Постанова

від 04.04.2023 по справі 160/23388/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2023 року

м. Київ

справа №160/23388/21

адміністративне провадження № К/990/27098/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Чиркін С.М.,

за участю секретаря судового засідання: Лупу Ю.Д.,

представника позивачів Макаренко Ю.Ю.

представника відповідача Фалько М.М.,

розглянувши у судовому засіданні у касаційному порядку адміністративну справу № 160/23388/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Половиця», Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрім ЛТД», Товариства з обмеженою відповідальністю «Маунт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Холм ЛТД»

до Державної інспекції архітектури та містобудування України

про визнання протиправними та скасування приписів та постанов про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності

за касаційною скаргою Державної інспекції архітектури та містобудування України

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі судді Захарчук-Борисенко Н.В. від 18 січня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Прокопчук Т.С., Кругового О.О., Шлай А.В. від 9 серпня 2022 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Половиця» (далі - ТОВ «Половиця», позивач 1), Товариство з обмеженою відповідальністю «Стрім ЛТД» (далі - ТОВ «Стрім ЛТД», позивач 2), Товариство з обмеженою відповідальністю «Маунт» (далі - ТОВ «Маунт», позивач 3), Товариство з обмеженою відповідальністю «Холм ЛТД» (далі - ТОВ «Холм ЛТД», позивач 4) звернулися до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної інспекції архітектури та містобудування України (далі - ДІАМ, відповідач), в якій просили:

- визнати протиправним та скасувати припис про усунення порушення вимог законодавства в сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 29 жовтня 2021 року, виданий ТОВ «Холм ЛТД»;

- визнати протиправною та скасувати постанову № 9/02-20 від 9 листопада 2021 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності відносно ТОВ «Холм ЛТД» за порушення пункту 3 частини першої статті 34 та частини першої статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пункту 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 (далі - Порядок № 466), у розмірі 2 141 100,00 (два мільйони сто сорок одна тисяча сто) грн;

- визнати протиправним та скасувати припис про усунення порушення вимог законодавства в сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 29 жовтня 2021 року, виданий ТОВ «Половиця»;

- визнати протиправною та скасувати постанову № 8/02-20 від 9 листопада 2021 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності відносно ТОВ «Половиця» за порушення пункту 3 частини першої статті 34 та частини першої статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пункту 5 Порядку № 466 у розмірі 2 141 100,00 (два мільйони сто сорок одна тисяча сто) грн;

- визнати протиправним та скасувати припис про усунення порушення вимог законодавства в сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 29 жовтня 2021 року, виданий ТОВ «Стрім ЛТД»;

- визнати протиправною та скасувати постанову № 7/02-20 від 9 листопада 2021 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності відносно ТОВ «Стрім ЛТД» за порушення пункту 3 частини першої статті 34 та частини першої статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пункту 5 Порядку № 466 у розмірі 2 141 100,00 (два мільйони сто сорок одна тисяча сто) грн;

- визнати протиправним та скасувати припис про усунення порушення вимог законодавства в сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 29 жовтня 2021 року, виданий ТОВ «Маунт»;

- визнати протиправною та скасувати постанову № 10/02-20 від 9 листопада 2021 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності відносно ТОВ «Маунт» за порушення пункту 3 частини першої статті 34 та частини першої статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пункту 5 Порядку № 466 у розмірі 2 141 100,00 (два мільйони сто сорок одна тисяча сто) грн.

2. В обґрунтування своїх вимог позивачі вказують, що 30 вересня 2021 року їм видано дозвіл на виконання будівельних робіт на об`єкті № ІУ013210917186 через електронні кабінети замовників на порталі diia.gov.ua. Після отримання дозволу на будівельні роботи ТОВ «Половиця» розпочато будівельні роботи з 30 вересня 2021 року, про що повідомлено генерального підрядника ТОВ «Гідроспецбудмонтаж» листом № 30/09-01 від 30 вересня 2021 року. Проте, 14 жовтня 2021 року ТОВ «Половиця» на порталі Єдиної державної системи у сфері будівництва виявлено, що у видачі дозволу на виконання будівельних робіт по об`єкту - відмовлено, з зазначенням, що запит на отримання дозволу відхилено 6 жовтня 2021 року у зв`язку з технічною помилкою реєстратора.

3. З огляду на вищезазначене, позивачами припинено виконання будівельних робіт на об`єкті (які фактично проводились у період з 30 вересня 2021 року по 13 жовтня 2021 року включно) з 14 жовтня 2021 року, про що повідомлено генерального підрядника. Попри це, відповідачем проведено позапланову перевірку на об`єкті будівництва у період з 20 жовтня 2021 року по 29 жовтня 2021 року, за результатами якої в акті № 3 від 29 жовтня 2021 року зафіксовано порушення позивачами положень пункту 3 частини першої статті 34 та частини першої статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пункту 5 Порядку № 466, а саме - розпочато будівництво без отримання замовником документів, що дають право на виконання будівельних робіт. На підставі вищезазначеного акта були складані спірні приписи про усунення позивачами (окремо для кожного) порушення вимог законодавства в сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, а також застосовані штрафні санкції.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 9 серпня 2022 року, позов задоволено.

6. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ТОВ «Половиця» подано заяву на отримання дозволу на виконання будівельних робіт через електронний кабінет директорів замовників на порталі diia.gov.ua та 30 вересня 2021 року ДІАМ України видано дозвіл на виконання будівельних робіт на об`єкті № ІУ013210917186 через електронні кабінети замовників на порталі diia.gov.ua.

7. З огляду на таке, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що на початок проведення будівельних робіт позивачами було виконано усі вимоги, встановлені законодавством, зокрема отримано дозвіл на виконання робіт на об`єкті; надання такого дозволу було зумовлено виникненням технічної помилки, про що позивачі не могли об`єктивно знати, проте, отримавши 14 жовтня 2021 року від ДІАМ України відповідне повідомлення про відмову у надані дозволу на будівництво, будівельні роботи на об`єкті були припинені.

8. Отже, за висновком судів попередніх інстанцій, із суб`єктивної сторони позивачі під час проведення будівельних робіт з 30 вересня 2021 року по 14 жовтня 2021 року не мали умислу здійснювати вказану діяльність з порушенням Закону, а саме - без дозволу на виконання робіт. До того ж, на момент проведення перевірки, будівельні роботи були зупинені, що встановлено судами попередніх інстанцій наявними у матеріалах справи доказами, а саме - журналом виконання будівельних робіт, а також протоколами, складеними відповідачем.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. Не погоджуючись з рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 січня 2022 року та постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 9 серпня 2022 року, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ДІАМ України звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

10. У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, положень пункту 3 частини першої статті 34 та частини першої статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пункту 5 Порядку № 466, у зв`язку із чим суди, на думку скаржника, помилково зазначили про протиправність приписів ДІАМ України про припинення підготовчих та будівельних робіт та постанов про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності. Крім того, скаржник стверджує, що виявлені ним порушення можуть нести ризик настання негативних наслідків від провадження господарської діяльності у вигляді руйнування будівель та споруд.

11. Поміж іншим скаржник звертає увагу на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем не доведено факту ознайомлення позивачів з рішенням від 6 жовтня 2021 року «Про відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт», оскільки вказане рішення було направлене автоматично до електронного кабінету.

12. Також ДІАМ України стверджує, що суди неправильно застосували статтю 376 ЦК України та, відповідно, дійшли помилкових висновків, зазначивши, про те, що процес будування нерухомого майна може бути необхідною та достатньою підставою для встановлення самочинного будівництва лише за умови, якщо такий об`єкт будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети, а в інших випадках застосування статті 376 ЦК України можливо за умови вже збудованого об`єкту нерухомості.

13. На цій підставі ДІАМ України наголошує на необхідності врахування правової позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 9 лютого 2022 у справі N 260/863/19, про те, що самочинним є будівництво, яке здійснюється: 1) на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи; 3) без належно затвердженого проєкту або 4) з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

14. Крім того, скаржник стверджує, що суди не врахували правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 20 січня 2022 року у справі № 1340/6225/18, про те, що лише наявність однієї з умов, визначених статтю 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є підставою для віднесення житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна до самочинного будівництва.

15. Від представника позивачів надійшов відзив на касаційну скаргу ДІАМ України, в якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими, оскільки суди дійшли правильного висновку про те, що позивачі під час проведення будівельних робіт з 30 вересня 2021 року по 14 жовтня 2021 року не мали умислу здійснювати вказану діяльність з порушенням Закону, а саме - без дозволу на виконання робіт, а тому застосування ДІАМ України відповідальності до позивачів за порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності не відповідає принципу належного урядування, є непропорційним втручанням у права позивачів. З огляду на зазначене, представник позивачів просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - залишити без змін.

16. 29 березня 2023 року від представника позивачів надійшли письмові пояснення, в яких зазначається, що з огляду на положення частини другої статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва. Відтак, заявник вказує на відсутність у нього обов`язку після отримання дозволу на виконання будівельних робіт перевіряти чинність цього дозволу, у тому числі у своєму електронному кабінеті. На цій підставі представник позивачів вважає, що твердження відповідача про те, що позивачі повинні були перевіряти свій електронний кабінет, є безпідставними, а тому постанови про накладення штрафу за здійснення будівельних робіт без отримання дозволу, за встановлених обставин, є протиправними.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

17. Касаційну скаргу до суду подано 5 жовтня 2022 року.

18. Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 160/23388/21, витребувано матеріали адміністративної справи та встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу ДІАМ України.

19. Ухвалою Верховного Суду від 8 лютого 2023 року справу № 160/23388/21 призначено до розгляду у судовому засіданні на 28 лютого 2023 року. Розгляд справи, на підставі клопотання представника позивачів про зупинення касаційного провадження до набрання законної сили рішенням суду у справі № 160/764/22, перенесений на 21 березня 2023 року та 4 квітня 2023 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

20. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ТОВ «Половиця» ,ТОВ «Стрім ЛТД», ТОВ «Маунт» та ТОВ «Холм ЛТД» спільно виступають замовниками об`єкту «Нове будівництво багатоквартирних житлових будинків з приміщеннями (об`єктами) громадського призначення та паркінгами, розташованих в кварталі, що обмежений вулицями Виконкомівською, Паторжинського, Гоголя, Чернишевського в м. Дніпро», якими 4 квітня 2019 року укладено договір про те, що ТОВ «Половиця» виступає уповноваженим замовником першої черги проєкту забудови.

21. ТОВ «Половиця» та ТОВ «Гідроспецбудмонтаж» укладено договір генерального підряду на капітальне будівництво № 27/05/21 від 27 травня 2021 року.

22. ТОВ «Половиця» 17 вересня 2021 року відповідно до статей 26-1, 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку № 466 подано заяву на отримання дозволу на виконання будівельних робіт через електронний кабінет директорів замовників на порталі diia.gov.ua.

23. 30 вересня 2021 року ДІАМ України видано дозвіл на виконання будівельних робіт на об`єкті № ІУ013210917186 через електронні кабінети замовників на порталі diia.gov.ua, після отримання якого ТОВ «Половиця» розпочато будівельні роботи з 30 вересня 2021 року, про що повідомлено генерального підрядника ТОВ «Гідроспецбудмонтаж» листом № 30/09-01 від 30 вересня 2021 року.

24. Будівельні роботи на об`єкті проводились в період з 30 вересня 2021 року по 13 жовтня 2021 року (включно) до виявлення ТОВ «Половиця» 14 жовтня 2021 року на порталі Єдиної державної системи у сфері будівництва інформації, що у видачі дозволу на виконання будівельних робіт по об`єкту відмовлено, із зазначенням, що запит на отримання дозволу відхилено 6 жовтня 2021 року у зв`язку з технічною помилкою реєстратора.

25. З 14 жовтня 2021 року будівельні роботи на об`єкті не проводилися, позивачем видано розпорядження генеральному підряднику ТОВ «Гідроспецбудмонтаж» про зупинення будівельних робіт.

26. Посадовими особами ДІАМ України на підставі направлення на проведення планового (позапланового) заходу № 630/02/12-21 від 20 жовтня 2021 року, наказу (розпорядження) від 19 жовтня 2021 року № 143, звернення КП «Управління по ремонту та експлуатації автошляхів» від 12 жовтня 2021 року № 12.10/2-21р. про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, у період з 20 жовтня 2021 року по 29 жовтня 2021 року проведена позапланова перевірка об`єкта будівництва «Нове будівництво багатоквартирних житлових будинків з приміщеннями (об`єктами) громадського призначення та паркінгами, розташованих у кварталі, що обмежений вулицями Виконкомівською, Паторжинського, Гоголя, Чернишевського в м. Дніпро», за результатами якої складений акт № 3 від 29 жовтня 2021 року, якою виявлені порушення, зокрема: в порушення пункту 3 частини першої статті 34, частини першої статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пункту 5 Порядку № 466 на об`єкті будівництва замовниками без отримання дозволу на виконання будівельних робіт здійснено самочинне будівництво.

27. На підставі акта № 3 від 29 жовтня 2021 року відповідачем складено приписи про усунення порушення пункту 3 частини першої статті 34, частини першої статті 37 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» у строк до 30 грудня 2021 року, які направлені ТОВ «Половиця», ТОВ «Стрім ЛТД», ТОВ «Маунт», ТОВ «Холм ЛТД».

28. Крім того, відповідачем 9 листопада 2021 року винесені постанови № 7/02-20, № 8/02-20, № 9/02-20, № 10/02-20 про накладення на ТОВ «Половиця» ,ТОВ «Стрім ЛТД», ТОВ «Маунт», ТОВ «Холм ЛТД» штрафу у розмірі 2 141 100,00 грн на кожного з позивачів за вчинення правопорушення, передбаченого абзацом 3 пункту 3 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

29. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

30. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

31. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

32. Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

33. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 січня 2022 року та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 9 серпня 2022 року відповідають не повністю, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є частково обґрунтованими, з огляду на наступне.

34. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

45. Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

36. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення пункту 3 частини першої статті 34 та частини першої статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пункту 5 Порядку № 466, а також не врахували правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20 січня 2022 року у справі № 1340/6225/18 та від 9 лютого 2022 у справі N 260/863/19.

37. Оцінюючи доводи касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, колегія суддів виходить з наступного.

38. Згідно з положеннями частини першої статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) замовник має право виконувати будівельні роботи після:

- подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим КМ України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються КМ України;

- видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля».

Частиною сьомою цієї ж статті передбачено, що виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

39. Аналогічні положення містить пункт 5 Порядку № 466, відповідно до якого будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та:

подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) та об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта;

видачі замовнику дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля відповідно до Закону України «Про оцінку впливу на довкілля».

40. Отже, отримання дозволу на виконання будівельних робіт на об`єкті, який за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів із значними (СС3) наслідками, є обов`язковою умовою для початку виконання будівельних робіт.

41. Правовий висновок щодо порядку застосування статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пункту 5 Порядку № 466 міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 826/12479/14, від 24 жовтня 20219 року у справі № 162/166/16а (2а/162/53/16), від 25 березня 2020 року у справі № 464/7984/16-а(2-а/464/21/17), від 15 травня 2020 року у справі № 813/1885/16, від 21 жовтня 2020 року у справі № 420/228/19, від 20 квітня 2021 року у справі № 817/1269/17 та від 19 серпня 2021 року у справі № 464/7343/17.

42. Відповідно до частин першої та третьої статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. Видача дозволу на виконання будівельних робіт здійснюється з використанням Реєстру будівельної діяльності.

У заяві про видачу дозволу на виконання будівельних робіт та у Реєстрі будівельної діяльності зазначається, зокрема, така інформація: 1) кадастровий номер земельної ділянки (для земельних ділянок, право власності чи користування на які виникло до 2004 року, - за наявності); 2) реєстраційний номер містобудівних умов та обмежень, технічних умов у Реєстрі будівельної діяльності; 3) реєстраційний номер звіту про результати експертизи проектної документації на будівництво об`єкта в Реєстрі будівельної діяльності; 4) реєстраційний номер енергетичного сертифіката в Реєстрі будівельної діяльності; 5) ідентифікатор об`єкта будівництва (закінченого будівництвом об`єкта) (у заяві про видачу дозволу зазначається для об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор об`єкта будівництва (закінченого будівництвом об`єкта) до подання заяви); 6) відомості про складові частини об`єкта (квартири, вбудовані чи вбудовано-прибудовані житлові та нежитлові приміщення в будинку, будівлі, споруді, гаражні бокси, машиномісця, інші житлові та нежитлові приміщення, які після прийняття об`єкта в експлуатацію є самостійними об`єктами нерухомого майна).

У день виготовлення з використанням Реєстру будівельної діяльності дозволу на виконання будівельних робіт програмні засоби електронної системи забезпечують автоматичне направлення до органу з присвоєння адреси повідомлення про необхідність присвоєння адреси об`єкту нового будівництва.

Частиною четвертою цієї ж статті підставою для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт є:

1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу;

2) невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

3) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;

4) результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України «Про оцінку впливу на довкілля».

Рішення про видачу або анулювання дозволу на виконання будівельних робіт може бути розглянуто у порядку нагляду центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (без права видачі дозволу), або оскаржено до суду.

43. Як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується сторонами, ТОВ «Половиця» подано разом із необхідними документами заяву на отримання дозволу на виконання будівельних робіт через електронний кабінет директорів замовників на порталі diia.gov.ua, та 21 вересня 2021 року від ДІАМ України через електронні кабінети замовників на порталі diia.gov.ua надійшло повідомлення про відмову у наданні дозволу, проте 30 вересня 2021 року ДІАМ України повідомило про надання дозволу на будівництво за заявою № ІУ013210917186.

44. У подальшому, 6 жовтня 2021 року внаслідок моніторингу документів, поданих через електронні кабінети директорами замовників, працівником ДІАМ України виявлено, що 30 вересня було допущено технічну помилку, внаслідок якої було надано позитивну відповідь на заяву щодо отримання дозволу. Відповідно, через електронні кабінети директорів замовників ДІАМ України було надіслано нове повідомлення про відмову у наданні дозволу.

45. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів, було встановлено, що з рішенням від 6 жовтня 2021 року уповноважений замовник ознайомився 14 жовтня 2021 року.

46. Підставою відмови у наданні дозволу стало невідповідність проекту будівництва встановленим вимогам містобудівного законодавства.

47. Колегія суддів враховує, що правомірність рішення ДІАМ України про відмову у наданні дозволу на виконання будівельних робіт є предметом розгляду у судовій справі № 160/764/22, а тому зазначені обставини не є предметом дослідження у справі, що розглядається.

48. Водночас, під час проведення перевірки у період з 20 жовтня 2021 року по 29 жовтня 2021 року посадовими особами ДІАМ України складено акт перевірки № 3 від 29 жовтня 2021 року, в якому зафіксовано факт здійснення будівельних робіт без отримання дозволу, який дає право на виконання таких робіт, що свідчить, за висновком контролюючого органу, про здійснення позивачами самочинного будівництва у період з 7 по 13 жовтня 2021 року.

49. Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

50. Отже, об`єкт нерухомості є самочинним при наявності однієї із перелічених у частині першій статті 376 ЦК України ознак, а саме - якщо будівництво здійснюється: 1) на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи; 3) без належно затвердженого проєкту або 4) з істотними порушеннями будівельних норм і правил. При цьому, достатньо наявності однієї з умов, визначених частиною першою статті 376 ЦК України, для віднесення житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна до самочинного будівництва.

51. Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 січня 2022 року у справі № 1340/6225/18 та від 9 лютого 2022 у справі N 260/863/19.

52. Крім того, правовий висновок Верховного Суду щодо порядку застосування частини першої статті 376 ЦК України викладено, зокрема, у постановах від 5 вересня 2019 року у справі № 813/5260/13-а, від 30 вересня 2019 року у справі № 135/195/17, від 1 жовтня 2019 року у справі № 826/9967/18, від 26 травня 2020 року у справі № 826/703/16, від 23 червня 2020 року у справі № 804/5786/16, від 13 серпня 2020 року у справі № 344/9283/16-а, від 9 грудня 2020 року у справі № 522/18359/17, від 16 вересня 2021 року у справі № 826/4891/18 та від 24 листопада 2021 року у справі № 420/998/21.

53. З огляду на вищезазначене, колегія суддів доходить висновку про те, що виконання будівельних робіт по об`єкту, який за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів із значними (СС3) наслідками, без отримання у встановленому порядку дозволу на виконання таких робіт, вважається самочинним будівництвом.

54. Відповідальність за цей вид порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності передбачена абзацом 3 пункту 3 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», а саме - суб`єкти містобудування, які є замовниками будівництва об`єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за виконання будівельних робіт без отримання дозволу на їх виконання: на об`єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із значними наслідками (СС3), - у розмірі дев`ятисот прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

55. Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що на момент проведення перевірки проведення будівельних робіт було зупинено, що підтверджується відповідним журналом, який міститься в матеріалах справи, та одночасно зазначено у протоколах, складених відповідачем.

56. Зокрема, у протоколі від 29 жовтня 2021 року, що складений на підставі акта перевірки, вказано: «в ході візуального обстеження об`єкта будівництва було встановлено, що за вказаною адресою станом на 22 жовтня 2021 року будівництво об`єкта перевірки було зупинено з підстав прийняття протоколу № 18 від 14 жовтня 2021 року. Будівельні роботи на об`єкті перевірки не виконувались, інформаційний щит демонтований, наявна будівельна техніка не працювала. В той же час, на об`єкті вже проведені підготовчі роботи; розпочато будівельні роботи, які проводилися у період з 30 вересня 2021 року по 13 жовтня 2021 року, що документально підтверджується загальним журналом робіт, журналом вихідного контролю, журналом технічного нагляду, журналом виконання робіт з улаштування буроінєкціонних паль, журналом виконання бетонних робіт, журналом виконання робіт з улаштування шпунтової огорожі, журналом виконання арматурних робіт».

57. Отже, судами зроблено правильний висновок про те, що проведення будівельних робіт у період з 30 вересня 2021 року до 13 жовтня 2021 року було обумовлено допущенням працівником ДІАМ України технічної помилки, внаслідок якої замовники будівництва через електронні кабінети отримали повідомлення про надання дозволу на виконання будівельних робіт. Проте, після виявлення цієї помилки 14 жовтня 2021 року, будівництво на об`єкті було припинено, що встановлено судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

58. Порядок ведення Реєстру будівельної діяльності електронної системи визначено Порядком ведення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 2021 року № 681 (далі - Порядок № 681).

59. Зокрема, відповідно до пункту 64 Порядку № 681 створення, збирання, накопичення, обробка, захист та облік електронних документів, внесення (реєстрація) відомостей (даних), змін до них, доповнень до Реєстру будівельної діяльності електронної системи здійснюється користувачами електронного кабінету відповідно до наданого доступу, визначеного цим Порядком.

60. Згідно з пунктом 117 Порядку № 681 у разі виявлення користувачем електронної системи, який вносив відомості до Реєстру будівельної діяльності електронної системи, технічної помилки, допущеної у відомостях Реєстру будівельної діяльності електронної системи, зазначений користувач у одноденний строк виправляє допущену технічну помилку та повідомляє про це заявника в паперовій або електронній формі через електронний кабінет (у разі його наявності) чи іншу державну інформаційну систему, інтегровану з електронною системою, користувачами якої є заявник та суб`єкт надання відповідної послуги.

61. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що у діях позивачів не було вини в порушенні встановленого порядку здійснення містобудівної діяльності, а виконання будівельних робіт у період 30 вересня 2021 року до 14 жовтня 2021 року за фактичної відсутності дозволу на такі роботи зумовлене допущенням працівником ДІАМ України технічної помилки, за яку позивачі не можуть нести відповідальності.

62. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

63. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

64. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

65. Колегія суддів враховує, що одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).

66. Зокрема, у пунктах 70-71 рішення у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120; «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128; «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, пункт 72; «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 51).

67. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74; «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 119).

68. Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

69. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74), ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються).

70. Правовий висновок про застосування принципу належного урядування у правовідносинах, що виникають у сфері містобудівної діяльності, сформульований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18 жовтня 2018 року у справі № 823/1004/18, від 23 липня 2019 року у справі № 826/5607/17, від 21 березня 2019 року у справі № 823/1159/17, від 23 липня 2019 року у справі № 826/5607/17, від 14 листопада 2019 року у справах № 822/863/16 та № 826/5055/16, від 29 листопада 2019 року у справі № 826/6222/15, від 9 квітня 2020 року у справі № 810/899/17, від 20 травня 2020 року у справі № П/811/1657/16, від 16 липня 2020 року у справі № 465/3316/16-а, від 23 липня 2020 року у справі № 826/4351/16, від 28 квітня 2021 року у справі № 1.380.2019.003061, від 16 вересня 2021 року у справі № 826/4891/18 та від 9 лютого 2022 року у справі № 260/863/19.

71. З огляду на вищезазначене, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що в ситуації, коли відповідач як суб`єкт владних повноважень надав дозвіл на виконання будівельних робіт за заявою № ІУ013210917186 та офіційно повідомив про це відповідного суб`єкта, а згодом визнав, що такий дозвіл наданий внаслідок допущення «технічної помилки» з приводу питання видачі/анулювання дозволу на початок будівництва на спірному об`єкті, не повідомивши суб`єкта господарювання у спосіб, який би виключав сумніви у цьому, та вирішив виправити її шляхом покладення відповідальності на позивачів, це є грубим порушенням принципу «належного урядування», що, в свою чергу, свідчить про протиправність постанов відповідача від 9 листопада 2021 року № 7/02-20, № 8/02-20, № 9/02-20, № 10/02-20, враховуючи, зокрема добросовісність поведінки такого суб`єкта у формі негайного припинення діяльності, яка ґрунтується на такому дозволі.

72. Колегія суддів також враховує, що мета притягнення правопорушника до юридичної відповідальності обумовлені цілями, заради яких вона запроваджується. До таких основних цілей належать:

охоронна ? зупинити триваюче правопорушення (протиправний стан);

правозабезпечувальна ? досягнути результату у формі приведення поведінки (діяльності) відповідного суб`єкта до стану правомірної;

правовідновлювальна (компенсаційна) ? відновити порушене право потерпілого та компенсувати йому матеріальний і моральний збиток, заподіяний правопорушенням;

попереджувальна (превентивна) ? попередити вчинення нових правопорушень з боку як самого правопорушника (приватна превенція), так і інших суб`єктів (загальна превенція);

процедурно-процесуальна - офіційно визнати правопорушника винним у здійсненні протиправного діяння;

виховна - перевиховати правопорушника шляхом забезпечення у нього сталого спрямування на неухильне дотримання норм права;

каральна (штрафна) ? покарати правопорушника у формі понесення ним додаткових втрат, зокрема, майнового характеру.

73. Аналогічна правова позиція стосовно підстав та мети притягнення правопорушника до юридичної відповідальності міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2018 року у справі № 803/1122/17, від 20 березня 2019 року у справі № 820/4984/17, від 15 листопада 2019 року у справі № 826/198/16 та від 20 травня 2022 року у справі № 640/16786/19.

74. Крім того, у частині недоведення відповідачем у цій справі правомірності постанов про притягнення позивачів до відповідальності Суд також враховує наступне. На сьогодні у праві існують три основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt) та у справах, де суб`єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у власність або діяльність суб`єкта приватного права (зокрема, притягнення його до відповідальності), подані таким суб`єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію «поза розумним сумнівом».

75. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 822/863/16, від 21 листопада 2019 року у справі № 826/5857/16, від 11 лютого 2020 року у справі № 816/502/16, від 16 червня 2020 року у справі № 756/6984/16-а та від 18 листопада 2022 року у справі № 560/3734/22.

76. На цій підставі колегія суддів доходить висновку, що доводи скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень пункту 3 частини першої статті 34, частини першої статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пункту 5 Порядку № 466, під час ухвалення судових рішень у частині визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу на ТОВ «Половиця» ,ТОВ «Стрім ЛТД», ТОВ «Маунт», ТОВ «Холм ЛТД» від 9 листопаду 2021 року № 7/02-20, № 8/02-20, № 9/02-20, № 10/02-20, не підтвердились, а тому у цій частині судові рішення судів попередніх інстанцій відповідно до статті 350 КАС України слід залишити без змін.

77. Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується сторонами у справі, на момент проведення перевірки, складання акта перевірки та приписів від 29 жовтня 2021 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, у позивачів був відсутній дозвіл на проведення будівельних робіт.

78. Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт; забороняти за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію.

79. Згідно з абзацом 2 частини першої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

80. У свою чергу, згідно з частиною восьмою статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

81. Таким чином, припис не передбачає застосування санкцій до суб`єкта господарювання, а є вимогою суб`єкта владних повноважень, спрямованою на усунення виявлених порушень, з наданням строку на їх усунення. Особа, якій виданий припис, може виконати його або заперечити у встановленому законодавством порядку щодо можливості його виконання шляхом звернення до відповідного суб`єкта владних повноважень.

82. У зв`язку з цим, колегія суддів вважає, що винесення ДІАМ України приписів від 29 жовтня 2021 року, що містять вимогу усунути порушення містобудівного законодавства, але не містять санкцій, не можна вважати за даних обставин порушенням суб`єктом владних повноважень «принципу належного урядування» або «непропорційним втручанням» у права позивачів.

83. На цій підставі колегія суддів доходить висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій у частині визнання протиправним та скасування приписів про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 29 жовтня 2021 року, оскільки це може свідчити про легітимацію судами триваючого правопорушення, зокрема, допущення здійснення будівельних робіт без отримання у встановленому порядку дозволу на будівництво.

84. Аналогічний підхід застосований Верховним Судом у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17, від 19 червня 2018 року у справі № 464/2638/17, від 20 вересня 2018 року у справі № 826/4604/17 та від 15 листопада 2019 року у справі № 826/198/16.

85. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

86. Суд враховує також положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, які може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

87. Важливо наголосити, що низка рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) дійсно містить, розвиває та удосконалює підхід до обґрунтованості (мотивованості) судових рішень.

88. ЄСПЛ наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення (рішення у справі «Якущенко проти України», заява № 57706/10, пункт 28). До того ж, принцип належного здійснення правосуддя також передбачає, що судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються (рішення у справах «Garcнa Ruiz v. Spain» [GC] (заява № 30544/96, пункт 26), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23), «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58), «Бендерський проти України» (заява № 22750/02, пункт 42)).

89. Крім того, у пункті 60 рішення «Helle v. Finland» (заява №20772/92) ЄСПЛ наголосив також і на тому, що суд обов`язково повинен мотивувати рішення, а не просто погоджуватися з висновками рішення суду попередньої інстанції. Вмотивованість рішення можна досягти або шляхом використання мотивів суду попередньої інстанції, або шляхом наведення власних мотивів щодо розгляду аргументів та істотних питань у справі.

90. Також у пункті 71 рішення у справі «Peleki v. Greece» (заява № 69291/12) ЄСПЛ нагадав, що рішення суду може бути визначене як «довільне» з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене мотивувань або якщо зазначені ним мотиви ґрунтуються на порушенні закону, допущеного національним судом, що призводить до «заперечення справедливості» (рішення у справі «Moreira Ferreira v. Portugal» (no 2), заява № 19867/12, пункт 85). З цього також випливає, що зобов`язання судових органів мотивувати свої рішення передбачає, що сторона судового розгляду може очікувати конкретної та чіткої відповіді на аргументи, що є визначальними для результату судового провадження.

91. До того ж, у пункті 80 рішення у справі «Perez v. France» (заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (рішення у справі «Artico v. Italy», заява № 6694/74, пункт 33), це право можна вважати ефективним тільки в тому випадку, якщо зауваження були дійсно «заслухані», тобто належним чином враховані судом, який розглядає справу. Отже, дія статті 6 Конвенції полягає в тому, щоб, серед іншого, зобов`язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами у справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи (рішення у справі «Van de Hurk v. The Netherlands», заява № 16034/90, пункт 59).

92. Однак, варто наголосити, що в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні, ЄСПЛ також неодноразово зазначав, зокрема у рішенні «Garcнa Ruiz v. Spain» [GC] (заява №30544/96, пункт 26) про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте вказаний підхід не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справах «Van de Hurk v. The Netherlands» (заява № 16034/90, пункт 61), «Шкіря проти України» (заява № 30850/11, пункт 43). Разом з тим, у вказаному рішенні Суд звертає увагу на те, що ступінь застосування обов`язку викладати мотиви може варіюватися в залежності від характеру рішення і повинно визначатися у світлі обставин кожної справи.

93. Подібних висновків щодо необхідності дотримання вказаного зобов`язання виключно з огляду на обставини справи ЄСПЛ дійшов також у рішеннях «Ruiz Torija v. Spain» (заява №18390/91, пункт 29), «Higgins and others v. France» (заява № 20124/92, пункт 42), «Бендерський проти України» (заява № 22750/02, пункт 42) та «Трофимчук проти України» (заява № 4241/03, пункт 54).

94. Так, у пункті 54 рішення «Трофимчук проти України» (заява № 4241/03) ЄСПЛ зазначив, що не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявника, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими.

95. Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

96. За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що касаційну скаргу ДІАМ України слід задовольнити частково, рішення судів попередніх інстанцій скасувати у частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування приписів б/н від 29 жовтня 2021 року та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволені позову. В іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

97. Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу, а сплачений судовий збір за подання касаційної скарги не повертається.

Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 350, 351, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної інспекції архітектури та містобудування України задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 січня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 9 серпня 2022 року скасувати у частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування припису про усунення порушення вимог законодавства в сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 29 жовтня 2021 року, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю «ХОЛМ ЛТД»; визнання протиправним та скасування припису про усунення порушення вимог законодавства в сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 29 жовтня 2021 року, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю «Половиця»; визнання протиправним та скасування припису про усунення порушення вимог законодавства в сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 29 жовтня 2021 року, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю «СТРІМ ЛТД»; визнання протиправним та скасування припису про усунення порушення вимог законодавства в сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 29 жовтня 2021 року, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю «МАУНТ», та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволені позову.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 січня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 9 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Я.О. Берназюк

Судді: Н.В. Коваленко

С.М. Чиркін