Постанова

від 05.04.2023 по справі 905/380/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2023 року м. Харків Справа № 905/380/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.,

за участю секретаря судового засідання Садонцевої Л.К.,

за участю представників сторін:

від прокуратури: Горгуль Н.В., на підставі посвідчення № 072883 від 01.03.2023;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Фомін А.А., на підставі довіреності від 06.02.2023 б/н;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФР-100", м.Київ,

на рішення Господарського суду Донецької області від 20.12.2022, ухвалене у приміщенні Господарського суду Донецької області у місті Харкові, повний текст якого складений 21.12.2022 (суддя Демідова П.В.),

у справі №905/380/22

за позовом Керівника Костянтинівської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Авдіївської міської військово - цивільної адміністрації Покровського району Донецької області,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ФР-100", м. Київ,

про зобов`язання відповідача повернути до державної власності територіальної громади м.Авдіївка земельну ділянку з кадастровим номером 1410200000:08:003:0079 площею 46,0682га,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Донецької області звернувся керівник Костянтинівської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Авдіївської міської військово-цивільної адміністрації Покровського району Донецької області з позовом до відповідача ТОВ "ФР-100" про зобов`язання відповідача повернути до державної власності територіальної громади м. Авдіївка в особі Авдіївської міської військово-цивільної адміністрації Покровського району Донецької області земельну ділянку з кадастровим номером 1410200000:08:003:0079 площею 46,0682га.

В обґрунтування позову прокурор посилається на те, що дія договору оренди зазначеної земельної ділянки припинилась, однак орендар в порушення умов договору об`єкт оренди: земельну ділянку в установленому порядку не повернув.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 20.12.2022 у справі №905/380/22 позовну заяву Керівника Костянтинівської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Авдіївської міської військово-цивільної адміністрації Покровського району Донецької області до ТОВ "ФР-100" про зобов`язання відповідача повернути до державної власності територіальної громади м.Авдіївка земельну ділянку з кадастровим номером 1410200000:08:003:0079 площею 46,0682га задоволено частково. Зобов`язано ТОВ "ФР-100" повернути до територіальної громади в особі Авдіївської міської військової цивільної адміністрації Покровського району Донецької області земельну ділянку з кадастровим номером 1410200000:08:003:0079 площею 46,0682га, категорія земель землі житлової та громадської забудови, із видом використання: для розміщення торгово-розважального комплексу. Стягнуто з ТОВ "ФР-100" на користь Донецької обласної прокуратури витрати на сплату судового збору у розмірі 2481,00грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до п.7 додаткової угоди від 20.09.2012 про поновлення договору оренди землі від 16.04.2007, зареєстрованого за №04.07.170.00112, договір укладено до 01.03.2017, доказів укладення договору оренди на новий строк матеріали справи не містять. Отже, строк договору, на підставі якого спірна земельна ділянка була передана у користування ТОВ "ФР-100", сплив 01.03.2017, проте всупереч умовам договору та вимогам чинного законодавства орендар обов`язку щодо повернення земельної ділянки не виконав, земельну ділянку з кадастровим номером 1410200000:08:003:0079 площею 46,0682 га за актом приймання-передачі не повернув власнику. Розглянувши клопотання відповідача про застосування позовної давності, суд зазначив, що сплив позовної давності не є підставою для неповернення земельної ділянки власнику за його вимогою, оскільки відповідна земельна ділянка належить державі, у зв`язку з чим особа, яка на підставі договору оренди набула право користування цією земельною ділянкою, зобов`язана повернути її після припинення дії договору оренди, відповідно до положень ст.1212 ЦК України.

Не погодившись з рішенням, ухваленим господарським судом першої інстанції, 09.01.2023 до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось ТОВ "ФР-100", яке просить рішення Господарського суду Донецької області від 20.12.2022 у справі №905/380/22 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт в обґрунтування вимог скарги зазначає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставинам пропуску строку позовної давності прокурором при зверненні до суду з даним позовом. Скаржник наголошує, оскільки строк дії договору оренди земельної ділянки встановлений до 01.03.2017, то порушення прав орендаря відбулося починаючи з 02.03.2017. А тому строк позовної давності у спірних правовідносинах сплив 02.03.2020.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить залишити рішення без змін. Зазначає, що положення ст. 1212 ЦК України не визначають строк, в межах якого повернення земельної ділянки до державної власності територіальної громади має бути здійснене, і до настання якого вимога про таке повернення не підлягає задоволенню. Це зумовлено природою правовідносин з набуття/збереження/ знаходження майна без достатньої правової підстави та вказує на необхідність негайного повернення майна. За умови не пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про його повернення, право власності набувається особою, яка заволоділа таким майном через п`ятнадцять років з часу спливу позовної давності, тобто обов`язок повернути майно, набуте на законній підставі, яка згодом відпала, в такому випадку, існує протягом означеного періоду, та таке неповернення містить ознаки триваючого правопорушення.

05.04.2023 у судовому засіданні апеляційної інстанції в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду був присутній представник апелянта, який наполягав на доводах апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Присутній у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити рішення Господарського суду Донецької області від 20.12.2022 у справі №905/380/22 без змін.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений шляхом доставлення копії ухвали про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду до Електронного кабінету 24.02.2023, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 НГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення позивача, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача та прокурора, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

Відповідно до рішення Авдіївської міської ради від 05.04.2007 №5/14-328 "Про передачу земельних ділянок в оренду" затверджено проект землеустрою з відведення земельних ділянок ТОВ "ФР-100" для розміщення торгово-розважального комплексу в районі розвилки Донецьк-Костянтинівка-Горлівка в м.Авдіївка, Донецької області (п.1.6), вирішено припинити право постійного користування земельною ділянкою у зв`язку з добровільною відмовою КП "ОЖКХ" площею 12,0 га за адресою: м. Авдіївка, район розвилки Донецьк-Костянтинівка-Горлівка, кадастровий номер: 1410200000:08:003:0014 і передати ТОВ "ФР-100" земельну ділянку загальною площею 46,2732га, з них: 12,0га із земель раніше наданих КП "ОЖКХ" та 34,2732 га земель запасу промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та ін. призначення Авдіївської міської ради, для розміщення торгово-розважального комплексу, кадастровий номер: 1410200000:08:003:0031 на умовах оренди строком до 05.04.2012 в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (КВЕД 92.34.0, 52.11.0, УКЦИЗ 1.11.6). Договір може бути пролонгований строком до 45 років за умови капіталовкладень в орендовану ділянку (п.7). Зобов`язано, зокрема, ТОВ "ФР-100" в місячний строк після прийняття цього рішення укласти з Авдіївською міською радою договір оренди відповідно до Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 №220, та зареєструвати його згідно Порядку державної реєстрації договорів оренди землі.

Між Авдіївською міською радою (орендодавцем) та ТОВ "ФР-100" (орендарем) укладений договір оренди земельної ділянки, згідно з п.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення землі промисловості, транспорту зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення торгово-розважального комплексу в районі розвилки Донецьк-Костянтинівка-Горлівка в м.Авдіївка, на підставі рішення сесії Авдіївської міської ради від 05.04.2007 №5/14-328.

Відповідно до п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 462732кв.м.

Пунктом 8 договору визначено, що його укладено до 05.04.2012. Договір може бути пролонгований строком до 45 років при умові капіталовкладень в орендовану ділянку. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п. 20 договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

За положеннями п. 22 договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом її прийманняпередачі.

Згідно з п. 23 договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Пунктом 38 договору визначено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Положеннями п. 39 договору передбачено, що дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Невід`ємними частинами договору є: план або схема земельної ділянки; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об`єкта оренди; проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Договір підписаний представниками та скріплений печатками сторін, зареєстрований у Ясинуватському районному відділі Донецької регіональної філії ДП "ЦДЗК", про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 16.04.2007 за №04.07.170.00112.

За актом приймання-передачі земельної ділянки, кадастровий номер 1410200000:08:003:0031, від 12.04.2007 Авдіївська міська рада передала, а ТОВ "ФР-100" прийняло земельну ділянку загальною площею 462732кв.м, яка розташована за адресою: м.Авдіївка, район розвилки Донецьк-Костянтинівка-Горлівка. Передачу та прийом в оренду земельних ділянок здійснено на підставі рішення сесії Авдіївської міської ради (05.04.2007 за №5/14-328).

03.02.2012 ТОВ "ФР-100" звернулося до міського голови м. Авдіївка із заявою, в якій просило подовжити термін дії договору оренди терміном на 5 років.

Відповідно до рішення Авдіївської міської ради від 01.03.2012 № 6/19-540 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки у зв`язку з закінченням строку користування" поновлено дію договору оренди земельної ділянки з ТОВ "ФР-100" на земельну ділянку площею 462732кв.м для розміщення торгово-розважального комплексу (КВЕД 92.34.0, 52.11.0, УКЦИЗ 1.11.6), розташовану за адресою: м. Авдіївка, район розвилки Донецьк-Костянтинівка-Горлівка, кадастровий номер: 1410200000:08:003:0031, строком до 01.03.2017.

Згідно рішення Авдіївської міської ради від 12.04.2012 №6/21-596 "Про передачу земельних ділянок в постійне користування та оренду Службі автомобільних доріг в Донецькій області" затверджено проект землеустрою з відведення земельних ділянок Службі автомобільних доріг в Донецькій області для реконструкції та експлуатації транспортної розв`язки на автодорозі "Знам`янка-Луганськ-Ізварино" км 460 та перенесення комунікацій на території міста Авдіївка. Вилучено із землекористування ТОВ "ФР-100" частину земельної ділянки загальною площею 2050кв.м та передано Службі автомобільних доріг в Донецькій області 49 земельних ділянок загальною площею 63586,0кв.м для реконструкції та експлуатації транспортної розв`язки на автодорозі "Знам`янка-Луганськ-Ізварино" км 460 і перенесення комунікацій (кадастрові номери: з 1410200000:08:003:0016 по 1410200000:08:003:0029; з 1410200000:08:003:0044 по 1410200000:08:003:0078) із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (КВЦНЗ 12.04)/2050га земель, раніше наданих в користування на умовах оренди ТОВ "ФР-100", та 61536кв.м земель Авдіївської міської ради. Зобов`язано ТОВ "ФР-100" внести зміни в технічну документацію з землеустрою, відповідно до затвердженого законом порядку.

27.06.2012 ТОВ "ФР-100" звернулось до Авдіївської міської ради із клопотанням №121/06, в якому просило внести зміни в рішення Авдіївської міської ради "Про поновлення договору оренди земельної ділянки у зв`язку із закінченням строку користування" від 01.03.2012 №6/19-540, змінивши загальну площу земельної ділянки (кадастровий номер: 1410200000:08:003:0031) на 460682кв.м.

Рішенням Авдіївської міської ради від 05.07.2012 №6/25-715 "Про внесення змін до рішення Авдіївської міської ради від 01.03.2022 №6/19-540" внесено зміни до рішення Авдіївської міської ради від 01.03.2022 №6/19-540 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки у зв`язку з закінченням строку використання" шляхом заміни в пункті 1 рішення слова та цифри "площею 462732кв.м" на слова і цифри "площею 460682кв.м".

ТОВ "ФР-100" звернулось до ТОВ "ІЦ "Екскон" із заявою, в якій просило скласти технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для розміщення торгово-розважального комплексу за адресою: м.Авдіївка, розвилка Донецьк-Костянтинівка-Горлівка.

На замовлення ТОВ "ФР-100" ТОВ "ІЦ "Екскон" розроблено технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку з кадастровим номером: 1410200000:08:003:0079 (вказаний номер визначено 03.08.2012) за адресою: м.Авдіївка, розвилка Донецьк-Костянтинівка-Горлівка, загальною площею 46,0682га, що також визначено в експлікації земельних угідь.

Додатковою угодою від 20.09.2012 про поновлення договору оренди землі від 16.04.2007, зареєстрованого за №04.07.170.00112, укладеною між Авдіївською міською радою (орендодавцем) та ТОВ "ФР-100" (орендарем) на підставі рішень Авдіївської міської ради від 01.03.2012 за №6/19-540 "Про поновлення договору оренди землі у зв`язку із закінченням строку користування", від 05.07.2012 за №6/25-715 "Про внесення змін в рішення Авдіївської міської ради від 01.03.2012 №6/19-540", викладено договір оренди земельної ділянки у новій редакції.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення торгово-розважального комплексу за адресою: м.Авдіївка, розвилка Донецьк-Костянтинівка-Горлівка.

Згідно з п. 2 додаткової угоди в оренду передається земельна ділянка площею 46,0682га.

Положеннями п. 7 додаткової угоди визначено, що договір укладено до 01.03.2017. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Земельна ділянка передається в оренду для розміщення торгово-розважального комплексу (п. 17 додаткової угоди).

Пунктом 21 додаткової угоди передбачено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 7-ми денний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Відповідно до п. 22 додаткової угоди після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

За п. 37 додаткової угоди зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Пунктом 38 додаткової угоди передбачено, що дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Додаткова угода набирає чинності після підписання сторонами та її державної реєстрації. Невід`ємною частиною даної додаткової угоди є договір оренди землі від 16.04.2007, зареєстрований за №04.07.170.00112.

Додаткова угода зареєстрована у Відділі Держкомзему у місті Авдіївка Донецької області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 28.09.2012 за №141020004000077.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку земельна ділянка, загальною площею 46,0682га, з кадастровим номером 1410200000:08:003:0079, передана в оренду ТОВ "ФР-100", дата державної реєстрації земельної ділянки - 28.09.2012, власник земельної ділянки - Авдіївська міська рада, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, вид використання земельної ділянки - для розміщення торгово-розважального комплексу.

З матеріалів справи судом встановлено, що Авдіївська міська військово-цивільна адміністрація у відповідь на лист прокурора від 24.12.2021 №52-3733вих-21 повідомила, що від ТОВ "ФР-100" заяв на укладання договору оренди землі не надходило, розпоряджень про поновлення договору оренди землі чи укладання договору оренди землі не приймалось, листування з ТОВ "ФР-100" не відбувалось, наразі земельна ділянка з кадастровим номером 1410200000:08:003:0079 знаходиться на лінії зіткнення та не використовується за цільовим призначенням, за актом приймання-передачі зазначена земельна ділянка не повернута, при цьому позов Авдіївською міською військово-цивільною адміністрацією не пред`являвся у зв`язку з відсутністю коштів на його подання.

Листом від 05.01.2022 №вх006/01-21 Авдіївська міська військово-цивільна адміністрація у відповідь на лист заступника керівника Костянтинівської окружної прокуратури від 04.01.2022 №53-12ВИХ-22 повідомила, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1410200000:08:003:0079, без урахування коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), орієнтовно складає 59174602,90грн, згідно матеріалів технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м.Авдіївка Авдіївської міської ради Донецької області, затвердженої рішенням Авдіївської міської ради від 20.09.2016 року №6/72-2020 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м.Авдіївка".

Листом відділу №3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 19.01.2022 №156/313-22 у відповідь на лист заступника керівника Костянтинівської окружної прокуратури від 05.01.2022 №52-33вих-22 повідомлено, що за даними відділу земельна ділянка з кадастровим номером 1410200000:08:003:0079 площею 46,0682га для розміщення торгово-розважального комплексу, яка розташована в районі розвилки Донецьк-Костянтинівка-Горлівка в м. Авдіївка, зареєстрована 28.09.2012 в Державному земельному кадастрі (Національної кадастрової системи) на підставі "Технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ТОВ "ФР-100" для розміщення торгово-розважального комплексу в районі розвилки Донецьк-Костянтинівка-Горлівка в м. Авдіївка Донецької області".

На виконання положень ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Костянтинівська окружна прокуратура звернулась до Авдіївської міської військово-цивільної адміністрації з повідомленням про представництво інтересів держави від 11.01.2022 №52-92вих-22, в якому зазначила про звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Авдіївської міської військово-цивільної адміністрації через невжиття останньою заходів, спрямованих на повернення земельної ділянки.

У відповідь на повідомлення прокурора Авдіївська міська військово-цивільна адміністрація листом від 02.02.2022 №вх0220/01-21 зазначила про прийняття до відома викладеної в ньому інформації.

На підставі викладених обставин у зв`язку з невжиттям Авдіївською міською військово-цивільною адміністрацією Покровського району Донецької області протягом розумного строку заходів, спрямованих на захист інтересів держави, прокурор звернувся до суду на захист інтересів держави з даним позовом.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Щодо представництва інтересів держави.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Згідно з абзацами 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до абзаців 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Водночас згідно з положеннями частин 3-5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Таким чином, зі змісту зазначених законодавчих положень вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв у пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Таким чином, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

У контексті вищенаведеного колегія суддів зазначає, що за своїм змістом положення статті 23 Закону України "Про прокуратуру" спрямовані саме на забезпечення балансу прав, свобод та інтересів учасників процесу з метою, з одного боку, недопущення підміни прокурором належного суб`єкта владних повноважень або надання необґрунтованих переваг відповідним суб`єктам, права яких порушуються, а з іншого боку, захисту інтересів держави у випадку, коли цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює їх захист.

З огляду на викладене, встановлюючи підстави для представництва прокурором інтересів держави, суд повинен здійснити оцінку не тільки виконання ним обов`язку попереднього (до звернення до суду) повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, яке є останнім перед безпосереднім поданням позову, а й наявних у справі інших доказів щодо обставин, які йому передували, зокрема попереднього листування між прокурором та зазначеним органом, що за своїм змістом може мати різний характер.

При цьому якщо в процесі такої оцінки буде встановлено, що листування було спрямоване на отримання документів та/або інформації про можливе порушення і пов`язане саме зі з`ясуванням факту його наявності або відсутності, то обов`язковим є подальше інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення та надання відповідному органу можливості відреагувати протягом розумного строку на повідомлення при поданні відповідного позову прокурором, що відповідає змісту положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", усталеній практиці Європейського суду з прав людини та Верховного Суду.

Водночас якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, і такий орган протягом розумного строку на зазначену інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то у такому випадку наявні підстави для представництва, передбачені абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру". У такому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави вказаним органом.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 26.05.2021 у справі №926/14/19.

Верховний Суд звертає увагу, що критерій "розумності", який наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, має визначатися судом з урахуванням великого кола чинників.

До таких чинників відноситься, зокрема, але не виключно, обізнаність компетентного органу про наявність правопорушення або про можливе порушення інтересів держави та вжиті ним заходи з моменту виникнення такої обізнаності, спрямовані на захист інтересів держави.

Схожі за змістом висновки сформовані у постановах Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 913/124/10, від 08.04.2021 у справі № 925/11/19.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зроблено висновок про те, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

При цьому, прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких відповідний орган не здійснює захисту своїх інтересів (правові висновки наведені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №910/3486/18, від 16.08.2018 у справі №910/21265/17).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позовних вимог у даній справі є зобов`язання повернути до державної власності територіальної громади м. Авдіївка в особі Авдіївської міської військово-цивільної адміністрації Покровського району Донецької області земельну ділянку з кадастровим номером 1410200000:08:003:0079 площею 46,0682га.

Прокурор зазначає, що Авдіївською міською військово-цивільною адміністрацією Покровського району Донецької області з дати закінчення строку дії договору оренди землі, 01.03.2017, не вчиняються заходи щодо захисту порушених інтересів держави, у тому числі подання позову до суду не вживалося.

Відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на дату укладення договору оренди земельної ділянки) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об`єкти незавершеного будівництва та законсервовані об`єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно з пунктом "а" ч. 1 ст. 83 Земельного Кодексу України (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Отже, земельна ділянка з кадастровим номером 1410200000:08:003:0079 площею 46,0682га, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, вид використання земельної ділянки - для розміщення торгово-розважального комплексу є власністю територіальної громади м. Авдіївка.

Статтею 12 Земельного Кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад.

Згідно зі ст.2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади вирішувати питання місцевого управління в межах Конституції і Законів України.

Реалізація цієї гарантії здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Конституції України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, інтерес держави полягає у забезпеченні міцного та самодостатнього місцевого самоврядування кожної територіальної общини в її територіальних межах. Держава, в свою чергу, гарантує наділення органів місцевого самоврядування певними державними повноваженнями та надає можливість населенню управляти власними справами, спільно приймати рішення та діяти з метою їх реалізації.

У постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі 908/1276/21 (908/2285/21) викладено висновок, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 78 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" повноваження сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради можуть бути достроково припинені у випадках: передбачених законами України "Про військово-цивільні адміністрації", "Про правовий режим воєнного стану".

Повноваження сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради за наявності підстав, передбачених пунктом 3 частини першої цієї статті, достроково припиняються з дня набрання чинності актом Президента України про утворення відповідної військово-цивільної, військової адміністрації (ч. 5 ст. 78 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Статтею 1 Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" передбачено, що військово-цивільні адміністрації населених пунктів - це тимчасові державні органи, що здійснюють на територіях відповідних територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України, повноваження сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, сільських, селищних, міських голів та інші повноваження, визначені цим Законом.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" військово-цивільні адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження із: забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку відповідної території, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів; здійснення управління майном, яке перебуває у комунальній власності відповідної територіальної громади; вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до Указу Президента України від 05.03.2015 №123/2015 утворено військово-цивільну адміністрацію міста Авдіївка Донецької області.

Згідно з Указом Президента України від 19.02.2021 №61/2021 утворено Авдіївську міську військово-цивільну адміністрацію Покровського району Донецької області; реорганізовано військово-цивільну адміністрацію міста Авдіївка Донецької області шляхом приєднання до Авдіївської міської військово-цивільної адміністрації Покровського району Донецької області.

Отже, саме на Авдіївську міську військово-цивільну адміністрацію Покровського району Донецької області на даний час покладаються повноваження щодо регулювання земельних відносин територіальної громади м. Авдіївка.

З матеріалів справи судом встановлено, що Авдіївська міська військово-цивільна адміністрація Покровського району Донецької області у відповідь на лист прокурора від 24.12.2021 №52-3733вих-21 повідомила, що від ТОВ "ФР-100" заяв на укладання договору оренди землі не надходило, розпоряджень про поновлення договору оренди землі чи укладання договору оренди землі не приймалось, листування з ТОВ "ФР-100" не відбувалось, наразі земельна ділянка з кадастровим номером 1410200000:08:003:0079 знаходиться на лінії зіткнення та не використовується за цільовим призначенням, за актом приймання-передачі зазначена земельна ділянка не повернута, при цьому позов Авдіївською міською військово-цивільною адміністрацією не пред`являвся у зв`язку з відсутністю коштів на його подання.

На виконання положень ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Костянтинівська окружна прокуратура звернулась до Авдіївської міської військово-цивільної адміністрації Покровського району Донецької області з повідомленням про представництво інтересів держави від 11.01.2022 №52-92вих-22, в якому зазначила про звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Авдіївської міської військово-цивільної адміністрації через невжиття останньою заходів, спрямованих на повернення земельної ділянки.

У відповідь на повідомлення прокурора Авдіївська міська військово-цивільна адміністрація Покровського району Донецької області листом від 02.02.2022 №вх0220/01-21 зазначила про прийняття до відома викладеної в ньому інформації.

Оскільки Авдіївською міською військово-цивільною адміністрацією Покровського району Донецької області не вживалися заходи позовного характеру щодо повернення спірної земельної ділянки, та навпаки повідомлено прокурора про неможливість самостійного звернення до суду з позовом, судова колегія дійшла висновку, що органами прокуратури вимоги ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" виконано у повному обсязі.

Отже, у позовній заяві обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави та зазначено, у чому полягають інтереси держави та їх порушення у цих правовідносинах, а тому звернення прокурора з позовною заявою у даній справі є таким, що узгоджується з положеннями статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та відповідними приписами Господарського процесуального кодексу України.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

За змістом статті 1 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Положеннями частини першої статті 2 Закону України "Про оренду землі" визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 19 Закону України "Про оренду землі" строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Як встановлено судом, сторонами договору оренди земельної ділянки від 16.04.2007 №04.07.170.00112 (в редакції додаткової угоди від 20.09.2012) погоджено строк дії договору до 01.03.2017. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п.7 додаткової угоди).

Згідно зі ст. 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до орендодавця в порядку ст. 33 Закону України "Про оренду землі" з метою поновлення договору оренди після 01.03.2017.

Згідно з частиною 1 статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Враховуючи зазначене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що строк дії договору припинений з 01.03.2017.

Частиною 1 статті 34 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Оскільки строк дії договору оренди земельної ділянки 16.04.2007 №04.07.170.00112 (в редакції додаткової угоди від 20.09.2012) припинився 01.03.2017, у ТОВ "ФР-100" відсутні правові підстави для користування спірною земельною ділянкою, та остання повинна бути повернута позивачу.

З матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ "ФР-100" заявлено клопотання про застосування позовної давності. В обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що починаючи з 02.03.2017 відбулося порушення прав орендодавця, таким чином строк загальної позовної давності у спірних правовідносинах закінчився 02.03.2020.

Аналогічні доводи викладено відповідачем і в апеляційній скарзі.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовну давність визначено, як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ст. 267 ЦК України).

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідне узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, в постанові Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 905/1331/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, за загальним правилом, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи-носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16, якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку захистити належне їй цивільне майнове право.

З матеріалів справи судом встановлено, що прокурором заявлено позовні вимоги про зобов`язання відповідача повернути власнику земельну ділянку з кадастровим номером 1410200000:08:003:0079 площею 46,0682га, яка була надана відповідачу відповідно до договору оренди земельної ділянки, проте не була повернута власнику після закінчення строку дії договору оренди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц викладено висновок: "зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок".

Зазначений висновок уточнено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц шляхом викладення його першого речення так: зайняття земельних ділянок, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, право володіння як складова права власності на нерухоме майно завжди належить власникові майна. Права володіння, користування та розпоряджання майном належать власнику майна (частина перша статті 317 ЦК України), незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні. Відповідно до принципу реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном його фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на таке майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. У таких випадках підлягає застосуванню стаття 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов).

Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

Спір у даній справі виник у зв`язку з тим, що відповідач після закінчення строку дії договору оренди не повернув орендовану ним земельну ділянку її власнику. Тобто, земельна ділянка з кадастровим номером 1410200000:08:003:0079 площею 46,0682га із власності територіальної громади не вибувала, а тому їй, як власнику нерухомого майна, належать права володіння, користування та розпорядження зазначеною ділянкою.

ТОВ "ФР-100" є лише її фактичним користувачем, який порушує права власника майна.

Тому позов про повернення земельної ділянки в даному випадку є таким, що спрямований на усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, тобто негаторним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц зазначено, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів, відповідно. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина перша статті 257 ЦК України). Вказані приписи поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння. Натомість, до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення. Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Цивільне законодавство розрізняє право володіння як складову повноважень власника (частина перша статті 317 ЦК України), як різновид речових прав на чуже майно (пункт 1 частини першої статті 395 ЦК України) та як право, що виникає на договірних засадах, тобто договірне володіння. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (стаття 317 ЦК України). Враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.03.2018 у справі №607/15489/15-ц, позовна давність до вимог за негаторним позовом не застосовується, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі, а тому цей позов може бути пред`явлений власником майна протягом всього часу, поки триває порушення (пункт 36 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав").

Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном. А тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.

За таких обставин даний позов є негаторним і позовна давність до вимог такого позову не застосовується.

Враховуючи вищезазначене, посилання позивача на положення ст. 1212 ЦК України судова колегія вважає помилковим, оскільки для захисту прав власника у даному спорі підлягає застосуванню ст. 391 ЦК України.

Таким чином, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга ТОВ "ФР-100" задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду Донецької області від 20.12.2022 у справі №905/380/22 слід залишити без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФР-100" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 20.12.2022 у справі №905/380/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений 07.04.2023.

Головуючий суддя Л.І. Бородіна

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя В.В. Лакіза