Постанова
від 22.03.2023 по справі 160/2303/20
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 березня 2023 року м. Дніпросправа № 160/2303/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

секретар судового засідання Рівна В.В.

за участю представників відповідача Тарасюк О.Л., Змітриченко Ю.П. та Жежель С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2022 року (головуючий суддя Верба І.О.)

в адміністративній справі №160/2303/20 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Кам`янської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 26.02.2020 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Кам`янської міської ради, в якому, із урахуванням уточнень від 25.01.2022 (т.1 а.с.229-237) просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Кам`янської міської ради № 816-19/VII, прийнятого 29.09.2017 на 19 сесії VII скликання;

- визнати протиправним та скасувати рішення Кам`янської міської ради №1105-25/VII, прийнятого 22.06.2018 на 25 сесії VII скликання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані рішення, як такі, що порушують його права, оскільки у провадженні Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська знаходиться справа №208/3582/19 за позовом відповідача до позивача та ОСОБА_2 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки. Відповідно до матеріалів справи № 208/3582/19 відповідач має на меті внести зміни до пунктів 2.2, 4.1 договору оренди земельної ділянки від 01.12.2015 № 14128 (державна реєстрація від 14.12.2015 № 12620554). Згідно із пунктом 2.2 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 03.11.2015 становить 1513122,23 грн. Внесення змін до вказаних вище пунктів договору відбувається на підставі оскаржуваних рішень. В обґрунтування протиправності рішення № 816-19/VІІ позивач зазначив, що рішення прийнято відповідно до ПК України та Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» від 20.12.2016 № 1791. Пунктом 4 Закону № 1791 установлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 ПК України та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Однак, проходження необхідної процедури погодження проекту для подальшого правомірного прийняття рішення № 816-19/VІІ полягає не тільки в необхідності дотримання норм Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Для правомірного прийняття рішення № 816-19/VІІ відповідач зобов`язаний був дотриматися певної процедури. Згідно із пунктом 4 статті 16 Регламенту Кам`янської міської ряди всі проекти та прийняті рішення міської ради підлягають візуванню у встановленому порядку, а відповідно до пункту 8 статті 16 Регламенту проекти рішень до розгляду на пленарному засіданні мають бути обов`язково розглянуті: профільною постійною комісією (комісіями); постійною комісією з питань регуляторної політики, споживчого ринку та розвитку підприємництва, якщо проект рішення є регуляторним актом; постійною комісією з питань соціально-економічного розвитку міста, бюджету, фінансів та інвестицій, якщо відповідно до проекту рішення виконання конкретних дій пов`язано з фінансуванням, матеріальними витратами з міського бюджету, або якщо прийняття такого рішення прямо або опосередковано може спричинити зміну у надходженнях до міського бюджету (надання пільг або звільнення від сплати місцевих податків та зборів, прийняття програм та внесення змін до них тощо); виконавчим комітетом міської ради.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що предметом перевірки у цій справі є правомірність прийняття оскаржуваних рішень на відповідність Конституції України та законам України. Порушення відповідачем норм Конституції України та/або норм законів України, у тому числі Закону №280/97-ВР, при прийнятті оскаржуваних рішень, судом не встановлено. Вказав, що метою оприлюднення проектів рішень є забезпечення прозорості діяльності відповідного органу та можливості обговорення таких проектів до їх прийняття, у тому числі громадськістю та заінтересованими особами. Вказане право позивачеві забезпечено. Окремо суд зазначає, що до виникнення питання внесення у судовому порядку змін до договору оренди, необхідності внесення плати за землю, позивач зацікавленість в порушених питаннях не виявляв. Надаючи оцінку доводам позивача про необхідність погодження оскаржуваних рішень із органами антимонопольного комітету, вплив оскаржуваних рішень на розмір витрат суб`єктів господарювання, необхідних для сплати цих платежів, що в свою чергу, впливає на показники фінансово-господарського стану суб`єктів господарювання, а отже й на їх конкурентоздатність, суд виходить із того, що плата за землю є обов`язковим платежем відповідно до норм податкового законодавства, то суд вказав, що наведені доводи позивача не підтверджують прийняття оскаржуваних рішень не у в межах повноважень, не на підставі та не у спосіб, що передбачені нормами Конституції та законами України, не підтверджують порушення суб`єктивного права позивача як суб`єкта господарювання, що виключає визнання судом цих рішень протиправними та їх скасування у межах розглянутих доводів. Щодо індексації розміру плати за землю, то ПК України визначає, що як ставка податку за земельні ділянки, так і орендна плата за земельні ділянки встановлюється у відсотковому розмірі від їх нормативної грошової оцінки. Отже, встановлення в оскаржуваних рішеннях ставки (розміру) орендної плати земельних ділянок у відсотках (%) від нормативної грошової оцінки відповідає вищевказаним нормам.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами позову. Вказує, що внесення змін до п.2.2, 4.1 договору оренди земельної ділянки від 01.12.2015 №14128, відповідно до правової позиції відповідача, відбувається на підставі оскаржуваних рішень. Однак, вказані рішення прийняті без дотримання відповідної процедури. Порушення при прийнятті рішення № 816-19/VІІ полягають у недотриманні вимог, визначених пунктом 9 статті 16 Регламенту, проект не був оприлюднений, як нього вимагає стаття 17 Регламенту, на офіційному веб-сайті міститься проект рішення № 816-19/VІІ «Про затвердження Положення про порядок обчислення та сплати орендної плати за земельні ділянки у межах міста», який опубліковано 17.08.2017. Відповідно до пункту 5.2. вказаного проекту, який нібито повинен був виноситись на розгляд сесії Кам`янської міської ради для прийняття, ставка орендної плати складає 6%. В самому ж прийнятому 29.09.2017 рішенні № 816-19/ VІІ пункт 5.2 містить зовсім іншу ставку орендної плати, що говорить про протиправність винесення такого рішення, оскільки зміст рішення № 816-19/VІІ не кореспондується із жодного з опублікованих проектів на офіційному веб-сайті. Таким чином, рішення № 816-19/VІІ апріорі не могло бути прийнято на сесії в тому контексті, що ми маємо на даний момент, оскільки проект рішення та прийняте рішення мають суттєві відмінності. Крім того, судом першої інстанції не було перевірено дотримання відповідачем процедури прийняття рішення №1105-25/VІІ, прийнятого 22.06.2018 на 25 сесії VІІ скликання. Зауважив, що суд першої інстанції не взяв до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16.05.2018 у справі №819/1952/14т та від 18.07.2018 у справі №612/414/16.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представники відповідача свою позицію підтримали.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. Подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є співорендарем земельної ділянки несільськогосподарського призначення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210400000:03:035:0277, згідно із договором оренди земельної ділянки від 01.12.2015 № 14128, укладеним із орендодавцем Дніпродзержинською міською радою (т.1 а.с.20-21).

У провадженні Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська перебуває цивільна справа № 208/3582/19 за позовом Кам`янської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

Рішенням Кам`янської міської ради від 29.09.2017 № 816-19/VII «Про затвердження Положення про порядок обчислення та сплати орендної плати за земельні ділянки у межах міста», з метою раціонального та ефективного використання земель міста, забезпечення соціально-економічного розвитку міста, наповнення місцевого бюджету від плати за землю, відповідно до Податкового кодексу України, Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» від 20.12.2016 №1791-VIII, на виконання протоколу № 27 постійної комісії з питань містобудування, архітектури, будівництва, земельних ресурсів та комунальної власності від 14.08.2017, керуючись пунктами 24, 34 частини першої статті 26, частиною 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зокрема, вирішено (т.1 а.с.7-8, т.2 а.с.161-162):

1) затвердити Положення про порядок обчислення та сплати орендної плати за земельні ділянки у межах міста;

2) рішення набирає чинності з 01.10.2017;

3) вважати таким, що втратить чинність пункт 1 рішення міської ради від 23.06.2017 № 725-17/VIІ «Про затвердження Положення про порядок обчислення та сплати орендної плати за земельні ділянки у межах міста» з 01.10.2017.

Додатком до рішення міської ради від 29.09.2017 №816-19/VII є «Положення про порядок обчислення та сплати орендної плати за земельні ділянки у межах міста», згідно із пунктом 5 якого розмір орендної плати за земельні ділянки, встановлюється у відсотку від нормативної грошової оцінки:

- пункт 5.1: ставки орендної плати за земельні ділянки, які використовуються для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): 3% від нормативної грошової оцінки;

- пункт 5.2: ставки орендної плати за земельні ділянки, які не зазначені в пунктах 5.1, 5.3: 4% від нормативної грошової оцінки;

- пункт 5.3: ставки орендної плати за земельні ділянки, які використовуються для розміщення об`єктів торгівлі (посередництво в торгівлі) пальним та паливом та за земельні ділянки, які використовуються для розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності: 12 % від нормативної грошової оцінки.

Рішення підготовлено та завізовано: Департаментом комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно міської ради; начальником юридичного відділу департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно міської ради; погоджено та завізовано: секретарем міської ради; першим заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів міської ради; заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів міської ради; начальником юридичного відділу міської ради; начальником відділу секретаріату міської ради; головою постійної комісії міської ради з питань містобудування, архітектури, будівництва, земельних ресурсів та комунальної власності.

Рішення від 29.09.2017 № 816-19/VII розміщено на офіційному веб-сайті 29.09.2017 та у печатному виданні 11.10.2017 (т.2 а.с.184-186).

Проект рішення «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста» розміщено на офіційному веб-сайті Кам`янської міської ради 24.05.2018 (т.2 а.с.172-175).

Рішенням Кам`янської міської ради від 22.06.2018 №1105-25/VII «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста», керуючись Податковим кодексом України, частиною четвертою статті 54, частиною першою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Законом України від 07.12.2017 № 2245-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році», з метою додержання форми типового рішення про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 24.05.2017 № 483 «Про затвердження форм типових рішень про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», відповідно до листа департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради від 23.05.2018 вх. № 01-05/1406, міська рада, зокрема, вирішено (т.1 а.с.9-17, т.2 а.с.163-171):

1) установити на території міста:

- ставки земельного податку та розмір орендної плати за землю (додаток 1);

- пільги для фізичних і юридичних осіб, надані відповідно до статей 281, 282, 284 Податкового кодексу України, зі сплати земельного податку згідно з переліком (додаток 2);

1) визначити об`єкт оподаткування, платників податку, податковий період, особливості оподаткування, інші обов`язкові елементи плати за землю згідно зі ст. ст. 46 - 49, 269 - 271, 273, 281 - 289 ПК України;

2) установити, що рішення міської ради від 27.07.2017 № 790-18/VII «Про затвердження Положення про порядок обчислення та сплати земельного податку» та рішення міської ради від 29.09.2017 № 816-19/VII «Про затвердження Положення про порядок обчислення та сплати орендної плати за земельні ділянки у межах міста» зі змінами або доповненнями, інші нормативно-правові акти міської ради стосовно плати за землю та пільг із земельного податку, які прийнято до набрання чинності цим рішенням, діють у частинах, що не суперечать нормам цього рішення;

3) установити, що це рішення набирає чинності з першого числа місяця, який настає за датою його офіційного оприлюднення.

Рішення від 22.06.2018 №1105-25/VII розміщено на офіційному веб-сайті 22.06.2018 та у печатному виданні 27.06.2018 (т.2 а.с.181-183).

Позивач вважає протиправними рішення Кам`янської міської ради №816-19/VII, прийнятого 29.09.2017 на 19 сесії VII скликання та рішення Кам`янської міської ради №1105-25/VII, прийнятого 22.06.2018 на 25 сесії VII скликання

Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Податкового кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР, Закону України «Про Антимонопольний комітет України» від 26.11.1993 №3659-XII, Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI.

Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Предметом даного спору є правомірність/протиправність рішень Кам`янської міської ради №816-19/VII, прийнятого 29.09.2017 на 19 сесії VII скликання та рішення №1105-25/VII, прийнятого 22.06.2018 на 25 сесії VII скликання.

При цьому позивач вважає вказані рішення протиправними, оскільки при їх прийнятті був порушено порядок прийняття таких рішень.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що Рішенням Кам`янської міської ради від 01.12.2015 № 03-01/VII (зі змінами) затверджено Регламент Кам`янської міської ради VII скликання (далі Регламент, т.3 а.с.2-34).

Протоколом № 27 постійної комісії з питань містобудування, архітектури, будівництва, земельних ресурсів та комунальної власності від 14.08.2017 вирішено доручити департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно міської ради підготувати та оприлюднити на офіційному сайті Кам`янської міської ради проект рішення міської ради «Про затвердження Положення про порядок обчислення та сплати орендної плати за земельні ділянки у межах міста», яким встановити з 10.10.2017 ставки орендної плати за земельні ділянки, які не зазначені в пунктах 5.1, 5.3 у розмірі 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (т.1 а.с.126-127, т.2 а.с.189).

Додатком до проекту рішення є «Положення про порядок обчислення та сплати орендної плати за земельні ділянки у межах міста», згідно із пунктом 5.2 якого визначено ставку орендної плати за земельні ділянки, які не зазначені в пунктах 5.1, 5.3, у розмірі 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (т.2 а.с.188).

Проект рішення «Про затвердження Положення про порядок обчислення та сплати орендної плати за земельні ділянки у межах міста» розміщено на офіційному веб-сайті Кам`янської міської ради 17.08.2012 (т.2 а.с.176-180).

Протоколом постійної комісії з питань соціально-економічного розвитку міста, бюджету, фінансів та інвестицій № 57 від 18.09.2017 ухвалено підтримати проект рішення та пропозицію внести зміни до пункту 5 додатку до проекту рішення, а саме пункт 5.2 викладати у наступній редакції «ставки орендної плати за земельні ділянки, які не зазначені в пунктах 5.1, 5.3 у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки» (т.2 а.с.191-194).

Згідно із витягом від 29.09.2017 з порядку ведення пленарного засідання 19-ї сесії Кам`янської міської ради VII скликання по 21 питанню «Про затвердження Положення про порядок обчислення та сплати орендної плати за земельні ділянки у межах міста» внесено пропозицію про внесення змін до пункту 5, постійна комісія з питань соціально-економічного розвитку міста, бюджету, фінансів та інвестицій пропонує внести зміни до пункту 5 додатку до проекту рішення, а саме пункт 5.2 викладати у наступній редакції «ставки орендної плати за земельні ділянки, які не зазначені в пунктах 5.1, 5.3 у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки». Пропозицію підтримано, проект рішення в цілому з урахуванням внесеної пропозиції ухвалено (т.2 а.с.190).

В силу статей 10, 12 Податкового кодексу України до місцевих податків належить податок на майно. Місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Пунктом 7.1 статті 7 Податкового кодексу України визначено, що під час встановлення податку обов`язково визначаються такі елементи: платники податку; об`єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку.

Згідно із пунктом 8.3 статті 8 Податкового кодексу України, до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Плата за землю це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПКУ).

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп.12.3.2 п.12.3 ст.12 ПКУ).

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п.288.1 ст.288 ПКУ).

Згідно із пунктом 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, в редакції з 01.01.2017, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

- 288.5.1. не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території;

- 288.5.2. не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

- 288.5.3. може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

Правила індексації нормативної грошової оцінки земель визначені статтею 289 ПК України.

Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок (п.289.1 ст.289 ПКУ).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель (п.289.2 ст.289 ПКУ).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель (п.289.3 ст.289 ПКУ).

Частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень (ст.20 ЗУ №280/97-ВР).

Обмеження прав територіальних громад на місцеве самоврядування згідно з Конституцією та законами України може бути застосоване лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану (ст.21 ЗУ №280/97-ВР).

Відповідно до пункту 24 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (№280/97-ВР), виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до ПК України.

При цьому, Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ч.1 ст.59 ЗУ №280/97-ВР).

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос (ч.2 ст.59 ЗУ №280/97-ВР).

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.

Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради (ч.3 ст.59 ЗУ №280/97-ВР).

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч.10 ст.59 ЗУ №280/97-ВР).

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації», крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки (ч.11 ст.59 ЗУ №280/97-ВР).

Органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори.

Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України (ч.1 ст. 69 ЗУ №280/97-ВР).

Слід взяти до уваги, що статтею 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» від 26.11.1993 №3659-XII визначено, що антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель.

Так, в силу статті 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» (№ 3659-XII) основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині:

1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб`єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій;

3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції;

4) методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції;

5) здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель;

6) проведення моніторингу державної допомоги суб`єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.

Органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані погоджувати з Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями проекти нормативно-правових актів та інших рішень, які можуть вплинути на конкуренцію, зокрема щодо створення суб`єктів господарювання, встановлення і зміни правил їх поведінки на ринку, або такі, що можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції на відповідних ринках, а також одержувати дозвіл Антимонопольного комітету України на концентрацію у випадках, передбачених законом (ч.4 ст.20 ЗУ №3659-XII).

Надаючи оцінку доводам позивача щодо порушення відповідачем процедури прийняття рішень, а саме норм Регламенту Кам`янської міської ради, колегія суддів апеляційної інстанції виходить із наступного.

Відповідно до статті 3 Європейської хартії місцевого самоврядування від 15.10.1995, ратифікованої Законом України №452/97-ВР від 15.07.1997 (далі Хартія) місцеве самоврядування означає право і спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання та управління суттєвою часткою публічних справ, під власну відповідальність, в інтересах місцевого населення.

Згідно із статтею 4 Хартії головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом.

Однак це положення не перешкоджає наділенню органів місцевого самоврядування повноваженнями і функціями для спеціальних цілей відповідно до закону.

Органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене зі сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.

Повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними. Вони не можуть скасовуватися чи обмежуватися іншим, центральним або регіональним органом, якщо це не передбачене законом.

Будь-який адміністративний нагляд за органами місцевого самоврядування може здійснюватися тільки згідно з процедурами та у випадках, передбачених конституцією або законом (частина 1 статті 8 Хартії).

Будь-який адміністративний нагляд за діяльністю органів місцевого самоврядування, як правило, має на меті тільки забезпечення дотримання закону та конституційних принципів (частина 2 статті 8 Хартії).

Адміністративний нагляд за органами місцевого самоврядування здійснюється таким чином, щоб забезпечити домірність заходів контролюючого органу важливості інтересів, які він має намір охороняти (частина 3 статті 8 Хартії).

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що статтею 20 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (№280/97-ВР) також визначено, що державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень.

У пункті 4.1 рішення Конституційного Суду № 7-рп/2009 від 16.04.2009 щодо офіційного тлумачення положень частини 1 статті 59 Закону №280/97-ВР, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

У цьому ж рішенні Конституційний Суд України (№ 7-рп/2009 від 16.04.2009) зазначив, що зі змісту частини 2 статті 144 Конституції України та частини 10 статті 59 Закону №280/97-ВР вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку.

В аспекті конституційного подання Конституційний Суд України (№ 7-рп/2009 від 16.04.2009) дійшов висновку, що положення частини 2 статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частин 1, 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (з наступними змінами) стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни необхідно розуміти так, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, предметом перевірки у цій справі є правомірність прийняття рішень Кам`янської міської ради №816-19/VII, прийнятого 29.09.2017 на 19 сесії VII скликання та рішення Кам`янської міської ради №1105-25/VII, прийнятого 22.06.2018 на 25 сесії VII скликання, на відповідність Конституції України та законам України.

Однак, порушення відповідачем норм Конституції України та/або норм законів України, у тому числі Закону №280/97-ВР при прийнятті зазначених рішень матеріали справи не містять.

Слід взяти до уваги, що пунктом 2 частини 1 статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011року №2939-VI передбачено, що розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати, зокрема, нормативно-правові акти та проекти рішень, що підлягають обговоренню.

Частиною 3 статті 15 вказаного Закону (№2939-VI), в редакції на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено, що проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

Таким чином, метою оприлюднення проектів рішень є забезпечення прозорості діяльності відповідного органу та можливості обговорення таких проектів до їх прийняття, у тому числі громадськістю та заінтересованими особами.

Вказане право позивачеві забезпечено.

Водночас, до виникнення питання внесення у судовому порядку змін до договору оренди, необхідності внесення плати за землю, позивач зацікавленість в порушених питаннях не виявляв.

Пункт 15 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (№280/97-ВР), зокрема визначає, що питання призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом.

Отже, регламент визначає тільки процедурні питання.

При цьому, Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI, Закон України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» від 23.09.1997 № 539/97-ВР, Закон України «Про інформацію» від 02.10.1992 № 2657-XII, не містять умов та норм щодо застосування регламенту органу місцевого самоврядування.

Доводи позивача зводяться до додержання внутрішніх процедур, проте судом не встановлено порушення прав позивача у цьому контексті, змінами у проекті рішення передбачено зменшення розміру платежу з 6% до 4%, що відповідає майновому інтересу позивача та не свідчить про порушення його прав.

При цьому, матеріалами справи підтверджено, що ініціатива зменшення ставки орендної плати за землю з 6% до 4% належить постійній комісії з питань соціально-економічного розвитку міста, бюджету, фінансів та інвестицій, вказана пропозиція розглянута 29.09.2017 на пленарному засіданні, проект рішення в цілому з урахуванням внесеної пропозиції ухвалено депутатами міської ради.

Враховуючи надання 18.19.2017 пропозицій постійної комісії з питань соціально-економічного розвитку міста, бюджету, фінансів та інвестицій щодо зменшення ставки податку з 6% до 4%, не є порушеними умови пункту 6 статті 17 Регламенту, оскільки зміни до оприлюдненого проекту процедурно могли бути внесені не пізніше ніж за 15 календарних днів до згідно із пунктом 7 статті 17, пунктом 2 статті 15 Регламенту.

Законодавство не виключає можливість обговорення на пленарних засіданнях депутатами місцевих рад проектів рішень, внесення до них змін та правок, що є складовими процедури прийняття рішень та реалізації права органу місцевого самоврядування на прийняття рішень.

У постанові від 23.12.2021 у справі №160/279/21 (ЄДРСР 102358750) суд апеляційної інстанції зазначив, що проект рішення від 29.09.2017 № 816-19/VII «Про затвердження положення про порядок обчислення та сплати орендної плати за земельні ділянки у межах міста» був опублікований 17.08.2017 (рішення опубліковано 02.10.2017), а проект рішення № 1105-25/VII від 22.06.2018 «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста» був опублікований 24.05.2018 (рішення опубліковано 25.06.2018). Відтак, з зазначених обставин справи вбачається, що перед прийняттям оскаржуваних рішень, відповідачем було дотримано процедуру, визначену частиною одинадцятою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» щодо опублікування їх проектів та самих рішень, що свідчить про безпідставність доводів позивача.

Надаючи оцінку доводам позивача про необхідність погодження оскаржуваних рішень із органами антимонопольного комітету, вплив оскаржуваних рішень на розмір витрат суб`єктів господарювання, необхідних для сплати цих платежів, що в свою чергу, впливає на показники фінансово-господарського стану суб`єктів господарювання, а отже й на їх конкурентоздатність, суд виходить із того, що плата за землю є обов`язковим платежем відповідно до норм податкового законодавства.

При цьому, податкове законодавство встановлює мінімальні та максимальні межі такого платежу, право органів місцевого самоврядування на встановлення ставок орендної плати за землю.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції суд першої інстанції обґрунтовано спростував доводи позивача, із посланням на пункт 2 Порядку, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 01.04.1994 № 4-р, відповідно до якого погодженню підлягають рішення які можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції на відповідних ринках.

Зокрема, позивач не обґрунтовує на якому відповідному ринку рішення Кам`янської міської ради №816-19/VII від 29.09.2017 та рішення №1105-25/VII від 22.06.2018 можуть привести до вказаних наслідків, не визначає чи він є учасником такого ринку, та якого втручання у добросовісну конкуренцію він зазнав чи міг зазнати.

Враховуючи, що йдеться про рішення, якими встановлено розмір орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, а позивач має укладений договір оренди такої земельної ділянки, порушення або можливість порушення правил добросовісної конкуренції на такому ринку для позивача не підтверджено.

Крім того, наказом Антимонопольного комітету України від 14.11.2017 №117 затверджено «Методичні рекомендацій щодо оцінки впливу нормативно-правових актів та проектів актів на конкуренцію», відповідно до пункту 2.1.2 яких державне регулювання може негативно впливати на умови конкуренції прямо або опосередковано, зокрема, внаслідок:

- створення перешкод для заснування чи розширення бізнесу, перешкод для входження в ринок нових конкурентів, або внаслідок підтримки життєдіяльності неефективних підприємств;

- обмеження свободи підприємців формувати власну ринкову стратегію, визначати ціни, обсяги та способи виробництва, канали реалізації продукції, обсяги реклами тощо;

- встановлення економічних умов, які знижують зацікавленість підприємців у активному змаганні за частку ринку, за споживачів на завдяки власним інноваціям, досягненням і, таким чином, може сприяти антиконкурентному узгодженню поведінки суб`єктів господарювання;

- збільшення витрат споживачів, які бажають змінити постачальників товарів чи послуг, або обмеження необхідної споживачам інформації щодо товарів, послуг або діяльності інших постачальників.

Отже, твердження позивача щодо необхідності погодження проектів рішень з Антимонопольним комітетом України є необґрунтованим, оскільки відповідно до вказаного наказу №117 від 14.11.2017, рішення які оскаржує позивач не є такими, що мають погоджуватися Антимонопольним комітетом України.

Матеріалами справи не підтверджується, що встановлення єдиної 4% ставки орендної плати за земельні ділянки, які не включені у пункт 5.1 (3% за земельні ділянки, які використовуються для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд) та не включені у пункт 5.2 (12% за земельні ділянки, які використовуються для розміщення об`єктів торгівлі (посередництво в торгівлі) пальним та паливом та за земельні ділянки, які використовуються для розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності), могло б привести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції на відповідних ринках, тобто до недобросовісної конкуренції.

Нормами чинного законодавства обов`язковість заявленої позивачем процедури у розглянутому випадку не передбачена, позивачем не наведено обґрунтованих доводів щодо необхідності погодження оскаржуваних актів із антимонопольним органом, метою діяльності якого, головним чином, є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель.

Подібний висновок, наприклад, наведено у пункті 96 постанови Верховного Суду від 01.02.2022 у справі № 160/1936/21.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наведені доводи позивача не підтверджують прийняття оскаржуваних рішень не у в межах повноважень, не на підставі та не у спосіб, що передбачені нормами Конституції та законами України, не підтверджують порушення суб`єктивного права позивача як суб`єкта господарювання, що виключає визнання судом цих рішень протиправними та їх скасування у межах розглянутих доводів.

Надаючи оцінку доводам позивача (щодо індексації розміру плати за землю), наведеним із посиланням на правові висновки Верховного Суду висловлені у постанові від 16.03.2020 у справі № 922/1658/19, про те, що приписами чинного законодавства України передбачено умову щодо індексування саме орендної плати, а умовами договору не передбачено автоматичної щорічної індексації нормативної грошової оцінки землі, у зв`язку із чим відповідач позбавлений права приймати оскаржуване рішення, зміст якого свідчить про обчислення орендної плати саме з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки землі, оскільки, одночасне подвійне індексування орендної плати та нормативної грошової оцінки не може бути застосоване, суд зазначає наступне.

В рішеннях Кам`янської міської ради №816-19/VII від 29.09.2017 та №1105-25/VII від 22.06.2018 ставка (розмір) орендної плати встановлена у відсотках (%) від нормативної грошової оцінки.

Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок (п.289.1 ст.289 ПКУ).

Згідно із пунктом 271.1 статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є:

271.1.1. нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;

271.1.2. площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

При цьому, у відповідності до пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території; та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Таким чином, Податковий кодекс України визначає, що як ставка податку за земельні ділянки, так і орендна плата за земельні ділянки встановлюється у відсотковому розмірі від їх нормативної грошової оцінки.

Отже, встановлення в оскаржуваних рішеннях ставки (розміру) орендної плати земельних ділянок у відсотках (%) від нормативної грошової оцінки відповідає вищевказаним нормам.

Фактично доводи позивача ґрунтуються на правильності порядку обчислення розміру орендної плати за договором оренди, однак, таке обчислення не є предметом розгляду у цій справі, та, як зазначено у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 16.03.2020 у справі № 922/1658/19, залежить від умов договору оренди та укладених до нього додаткових угод щодо перерахунку орендної плати.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку, відповідно до частини 10 статті 59 Закону № 280/97-ВР.

Під час розгляду справи, із урахуванням обґрунтування позову, судом першої інстанції не встановлено невідповідність оскаржуваних рішень Конституції або законам України, у зв`язку із чим підстави для визнання таких рішень незаконними судом не встановлені, не встановлено зазначених позивачем порушень і в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відсутність порушень законодавства, у тому числі регуляторного, при прийнятті відповідачем оскаржуваних у цій справі рішень підтверджено у справах № 160/1172/19, №160/279/21, та відповідає правовим позиціям Верховного Суду, висловленим у постановах від 10.12.2021 у справі № 0940/2301/18, від 20.12.2021 у справі № 208/6097/17(2а/208/319/17).

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених позивачем в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача спростовуються доводами, викладеними відповідачем та нормами законодавства, що регулюють дані правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правове обґрунтування, покладеного в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Виходячи з результатів апеляційного перегляду не підлягають розподілу судові витрати у справі.

Керуючись 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 22.03.2023 та в силу ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня її прийняття шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 22.03.2023.

В повному обсязі постанова виготовлена 29.03.2023.

Головуючий - суддяЮ. В. Дурасова

суддяЛ.А. Божко

суддяО.М. Лукманова

СудТретій апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення22.03.2023
Оприлюднено10.04.2023
Номер документу110093082
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них

Судовий реєстр по справі —160/2303/20

Постанова від 14.12.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Желтобрюх І.Л.

Ухвала від 13.12.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Желтобрюх І.Л.

Ухвала від 05.10.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Желтобрюх І.Л.

Ухвала від 03.10.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Тацій Л.В.

Ухвала від 08.05.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Тацій Л.В.

Постанова від 22.03.2023

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Дурасова Ю.В.

Постанова від 22.03.2023

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Дурасова Ю.В.

Ухвала від 06.03.2023

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Дурасова Ю.В.

Ухвала від 27.02.2023

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Дурасова Ю.В.

Ухвала від 06.02.2023

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Дурасова Ю.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні