Ухвала

від 06.04.2023 по справі 137/426/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

06 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 137/426/22

провадження № 61-4082ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коротуна В. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 22 листопада 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 14 лютого 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Вінницької районної військової державної адміністрації Вінницької області про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на займаній посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

16 березня 2023 року до Верховного Суду подано касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 22 листопада 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 14 лютого

2023 року.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню із таких підстав.

У пункті 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У поданій касаційній скарзі заявником не наведено підстав касаційного оскарження рішення Літинського районного суду Вінницької області

від 22 листопада 2022 року та постанови Вінницького апеляційного суду

від 14 лютого 2023 року, не зазначено, які саме норми матеріального права були неправильно застосовані, або які норми процесуального права були порушені судами і в чому полягають ці порушення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Тлумачення вказаних норм ЦПК України дозволяє зробити висновок, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ,

від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала (частина шоста статті 393 ЦПК України).

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 не навела передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження судових рішень. Окрім посилання на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, заявник не виклав обґрунтування наявності випадків, визначених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, що не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового викладення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Заявник повинен був визначити, який правовий висновок Верховного Суду, на його переконання, мали застосувати суди першої та апеляційної інстанцій під час ухвалення рішення у справі № 137/426/22 або обґрунтувати наявність іншої підстави касаційного оскарження рішення Літинського районного суду Вінницької області від 22 листопада 2022 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 14 лютого 2023 року, передбачену пунктами 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Аналіз касаційної скарги свідчить, що її мотивувальна частина складається із викладення обставин справи та містить формальне посилання на неправильність та незаконність судових рішень.

ОСОБА_1 не обґрунтовує передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судових рішень. Тому вонане виконала вимог ЦПК України при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, і згідно пункту 4 частини четвертої статті 394 ЦПК України, касаційна скарга підлягає поверненню.

Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтею 393 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 22 листопада 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 14 лютого 2023 року визнати неподаною та повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. М. Коротун