Постанова

від 05.11.2007 по справі 45/125-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

45/125-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2007 р.                                                          Справа № 45/125-07  

Колегія суддів у складі:

Головуючого-судді –Могилєвкін Ю.О., судді –Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі –Гудковій І.В.

за участю представників сторін:

позивача –Саламатіна Н.В.

відповідача –Бєлашов М.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.2503Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 13.07.07р. по справі № 45/125-07

за позовом –КП „Великобурлуцький Агробуд”, смт.Великий Бурлук

до ПСП ім. Шевченко, с.2 Гнилиця

про стягнення 11 537,77 грн., -

встановила:

У березні 2007 р. позивач звернувся з позовом до господарського суду Харківської області про стягнення з відповідача 9425 грн. - основного боргу; пені за несвоєчасну сплату виконаних ремонтних робіт у розмірі 0,5 % за кожен день прострочки у сумі –1837,88 грн.; 3% річних за користування чужими коштами у сумі 29,85 грн., а також про стягнення з відповідача на свою користь держмита у сумі115,38 грн. та витрат за  інформаційно-технічне обслуговування у сумі 118,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області по справі № 45/125-07 (суддя Калініченко Н.В.) клопотання сторін про продовження строку вирішення спору задоволено. Строк вирішення спору продовжено до 09.08.2007 р. Позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПСП ім. Шевченко на користь КП "Великобурлуцький Агробуд" 9424 грн. основного боргу, 102 грн. витрат по сплаті держмита та 118 грн. судових витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду першої інстанції мотивоване з тих підстав, що згідно договору, укладеного між сторонами, відповідач брав на себе зобов'язання здійснити розрахунок за виконані позивачем роботи, відповідно до акту приймання виконаних робіт.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погоджується, просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 11537,77 грн.

В підтвердження доводів, викладених в апеляційній скарзі, відповідач вказує на те, що господарським судом Харківської області при винесенні рішення було порушено ч.3 ст. 530 ЦК України, яка передбачає, що боржник повинен виконати обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги кредитора. Але в порушення приписів вказаної норми матеріального права судом не було враховано, що відповідно до п. 5.1. наданого позивачем договору, оплата по ньому повинна бути здійснена відповідачем у триденний термін з дня підписання акту. Наданий позивачем акт, який знаходиться в матеріалах справи, не містить в собі дати його підписання з боку відповідача. Також, суд дійшов висновку про зміну сторонами порядку розрахунків. Як вбачається з оскаржуваного рішення судом було встановлено, що 12.10.2006р. позивачем на адресу відповідача був направлений лист, який фактично є вимогою. Але судом не була надана відповідна правова оцінка поясненням відповідача стосовно того, що він не отримував будь-яких листів від позивача. Матеріали справи не містять у собі належних доказів отримання відповідачем вимог позивача та належних доказів того, що лист позивачем був направлений саме на адресу відповідача.

Таким чином, з огляду на положення ч. З ст. 530 ЦК України, яка на думку відповідача передбачає, що кредитор вважається таким, що пред'явив вимогу, лише з моменту отримання такої вимоги боржником та пояснення відповідача щодо відсутності у акті дати його підписання та неотримання відповідачем будь-яких вимог позивача, матеріали справи не містять у собі доказів виникнення у відповідача обов'язку здійснити оплату, що вказує на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими.

Крім того, відповідач зазначає, що позивач не довів суду виконання ним, як підрядником, будівельних робіт відповідно до проектно-кошторисної документації, як того вимагає ч. 1 ст. 875 ЦК України, тобто виконання зобов'язань належним чином, оскільки позивач не надав суду будь-якої проектно-кошторисної документації та виконання вимог п. 6.5. договору на виконання підрядних робіт від 21.08.2006р., щодо підписання сторонами плану-проекту виконання робіт. При цьому, відповідно до положень п. 2.1. вказаного договору, вартість робіт визначається у кошторисах, але як зазначає відповідач, кошторис до цього договору ним не підписувався. Також, матеріали справи не містять проектно-кошторисної документації до договору та плану-проекту виконання робіт, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 877 ЦК України, якою передбачено, що саме кошторис визначає ціну робіт та вказує на те, що судом порушено вимоги ст. 43 ГПК України, оскільки не було дотримано вимоги щодо всебічності, повноти і об'єктивності розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Більш того, суд безпідставно не надав оцінки поясненням відповідача про те, що роботи, оплата яких є предметом спору, виконувались іншими особами, яким вони були оплачені, а не позивачем, а також відсутності у позивача ліцензії на право здійснення робіт з ремонту покрівлі, сплати яких позивач вимагає. Відповідач наголошував про витребування від позивача ліцензії та додатку до неї в якому міститься перелік робіт дозволених позивачеві.

Отже, на думку відповідача, суд оскаржуваним рішенням фактично легалізує діяльність позивача незважаючи на обмежувальні приписи ч. З ст. З Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, яка встановлює, що ліцензія є єдиним документом дозвільного характеру, який дає право на зайняття певним видом господарської діяльності, що відповідно до законодавства підлягає обмеженню, та встановлену ст. 202 КК України відповідальність за здійснення без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до законодавства.

Судом безпідставно проігноровано той факт, що наданий позивачем акт № 1 прийому виконаних робіт за вересень 2006р., який складений за типовою формою № КБ-2в не є документом первинного бухгалтерського обліку, який підтверджує факт здійснення господарської операції з виконання будівельних робіт з ремонту покрівлі, оскільки його невідповідність встановленим вимогам позбавляє цей акт юридичної сили і доказовості у зв'язку з наказом Державного комітету статистики України і Державного комітету України з будівництва та архітектури N 237/5 від 21 червня 2002 року “Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві ”були затверджені типові форми первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в "Акт приймання виконаних підрядних робіт" та № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних підрядних робіт". Пунктом 2 вказаного наказу передбачається застосування у правовідносинах, що склались між сторонами, типової форми № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних підрядних робіт". А п.п. 1, 2 пояснення щодо заповнення "Довідки про вартість виконаних підрядних робіт" зазначається, що довідка за формою № КБ-3 складається саме для визначення вартість виконаних обсягів підрядних робіт і проведення розрахунків за виконані підрядні роботи. Отже, наданий позивачем акт не є належним доказом, оскільки складений не за встановленою формою, так як у даному випадку не залучались бюджетні коштів або коштів підприємств державної форми власності.

Разом з тим, відповідач зазначає, що договір на виконання підрядних робіт від 21.08.2006р. не є укладеним через непогодження сторонами суттєвих умов, оскільки відповідно до ч.2 ст. 180 ГК України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст.101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставою для скасування або зміни рішення є невиконання або невірне застосування вимог, передбачених зазначеною статтею. Жодних обставин та доказів які є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду відповідач не зазначив та не надав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 21.08.2006 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір на виконання підрядних робіт, відповідно до умов якого відповідач (замовник) доручив, а позивач (підрядчик) взяв на себе зобов'язання по ремонту крівлі корівника, згідно п. 1.1 договору. Вартість робіт визначена сторонами та складає 25 грн. 1 кв. м. покриття. Відповідно до п. 2.2 договору замовник зобов'язався здійснити аванс в розмірі 50% від кошторисної вартості робіт. Прийняття робіт здійснюється за актом приймання-передачі, сума, вказана в актах приймання-передачі робіт за формою 2, вноситься замовником на рахунок підрядчика на протязі 3 днів з моменту підписання акта.

В порушення умов договору позивачем, без одержання суми авансу було виконано роботи за договором. Здача-прийняття робіт була оформлена сторонами акгом № 1 за вересень 2006 р. з посиланням на договір. Вартість робіт складає 9424 грн. Акт типової форми № КБ-2в підписано належними представниками сторін та скріплено їх печатками. В засіданні суду відповідач підтвердив підписання зазначеного акту та приналежність відповідача підпису і печатки.

Враховуючи, що самими сторонами було змінено порядок здійснення юзрахунків за договором, 12.10.2006 р. позивач направив на адресу відповідача іст № 27, який фактично є вимогою, в порядку та розумінні ст. 530 ЦК України, травлення якого підтверджено поштовим чеком від 12.10.2006 р.

Відповідно ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у 7-денний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості виконаних робіт за актом приймання-передачі в установлені законом строки не здійснив. Загальна сума заборгованості становить 9424 грн.

Враховуючи, що відповідач не надав суду доказів погашення боргу, та те, що відповідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, відповідно ст. 525 ЦК України, позовні вимоги позивача в сумі 9424 грн. обґрунтовані, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню. В решті позовних вимог в частині основного боргу в розмірі 1 грн. суд відмовляє позивачу, оскільки за актом приймання-передачі вартість виконаних робіт складає 9424 грн., отже решта є необгрунтовано пред'явленою до стягнення.

Також, позивачем заявлена до стягнення пеня в розмірі 1837,88 грн., нарахована на підставі п. 6.4 договору та річні в розмірі 29,85 грн., відповідно до ст.  625 ЦК України. Розглянувши цю частину позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити в її задоволенні, оскільки термін нарахування позивачем пені та річних - з жовтня по 8 листопада 2005 р., умови договору щодо розрахунків сторонами змінені і зобов'язання щодо оплати виконаних робіт виникло у відповідача лише після направлення останньому вимоги від 12.10.2006 р. в порядку ст. 530 ЦК України.

З огляду на вищевказане, висновки, викладені в рішенні господарського суду Харківської області відповідають чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 101, 105 ГПК України, судова колегія, -

постановила:

          Рішення господарського суду Харківської області від 13.07.2007 р. по справі № 45/125-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.  

         Головуючий суддя                                                            Могилєвкін Ю.О.            

                                  судді                                                            Пушай В.І.

                                                                                                        Плужник О.В.

Повний текст постанови підписано 02.11.2007 р.