чим порушив гарантії, встановлені ч.ч. 2, 3 ст. 252 КЗпП України, що є підставою для поновлення працівника на роботі. З наказу вбачається, що підставою для його звільнення стало те, що ОСОБА_2 був заселений у «Житловий будинок для приїжджих» на підставі розпорядження AT «ОГХК» №87 від 06.08.2020 року, наказу AT «ОГХК» № 172 від 06.08.2020 року та усної домовленості керівництва AT «ОГХК» та керівництва філії «ВГМК». Тому позивач просив поновити його на роботі першого заступника директора філії Вільногірський гірничо-металургійний комбінат АТ Об`єднана гірничо-хімічна компанія; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04 січня 2021 року до дня поновлення на роботі.

Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» в особі філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат», третя особа - Профспілка гірничо-металургійного комплексу про поновлення на роботі задоволено в повному обсязі. Поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника директора філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія». Стягнуто з Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05.01.2021 року по день винесення рішення тобто по 06.12.2021 року включно в розмірі 759 601 (сімсот п`ятдесят дев`ять тисяч шістсот одна) грн. 92 коп. без урахування податків та інших обов`язкових платежів. Стягнуто з Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 908,00 грн. Стягнуто з Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» на користь держави Україна судові витрати в сумі 908,00 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення з Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за один місяць в розмірі 48 322 (сорок вісім тисяч триста двадцять дві) грн. 89 коп.

В апеляційній скарзі АТ Об`єднана гірничо-хімічна компанія, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення в частині правового обґрунтування задоволення позову, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_1 з 17.07.2020 року працював першим заступником директора філії «ВГМК» АТ «ОГХК», що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої на ім`я ОСОБА_1 15.07.1993 (а.с. 14-15 т.1).

Відповідно до наказу №172 від 06.08.2020, директору філії ВГМК наказано забезпечити звільнення житлового будинку від проживання на його території співробітників філії у термін до 15 серпня 2020 року; забезпечити підтримання у належному стані даний актив АТ ОГХК (а.с. 23 т.1).

Згідно розпорядження №87 від 06.08.2020, зобов`язано ОСОБА_1 виписати пропуск ОСОБА_2 з 07.08.2020 по 31.08.2020 (а.с. 22 т. 1 ).

Згідно наказу №177-В від 11.08.2020, на ОСОБА_1 з 11.08.2020 було покладено тимчасове виконання обов`язків директора філії «ВГМК» АТ «ОГХК», у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю директора Прокопенка О.І. (а.с. 20 т.1 ).

Згідно заяви від 15.10.2020, ОСОБА_1 просив прийняти його до Профспілки гірничо-металургійного комплексу та 16.10.2020 його прийнято у профспілку (а.с. 27 т. 1).

З наказу №336 від 11.11.2020 Щодо проведення службового розслідування Департаментом з безпеки АТ ОГХК встановлено, що станом на 11.11.2020 продовжує використовуватись Житловий будинок для приїжджих, що знаходиться на балансі філії ВГМК, а також можливе неефективне використання службових автотранспортних засобів керівництвом філії ВГМК. У зв`язку з викладеним, з метою дотримання наказу т.в.о. голови правління АТ ОГХК №172 від 06.08.2020 щодо ефективного використання майна філії та з метою уникнення виникнення та понесення збитків, відповідно до вимог Положення про прядок проведення службових розслідувань та службових перевірок затверджене наказом №330 від 06.11.2020, наказано провести службове розслідування за даним фактом (а.с. 78 т.1).

В акті службового розслідування №336/А від 18.11.2020 встановлено, що на момент проведення службового розслідування в порушення наказу т.в.о. голови правління АТ ОГКХ №172 від 06.08.2020 щодо ефективного використання майна АТ ОГКХ з метою уникнення виникнення та понесення збитків філії АТ ОГКХ ВГМК першим заступником директора Філії ВГМК Яворським А.І. безпідставно погоджено проживання заступника головного інженера Філії ВГМК ОСОБА_2 у Житловому будинку для приїжджих.

Сума встановлених витрат, понесених філією ВГМК АТ ОГХК, які пов`язані із проживанням ОСОБА_2 , у Житловому будинку для приїжджих за період з 01.09.2020 по 30.10.2020 становить 20,6 тис. грн.

У зазначеному Акті зроблено висновок, що встановлені в ході службового розслідування порушення щодо безпідставного надання житла для безоплатного проживання та невиконання наказу т.в.о. голови правління АТ ОГХК свідчать про порушення першим заступником директора Філії ВГМК АТ ОГХК ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків.

Комісія по проведенню службового розслідування рекомендує ініціювати звільнення першого заступника директора Філії ВГМК ОСОБА_1 за вказані порушення у відповідності до норм КЗпП України (а.с. 79-86 т.1).

Згідно Статуту АТ «ОГХК» виконавчим органом Товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю, є правління. Відповідно до п.п.15, 16 п.13.3 цього Статуту до компетенції правління належить призначення на посаду та звільнення з посади директорів дочірніх підприємств товариства, керівників філій, представництв та інших відокремлених підрозділів товариства, визначення умов оплати їх праці та матеріального забезпечення; притягнення до передбаченої законом відповідальності директорів дочірніх підприємств товариства, керівників філій, представництв та інших відокремлених підрозділів товариства. У п.п. 9,10 п. 13.10 цього ж Статуту вказано, що голова правління має право вирішувати питання добору, підготовки та підвищення кваліфікації кадрів, призначати на посади та звільняти з посад працівників товариства. Приймати відповідно до законодавства рішення щодо притягнення до матеріальної відповідальності працівників товариства (т.1 а.с. 227-232).

Відповідно до п. 2.1. Положення про філію «ВГМК» АТ «ОГХК» філія є відокремленим структурним підрозділом АТ «ОГХК», не є юридичною особою і у своїй фінансовій та господарській діяльності безпосередньо підпорядкована голові правління товариства. Працівники філії призначаються на посаду і звільняються з посади наказом директора філії, що встановлено п.4.3 вказаного Положення. Відповідно до п.4.4 Положення працівники філії у своїй діяльності керуються посадовими інструкціями та цим Положенням (т.1 а.с. 227-232).

Основоположні засади реалізації права на працю визначені положеннями статті 43 Конституції України, якою закріплено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно копії службової записки від 04.12.2020 року за №209/52 заступника директора філії з правових, корпоративних та майнових питань ОСОБА_3 надано роз`яснення щодо особливостей застосування дисциплінарної відповідальності до працівників (а.с. 18, 19 т. 1).

Згідно наказу АТ «ОГХК» №01 від 04.01.2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 » наказано звільнити ОСОБА_1 , 04.01.2021 року за одноразове грубе порушення трудових обов`язків, згідно п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України (а.с. 16-17 т.1).

Згідно довідки №1 від 05.01.2021 року, виданої філією «ВГМК» АТ «ОГХК», середньомісячний заробіток ОСОБА_1 з 01.11.2020 року по 31.01.2021 року складає 48322,89 грн., розмір середньогодинної заробітної плати складає 282,59 грн. (а.с. 24 т. 1 ).

Відповідно до довідки №226 від 08.07.2021, ОСОБА_1 є членом Ради профгрупи управління комбінату Профспілки гірничо-металургійного комплекту з 16.10.2020; листом ПГМК повідомлено, що профспілкою прийнято рішення про відмову у наданні згоди на звільнення позивача (а.с. 226 т.1).

Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

За змістом частини першої статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (стаття 21 КЗпП України).

Так, право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбачених трудовим законодавством (статті 2, 36, 40, 41 КЗпП України).

Аналіз вказаних норм трудового права дає підстави для висновку, що у справах, в яких оспорюється незаконне звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у Постанові від 29.01.2020 року у справі №759/1122/19.

Згідно з вимогами ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Порядок застосування дисциплінарних стягнень передбачений ст. 149 КЗпП України, згідно з якою до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 КЗпП України за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (ч. 3, 4 ст. 149 Кодексу).

Отже, підставою застосування дисциплінарного стягнення є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов`язків, закріплених нормами трудового права: КЗпП України, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця.

Дисциплінарним проступком визнаються діяння, що пов`язуються з невиконанням чи неналежним виконанням працівником своїх обов`язків без поважних причин. Тобто наявність поважних причин у такому разі свідчить про відсутність вини працівника. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Таким чином, для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у Постанові від 21.11.2018 року у справі № 401/3301/17.

При цьому, наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинен містити чітке формулювання суті та обставин допущеного працівником проступку, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення і час виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин.

Ознакою порушення працівником трудової дисципліни, яка може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності, є наявність вини в його діях чи бездіяльності, шкідливі наслідки та причинний зв`язок між ними і поведінкою правопорушника.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Важливим елементом застосування п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України є звільнення за порушення, яке має ознаку одноразовості. Рішення компетентного органу, власника підприємства, і наказ про звільнення мають містити чітко сформульоване одноразове порушення, яке стало підставою звільнення керівника. За своїм змістом наказ про звільнення не повинен містити цілу систему порушень, за які був звільнений позивач, а лише одноразове грубе порушення конкретних трудових обов`язків.

Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду, істотності наслідків порушення трудових обов`язків. При цьому суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов`язку, який входить до кола його трудових обов`язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов`язку за встановлених судом фактичних обставин справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв`язку між невиконанням працівником трудових обов`язків і негативними наслідками, які настали (могли настати) внаслідок такого порушення. Грубість порушення трудових обов`язків характеризуються характером дій чи бездіяльності працівника, істотністю наслідків порушення та формою вини. Право оцінки порушення як грубого покладається на суд, який розглядає конкретний трудовий спір.

Аналогічний правовий висновок міститься у Постанові Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №309/3460/16-ц.

Відповідно до вимог трудового законодавства порушення трудової дисципліни визначається як невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків. Наявність вини є обов`язковою умовою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору зокрема за пунктом 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Так, з матеріалів справи вбачається, що Акт службового розслідування відносно ОСОБА_1 складено 18.11.2020, а наказ про звільнення ОСОБА_1 за одноразове грубе порушення трудових обов`язків, на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України прийнятий 04.01.2021. Тобто, роботодавцем порушено передбачений ч. 1 ст. 148 КзпП України строк для застосування дисциплінарного стягнення.

Крім того, застосоване відповідачем дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення є неспівмірним із вчиненим позивачем порушенням та наслідками такого порушення.

Згідно Акту службового розслідування від 18.11.2020, висновки якого стали підставою для прийняття наказу про звільнення ОСОБА_1 , відповідачем здійснено розрахунок втрат, понесених філією «ВГМК» АТ «ОГХК», які пов`язані із проживанням заступника головного інженера Філії ВГМК ОСОБА_2 у Житловому будинку для приїжджих, за період з 01.09.2020 року по 31.10.2020 року у розмірі 20600,00 грн. Обгрунтування шкоди у більшому розмірі відповідачем не наведене, суду такі докази не надані. Отже, відповідачем не доведено, що заподіяна підприємству шкода у розмірі 20600,00 грн. є значною, потягла для відповідача негативні, незворотні наслідки.

Згідно наведених вище письмових доказів, середньомісячний заробіток ОСОБА_1 складає 24925,47 грн., що перевищує розмір шкоди, який дорівнює 20600,00 грн. Відповідач не позбавлений можливості, у передбаченому законодавством порядку, вирішити питання щодо відшкодування вказаної шкоди позивачем.

Колегія звертає увагу, що у Житловому будинку для приїжджих було поселено особу, яка знаходиться у трудових стосунках з відповідачем, що перебуває у колі інтересів роботодавця у контексті піклування про добробут своїх працівників.

Враховуючи характер проступку, встановлені вище обставини, за яких його вчинено; враховує, що шкода не є значною та порушення не потягло для відповідача істотних наслідків, - колегія дійшла висновку, що допущене позивачем порушення трудових обов`язків не є грубим.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши, що звільнення позивача відбулось з порушенням строку притягнення до дисциплінарної відповідальності; приймаючи до уваги, що застосування звільнення, як виду дисциплінарного стягнення, є неспівмірним із допущеним порушенням, яке не має ознак грубого порушення, - колегія суддів дійшла висновку про доведеність позову на необхідність його задоволення саме з наведених вище підстав, тому рішення місцевого суду підлягає зміні в частині правового обгрунтування задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих в абзацах 3-4 пункту 32 постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06 листопада 1992 року, у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи, невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року №348).

При розрахунку розміру заробітної плати за час вимушеного прогулу суд першої інстанції взяв до уваги довідку №1 від 05.01.2021 року, видану філією «ВГМК» АТ «ОГХК», відповідно до якої середньомісячний заробіток позивача з 01.11.2020 року по 31.01.2021 року складає 48322,89 грн., розмір середньогодинної заробітної плати складає 282,59 грн. Місцевим судом встановлено, що за час вимушеного прогулу (по день ухвалення оскаржуваного рішення), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середня заробітна плата у розмірі 721169,68 грн.

Апеляційна скаргане міститьдоводів щодонепогодження зрішенням місцевогосуду вчастині розрахунку тарозміру заробітноїплати зачас вимушеногопрогулу,яка присудженадо стягненняз відповідачана користьпозивача.

Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення підлягає зміні в частині правового обґрунтування задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства"Об`єднанагірничо-хімічнакомпанія" задовольнити частково.

Рішення Вільногірського міськогосуду Дніпропетровськоїобласті від06грудня 2021року змінити в частині правового обґрунтування задоволення позову.

В іншій частині рішення Вільногірського міськогосуду Дніпропетровськоїобласті від06грудня 2021року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді І.А. Єлізаренко

О.В. Свистунова