Рішення

від 20.03.2023 по справі 370/1126/22

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Д.Ростовського, 35, смт. Макарів, Київська область, 08001, тел/факс (04578)5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2023 р. Справа №370/1126/22

Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Тандира О.В., розглянувши у приміщенні суду у смт Макарів Київської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ в натурі частки з майна, що перебуває у спільній частковій власності, припинення права спільної часткової власності,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , (далі - позивач), звернувсь до суду із позовом до ОСОБА_2 , (далі - відповідач), про виділ в натурі частки з майна, що перебуває у спільній частковій власності, припинення права спільної часткової власності, в якому вказав, що йому на праві приватної власності згідно державного акту на земельну ділянку серії РЛ № 595042 від 11.04.2011 року належить земельна ділянка площею 0,2536 га, яку він придбав у ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки №2154 від 10.12.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яремчук М.В. На вказаній земельній ділянці позивачем в 2010-2011 роках збудований житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 300,1 кв.м, житловою 188,7 кв.м. Вказаний будинок належить позивачу на праві особистої власності згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28.02.2012 року серії НОМЕР_1 .

Раніше вказана земельна ділянка площею 0,254 га належала на праві особистої власності ОСОБА_4 , який згідно договору купівлі-продажу від 19.10.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, реєстровий №1747, продав ОСОБА_3 .

Колишня дружина ОСОБА_4 ,- ОСОБА_2 оспорила вказані договори купівлі- продажу земельної ділянки в суді. Так, рішенням Макарівського районного суду Київської області від 02.04.2013 року частково задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Яремчук М.В., приватний нотаріус Макарівського районного нотаріального округу Київської області Корнієвська Н.В., про поділ спільного майна та визнання недійсним правочинів. За рішенням суду: визнано недійсним договір купівлі-продажу від 19.10.2010 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 щодо земельної ділянки площею 0,254 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222784600:05:005:009; визнано недійсним договір купівлі-продажу від 10.10.2010 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки площею 0,254 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222774600:056005:009, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яремчук М.В., зареєстрований в реєстрі за №2154; визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,254 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222784600:05:005:0009. Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 17.10.2011 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 05.02.2014 року вказане рішення суду залишено без змін.

В 2014 році ОСОБА_2 оспорювала право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 . Рішенням Макарівського районного суду від 12.03.2015 року вказаний позов був задоволений та домоволодіння було визнане спільною власністю подружжя ОСОБА_2 та її колишнього чоловіка ОСОБА_4 . Рішенням Апеляційного суду Київською області від 20.07.2015 року вказане рішення суду було скасоване та винесено нове рішення про відмову в позові ОСОБА_2 . Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 05.11.2015 року рішення Київського апеляційного суду від 20.07.2015 року залишене без змін.

В 2016 році позивач звертався з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку в цілому та припинення права власності ОСОБА_2 . В свою чергу ОСОБА_2 звернулась до позивача з зустрічним позовом про визнання незаконними та скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації, свідоцтва про право власності на нерухоме майно та державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Так, рішенням Бородянського районного суду Київської області від 21.05.2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Постановою Київського апеляційного суду від 18.09.2019 року вказане рішення скасовано від 21.05.2019 року в частині задоволення зустрічного позову скасовано та прийняте рішення про відмову в позові ОСОБА_2 , в іншій частині рішення залишено без змін.

Таким чином позивач, ОСОБА_1 на сьогоднішній день є єдиним власником житлового будинку АДРЕСА_2 . В даний час частина земельна ділянка, на якій розташований житловий будинок позивача належить відповідачці ОСОБА_2 , а частина земельної ділянки належить позивачу ОСОБА_6 на праві приватної власності згідно державного акту на земельну ділянку серії РЛ № 595042 від 11.04.2011 року, який жодним рішенням суду не оспорювався.

На сьогоднішній день, щоб запобігти спорам у користуванні земельною ділянкою між позивачем та відповідачкою, позивач бажає виділення в натурі кожному з із сторін у справі по частині земельної ділянки, у зв`язку з чим він звернувся до Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України та провів земельно-технічне експертне дослідження розподілу земельної ділянки. Згідно висновку експертного дослідження №СЕ-19/111-22/4371-31 від 27.06.2022 року існує можливість поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3222784600:05:005:0009 по долям з врахуванням наявної будівлі одного з власників. Позивач вважає, що найбільш оптимальним варіантом, який враховує інтереси обох сторін, - є другий варіант розподілу згідно зазначеного експертного висновку.

Враховуючи викладене, позивач просить суд:

1.Здійснити поділ в натурі земельної ділянки за кадастровим номером 3222774600:056005:009, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,2536 га, на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_2 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , виділивши в натурі ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1268 га, яка заштрихована зеленим кольором на зображенні №14 висновку експертного дослідження земельно-технічної експертизи №СЕ-19/111-22/4371-31 від 27.06.2022 року Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, та обмежена лініями розподілу, що проходять від точки 8 до точки 6 довжиною 44.90 кв. м, лінія розподілу проходить по умовній межі (між ділянкою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ), від точки 6 до точки 7 довжиною 28,59 кв.м, лінія розподілу проходить по умовній межі (між ділянкою ОСОБА_7 та ОСОБА_2 ), від точки 7 до точки 3 довжиною 44,10 кв.м., лінія розподілу проходить по горожі, зовнішній межі земельної ділянки, від точки 3 до точки 8, довжиною 28,47 кв.м., лінія розподілу проходить по огорожі, зовнішній межі земельної ділянки, вздовж АДРЕСА_1 . На вказаній земельній ділянці знаходиться житловий будинок власника ОСОБА_1 на земельній ділянці 0,0199 га, яка входить в площу земельної ділянки 0,1268 га.

Виділити ОСОБА_2 , як власнику 1/2 частини земельної ділянки площею 0,254 га, кадастровий номер 3222774600:056005:009, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,- земельну ділянку площею 0,1268 га, яка заштрихована червоним кольором на зображенні №14 висновку експертного слідження земельно-технічної експертизи № СЕ-19/111-22/4371-31 від 27.06.2022 року Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України та обмежена лініями розподілу земельної ділянки від точки 4 до точки 1 довжиною 70,98 га, лінія розподілу проходить по зовнішній межі земельної ділянки, від точки 1 до точки 2 довжиною 36,26 кв.м., зовнішній межі земельної ділянки, від точки 2 до точки 7, довжиною 2.37 кв.м., лінія розподілу проходить по зовнішній межі земельної ділянки, від точки 7 до точки 6 довжиною 28,59 кв.м., лінія розподілу проходить по умовній межі (між ділянкою ОСОБА_7 та ОСОБА_2 ), від точки 8 до точки 6 довжиною 44,90 кв.м., лінія розподілу проходить по умовній межі (між ділянкою ОСОБА_7 та ОСОБА_2 ), від точки 8 до точки 4 довжиною 7,08 кв.м., лінія розподілу проходить по огорожі, зовнішній межі земельної ділянки, вздовж АДРЕСА_1 .

Каталог координат (в місцевій системі села Маковище Макарівського району Київської області) поворотах точок меж земельної ділянки площею 0,254 га за адресою АДРЕСА_1 наведена в таблиці 1 стор. 9 експертного дослідження земельної ділянки, що виділяється ОСОБА_1 площею 0,1268 га та ОСОБА_2 0,1268 га наведені у табл. 2 стор.9 (оборот) експертного дослідження земельної ділянки, каталог координат земельної ділянки площею 0,0199 га під житловим будинком за адресою АДРЕСА_2 наведений у таблиці 4, стор. 15 висновку експертного дослідження земельно-технічної експертизи № СЕ-19/111-22/4371-31 від 27.06.2022 року Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

2. Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 3222774600:056005:009, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,2536 га, на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_2 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 29.09.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи. Встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідачка на адресу суду клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не надала, у зв`язку із чим суд відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Поряд з тим, 14.02.2023 року від представника відповідачки, адвоката Агбонгале Л.С., поштовим відправленням надійшла письмова заява про залишення позову без розгляду (а.с.161-173). В обґрунтування вказаної заяви адвокат Агбонгале Л.С. зазначила, що ОСОБА_1 претендує на розподіл земельної ділянки до якої він не має жодного відношення. Так, в матеріалах справи наявна копія Договору купівлі-продажу № 2154 від 10.12.2010 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про відчуження спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3222774600:0506005:009 загальною площею 0,254 га. Сам же позивач повідомляє суд про те, що зазначений Договір було оскаржено ОСОБА_2 та скасовано в судовому порядку, про що містяться в матеріалах справи рішення судів трьох інстанцій. Станом на сьогоднішній день, дана земельна ділянка належить в частині ОСОБА_2 , а в іншій частині є ні за ким не зареєстрована, про що свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 09.09.2023 року. Щодо наявного в матеріалах справи Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 595042 від 11.04.2011 року, виданого на ім`я ОСОБА_1 , то зазначений акт не є дійсним, оскільки він виданий на підставі вже скасованих правовстановлюючих документів та не підлягає реєстрації. Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації. Як вбачається з наданого відповідачем витягу, право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано виключно за ОСОБА_2 , про ОСОБА_1 відомостей не має. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 є неналежним позивачем у цивільній справі, предметом якої є право на земельну ділянку з кадастровим номером 3222774600:0506005:009, загальною площею 0,254 га, власником якої позивач не являється, а відтак просила залишити позов без розгляду.

Щодо доводів відповідачки ОСОБА_2 про залишення вказаного позову без розгляду з тих підстав, що ОСОБА_1 є неналежним позивачем у справі, так як він не є власником спірної земельної ділянки, суд вважає, що вони не заслуговують на увагу, зважаючи на те, що у разі якщо вимоги заявлено неналежним позивачем, це є підставою для відмови у задоволенні позову.

Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 року у справі № 910/10647/18 (провадження № 12-175гс19, пункт 7.17), від 08.10.2019 року у справі №916/2084/17 (провадження № 12-77гс19, пункт 8.9).

Крім того, доводи відповідачки ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 є неналежним позивачем у справі, оскільки він не є власником спірної земельної ділянки, також не заслуговують на увагу, зважаючи на принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який закріплений у загальному вигляді в законі, та знаходить свій вияв у положеннях ст. 377 Цивільного кодексу України та ст.120 Земельного кодексу України.

Враховуючи наведене, клопотання адвоката Агбонгале Л.С. про залишення позову без розгляду є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 4 та ч. 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Щодо спірної земельної ділянки площею 0,254 га з кадастровим номером 3222784600:05:005:0009, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , судом встановлено наступне.

Заочним рішенням Макарівського районного суду Київської області від 02.04.2013 року у справі №1016/2958/12 з урахуванням ухвали суду від 26.07.2013 року про виправлення описки у вказаному рішенні (а.с.78-82), позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Яремчук Марина Володимирівна, приватний нотаріус Макарівського районного нотаріального округу Київської області Корнієвська Наталія Валеріївна, про поділ спільного майна та визнання недійсними правочинів - задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 19.10.2010 р., укладений між ОСОБА_4 , та ОСОБА_3 , щодо земельної ділянки площею 0,254 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222784600:05:005:0009, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яремчук М.В., зареєстрований в реєстрі за № 1747. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 10.12.2010 р., укладений між ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки площею 0,254 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222784600:05:005:0009, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яремчук М.В., зареєстрований в реєстрі за № 2154. Визнано за ОСОБА_2 право власності на частину земельної ділянки загальною площею 0,254 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222784600:05:005:0009. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 03.12.2010 р., укладений між ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 , щодо земельної ділянки загальною площею 0,231 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222784600:05:005:0045. Визнано за ОСОБА_2 право власності на частину земельної ділянки загальною площею 0,231 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222784600:05:005:0045. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 05.02.2014 року (а.с.83-85), відхиллено касаційну скаргу ОСОБА_4 , до якого приєднався ОСОБА_1 , а заочне рішення Макарівського районного суду Київської області від 02.04.2013 року у справі №1016/2958/12 та ухвала апеляційного суду Київської області від 17.10.2013 року - залишені без змін.

Як вбачається з вказаної ухвали Вищого спеціалізованого суду України від 05.02.2014 року, заочне рішення Макарівського районного суду Київської області від 02.04.2013 року у справі №1016/2958/12 було залишене без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 17.10.2013 року.

Тож, судом встановлено, що договір купівлі-продажу від 10.12.2010 року №2154, укладений між ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки площею 0,254 га з кадастровий номер 3222784600:05:005:0009, визнано недійсним.

Поряд з тим, в період вирішення судових спорів щодо вказаної вище земельної ділянки, ОСОБА_1 на підставі зазначеного договору купівлі-продажу від 10.12.2010 року №2154, було виготовлено на своє ім`я державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №595042, зареєстрований в Книзі реєстрації державних актів направо власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 13.04.2011 року за №322270001000790 (а.с.137-138).

До позову ОСОБА_1 також додав висновок експертного дослідження №СЕ-19/111-22/4371-31 від 27.06.2022 року щодо варіантів поділу спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3222784600:05:005:0009 по долям ( частина за кожним із сторін спору) з врахуванням наявної будівлі одного з власників (а.с.98-118).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №322433234 від 09.02.2023 року (а.с.167-169), за параметрами пошуку - кадастровий номер земельної ділянки 3222784600:05:005:0009, власником частини (у спільній частковій власності) земельної ділянки площею 0,254 га з кадастровим номером 3222784600:05:005:0009, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 . Документи, подані для державної реєстрації: рішення Макарівського районного суду Київської області №1016/2958/12 від 02.04.2013 року. Відомості про власника іншої частини вказаної земельної ділянки у зазначеному Інформаційному Витягу №322433234 від 09.02.2023 року відсутня.

Щодо житлового будинку АДРЕСА_1 , який знаходиться на спірній земельній ділянці, судом встановлено наступне.

Відповідно до Витягу про державну реєстрацію прав №33313042 від 28.02.2012 року (а.с.119-зворот) та Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, зареєстроване в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 28.02.2012 року (а.с.119), виданого на підставі рішення виконкому Маковищанської сільської ради №4 від 25.01.2012 року, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з рішення Апеляційного суду Київської області від 20.07.2015 року (а.с.86-92), рішенням Макарівського районного суду Київської області від 12.03.2015 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , Маковищанської сільської ради Макарівського району Київської області про визнання свідоцтва про право власності на нерухоме майно, рішення виконавчого комітету сільської ради незаконними та їх скасування, визнання майна об`єктом спільної сумісної власності та визнання права власності на нього. Визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане виконавчим комітетом Маковищанської сільської ради Макарівського району Київської області 28.02.2012 року на підставі рішення виконавчого комітету Маковищанської сільської ради Макарівського району Київської області від 25.01.2012 року №4, яким посвідчується право власності ОСОБА_1 , на домоволодіння по АДРЕСА_1 . Визнано незаконним та скасовано рішення виконкому Маковищанської сільської ради Макарівського району Київської області від 25.01.2012 року №4 «Про оформлення права приватної власності» на вказане домоволодіння за ОСОБА_1 . Визнано домоволодіння (житловий будинок з господарськими спорудами) по АДРЕСА_1 об`єктом спільної сумісної власності та визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину вказаного домоволодіння.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 20.07.2015 року (а.с.86-92), апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, вказане вище рішенням Макарівського районного суду Київської області від 12.03.2015 року скасовано та ухвалено по справі нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , Маковищанської сільської ради Макарівського району Київської області про визнання свідоцтва про право власності на нерухоме майно, рішення виконавчого комітету сільської ради незаконними та їх скасування, визнання майна об`єктом спільної сумісної власності та визнання права власності на нього.

Як вбачається з постанови Київського апеляційного суду від 18.09.2019 року у справі №370/1404/16 (а.с.93-97), рішенням Бородянського районного суду Київської області від 21.05.2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання права власності на земельну ділянку площею 0,2540 га та припинення права власності ОСОБА_2 на частину вказаної земельної ділянки -відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_4 , Маковищанська сільська рада Макарівського району Київської області, Державна архітектурно-будівельна інспекція у Київській області про визнання декларації про готовність об`єкта до експлуатації, свідоцтва про право власності на нерухоме майно та державної реєстрації права власності на нерухоме майно незаконними та їх скасування - задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно (житловий будинок АДРЕСА_1 ) від 28.02.2012 року, що видане на підставі рішення виконкому Маковищанської сільської ради Макарівського району Київської області №4 від 25.01.2012 року. Визнано незаконною та скасовано державну реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , що проведена КП КОР "Макарівське БТІ" 28.02.2012 року на підставі свідоцтва про право власності від 28.02.2012 року. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 18.09.2019 року у справі №370/1404/16 (а.с.93-97), апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 21.05.2019 року в частині задоволення зустрічного позову скасовано та прийнято в цій частині постанову. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи - ОСОБА_4 , Маковищанська сільська рада Макарівського району Київської області, Державна архітектурно-будівельна інспекція у Київській області, про визнання незаконними та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та державної реєстрації права власності на нерухоме майно - відмовлено. В іншій частині рішення Бородянського районного суду Київської області від 21.05.2019 року - залишено без змін.

Тож, судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, зареєстроване в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 28.02.2012 року (а.с.119), виданого на підставі рішення виконкому Маковищанської сільської ради №4 від 25.01.2012 року.

Вирішуючи вимоги за позовом, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Способи захисту порушених прав визначені ст. 16 ЦК України.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами відповідно до ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Докази повинні бути належними (ст. 77 ЦПК України), допустимими (ст. 78 ЦПК України), достовірними (ст. 79 ЦПК України) та достатніми (ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що домоволодіння по АДРЕСА_1 , яке належить на праві приватної власності позивачу ОСОБА_1 , розташоване на спірній земельній ділянці площею 0,254 га з кадастровим номером 3222784600:05:005:0009, частина (у спільній частковій власності) якої належить відповідачці ОСОБА_2

ОСОБА_1 , обґрунтовуючи свої позовні вимоги про припинення права спільної часткової власності та виділення в натурі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по частині спірної частини земельної ділянки площею 0,254 га з кадастровим номером 3222784600:05:005:0009, а саме по 0,1268 га кожному відповідно до варіанту поділу земельної ділянки згідно Висновку експертного дослідження земельно-технічної експертизи №СЕ-19/111-22/4371-31 від 27.06.2022 року, позивач ОСОБА_1 посилався на те, що він є власником іншої частині спірної земельної на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії РЛ № 595042 від 11.04.2011 року, який жодним рішенням суду не оспорювався.

Однак, суд не погоджується з такими доводами позивача, оскільки як встановлено судом, зазначений державний акт на право власності на земельну ділянку серії РЛ № 595042 від 11.04.2011 року, був виданий на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,254 га від 10.12.2010 року №2154, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , який визнано недійсним заочним рішенням Макарівського районного суду Київської області від 02.04.2013 року у справі №1016/2958/12, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 17.10.2013 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 05.02.2014 року.

Крім того, даним рішенням суду було визнано недійним і договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,254 га від 19.10.2010 року №1747, укладеного між ОСОБА_4 (який є первісним власником спірної земельної ділянки) та ОСОБА_3 .

Тож, з огляду на вимоги ч. 1 ст. 216 ЦК України, яка встановлює, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю; і у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину; після визнання вказаних вище договорів купівлі-продажу земельної ділянки недійсними, ОСОБА_4 залишається власником частини спірної земельної ділянки, оскільки право власності на іншу частину даної земельної ділянки за рішенням суду визнано за ОСОБА_2 .

Також, слід зауважити , що відповідно до вимог ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції Закону № 1066-VI від 05.03.2009), що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Проте позивачем відповідних доказів реєстрації за ним права власності на спірну земельну ділянку/чи її частину, суду надано не було.

Крім того, із наданої відповідачем Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №322433234 від 09.02.2023 року (а.с.167-169), за параметрами пошуку - кадастровий номер земельної ділянки 3222784600:05:005:0009, встановлено, що власником частини (у спільній частковій власності) земельної ділянки площею 0,254 га з кадастровим номером 3222784600:05:005:0009, є ОСОБА_2 . Відомості про власника іншої частини вказаної земельної ділянки у зазначеному Інформаційному Витягу №322433234 від 09.02.2023 року відсутня.

Враховуючи викладене, належними відповідачами у даній справі мають бути як ОСОБА_2 , так і ОСОБА_4 , який до участі у справі у якості відповідача не залучений та до нього позивачем не заявлено жодних позовних вимог. Крім того, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що він є власником спірної земельної ділянки/чи її частини, а відтак посилання позивача, як на підставу своїх позовних вимог про виділ в натурі частки з майна, що перебуває у спільній частковій власності, припинення права спільної часткової власності на спірну земельну ділянку, а саме на те, що позивач є співвласником спірної земельної ділянки, є необґрунтованими. Таким чином позивачем, обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, а також зважаючи на те, що позивачем не було заявлено жодних позовних вимог до ОСОБА_4 , як належного відповідача у справі (з підстав вказаних вище), та відповідно не залученого його до участі справі як відповідача.

Поряд з цим, слід зазначити наступне.

Земельні відносини, які формуються з приводу переходу земельних прав при набутті майнових прав на об`єкти нерухомості, розташовані на конкретній земельній ділянці, регламентуються нормами ЗК України, які є спеціальними відносно до цивільно-правових норм, які є загальними.

Правові норми, які визначали долю земельної ділянки, наданої у власність чи користування, в разі відчуження розташованих на ній будівель чи споруд неодноразово змінювалися. Так, при відчуженні об`єктів нерухомого майна під час дії статті 30 ЗК України в редакції 1992 року закон передбачав автоматичний перехід права власності на земельну ділянку до набувача з необхідністю подальшого оформлення набувачем цього права. За приписами статті 120 ЗК України в редакції від 25 жовтня 2001 року (в період з 1 січня 2002 року до 20 червня 2007 року) при відчуженні об`єкта нерухомого майна, розташованого на відповідній ділянці, до набувача могло переходити право на цю земельну ділянку. Водночас автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди передбачала стаття 377 ЦК України.

Стаття 120 ЗК України (в редакції Закону України № 997-V від 27 квітня 2007 року) знову закріпила автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди. Поточна редакція статті 120 ЗК України (зі змінами, внесеними Законом України № 1702-VI від 5 листопада 2009 року) також передбачає автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі або споруди, і ці норми мають імперативний характер.

Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 року у справі №910/18560/16 та від 22.06.2021 року у справі 3200/606/18.

Наведені вище земельно-правові та цивільно-правові норми встановлюють, що перехід майнових прав до іншої особи тягне за собою перехід до неї і земельних прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування.

Тож, позивач ОСОБА_1 , набувши право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, зареєстроване в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 28.02.2012 року, а.с.119), набув права на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований об`єкт нерухомості, та частину земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування.

Поряд з цим, розмір цієї частини земельної ділянки має визначатися на основі державних будівельних норм та санітарних норм і правил. Однак, позивач клопотання про призначення відповідної земельно-технічної експертизи для визначення розміру земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований вказаний житловий будинок, та частину земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування, перед судом не заявляв.

Наданий же позивачем висновок експертного дослідження №СЕ-19/111-22/4371-31 від 27.06.2022 року (а.с.98-118) не може бути використаний в даному випадку, оскільки стосується варіантів поділу спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3222784600:05:005:0009 саме по рівних долях ( частина за кожним із сторін спору).

Навіть зважаючи на принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який закріплений у загальному вигляді в законі, та знаходить свій вияв у положеннях ст. 377 Цивільного кодексу України та ст.120 Земельного кодексу України, суд позбавлений можливості визначити розмір земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований згаданий вище житловий будинок, та частину земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування, без висновку відповідної земельно-технічної експертизи, клопотання про проведення якої позивач не заявляв, а відтак і з цих підстав позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору у разі відмови у позові стягненню не підлягають та покладаються на позивача.

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 5, 76-81, 83, 95, 206, 247, 265, 141, 354-355 ЦПК України суд,

у х в а л и в :

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ в натурі частки з майна, що перебуває у спільній частковій власності, припинення права спільної часткової власності.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося - з дати складання повного його тексту, через Макарівський районний суд.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 20.03.2023 року.

Реквізити учасників справи:

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ;

ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , останні відома адреса місця проживання: АДРЕСА_4 .

Суддя О.В. Тандир