Постанова

від 05.04.2023 по справі 495/10984/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

05 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 495/10984/17

провадження № 61-1484св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури,

відповідачі: Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_1 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області у складі судді Прийомової О. Ю., від 18 січня 2022 року та постановуОдеського апеляційного суду у складі колегії суддів:

Колеснікова Г. Я., Вадовської Л. М., Сєвєрової Є. С., від 27 грудня 2022 року.

Короткий зміст заявлених позовних вимог

1. У грудні 2017 року керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом до Затоківської селищної ради, правонаступником якої є Кароліно-Бугазька сільська ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради, про визнання незаконним рішення селищної ради та визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку.

2. Свої вимоги прокурор мотивував тим, що між Департаментом державної автомобільної інспекції МВС України та Затоківською селищною радою 12 жовтня 2005 року укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 1, 5244 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для розміщення готельного комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1» строком на 25 років.

3. На підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок із земель, наданих раніше у користування Департаменту ДАІ МВС України проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0471 га по АДРЕСА_2 .

4. Рішенням Затоківської селищної ради від 29 грудня 2014 року № 2695 відповідачу ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 0,0471 га (кадастровий номер 5110300000:02:012:0181) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 .

5. У подальшому державним реєстратором реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області за результатами розгляду документів, поданих ОСОБА_1 для оформлення права власності, видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 32221446 щодо земельної ділянки площею 0,0471 га для індивідуального дачного будівництва за адресою:

АДРЕСА_2 .

6. На думку прокурора, ОСОБА_1 набув право власності на спірну земельну ділянку з порушенням вимог земельного законодавства, оскільки підставою для формування земельної ділянки стала технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, згідно з якою із земельної ділянки загальною площею 1,5244 га, яка раніше перебувала у користуванні Департаменту ДАЇ МВС України, сформовано 17 окремих земельних ділянок, у тому числі земельна ділянка ОСОБА_1 .

7. Натомість, виходячи з того, що цільове призначення земельної ділянки, яка перебувала у користуванні Департаменту ДАІ МВС України, було визначено як розміщення готельного комплексу, то після поділу цієї земельної ділянки Затоківська селищна рада мала право розпорядитись виділеною земельною ділянкою відповідно до цього ж цільового призначення, а не передавати земельну ділянку у власність для індивідуального дачного будівництва. У зв`язку з цим, має місце формування нової земельної ділянки (з іншими межами, конфігурацією, площею та цільовим призначенням), що в свою чергу вимагає виготовлення такого виду документації із землеустрою як проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

8. Посилаючись на зазначені обставини та на те, що вказані порушення спричиняють державі і територіальній громаді збитки, перешкоджають здійсненню передбаченого Конституцією України права власності на землю та тягнуть нераціональне використання земель, прокурор просив суд:

- визнати незаконним рішення Затоківської селищної ради

від 29 грудня 2014 року № 2695 «Про передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0,0471 га (кадастровий номер 5110300000:02:012:0181) для індивідуального дачного будівництва за адресою:

АДРЕСА_2 »;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії, індексний номер 32221446, щодо земельної ділянки, площею 0,0471 га для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер 5110300000:02:012:0181).

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

9. Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 січня 2022 року у задоволенні позову прокурора відмовлено.

10. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в матеріалах справи відсутні докази наявності в діях органу місцевого самоврядування порушень вимог земельного законодавства та законодавства у сфері містобудування при передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки у порядку безоплатної приватизації та зміни цільового призначення земельної ділянки, переданої відповідачу.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

11. Постановою Одеського апеляційного суду від 27 грудня 2022 року апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 січня 2022 року змінено, шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області

від 18 січня 2022 року залишено без змін.

12. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що зміна цільового призначення землі не відбулася, змінився вид використання землі в межах однієї категорії землі (землі рекреаційного призначення), що не вимагало розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та його затвердження.

13. Затоківська селищна рада як власник спірної земельної ділянки мала право визначати вид її використання в межах категорії землі рекреаційного призначення. На підставі технічної документації щодо поділу земельна ділянка кадастровий номер 5110300000:02:012:0181 була сформована з присвоєнням кадастрового номеру та зареєстрована в Державному земельному кадастрі. Лише після цього ця сформована та зареєстрована земельна ділянка була передана ОСОБА_1 у власність. Генеральним планом смт. Затока (зі змінами від 16 березня 2015 року) спірна земельна ділянка віднесена до земель рекреаційного призначення об`єктів стаціонарної рекреації, дачного будівництва.

14. Тому процедура переходу земельної ділянки площею 0,0471 га у власність ОСОБА_1 визнана правомірною, а рішення Затоківської селищної ради від 29 грудня 2014 року № 2695 таким, що прийняте у відповідності до норм чинного законодавства.

15. Також апеляційний суд звернув увагу, щовизнання незаконним рішення ради і свідоцтва про право власності є неналежним способом захисту, оскільки не несе належних правових наслідків. Вказаний спосіб захисту не спрямований на повернення земельної ділянки у комунальну власність, в зв`язку з тим, що на теперішній час земельна ділянка належить іншій особі ОСОБА_2 з 21 січня 2016 року. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, з підстав, передбачених статтями 387, 388 ЦК України, які дають право витребувати майно від добросовісного набувача.

Узагальнені доводи касаційної скарги

16. У січні 2023 року заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від18 січня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду

від 27 грудня 2022 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

17. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заступник керівника Одеської обласної прокуратури зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 рокуу справі № 488/5027/14-ц,

від 15 травня 2019 рокуу справі № 522/7636/14-ц, від 11 вересня 2019 рокуу справі № 487/10132/14-ц, від29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц, від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня

2020 року у справі № 381/3165/17 та у постановах Верховного Суду

від 10 листопада 2021 року у справі№ 495/10983/17, від 08 грудня 2021 року у справі № 495/1494/18 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

18. Прокурор стверджує, що недотримання встановленого порядку набуття права власності на землю з боку хоча б однієї із сторін є порушенням чинного земельного законодавства. Об`єкти дачного будівництва мають свої будівельно-технічні і цільові особливості, що відокремлюють їх від інших об`єктів рекреаційного будівництва (рекреаційних установ). Дачний будинок не є закладом (установою), а відноситься до об`єктів житлової нерухомості.

19. Враховуючи, що мало місце формування нової земельної ділянки

(з іншими межами, конфігурацією, площею і цільовим призначенням), для правомірного набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 0, 0471 га, кадастровий номер 5110300000:02:012:0181, вимагалося виготовлення такого виду документації із землеустрою, як проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

20. Також прокурор зазначає, що спірна земельна ділянка площею

0, 0471 га, кадастровий номер 5110300000:02:012:0181, як складова частина земельної ділянки загальною площею 1, 5244 га, наданої раніше в користування Департаменту ДАІ МВС України, відповідно до генерального плану смт Затока відноситься до земель рекреаційного призначення для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

21. Касаційна скарга містить доводи про те, що прокурор не є власником спірної земельної ділянки, а тому звернувся до суду як самостійний позивач, оскільки визначив власника земельної ділянки відповідачем. Прокурор вважає, що у цій справі ним обрано належний спосіб захисту, а висновок апеляційного суду про необхідність застосування до спірних правовідносин вимог статей 387, 388 ЦК України є помилковим. Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що прокурор є самостійним позивачем та не є власником спірної земельної ділянки, що унеможливлює її витребування, оскільки з таким позовом має право звернутися до суду лише власник або титульний володілець майна, яким прокурор не є.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

22. Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 495/10984/17.

23. Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2023 рокусправу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У визначений судом строк відзиви на касаційну скаргу не надходили

Фактичні обставини справи, встановлені судами

24. 12 жовтня 2004 року між Затоківською селищною радою та Департаментом ДАІ МВС України укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 1,5244 га терміном на 25 років для розміщення готельного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1. 25 . Згідно з листом Департаменту ДАЇ МВС України № 4/9-1947 від 23 червня 2015 року, відповідно до акту приймання-передачі об`єкта оренди від 20 листопада 2014 року земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , була передана власнику земельної ділянки - Затоківській селищній раді. Акт приймання-передачі об`єкта оренди від 20 листопада 2014 року доданий до листа.

26. 29 грудня 2014 року Затоківською селищною радою прийнято рішення № 2695, яким передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0471 га (кадастровий номер 5110300000:02:012:0181) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 .

27. У подальшому державним реєстратором реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,471 га (кадастровий номер 5110300000:02:012:0181) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про право власності серія та номер НОМЕР_1 , виданого 14 січня 2015 року, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 107079557.

28. 21 січня 2016 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу вказана вище земельна ділянка відчужена ОСОБА_2 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

29. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

30. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

31. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

32. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

33. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

34. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

35. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

36. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

37. Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції Українипередбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

38. Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді визначено положеннями статті 23 Закону України «Про прокуратуру»

39. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 56 ЦПК України.

40. За змістом статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

41. Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

42. Згідно із частинами першою, другою статті 20 ЗК України при зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

43. Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про землеустрій»цільове призначення земельної ділянки - це допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення.

44. Отже, основою для визначення цільового призначення земельної ділянки є її належність до відповідної категорії земель і відповідного способу використання.

45. Статтею 50 ЗК Українивизначено, що до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

46. Відповідно до статті 51 ЗК України до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації.

47. Статтею 52 ЗК Українивизначено, що землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель. На таких землях (крім земельних ділянок зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельних ділянок, зайнятих об`єктами фізичної культури і спорту, інших аналогічних об`єктів) допускається будівництво відповідно до чинної містобудівної документації об`єктів житлового та громадського призначення, що не порушують режим використання земель рекреаційного призначення. Порядок використання земель рекреаційного призначення визначається законом.

48. Отже, відповідно до закріпленого принципу раціонального використання та охорони земель земельні ділянки (частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування з визначеними щодо неї правами) рекреаційного призначення підлягають використанню виключно відповідно до видів їх використання, які відповідають їх цільовому призначенню.

49. У відповідності до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету із земельних ресурсів

від 23 липня 2010 року № 548, до земель рекреаційного призначення (секція Е розділ 07) належать земельні ділянки:

- 07.01 - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення;

- 07.02 - для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту;

- 07.03 - для індивідуального дачного будівництва;

- 07.04 - для колективного дачного будівництва;

- 07.05 - для цілей підрозділів 07.01-07.04 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду.

50. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19 відступила від висновку, викладеного в постановах Верховного Суду України від 05 березня 2013 року у справі № 21-417а12,

від 08 квітня 2015 року у справі № 6-32цс15, постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 712/10864/16-а та постановах Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року у справі

№ 701/902/17-ц, від 03 червня 2019 року у справі № 708/933/17, від 24 лютого 2020 року у справі № 701/473/17, про те, що зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися в порядку, встановленому для зміни цільового призначення такої землі.

51. Отже, земельним законодавством чітко встановлено, що з дотриманням відповідної процедури здійснюється зміна цільового призначення земельних ділянок. Проте такої процедури для зміни виду використання земельної ділянки без зміни її категорії цільового використання чинним законодавством не передбачено.

52. Зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо).

53. Ураховуючи, що зміна виду використання земельної ділянки з виду «для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення» (секція Е розділ 07 підрозділ 07.01) на вид використання «для індивідуального дачного будівництва» (секція Е розділ 07 підрозділ 07.03) не призводить до зміни цільового призначення земельної ділянки та відбувається у межах однієї категорії земель (землі рекреаційного призначення), слід дійти висновку про відсутність підстав стверджувати про незаконність зміни цільового виду використання спірної земельної ділянки.

54. Частиною першою статті 116 ЗК Українипередбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

55. Порядок безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок визначений статтею 118 ЗК України.

56. Згідно з частинами першою та другою статті 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

57. Виходячи з аналізу положень частин п`ятої-десятої статті 79-1 ЗК України можна дійти висновку, що підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

58. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

59. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

60. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

61. Крім того, згідно з частиною першою статті 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки також можуть передбачати поділ, об`єднання земельних ділянок

62. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

63. У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

64. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку поданим сторонами доказам, як в цілому, так і кожному окремо, дійшов обґрунтованого висновку про те, що прокурором не надано доказів на підтвердження того, що оскаржене рішення Затоківської селищної ради від 29 грудня 2014 року № 2695, яким передано ОСОБА_1 у власність спірну земельну ділянку, було прийнято з порушенням вимог земельного законодавства, про які зазначив прокурор у позові.

65. Як встановлено судами, земельна ділянка загальною площею

1,5244 га (кадастрові номери 5110300000:02:012:0015, 5110300000:02:012:0016, 5110300000:02:012:0017), що перебувала в оренді Департаменту ДАІ МВС України, за категорією земель була віднесена до земель рекреаційного призначення та мала вид використання «для розміщення готельного комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1», що відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, належить до виду 07.01 «для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення».

66. Отже і спірна земельна ділянка площею 0,0471 га, кадастровий номер 5110300000:02:012:0181, що сформована на підставі технічної документації з поділу земельної ділянки, яка раніше перебувала в оренді Департаменту ДАІ МВС України та була повернута орендарем власнику Затоківській селищній раді 20 листопада 2014 року, за категорією земель є землею рекреаційного призначення. Вид використання цієї земельної ділянки - «для індивідуального дачного будівництва» відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, відноситься до категорії земель рекреаційного призначення (07.03 «для індивідуального дачного будівництва»). Тому зміна цільового призначення земельної ділянки не відбулася, змінився лише вид використання землі в межах однієї категорії землі (землі рекреаційного призначення), що не вимагало розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та його затвердження (в Державному земельному кадастрі ця земельна ділянка зареєстрована відділом Держземагенства у м. Білгороді-Дністровському 23 грудня 2014 року, тобто після повернення орендарем та до передачі у приватну власність).

67. Затоківська селищна рада, як власник земельної ділянки кадастровий номер 5110300000:02:012:0181, мала право визначати вид її використання в межах категорії земель рекреаційного призначення. На підставі технічної документації щодо поділу земельної ділянки була сформована нова земельна ділянка з присвоєнням їй кадастрового номеру 5110300000:02:012:0181 та подальшою реєстрацією у Державному земельному кадастрі. Після цього ця сформована та зареєстрована земельна ділянка була передана ОСОБА_1 у власність.

68. Виходячи із зазначених обставин, доводи прокурора про порушення вимог чинного законодавства щодо розроблення проекту землеустрою при передачі ОСОБА_1 земельної ділянки є необґрунтованими.

69. Подібні висновки висловлено Верховним Судом у постановах

від 24 листопада 2021 року у справі № 495/1439/18-ц (провадження

№ 61-11915св21), від 11 травня 2022 року у справі № 495/1434/18 (провадження № 61-2613св21), від 22 лютого 2023 року у справі

№ 495/1427/18, (провадження № 61-10511св21), від 01 березня 2023 року

у справі № 495/9134/16-ц (провадження № 61-11477св22), від 01 березня 2023 року у справі № 495/6098/17 (провадження № 61-7447св22) та у справі № 495/9134/16-ц (провадження № 61-11477св22).

70. Апеляційний суд встановив, що генеральним планом смт. Затока (зі змінами від 16 березня 2015 року) спірна земельна ділянка віднесена до земель рекреаційного призначення об`єктів стаціонарної рекреації, дачного будівництва.

71. Із урахуванням зазначеного слід погодитися із висновками судів попередніх інстанцій про те, що прокурором не наведено обґрунтованих доводів на підтвердження того, що оскаржене рішення Затоківської селищної ради 29 грудня 2014 року № 2695, яким передано ОСОБА_1 у власність спірну земельну ділянку, було прийнято з порушенням вимог земельного чи містобудівного законодавства.

72. Доводи касаційної скарги висновків судів апеляційного суду не спростовують, на правильність висновку про відмову у задоволенні позовних вимог не впливають.

73. Слід звернути увагу на те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

74. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій з урахуванням обставин цієї справи не суперечать висновкам Великої Палати Суду України та Верховного Суду, на які прокурор послався в обґрунтування доводів касаційної скарги.

75. Колегія суддів, надаючи оцінку судовим рішенням на предмет їх законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки суди правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

76. Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 січня 2022 року з урахуванням змін, внесених за результатами апеляційного перегляду справи, та постановуОдеського апеляційного суду

від 27 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович