Ухвала

від 28.03.2023 по справі 1522/23570/12

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1178/23

Справа № 1522/23570/12

Головуючий у першій інстанції Чернявська Л.М.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

28.03.2023 м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Цюри Т.В.,

за участю секретаря - Малюти Ю.С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - Одеська міська рада, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на рішення Приморського районного суду м. Одеса від 10 квітня 2013 року у складі судді Чернявської Л.М.,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Одеської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання права власності на будинок із надвірними спорудами АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці площею 292,47 кв.м. та складається з житлового будинку загальною площею 41,4 кв.м., в тому числі житловою 26,8 кв.м., надвірних споруд: гараж, літня кухня. Вимоги обґрунтовані тим, що за нею зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 . В процесі експлуатації зазначеної квартири власними силами та за власні кошти здійснено переобладнання. Після реконструкції належна їй квартира є окремим будинком із надвірними спорудами, має самостійні вхід - вихід, в`їзд-виїзд та відгороджений від будинку АДРЕСА_3 . Переобладнання приміщення проведено з додержанням будівельних норм і правил, а також відповідно до вимог діючого законодавства, в зв`язку з чим просить визнати за нею право власності на це майно.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеса від 10 квітня 2013 року за ОСОБА_1 визнане право власності на будинок із надвірними спорудами АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці площею 292,47 кв.м та складається з житлового будинку загальною площею 41,4 кв.м, в тому числі житловою 26,8 кв.м, надвірних споруд: гараж, літня кухня.

В травні 2021 року ОСОБА_8 , яка не брала участь у розгляді справи в суді першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що доказів на підтвердження того, що позивачка зверталась до компетентного державного органу, у повноваження якого входить питання будівництва з заявою про введення в експлуатацію, в матеріалах справи немає. Позивач не звертався до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю для набуття права власності та введення об`єкту до експлуатації у встановленому законом порядку, а одразу звернувся до суду з позову про визнання права власності. Інформація про наявність у позивача дозвільних документів на право виконання будівельних робіт з будівництва об`єкту та вводу його до експлуатації у встановленому законодавством порядку відсутня. При цьому суд не з`ясував цільове призначення цієї земельної ділянки. Апелянт на той час вже був власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_4 , яка межує з земельною ділянкою, на якій розташовані об`єкти позивача, цільове призначення вказаної ділянки: «для гаражного будівництва». Таким чином, суд вирішив питання про її права та обов`язки.

10.01.2022 ОСОБА_1 надала суду відзив на апеляційну скаргу та просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на те, що особа, яка подала апеляційну скаргу на рішення, не є учасником справи, так само як і не є сусідом суміжним з земельною ділянкою ОСОБА_1 . Будь - якої межі з земельною ділянкою кадастровий номер 5110137500:54:006:0120 (власник ОСОБА_8 ) ОСОБА_1 немає. Апелянт не надає до суду будь-яких доказів, що дане рішення порушує його права. Будь-якого схематичного або топографічного зображення, експертного заключення, щодо порушення будь яких прав апелянта. Апелянт також не надав обґрунтованого пояснення та підтвердження, коли, при яких обставинах вона отримала рішення суду від 10.04.2013.

В січні 2023 року ОСОБА_9 , яка не брала участь у розгляді справи в суді першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що визнання судом права власності на самовільно побудований гараж перешкоджає їй в захисті власних прав та інтересів та створює можливість шкідливого впливу на її майно. В порушення норм права суд не надав належну оцінку доказам у справі та відсутності висновків про дотримання будівельних норм та стандартів щодо побудованого гаражу, експерт не зазначив у висновку на підставі чого він дійшов висновку, що гараж не перешкоджає власникам сусідніх земельних ділянок, не зазначено фізичний знос, відсутній розрахунок інсоляції, гараж встановлений на відстані менш ніж метр від паркану та менш ніж п`ять метрів від житлової будівлі, що є порушенням будівельних норм та правил. Суд не застосував норм ст.376 ЦПК України. Доказів на підтвердження того, що позивачка зверталась до компетентного державного органу, у повноваження якого входить питання будівництва з заявою про введення в експлуатацію, в матеріалах справи немає. Позивач не звертався до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю для набуття права власності та введення об`єкту до експлуатації у встановленому законом порядку, а одразу звернувся до суду з позову про визнання права власності. Інформація про наявність у позивача дозвільних документів на право виконання будівельних робіт з будівництва об`єкту та вводу його до експлуатації у встановленому законодавством порядку відсутня. При цьому суд не з`ясував цільове призначення цієї земельної ділянки. Апелянт на той час вже був власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_4 , яка межує з земельною ділянкою, на якій розташовані об`єкти позивача, цільове призначення вказаної ділянки: «для гаражного будівництва». Наявність гаража в небезпечній близькості до житлової будівлі та обмеження користування загального проїзду шляхом встановлення паркану є порушенням будівельних норм та правил, створює загрозу життю, перешкоджає проїзду пожежної машини та вільному доступу до об`єкту гасіння. Таким чином, суд вирішив питання про її права та обов`язки.

В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_9 повторно не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому порядку, поштова кореспонденція повернулася з позначкою «відсутня за місцем проживання», що є належним сповіщенням в розумінні вимог процесуального кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 22.07.2002, виданого на підставі розпорядження Управління житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради від 22.07.2002 № 172009, та договору дарування від 28 липня 2012 року, зареєстрованого в реєстрі за № 844 посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гордою І.В., ОСОБА_1 набула право власності на квартиру АДРЕСА_2 .

В процесі експлуатації приміщення квартири позивачкою було здійснено переобладнання приміщення, шляхом здійснення окремої будівлі, яка має самостійні вхід - вихід, в`їзд-виїзд та відповідно до технічного паспорту домоволодіння із надвірними спорудами АДРЕСА_1 , що розташовано на земельній ділянці площею 292,47 кв.м, складається з житлового будинку загальною площею 41,4 кв.м, в тому числі житловою 26,8 кв.м, надвірних споруд: гараж, літня кухня.

Відповідно технічного висновку № 199/12 судової будівельно-технічної експертизи від 17 грудня 2012 року переобладнаний з квартири АДРЕСА_5 , що розташований на земельній ділянці площею 292,47 кв.м., який складається із житлового будинку, загальною площею 41,4 кв.м, в тому числі житловою 26,8, надвірних будівель: гаража та літньої кухні, відповідає будівельним, санітарним, противопожежним та іншим нормам. Можлива подальша експлуатація будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 292,47 кв.м., який складається із житлового будинку, загальною площею 41,4 кв.м., в тому числі житловою 26,8, надвірними будівлями: гараж та літня кухня. Експлуатація будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 292,47 кв.м та складається із житлового будинку, загальною площею 41,4 кв.м., в тому числі житловою 26,8 кв.м., надвірними будівлями: гараж, літня кухня, не перешкоджає користуванню своїм майном власникам сусідних земельних ділянок та будівель та іншим власникам земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 .

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20.02.12 у справі № 2/1522/10380/11, яке набрало законної сили, визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок АДРЕСА_6 , що розташований на земельній ділянці площею 151,87 кв.м. та в цілому складається з житлового будинку літ. "А", загальною площею 31,8 кв.м., тому числі житловою 22,2 кв.м., надвірної споруди -сарай під літ. "К". Рішенням також встановлений порядок користування спільною земельною ділянкою, яким наступним чином визначений розмір ділянок, що перебуватимуть у відособленому користуванні кожної зі сторін по справі: ділянку № 1, площею 159,74 кв.м., та ділянку № 4, площею 132,73 кв.м., що разом становить 292,47 кв.м., - в користуванні ОСОБА_1 ; ділянку № 2, площею 20,64 кв.м., та ділянку № 8, площею 220,35 кв.м., що разом становить 240,99 кв.м., - в користуванні ОСОБА_3 ; ділянку № 3, площею 90,71 кв.м., та ділянку № НОМЕР_1 , площею 61,16 кв.м., що разом становить 151,87 кв.м., - в користуванні ОСОБА_2 ; ділянку АДРЕСА_7 , площею 156,14 кв.м., що разом становить 385,48 кв.м., - в користуванні ОСОБА_5 ; ділянку № 6, площею 185,42 кв.м., та ділянку № 9, площею 138,37 кв.м., що разом становить 323,79 кв.м., - в користуванні ОСОБА_6 ; ділянку № 7, площею 182,29 кв.м., - в користуванні ОСОБА_4 ; ділянку № 12, площею 245,67 кв.м., - в розпорядженні територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради; ділянку № НОМЕР_2 , площею 301,75 кв.м., - визначити як територію загального користування всіх землекористувачів, у складі та розташуванні відповідно до графічного відтворення порядку користування земельною ділянкою (малюнок № 6), доданий до судової експертизи (висновок №182/2011 від 3.01.2012 р.).

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що власник вправі добудувати майно без згоди інших власників, якщо це не порушує їх прав, право власності набуте правомірно.

Щодо апеляційної скарги ОСОБА_8 .

Встановлено, що ОСОБА_8 не є співвласником майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , відтак не могла бути учасником правовідносин щодо права власності ОСОБА_1 як щодо будинку, так і надвірних споруд.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20.02.12 у справі № 2/1522/10380/11, яке набрало законної сили, визначено порядок користування земельною ділянкою, яка передана у користування ОСОБА_1 , площа якої склала 292,47 кв.м. Зміст оскарженого рішення свідчить про те, що площа земельної ділянки залишилася незмінною та складає 292,47 кв.м.

Викладене свідчить про те, що надвірні споруди розташовані в межах земельної ділянки, яка за рішенням суду передана в користування ОСОБА_1 , і жодних доказів на спростування викладеного не надано.

Згідно відповіді ТОВ «Терра Ком», якою здійснено розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та будівництва індивідуальних гаражів, суміжними землекористувачами та землевласниками земельної ділянки 51101137500:54:006:0369 є ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та Одеська міська рада.

З договору дарування земельної ділянки ОСОБА_8 від 21.06.2012, посвідченого нотаріально, вбачається, що співвласниками набутої нею у власність земельної ділянки для гаражного будівництва є ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , Одеська міська рада.

Отже належних доказів на підтвердження суміжного землекористування не надано.

Також в рішенні суду не зазначено жодних висновків, які б свідчили про вирішення судом про права та обов`язки ОСОБА_8 .

Зважаючи на викладене, підстави вважати порушеним право ОСОБА_8 оскаржуваним рішенням неможливо, тому суд не надає оцінку законності самого рішення по суті, оскільки таке можливе лише у разі встановлення факту вирішення судом про права та інтереси апелянта.

Суд апеляційної інстанції також виходить з того, що оскаржуваним рішенням питання меж земельної ділянки, що перебуває у користуванні ОСОБА_1 , не вирішувалося, оскільки вирішене рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20.02.12 у справі № 2/1522/10380/11.

Відтак доводи про порушення прав суміжних користувачів земельної ділянки шляхом перешкод у здійсненні проїзду, не можуть бути предметом вирішення у цій справі, доказів того, що гараж побудований поза межами наданої у користування земельної ділянки не надано.

ОСОБА_8 вправі в окремому провадженні пред`явити вимоги про усунення перешкод в здійсненні права власності, встановлення сервітуту тощо, якщо вважає, що діями по встановленню паркану та розташуванням будівель порушені її права, що відповідатиме належному способу захисту прав при виниклих правовідносинах.

З відповіді ТОВ «Інфокс» на адресу ОСОБА_13 вбачається, що гараж, який самовільно було встановлено по АДРЕСА_3 , розміщується на відстані приблизно 1,2 м від осі існуючої міської мережі каналізації, яка проходить по внутрішньо квартальному проїзду до земельної ділянки по Фонтанській дорозі 95/7, що є порушенням ДБН, та працівниками Міськканалізації балансоутримувачу буде надано акт - припис з вимогою здійснити його зміщення на відстань від існуючої міської мережі, не є доказом вирішення про права та обов`язки ОСОБА_8 , оскільки стосується правовідносин ОСОБА_1 з відповідними компетентними третіми особами, які не позбавлені права звернення у встановлений законом спосіб.

Так само відповідь Головного Управління Державної Служби Україн з надзвичайних ситуацій в Одеській області на адресу Мотичак від 27.05.2020 №11629 не може бути доказом порушення прав ОСОБА_8 , оскільки не підтверджує порушення її прав ОСОБА_1 .

Як свідчить зміст рішення суду, відповідачем у справі зазначена Одеська міська рада, яка має достатній обсяг повноважень для оспорення рішення, якщо воно є таким, що порушує права та інтереси в галузі дотримання вимог закону щодо будівництва.

З огляду на зазначене, апеляційне провадження підлягає закриттю з підстав п.3ч.1ст.362 ЦПК України, оскільки судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_8 не вирішувалося.

Щодо апеляційної скарги ОСОБА_9 .

Обґрунтовуючи доводи скарги, ОСОБА_9 посилалася на те, що є суміжним користувачем земельної ділянки, будівництво гаражу не відповідає будівельним нормам та правилам, завдає шкоди та створює небезпеку, ОСОБА_1 перекритий спільний проїзд, проте обставини невідповідності будівель та споруд нормам ДБН можуть бути підтверджені лише належними доказами, зокрема, висновками спеціалістів у відповідній галузі, але таких доказів останньою не надано. Так само висновок експертизи, покладений в основу оскарженого рішення, може бути спростований лише відповідним належним доказом, та не може бути підданий сумніву лише на підставі припущень.

Відповідний висновок міг бути долученим до апеляційної скарги, оскільки правом на його замовлення наділена кожна особа і поза межами судового спору, проте апелянт таким правом не скористалася.

Копія протоколу засідання комісії з питань землеустрою та земельних правовідносин від 09.09.2020 свідчить про те, що принаймні з 2020 року ОСОБА_9 вважала своє право порушеним, звертаючись з клопотанням не вносити на сесію проект рішення про передачу ОСОБА_1 земельної ділянки у власність (а.с.39-42,т.2), відтак з 2020 року мала достатньо часу для отримання відповідних доказів.

Крім того, розташування на плані земельної ділянки ОСОБА_9 не надає підстав для висновку про те, що вхід до її ділянки пов`язаний з межами земельної ділянки ОСОБА_1 , що є окремим аргументом на спростування доводів апеляційної скарги.

ОСОБА_9 не є співвласником майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , відтак не могла бути учасником правовідносин щодо права власності ОСОБА_1 як щодо будинку, так і надвірних споруд.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20.02.12 у справі № 2/1522/10380/11, яке набрало законної сили, визначено порядок користування земельною ділянкою, яка передана у користування ОСОБА_1 , площа якої склала 292,47 кв.м. Зміст оскарженого рішення свідчить про те, що площа земельної ділянки залишилася незмінною та складає 292,47 кв.м.

Викладене свідчить про те, що надвірні споруди розташовані в межах земельної ділянки, яка за рішенням суду передана в користування ОСОБА_1 , і жодних доказів на спростування викладеного не надано.

Також в рішенні суду не зазначено жодних висновків, які б свідчили про вирішення судом про права та обов`язки ОСОБА_9 .

Якщо ОСОБА_9 вважає свої права порушеними, то вправі в окремому провадженні пред`явити вимоги про усунення перешкод в здійсненні права власності, встановлення сервітуту, знесення об`єкту нерухомого майна, тощо, якщо вважає, що будівництвом ОСОБА_1 порушено її права, що відповідатиме належному способу захисту прав при виниклих правовідносинах.

З огляду на викладене, апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_9 підлягає закриттю.

Відповідно доп.3.ч.1ст.362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Керуючись ст. 362 ЦПК України, суд

ухвалив:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Приморського районного суду м. Одеса від 10 квітня 2013 року закрити.

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_9 на рішення Приморського районного суду м. Одеса від 10 квітня 2013 року закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складений 07.04.2023.

Головуючий:

Судді: