Постанова

від 05.04.2023 по справі 545/510/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

05 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 545/510/20

провадження № 61-994св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

третя особа - виконавчий комітет Київської районної у місті Полтаві ради як орган опіки та піклування,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року в складі колегії суддів Карпушина Г. Л., Абрамова П. С., Кузнєцової О. Ю.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей.

Позов мотивував тим, що з 05 вересня 2009 року перебуває з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, від якого сторони мають спільних дітей: доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначав, що сімейні відносини між сторонами не склалися й фактично припинилися, зберегти шлюб неможливо. Оскільки діти проживають разом з ним та знаходяться на його утриманні, вважав, що після розірвання шлюбу місце проживання дітей належить визначити разом з батьком, що відповідатиме їх інтересам.

ОСОБА_1 просив суд ухвалити рішення, яким розірвати укладений між сторонами шлюб та визначити місце проживання дітей за адресою батька: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 звернулася з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, відібрання малолітніх дітей, визначення їх місця проживання та стягнення аліментів.

Позов мотивувала тим, що через постійні сварки з чоловіком, фізичне та психологічне насильство з його боку у присутності дітей вона була вимушена в лютому 2020 року залишити дітей з батьком та переїхати проживати до будинку своїх батьків. З того часу відповідач перешкоджає їй у спілкуванні з дітьми та налаштовує їх проти неї. Вважала, що для забезпечення найкращих інтересів дітей вони повинні проживати з матір?ю.

ОСОБА_2 просила суд ухвалити рішення, яким розірвати шлюб, відібрати дітей від батька та визначити їх місце проживання з матір?ю за адресою: АДРЕСА_2 , а також стягнути з відповідача аліменти на утримання дітей в розмірі 1/2 частини від усіх видів заробітку (доходів) платника аліментів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 11 травня 2022 року:

первісний позов задоволено;

розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , укладений 05 вересня 2009 року та зареєстрований у Щербанівській сільській раді Полтавського району Полтавської області за актовим записом №130;

визначено місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 ;

у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки сторони в судовому засіданні підтримали вимоги про розірвання шлюбу та вважають за неможливе його збереження, то подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме їхнім інтересам.

Суд зазначив, що рівність прав та обов`язків батьків щодо дітей є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, тому при вирішенні цього спору в першу чергу захисту підлягають інтереси дітей, а вже тільки потім права батьків.

Суд установив, що кожен із батьків має позитивну характеристику, стабільний дохід та задовільну житлово-побутову матеріальну базу, що свідчить про наявність у них можливості для забезпечення належних умов для проживання й виховання малолітніх дітей.

Урахувавши вік дітей, їхню прихильність до батька, виходячи з якнайкращих інтересів дітей щодо їхнього фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку у ситуації, яка склалась між батьками, суд зробив висновок, що місце проживання малолітніх ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , слід визначити з батьком - ОСОБА_1 .

При цьому суд прийняв до уваги висновок Органу опіки та піклування Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області №01-29/123 від 18 січня 2021 року, згідно з яким цей орган уважає за доцільне визначити місце проживання дітей з батьком, а також висновок судової психологічної експертизи від 29 червня 2021 року, за змістом якого діти бажають проживати з батьком, а передача дітей на виховання матері, яку вони на момент дослідження відкидають, може мати серйозний психотравмуючий вплив.

Суд також заслухав думку старшої дитини сторін (доньки ОСОБА_3 ), яка в судовому засіданні пояснила, що після того, як мати пішла з сім`ї взимку 2020 року, вони разом з братом залишились проживати з батьком, який піклується про них, і вона надалі бажає проживати з ним.

Аргументи відповідачки про те, що діти не можуть бути розлучені з матір`ю, суд відхилив, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі N 402/428/16-ц відступила від указаного висновку.

Оскільки суд зробив висновок про задоволення первісного позову, в задоволенні вимог зустрічного позову суд відмовив.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Полтавського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено:

рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 травня 2022 року в частині вирішення позовних вимог сторін про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів скасовано;

ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітніх дітей з батьком відмовлено;

в іншій частині рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог за первісним позовом залишено без змін;

зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 задоволено;

визначено місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір?ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 ;

стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітніх дітей у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати прийняття постанови (22 грудня 2022 року) і до досягнення дітьми повноліття.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага повинна приділятись якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Колегія суддів зазначила, що суд має враховувати думку дітей щодо суті спору, проте таке врахування має відбуватися системно із з`ясуванням фактичних обставин справи та дослідженням доказів у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання місця проживання дитини. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків.

Апеляційний суд зазначив, що у висновку судової експертизи, на який послався суд першої інстанції, зазначено про наявність ознак психологічного індукування дітей з боку батька, оскільки наведені ними приклади агресивного ставлення матері до них частково відповідають тим звинуваченням, які пред?являє до їх матері сам позивач, а негативні спогади дітей про поведінку матері з великою ймовірністю не могли бути повністю самостійними в силу віку дітей та давністю подій. У документі також окреслено вірогідний висновок про те, що бажання дітей проживати разом з батьком може суперечити їх істинним інтересам, а також указано про схильність ОСОБА_1 до винесення міжособистісних конфліктів зі сфери подружніх відносин в дитячо-батьківську взаємодію.

Тому апеляційний суд зробив висновок, що ОСОБА_1 свідомо здійснює психологічне індукування та вплив на своїх дітей у власних інтересах, маючи на меті у такий спосіб обмежити їх спілкування з матір?ю, у зв`язку з чим визначення місця проживання дітей виключно на основі їх бажання може суперечити їх істинним інтересам.

Колегія суддів прийняла до уваги, що 02 липня 2020 року з батьком дітей була проведена бесіда про наслідки психологічного травмування дітей, які перебувають в ситуації розлучення і про негативний вплив конфліктних відносин між батьками на формування психіки дитини; надано рекомендації налагодити зв`язок з мамою. Проте, ОСОБА_1 не вчинив жодних дій щодо налагодження зв`язку дітей з матір`ю, а навпаки, постійно перешкоджає ОСОБА_2 у побаченні з дітьми. В свою чергу, ОСОБА_2 постійно вчиняла дії щодо побачення з дітьми, зверталася до органів поліції з приводу наявності перешкод у спілкуванні з дітьми, а також до органів опіки та піклування про встановлення порядку спілкування з дітьми, отже не втратила інтерес до своїх дітей. За висновком суду матеріали справи не містять доказів щодо негативного впливу ОСОБА_2 на дітей.

Колегія суддів зазначила, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, визначаючи місце проживання дітей разом з батьком, та не встановив відсутність виняткових обставин, які є підставою для розлучення дітей із матір?ю. Суд апеляційної інстанції вважав за доцільне визначити місце проживання дітей разом із матір`ю, розуміючи, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а діти потребують особливої уваги, підтримки і любові обох батьків. На думку колегії суддів, за обставин, які склалися у сторін та їх дітей, найважливішим і найнеобхіднішим питанням, яке підлягає врахуванню, є психологічний і емоційний стан дітей, який підлягає покращенню шляхом налагодження відносин між дітьми та їх батьками. Зважаючи на свідоме перешкоджання та не сприяння позивачем у налагодженні зв?язку дітей з мамою, єдиним шляхом вирішення ситуації, яка склалася, за висновком апеляційного суду є визначення місця проживання дітей з матір`ю за обов`язкової умови активної участі батька у розвитку та вихованні дітей.

Апеляційний суд зазначив, що орган опіки та піклування при вирішенні питання про визначення місця проживання дітей виходив лише з матеріально-побутових умов проживання дітей та характеризуючих даних батьків, що стало наслідком надання передчасного та належним чином не мотивованого висновку, який за таких обставин не має пріоритетного характеру при вирішенні спору.

Оскільки колегія суддів визначила місце проживання дітей з матір`ю, суд уважав наявними підстави для стягнення з батька дітей аліментів на їх утримання в розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати прийняття судом вказаної постанови та до досягнення дітьми повноліття. Визначаючи період присудження аліментів, суд апеляційної інстанції врахував, що діти тривалий час проживали з батьком та повністю перебували на його утриманні, а тому вимога про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на утримання дітей, починаючи з дня пред?явлення ОСОБА_2 позову, є необґрунтованою.

Аргументи учасників справи

18 січня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду, в якій просив її скасувати в частині скасування рішення суду першої інстанції та задоволення вимог зустрічного позову як прийняту з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

процес розгляду цієї справи триває майже три роки, протягом яких діти постійно проживають з батьком та знаходяться на його повному утриманні;

якщо мати не надала суду переконливих доказів на підтвердження того, що проживання дітей з батьком суперечитиме їх інтересам, а суд не встановив обставин, які б свідчили, що проживання дітей з матір`ю матиме більш позитивний вплив на дітей, ніж їх залишення з батьком, то це є підставою для визначення місця проживання дітей з батьком;

необхідність визначення місця проживання дітей з батьком підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: актом обстеження житлово-побутових умов, довідкою-характеристикою, висновком органу опіки та піклування, висновком судово-психологічної експертизи, довідкою про стабільний дохід та показаннями свідків;

проживаючи з батьком, діти сформували сталі соціальні зв`язки, розірвання яких неодмінно призведе до психологічних травм у дітей;

висновки апеляційного суду про створення батьком дітей перешкод у спілкуванні матері з дітьми є помилковими, оскільки суд не врахував факт виконання позивачем постанови в справі № 545/510/20 та забезпечення ним явки дітей до приміщення дитячого психолога для зустрічі з матір`ю, однак поза приміщенням психолога мати взагалі не виявила будь-якого бажання спілкуватися зі своїми дітьми;

при задоволенні зустрічного позову апеляційний суд виходив виключно зі сприяння бажанню матері бачитися кожного дня з дітьми, проте не врахував психотравмуючий вплив, який таке спілкування матиме на дітей;

апеляційний суд не врахував думку старшої доньки сторін щодо бажання проживати з батьком.

У березні 2023 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду підписаний представником відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржену постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Відзив мотивовано тим, що апеляційний суд надав належну оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності та при вирішенні питання визначення місця проживання дітей виходив у першу чергу з інтересів самих дітей. Зазначає, що задоволення зустрічного позову не призведе до розірвання сталих соціальних зв`язків дітей, оскільки їх мати проживає в тому ж регіоні. Вважає, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції; у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Полтавського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року відмовлено.

У березні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в складі колегії з п`яти суддів.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 10 лютого 2023 року вказано, що прокурор як на підставу касаційного оскарження посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що суд при вирішенні справи не застосував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 22 грудня 2021 року в справі № 204/8432/19, від 23 грудня 2019 року в справі № 552/4608/18, від 21 травня 2020 року в справі № 587/2134/17, від 16 листопада 2020 року в справі № 313/310/18, від 06 лютого 2019 року в справі № 127/15879/17-ц, від 14 липня 2020 року в справі № 127/28537/18, від 27 листопада 2019 року в справі № 400/829/17.

Аналіз доводів та вимог касаційної скарги дає підстави для висновку, що постанова апеляційного суду оскаржується позивачем у частині відмови в задоволенні позовних вимог первісного позову про визначення місця проживання дітей з батьком та в частині задоволення вимог зустрічної позовної заяви про визначення місця проживання дітей з матір`ю та стягнення аліментів. В іншій частині постанова апеляційного суду в касаційному порядку не оскаржується та Верховним Судом не переглядається.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що з 05 вересня 2009 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох дітей: доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На момент пред`явлення позову діти проживають разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 та перебувають на його утриманні.

Сімейно-шлюбні відносини сторони припинили з лютого 2020 року в зв`язку з постійними побутовими сварками та непорозуміннями.

Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов будинку ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 від 27 травня 2020 року житлове приміщення відповідає санітарно-гігієнічним нормам; діти мають окремі кімнати, забезпечені дитячими речами вжитку та предметами побуту, створені належні умови для повноцінного догляду та всебічного виховання; на подвір`ї є місце для ігор(іграшки, альтанка, батут, велосипеди та ін.); між всіма членами родини доброзичливі та довірливі відносини, діти радісні, усміхнені, відкрито спілкуються з дорослими, із захопленням розповідають про відпочинок (поїздки) з татом.

Відповідно до довідки-характеристики Полтавського дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 81 «Оленка» від 14 квітня 2020 року ОСОБА_6 відвідує групу «Дзвіночок» з вересня 2018 року; у січні, лютому 2020 року та до 13 березня 2020 року приводив в дошкільний заклад і забирав дитину саме батько, дитина була охайна та доглянута.

Згідно з характеристикою Полтавської гімназії № 13 ОСОБА_5 має хороший фізичний та розумовий розвиток, старанна, дисциплінована та працелюбна учениця; батько приділяє належну увагу доньці, підвозить до школи і забирає додому після закінчення уроків, відповідально ставиться до її виховання та навчання, систематично відвідує батьківські збори.

ОСОБА_1 працює оператором газорозподільної станції в Кременчуцькому ЛВУМГ ТОВ «Оператор ГТС», має постійний дохід, що підтверджується довідкою про доходи; за місцем проживання та з місця роботи характеризується позитивно.

ОСОБА_2 працює на посаді медичного реєстратора архіву Комунального підприємства «1-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради», за місцем роботи характеризується позитивно та має стабільну заробітну плату.

Тому суди встановили, що кожен із батьків має позитивну характеристику, стабільний дохід та задовільні житлово-побутові характеристики, що свідчить про наявність у них можливості для забезпечення належних умов для проживання та виховання малолітніх дітей.

У висновку Органу опіки та піклування Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області №01-29/123 від 18 січня 2021 року запропоновано визначити місце проживання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_1 .

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 підтвердили, що діти з 2020 року проживають з батьком, який піклується про них, виховує та забезпечує всім необхідним для їхнього повноцінного життя та розвитку; діти більше прив`язані до батька, на зустрічі з матір`ю відмовляються ходити.

Допитана в суді першої інстанції ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначила, що навчається у 5 класі Полтавської гімназії №13. Після того, як мати пішла із сім`ї взимку 2020 року, вони разом з братом залишились проживати з батьком, який піклується про них, і вона надалі бажає проживати з ним.

Згідно з висновком судової психологічної експертизи від 29 червня 2021 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з урахуванням емоційного стану, індивідуально-психологічних властивостей, рівня розумового розвитку та умов мікросоціального середовища спроможні виявляти прихильність до когось з батьків та бажають проживати з батьком.

Під час дослідження у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виявлено конфліктне (негативне вербальне ставлення та позитивне емоційне ставлення) ставлення до матері, яке з великою імовірністю сформувалося в результаті механізму психологічної індукції з боку батька та залучення дитини в подружній конфлікт. Ситуація, при якій дитина втрачає позитивне ставлення до одного з батьків, з психологічної точки зору слід розглядати як аномальну і таку, що створює значний ризик порушень психічного розвитку дитини. У подібних ситуаціях визначення місця проживання дітей відповідно до їх бажання може суперечити їх істинним інтересам.

У той же час передача дітей на виховання матері, яку вони на момент дослідження відкидають, може мати серйозний психотравмуючий вплив. В даний час в рамках експертизи спрогнозувати імовірність і ступінь погіршення психічного стану ОСОБА_5 та ОСОБА_6 при передачі на виховання матері ( ОСОБА_2 ) не представляється можливим.

Позиція Верховного Суду

Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Відповідно до частин першої, другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 161 СК України).

Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина четверта та п`ята статті 19 СК України).

Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (стаття 171 СК України).

Право дитини бути почутою передбачає, що думка дитини повинна враховуватися при вирішенні питань, які її безпосередньо стосуються. Разом з цим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не відповідає та не захищає права та інтереси дитини, передбачені Конвенцією.

При визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року.

Суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2021 року в справі № 204/8432/19 (провадження № 61-14486св21), на яку міститься посилання в касаційній скарзі, зазначено, що: «рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в її інтересах. […] На час ухвалення оскаржуваних рішень судами не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку, що визначення місця проживання дитини з матір`ю буде мати більш позитивний вплив на дитину, ніж залишення її проживати разом з батьком, у звичному для неї середовищі. ОСОБА_2 не надала суду переконливих доказів на підтвердження того, що проживання дитини з батьком буде суперечити найкращому забезпеченню інтересів дитини. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, врахувавши наведені положення міжнародного права та національного законодавства України, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, врахувавши інтереси малолітньої дитини, її психологічний стан та особливості фізичного розвитку, права та інтереси на гармонійний розвиток та належне виховання, а також, дотримуючись балансу між її інтересами, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в інтересах дитини, взявши до уваги висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Чечелівської районної у м. Дніпрі ради від 02 квітня 2020 року за № 281, житлово-побутові умови проживання кожного з батьків, відсутність виняткових обставин, які б вказували на неможливість подальшого проживання малолітньої ОСОБА_4 разом батьком, обґрунтовано задовольнив первісний позов ОСОБА_1».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2019 року в справі № 552/4608/18 (провадження № 61-6271св19), на яку міститься посилання в касаційній скарзі: «установлено, що батько користується у сина повагою та авторитетом, ОСОБА_3 висловив свою прихильність до батька та бажає проживати разом із ним. Думка дитини з`ясовувалася апеляційним судом у присутності уповноваженого представника органу опіки та піклування Служби у справах дітей виконавчого комітету Київської районної в м. Полтави ради Вавренюк І. І. без участі батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що узгоджується з положеннями статті 232 ЦПК України. Про необхідність заслуховування думки дітей, які досягли певного віку, та її врахування при вирішенні спорів про відібрання дітей зазначено, зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року «Савіни проти України». Також апеляційний судом враховано, що дитина більше року проживає з батьком, має стійкі зв`язки у цьому середовищі, при любові як до матері так і до батька, бажає проживати з батьком, при передачі дитини на виховання матері будуть порушені його стійкі, усталені зв`язки із оточенням, звичним до нього середовищем, що не бути відповідати найкращим інтересам малолітньої дитини. […] Презумпція на користь матері в справах щодо дітей, на яку посилається ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі, не підтверджується на рівні ООН, що випливає з прецедентної практики ЄСПЛ, а також не відповідає позиції Ради Європи та більшості держав - членів Ради Європи. […] З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що проживання ОСОБА_3 з батьком буде відповідати найкращому забезпеченню його інтересів».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

У справі, яка переглядається:

суди встановили, що і батько, і мати здатні забезпечити належні умови для виховання та розвитку дітей, які тривалий час проживають разом із батьком і проявляють особисту прихильність саме до нього;

у контексті першочергового врахування інтересів дітей, які переважають над інтересами батьків, суд першої інстанції встановив, що визначення місця проживання дітей разом із батьком відповідатиме їхнім інтересам, не призведе до зміни їх усталеного способу життя і не завдасть психологічної травми в зв`язку з відсутністю необхідності зміни їхнього місця проживання;

при ухваленні рішення по суті спору суд першої інстанції дослідив наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, врахував думку старшої дитини, висновок органу опіки та піклування про доцільність визначення місця проживання дітей разом із батьком, а також висновок судової психологічної експертизи від 29 червня 2021 року, згідно з яким діти бажають проживати з батьком, а передача дітей на виховання матері, яку вони на момент дослідження відкидають, може мати серйозний психотравмуючий вплив;

при скасуванні рішення суду першої інстанції апеляційний суд виходив із того, що місцевий суд не встановив відсутність виняткових обставин, які є підставою для розлучення дітей із матір?ю. Апеляційний суд не врахував, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 жовтня 2018 року в справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) відступила від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, про обов`язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю;

суд апеляційної інстанції зосередився на необхідності налагодження зв?язку дітей з матір`ю, яка не втратила інтерес до дітей і шукає варіанти спілкування з ними, та вважав, що єдиним шляхом вирішення ситуації, яка склалася, є визначення місця проживання дітей з матір`ю. Проте, апеляційний суд не врахував, що предметом спору в справі, яка переглядається, є не усунення перешкод матері в спілкуванні з дітьми та встановлення способів її участі у вихованні дітей, а питання визначення місця їх проживання, першочерговим при вирішенні якого є насамперед інтереси самих дітей, їх ставлення до батьків, сталі соціальні зв`язки, а також можливість батьків забезпечити належні побутові умови для проживання і виховання дітей. При цьому визначення місця проживання дітей з батьком не свідчить про неможливість участі матері у вихованні дітей та спілкуванні з ними;

пославшись на те, що згідно висновку судової психологічної експертизи від 29 червня 2021 року ставлення дітей до матері з великою ймовірністю сформувалося в результаті механізму психологічної індукції з боку батька та залучення дітей у подружній конфлікт, апеляційний суд проігнорував, що в цьому ж висновку зазначено, що передача дітей на виховання матері, яку вони на момент дослідження відкидають, може мати серйозний психотравмуючий вплив, і така обставина врахована судом першої інстанції при вирішенні спору;

апеляційний суд на підставі тих же установлених фактичних обставин та наявних у матеріалах справи доказів, що мали місце і в суді першої інстанції, належним чином не мотивував свою незгоду з висновками місцевого суду по суті спору та скасував законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

З урахуванням установлення підстав для скасування постанови апеляційного суду колегія суддів інші підстави відкриття касаційного провадження не аналізує.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги з урахуванням меж касаційного оскарження дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду в оскарженій частині прийнята з неправильним застосуванням норм права та без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2021 року в справі № 204/8432/19 (провадження № 61-14486св21) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2019 року в справі № 552/4608/18 (провадження № 61-6271св19), тому касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова апеляційного суду в оскарженій частині - скасуванню із залишенням в цій частині в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 5 044,81 грн.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей з батьком та в частині часткового задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей з матір`ю та стягнення аліментів скасувати.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 травня 2022 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей з батьком та в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей з матір`ю та стягнення аліментів залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 5 044,81 грн.

З прийняттям постанови суду касаційної інстанції постанова Полтавського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року в скасованих частинах утрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук