Рішення

від 06.04.2023 по справі 904/3760/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2023м. ДніпроСправа № 904/3760/22

за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", м. Київ в особі філії Одеське обласне управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", м. Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ЛАДАС", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 112 897, 37 грн

Суддя Золотарьова Я.С.

Без участі представників сторін.

ПРОЦЕДУРА

Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ЛАДАС" і просить суд стягнути заборгованість у розмірі 112 897,37 грн, з яких 92 526,36 грн - основна заборгованість, 4 456,48 грн - 3% річних, 15 914,53 грн - інфляціні втрати та судовий збір.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Представник відповідача 06.12.2022 подав відзив на позов.

Представник позивача 23.12.2022 подав відповідь на відзив.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.

Судова система не припиняє працювати, але значна кількість повітряних тривог, відключення електроенергії, відсутність фінансування на поштові відправлення, призводить до збільшення часу розгляду судових справ.

Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті ст. 6 Конвенції, у зв`язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв`язку з поведінкою заявників.

З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв рішення по справі у нарадчій кімнаті.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Узагальнена позиція позивача

Позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору відповідального зберігання № 1112/2018 від 28.12.2018. Позивачем було передано відповідачу на відповідальне зберігання майно на загальну суму 103 806,36 грн. Однак відповідач лише частково повернув позивачу майно на суму 11 280,00 грн у зв`язку із чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі вартості майна, переданого на зберіганні.

Позивачем за неналежне виконання відповідачем договору нараховано 3% річних у розмірі 4 456,48 грн та інфляційні втрати у розмірі 15 914,53 грн.

Позиція відповідача

Відповідач зазначає, що після звернення позивача до відповідача з вимогою про повернення майна, останній повідомив, що у зв`язку з довготривалим зберіганням майно частково пошкоджене і ТОВ Фірма Ладас на даний час не має можливості повернути майно. В свою чергу відповідач запропонував листом № 7 від 21.04.2021 відшкодувати частинами вартість майна.

Не отримавши своєчасно відповіді від позивача, та враховуючи, що відповідач є виробником майна, яке він виготовив і поставив відповідно до договору поставки № 18-28 від 21.05.2018, останнім було прийняте рішення про відновлення майна, яке було частково пошкоджене під час довготривалого зберігання.

Відповідно до пункту 7.2 договору, строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1. цього Договору та закінчується після виконання п. 2.1.3 Договору.

Враховуючи те, що майно відповідачем не повернуто позивачу, то договір зберігання на сьогодні є дійсним, а тому майно знаходиться на зберігальному майданчику Відповідача та може бути повернуте Позивачу.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Між Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "ЛАДАС" (зберігач) було укладено договір відповідального зберігання № 1112/2018 від 28.12.2018 (арк.с.13).

Відповідно до пункту 1.1 договору, поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання протягом строку цього договору: меблі конторські/офісні, що визначено у акті приймання-передачі майна, що є невід`ємною частиною цього договору. Загальна вартість майна, що передається на відповідальне зберігання, згідно додатку № 1 (Перелік майна) до договору, становить 103 806,36 грн.

Згідно пункту 1.2 договору, місце зберігання майна: м. Дніпро, вул. Черкаська, 8.

Пунктом 1.3 договору, приймання майна на відповідальне зберігання та повернення його з відповідального зберігання здійснюється сторонами за актом приймання-передачі, який є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до акту прийому-передачі № 6 від 28.12.208 позивачем було передано відповідачу на відповідальне зберігання майно на загальну суму 103 806,36 грн (арк.с.15).

Згідно пункту 2.1.3 договору, зберігач зобов`язаний повернути майно поклажодавцеві після направлення останнім письмового повідомлення зберігачу протягом 5 робочих днів з дати отримання письмового повідомлення.

Позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення від 07.07.2020 (арк.с.16), в якому він просив протягом 5 робочих днів повернути майно на адресу: м. Подільськ, вул. Шкільна, 1.

Відповідачем надано позивачу відповідь від 15.07.2020 (арк.с.17), в якій він зазначив, що не має можливості повернути майно за адресою: м. Подільськ, вул. Шкільна, 1, у зв`язку із заходами, спрямованими на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій, що впроваджені через поширення короновірусної хвороби.

Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію від 17.07.2020 (арк.с.18), в якій він зазначив, що згідно акту повернення з відповідального зберігання майна № 7 від 28.01.2019 відповідачем повернуто майно на суму 11 280,00 грн. У зв`язку із неповним поверненням майна, просить повернути кошти у вигляді вартості неповернутого майна у розмірі 92 526,36 грн та сплатити штрафні санкції.

Також, позивачем на адресу відповідача було направлено претензію від 22.03.2021 (арк.с.19), в якій просив сплатити суму збитків у розмірі 92 526,36 грн.

Відповідачем надано позивачу відповідь від 21.04.2021 (арк.с.21), в якій він просив реструктуризувати заборгованість на шість місяців рівними частинами.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Згідно частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір, між сторонами склались правовідносини зберігання.

Щодо суми основного боргу

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Статтею 948 Цивільного кодексу України (обов`язок поклажодавця забрати річ після закінчення строку зберігання) унормовано, що поклажодавець зобов`язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості (статті 949 Цивільного кодексу України).

Згідно пункту 1.2 договору, місце зберігання майна: м. Дніпро, вул. Черкаська, 8.

Пунктом 2.1.3 договору передбачено, що зберігач зобов`язаний повернути майно поклажодавцеві після направлення останнім письмового повідомлення зберігачу протягом 5 робочих днів з дати отримання письмового повідомлення.

Відповідно до пункту 3.1.2 договору, поклажодавець зобов`язаний забрати у зберігача майно після виконання п. 2.1.3 договору.

Позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення від 07.07.2020 (арк.с.16), в якому він просив протягом 5 робочих днів повернути майно на адресу: м. Подільськ, вул. Шкільна, 1.

Відповідачем надано позивачу відповідь від 15.07.2020 (арк.с.17), в якій зазначив, що не має можливості повернути майно за адресою: м. Подільськ, вул. Шкільна, 1, у зв`язку із заходами, спрямованими на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій, що впроваджені через поширення короновірусної хвороби.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у повідомленні від 07.07.2020 просив відповідача повернути йому товар за іншою адресою, ніж зазначена у договорі. Тобто, позивач фактично просив відповідача доставити йому товар, хоча таких зобов?язань за договором зберігання на зберігача (відповідача) не покладено.

Суд зазначає, що між сторонами склались правовідносини зберігання, а не поставки, чи перевезення. Тому згідно статті 948 Цивільного кодексу України, поклажодавець зобов`язаний був забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання за місцем зберігання.

Доказів того, що позивач вчиняв дії щодо забирання товару у зберігача за місцем зберігання за адресою: м. Дніпро, вул. Черкаська, 8, матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстави для задоволення позову, оскільки позовну заяву подано передчасно.

Щодо суми 3% річних та інфляційних втрат

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 4 456,48 грн за період з 17.07.2020 по 23.02.2022 та інфляційні втрати у розмірі 15 914,53 грн за період 17.07.2020 по 23.02.2020.

Вимога позивача в цій частині не підлягає задоволенню, оскільки є похідною вимогою від вимоги про стягнення основного боргу.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому судовий збір у розмірі 2 481,00 грн слід залишити за позивачем.

Керуючись статями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (65014, м. Одеса, вул. Базарна, 17; ідентифікаційний код 09328601) до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ЛАДАС" (49051, м Дніпро, вул. Винокурова, 5, офіс 401; ідентифікаційний код 21940919) про стягнення заборгованості у розмірі 112 897,37 грн - залишити без задоволення.

Судовий збір у розмірі 2 481,00 грн залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.

Суддя Я.С. Золотарьова