Ухвала

від 12.04.2023 по справі 545/510/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 квітня 2023року

м. Київ

справа № 545/510/20

провадження № 61-994св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

третя особа - виконавчий комітет Київської районної у місті Полтаві ради як орган опіки та піклування,

розглянувши клопотання ОСОБА_2 , подане адвокатом Гончаровою Анжелікою Сергіївною через Електронний суд, про ухвалення додаткового рішення в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання малолітніх дітей та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, відібрання малолітніх дітей, визначення їх місця проживання та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ :

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей.

ОСОБА_2 звернулася з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, відібрання малолітніх дітей, визначення їх місця проживання та стягнення аліментів.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 11 травня 2022 року:

первісний позов задоволено;

розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , укладений 05 вересня 2009 року та зареєстрований у Щербанівській сільській раді Полтавського району Полтавської області за актовим записом №130;

визначено місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 ;

у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено:

рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 травня 2022 року в частині вирішення позовних вимог сторін про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів скасовано;

ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітніх дітей з батьком відмовлено;

в іншій частині рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог за первісним позовом залишено без змін;

зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 задоволено;

визначено місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір?ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 ;

стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітніх дітей у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати прийняття постанови (22 грудня 2022 року) і до досягнення дітьми повноліття.

18 січня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду, в якій просив її скасувати в частині скасування рішення суду першої інстанції та задоволення вимог зустрічного позову як прийняту з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції; у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Полтавського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 05 квітня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено:

постанову Полтавського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей з батьком та в частині часткового задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей з матір`ю та стягнення аліментів скасовано;

рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 травня 2022 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей з батьком та в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей з матір`ю та стягнення аліментів залишено в силі;

стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 5044,81 грн.

05 квітня 2023 року ОСОБА_2 через адвоката подала до Верховного Суду клопотання про ухвалення додаткового рішення та просить стягнути з ОСОБА_1 10 000 грн на відшкодування понесених витрат на правову допомогу.

Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальні норми ЦПК України спрямовані на відшкодування судових витрат стороні, яка виграла справу, тобто права якої були невизнані, оспорені або порушені іншою стороною та поновлені лише в результаті розгляду справи судом.

У цій справі постановою Верховного Суду від 05 квітня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, а тому підстави для задоволення клопотання ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на її користь витрат на правову допомогу відсутні.

Керуючись статтями 141, 270, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ :

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу відмовити.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук