Постанова

від 07.04.2023 по справі 487/7894/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

07.04.23

22-ц/812/216/23

Провадження № 22-ц/812/216/23 Головуючий суду першої інстанції Щербина С.В.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2023 року м. Миколаїв Справа № 487/7894/21

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Царюк Л.М.,

суддів - Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання - Лівшенку О.С.,

за участі представника позивача - Кустова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник - ОСОБА_2 , на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 грудня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Щербини С.В., в залі судового засідання в м. Миколаїв, за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської обласної фітосанітарної лабораторії про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

05 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Миколаївської обласної фітосанітарної лабораторії про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Доводи позову обґрунтовувала тим, що наказом від 31 травня 2018 року № 26-ОС вона була переведена на посаду завідувача відділу реєстрації зразків об`єктів регулювання та оформлення документів, на якій працювала до 06 жовтня 2021 року.

Відповідно до Положення про Миколаївську обласну фітосанітарну лабораторію, затвердженого наказом Держпродспоживслужби від 11 грудня 2019 року № 1194, установа знаходиться у сфері управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі - Держпродспоживслужба).

29 липня 2021 року Головою Держпродспоживслужби затверджено нову структуру Миколаївської обласної фітосанітарної лабораторії, яка наказом відповідача № 45-ОД від 30 липня 2021 року введена в дію з 01 серпня 2021 року.

30 липня 2021 року заступником Голови Держпродспоживслужби затверджено новий штатний розпис, введений в дію 01 серпня 2021 року.

У вказаній вище новій структурі та штатному розписі відсутня посада завідувача відділу реєстрації зразків об`єктів регулювання та оформлення документів.

03 серпня 2021 року відповідачем видано наказ № 46-ОД «Про вивільнення (звільнення) працівників у зв`язку із скороченням штату працівників».

Того ж дня, 03 серпня 2021 року вона була попереджена у письмовій формі про скорочення займаної посади та звільнення з 05 жовтня 2021 року.

Наказом від 06 жовтня 2021 року № 23-ОС її звільнено у зв`язку із скороченням штату працівників, згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Своє звільнення вважає незаконним, оскільки відбулось без законних підстав та з порушенням порядку, встановлено законом. Також звільнення має ознаки дискримінації з особистих мотивів.

Згідно пункту 11 Положення про Миколаївську обласну фітосанітарну лабораторію (нова редакція), затвердженого наказом Держпродспоживслужби від 11 грудня 2019 року № 1194 (далі - Положення), саме директор розробляє структуру та штатний розпис, які затверджує орган управління - Держпродспоживслужба.

Отже, нова структура і штатний розпис були розроблені відповідачем самостійно і лише потім направлені на затвердження до Держпродспоживслужби.

У відповідача не було жодних економічних, організаційних або будь-яких інших об`єктивних підстав для здійснення скорочення штату працівників в цілому і скорочення посади завідувача відділу реєстрації зразків об`єктів регулювання та оформлення документів, зокрема.

Єдиною метою скорочення штату працівників було звільнення двох невгодних працівників, доказом чого може слугувати той факт, що за наслідками скорочення штату працівників було звільнено лише двох працівників, яким до звільнення відповідачем було суттєво зменшено розмір виробничої премії.

По факту відбулась незначна формальна зміна структури і штатного розпису, що не може бути підставою для звільнення позивача з займаної посади.

Також в результаті скорочення штату працівників, кількість штатних посад не змінилась.

Згідно зі структурою відповідача, затвердженої Держпродспоживслужбою 29 березня 2018 року, та згідно штатного розпису, який введено в дію з 01 січня 2021 року, загальна кількість штатних посад становила 57.

Структурою фітосанітарної лабораторії, затвердженої Держпродспоживслужбою 29 липня 2021 року, та згідно штатного розпису, який введено в дію з 01 серпня 2021 року, загальна кількість посад не змінилась і також становить 57.

Крім того відповідач всупереч вимог закону і колективного договору не звертався до профспілкового комітету профспілкової організації за три місяці з часу прийняття рішення про скорочення штату працівників та заплановані вивільнення.

Відповідач не надав профспілковому комітету інформації про причини звільнення, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень. Консультації не проводились, що свідчить про порушення відповідачем порядку звільнення та встановлених законом гарантій захисту працівника від незаконного звільнення.

Наказ про виведення посади завідувача відділу реєстрації зразків об`єктів регулювання та оформлення документів поза штатний розпис відповідачем не видавався.

Одним із підтверджень того, що відповідачем не було видано вказані накази є той факт, що ні наказ про введення і дію нової структури № 45-ОД, ні наказ про вивільнення працівників; 46-ОД, ні попередження про звільнення № 14/01-05/136 не містять посилань на накази про зміну в організації виробництва і праці, про скорочення штату працівників та про виведення посади завідувача відділу реєстрації зразків об`єктів регулювання та оформлення документів поза штатний розпис.

Відсутність згаданих наказів свідчить про відсутність правових підстав у відповідача для звільнення позивача з займаної посади, оскільки відповідач звільнив її з посади, яка де-юре та де-факто була відсутня у штатному розписі з 01 серпня 2021 року.

Крім того згідно роз`яснень Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2008 року № 105/13/116-08 позаштатним працівником є працівник, що виконує разове замовлення або тимчасову роботу без зарахування до штату підприємства (компанії).

Позивач вважає, що відповідач не мав права виводити поза штат посаду завідувача відділу реєстрації зразків об`єктів регулювання та оформлення документів, оскільки ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем на підставі безстрокового трудового договору. Чинним законодавством не передбачено виведення будь-якої посади за штатний розпис, так само, як не передбачено звільнення працівника з посади, яка відсутня у штатному розписі.

Відповідач всупереч вимог закону одночасно із попередженням про звільнення не запропонував позивачу всі вакантні посади, які існували на момент попередження та не вжив жодних заходів для її працевлаштування шляхом переведення на наявну вакантну посаду за її згодою.

Одночасно з попередженням про звільнення 03 серпня 2021 року відповідачем було запропоновано ОСОБА_1 переведення на посаду техніка загального відділу.

При цьому станом на 03 серпня 2021 року у штатному розписі відповідача було 8 вакантних посад, що підтверджується листом № 14/01-05/171 від 27 вересня 2021 року.

Згаданим листом позивачу було повідомлено про наявність 8 вакантних посад станом на 28 вересня 2021 року. При цьому відповідач запропонував ОСОБА_1 розглянути питання переведення на одну із зазначених у листі посад, за умови надання до відділу кадрової роботи документів, що підтверджують отримання нею освіти та досвіду роботи, які відповідають затвердженим кваліфікаційним вимогам згідно визначених посад, виконання вимог абзаців 4 та 5 пункту 10 Положення про Миколаївську обласну фітосанітарну лабораторію (далі- Положення).

Зважаючи на запропоновані посади, позивач 04 жовтня 2021 року подала відповідачу заяву у письмовій формі, якою повідомила про згоду на переведення на посаду заступника директора - завідувача відділу реєстрації зразків об`єктів регулювання та оформлення документів, оскільки вона має повну вищу освіту за спеціальністю «біологія» (кваліфікація біолог), освітньо-кваліфікаційний рівень «спеціаліст» та має досвід роботи на керівній посаді більше 3 років з огляду на те, що посада завідувача відділу належить до керівних посад.

Звернення до Головного фітосанітарного інспектора України за погодженням кандидатів на вказану посаду не може бути взято до уваги, оскільки відповідач є ініціатором такого подання та як роботодавець має обов`язок щодо працевлаштування працівника, посада якого підлягає скороченню.

Також відповідач вказав про необхідність виконання вимог абзаців 4 та 5 пункту 10 Положення, але при цьому не вказав зміст таких вимог. При відсутності у працівника Положення, він не може знати про які саме вимоги йдеться, а відтак не має можливості визначити свою відповідальність кваліфікаційним вимогам. Наведене, на думку позивача, є додатковим свідченням недобросовісної поведінки відповідача та його бажання звільнити її за будь-яких обставин.

Відповідач не вжив жодних заходів для переведення позивача на посаду заступника директора - завідувача відділу реєстрації зразків об`єктів регулювання та оформлення документів згідно її заяви від 04 жовтня 2021 року. Будь-якої письмової відповіді від відповідача про результати розгляду вказаної заяви позивач не отримувала. Наказ про звільнення не містить будь-яких згадувань про її заяву (згоду) на переведення та не містить жодного обґрунтування причин фактичної відмови у переведенні на вказану вакантну посаду та не містить відомостей про її відмову від будь-якої запропонованої вакантної посади.

На день звільнення у відповідача була вакантною посада техніка загального відділу, кваліфікаційним вимогам якої вона також повністю відповідала.

Вона не відмовлялась від жодної вакантної посади чи іншої роботи, яку вона могла би виконувати з урахуванням її освіти, кваліфікації, досвіду.

З дня прийому на роботу вона була членом профспілкової організації, яка входить до складу Миколаївської міської організації профспілки працівників агропромислового комплексу харчової, переробної та хлібопекарської промисловості.

Відповідач всупереч вимог закону не звертався до профспілкового комітету профспілкової організації з поданням на отримання згоди на її звільнення, засідання профкому в її присутності не було, згода на звільнення не надавалась. Звільнення відбулось без згоди профспілкового комітету профспілкової організації, членом якої вона була з дня прийняття на роботу.

Крім того, незаконному звільненню передували обставини, які дають підстави зробити висновок про наявність дискримінаційного ставлення відповідача до неї.

Після зміни керівника Миколаївської обласної фітосанітарної лабораторії у квітні 2021 року їй було запропоновано в усній формі переведення на іншу посаду. Після відмови позивача, проти неї розпочалась дискримінаційна кампанія з метою примусити звільнитися за власним бажанням. Починаючи з травня 2021 року до дня звільнення відповідач безпідставно та необґрунтовано щомісяця зменшував їй виробничу премію, яка є додатковою заробітною платою і входить в структуру заробітної плати.

Зменшення розміру виробничої премії, так само, як і позбавлення премії повністю, має бути об`єктивним і обґрунтованим у наказі про виплату премії.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати протиправним і скасувати наказ Миколаївської обласної фітосанітарної лабораторії від 06 жовтня 2021 року № 23-ОС. Поновити її на роботі в Миколаївській обласній фітосанітарній лабораторії на посаді завідувача відділу реєстрації зразків об`єктів регулювання та оформлення документів з 06 жовтня 2021 року. Стягнути на її користь з Миколаївської обласної фітосанітарної лабораторії середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 жовтня 2021 року до дня поновлення на роботі.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 грудня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що при прийняті рішення про звільнення ОСОБА_1 , роботодавцем, було дотримано вимоги трудового законодавства.

Посилання на звільнення ОСОБА_1 як позаштатного працівника не підтверджується жодними доказами, що узгоджується з листом Управління держпраці у Миколаївській області від 26 листопада 2021 року за вих. № 14-433-21.

Питання доцільності проведення скорочення чисельності та штату працівників, змін в організації виробництва і праці підприємства, є власним повноваженням роботодавця.

Доводи сторони позивача про допущення роботодавцем дискримінації в сфері праці по відношенню до ОСОБА_1 , зокрема, порушення принципу рівності прав і можливостей, не підтверджені жодними доказами. Порушень Миколаївської обласної фітосанітарної лабораторії положень статті 2-1 КЗпП України по відношенню до позивача судом не встановлено.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник - ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що після закінчення 15 денного строку встановленого судом на надання відзиву на позовну заяву та письмових та електронних доказів, відповідач надав суду письмові докази на 52 аркушах із супровідним листом № 14/01-05/21 від 20 січня 2022 року, при цьому копії таких доказів не надіслав позивачу. Клопотання про приєднання вказаних доказів до матеріалів справи відповідач не подавав та про причини несвоєчасного подання таких доказів не повідомляв, а тому суд порушив процесуальні норми статті 83 ЦПК України та принцип рівності і змагальності сторін, приєднавши подані відповідачем 20 січня 2022 року докази до матеріалів справи, чим надав перевагу відповідачу.

Суд першої інстанції не врахував, що під час попередження позивача про майбутнє звільнення відповідач запропонував лише 1 (низько кваліфіковану робочу посаду) із 8 вакантних посад, що є порушенням частини 3 статті 49-2 КЗпП України, що підтверджується висновком Управління Держпраці у Миколаївській області від 26 листопада 2021 року.

В постанові від 15 травня 2020 року у справі № П/811/2408/15 Верховним Судом визнано порушенням статті 49-2 КЗпП України те, що на час попередження про звільнення працівнику не було запропоновано всі вакантні посади.

Суд першої інстанції також не врахував, що згідно позиції Верховного Суду, викладеної в пункті 65 постанови від 13 жовтня 2021 року у справі № 360/2308/20 інша вакантна робота, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації і досвіду пропонується в разі відсутності рівноцінної посади.

Відповідач діючи недобросовісно, запропонував позивачу всі наявні вакантні посади надіславши лист лише 27 вересня 2021 року, тобто за декілька днів до звільнення позивача. Відповідач знаючи, що позивач мешкала в м. Миколаєві, свідомо, з метою затягування часу, направив лист за місцем реєстрації позивача до Веселинівського району Миколаївської області.

Вказаний лист позивач отримала у п`ятницю 31 вересня 2021 року і вже у понеділок 04 жовтня 2021 року подала заяву, якою висловила згоду на переведення на посаду заступника директора - завідувача відділу реєстрації зразків об`єктів регулювання та оформлення документів.

Відповідач не повідомляв про результати розгляду заяви, не запропонувавши інші вакантні посади, 06 жовтня 2021 року звільнив позивача з займаної посади. Позивач вважала, що її буде переведено на посаду заступника директора - завідувача відділу, тому не подавала заяву про згоду на переведення на іншу вакантну посаду.

Суд першої інстанції безпідставно не врахував, що не запропонувавши позивачу всі вакантні посади під час попередження про звільнення, відповідач грубо порушив право позивача на працю та статтю 49-2 КЗпПУ з огляду на те, що відповідач фактично позбавив позивача часу для прийняття рішення про згоду на переведення на іншу вакантну посаду, якщо суд врахував відсутність погодження Головного державного фітосанітарного інспектора України на переведення позивача на посаду заступника директора-завідувача відділу.

В листі адресованому Головному державному фітосанітарному інспектору України № 14/01-05/181 від 04 жовтня 2021 року відповідач зазначає, про повну відповідність позивача посаді заступника директора-завідувача відділу, а лист Головного державного фітосанітарного інспектора України № 13.1.4-2/6760 від 04 жовтня 2021 року не містить відмови у погодженні позивача на переведення на спірну посаду і не містить жодних мотивів про які зазначає відповідач у відзиві.

Вказані суперечності дають підстави вважати, що вказане подання, так само, як і погодження Головного державного фітосанітарного інспектора України були зроблені заднім числом і датовані одним днем, а саме 04 жовтня 2021 року, тобто у день, коли позивач заявила про згоду на переведення на спірну посаду.

Суд першої інстанції, безпідставно приймаючи до уваги вказані докази, не врахував навіть той факт, що у поданні № 13.1.4-2/6760 від 04 жовтня 2021 року відповідач запропонував на спірну посаду одразу дві кандидатури, що свідчить про те, що відповідач діяв на власний розсуд.

Відповідач маючи обов`язок і можливість працевлаштувати позивача, не мав права діяти на власний розсуд і не мав пропонувати Головному державному фітосанітарному інспектору України одночасно дві кандидатури.

Реалізація обов`язку працевлаштування працівника повинна відбуватися з урахуванням принципу рівності трудових прав громадян і не може бути обумовлена виключно розсудом роботодавця.

Суд першої інстанції при вирішенні питання про дотримання відповідачем вимог статті 49-2 КЗпП України, не врахував, що матеріали справи не містять доказів відмови позивача від будь-якої посади.

Матеріали справи також не містять доказів неможливості переведення позивача, за його згодою, на іншу роботу.

Посилання суду першої інстанції на дотримання відповідачем вимог статті 41 КЗпП України є хибним, оскільки вказана норма права не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Висновок суду першої інстанції про те, що засідання профспілкового комітету відповідача на якому було надано згоду на звільнення позивача без її присутності є порушенням частини 3 статті 43 КЗпП України, однак суд вважає дане порушення несуттєвим, є помилковим і необґрунтованим та свідчить про неправильне застосування судом норм матеріального права.

Матеріали справи не містять згоди первинної профспілкової організації відповідача на звільнення позивача з займаної посади.

Лист № 14/11-07/39 від 06 жовтня 2021 року, підписаний головою профспілки Ганусовською Л.А., яким надано згоду на розірвання трудового договору з позивачем, не є наданням згоди в розумінні статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльність» та статті 43 КЗпП України, оскільки відповідачем не надано копію протоколу (витягу з протоколу) засідання комітету.

Зважаючи на те, що позивач не була присутня на засіданні профспілкового комітету, наявності кворуму на засіданні, відсутні докази рішення всіх членів профспілкового комітету такий лист не можна розцінювати як згоду на звільнення.

Висновок про те, що матеріали справи не містять жодних доказів звільнення позивача як позаштатного працівника зроблений судом першої інстанції без врахування всіх підстав позову.

Суд першої інстанції не врахував, що позивача було незаконно звільнено з посади, яка була відсутня у штатному розписі на день звільнення. Нова структура і штатний розпис були введені в дію 01 серпня 2021 року, а звільнено позивача лише 06 жовтня 2021 року, тобто пізніше, ніж через два місяці.

Посилання суду першої інстанції на лист Управління Держпраці у Миколаївській області від 26 листопада 2021 року в цій частині є помилковим і необґрунтованим, оскільки саме суд зобов`язаний надати належну оцінку всім доказам у справі і вирішити спір по суті.

Судом першої інстанції не враховано положення частини 2 статті 81 ЦПК України, якою встановлено, що у справах про дискримінацію позивач зобов`язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача, що передбачено частиною 2 статті 81 ЦПК України.

Миколаївська обласна фітосанітарна лабораторія надіслала відзив на апеляційну скаргу, де зазначала, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та законним.

Доводи відзиву мотивовано тим, що відповідачем виконані всі приписи законодавства, що передбачають гарантії працівників при скороченні штату.

Суд першої інстанції дотримався роз`яснень, що містяться у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» та надав правильну оцінку щодо обставин чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, чи додержано відповідачем норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, питання відмови працівника від переведення на іншу роботу, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Також суд дослідив питання щодо надання згоди профспілковим органом на звільнення позивача.

Позивач в апеляційній скарзі ставить під сумнів взагалі засідання профспілкового комітету у зв`язку з відсутністю протоколів, тощо. При цьому стаття 43 КЗпП України передбачає, що виборчий орган первинної профспілкової організації повідомляє роботодавця про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. Закон не передбачає надання роботодавцю будь - яких матеріалів (копій запрошень, протоколів, тощо). А належним чином повідомлення відповідача про прийняте рішення у письмовій формі було надіслано профспілковою організацією в триденний строк після його прийняття.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що згідно з наказом від 11 квітня 2017 року № 5-ОС ОСОБА_1 було прийнято на посаду провідного фахівця відділу фітосанітарного аналізу Миколаївської обласної фітосанітарної лабораторії.

Наказом від 06 вересня 2017 року позивача було переведено на посаду провідного фахівця відділу реєстрації зразків об`єктів регулювання та оформлення документів.

Наказом від 29 травня 2018 року ОСОБА_1 було переведено на посаду завідувача відділу реєстрації зразків об`єктів регулювання та оформлення документів.

Виходячи зі змісту пункту 1 Положення про Миколаївську обласну фітосанітарну лабораторію, затвердженого наказом Держпродспоживслужби від 11 грудня 2019 року, № 1194, установа знаходиться в сфері управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Листом Директора Миколаївської обласної фітосанітарної лабораторії Мартиненко М. від 12 липня 2021 року за вих. № 14/01-05/113 було повідомлено голову Держпродспоживслужби Магалецьку В. про необхідність приведення до вимог діючого законодавства та фактичного виробничого процесу штатного розпису установи в межах існуючої штатної чисельності працівників. Зокрема, упорядкування штатної чисельності відділу фітосанітарних процедур шляхом його збільшення на дві штатні одиниці, які пропонується виключити із складу інших відділів (працівники цих відділів фактично працюють у відділі фітосанітарних процедур: відділу фітосанітарного аналізу - одну одиницю (провідний фахівець); відділу визначення посівних якостей насіння і товарних якостей садивного матеріалу - одну одиницю (провідний фахівець). За такого, було запропоновано ввести посаду заступника директора, з суміщенням її із посадою завідувача відділу реєстрації зразків об`єктів регулювання та оформлення документів, з перейменуванням останньої на «заступник директора - завідувач відділу реєстрації зразків об`єктів регулювання та оформлення документів». Окрім того, просив виділи за рахунок коштів спеціального фонду Державного бюджету одну додаткову одиницю «провідний фахівець-інженер з охорони праці» та одну посаду «прибиральник» замінити на посаду «провідний фахівець».

29 липня 2021 року Головою Держпродспоживслужби затверджено нову структуру Миколаївської обласної фітосанітарної лабораторії, яка наказом від 30 липня 2021 року № 45-ОД була введена в дію з 01 серпня 2021 року.

30 липня 2021 року заступником Голови Держпродспоживслужби було затверджено новий штатний розпис, введений в дію 01 серпня 2021 року.

З урахуванням вищенаведеного, займана ОСОБА_1 посада завідувача відділу реєстрації зразків об`єктів регулювання та оформлення документів була скорочена та введена нова посада заступника директора - завідувача відділу реєстрації зразків об`єктів регулювання та оформлення документів, до якої входили повноваження заступника директора визначені Розділами 2, 3 Посадової інструкції заступника директора - завідувача відділу реєстрації зразків об`єктів регулювання та оформлення документів затвердженої Директором Миколаївської обласної фітосанітарної лабораторії 02 серпня 2021 року. Дані повноваження включають в себе керівні обов`язки та суміщують повноваження завідувача відділу реєстрації зразків об`єктів регулювання та оформлення документів.

03 серпня 2021 року Директором Миколаївської обласної фітосанітарної лабораторії видано наказ № 46-ОД «Про вивільнення (звільнення) працівників у зв`язку зі скороченням штату працівників».

Попередженням від 03 серпня 2021 року № 14/01-05/136, позивача було повідомлено у письмовій формі про скорочення займаної нею посади та звільнення з 05 жовтня 2021 року та запропоновано переведення на посаду техніка загального відділу з посадовим окладом 4379,00 грн. Згідно акту, 03 серпня 2021 року позивач відмовилась від ознайомлення з даним попередженням та отримала його примірник. Окрім того, дане попередження було вручено позивачу поштовим відправленням 12 серпня 2021 року.

Окрім того, листом директора Миколаївської обласної фітосанітарної лабораторії від 27 вересня 2021 року за вих. № 14/01-05/171, ОСОБА_1 було повторно повідомлено про скорочення займаної нею посади та запропоновано вісім вакантних посад.

04 жовтня 2021 року за вх. №163, ОСОБА_1 подала директору Миколаївської обласної фітосанітарної лабораторії заяву, в якій надала згоду на її переведення на посаду заступника директора - завідувача відділу реєстрації зразків об`єктів регулювання та оформлення документів.

04 жовтня 2021 року за вих. № 14/01-05/181 директором Миколаївської обласної фітосанітарної лабораторії Мартиненко Л. Директору Департаменту фітосанітарної безпеки контрою в сфері насінництва та розсадництва Сідляренко В. було надано на погодження кандидатури двох працівників Миколаївської обласної фітосанітарної лабораторії, які виявили бажання зайняти посаду завідувача відділу реєстрації зразків об`єктів регулювання та оформлення документів - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Листом від 04 жовтня 2021 року за вих. № 13.14-2/6760 директором Департаменту фітосанітраної безпеки, контролю в сфері насінництва, розсадництва та якості зерна - Головним державним фітосанітарним інспектором України Сідляренко В. було розглянуто вищенаведений лист та відповідно до пункту 10 Положення про Миколаївської обласної фітосанітарної лабораторії, затвердженого наказом Держпродспоживслужби від 11 грудня 2019 року №1194, погоджено призначення кандидатури ОСОБА_3 на посаду завідувача відділу реєстрації зразків об`єктів регулювання та оформлення документів (наказом № 24-ОС від 08 жовтня 2021 року останнього було переведено на дану посаду).

06 жовтня 2021 року за вих. №14/11-07/39 профспілковий комітет Миколаївської обласної фітосанітарної лабораторії надав згоду на розірвання трудового договору з позивачем на підстав пункту 1 статті 40 КЗпП України, в зв`язку зі скороченням штату працівників з 06 жовтня 2021 року.

Наказом від 06 жовтня 2021 року № 23-ОС ОСОБА_4 було звільнено в зв`язку з скорочення штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

За вимогами статті 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При ухваленні рішення суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Колегія суддів вважає, що оскаржене судове рішення зазначеним вимогам закону відповідає.

Відповідно до частини 6 статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже, трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин

Згідно пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірванні власником або уповноваженим ним органом у випадку зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Статтею 49-2 КЗпП України встановлено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише за відсутності такої роботи інша наявна робота. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини 2 статті 40, частини 3 статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, в постановах Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 946/6628/19, від 21 квітня 2021 року у справі № 723/822/20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (провадження № 11-431асі18) зроблено висновок, що «за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав відступити від цих висновків».

Статтею 43 КЗпП України визначено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України може бути лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації.

У постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 490/372/21 зазначено: «звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Таким чином, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України та статті 240-1 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом».

За змістом частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

У частині 2 статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Положення наведених вище процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Проте з урахуванням вимог трудового законодавства у справах, в яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач (роботодавець) повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що відповідачем при звільненні з роботи позивача було дотримано порядку вивільнення позивача з роботи, а тому немає підстав для скасування наказу про звільнення позивача та поновлення її на роботі.

З таким висновком апеляційний суд погоджується, оскільки суд дійшов його внаслідок правильного застосування норм матеріального права.

Щодо дотримання відповідачем вимог статті 49-2 КЗпП України.

Як правильно встановлено судом першої інстанції у Миколаївській обласній фітосанітарній лабораторії мали місце зміни в організації виробництва і праці, а саме відбулася зміна структури лабораторії в межах існуючої чисельності штату працівників. Внаслідок чого займана ОСОБА_1 посада завідувача відділу реєстрації зразків об`єктів регулювання та оформлення документів була скорочена.

Предметом цього позову є дотримання процедури звільнення позивача відповідно до вимог частини 2 статті 40, статті 42, 43, 49-2 КЗпП України, а рішення про скорочення штату не є предметом розгляду цієї справи, відповідно під час розгляду цієї справи суди позбавлені процесуальної можливості надавати оцінку законності його винесення.

Чисельність працівників - це списовий склад працівників, і скорочення чисельності працівників передбачає зменшення їх кількості (лист Міністерства праці та соціальної політики України від 07 квітня 2011 року № 114/06/187-11).

Штат працівників - це сукупність посад, установлених штатним розписом підприємства. Тому скорочення штату являє собою зміну штатного розпису за рахунок ліквідації певних посад або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами.

Факторами, якими може бути зумовлена потреба скорочення чисельності або штату працівників є, зокрема: наміри роботодавця матеріально стимулювати працівників для здійснення потрібного обсягу робіт меншою кількістю персоналу через суміщення професій (посад), розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваної роботи, для чого працівникам встановлюються відповідні доплати за рахунок утвореної економії фонду заробітної плати; вдосконалення виробництва за допомогою автоматизації виробничих процесів, упровадження яких зумовлює зменшення кількості працівників певних професій і спеціальностей, потрібних для виконання роботи; перепрофілювання підприємства; зменшення обсягу виробництва продукції; інші несприятливі фактори та кризові явища у соціально-економічному розвитку суспільства.

З огляду на викладене скорочення чисельності працівників і скорочення штату підприємства - поняття не тотожні, оскільки зі скороченням чисельності майже завжди відбувається скорочення штату і зміна чисельності працівників відповідно відображається у штатному розписі. А при скороченні штату чисельність може не тільки не зменшитися, а інколи навіть збільшитися.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 761/25605/17.

Процедура звільнення працівника у разі скорочення має відбуватися на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, відповідно до якого скорочення чисельності або штату працівників - одна з підстав для розірвання трудового договору.

Розірвання трудового договору за зазначеною підставою відбувається в разі реорганізації підприємства (через злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), зміни його власника, ухвалення власником або уповноваженим ним органом рішення про скорочення чисельності або штату у зв`язку з перепрофілюванням, а також з інших причин, які супроводжуються змінами у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією.

При виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 201/6689/19.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що у Миколаївській фітосанітарній лабораторії дійсно мали місце зміни (скорочення) штату працівників, наслідком яких стало скорочення посади, яку займала позивач.

За приписами частини 1 статті 49-2 КЗпП України про наступне звільнення працівників персонально попереджені не пізніше ніж за два місяці до змін. Відлік двомісячного строку починається з наступного дня після попередження конкретної особи про її звільнення (стаття 253 ЦК України «Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок»).

Отже, попередження повинно адресуватися конкретному працівнику, який підлягає скороченню, у попередженні слід зазначити конкретну дату наступного звільнення цього працівника, а ознайомлення з таким попередженням працівник повинен засвідчити підписом із зазначенням дати.

Таким чином, попередження має бути зроблено в такий спосіб, щоб роботодавець міг документально підтвердити факт попередження конкретного працівника про звільнення й дату, коли це попередження було зроблено, - не пізніше ніж за два місяці до звільнення.

На підтвердження виконання таких вимог законодавства відповідач надав суду першої інстанції наказ директора Миколаївської фітосанітарної лабораторії від 03 серпня 2021 року № 14/01-05/136 «Про вивільнення (звільнення) працівників у зв`язку із скороченням штату працівників». На підставі цього наказу позивач була письмово попереджена про скорочення займаної неї посади та майбутнє звільнення з 05 жовтня 2021 року та запропоновану вільну посаду техніка загального відділу. Примірник цього попередження позивач отримала особисто. Остання не заперечує цих обставин.

27 вересня 2021 року ОСОБА_1 письмово запропоновано вісім вакантних посад, ознайомившись з якими вона 04 жовтня 2021 року подала відповідачу заяву про згода на зайняття вакантної посади - заступника директора - завідувача відділу реєстрації зразків об`єктів регулювання та оформлення документів.

Зазначена посада потребувала узгодження керівництвом Департаменту фітосанітарної безпеки, контролю в сфері насінництва, розсадництва та якості зерна (далі - Департаменту) у зв`язку з чим в той же день на погодження зазначеному департаменту було надіслано дві кандидатури - ОСОБА_1 та іншого начальника відділу фітолабораторії, який також виявив бажання зайняти посаду заступника директора. Департамент погодив кандидатуру іншої особи.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач при скороченні посади позивача дотримався вимог статті 49-2 КЗпП України.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач запропонував позивачу при попередженні про скорочення не всі вільні посади, не може бути взято до уваги, оскільки трудове законодавство передбачає обов`язок роботодавця при скороченні посади працівника пропонувати вільні посади протягом двох місяців до дати звільнення, що й було зроблено відповідачем. Позивачу ОСОБА_1 вільна посада пропонувалась при попередженні про скорочення займаної неї посади 03 серпня 2021 року, а потім 27 вересня 2021 року.

Твердження заявника про те, що відповідач діяв недобросовісно, оскільки надіслав лист із запропонованими посадами за місцем реєстрації позивача в районі Миколаївської області, а не за адресою у м. Миколаєві, тим самим залишивши обмаль часу позивачу на надання згоди, не заслуговують на увагу, оскільки, по-перше, є припущенням заявника, а по-друге, не порушили прав позивача, оскільки остання висловила свою згоду на зайняття певної посади, з кількості тих, що були запропоновані.

Також є припущенням заявника твердження в апеляційній скарзі, що погоджувальні документи оформлялись відповідачем «заднім числом» з огляду на те, що заява ОСОБА_1 про згоду на зайняття вільної посади заступника директора - завідувача відділу реєстрації зразків об`єктів регулювання та оформлення документів, надання на погодження двох кандидатур працівників та погодження Департаментом на цю посаду іншої кандидатури відбулося в один день 4 жовтня 2021 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів відмови позивача від запропонованих вакантних посад, не заслуговують на увагу, оскільки матеріалами справи встановлено, що позивач була обізнала про наявність вакантних посад та висловила своє бажання на зайняття вільної посади, про що повідомила відповідача письмовою заявою, письмову відмову від інших запропонованих посад трудове законодавство не вимагає. Якщо особа дала свою письмову згода на конкретну посаду з кількості запропонованих, то вважається, що від інших посад вона вимовилась.

Щодо надання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації щодо розірвання трудового договору з підстав скорочення чисельності працівників (стаття 43 КЗпП України).

ОСОБА_1 є членом первинної профспілкової організації Миколаївської обласної фітосанітартної лабораторії, яка входить до складу Профспілки працівників агропромислового комплексу харчової, переробної та хлібопекарської промисловості.

Статтею 43 КЗпП України передбачено, що у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний термін обґрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником.

Подання роботодавця має розглядатися у присутності працівника, щодо якого воно подано. Розгляд подання за відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. У разі нез`явлення працівника або його представника на засідання розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах терміну, визначеного частиною першою цієї статті. При повторному нез`явленні працівника без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Орган первинної профспілкової організації повідомляє роботодавця про прийняте рішення у письмовій формі у триденний термін після його прийняття. У разі пропуску цього терміну вважається, що профспілковий орган дав згоду на розірвання трудового договору.

За матеріалами справи 06 жовтня 2021 року профспілковий комітет Миколаївської обласної фітосанітарної лабораторії надав згоду на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 .

Між тим, як було встановлено це питання було розглянуто без участі ОСОБА_1 , яка не була повідомлена належним чином про засідання профкомітету з цього питання.

З огляду на зазначене під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції у зв`язку з недотриманням вимог статті 43 КЗпП України щодо права працівника брати участь у засіданні профспілкового комітету особисто чи через свого представника, ухвалою апеляційного суду було запропоновано профспілковому комітету Миколаївської обласної фітосанітарної лабораторії розглянути зазначене питання з дотриманням прав ОСОБА_1 .

На виконання ухвали апеляційного суду, профспілковий комітет Миколаївської обласної фітосанітарної лабораторії надав до апеляційного суду документи, які свідчать про неодноразові запрошення ОСОБА_1 на засідання профспілкового комітету. Між тим остання не з`являлась на засідання та про причини неявки не повідомила, а також не уповноважувала свого представника були присутнім на засіданні профкомітету, у зв`язку з чим 17 березня 2023 року на засіданні профспілковий комітет розглянув питання надання згоди на звільнення ОСОБА_1 та підтвердив своє попереднє рішення - надав згоду на розірвання трудового договору з позивачем на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Доводи представника позивача, що профспілковий комітет не надав суду протоколу засідання профспілкового комітету, а тому таку згоду не можна вважати законною, є безпідставними оскільки вимоги статті 43 КЗпП України не зобов`язують надавати суду саме протокол засідання профспілкового комітету. Крім того, у разі виникнення сумнівів щодо дотримання процедури проведення такого засідання, представник позивача мав право заявити клопотання про витребування цього протоколу судом, якщо йому профспілковим комітетом у наданні такого протоколу було відмовлено.

Аргументи апеляційної скарги про те, що процесу звільнення ОСОБА_1 передувала дискримінація при оплаті праці останньої є безпідставними. За загальним правилом дискримінація в оплаті праці - це відмінність в оплаті праці не пов`язана з відмінностями в ефективності праці, тобто низька оплата праці працівнику у порівнянні з іншим за виконання однієї і тієї ж роботи.

З урахування встановлених обставин та наданих сторонами доказів, колегія суддів робить висновок, що такі обставини не є доведеними, враховуючи, що зменшення розміру премії, на що посилається ОСОБА_1 , не пов`язано з порядком прийняття рішення про її звільнення та процедурою звільнення і не свідчать про дискримінаційні ознаки при звільненні з роботи. До того ж зміни у штатному розписі торкнулися не лише позивача, а і інших працівників, чиї посади були скорочені.

Щодо доводів апеляційної скарги про обов`язковість виведення посади ОСОБА_1 поза штат у зв`язку з відсутністю її посади у штатному розписі на день звільнення, то треба зазначити таке.

Законодавством поняття «позаштатний працівник» не визначено. Як правило, судова практика визначає, що позаштатний працівник - це особа, яка виконує роботу за цивільно-правовим договором або за трудовою угодою, що має ознаки цивільно-правового договору.

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 , яка обіймала скорочену посаду, фактично виявилася поза штатом, оскільки її посади вже немає в оновленому штатному розписі, але трудові відносини з нею продовжуються ще протягом гарантованого трудовим законодавством двухмісячного строку, протягом якого розглядається питання про її працевлаштування. У даному випадку відсутні правові підстави видання наказу про виведення ОСОБА_1 поза штат Миколаївської обласної фітосанітарної лабораторії. Більш того, відсутність такого наказу не може розцінювати як порушення трудових прав ОСОБА_1 при звільненні.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції рівності і змагальності сторін з огляду на те, що суд першої інстанції в порушення приписів статті 83 ЦПК України, приєднав до матеріалів справи письмові докази подані відповідачем поза межами строку для надання відзиву, які не були надіслані позивачу, є помилковими, оскільки питання надання таких доказів вирішувалося судом в судовому засіданні 19 січня 2022 року, де з урахуванням думки саме представника позивача, суд першої інстанції запропонував відповідачу надати відповідні докази, що й було зроблено останнім через канцелярію суду першої інстанції.

З урахування викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про те, що відповідачем при звільненні ОСОБА_1 не допущено порушень визначеної законодавством процедури звільнення працівника за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, які б могли стати підставою для поновлення її на роботі та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

За такого суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів не вбачає підстав для застосування у справі, яка переглядається, правових висновків Верховного Суду, на які в позовній заяві та у відзиві на апеляційну скаргу посилався ОСОБА_1 , зокрема у постановах від 28 квітня 2021 року у справі № 755/14564/18, від 21 лютого 2020 року у справі № 761/25605/17, від 20 жовтня 2021 року у справі № 537/935/19, від 17 червня 2022 року у справі № 357/1330/21, від 15 червня 2021 року у справі № 761/23325/17, оскільки у справі, що переглядається, встановлені інші фактичні обставини справи.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до положень статті 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення залишити без змін.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв її представник - ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий: Л.М. Царюк

Судді: Т.М. Базовкіна

Ж.М. Яворська

Повний текст постанови складено 07 квітня 2023 року.