Постанова

від 04.04.2023 по справі 916/1349/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 916/1349/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Бакуліна С.В., Губенко Н.М.

за участю секретаря судового засідання - Коровай Л.В.;

представника позивача - Розенбойма Ю.О. (адвокат);

представника відповідача - Чорного О.В. (адвокат);

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Компанії Combinatul de Vinuri "CRICOVA" S.A.

на рішення Господарського суду Одеської області

(суддя - Гут С.Ф.)

від 17.09.2021

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Богацька Н.С., судді - Діброва Г.І., Принцевська Н.М.)

від 18.07.2022

у справі за позовом Компанії Combinatul de Vinuri "CRICOVA" S.A.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрімпорт KV"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Укрімпорт"

про стягнення 432 176,70 євро.

Короткий зміст позовних вимог

1. 18.05.2021 Компанія Combinatul de Vinuri "CRICOVA" S.A. (далі - Компанія) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрімпорт KV" (далі - Товариство) про стягнення заборгованості в розмірі 432 176,70 євро.

2. Позов мотивований простроченням покупця щодо оплати товару за контрактами від 14.12.2007 № 25-V на суму 162 188,64 євро, від 20.04.2011 № 27-V на суму 135 684,06 євро, від 09.08.2013 № 29-V на суму 111 468,00 євро та від 15.08.2014 № 29-V на суму 22 836,00 євро.

Фактичні обставини справи, установлені судами

3. 13.12.2007 сторони уклали ексклюзивну дистриб`юторську угоду № 22-V щодо об`єднання своїх зусиль в цілях просування товару (алкогольної продукції) на території України.

4. Згідно з цією угоди сторони погодили, що дистриб`ютор (відповідач) здійснює закупівлю товару у виробника (позивача) на підставі відповідних чинних контрактів купівлі-продажу, укладених між виробником та дистриб`ютором.

5. 14.12.2007 сторони уклали контракт № 25-V, відповідно до п.1.1 якого продавець (позивач) продає, а покупець (відповідач) купує на умовах FCA - м. Кишинів, Республіка Молдова (розуміється у відповідності до документу Міжнародної Торгової Палати "Інкотерис-2000") алкогольну продукцію, виготовлену продавцем (товар).

6. Сторони неодноразово вносили змін до цього контракту щодо строку дій (продовжено в частині поставки товару до 31.12.2018) та умов оплати.

7. Відповідно до додаткової угоди від 14.05.2018 до контракту № 25-V сторонами узгоджено ціни товару, який поставляється з 14.05.2018 по 31.12.2018 та встановлено умови оплати - оплата товару, який поставлено на адресу покупця, здійснюється на умовах відстрочення платежу протягом 150 днів з моменту оформлення експортної митної декларації на відповідну партію товару.

8. З аналогічними умовами та строком дії сторони уклали нові контракти: № 27-V від 20.04.2011, № 29-V від 09.08.2013 та № 29-V від 15.08.2014.

9. 30.07.2015 сторони оформили протокол зустрічі. Відповідно до пункту 1 цього протоколу прийняли спільне рішення про поетапне погашення боргу з урахуванням існуючого об`єму продажу: покупець здійснює погашення суми боргу за товар, який знаходиться в обороті в розмірі до 224 000 євро в 2015 році; сума в розмірі 360 000 євро, яка виникла в результаті прямих збитків покупця на валютних операціях у зв`язку з девальвацією гривні, погашається в 2016 році, при стабільному рості об`ємів продаж, стабільності вартості валюти та дотримання інших пунктів.

10. 25.04.2017 сторони уклали угоду про реструктуризацію заборгованості, яка стосується контрактів від 14.12.2007 № 25-V, від 20.04.2011 № 27-V та від 15.08.2014 № 29-V (інші контракти, які перелічені і угоді не стосуються предмету спору).

11. Сторони погодили, що погашення заборгованості в розмірі 283 173 євро, яка виникла по поставкам до 01.08.2016, та не погашена до підписання даної угоди вчиняється в наступному порядку: покупець здійснює оплату в розмірі 5 000 євро перед поставкою кожної партії товару в розмірі 15 000 одиниць продукції, до повного погашення вказаного вище боргу. Закупка товару здійснюється у відповідності до потреб ринку України без обмежень у відповідності до цін, встановлених у Специфікації, яка є невід`ємною частиною даної угоди. До товару, який поставляється після 01.08.2016 застосовуються умови оплати товару "150 календарних днів від дати митної очистки товару на території покупця".

12. 04.05.2018 сторони уклали додатково угоду до договору про реструктуризацію заборгованості.

13. Погодили, що позивач надає відповідачу у період з 04.05.2018 по 14.09.2018 можливість не виконувати оплату за товар, який отримано до 04.05.2018 у разі відсутності замовлень на поставку товару від покупця.

14. У цій угоді сторони також зафіксували суму заборгованості на дату підписання даної угоди у розмірі 449 000 євро, погашення якої буде проводиться після 15.09.2018 на умовах:

- протягом календарного місяця виплачується сума, яка дорівнює, 50% вартості товару, поставленого протягом цього місяця;

- відповідач у період з 01.05.2018 по 15.09.2018 здійснює закупку товару у відповідності до потреб ринку України за умови сплати суми, яка дорівнює 100% вартості товару, який закуповується у вказаний період в рахунок погашення заборгованості, яка виникла до 04.05.2018, у разі, якщо загальне сальдо перевищує 380 000 євро;

- якщо сальдо не перевищує 380 000 євро з урахуванням поточного відвантаження, закупка товару здійснюється на умовах "відстрочення платежу 150 календарних днів від дати митного очищення товару";

- з 01.01.2018 закупка товару відповідачем здійснюється на умовах "відстрочення платежу 150 календарних днів від дати митного очищення товару".

15. У пункті 1 додаткової угоди сторони також визначили, що вказаний порядок погашення заборгованості є зміною умов оплати товару, передбачених контрактами.

16. 03.06.2019 позивач пред`явив претензію про сплату боргу у розмірі 449 070,35 євро, що виник за поставлений товар у період з 04.04.2016 по 31.12.2018.

17. 01.10.2019 між позивачем (виробник), відповідачем (покупець-1) та ТОВ "ТД "Укрімпорт" (покупець-2) укладено тристоронню угоду про співробітництво, яка стосується контрактів від 12.12.2007 № 21-V, від 14.12.2007 № 25-V, від 29.10.2008 № 23-V, від 20.04.2011 № 27-V та від 15.08.2014 № 29-V, а також контракту від 05.11.2012 № 01-CR (зобов`язання за цим контрактом не є предметом спору), що був укладений між позивачем та третьою особою.

18. У пункті 2 цієї угоди сторони погодили новий порядок погашення відповідачем заборгованості з оплати товару, що виникла станом на 01.10.2019: покупець-1 не раніше оформлення банківської гарантії на конкретну поставку, але не пізніше дня відвантаження, сплачує виробнику суму в розмірі 5000,00 (п`яти тисяч) євро в рахунок погашення заборгованості, яка зазначена у цьому пункті, перед відвантаженням виробником будь-якому з покупців (покупцю-1 або покупцю-2) кожної нової партій товару згідно з їхніми замовленнями після 01.10.2019.

19. Позивач поставив відповідачу товару на суму 320708,70 євро за контрактами від 14.12.2007 № 25-V (на суму 162188,64 євро), від 20.04.2011 № 27-V (на суму 135684,06 євро) та від 15.08.2014 № 29-V (на суму 22836 євро), а також за контрактом № 29-V від 09.08.2013 на суму 111 468,00 євро. Відповідач цей товар не оплатив, що визнається та не оспорюється.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

20. Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.09.2021, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.07.2022, позов задоволено частково, стягнуто з Товариства на користь Компанії 111 468,00 євро заборгованості за контрактом від 09.08.2013 № 29-V та 55 979,10 грн витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

21. Суди встановили, що за контрактом № 29-V від 09.08.2013 у відповідача виникла заборгованість 111 468,00 євро, що підлягає стягненню, оскільки цей контракт не є предметом угоди про реструктуризацію заборгованості (судові рішення в цій частині не оскаржуються, не є предметом касаційного перегляду).

22. Суди відмовили у стягненні заборгованості в розмірі 320 708,70 євро, оскільки встановили, що відповідно до угоди про співробітництво від 01.10.2019 сторони залучили до правовідносин ТОВ "ТД "Укрімпорт", як другого покупця товару на території України, та визначили порядок погашення заборгованості, що виникла станом на 01.10.2019 за контрактами від 14.12.2007 № 25-V, від 20.04.2011 № 27-V та від 15.08.2014 № 29-V, а саме: покупець сплачує 5000 євро в рахунок погашення заборгованості не пізніше дня відвантаження нової партії товару відповідно до заявки ТОВ "ТД "Укрімпорт" або Товариства, що здійснена після 01.10.2019.

23. Суди встановили, що після 01.10.2019 сторони не змінювали порядок погашення заборгованості, докази реалізації сторонами узгодженого угодою порядку виконання зобов`язань ТОВ "Укрімпорт KV" відсутні, тому дійшли висновку, що строк оплати вартості поставленого товару за цими контрактами не настав.

24. Аргументи Компанії щодо неможливості здійснення відвантаження нових партій товару через закінчення строку контрактів суд апеляційної інстанції відхилив, оскільки встановив, що угода про співробітництво також укладена після закінчення строку дії контрактів; її зміст свідчить про намір сторін здійснювати нові поставки; сторони не висували претензії щодо неможливості здійснювати нові поставки; пунктами 10.1 контрактів передбачено, що вони діють в частині оплати за поставлений товар і виникненням у зв`язку з цим спорів до їх повного врегулювання.

25. Суд апеляційної інстанції врахував презумпцію правомірності правочину (стаття 204 ЦК України).

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження

26. 02.12.2022 Компанія звернулася з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення в частині відмови у задоволенні позову скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

27. Скаржник, обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження судових рішень згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, вказує, що в угоді про співробітництво строк оплати товару пов`язаний з подією, яка ніколи не настане (сплата п`яти тисяч євро перед отриманням відповідачем або третьою особою кожної нової партій товару від позивача), оскільки строк дії контрактів закінчився, вони не виконуються, поставка нових партій товару не здійснюється. Суди неправильно застосували норми частини першої статті 530 ЦК України, що допускає визначати строк (термін) виконання лише з вказівкою на подію, яка неминуче має настати, без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду щодо застосування цієї норми:

- у пункті 68 постанови колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 908/288/20, що "закінчення строку дії договору означає, що між сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов`язки, що випливали із цього договору";

- у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, що "при визначенні строку (терміну) виконання зобов`язання судам необхідно враховувати загальні положення ЦК України про порядок визначення та обчислення строків (термінів), зокрема, щодо початку і закінчення строку (терміну), а також умови вчиненого сторонами спору правочину, на підставі якого виникло зобов`язання".

28. Також скаржник посилається на неправильне застосування судами норми частини першої статті 607 ЦК України та відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах (у контексті визначення терміну виконання зобов`язання з посиланням на подію, яка має неминуче настати), що є підставою касаційного оскарження судових рішень згідно з пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України. Скаржник вважає, що висновок Верховного Суду з цього питання є доцільним для захисту прав постачальників (продавців) товару у ситуації, коли термін оплати за товар взагалі не настане, що суперечить правовій природі договору поставки.

29. В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник стверджує, що:

- якщо неможливо виконати зобов`язання за наявності обставин, за яку жодна із сторін не відповідає, то зобов`язання може припинитися відповідно до частини першої статті 607 ЦК України;

- щоб визначити правильність застосування цієї норми, потрібно з`ясувати, чи існує можливість виконання договору (постанови колегій суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.12.2019 у справі № 910/12597/18, від 04.11.2019 у справі № 910/8730/18, від 13.06.2019 у справі № 904/2356/18). Обставини, які викликають неможливість виконання, можуть бути як юридичними (заборона певної діяльності), так і фактичними (загибель індивідуально визначеної речі, яка мала б бути об`єктом виконання). Головна умова полягає в тому, що за такі обставини не буде відповідати жодна із сторін зобов`язання (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.10.2019 у справі № № 910/3319/18; постанова колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.06.2019 у справі № 904/2356/18);

- після того, як строк дії всіх контрактів закінчився, умова угоди про співробітництво щодо погашення заборгованості при отриманні нових партій товару вже не є "подією, яка має неминуче настати";

- зобов`язання відповідача здійснювати оплату раніше отриманого товару при здійсненні нових партій товару припинене через неможливість його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає;

- у позивача відсутня можливість здійснення нових поставок товару - обставини, з якою сторони у справі пов`язали настання терміну оплати за раніше поставлений товар;

- неможливість поставки нових партій товару пов`язана з відсутністю чинних контрактів на поставку нових партій товару та волі відповідача й третьої особи на їх укладання. Позивач не може самостійно укласти контракти на поставку нових партій товару;

- укладання нового договору є обставиною, що не залежить від волі жодного учасника справи, оскільки контракт є двостороннім правочином і принцип свободи договору діє для обох сторін;

- за висновками судів продавець не може отримати оплату за товар, оскільки термін оплати пов`язаний з подією, яка не відбудеться, що суперечить змісту договорів поставки та купівлі-продажу, де основним правом продавця є отримання оплати за проданий товар.

Позиція інших учасників справи

30. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, просить судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

31. Відповідач стверджує:

- в угоді про співробітництво сторони погодили порядок погашення заборгованості, що виникла станом на 01.10.2019;

- відповідно до статті 692 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу;

- суди зробили правильний висновок, що угодою про співробітництво сторони змінили статус заборгованості, що існувала станом на 01.10.2019, на фінансові зобов`язання, які мають виконуватись у порядку, встановленому угодою;

- висновок Верховного Суду у постановах від 10.02.2021 у справі № 908/288/20 та від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, на який посилався скаржник у касаційній скарзі, не може бути врахований, оскільки стосується справ з іншим предметом спору;

- строк виконання зобов`язання визначено з вказівкою на подію - відвантаження кожної нової партії товару на замовлення відповідача або третьої особи. Така подія залежить від волевиявлення покупця (відповідача) і знаходиться у прямій залежності від виконання позивачем (продавцем) замовлень, тому не є обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає у розумінні частини першої статті 607 ЦК України;

- висновок Верховного Суду у постановах від 02.12.2019 у справі № 910/12597/18 та від 04.11.2019 у справі № 910/8730/18 щодо застосування частини першої статті 607 ЦК України, на який посилався скаржник у касаційній скарзі, не може бути врахований, оскільки стосується правовідносин, які не є подібними;

- прострочення оплати з боку відповідача не мало місце, оскільки укладеними угодами, зокрема й угодою від 01.10.2019, не встановлено зобов`язання щодо кількості, строків, обсягів замовлень і поставок товару, а оплата здійснюється лише за умови наявності нових поставок. Замовлення нового товару здійснюється згідно з потребами контрагентів на території України.

32. Третя особа відзив на касаційну скаргу не подала, що не перешкоджає перегляду судових рішень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

33. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, й дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити, виходячи з такого.

34. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

35. Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (пункти 8.20-8.21)).

36. Сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов`язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору (справедливість, добросовісність, розумність). Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (пункт 8.33)).

37. Положеннями частин першої, другої статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

38. За змістом статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

39. Сторони, беручи до уваги зміст попередніх переговорів та усталену практику довготривалих відносин, в угоді про співробітництво, дійшли згоди щодо розстрочення існуючої суми боргу, встановивши, що обов`язок покупця (відповідача) здійснити черговий платіж в рахунок оплати раніше поставленого позивач (продавцем) товару пов`язаний з настанням події (відвантаження нової партії товару), що залежить від волі відповідача та третьої особи, які мають зробити відповідну заявку на поставку нової партії товару.

40. Відповідно до частини шостої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

41. Згідно з абзацом другим частини першої статті 530 ЦК України зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

42. Цю норму необхідно застосовувати (тлумачити) у взаємозв`язку з загальними положеннями частини другої статті 251, частини другої статті 252 ЦК України, які визначають, що терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

43. Те, що при визначенні строку (терміну) виконання зобов`язання судам необхідно враховувати загальні положення ЦК України про порядок визначення та обчислення строків (термінів), зокрема, щодо початку і закінчення строку (терміну), а також умови вчиненого сторонами спору правочину, на підставі якого виникло зобов`язання, вказувала також об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі.

44. Відповідно до лексичного значення словосполучення "неминуче має настати" означає як те, що обов`язково та безумовно має відбутися.

45. За змістом норми частини першої статті 530 ЦК України у взаємозв`язку з частиною другою статті 251, частиною другою статті 252 цього Кодексу, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, у разі визначення терміну виконання зобов`язання з вказівкою на майбутню подію нею може бути визнана лише та подія, неминучість якої є безумовна. Якщо юридичні наслідки мають певну ступінь вірогідності настання, то має місце не існування часової категорії у вигляді терміну, а умова.

46. Отже, для перевірки правильності застосування судами норм статті 530, 607 ЦК України суд, у контексті доводів касаційної скарги й підстав касаційного оскарження, має відповісти по черзі на такі питання: по-перше, чи є визначена сторонами вказівка на певні обставини подією, яка неминуче має настати; по-друге, які правові наслідки погодження також умови у договорі; по-третє, чи є у такому разі припиненим зобов`язання внаслідок неможливості його виконання (кредитора - поставити новий товар; боржника - оплати раніше поставлений товар)?

47. Застосування норми частини першої статті 530 ЦК України до встановлених судами обставин справи дає підстави для висновку, що у договорі (угоді про співробітництво) термін виконання боржником обов`язку не встановлений, оскільки здійснення черговою платежу обумовлено реалізацією права однієї із сторін (подання заявка) та вчинення іншою певних дій (відвантаження товару після одержання вимоги покупця), що з огляду на конкретні обставини справи не є подією, яка неминуче має настати.

48. Строк договору в частині поставки товару закінчився 31.12.2018, не був продовжений сторонами.

49. Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

50. Закінчення строку дії договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов`язки, що випливали із цього договору. Але ті зобов`язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом. Такий висновок щодо застосування норми статті 530 ЦК України у взаємозв`язку з положеннями статей 252, 598 цього Кодексу викладено у пункті 68 постанови Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 908/288/20.

51. Аргументи скаржника щодо неврахування судами цього висновку знайшли своє підтвердження.

52. Договір купівлі-продажу є взаємно зобов`язуючим, тобто кожна сторона має права та обов`язки. В угоді про співробітництво передбачено відвантаження товарів окремими партіями (обставина, що зумовлює виникнення у покупця обов`язку здійснити черговий платіж в рахунок погашення заборгованості) лише за заявкою покупця (відповідача), що є його правом. Реалізувати таку можливість (право) покупець може лише під час дії договору.

53. Те, що на момент укладення угоди про співробітництво строк дії договору вже закінчився, про що вказав суд апеляційної інстанції, жодним чином не виключає, що визначена сторонами умова оплати товару (подія) залежить від настання певних обставин за наявності волі зобов`язаної сторони, але не містить такої ознаки, як неминучість її настання.

54. Наведене є підставою для висновку, що у розмінні статті 530 ЦК України термін виконання боржником обов`язку щодо оплати не був встановлений в угоді про співробітництво.

55. Не є погоджена умова й строком виконання зобов`язання, який визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

56. З огляду на цей висновок та обставини справи (до уваги беруться усталена практика відносин між сторонами, зміст переговорів, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін) у спірних правовідносинах кредитор має право вимагати виконання зобов`язання у будь-який час за правилами частини другої статті 530 ЦК України, а боржник повинен був виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

57. Суд апеляційної інстанції неправильно послався на принцип презумпції правомірності правочину. Тлумачення змісту договору в контексті з`ясування, чи був погоджений у договорі строк (термін) виконання боржником обов`язку, є правовою оцінкою спірних правовідносин з точки зору норми статті 530 ЦК України.

58. Домовленість сторін про врегулювання своїх відносин у спосіб, який не дає змоги визначити цей строк у значенні цих понять, що наведено у статтях 251, 252 ЦК України, не матиме наслідком недійсності відповідної частини договору, оскільки у такому разі слід виходити з того, що сторони не використали можливість визначити строк (термін) на власний розсуд, а відповідна умова є непогодженою.

59. Тому у спірних правовідносинах застосовуються загальні положення статті 530 ЦК України, що встановлює строк (термін) виконання зобов`язання у випадках, коли його не встановлено договором, з урахуванням вимог інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

60. Обираючи варіант реалізації розсуду суду, слід керуватися визначеним частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Реалізація повноважень із суддівського розсуду має спрямовуватися на вибір оптимального варіанту розв`язання спірного правового питання, пошук необхідної правової норми, її розуміння та інтерпретацію, справедливе вирішення спору відповідно до встановлених судами обставин кожної конкретної справи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 910/12876/19 (пункт 7.11)).

61. Тлумачення змісту договору не може бути таким, що призводитиме до неможливості виконання договірного зобов`язання взагалі і ніколи (постанова Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 740/2904/17 (провадження № 61-15352св20), від 12 січня 2022 року № 754/4475/19 (провадження № 61-5491св21)).

62. Аргументи скаржника, що суди внаслідок неправильного застосування норми статті 530 ЦК України помилково зробили висновок, що строк оплати вартості поставленого товару за цими контрактами не настав, знайшли своє підтвердження.

63. Неможливість здійснювати нові поставки товару у майбутньому через закінчення строку дії договору, відсутності домовленості сторін про його продовження та нездійснення нових поставок, не означає припинення зобов`язання у розумінні статті 607 ЦК України, оскільки такі обставини існували на момент укладання угоди і мають суб`єктивний характер. Як вже вказувалося вище, у сукупності такі обставини свідчать, що строк (термін) виконання боржником обов`язку не був встановлений, тому до спірних правовідносин застосовуються положення частини другої статті 530 ЦК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

64. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

65. Відповідно до частини першої статті 312 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 312 ГПК України).

66. Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що суди внаслідок неправильного застосування норм статті 530 України зробили помилковий висновок, що строк оплати раніше поставленого товару не настав, оскільки в угоді про співробітництво строк (термін) виконання чергового платежу був визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати.

67. Верховний Суд погодився з аргументами скаржника, що визначена в угоді умова оплати раніше поставленого товару не є строком (терміном) виконання зобов`язання у розумінні статей 251, 252, частини першої статті 530 ЦК України.

Розподіл судових витрат

68. Відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

69. Згідно зі статтею 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору, сплачені позивачем за розгляд справи, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 300, пунктом 3 частини першої статті 308, 309, статтями 312, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Компанії Combinatul de Vinuri "CRICOVA" S.A. задовольнити.

2. Скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 17.09.2021 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.07.2022 у справі № 916/1349/21 в частині відмови у задоволенні вимоги щодо стягнення 320 708,70 євро та ухвалити нове, яким позов в цій частині задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрімпорт KV" (65023, м. Одеса, вул. Дворянська, буд. 8, код ЄДРПОУ 32751017) на користь Компанії Combinatul de Vinuri "CRICOVA" S.A. (Республіка Молдова, мун. Кишинеу, м. Криково, вул. Унгуряну, 1, код 1003600086062) 320 708,70 євро заборгованості.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрімпорт KV" (65023, м. Одеса, вул. Дворянська, буд. 8, код ЄДРПОУ 32751017) на користь Компанії Combinatul de Vinuri "CRICOVA" S.A. (Республіка Молдова, мун. Кишинеу, м. Криково, вул. Унгуряну, 1, код 1003600086062) 322119,82 грн - судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги; 241589,87 грн - судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги; 161059,91 грн - судового збору, сплаченого за подання позову.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді С. Бакуліна

Н. Губенко