Постанова

від 05.04.2023 по справі 903/6/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

МЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2023 року Справа № 903/6/21 (903/610/22)

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Тимошенко О.М. , суддя Юрчук М.І.

секретар судового засідання Кравчук О.В.

за участю представників сторін:

АТ "Укрексімбанк" - Мірчук В.В. адвокат (в режимі відеоконференції)

ОСОБА_3. - Андріяш Н.В., адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на рішення Господарського суду Волинської області, ухвалене 17.01.2023, повне рішення складено 23.01.2023, у справі № 903/6/21 (903/610/22)

за позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

до відповідачів:

1) ОСОБА_1

2) ОСОБА_2

про визнання недійсними договорів дарування

в межах справи № 903/6/21

за заявою фізичної особи ОСОБА_1

про неплатоспроможність

В серпні 2022 року Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якій просить суд:

1. Визнати недійсним договір дарування, посвідчений 13.08.2010 приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Четверговою А.Д. та зареєстрований в реєстрі за № 1733.

2. Визнати недійсним договір дарування, посвідчений 13.08.2010 приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Четверговою А.Д. та зареєстрований в реєстрі за № 1730.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оспорювані договори дарування між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладалися з метою унеможливлення звернення стягнення на об`єкти нерухомості (земельну ділянку, житловий будинок) у зв`язку з існуванням на момент їх укладення невиконаного грошового зобов`язання /т. 1 а.с. 1-4/.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 17.01.2023 у справі № 903/6/21 (903/610/22) в позові відмовлено /т.1 а.с. 199-207/.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що укладені в 2010 році (задовго до судової процедури неплатоспроможності фізичної особи, до звернення банком до суду із позовною заявою про стягнення кредитної заборгованості, до звернення стягнення банком кредитної заборгованості на заставне майно, вартість якого покривала надані кредитні кошти) договори дарування, за якими боржниця ОСОБА_3 подарувала своєму синові ОСОБА_2 земельну ділянку та житловий будинок, не є фраудаторними, а тому не підлягають визнанню недійсним на підставі ст. 3, 13 ЦК України.

Позивач Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України", не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Волинської області від 17.01.2023 у справі № 903/6/21 903/610/22) скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задоволити повністю /т. 2 а.с. 1-5/.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає:

- між АТ "Укрексімбанк" та ОСОБА_3 укладено: - кредитний договір № 86707С12 від 14.06.2007 зі змінами та доповненнями, згідно з яким банк надав позичальнику кредит у вигляді невідновлюваної кредитної лінії з лімітом заборгованості 548 000,00 швейцарських франків з кінцевою датою погашення 12 червня 2014 року; - кредитний договір № 86707С51 від 27.12.2007 зі змінами та доповненнями, згідно з яким банк надав позичальнику кредит у вигляді невідновлюваної кредитної лінії з лімітом заборгованості 330 000,00 євро з кінцевою датою погашення 26 грудня 2014 року;

- з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитними договорами № 86707С12 та № 86707С51 майновим поручителем виступило ТОВ "Норд-експорт", з яким було укладено іпотечний договір № 86707Z60, посвідчений 27.12.2007 приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Котенко Л.О.;

- починаючи з 2009 року ОСОБА_1 перестала належним чином виконувати свої зобов`язання за кредитними договорами, у зв`язку із чим сторонами неодноразово вносилися зміни до кредитних договорів в частині графіку погашення кредиту;

- в червні - липні 2010 року ОСОБА_1 знову перестала повертати кредитні кошти та сплачувати проценти у встановлені строки та згідно графіка;

- після укладення оскаржуваних договорів дарування у серпні 2010 року ОСОБА_1 так і не повернула банку кредитні кошти, у зв`язку із чим банк був змушений звертатися до суду за захистом своїх прав шляхом стягнення заборгованості з позичальника;

- 29.12.2010 банк вручив позичальнику вимогу про дострокове повернення кредитних коштів, однак, дана вимога у встановлений строк виконана не була, а тому банк 02.02.2011 звернувся до суду з позовами про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитними договорами;

- за позовами банку до ОСОБА_1 Луцьким міськрайонним судом Волинської області ухвалені судові рішення, які не були виконані через відсутність у ОСОБА_1 майна;

- органи державної виконавчої служби також не змогли виконати рішення судів через відсутність у ОСОБА_1 майна;

- в подальшому при зверненні до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 доводила свою неплатоспроможність саме через недостатність майна для погашення заборгованості перед АТ "Укрексімбанк".

- саме недостатність у ОСОБА_1 майна призвела до невиконання судових рішень про стягнення заборгованості, порушення справи про неплатоспроможність ухвалою Господарського суду Волинської області від 21.01.2021 та визнання її банкрутом та введення процедури погашення боргів постановою від 25.05.2021 у справі № 903/6/21;

- вартість заставного майна була актуальною на дату укладення іпотечного договору - 27.12.2007, а оскаржувані договори дарування укладені в серпні 2010 року, тобто пройшло майже три роки з дати визначення вартості заставного майна. За цей час вартість заставного майна змінилася;

- в межах справи про банкрутство ТОВ "Норт-Експорт" в 2017 році було проведено оцінку майна, яке перебувало в заставі AT "Укрексімбанк". Згідно з висновком експерта вартість майна склала 4 273 000,00 грн.

- незважаючи на девальвацію гривні та інфляційні процеси в економіці України вартість заставного майна стала меншою, ніж була в 2007 році. Тобто протягом 10 років (з 2007 по 2017 рік) стан майна постійно погіршувався, що призвело до зниження його вартості, таким чином на момент укладення договорів дарування вартість іпотечного майна була нижчою за вартість, зазначену в іпотечному договорі.

- суд першої інстанції порівняв вартість заставного майна лише з розміром заборгованості по тілу кредиту. Однак згідно з умовами кредитних договорів за користування кредитними коштами нараховуються відсотки, а за порушення строків погашення кредитних коштів нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, такий підхід є неправильним та не враховує усі складові заборгованості ОСОБА_1 за кредитними договорами;

- наявність майнового поручителя не звільняє позичальника від обов`язку повернути кредитні кошти та сплатити відсотки за їх користування у встановлені договором строки;

- уклавши фіктивні договори дарування, ОСОБА_1 досягла своєї мети - не дати можливості АТ "Укрексімбанк" звернути стягнення на її майно.

- переоформлення права власності на ОСОБА_2 призвело до відсутності в АТ "Укрексімбанк" можливості стягнути заборгованість із ОСОБА_1 за рахунок подарованого майна.

Таким чином, на думку скаржника, оскаржуване рішення є необгрунтованим, прийнятим з порушенням норм процесуального права, неправильним застосування норм матеріального права, неповним дослідження усіх обставин справи.

Апеляційну скаргу подано через суд апеляційної інстанції.

Листом № 903/6/21 (903/610/22)/1094/23 від 17.02.2023 матеріали справи було витребувано з Господарського суду Волинської області.

24.02.2023 до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 903/6/21 (903/610/22).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на рішення Господарського суду Волинської області від 17.01.2023 у справі № 903/6/21 (903/610/22). Розгляд апеляційної скарги призначено на "05" квітня 2023 р. об 10:00 год. /т. 2 а.с. 17-18/.

15.03.2023 на адресу суду від ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі, у разі якщо суд вирішить позовні вимоги АТ "Укрексімбанк", просить застосувати до заявлених позовних вимог строки позовної давності /т. 2 а.с. 23-25/.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 заяву (вх. № 1409/23) представника Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про участь в судовому засіданні 05.04.2023 в режимі відеоконференції задоволено.

В судовому засіданні 05.04.2023 представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, представник ОСОБА_4 надав заперечення проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали оскарження ухвали, суд

ВСТАНОВИВ:

14.06.2007 між AT "Укрексімбанк" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 86707С12 зі змінами та доповненнями, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у вигляді невідновлюваної кредитної лінії з лімітом заборгованості 548 000,00 швейцарських франків з кінцевою датою погашення 12 червня 2014 року. Позичальник зобов`язався щомісячно сплачувати банку проценти за користування кредитом у валюті кредиту /т. 1 а.с. 10-15/.

Сторонами неодноразово укладалися договори про внесення змін до основного кредитного договору, яким сторони узгоджували графік погашення кредиту, вартість кредиту та реальну процентну ставку. Зокрема, договором про внесення змін від 13.08.2010 сторони погодили термін погашення основного боргу у липні 2010 року до 16 серпня 2010 року, а також зобов`язання позичальника сплачувати відсотки за договором та тіло кредиту протягом липня-серпня 2010 року у загальній сумі не менше 70,0 тис. грн. екв, а протягом вересня 2010 - січня 2011 року у загальній сумі не менше 80,0 тис. грн. екв. /т. 1 а.с. 16-32/.

27.12.2007 між AT "Укрексімбанк" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 86707С51 зі змінами та доповненнями, згідно з яким банк надав позичальнику кредит у вигляді невідновлюваної кредитної лінії з лімітом заборгованості 330 000,00 Євро з кінцевою датою погашення 26 грудня 2014 року. Позичальник зобов`язався щомісячно сплачувати банку проценти за користування кредитом у валюті кредиту в розмірі річної процентної ставки /т. 1 а.с. 33-38/.

Сторонами неодноразово укладалися договори про внесення змін до основного кредитного договору, яким сторони узгоджували графік погашення кредиту, вартість кредиту та реальну процентну ставку. Зокрема, договором про внесення змін від 13.08.2010 сторони погодили термін погашення основного боргу у липні 2010 року до 16 серпня 2010 року, а також зобов`язання позичальника сплачувати відсотки за договором та тіло кредиту протягом липня-серпня 2010 року у загальній сумі не менше 70,0 тис.грн.екв, а протягом вересня-2010 року - січня 2011 року у загальній сумі не менше 80,0 тис.грн.екв. / т. 1 а.с. 40-52/.

Відповідно до пунктів 2.8.1 кредитних договорів забезпеченням зобов`язань позичальника за цими договорами є іпотека нерухомого майна.

З метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_3 за кредитними договорами № 86707С12 та № 86707С51 майновим поручителем виступило ТОВ "Норт-експорт", з яким було укладено іпотечний договір № 86707Z60, посвідчений 27.12.2007 приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Котенко Л.О.

Згідно з іпотечним договором іпотекодавець передав нерухоме майно, що належить йому на праві власності, а саме: цех по виробництву м`якої набивної іграшки (приміщення №1-2 та з № 2-1 по 2-21) (літер Л) загальною площею 771,4 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; адміністративний будинок Х-2 площею 257,6 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; адміністративний будинок з допоміжними приміщеннями Ч-2 площею 137,6 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; будівлю офісно-виставкового залу із складськими приміщеннями 1-1 площею 1326,6 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; будівлю офісно-складських приміщень У-1 площею 461,1 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 1,0738 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вартість предмету іпотеки визначена сторонами у розмірі 7 728 500 грн 00 коп. (п. 1.3.6 іпотечного договору № 86707Z60 від 27.12.2007)

13.08.2010 між ОСОБА_3 (дарувальник) та ОСОБА_2 (обдаровуваний) укладено два нотаріально посвідчені договори дарування, відповідно до яких дарувальник безоплатно передала у власність своєму синові, обдаровуваному, а обдаровуваний прийняв як дар:

- житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (договір зареєстровано в реєстрі за № 1730);

- земельну ділянку загальною площею 0,28 га, яка складається з земельної ділянки загальною площею 0,25 га, кадастровий номер 0722883400:01:001:3243 та земельної ділянки загальною площею 0,03 га, кадастровий номер 0722883400:01:001:3244, що знаходяться на території села Липини Луцького району Волинської області (договір зареєстровано в реєстрі за № 1733) /т. 1 а.с. 108, 123/.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 21.01.2021, зокрема, відкрито провадження у справі № 903/6/21 про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника - ОСОБА_1 ; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; керуючим реструктуризацією боргів ОСОБА_1 призначено арбітражного керуючого Самчука Антона Миколайовича.

22.01.2021 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (номер публікації НОМЕР_2 ).

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 02.03.2021 заяву АТ "Укрексімбанк" від 16.02.2021 № 0860300/5548-21 про грошові вимоги до фізичної особи ОСОБА_1 задоволено повністю; визнано вимоги Акціонерного товариства "Укрексімбанк" до ОСОБА_1 у розмірі 166 763 876,96 грн, в тому числі: 26 911 488,69 грн - заборгованість за кредитами, 26 571 249,35 грн - заборгованість за процентами, 113 271 337,92 грн - пені, 5 261,00 грн судових витрат по справам згідно з кредитними договорами, 4 540,00 грн - судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до боржника.

18.08.2022 Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів дарування, згідно з якими ОСОБА_5 безоплатно відчужила своєму синові ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,28 га, яка складається з земельної ділянки 0,25 га, та 0,03 га, котрі знаходились на території села Липини та житловий будинок у АДРЕСА_2 . Договори дарування були посвідчені нотаріально 13.08.2010 приватним нотаріусом Четверговою А.Д. .

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 12.09.2022 позовну заяву АТ "Державний експортно-імпортний банк України" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження в межах справи про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 № 903/6/21.

17.01.2023 Господарським судом Волинської області за наслідками розгляду позовної заяви заяви АТ "Державний експортно-імпортний банк України" постановлено оскаржуване рішення, яким у позові відмовлено /т. 1 а.с.199-207/.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Правовою підставою визнання договорів дарування недійсними АТ "Укрексімбанк" зазначає ст. 3, 13 ЦК України, посилаючись на принцип jura novit curia ("суд знає закони"), а тому вважає, що навіть у разі не зазначення позивачем норм закону, ця обставина не є підставою для відмови у позові.

Згідно з ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна; боржник уклав договір дарування.

В даному випадку банк оскаржує договори дарування, що вчинені більше як за три роки до звернення боржниці до суду із заявою про свою неплатоспроможність. Тому відповідні договори не можуть бути визначені судом як такі, що укладені у "підозрілий" період в розумінні Кодексу України з процедур банкрутства. Однак така обставина не перешкоджає банку звертатися до суду із позовною заявою про визнання договорів, укладених боржницею, недійсними на підставі загальних приписів Цивільного Кодексу України.

Статтею ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 16 ЦК України).

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 Цивільного кодексу України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили. Боржник (дарувальник), проти якого ухвалено вирок про стягнення коштів та відкрито виконавче провадження, та його сини (обдаровувані), які укладають договір дарування, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 Цивільного кодексу України)" (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц).

Отже договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц вказує, що позивач має право звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 Цивільного кодексу України) і послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 Цивільного кодексу України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

За змістом ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі (частина перша статті 718 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття (частина перша статті 722 ЦК України).

У даній справі звернення зацікавленої особи АТ "Укрексімбанк" до суду із позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи, пов`язаних із укладенням боржником договорів дарування.

Недійсність договору, як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.

Як вже зазначалося вище у 2007 році ОСОБА_1 отримала від АТ "Укрексімбанк" кредитні кошти у сумі 548 000 швейцарських франків та 330 000 євро.

З 2009 року між банком та позичальницею укладалися додаткові договори про зміну графіку повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом. Так, боржницею здійснювалося обслуговування кредиту протягом 2007 - липня 2010 року, що відображено в наданих банком довідках по рахунку.

Одночасно кредитні зобов`язання ОСОБА_1 були забезпечені іпотекою.

У 2011 році банк звернувся з позовами до Луцького міськрайонного суду Волинської області та Господарського суду Волинської області про стягнення кредитної заборгованості та звернення стягнення на заставне майно відповідно.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 04.07.2011 у справі № 5004/806/11 постановлено: стягнення заборгованості в сумі 582 162, 02 швейцарських франків та 388 322, 20 євро звернути на майно ТОВ "Норт-експорт" (м. Луцьк, вул. Лазо, 5, код ЄДРПОУ 30659300) згідно іпотечного договору № 86707Z60 від 27.12.2007, а саме: а) цех по виробництву м`якої набивної іграшки (приміщення № 1-2 та з № 2-1 по 2-21) /літер Л/ загальною площею 771,4 м2, що знаходиться за адресою: м. Луцьк. вул. Лазо, 5; б) адміністративний будинок Х-2 площею 257,6 м2, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Лазо, 5; в) адміністративний будинок з допоміжними приміщеннями 4-2 площею 137,6 м2, що знаходиться за адресою: м. Луцьк. вул. Лазо, 5; г) будівлю офісно-виставкового залу із складськими приміщеннями Т-1 площею 1326,6 м2, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Лазо, 5; д) будівлю офісно-складських приміщень У-1 площею 461,1 м2, що знаходиться за адресою: м. Луцьк. вул. Лазо, 5; є) земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 1,0738 га, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Лазо, 5 і належить на праві приватної власності ТРВ "Норт-експорт".

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.09.2012 рішення Господарського суду Волинської області від 04.07.2011 у справі № 5004/806/11 змінено, виклавши пункти 2 та 3 його резолютивної частини в наступній редакції:

"У рахунок погашення заборгованості ТОВ "Норт-Експорт" (м. Луцьк, вул. Лазо, 5, код ЄДРПОУ 30659300) перед ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м. Луцьку (м. Луцьк, вул. Б. Хмельницького, 5, код ЄДРПОУ 26196437) за кредитним договором № 86707С12 від 14.06.2007 в сумі 582 162,02 швейцарських франків, що складається з 501 711,94 швейцарських франків основного боргу; 48 589,56 швейцарських франків відсотків за користування кредитом; 31 860,52 швейцарських франків пені та за кредитним договором № 86707С51 від 27.12.2007 року в сумі 388 322,20 євро, що складається з 328 785,00 євро основного боргу; 382 5349 євро відсотків за користування кредитом; 21 283,71 євро пені, звернути стягнення на предмети іпотеки згідно іпотечного договору № 86707Z60 від 27.12.2007, що належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Норт-Експорт" та знаходиться в м. Луцьк, вул. Лазо, 5, шляхом продажу на прилюдних торгах наступного майна:

а) цех по виробництву м`якої набивної іграшки (приміщення № 1-2 та з № 2-1 по 2-21) /літер Л/ загальною площею 771,4 м2, з початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації - 2 394 000,00 гривень.

б) адміністративний будинок Х-2 площею 257,6 м2, з початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації - 1 876 000,00 гривень.

в) адміністративний будинок з допоміжними приміщеннями Ч-2 площею 137,6 м2, з початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації - 1 108 000,00 грн.

г) будівлю офісно-виставкового залу із складськими приміщеннями Т-1, площею 1326,6 м2, з початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації - 3 914 000,00 грн.

д) будівлю офісно-складських приміщень V-1 площею 461,1 м2, з початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації - 1 471 000,00 гривень.

е) земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 1,0738 га, з початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації - 1 570 000,00 гривень".

Рішенням Господарського суду Волинської області від 01.08.2013 у справі № 903/588/13 постановлено в рахунок погашення заборгованості перед Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у місті Луцьку (43025, м. Луцьк, вул. Б. Хмельницького, 5, код ЄДРПОУ 26196437) за кредитним договором № 86707С12 від 14.06.2007 в сумі 211 678,07 швейцарських франків (1 822 548,18 грн, згідно офіційного курсу НБУ станом на 01.08.2013), що складається з відсотків за користування кредитом - 106 507,20 швейцарських франків, пені по простроченому основному боргу - 84 538,46 швейцарських франків, пені по відсотках - 20 632,41 швейцарських франків та за кредитним договором № 86707С51 від 27.12.2007 в сумі 155 482,76 євро (1 649 672,08 грн згідно офіційного курсу НБУ станом на 01.08.2013), що складається з відсотків за користування кредитом - 83 840,25 євро, пені по простроченому основному боргу - 55 400,27 євро, пені по відсотках - 16 242,24 євро, звернути стягнення на предмет іпотеки згідно іпотечного договору № 86707Z60 від 27.12.2007, що належить на праві приватної власності товариству з обмеженою відповідальністю "Норт-Експорт" (43008, м. Луцьк, вул. Лазо, 5, код ЄДРПОУ 30659300) та знаходиться в м. Луцьк, вул. Лазо, 5, шляхом продажу на прилюдних торгах наступного майна:

- цех по виробництву м`якої набивної іграшки (приміщення № 1-2 та з № 2-1 по 2-21) /літер Л/ загальною площею 771,4 м2, з початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації - 2 394 000 грн;

- адміністративний будинок Х-2 площею 257,6 м2, з початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації - 1 876 000 грн;

- адміністративний будинок з допоміжними приміщеннями Ч- 2 площею 137,6 м2, з початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації - 1 108 000 грн;

- будівля офісно-виставкового залу із складськими приміщеннями Т-1 площею 1326,6 м2, з початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації - 3 914 000 грн;

- будівля офісно-складських приміщень V-1 площею 461,1 м2, з початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації - 1 471 000 грн;

- земельна ділянка несільськогосподарського призначення площею 1,0738 га, з початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації - 1 570 000 грн.

Луцьким міськрайонним судом Волинської області ухвалені судові рішення, якими з ОСОБА_6 стягнуто на користь AT "Укрексімбанк" заборгованість за кредитними договорами, а саме:

1) від 09.12.2011 у справі № 2-8170/11 - за кредитним договором № 8670702 від 14.06.2007 заборгованість в розмірі 5 136 963,07 грн та за кредитним договором № 86707С51 від 27.12.2007 заборгованість в розмірі 433 007,44 грн, а всього 9 477 970,51 грн та 1 700,00 грн судового збору, 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення, видано виконавчий лист;

2) від 19.08.2013 у справі № 161/9015/13-ц - за кредитним договором № 86707012 від 14.06.2007 заборгованість в розмірі 197 259,90 швейцарських франків, що в гривневому еквіваленті становить 1 627 461,84 грн та за кредитним договором № 86707051 від 27.12.2007 заборгованість в розмірі 145 218,98 евро, що в гривневому еквіваленті становить 1 495 955,61 грн, а всього 3 123 314,45 грн та 3 441 грн судового збору, видано виконавчий лист;

3) від 07.11.2013 у справі № 161/17876/13-ц - за кредитним договором № 86707012 від 14.06.2007 заборгованість в розмірі 27 722,95 швейцарських франків, що в гривневому еквіваленті становить 305 000,45 грн, та за кредитним договором № 86707051 від 27.12.2007 заборгованість в розмірі 19 992,84 евро, що в гривневому еквіваленті становить 251 908,62 грн, видано виконавчий лист.

Отже з 2011 року судами постановлені рішення про стягнення заборгованості як з боржниці ОСОБА_3 , так і з майнового поручителя ТОВ "Норт-експорт" про звернення стягнення на заставне майно.

Оспорювані договори дарування укладені 13.08.2010. При цьому на момент їх укладення Банк з вимогою про дострокове повернення кредиту до позичальника не звертався (пред`явлена така вимога 29.12.2010), до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 за кредитними договорами не звертався. А тому боржник (дарувальник) та її син (обдаровуваний), які 13.08.2010 уклали договори дарування, діяли добросовісно та не зловживали інтересами кредитора.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що саме у цей період ОСОБА_3 почала здійснювати прострочення платежів щодо обслуговування кредитних договорів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що укладення договорів дарування земельної ділянки та житлового будинку за адресою: Волинська обл., Луцький р-н, с.Липини, не стали причиною неплатоспроможності ОСОБА_1 , оскільки відчуження нерухомого майна у 2010 році не призвело до відсутності у ОСОБА_1 будь-якої можливості відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

Так судом встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_7 за кредитними договорами № 86707С12 та № 86707С51 майновим поручителем виступило ТОВ "Норт-експорт", з яким було укладено іпотечний договір № 86707Z60, посвідчений 27.12.2007 приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Котенко Л.О., відповідно до якого іпотекодавець передав нерухоме майно, що належить йому на праві власності, а саме: цех по виробництву м`якої набивної іграшки ( приміщення №1-2 та з №2-1 по 2-21) (літер Л) загальною площею 771,4 м2, адміністративний будинок Х-2 площею 257,6 м2, адміністративний будинок з допоміжними приміщеннями 4-2 площею 137,6 м2, будівлю офісно-виставкового залу із складськими приміщеннями 1-1 площею 1326,6 м2, будівлю офісно-складських приміщень У-1 площею 461,1 м2, земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 1,0738 га.

Вищезазначені обставини підтверджуються пунктами 2.8.1 кредитних договорів, а також встановлені Господарським судом Волинської області під час розгляду справи № 903/481/16 про банкрутство ТОВ "Норт-Експорт" (ухвала суду від 12.09.2016).

Майно ТОВ "Норт-Експорт", яким забезпечено виконання зобов`язань боржниці перед банком, реалізовано в процедурі банкрутства ТОВ "Норт-Експорт" у 2017 році, а кошти, отримані від реалізації такого майна, спрямовані ліквідатором в погашення заборгованості перед кредитором ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", про що зазначено в ухвалі Господарського суду Волинської області у справі № 903/481/16 від 19.07.2017.

Колегія суддів зазначає, що визначена сторонами у пункті 1.3.6 іпотечного договору № 86707Z60 від 27.12.2007 вартість предмету іпотеки становила 7 728 500,00 грн (відповідно до офіційного курсу гривні до швейцарського франка та євро у відповідний період), що суттєво перевищувало суму наданих банком кредитних коштів у 2007 році, а також покривало розмір тіла кредиту за обома кредитним договорами станом на кінець 2010 року (період укладання договорів дарування). За розрахунком відповідача станом на 2007 рік вартість забезпечуваного майна на 167,33% перевищувала вартість наданих кредитів (7 728 500,00 грн х 100%) / 4 618 500,00 грн (сума кредитів у гривні на момент їх отримання).

Станом на 13.08.2010 за розрахунком відповідача сума заборгованості за кредитами у гривнему еквіваленті становила 7065228,84 грн, що становило 700 130,00 Євро.

Колегія суддів погоджується з поясненнями відповідача-1 про те, що, взявши до уваги валюту євро, оскільки курс євро до гривні перевищував курс швейцарського франка до гривні, станом на 27.12.2007 вартість предмета іпотеки становила 1 062 922,66 Євро (7 728 500,00 грн / 7,27099 грн за 1 євро, офіційний курс гривні до євро станом на 27.12.2007), станом на 13.08.2010 вартість предмета іпотеки становила 765 856,96 Євро (7 728 500,00 грн / 10,09131 грн за 1 євро, офіційний курс гривні до євро станом на 13.08.2010).

Отже станом на 13.08.2010 вартість заставного майна 765 856,96 Євро перевищувала заборгованість за кредитами 700 130,00 Євро.

Колегія суддів критично оцінює посилання апелянта на те, що протягом 10 років (з 2007 по 2017) стан іпотечного майна постійно погіршувався, що призвело до зниження його вартості, та те, що на момент укладення договорів дарування вартість іпотечного майна була нижчою за вартість, зазначену в іпотечному договорі, оскільки такі твердження не підтверджуються жодними доказами.

Враховуючи вищевикладене, твердження скржника про те, що спірні договори дарування є фраудаторними, вчинені на шкоду кредитору, а ОСОБА_1 , укладаючи зазначені договори, зловживала своїм правом на дарування синові земельної ділянки та житлового будинку, колегія суддів вважає безпідставними.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що син боржниці - ОСОБА_2 зареєстрований та проживає у подарованому будинку в АДРЕСА_2 /т. 1 а.с. 113-115/.

Натомість ОСОБА_1 згідно з поданими до суду деклараціями про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за останні три роки, що передують зверненню до суду із відповідною заявою, фактично проживає за іншою адресою: АДРЕСА_2 .

Зазначені обставини спростовують доводи апелянта про те, що укладення оспорюваних договорів дарування не мали на меті настання реальних наслідків.

Крім того AT "Укрексімбанк" як спеціальна фінансова установа, яка має ліцензію на здійснення кредитних операцій, надаючи кредитні кошти фізичній особі у відповідному розмірі та валюті у 2007 році, так як і сама фізична особа, беруть на себе ризики щодо економічної ситуації, можливих суттєвих коливань курсу тощо.

Тому не кожен договір, що укладений позичальником щодо своїх активів після отримання кредиту, є фраудаторним.

В даному випадку, банк в забезпечення повернення наданих кредитних коштів був іпотекодержателем нерухомого майна, вартість якого перевищувала тіло кредитів.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що на момент укладення з банком кредитних договорів та отримання кредитних коштів, позичальниця вже володіла земельною ділянкою та будинком, що були в подальшому подаровані на підставі оскаржуваних договорів синові, що вбачається з анкети індивідуального позичальника - ОСОБА_3 від 06.12.2007, яка заповнювалася при отриманні кредитних коштів (п. 29 анкети, яка долучена до відзиву на позов) /т. 1 а.с. 150-155/.

При цьому відповідні активи позичальниці в забезпечення кредитних зобов`язань перед банком останнім не бралися.

Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що договори дарування, укладені в 2010 році (задовго до судової процедури неплатоспроможності фізичної особи, до звернення банком до суду із позовною заявою про стягнення кредитної заборгованості, до звернення стягнення банком кредитної заборгованості на заставне майно, вартість якого покривала надані кредитні кошти), в результаті яких боржниця подарувала своєму синові земельну ділянку та житловий будинок, який і є місцем його проживання, не є фраудаторними, а тому не підлягають визнанню недійсними на підставі ст. 3, 13 ЦК України.

Щодо заяви відповідача-1 про застосування до позовних вимог позовної давності.

Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2018 по справі № 910/18560/16 (12-143гс18) зазначає, що позовна давність може застосовуватися виключно, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими та доведеними: "Однак застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог".

Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що строки позовної давності не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого він звернувся до суду при укладенні у 2010 році ОСОБА_3 оспорюваних договорів дарування не порушені.

Відповідно до ст. 74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до п. 1 част. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний господарський суд вважає, що скаржник не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень. Рішення Господарського суду Волинської області від 17.01.2023 у справі № 903/6/21 (903/610/22) ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

На підставі ст. 129 ГПК України судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Волинської області від 17.01.2023 у справі № 903/6/21 (903/610/22) - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу № 903/6/21 (903/610/22) повернути Господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "07" квітня 2023 р.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Юрчук М.І.