Ухвала

від 05.04.2023 по справі 560/1680/18

ДУБРОВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №560/1680/18

Провадження №6/949/3/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2023 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого-судді Отупор К.М.,

при секретарі судових засідань Катюха К.В.,

за участю:

заінтересованої особи - ОСОБА_1 ,

представника ОСОБА_1 - адвоката Рудика О.А.,

представника Держпродспоживслужби - Дворніка О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця заяву Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві, заінтересовані особи - ОСОБА_1 , Державна санітарно-епідеміологічна служба України (ліквідаційна комісія), Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про заміну боржника у виконавчих документах,

В С Т А Н О В И В:

Головне управлінняДержавної казначейськоїслужби Українив м.Києві вособі начальникаПолковніченко Н.А., звернулося до суду із заявою та просить замінити боржника у двох виконавчих листах, виданих Дубровицьким районним судом Рівненської області від 26.12.2019 у справі №560/1680/18 про стягнення на користь ОСОБА_1 з Державної санітарно-епідеміологічної служби України 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 704,80 грн. судового збору з Державної санітарно-епідеміологічної служби України (код ЄДРПОУ 37508109) на Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (код ЄДРПОУ 39924774)

Вимоги заяви мотивовані тим, що до ГУ ДКЗ України у м. Києві надійшла заява щодо виконання двох виконавчих листів Дубровицького районного суду Рівненської області від 26.12.2019 у справі №560/1680/18 про стягнення на користь ОСОБА_1 з державної санітарно-епідеміологічної служби України 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 704,80 грн. судового збору. Головне управління Казначейства за результатом розгляду виконавчих листів та доданих до них документів з`ясовано, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Державна санітарно-епідеміологічна служба України (ЄДРПОУ 37508109) знаходиться в стані припинення з 30.05.2017, утворено в установленому порядку та діє ліквідаційна комісія боржника, про що також зазначено у рішенні суду.

Постановою КМ України від 10.09.2014 №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади", зокрема 1) утворено Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба), реорганізувавши шляхом перетворення Державну ветеринарну та фітосанітарну службу і приєднавши до Держпродспоживслужби, що утворюється, державну інспекцію з питань захисту прав споживачів і Державну санітарно-епідеміологічну службу та поклавши на Службу, що утворюється, функції з реалізації державної політики, які виконували органи, що припиняються, а також функції із здійснення державного контролю (нагляду) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; здійснення державного нагляду (контролю) у сфері туризму та курортів; 2) покладено на Міністерство охорони здоров`я функції з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження); 3) установлено, що центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються.

Права та обов`язки центральних органів виконавчої влади, що ліквідуються, передаються відповідним центральним органам виконавчої влади, на які цією постановою покладено функції з реалізації державної політики у відповідній сфері.

При цьому, постановою КМ України від 29.03.2017 №348 "Деякі питання Державної санітарно-епідеміологічної служби", постановлено зокрема 1) ліквідувати Державну санітарно-епідеміологічну службу; 2) покласти на Державну службу з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів завдання і функції з реалізації державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення та із здійснення контролю (нагляду) за дотриманням вимог санітарного законодавства (крім функцій з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження) та у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників).

Рішення про ліквідацію Державної санітарно-епідеміологічної служби прийнято КМ України на сьогодні не скасовано та не визнано таким, що втратило чинність.

Функції держави не зникають із ліквідацією юридичної особи публічного права (крім випадку відмови держави від виконання певних функцій), а тому, враховуючи принцип безперервності влади, має бути вирішено питання про "функціональне правонаступництво" юридичної особи публічного права.

Враховуючи викладене, навіть за результатом закінчення процедури ліквідації Державної санітарно-епідеміологічної служби у встановленому КМ України порядку, функцій та повноваження цього органу виконавчої влади не зникають і на сьогодні ці функції і повноваження у визначеній сфері державного регулювання здійснює Держпродспоживслужба як центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у визначеній КМ України сфері.

Згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою КМ України від 03.08.2011 №845, боржники це визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства.

Боржник - державна санітарно-епідеміологічна служба України - розпорядник бюджетних коштів не обслуговується в головному управлінні Казначейства, його рахунки закрито.

Враховуючи наведене, Головне управління Казначейства, з метою забезпечення виконання рішення суду на підставі виконавчих листів, звертається із заявою про заміну боржника у виконавчих листах з державної санітарно-епідеміологічної служби України на Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів як до розпорядника коштів державного бюджету, який є фактичним функціональним правонаступником прав, обов`язків та повноважень боржника.

Водночас, заінтересованою особою Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів подано до суду заперечення проти заяви про заміну боржника у виконавчих документах, у яких значиться наступне.

Статтею 442 ЦПК України визначено, що заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Таким чином, Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві не уповноважене звертатись до суду з вказаною заявою, оскільки не є ані представником учасника виконавчого провадження чи заінтересованої особи, ані стороною виконавчого провадження, ані заінтересованою особою у розумінні Закону України «Про виконавче провадження», а тому підлягає поверненню заявнику без розгляду, оскільки не відповідає загальним вимогам до форми та змісту письмової заяви, що визначені ст. 183 ЦПК України.

Що стосується правонаступництва Держпродспоживслужбою прав і обов`язків та повноважень Держсанепідемслужби України, то відповідно до п. 1 постанови КМ України від 10.09.2014 №442 (із змінами) «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, реорганізувавши шляхом перетворення Державну ветеринарну та фітосанітарну службу і приєднавши до Служби, що утворюється, Державну інспекцію з питань захисту прав споживачів і Державну санітарно-епідеміологічну службу та поклавши на Службу, що утворюється, функції з реалізації державної політики, які виконували органи, що припиняються (крім функцій з реалізації державної політики у сфері племінної справи у тваринництві, у сфері охорони прав на сорти рослин, у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження), у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), а також функцій із здійснення державного контролю (нагляду) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; здійснення державного нагляду (контролю) у сфері туризму та курортів.

Розпорядженням КМ України від 02.09.2015 №909-р «Питання Міністерства охорони здоров`я» МОЗ України дозволено утворити у сфері його управління державну установу «Центр громадського здоров`я», реорганізувавши шляхом злиття державні підприємства, установи, організації, що визначені міністерством, а також ті, що передані йому за переліком, визначеним Державною санітарно-епідеміологічною службою, для забезпечення здійснення функцій у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження).

Відповідно до п. 1 наказу МОЗ України від 18.09.2015 №604 «Про утворення державної установи «Центр громадського здоров`я МОЗ України» утворено державну установу «Центр громадського здоров`я МОЗ України» як окрему юридичну особу публічного права, реорганізувавши шляхом злиття державні підприємства, установи за переліком згідно з додатком 1 до цього наказу та приєднання державних підприємств та установ Державної санітарно-епідеміологічної служби України за переліком згідно з додатком 2 до цього наказу.

Держсанепідемслужбою України 20.10.2015 видано наказ №170 «Про реорганізацію державних підприємств та установ», відповідно до якого державні підприємства та установи, що належать до сфери управління Держсанепідемслужби України реорганізуються шляхом їх приєднання до державної установи «Центр громадського здоров`я МОЗ України», утворено комісії з реорганізації державних підприємств та установ й затверджено їх голів.

Відповідно до п. 1 розпорядження КМ України від 08.06.2016 №437-р «Про передачу цілісних майнових комплексів державних установ та організацій до сфери управління Міністерства охорони здоров`я» передані цілісні майнові комплекси державних установ та організацій за переліком згідно з додатком із сфери управління Держсанепідемслужби України до сфери управління МОЗ.

На виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2016 у справі №826/19610/14 КМ України відмінено рішення щодо реорганізації Держсанепідемслужби України шляхом її приєднання до Держпродспоживслужби.

Відповідно до п. 1 постанови КМ України від 29.03.2017 №348 «Деякі питання Державної санітарно-епідеміологічної служби» відмінено рішення про реорганізацію Держсанепідемслужби України шляхом приєднання її до Держпродспоживслужби.

Пунктом 2 постанови КМ України №348 постановлено ліквідувати Держсанепідемслужбу України. Однак, даною постановою Держпродспоживслужбу не визначено правонаступником Держсанепідемслужби України.

Тому твердження Головного управління Казначейства стосовно того, що Держпродспоживслужба є фактичним функціональним правонаступником прав і обов`язків Держсанепідемслужби України не містить законодавчого підтвердження та не відповідає дійсності.

Разом з тим, що стосується виконання рішення суду про стягнення коштів, то у запереченні зазначено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів встановлює Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Згідно із ч. 1 ст. 3 вказаного Закону, виконання рішень суду про стягнення коштів. Боржником яких є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

У судове засідання представник Головного управління Казначейства не з`явився. При цьому, у заяві про заміну сторони виконавчого провадження, начальник Полковніченко Н.А. просить розгляд заяви здійснювати за відсутності представника.

ОСОБА_1 та його представник адвокат Рудик О.А. у судовому засіданні просили прийняти рішення на розсуд суду.

Представник ліквідаційної комісії Державної санітарно-епідеміологічної служби України у судове засідання не з`явився та не повідомив причини неявки.

Представник Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Дворнік О.С. надав у судовому засіданні пояснення. які є аналогічними, що викладені у поданому запереченні проти заяви про заміну боржника у виконавчих документах. Просив залишити заяву без розгляду.

Вислухавши сторони, які з`явилися у судове засідання, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси фізичних та юридичних осіб, а виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, яким досягається кінцева мета правосуддя - захист інтересів фізичних та юридичних осіб і реальне поновлення їхніх порушених прав. Отже, судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 431 ЦПК України).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження", сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження", у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Під час виконавчого провадження заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі ст. 442 ЦПК України, У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Судом встановлено, що на виконанні у Головному управлінні Державної казначейської служби України у м. Києві перебувають два виконавчі листи Дубровицького районного суду Рівненської області від 26.12.2019 у справі №560/1680/18 про стягнення на користь ОСОБА_1 з державної санітарно-епідеміологічної служби України 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 704,80 грн. судового збору.

Разом з тим, слід відмітити, що механізм виконання судових рішень, боржником за яким є державний орган, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою КМ України №845 від 03.08.2011 (далі - Порядок №845).

Боржниками, згідно Порядок №845, це визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання.

Втім, як вказує ГУ ДКСУ в м. Києві, у своїй заяві, за результатом розгляду вказаних вище виконавчих листів та доданих до них документів з`ясовано, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Державна санітарно-епідеміологічна служба України (ЄДРПОУ 37508109) знаходиться в стані припинення з 30.05.2017, утворено в установленому порядку та діє ліквідаційна комісія боржника, про що також зазначено у рішенні суду.

Таким чином, орган Казначейства не має можливості здійснити безспірне списання коштів згідно Порядок №845, що і послугувало до звернення до суду для вирішення питання заміни боржника його правонаступником, яким є, як зазначає заявник, Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

За загальним правилом, правонаступництво - це перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого. Правонаступництво є самостійною підставою заміни кредитора у зобов`язанні, його слід розглядати як певний юридичний механізм похідного право набуття, за яким до правонаступника переходять суб`єктивні права та обов`язки попередника. Правонаступництво для юридичних осіб може наставати в разі їх припинення з правонаступництвом. Припинення юридичної особи з правонаступництвом, тобто реорганізація юридичної особи, може проводитися у формі злиття, приєднання, поділу або перетворення.

Так, постановою КМ України від 29.03.2017 №348 "Деякі питання Державної санітарно-епідеміологічної служби" постановлено:

1. Відмінити рішення про реорганізацію Державної санітарно-епідеміологічної служби шляхом її приєднання до Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

2. Ліквідувати Державну санітарно-епідеміологічну службу.

3. Покласти на Державну службу з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів завдання і функції з реалізації державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення та із здійснення контролю (нагляду) за дотриманням вимог санітарного законодавства (крім функцій з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження) та у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників).

4. Утворити комісію з ліквідації Державної санітарно-епідеміологічної служби.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб вбачається, що юридичну особу - Державну санітарно-епідеміологічну службу України з Реєстру не виключено, перебуває у стані припинення.

Отже, вказане безумовно засвідчує процесу припинення ДСЕС шляхом ліквідації і на цей час процедура ліквідації триває, тобто процес ще не завершений. Відсутні будь-які відомості щодо передачі основних засобів, матеріальних цінностей або передачі прав та обов`язків іншій юридичній особі.

Крім того, суд вважає припущенням доводи заявника про те, що правонаступником юридичної особи Державної санітарно-епідеміологічної служби, яка перебуває в стадії припинення, є Державна служба з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, оскільки жодного документу з цього приводу суду не надано, як і не надано доказів відсутності рахунків у ДСЕС.

Водночас, вищевказана постанова КМУ №348 не визначає Держпродспоживслужбу правонаступником ДержсанепідемслужбиУкраїни.

За таких обставин, суд вважає доводи позивача про те, що ДСЕС перебуває у стані ліквідації, а тому не має можливості відповідати за борговими зобов`язаннями, необгрутованими.

Таким чином, судом не встановлено факту переходу функцій від одного суб`єкта владних повноважень до іншого, що, відповідно, було б підставою для заміни боржника на його правонаступника, а тому відсутні підстави для покладання таких функцій, як на правонаступника, на особу вказану у заяві.

На підставі ч. 1 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності

Отже, Головне управління Казначейства не надало суду будь-яких доказів на підтвердження наявності правонаступника у Держсанепідемслужби України та перехід до такої особи прав та обов`язків, які належали Держсанепідемслужбі України до моменту її припинення.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення заяви ГУ ДКСУ у м. Києві про заміну боржника у виконавчих документах.

Разом з тим, суд вважає слушним зауваження представника Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів з приводу виконання рішення суду про стягнення коштів у відповідності до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", яким Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган (ч. 1 ст. 2).

Статтею 3 вказаного Закону визначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Безспірне списання коштів державного бюджету та бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів здійснюється відповідно до пунктів 47-49 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМ України №845 від 03.11.2011 (із змінами).

Керуючись ст.ст. 260, 263, 352, 354, 442 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві, заінтересовані особи - ОСОБА_1 , Державна санітарно-епідеміологічна служба України (ліквідаційна комісія), Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про заміну боржника у виконавчих документах - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 2 статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

У відповідності до підпункту 15.5) пункту 15 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст ухвали суду складено 07 квітня 2023 року.

Суддя: підпис.

Згідно з оригіналом.

Суддя Дубровицького

районного суду Отупор К.М.