Постанова

від 01.12.2020 по справі 420/4569/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/4569/20 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д.,

секретар - Цехмейстренко Ю.В.,

за участю: представника позивача - Приміч Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року по справі № 420/4569/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімдресс Дебетекс" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У травні 2020 року ТОВ Тімдресс Дебетекс звернулось з адміністративним позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.05.2020 № 0000700402, яким було відмовлено ТОВ "Тімдресс Дебетекс" в отриманні бюджетного відшкодування заявленого на рахунок платника податку у банку (відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за лютий 2020 року) на суму 229 247,00 грн.,

- зобов`язати Головне управління ДПС в Одеській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість інформації про узгодження за наслідками судового оскарження суми бюджетного відшкодування у розмірі 229 247,00 грн. відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за лютий 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що вказане податкове повідомлення рішення прийнято на підставі акту перевірки № 233/15-32-04-02/35597349 від 16.04.2020 згідно якого позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування ПДВ заявленого на рахунок платнику у банку (відображеного у рядку 20.2.1. декларації з ІІДВ за лютий 2020 року) у розмірі 229 247,00 грн. ( по періоду квітень 2010 року) з підстав порушення п. 102.5 ст. 102. п. 200.1, абзацу б) п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України, оскільки позивач заявив до бюджетного відшкодування податок на додану вартість періоди виникнення від`ємного значення понад 1095 днів, а саме: по періоду квітень 2010 року та відповідно відповідач відмовив позивачу у бюджетному відшкодуванні з підстав спливу строку позовної давності (1095 днів), встановленого п.102.5 ст. 102 Податкового кодексу України. ТОВ "Тімдресс Дебетекс", посилаючись на те, що строк у 1095 днів, встановлений ст. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України стосується виключно повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування та, що позивачем заявлено бюджетне відшкодування суму податку на додану вартість, а не повернення надміру сплачених грошових зобов 'язань, вважає, що позивач незалежно від спливу строку позовної давності має право на бюджетне відшкодування. Водночас, позивач вказав, що позиція про те, що платник податку має право на заявлену суму ПДВ до бюджетного відшкодування незалежно від спливу строку позовної давності встановленого п.102.5 ст.102 Податкового кодексу підтверджується відповіддю Інформаційно-довідкового Департаменту ДПС.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, надав до суду першої інстанції відзив, у якому зазначив, відповідно до п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. Тобто, як зазначив відповідач, застосування цієї норми можливе у тому випадку, коли платник має намір відшкодування податку на додану вартість із бюджету, прийняв рішення про таке відшкодування та звернувся до податкового органу із заявою в установленому Кодексом порядку. Поряд з цим, посилаючись на практику Верховного Суду, норми ст.102 Податкового кодексу України, а також те, що відповіді Інформаційно довідкового Департаменту ДПС не є обов`язковими до застосування, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог товариства у повному обсязі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 31 липня 2020 року позов задовольнив частково.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №0000700402 від 15.05.2020.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовив.

Стянув з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370, м.Одеса, вул. Семінарська,5 ) на користь ТОВ "Тімдресс Дебетекс" (код ЄДРПОУ 35597349, Одеська обл., Окнянський район, смт. Окни, вул. Карла Маркса 4 ) сплачений судовий збір у розмірі 3 438,70 грн. (три тисячі чотириста тридцять вісім гривень сімдесят копійок).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- частині 1 та 4 статті 90 КАС України щодо не з`ясування всіх належних обставин у справі, а саме заявлення підприємством суми ПДВ до бюджетного відшкодування понад 1095 днів з моменту її виникнення. Судом також проігноровано практику Верховного суду, який викладав висновки з аналогічного питання (справа № 826/12207/15 від 12.12.2019; справа № 816/5390/13-а від 04.04.2018 та ін.).

- частині 1 статті 8 КАС України, оскільки суд надав перевагу доводам Позивача щодо протиправності податкового повідомлення-рішення, при тому, що такі доводи не були підкріплені відповідними доказами, у протиріч доводам Головного управління ДПС в Одеській області.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Обставини справи.

Суд першої інстанції встановив, що у період з 23.03.2020 по 16.04.2020 Головним управлінням ДПС в Одеській області було проведено камеральну перевірку ТОВ "Тімдресс Дебетекс" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за лютий 2020 року, за результатами якої складено акт № 233/15-32-04-02/35597349 від 16.04.2020 (а.с.93-100).

У ході перевірки було встановлено, що в порушення п.102.5 ст.102, п.200.1, абзацу б) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України та пп. 4 п.5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21 ТОВ "Тімдресс Дебетекс" не має права на отримання бюджетного відшкодування ПДВ заявленого на рахунок платника у банку (відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за лютий 2020року) в розмірі 229 247 грн. (по періоду квітень 2010 року).

Податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС в Одеській області № 0000700402 від 15.05.2020 відмовлено ТОВ "Тімдресс Дебетекс" в отриманні бюджетного відшкодування заявленого на рахунок платника у банку (відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за лютий 2020 року) у розмірі 229 247,00 грн (а.с.101).

Не погоджуючись з висновками контролюючого органу та винесеним податковим повідомленням-рішенням, ТОВ "Тімдресс Дебетекс" звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Висновок суду першої інстанції.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом не заперечується правомірність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ у досліджуваних періодах, отже є безпідставними та необґрунтованими висновки контролюючого органу щодо недотримання позивачем вимог чинного податкового законодавства та встановленого у пункті 102.5 статті 102 Податкового кодексу України строку на отримання бюджетного відшкодування та наявні підстави для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 15.05.2020 № 0000700402.

Натомість, позовні вимоги про зобов`язання Головного управління ДПС в Одеській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість інформації про узгодження за наслідками судового оскарження суми бюджетного відшкодування у розмірі 229 247,00 грн. відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за лютий 2020 року є передчасними та задоволенню не підлягають.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, Податкового кодексу України.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

Згідно із частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктом 102.5. ст.102 Податкового кодексу України встановлено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

В свою чергу пунктами 200.1-4 ст.200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

Пунктом 200.7 ст.200 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що контролюючий орган приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від податкове повідомлення-рішення від 15.05.2020 № 0000700402, в частині суми зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 229 247,00 грн, діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Колегія суддів зазначає, що строком давності у 1095 днів обмежено право платника податку на отримання бюджетного відшкодування, тоді як у справі, що розглядається спірні правовідносини склались з приводу формування суми від`ємного значення з податку на додану вартість, а не бюджетного відшкодування на рахунок платника податку надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість. Такий строк не поширюється на правовідносини, що виникли з приводу формування платником суми від`ємного значення з податку на додану вартість. Положеннями Податкового кодексу України не встановлено строку, протягом якого сума від`ємного значення з податку на додану вартість може зараховуватись до податкового кредиту наступного податкового періоду, а також не передбачено можливості застосування аналогії закону у таких податкових правовідносинах.

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно положень Податкового кодексу України подання заяви про бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, як надмірно сплаченої до бюджету суми ПДВ, є правом позивача, яким він може скористатися протягом встановленого у пункті 102.5 статті 102 Податкового кодексу України періоду, а не його обов`язком.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у справах № 816/292/16 ( провадження № К/9901/27975/18) від 07.05.2020, № 816/4084/14 (провадження №К/9901/12047/18) від 29.01.2019.

Отже, колегія суддів, враховуючи зазначені положення законодавства та встановлені судом першої інстанції обставини справи, підтверджені наявними в матеріалах справи доказами, а також те, що контролюючим органом не заперечується правомірність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ у досліджуваних періодах, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність та необґрунтованість висновків контролюючого органу щодо недотримання позивачем вимог чинного податкового законодавства та встановленого у пункті 102.5 статті 102 Податкового кодексу України строку на отримання бюджетного відшкодування.

Що ж стосується позовних вимог щодо зобов`язання Головного управління ДПС в Одеській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість інформації про узгодження за наслідками судового оскарження суми бюджетного відшкодування у розмірі 229 247,00грн. відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за лютий 2020 року, колегія суддів зазначає, що в частині відмови у задоволенні позову рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалось, а тому відповідно до частини 1 статті 308 КАС України апеляційний суд не дає правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Доводи апеляційної скарги.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 826/12207/15 є хибними, оскільки в цьому рішенні суд дійшов висновку, що позивач прийняв рішення про відшкодування ПДВ із бюджету на рахунок у банку та звернувся до контролюючого органу із заявою в установленому порядку, а відтак на вказані правовідносини поширюється п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України.

Водночас , у справі що розглядається позивач із заявою про відшкодування ПДВ із бюджету на рахунок у банку до контролюючого органу не звертався, що підтверджується матеріалами справи.

Так, у справі, що розглядається спірні правовідносини склались з приводу формування суми від`ємного значення з податку на додану вартість, а не бюджетного відшкодування на рахунок платника податку надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість.

Постановою ж Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 816/5390/13-а, на яку посилається апелянт взагалі рішення на користь платника податків залишено в силі, а касаційну скаргу податкового органу залишено без задоволення.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведений висновок суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року по справі № 420/4569/20 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Дата складення та підписання повного тексту судового рішення - 03 грудня 2020 року.

Головуючий суддя Шляхтицький О.І. Судді Домусчі С.Д. Семенюк Г.В.