Постанова
від 04.04.2023 по справі 922/3120/19
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2023 року м. Харків Справа № 922/3120/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Слободін М.М.

за участю секретаря судового засідання - Яковенко В.С.

та за участю представників сторін:

від прокуратури - Горгуль Н.В. (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду);

від відповідача 1 - не з`явився;

від відповідача 2 - Винник А.В. (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду);

від відповідача 3 - Винник А.В. (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду);

розглянувши апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх. № 853 Х)

на рішення Господарського суду Харківської області від 12.07.2022 (повний текст складено 18.07.2022), ухвалене у складі судді Суслової В.В.

у справі № 922/3120/19

за позовом Керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області (з 15.03.2021 керівника Красноградської окружної прокуратури);

до 1. Головного управління Держгеокадастру у Харківській області;

2. Фізичної особи - підприємця Томко Андрія Івановича;

3. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія»;

про визнання недійсними договорів, скасування реєстрації та повернення ділянок

ВСТАНОВИВ:

25.09.2019 керівник Первомайської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Фізичної особи-підприємця Томко Андрія Івановича, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія», у якому просив суд :

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Харківській області «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду» від 30.04.2015 № 1059-СГ;

- визнати недійсним, укладений 07.05.2015 між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та Томком Андрієм Івановичем договір оренди землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, площею 25,0680 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, скасувавши державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 9738080 від 19.05 2015;

- визнати недійсним, укладений 01.06.2018 між Фізичною особою- підприємцем Томко Андрій Іванович та СТОВ «Мрія», договір суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 25,0680 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, скасувавши державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 27162273 від 17.07.2018;

- зобов`язати Фізичну особу-підприємця Томка Андрія Івановича повернути, а Головне управління Держгеокадастру у Харківській області прийняти земельну ділянку загальною площею 25,0680 га, що знаходиться за адресою: Кирилівська сільська рада Красноградського району Харківської області, кадастровий номер 6323381000:04:000:0097 вартістю 713 718,88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у порушення вимог чинного законодавства землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства передані в оренду Томко Андрію Івановичу, який таку діяльність не здійснював, неодноразово передавав земельну ділянку у суборенду, тому спірні наказ та договори суперечать вимогам законодавства, що є підставою для їх скасування та визнання недійсними відповідно.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.03.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2021, в позові відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що вимоги прокурора є обґрунтованими, але він звернувся з пропуском строку позовної давності на застосуванні якого наполягали відповідачі 2 та 3.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.11.2021 у справі № 922/3120/19 касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задоволено частково. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2021 та рішення Господарського суду Харківської області від 01.03.2021 у справі № 922/3120/19 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова мотивована тим, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суд має встановити, коли прокурор довідався чи міг довідатися про порушення інтересів держави. Вказаний висновок Велика Палата Верховного Суду конкретизувала у пункті 48 постанови від 17.10.2018 у справі № 362/44/17. Проте суди у справі, яка розглядається, обмежившись посиланням на те, що прокурором пропущений строк позовної давності для звернення до суду з відповідним позовом за відсутності поважних причин, а також те, що прокурор відповідно до положень Закону України «Про прокуратуру» мав достатні правові підстави та можливість з`ясувати всі обставини щодо порушення відповідачами вимог земельного законодавства і звернутися з відповідним позовом в межах строку позовної давності, наведених висновків Великої Палати Верховного Суду не врахували, не надали відповідної правової оцінки наведеним у цій заяві обставинам та наданим на їх підтвердження доказам, а також не навели обґрунтування, за якими такі доводи і докази не беруть до уваги.

Судом також зазначено, що з огляду на положення ч. 3-4 статті 267 ЦК України у спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов`язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи заявити про застосування до цих вимог позовної давності.

Наголошено, що під час нового розгляду справи суду належить дослідити доводи прокурора про поважність причин пропуску строку позовної давності, посилання відповідачів 2 та 3 та заперечення прокурора щодо доводів їх заяв про застосування наслідків спливу строку позовної давності, дослідити докази, якими підтверджується та обставина, що прокурор у відповідну дату довідався або міг довідатися про порушення права або про особу, яка його порушила, дати їм належну правову оцінку та навести їх у своєму судовому рішенні.

За наслідками нового розгляду, рішенням Господарського суду Харківської області від 12.07.2022 2021 у справі № 922/3120/19 в задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Мотивуючи зазначене рішення судом зазначено, що прокурором не наведено будь-якого фактичного та правового обґрунтування пропуску строку позовної давності та необхідності захисту порушеного права в зв`язку з таким пропуском. Не надано будь-яких доказів в підтвердження поважності причин пропуску позовної давності. За таких обставин, суд не вважає поважними причини пропуску прокурором строку позовної давності, у зв`язку з чим відмовляє в задоволенні відповідного клопотання щодо його поновлення.

Приймаючи до уваги сплив строку позовної давності, про який заявлено відповідачами у справі, суд дійшов до висновку про відмову в задоволення позову прокурора в частині визнання незаконним та скасування наказу та в частині визнання недійсним договору оренди землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства.

За відсутності підстав для скасування наказу від 30.04.2015 №1059-СГ та договору оренди від 07.05.2015, укладеного на підставі цього наказу, судом також відмовлено у задоволенні похідних вимог прокурора про визнання недійсним договору суборенди та повернення земельної ділянки.

Не погодившись з рішенням, ухваленим Господарським судом першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся заступник керівника Харківської обласної прокуратури, який просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 12.07.2022 та ухвалити нове, яким позовні вимоги прокурора задовольнити повністю.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2022 у справі № 922/3120/19 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Шутенко І.А., суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.08.2022 апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх. № 853 Х) залишено без руху. Встановлено апелянту строк впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме:

- надати до Східного апеляційного господарського суду повноваження заступника керівника Харківської обласної прокуратури;

- надати до Східного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у розмірі 24703, 17 грн.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.09.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою керівника Харківської обласної прокуратури (вх. № 853 Х) на рішення Господарського суду Харківської області 12.07.2022 у справі № 922/3120/19. Витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи № 922/3120/19.

14.09.2022 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу керівника Харківської обласної прокуратури залишили без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області 12.07.2022 у справі № 922/3120/19 залишити без змін.

26.09.2022 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи № 922/3120/19.

13.10.2022 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Фізичної особи - підприємця Томко Андрія Івановича надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу керівника Харківської обласної прокуратури залишили без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області 12.07.2022 у справі № 922/3120/19 залишити без змін.

13.10.2022 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу керівника Харківської обласної прокуратури залишили без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області 12.07.2022 у справі № 922/3120/19 залишити без змін.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2023 апеляційну скаргу керівника Харківської обласної прокуратури (вх. № 853 Х) на рішення Господарського суду Харківської області 12.07.2022 у справі № 922/3120/19 призначено до розгляду на 28.03.2023 о 12:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 132.

03.03.2023 засобами підсистеми «Електронний суд» до Східного апеляційного господарського суду від представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія», адвоката Винник А.В., надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

03.03.2023 засобами підсистеми «Електронний суд» на адресу Східного апеляційного господарського суду від представника Фізичної особи - підприємця Томко А.І., адвоката Винник А.В., надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 задоволено клопотання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Ухвалено судове засідання у справі № 922/3120/19, призначене на 28.03.2023 о 12:30 год., провести за участю представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія» Винник А.В., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення «EаsyCon», з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 задоволено клопотання Фізичної особи - підприємця Томко Андрія Івановича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Ухвалено судове засідання у справі № 922/3120/19, призначене на 28.03.2023 о 12:30 год., провести за участю представника Фізичної особи - підприємця Томко А.І. Винник А.В., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення «EаsyCon», з використанням власних технічних засобів.

22.03.2023 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надійшли додаткові пояснення, в яких останній просив врахувати висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19; провести судове засідання у справі за відсутності представника Головного управління.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду апеляційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх. № 853 Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 12.07.2022 у справі № 922/3120/19 до 04.04.2023 о 12:15 год. Судове засідання у справі № 922/3120/19 призначене на 04.04.2023 о 12:15 год., ухвалено провести за участю представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія», представника Фізичної особи - підприємця Томко А.І. адвоката Винник А.В., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення «EаsyCon», з використанням власних технічних засобів.

28.03.2023 до Східного апеляційного господарського суду від прокурора Харківської обласної прокуратури надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.03.2023 задоволено заяву Харківської обласної прокуратури. Ухвалено судове засідання у справі № 922/3120/19, призначене на 04.04.2023 о 12:15 год., провести за участю прокурора Харківської обласної прокуратури Горгуль Н.В., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення «EаsyCon», з використанням власних технічних засобів.

31.03.2023 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника Головного управління, з урахуванням правової позиції викладеної у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях.

Присутня у судовому засіданні прокурор подану апеляційну скаргу підтримала, просила задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 12.07.2022 та ухвалити нове, яким позовні вимоги прокурора задовольнити повністю, з підстав викладених у апеляційній скарзі.

Присутня у судовому засіданні представник відповідача 2 проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, з підстав викладених у відзиву на апеляційну скаргу.

Присутня у судовому засіданні представник відповідача 3 проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, з підстав викладених у відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідач 1 у судове засідання не з`явився, явку свого повноважного представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав заяву про розгляд справи за відсутності представника Головного управління, з урахуванням правової позиції викладеної у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях.

Відповідно до ч. 12 статті 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача 1, у зв`язку з чим переходить до її розгляду по суті.

У відповідності до статті 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено судом, 18.11.2013 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держземагенства у Харківській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 25,068га для ведення фермерського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області для подальшої передачі в оренду.

Відповідно до заяви, в якості додатків до неї заявником додані наступні документи: викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; інформацію про віднесення земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення державної власності (довідка по формі 6-зем станом на 01.01.2013); копію паспорту громадянина України; копію ідентифікаційного коду; копію диплома про освіту; обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області № ХА/6323381000:04:000/00000528 від 22.11.2013 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 25,0680 га, розташованої за межами населеного пункту с. Червоне Красноградського району Харківської області.

Наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області № 1059-СГ від 30.04.2015 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в користування на умовах оренди ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства із земель державної власності (землі сільськогосподарського призначення) за межами населеного пункту с. Червоне Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області; передано Томку Андрію Івановичу в оренду земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (рілля), кадастровий номер 6323381000:04:000:0097, загальною площею 25,0680 га, розташовану за межами населених пунктів Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, для ведення фермерського господарства, строком на 49 років.

На виконання зазначених наказів, між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 , 07.05.2015 укладено договір оренди землі, згідно з яким в оренду передається земельна ділянка (кадастровий номер 6323381000:04:000:0097, загальною площею 25,0680га, із земель сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (рілля) (п. 2 договору).

Договір укладено строком на 49 (сорок дев`ять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8 договору).

Відповідно до п. 14 вищевказаного договору, земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства.

Договір зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 9738080 від 19.05.2015.

Як свідчить Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 174682809, - 01.07.2015 між ОСОБА_1 та СТОВ «Мрія» укладено договір суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 6323381000:04:000:0097 площею 25,0680 га, яка знаходиться за межами населених пунктів Кирилівської сільської ради на території Красноградського району Харківської області. 13.07.2015 зареєстровано право СТОВ «Мрія» суборенди земельної ділянки.

На підставі угоди про дострокове розірвання договору суборенди землі, 11.12.2017 зареєстровано припинення речового права суборенди СТОВ «Мрія».

01.06.2018 між фізичною особою-підприємцем Томко Андрієм Івановичем та СТОВ «Мрія» укладено договір суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 6323381000:04:000:0097 площею 25,0680 га, яка знаходиться на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області.

17.07.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо зазначеної земельної ділянки внесено запис № 27162273 про право суборенди СТОВ «Мрія» на підставі договору суборенди землі від 01.06.2018, строком до 07.05.2064, укладеного між ФОП Томко Андрієм Івановичем та СТОВ «Мрія».

Договір суборенди в матеріалах справи відсутній.

Керівник Первомайської місцевої прокуратури звернувся до Красноградського районного суду Харківської області з позовом до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Харківській області, ОСОБА_1 , СТОВ «Мрія», третя особа - Красноградська районна державна адміністрація Харківської області, в якому просив суд: визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Харківській області «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду» від 30.04.2015 № 1059-СГ; визнати недійсним, укладений 07.05.2015 між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 договір оренди землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 6323381000:04:000:0097 площею 25,0680 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, скасувавши державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 21459081 від 20.05.2015; визнати недійсним, укладений 01.07.2015 між ОСОБА_1 та СТОВ «Мрія», договір суборенди вищевказаної земельної ділянки, скасувавши державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 22803893 від 13.07.2015; зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, кадастровий номер 6323381000:04:000:0097 площею 25,0680 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, вартістю 713718,88 грн.

В процесі розгляду вказаного позову Красноградським районним судом Харківської області, 07.12.2017 здійснено державну реєстрацію Фізичної - особи підприємця Томко Андрія Івановича. Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності ОСОБА_1 є 01.11 - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 01.13 - вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 01.19-вирощування інших однорічних і дворічних культур; 01.61 допоміжна діяльність у рослинництві; 01.63 післяурожайна діяльність; 68.20 надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 03.12.2018 провадження у справі № 626/1048/17 закрито з тих підстав, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спір у даній справі підвідомчий господарським судам.

Зазначена ухвала Красноградського районного суду Харківської області від 03.12.2018 у справі № 626/1048/17 сторонами не оскаржувалась та набрала законної сили.

В той же час, звернувшись з позовом до Господарського суду Харківської області, прокурором в обґрунтування позову було зазначено, що під час вивчення прокуратурою матеріалів, на підставі яких ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку, встановлено ряд істотних порушень, які на думку прокурора, зумовлюють необхідність визнання незаконним вказаного наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області та недійсними договорів оренди та суборенди, а саме: звертаючись до Головного управління Держземагенства у Харківській області із заявою про отримання земельної ділянки, ОСОБА_1 мав на меті не створення фермерського господарства, а розширення земельного банку вже існуючого СТОВ «Мрія» без проведення земельних торгів, що суперечить вимогам земельного законодавства.

Прокурор вважає, що наказ Головного управління Держземагентства у Харківській області № 1059-СГ від 30.04.2015 про надання в оренду спірної земельної ділянки ОСОБА_1 суперечить вимогам статей 7, 8, 12 Закону України «Про фермерське господарство», виданий з порушенням статті 123, ч. 2 статті 124 ЗК України та підлягає визнанню судом незаконним та скасуванню, а Договір оренди від 07.05.2015, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 , а також Договір суборенди від 01.06.2018, укладений між ФОП Томко Андрієм Івановичем та СТОВ «Мрія» підлягають визнанню недійсними.

В обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором зазначено, що незаконна передача в довгострокову оренду землі ослаблює основи держави, що потребує прокурорського реагування у межах наданої Конституцією України компетенції. На думку прокурора, порушення інтересів держави полягає в недотриманні ГУ Держземагенства у Харківській області та іншими відповідачами вимог спеціального законодавства, що призвело до незаконної передачі у користування ОСОБА_1 , а згодом в суборенду СТОВ «Мрія» земельної ділянки без проведення земельних торгів (аукціону), чим підривається авторитет держави в особі органів виконавчої влади, які уповноважені на виконання функцій держави та реалізації державної політики на конкретній території.

Як вже було зазначено, рішенням Господарського суду Харківської області від 12.07.2022 2021 у справі № 922/3120/19 в задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

При перегляді рішення місцевого господарського суду із врахуванням меж апеляційного перегляду згідно положень статті 269 ГПК України, колегія суддів виходить з наступного.

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в особі керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області, колегія суддів зазначає про таке.

Згідно з ч. 3, 4 статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін, як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф. В. проти Франції» (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, п. 27).

Водночас, ЄСПЛ звертав увагу також на категорії справ, у яких підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, п. 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської асамблеї ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не стосуються сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечення обмеження повноважень і функцій прокурорів сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, водночас для виконання будь-яких інших функцій має бути засновано окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Зважаючи на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 статті 129 Конституції України).

За приписами ч. 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, за якою прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Згідно рішення Конституційного Суду України №3-рн/99 від 08.04.1999, під поняттям «орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник, у кожному конкретному випадку, самостійно визначає, з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У Рішенні «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, Європейський Суд з прав людини наголошує, що правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес». Позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний interalia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини.

Також, Європейський Суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів, завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб, національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справах «Хендісайд проти Сполученого Королівства» від 07.12.1976, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.01.1986).

У рішенні Конституційного Суду України № 4-р(ІІ)/2019 у справі № 3-234-2018, зокрема зазначено, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, в т.ч. представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що встановлені законом, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування. Наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Таким чином, виключно на прокурора покладено функцію представництва інтересів держави як одного з дієвих механізмів захисту від порушення її інтересів.

Для представництва у суді інтересів держави, прокурор, за законом, має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й відокремити ті ознаки, за якими його можна вважати винятком, повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що впиняються у відносинах між ними або з державою.

Процесуальні та матеріальні норми, які регламентують порядок здійснення прокурором представництва у суді, чітко й однозначно визначають наслідки, які настають і можуть бути застосовані у разі, якщо звернення прокурора відбулося із порушенням установленого законом порядку.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 05.02.2019 у справі № 910/7813/18.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що даний позов подано прокурором в інтересах держави, а позовні вимоги ґрунтуються на недотриманням ГУ Держземагенства у Харківській області та іншими відповідачами вимог спеціального законодавства, що призвело до незаконної передачі у користування Томку Андрію Івановича, а згодом в суборенду СТОВ «Мрія» земельної ділянки без проведення земельних торгів (аукціону).

Звернення прокурора з даним позовом, спрямоване на припинення незаконної діяльності органу виконавчої влади та зміцнення авторитету держави, а також відновлення законності при вирішенні суспільно значимого питання з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників, оскільки прийняття незаконних рішень органами виконавчої влади порушує рівновагу у соціально-економічних відносинах та негативно впливає на зміцнення їх авторитету у суспільстві.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів констатує наявність у прокурора достатніх правових підстав для звернення до суду з позовом про захист інтересів держави.

Щодо вимоги про визнання незаконним та скасування наказу від 30.04.2015 № 1059-СГ, колегія суддів зазначає про таке.

09.01.2023 в Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднена постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19. У зазначеній постанові суд касаційної інстанції, розглядаючи спір у подібних правовідносинах, вказав, що: «Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що в разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (п. 6.21, 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 5023/10655/11 від 20.11.2018, п. 4.19, 4.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 915/478/18).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що і в судовому процесі, зокрема в цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (п. 35 постанови ВП від 27.02.2019, справа № 761/3884/18). Такий же висновок справедливий щодо господарського процесу.

Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.

Водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі.

У цій справі прокурор пред`явив, зокрема, вимогу про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагентства у Харківській області, відповідачем визначив ГУ Держгеокадастру у Харківській області. Отже, в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області).

Зазначене не відповідає ч. 1 статті 45 ГПК України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.

Подібних висновків, але щодо участі органів державної влади в адміністративному процесі Велика Палата Верховного Суду дійшла в постанові від 13.11.2019 у справі № 826/3115/17.

Разом з тим, позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного наказу без заявлення вимоги про визнання його незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані (п. 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19. Подібні за змістом висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, також у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18)».

Як свідчать матеріали справи № 922/3120/19, судове рішення яке наразі переглядається апеляційним судом, прокурор пред`явив, зокрема, вимогу про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагентства у Харківській області «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду» від 30.04.2015 № 1059-СГ щодо надання Томку Андрію Івановичу в оренду земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (рілля), для ведення фермерського господарства, строком на 49 років.

Отже, в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі Головного управління Держземагентства у Харківській області.

Зазначене не відповідає положенням ч. 1 статті 45 ГПК України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.

За таких підстав, ураховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у п. 7.1- 7.9 постанови від 15.12.2021 у справі № 918/303/21, колегія суддів зазначає, що відмова суду у задоволенні позовних вимог в частинні скасування спірного наказу № 1059-СГ від 30.04.2015 з мотивів порушення позовної давності є безпідставною, у задоволенні позову в зазначеній частині слід відмовити з огляду на те, що такі позовні вимоги не є належним способом захисту, а обрання неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.02.2023 у справі № 922/1832/19, ухваленої в подібних правовідносинах.

За таких обставин, враховуючи, що судом першої інстанції у задоволенні позову у наведеній частині було відмовлено з підстав порушення строку позовної давності, колегія суддів вважає, що рішення в наведеній частині слід змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справах № 922/3108/19, 922/3106/19, 922/1796/19.

Щодо вимоги про визнання недійсним договору оренди землі, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 31 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Відповідно до ч. 1 статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Згідно з ч. 1 статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За змістом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч. 2-3 статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним ч. 2, 3 статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 статті 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), зокрема, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Відповідно до ч. 2 статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Таким чином, стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

При цьому відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України також Законом України «Про фермерське господарство», який є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України - загальним.

Відповідно до ч. 1 статті 5 Закону України «Про фермерське господарство» (у редакції, чинній на час прийняття спірного наказу) право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про фермерське господарство» (у редакції, чинній на час прийняття спірного наказу) вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

За змістом статті 8 Закону України «Про фермерське господарство» (у редакції, чинній на час прийняття спірного наказу) після одержання засновником державного акту на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Відповідно до вимог статей 89, 91, 92 ЦК України та статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація юридичних осіб - це засвідчення факту створення юридичної особи, після чого виникає цивільна правоздатність юридичної особи.

Тобто, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельної ділянки для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. Натомість відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.

Аналогічний правовий висновок зазначеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.01.2020 у справі № 922/1974/19.

Згідно з ч. 1, 2 статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» (у редакції, чинній на час прийняття спірного наказу) для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, затверджується КМУ за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики. Земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону.

Таким чином, Закон України «Про фермерське господарство», який є спеціальним, визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України, до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно вказати не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств.

Отже, при вирішенні вимог про законність рішення щодо надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначений статтею 7 Закону України «Про фермерське господарство» як спеціального по відношенню до статті 123 ЗК України.

Таким чином, за змістом статей 1,7,8 Закону України «Про фермерське господарство» заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених ч. 1 статті 7 Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності обробляти землю, вести господарство такого типу, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.

Разом з тим, відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом процедурою - без проведення земельних торгів.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №525/1225/15-ц, від 16.10.2019 у справі № 365/65/16-ц.

Звертаючись із заявою від 18.11.2013 до Головного управління Держземагенства у Харківській області, ОСОБА_1 не обґрунтовано розмір земельної ділянки, про яку йшлося в заяві, з урахуванням можливості її обробітку та не зазначено перспективи діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів. Тобто, майбутнім фермером для отримання земельної ділянки великої площі не доведено, що новостворене фермерське господарство матиме змогу самостійно, силою та працею членів фермерського господарства, обробляти отриману у користування землю, наявність власної техніки для обробітку землі, ресурсів для залучення найманих працівників чи оренди сільськогосподарської техніки, потенційних контрагентів, тощо. ОСОБА_1 не підтверджено також наявність у нього необхідної матеріально-технічної бази для обробітку такої площі землі.

Відсутність зареєстрованої за ОСОБА_1 власної сільськогосподарської техніки для обробітку землі підтверджено листом Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 11.04.2017 № 3.1/2751 та листом від 14.08.2019 № 7.0/9850.

Окрім цього, ОСОБА_1 в обґрунтуваннях не зазначено дані щодо членів сім`ї, з числа яких останній начебто планував в подальшому створити фермерське господарство, а також не підтверджено наявність ресурсів для залучення найманих працівників чи оренду сільськогосподарської техніки.

До заяви від 18.11.2013 ОСОБА_1 не додано відомостей, щодо наявності у нього відповідної аграрної освіти або досвіду роботи у сільському господарстві.

Надана до заяви копія диплому серії НОМЕР_1 від 29.06.1982, виданого Красноградським технікумом механізації сільського господарства імені Ф.Я. Тимошенка, про те, що ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію «техніка-електрика» за спеціальністю «електрифікація», не має відношення до ведення сільського (фермерського) господарства, що залишено поза увагою ГУ Держземагенства у Харківській області при розгляді заяви та документів заявника.

Наведене свідчить, що Головним управлінням Держземагенства у Харківській області під час розгляду заяви громадянина ОСОБА_1 від 18.11.2013 безпідставно використано спрощений режим отримання земель для ведення фермерського господарства всупереч цілей, визначених Законом України «Про фермерське господарство», не перевірено можливості самостійно ОСОБА_1 та працею найманих працівників вести фермерську діяльність, наявності у заявника власної техніки для обробітку землі, ресурсів для залучення найманих працівників чи оренди сільськогосподарської техніки, потенційних контрагентів, а також загалом, чи зможе потенційний орендар проводити діяльність на наданій земельній ділянці.

Розмір земельної ділянки має відповідати трудовим та виробничим ресурсам, які має особа, що отримує землю для подальшого створення фермерського господарства.

Отримана в оренду згідно з оскаржуваним наказом земельна ділянка ОСОБА_1 безпосередньо з метою ведення фермерського господарства не використовувалася, а за згодою Головного управління Держземагенства у Харківській області була передана в суборенду СТОВ «Мрія».

Маючи достатній час для створення фермерського господарства, протягом більше ніж двох років з часу отримання у користування земельної ділянки, ОСОБА_1 не створював фермерське господарство, а зареєструвався як фізична особа-підприємець лише після звернення прокурора в липні 2017 року до Красноградського районного суду Харківської області з відповідним позовом, що свідчить про відсутність у нього дійсного волевиявлення на створення фермерського господарства.

Зазначене додатково підтверджується і фактом передачі, а згодом повторної передачі земельної ділянки в суборенду СТОВ «Мрія» на підставі договору суборенди від 01.06.2018, але вже як Фізичною особою-підприємцем.

Наведені обставини в їх сукупності свідчать про те, що дії ОСОБА_1 щодо отримання в оренду земельної ділянки на території Кирилівської сільської ради Красноградського району загальною площею 25,0680 га, кадастровий номер: 6323381000:04:000:0097 фактично були спрямовані не на ведення фермерського господарства особисто, а на отримання СТОВ «Мрія» цієї земельної ділянки за спрощеною процедурою, без проведення земельних торгів.

Відповідно до статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

У відповідності до статей 210 - 211 ЗК України визначено, що наслідком укладання угод з порушенням законодавства є визнання такої угоди судом недійсною.

Згідно з приписами статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За таких підстав, встановлення факту порушення передбаченої ЗК України та Законом України «Про фермерське господарство» процедури отримання ОСОБА_1 у користування (оренду) спірної земельної ділянки, висновки суду першої інстанції щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог у відповідній частині є правомірними.

Водночас, відповідачами у справі - Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області, фізичною особою - підприємцем Томко Андрієм Івановичем, СТОВ «Мрія» подано заяви про застосування до спірних правовідносин позовної давності.

Згідно ч. 3, 4 статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовну давність визначено, як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі Відкрите акціонерне товариство «Нафтова компанія «Юкос" проти Росії»; п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Відповідно до статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому, згідно ч. 1 статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Оскільки держава зобов`язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконних правових актів, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, яку покликані підтримувати норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право. При цьому, держава в такому випадку може нести ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних дій державних органів, зокрема шляхом укладання правочинів з порушенням вимог законодавства (аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 348/1237/15-ц, від 10.05.2018 у справі № 914/1708/17).

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції, на час видачі спірного наказу) визначено, що прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Органи прокуратури України, зокрема, становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим; здійснюють свої повноваження на підставі додержання Конституції України та чинних на території республіки законів, незалежно від будь-яких органів державної влади, посадових осіб, а також рішень громадських об`єднань чи їх органів (ч. 1 статті 6 Закону України «Про прокуратуру»).

У свою чергу, відповідно до ч. 3 статті 9 Закону України «Про прокуратуру», прокурори областей, міст Києва і Севастополя, районні, міжрайонні, міські, транспортні та інші прирівняні до них прокурори, заступники і помічники прокурорів мають право брати участь у засіданнях Рад відповідного рівня, їх виконавчих комітетів, інших органів місцевого самоврядування.

Повноваження прокурора при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням застосуванням законів визначалися статтею 20 цього Закону. Так, прокурору надавалося право витребовувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи.

Закон України «Про прокуратуру» в новій редакції (за певними виключеннями) набрав чинності 15.07.2015 (п.1 прикінцевих положень).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що прокуратурою систематично здійснюється моніторинг законності розпорядження земельними ділянками і у разі виявлення порушень чинного законодавства направляються позови до суду.

Прокурор не був позбавлений можливості з використанням повноважень, передбачених Законом України «Про прокуратуру», як чинним до 14.10.2014 так і після, своєчасно отримати від відповідного суб`єкта владних повноважень (у даному випадку - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області) необхідну для подання позову інформацію.

Будь-яких доказів ухилення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від надання такої інформації прокурору матеріали справи не містять, натомість, у відповідь на запит прокуратури Головне управління Держгеокадастру у Харківській області в короткий термін надало витребувані документи.

Водночас, прокурором не наведено жодного мотивування - чому із запитом про надання документів, прокуратура звернулась до ГУ Держгеокадастру у Харківській області лише у червні 2017 року, і які об`єктивні обставини перешкоджали направити відповідний запит раніше, зібрати необхідну інформацію та звернутись до суду.

Окрім того, суд звертає увагу, що 31.01.2013 в Україні було відкрито доступ до Національної кадастрової системи. Один з її важливих елементів - публічна кадастрова карта. Кадастр - це гарантія прав та інструмент для забезпечення цих гарантій. Образно кажучи, це дзеркало, що відображає реальний стан справ. Кадастрова карта містить інформацію про всі земельні ділянки в межах України.

За змістом ч. 1 статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

Згідно з ч. 1, 3 статті 32 цього Закону інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав, є відкритою, загальнодоступною та платною, крім випадків, передбачених цим Законом. Для посадових осіб, зокрема органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів прокуратури, інформація з Державного реєстру прав у зв`язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом, надається за суб`єктом права чи за об`єктом нерухомого майна в електронній формі шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру прав, за умови ідентифікації відповідної посадової особи за допомогою електронного цифрового підпису. Порядок доступу до Державного реєстру прав визначається Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, враховуючи відкритість державних реєстрів, прокурор мав можливість дізнатись про укладені правочини між відповідачами, з дати їх укладення.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15.09.2020 у справі №922/597/19, щодо можливості бути обізнаними органами прокуратури про передачу земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства з Державних реєстрів прав.

Крім того, в матеріалах справи містяться: відповіді Регіонального сервісного центру у Харківській області №31/20/5-65 від 06.04 2017 на запит прокурора від 04.04.2017 № 03-14-3531вих17, відповідь ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області від 11.04.2017 № 3.1/2751 на запит прокурора від 04,04.2017 № 03-14-3581вих-17, відповідь Південної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 06.04 2017 № 940/10/20-16-08-21 на запит прокурора від 04.04.2017 № 08-14-3522вих-17, в яких зазначено інформацію, що стосується відповдача 2 щодо відсутності у нього транспортної техніки, а також щодо сплати останнім орендної плати за оренду земельних ділянок розташованих на території Кирилівської сільської ради Харківської області загальною площею 267,7857 га.

Зазначені обставини, свідчать про отримання інформації та документів органами прокуратури відносно спірних правовідносин, раніше до отримання відповіді від ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 14.06.2017.

Відтак, у органів прокуратури, були усі правові підстави та можливості з`ясувати всі обставини та звернутися з відповідним позовом ще у 2015 році, коли і було видано спірний наказ № 1059-СГ від 30.04.2015 та укладено договір оренди землі від 07.05.2015, що прокурором з невідомих причин зроблено не було.

До того ж, Держава в особі відповідного органу, дізналася про наявні обставини саме з моменту прийняття оскаржуваного наказу, а саме: 30.04.2015.

В контексті вищевказаного, колегія суддів вважає безпідставними посилання прокурора на те, що про спірні обставини прокурор дізнався лише у червні 2017 року, після надходження інформації та документів від першого відповідача на власний запит (лист від 14.06.2017 № 10-20-14-10158/0/19-17.

Як свідчать матеріали справи, спірний договір укладено 07.05.2015, проте з відповідним позовом до суду в межах даної справи прокурор звернувся лише 23.09.2019, тобто з пропуском встановленого законом строку позовної давності.

Враховуючи викладене, прокурором пропущено строк позовної давності для звернення до суду із позовом з вимогою про визнання недійсним договору оренди землі від 07.05.2015.

Разом з тим, прокурор просить суд визнати поважними причини пропуску строку давності та поновити його.

В обґрунтування вказує, що останній попередньо звертався до Красноградського районного суду Харківської області з позовною заявою в межах справи № 626/1048/17 до цих же відповідачів, про той же предмет і з тих же підстав. Проте, провадження у справі № 626/1048/17 було закрито ухвалою суду ще 03.12.2018, з огляду на те, що такі вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства. Зазначена ухвала прокурором не оскаржувалась та є чинною.

Прокурором зазначено, що під час розгляду справи № 626/1048/17, а саме: 11.12.2017 ОСОБА_1 уклав з СТОВ «Мрія» угоду про дострокове розірвання договору суборенду землі, яку 11.12.2017 зареєстровано сектором державної реєстрації Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області. Спірний договір суборенди укладено між ФОП Томко А.І. та СТОВ «Мрія» 01.06.2018, тобто після того, як 07.05.2018 сплив строк позовної давності на оскарження договору оренди від 07.05.2015. А отже, як вказує прокурор, після закриття провадження у справі № 626/1048/17 та розірвання оспореного у справі №626/1048/17 договору суборенди від 01.07.2015 у прокурора не було достатніх підстав, причин та мотивів заявляти відповідні вимоги. Водночас, обставина повторного укладення 01.06.2018 договору суборенди одразу після спливу позовної давності до вимог про оспорення договору оренди стала підставою для повторного звернення прокурора до суду для розгляду цього спору в порядку господарського судочинства.

Прокурором також зазначено, що подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності не переринає перебігу позовної давності, але, разом з тим, з урахуванням конкретних обставин справи, може бути поважною причиною для поновлення строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права. Враховуючи той факт, що зміна підвідомчості спору у справі № 626/1048/17 з цивільної на господарську стала наслідком вчинення саме відповідачем у вказаній справі Томко Андрієм Івановичем державної реєстрації за собою підприємницької діяльності, прокурор вважає, що причини пропуску строку позовної давності у цій справі є поважними та наявні підстави для захисту порушеного права.

Колегія суддів зауважує, що згідно з ч. 5 статті 267 ЦК України в разі, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, у розумінні наведених положень позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності.

Поважними причинами пропуску позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим. Якщо суд дійде висновку про те, що позовна давність пропущена з поважної причини, то у своєму рішенні наводить відповідні мотиви на підтвердження цих висновків.

Оскільки поважність причин пропуску є оціночним поняттям та за відсутності визначеного законом переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, вирішення цього питання відноситься до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір, з урахуванням у кожному конкретному випадку фактичних обставин справи.

За таких обставин до висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі (подібні за змістом висновки наведено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19).

З матеріалів справи вбачається, що прокурор попередньо звертався до Красноградського районного суду Харківської області з позовною заявою в межах справи № 626/1048/17 до цих же відповідачів, про той же предмет і з тих же підстав. Проте, провадження у справі № 626/1048/17 було закрито ухвалою суду ще 03.12.2018, з огляду на те, що такі вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства. Зазначена ухвала прокурором не оскаржувалась та є чинною.

До Красноградського районного суду Харківської області прокурор звернувся з позовною заявою в межах строків позовної давності, що підтверджується ухвалою вказано суду про відкриття провадження від 24.07.2017.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли би реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини», зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень п. 1 статті 6 Конвенції, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992).

У розумінні наведених положень подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності не перериває перебігу позовної давності, але, разом із тим, з урахуванням конкретних обставин справи, може бути поважною причиною для поновлення позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.12.2020 у справі № 909/1165/19, від 02.04.2019 у справі № 902/326/16, та у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19.

Водночас, колегія суддів наголошує, що після закриття Красноградським районним судом провадження у цивільній справі №626/1048/17, маючи всі необхідні документи для звернення до суду, прокурор подав позов до господарського суду у даній справі, лише через 9 місяців.

При цьому, прокурором не наведено жодного мотивування в частині того, що саме перешкоджало прокурору звернутись до Господарського суду Харківської області з відповідним позовом одразу після закриття провадження у справі № 626/1048/17.

На запитання головуючого судді під час розгляду справи: «Чому позов подано до суду лише через 9 місяців?», прокурор не змогла відповісти, однак вказала, що загальна тривалість строку з 01.05.2015 (наступний день після прийняття спірного наказу) по 23.09.2019 (дата звернення прокурора з позовом у даній справі), за виключенням перебігу часу, упродовж якого тривав судовий процес у справі № 626/1048/17, складає 2 року 11 місяців 24 дні.

Колегія суддів критично оцінує вказані доводи прокурора, оскільки вони жодним чином не спростовують зволікання останнього під час подачі позову до Господарського суду Харківської області та не можуть бути підставою для поновлення строку позовної давності.

Європейський Суд з прав людини наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93 та № 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що прокурором не наведено будь-якого фактичного, правового обґрунтування пропуску строку позовної давності та необхідності захисту порушеного права, у зв`язку з таким пропуском і як наслідок відмову у задоволенні клопотання щодо його поновлення.

Щодо вимоги про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки та повернення земельної ділянки, колегія зазначає, що вказані вимоги є похідними.

У відповідності до ч. 1 статті 173 ГПК України передбачено, що похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Враховуючи, що у задоволенні позову про визнання недійсним і скасування наказу та визнання недійним договору оренди відмовлено, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що визнання недійсним договору суборенди в даному випадку, за відсутності підстав для скасування наказу від 30.04.2015 №1059-СГ та договору оренди від 07.05.2015, укладеного на підставі цього наказу, не призведе до повернення спірної земельної ділянки до ГУ Держеокадастру у Харківській області, оскільки в будь-якому випадку законним користувачем зазначеної земельної ділянки залишається ФОП Томко Андрій Іванович.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що відмова суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог в частинні скасування спірного наказу з мотивів порушення позовної давності є безпідставною, у задоволенні позову в зазначеній частині слід відмовити, з огляду на те, що такі позовні вимоги не є належним способом захисту, а обрання неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Приймаючи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку про зміну судового рішення у даній справі.

У відповідності до статті 129 ГПК України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються судом на скаржника.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

За змістом ч. 1 статті 273 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Відповідно до положень п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому Указами Президента України строк дії воєнного стану продовжувався, за останніми змінами відповідно до Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06.02.2023 № 58/2023, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 строком на 90 діб.

Відповідно до Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, враховуючи приписи статті 3 Конституції України, зважаючи на наявність активних військових дій та загрози небезпеки на території України, у тому числі в м. Харкові, а також особливого (дистанційного) режиму роботи Східного апеляційного господарського суду, обмеження доступу та відвідування працівниками та суддями будівлі Східного апеляційного господарського суду з міркувань безпеки, розгляд даної апеляційної скарги здійснений судом апеляційної інстанції у межах розумного строку в розумінні положень ГПК України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх. № 853 Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 12.07.2022 у справі № 922/3120/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 12.07.2022 у справі № 922/3120/19 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови.

В решті рішення Господарського суду Харківської області від 12.07.2022 у справі № 922/3120/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 286-289 ГПК України.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 04.04.2023 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 05.04.2023.

Головуючий суддя І.А. Шутенко

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя М.М. Слободін

СудСхідний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення04.04.2023
Оприлюднено11.04.2023
Номер документу110078894
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про невиконання або неналежне виконання зобов’язань що виникають з договорів оренди

Судовий реєстр по справі —922/3120/19

Ухвала від 24.11.2023

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Шутенко Інна Анатоліївна

Ухвала від 17.10.2023

Господарське

Господарський суд Харківської області

Суслова В.В.

Постанова від 06.06.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Могил С.К.

Ухвала від 16.05.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Могил С.К.

Постанова від 04.04.2023

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Шутенко Інна Анатоліївна

Постанова від 04.04.2023

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Шутенко Інна Анатоліївна

Ухвала від 30.03.2023

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Шутенко Інна Анатоліївна

Ухвала від 28.03.2023

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Шутенко Інна Анатоліївна

Ухвала від 06.03.2023

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Шутенко Інна Анатоліївна

Ухвала від 06.03.2023

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Шутенко Інна Анатоліївна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні