Постанова

від 31.01.2008 по справі 45/125-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

45/125-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 31 січня 2008 р.                                                                                    № 45/125-07  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г.,

Михайлюка М.В.,

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Імені Шевченка" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29 жовтня 2007 року у справі № 45/125-07 Господарського суду Харківської області за позовом Комунального підприємства "Великобурлуцький Агробуд", Харківська область, до Приватного сільськогосподарського підприємства "Імені Шевченка", Харківська область, про стягнення 11 537,77грн.,

за участю представників сторін:

позивача –не з'явилися;

відповідача –не з'явилися;

встановив:

У березні 2007 року позивач –Комунальне підприємство "Великобурлуцький Агробуд" пред'явив у господарському суді позов до відповідача –Приватного сільськогосподарського підприємства "Імені Шевченка" про стягнення 11 537,77 грн.

Вказував, що 21 серпня 2006 року між ним (підрядником) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Імені Шевченка" (замовником) укладено договір на виконання підрядних робіт, згідно умов якого одна сторона (підрядник) зобов'язався виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язаний прийняти та оплатити виконану роботу.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, в частині оплати за виконані роботи, позивач просив стягнути з відповідача 9 425 грн. основного боргу, 1837,88 грн. пені та 29,85 грн. річних.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 13 липня 2007 року (суддя Калініченко Н.В.), залишеного без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29 жовтня 2007 року (колегія суддів у складі: Могилєвкін Ю.О., –головуючого, Пушай В.І., Плужник О.В.) позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 9 424 грн. основного боргу, 102 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Судові рішення, в частині задоволення позовних вимог, мотивовані наявністю підстав до задоволення позовних вимог на підставі ст.ст. 526, ЦК України, ст. 193 ГК України, оскільки відповідачем не виконано в повному обсязі свої зобов'язання в частині оплати за виконану роботу.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог, щодо стягнення пені на суму 1837,88 грн. та 29,85 грн. річних нарахованих на суму боргу за період з жовтня по 8 листопада 2005 року, судові рішення мотивовані тим, що підстав до застосування штрафних санкцій немає,оскільки зобов'язання щодо оплати виконаних робіт виникло у відповідача лише після направлення останньому вимоги від 12 жовтня 2006 року.

У касаційній скарзі ПСП "Імені Шевченка", посилаючись на порушення судами норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права, а саме: ч. 3 ст. 530 ЦК України ч. 2 ст. 34, ст. 43  ГПК України, пункту 2 спільного наказу Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури № 237/5 від 21 червня 2002 року "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві" –просить скасувати судові рішення у даній справі та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення місцевого та постанова апеляційного суду відповідають зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 21 серпня 2006 року між КП "Великобурлуцький Агробуд" (підрядником) та ПСП "Імені Шевченка" (замовником) укладено договір на виконання підрядних робіт, згідно умов якого одна сторона (підрядник) зобов'язався виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язаний прийняти та оплатити виконану роботу.

Пунктом 2.2 договору сторони передбачили, що замовник зобов'язаний здійснити аванс в розмірі 50 % від кошторисної вартості робіт. Прийняття робіт здійснюється за актом приймання-передачі.

На виконання умов договору позивачем виконано роботи на загальну суму 9 424 грн., що підтверджено актом приймання-передачі № 1 за вересень 2006 року типової форми КБ-2в, підписаного сторонами.

Судами встановлено, що відповідачем умови договору підряду в частині оплати виконаних робіт не виконувалися, у зв'язку з чим виникла заборгованість на суму 9 424 грн. 

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивачем 12 жовтня 2006 року на адресу відповідача було направлено лист № 27 з вимогою перерахувати суму боргу на розрахунковий рахунок позивача в 10 денний термін з моменту отримання.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у 7-денний строк від дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приймаючи рішення у даній справі про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що підрядником виконано свої зобов'язання належним чином відповідно до умов договору на суму 9 424 грн., а відповідачем, зобов'язання передбачені п. 5.1. та п. 5.2. договору, щодо оплати робіт не виконано. При цьому судом зазначено, що решта позовних вимог в частині основного боргу в розмірі 1 грн. задоволенню не підлягає, оскільки за актом приймання-передачі вартість виконаних робіт складає 9 424 грн.

З даними висновками правомірно погодився суд апеляційної інстанції.

Зважаючи ну те, що зобов'язання по оплаті виникло у відповідача лише після отримання вимоги, судами попередніх інстанцій правомірно відмовлено позивачу у стягненні 1 837,88 грн. пені та 29,85 грн. річних, за період з жовтня по 8 листопада 2005 року, нарахованої на суму боргу.

Дані висновки грунтуються на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи і правильній юридичній оцінці наявних у ній доказів, а тому прийнятті судові рішення є законними та обгрунтованими.

Посилання касаційної скарги на ту обставину, що наданий позивачем акт № 1 за типовою формою № КБ-2в не є документом первинного бухгалтерського обліку, який підтверджує факт здійснення господарської операції з виконання будівельних робіт, у зв'язку з тим, що до правовідносин, що склались між сторонами має застосовуватися типова форма № КБ-3 не заслуговують на увагу, оскільки у відповідності до пункту 2 спільного наказу Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури № 237/5 від 21 червня 2002 року "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві" складання вищезазначених форм не є обов'язковими для підприємств, що виконують роботи з поточного ремонту господарським способом.

Твердження касаційної скарги про те, що позивачем не було пред'явлено відповідачу вимоги про перерахування суми боргу за договором підряду, у зв'язку з чим строк виконання зобов'язання не настав, на увагу не заслуговують, оскільки не відповідають встановленим судами обставинам, за якими позивачем 12 жовтня 2006 року на адресу відповідача було направлено лист № 27 (том 1, стор. 73-74), з вимогою перерахувати суму боргу на розрахунковий рахунок позивача в 10 денний термін з моменту отримання листа.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийнята постанова відповідає нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Імені Шевченка" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29 жовтня 2007 року у справі № 45/125-07 залишити без змін.

Судді:Н. Дунаєвська

М. Михайлюк

С. Самусенко