Постанова

від 07.04.2023 по справі 420/4569/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2023 року

м. Київ

справа №420/4569/20

касаційне провадження № К/9901/726/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області

на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року (головуючий суддя -Танцюра К.О.)

та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Шляхтицький О.І.; судді - Домусчі С.Д., Семенюк Г.В.)

у справі № 420/4569/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тімдресс Дебетекс»

до Головного управління ДПС в Одеській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Тімдресс Дебетекс» (далі - ТОВ «Тімдресс Дебетекс»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС в Одеській області; відповідач; контролюючий орган), в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 травня 2020 року № 0000700402; зобов`язати відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість інформацію про узгодження за наслідками судового оскарження суми бюджетного відшкодування в розмірі 229247,00 грн, відображеної в рядку 20.2.1 декларації з податку на додану вартість за лютий 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що строк, встановлений пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), стосується лише надміру сплачених грошових коштів та не застосовується до порядку бюджетного відшкодування податку на додану вартість, який встановлено статтею 200 ПК України, та показників податкової звітності з податку на додану вартість.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 31 липня 2020 року адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 15 травня 2020 року № 0000700402. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 01 грудня 2020 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ГУ ДПС в Одеській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує, що платником у розрахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість включено суми, право на отримання яких у нього виникло в строк більший, ніж встановлено пунктом 102.5 статті 102 ПК України, а тому висновок судових інстанцій про протиправність оскаржуваного акта індивідуальної дії є помилковим.

Верховний Суд ухвалою від 26 січня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС в Одеській області.

05 лютого 2021 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що відповідачем проведено камеральну перевірку ТОВ «Тімдресс Дебетекс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за лютий 2020 року, результати якої оформлено актом від 16 квітня 2020 року № 233/15-32-04-02/35597349.

Перевіркою встановлено порушення платником вимог пункту 102.5 статті 102, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України у зв`язку з неправомірним заявленням до бюджетного відшкодування в лютому 2020 року сум податку на додану вартість, право на відшкодування яких виникло в квітні 2010 року, тобто з пропуском 1095 днів.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15 травня 2020 року № 0000700402, згідно з яким відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування, заявленого на рахунок платника в банку, в розмірі 229247,00 грн

Визнаючи протиправним та скасовуючи названий акт індивідуальної дії, суди виходили з того, що контролюючим органом не заперечується правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, щодо якого виник спір, а тому його висновки про недотримання ТОВ «Тімдресс Дебетекс» вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства та встановленого пунктом 102.5 статті 102 ПК України строку на отримання бюджетного відшкодування є необґрунтованими.

Верховний Суд із наведеним твердженням судів погодитися не може з огляду на таке.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Водночас за правилами пункту 102.5 статті 102 ПК України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Тобто, зазначеною нормою встановлено граничний строк для подання заяви про повернення надміру сплачених податків, зборів (обов`язкових платежів), а також і про їх відшкодування, у тому числі податку на додану вартість.

З огляду на викладене, Суд доходить висновку, що у разі обрання платником одного з напрямів використання непогашеного залишку податку на додану вартість, а саме - бюджетне відшкодування такої суми податку на рахунок платника в банку, як у розглядуваній ситуації, необхідно враховувати наявність строку давності в 1095 днів, передбаченого пунктом 102.5 статті 102 ПК України, який починає свій відлік з наступного дня, коли в платника виникло право на таке відшкодування.

Тобто заяви про відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем отримання права на таке відшкодування.

Наведене правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 12 грудня 2019 року у справі № 826/12207/15 та від 20 травня 2022 року у справі № 825/2007/17.

А відтак, доводи судових інстанцій про наявність правових підстав для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 15 травня 2020 року № 0000700402 є помилковими.

Згідно з частинами першою, третьою статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Отже, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували (тлумачили) норми матеріального права щодо розглядуваних правовідносин, постановлені у справі рішення підлягають скасуванню в частині задоволення позовних вимог, з прийняттям у цій частині нового - про відмову в позові.

У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року скасувати в частині задоволення позовних вимог.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 травня 2020 року № 0000700402 відмовити.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді Р. Ф. Ханова

В. П. Юрченко