Постанова

від 29.03.2023 по справі 183/6911/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/27/23 Справа № 183/6911/18 Суддя у 1-й інстанції - Сорока О. В. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2023 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду області в складі:

головуючого Лаченкової О.В.

суддів Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.

при секретарі Піменовій М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2

на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2020 року

по справі за позовом Садівничого товариства «Озон», ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , державного реєстратора виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, треті особи: на стороні позивача - ОСОБА_4 , на стороні відповідача - ОСОБА_5 , що не заявляють самосійних вимог - Піщанська об`єднана територіальна громада Новомосковського району Дніпропетровської області, приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Ріхтер Наталія Володимирівна про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування записів про державну реєстрацію права власності,-

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2018 року до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов позов СТ «Озон», ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , державного реєстратора виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, треті особи: на стороні позивача - ОСОБА_4 , на стороні відповідача - ОСОБА_5 , що не заявляють самосійних вимог - Піщанська об`єднана територіальна громада Новомосковського району Дніпропетровської області, приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Ріхтер Н.В. про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування записів про державну реєстрацію права власності.

В обґрунтування уточненого позову СТ «Озон», ОСОБА_3 зазначали, що СТ «Озон» є володільцем земельної ділянки площею 45га, що надана в безстрокове користування «Дніпропетровському домобудівельному комбінату №1», на підставі Державного Акту серії Б №096559 разом з планом землекористування, виданим виконавчим комітетом Новомосковської Ради депутатів трудящих 07.03.1987р., про що в Книзі записів державних актів здійснено реєстрацію про право на користування за №257. На початку червня 2018 року ОСОБА_4 подано заяву про припинення членства в СТ «Озон», у зв`язку із відчуженням дачного (садового) будинку розташованого на земельній ділянки АДРЕСА_1 площею 0,066га, що входить до земельної ділянки загальної площі 45га, належну СТ «Озон». Договір купівлі-продажу, укладений у вигляді домашньої угоди із ОСОБА_3 , який подав заяву про вступ до членів до СТ «Озон», вніс вступний внесок та отримав посвідчення члена Садового Товариства. ОСОБА_3 звернувся із заявою щодо вилучення з постійного користування СТ «Озон», з метою здійснення приватизації земельної ділянки АДРЕСА_1 площею 0,066га. 09.06.2018р. СТ «Озон» у присутності 135 її членів прийнято позитивне рішення. До ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області Бондарем Р.О. подано перелік необхідних документів для здійснення приватизації земельної ділянки. Між тим, позивачам стало відомо, що на підставі Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19.11.2004 року, державним реєстратором Виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області Колесник І.М. прийнято рішення про внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме запис про державну реєстрацію права власності майна за ОСОБА_2 на вищезазначену земельну ділянку площею 0,069га кадастровий номер 1223285500:01:307:0038 та на вищезазначений садовий (дачний) будинок. Крім цього, позивачі з відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку, дізнались що за відсутності згоди СТ «Озон» земельній ділянці АДРЕСА_1 площею 0.069г, присвоєно кадастровий №1223285500:01:307:0038 та зареєстровано право власності за заявою ОСОБА_2 від 29.07.2016 ЗВ-1204626032016 про що з Державного земельного кадастру про земельну ділянку видано Витяг N НВ-1203777322016 від 31.08.2016р. Управлінням Держгеокадастру у Новомосковському районі Дніпропетровської області, здійснено державну реєстрації земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), про що Садовому товариству «Озон» не було відомо, проте з технічної документації вбачається, що вона погоджена печаткою СТ «ОЗОН» та підписом керівника ОСОБА_6 , який заперечує справжність печатки, оскільки відтиск не відповідає відтиску дійсної печатки СТ «Озон» справжність та особистого підпису, у зв`язку з чим в рамках кримінального провадженні номер 12018040350002188, керівник Садового товариства «Озон» надав зразки свого підпису для проведення почеркознавчої експертизи. На запит СТ «Озон» щодо встановлення наявності рішення суду, на підставі якого за ОСОБА_2 проведено державну реєстрацію права власності Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області надано відповідь, що відповідно даних Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області встановлено, що з алфавітних покажчиків цивільних справ за період 2004 - 2005р.р. ОСОБА_2 , паспорт серії № НОМЕР_1 як учасник позовного провадження не обліковується, а тому позивачі наполягають на тому, що така справ у провадженні суду не перебувала, внаслідок чого рішення суду є таким, що підлягає визнанню незаконним та підробленим документом. В свою чергу, всупереч вимогам Закону №1952-IV щодо перевірки документів поданих для реєстрації права власності, як державний реєстратор виконавчого комітету Новомосковської міської ради, так і Головне Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, повністю проігнорували і не врахували особливості проведення реєстраційних дій на підставі рішення суду, не перевірили наявність, дійсність, а також зміст наданого заявником рішення суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень та здійснили державну реєстрацію права власності за сторонніми особами, використовуючи підроблені документи, чим, на думку позивачів, сприяли незаконному набуттю прав на майно ОСОБА_2 , а в подальшому ОСОБА_1 чим були порушені права володіння та розпорядження власника нерухомого майна. Крім цього, позивачі звертають увагу на певні розбіжності, що не відповідають дійсності, зазначені в Державному реєстрі речових прав і Державному земельному кадастру про земельну ділянку відомості. Далі, позивачі зазначають, що 05.10.2016 року припинено право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,069га, кадастровий номер 1223285500:01:307:0038 та розташованій на земельній ділянці садовий (дачний) будинок, а набуто право приватної власності ОСОБА_1 , на підставі договорів купівлі-продажу земельної ділянки серія та номер в р.№1339 та купівлі-продажу садового (дачного) будинку АДРЕСА_1 , серія та номер в р.№1338, посвідчені приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу, Дніпропетровської області Ріхтер Н.В., яка, виконуючи функції державного реєстратора, внесла записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна земельної ділянки 1027800912232, номер запису про право власності 16840379, індексний номер рішення про державну реєстрацію 31809455 від 11.10.2016р., реєстраційний номер об`єкту житлової нерухомості садовий (дачний) будинок із спорудами 1013618912232, номер запису про право власності 16840106, індексний номер рішення про державну реєстрацію 31809455 від 11.10.2016р. В ході перевірки СТ «Озон» встановлено, що ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_1 ніколи не були членами СТ «Озон», тобто фактично не користувалися та не володіли земельною ділянкою та дачним (садовим) будинком за адресою: АДРЕСА_1 . Водночас, згідно протоколу від 28.03.1987р. та виписки з облікового журналу СТ «Озон», встановлено, що першим землекористувачем спірної земельної ділянки був ОСОБА_7 , в подальшому його спадкоємиця ОСОБА_8 , далі ОСОБА_4 і наразі ОСОБА_3 26.10.2018р. за зверненням позивачів розпочате кримінальне провадження №12018040350002188 за ч.1 ст.190 КК України щодо вчинення шахрайських дій з земельною ділянкою розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , яким встановлено, що при здійснені державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку та садового (дачного) будинку використано паспорт ОСОБА_2 , який відповідно відомостям Стахановського МВ ГУМВСС України в Луганській області з 13.02.2003р. значиться викраденим чи втраченим. Також, при укладанні договорів купівлі - продажу земельної ділянки та дачного (садового) будинку від 05 жовтня 2016року ОСОБА_5 , як представник ОСОБА_2 , діяв на підставі довіреності, яка видана ОСОБА_5 від імені ОСОБА_2 на підставі недійсного документу - паспорту ОСОБА_2 , який значиться як викрадений чи втрачений з 13.02.2003р. Отже ОСОБА_5 діяв без відповідного обсягу повноважень, а тому підлягають визнанню недійсними договори купівлі-продажу земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,069га, кадастровий номер 1223285500:01:307:0038 та розташованого на земельній ділянці садового (дачного) будинку від 05 жовтня 2016р. Позивачі просили суд:

-визнати підробленим, таким, що не ухвалювалося та скасувати рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19.11.2004р. без серії і номеру провадження, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_8 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності;

-зобов`язати державного реєстратора Виконавчого комітету Новомосковської міської ради скасувати запис та рішення державного реєстратора Колесник І.М. про державну реєстрацію за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , права власності на земельну ділянку площею 0.069 (га), за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1223285500:01:307:0038, індексний номер запису 31409511 від 15.09.2016, номер запису про право власності 16409843, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1027800912232;

-зобов`язати державного реєстратора Виконавчого комітету Новомосковської міської ради скасувати запис та рішення державного реєстратора Колесник І.М. про державну реєстрацію за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , права власності на садовий (дачний) будинок, загальною площею (кв.м): 122, житлова площа (кв.м.) 38.7, за адресою: АДРЕСА_1 , індексний номер запису 31165450 від 31.08.2016, номер запису про право власності 16150988, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1013618912232;

-зобов`язати Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0690га, кадастровий N122328550:01:307:0038, шляхом закриття Поземельної книги із скасуванням кадастрового номера;

-визнати недійним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0.069 (га) за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1223285500:01:307:0038, посвідчений приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Н.В. за реєстровим номером 1339 від 05.10.2016року;

-визнати недійсним договір купівлі-продажу садового (дачного) будинку, загальною площею : 122 кв.м, житловою площею 38.7 кв.м., підвал, ганок, споруди, за адресою: АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Н.В. за реєстровим номером 1338 від 05.10.2016року;

-зобов`язати приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Н.В. скасувати запис й рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , права власності на земельну ділянку площею 0.069 (га), за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1223285500:01:307:0038, індексний номер рішення 31809455 від 11.10.2016, номер запису про право власності 16840379, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1027800912232;

-зобов`язати приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Н.В. скасувати запис та рішення індексний номер про державну реєстрацію за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , права власності на садовий (дачний) будинок, житлову будівлю загальною площею (кв.м): 122, житлова площа (кв.м.) 38.7, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з: літ. А - садовий (дачний) будинок загальною площею 122,0 кв.м; житловою площею 38,7 кв.м., під А-2 - підвал, літ.а ганок; поз. № 1-2 - споруди, індексний номер запису 31809455 від 11.10.2016, номер запису про право власності 16150988, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1013618912232;

-визнати недійсною з моменту посвідчення довіреності, виданої на ім`я ОСОБА_5 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Амур - Ніжньодніпровським РВ ДМУ УМВС Урани в Дніпропетровській області 23.07.1996р., РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 від імені ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Дніпропетровським РВ УМВС України в Дніпропетровській області, 10.03.2006 року, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого в АДРЕСА_3 , посвідчену Працевич В.В. приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області 03 жовтня 2016року за р. № 807;

-витребувати від ОСОБА_1 на користь Садового Товариства «Озон», код ЄДРПОУ 21939845, ОСОБА_3 , земельної ділянки площею 0,069га, кадастровий номер 1223285500:01:307:0038 розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;

-витребувати від ОСОБА_1 на користь Садового Товариства «Озон», код ЄДРПОУ 21939845, ОСОБА_3 садовий (дачний) будинок, загальною площею (кв.м): 122, житлова площа (кв.м.) 38.7, розташованого на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2020 року позов СТ «Озон», ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , державного реєстратора виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, треті особи: на стороні позивача - ОСОБА_4 , на стороні відповідача - ОСОБА_5 , що не заявляють самосійних вимог - Піщанська об`єднана територіальна громада Новомосковського району Дніпропетровської області, приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Ріхтер Н.В., - задоволено частково.

Скасовано рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Новомосковської міської ради Колесник І.М. про державну реєстрацію за ОСОБА_2 , права власності на земельну ділянку площею 0.069 (га), за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1223285500:01:307:0038, індексний номер запису 31409511 від 15.09.2016, номер запису про право власності 16409843, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1027800912232.

Скасовано рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Новомосковської міської ради Колесник І.М. про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на садовий (дачний) будинок, загальною площею (кв.м): 122, житлова площа (кв.м.) 38.7, за адресою: АДРЕСА_1 , індексний номер запису 31165450 від 31.08.2016, номер запису про право власності 16150988, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1013618912232;

Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0690га, кадастровий N122328550:01:307:0038, шляхом закриття Поземельної книги із скасуванням кадастрового номера.

Визнано недійним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0.069 (га), за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1223285500:01:307:0038, посвідчений приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Н.В. за реєстровим номером 1339 від 05.10.2016року.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу садового (дачного) будинку, загальною площею: 122 кв.м, житловою площею 38.7 кв.м., підвал, ганок, споруди, за адресою: АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Н.В. за реєстровим номером 1338 від 05.10.2016року;

Витребувано від ОСОБА_1 на користь СТ «Озон» земельну ділянку площею 0,069га, кадастровий номер 1223285500:01:307:0038 розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Витребувано від ОСОБА_1 на користь СТ «Озон» садовий (дачний) будинок, загальною площею (кв.м): 122, житлова площа (кв.м.) 38.7, розташованого на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь СТ «Озон» судовий збір, пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 3561 гривня 06 копійок.

Стягнуто з державного реєстратора виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області Колесник І.М. на користь СТ «Озон» судовий збір, пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 3561 гривня 06 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_9 на користь СТ «Озон» судовий збір, пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 3561 гривня 06 копійок.

В іншій частині позову СТ «Озон», а також ОСОБА_3 - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2020 року просить скасувати рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2020 року, ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог -відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2020 року просить скасувати рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2020 року, ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог -відмовити в повному обсязі.

У відзиві ОСОБА_3 на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2020 року просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2020 року залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення -без змін.

У відзиві ОСОБА_3 на апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2020 року просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2020 року залишити без задоволення.

Відзиви на апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2020 року від інших учасників справи до апеляційного суду не надходили.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у відповідності до Статуту Садівничого товариства «Озон», зареєстрованого Новомосковською районною адміністрацією 29.11.1993р., позивач Садівниче товарство «Озон» є володільцем земельної ділянки площею 45га, що розташована за адресою: с.Новоселівка Новомосковського району з кількістю дільниць 800 розміром 125х16 (т.1 а.с. 42).

Зазначена земельна ділянка площею 45 га була надана в безстрокове користування «Дніпропетровському домобудівельному комбінату №1» на підставі Державного Акту серії Б №096559 разом з планом землекористування, виданим виконавчим комітетом Новомосковської Ради депутатів трудящих 07.03.1987р. про що в Книзі записів державних актів здійснено реєстрацію про право на користування за №257 (т.1 а.с. 38-40).

Умови землекористування належної СТ «Озон» земельної ділянки, встановлені та регулюються положеннями Статуту СТ «Озон», основними вимогами якого є вступ до членів СТ «Озон», оплата вступного внеску, в порядку та розмірі членських внесків, визначених Статутом організації, отримання посвідчення члена СТ «Озон». Питання щодо прийняття та вибуття членів СТ «Озон» розглядається на підставі письмової заяви особи, яка звертається із заявою в чергу для вступу або виходу із членства СТ «Озон», яке веде облік своїх членів. Особа, яка виявила бажання отримати в користування, або відповідно до закону, набула право власності на земельну ділянку у розмірі, що входить до складу земельної ділянки загальної площі 45га, належну СТ «Озон», зобов`язана подати заяву про вступ до СТ «Озон» та щомісячно вносити оплату членських внесків у розмірі визначеного Статутом організації.

В судовому засіданні встановлено, не спростовано сторонами, що 26.06.2018 року ОСОБА_4 на виконання вимог положень зазначеного вище Статуту Садівничого товариства «Озон» вийшла зі складу садівничого товариства, а ОСОБА_3 ввійшов до складу садівничого товариства «Озон» набувши право користування земельною ділянкою за АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 31-37).

26.10.2018 року за заявою ОСОБА_3 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про вчинення у вересні 2018 року шахрайських дій із земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018040350002188 (т.1, а.с.43).

У відповідності до Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо нерухомого майна, розташованого під АДРЕСА_1 на території Піщанської сільської ради Новомосковського району, 25.06.2018 року державним реєстратором виконавчого комітету Новомосковської міської ради Колесник Інги Миколаївни на підставі рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19.11.2004 року без номеру, було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на садовий будинок за означеною адресою за ОСОБА_2 (т.1 а.с.53).

На запит позивача ОСОБА_3 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області встановлено, що за даними перевірки алфавітних покажчиків цивільних справ за період 2004 - 2005р.р., ОСОБА_2 , паспорт серії № НОМЕР_1 , - як учасник позовного провадження не обліковується (т.1, а.с.44).

В свою чергу, ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_1 , виданий 10 березня 2006 року Дніпровським РВ УМВС України в Дніпропетровській області), на підставі зазначеного вище рішення суду, подав заяву про виконання робіт з метою виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості площею 0,069 га, місце розташування земельної ділянки АДРЕСА_1 на території Піщанської сільської ради Новомосковського району (т.1, а.с.181, зв.сторона, а.с.182, 183, 184).

Товариством з обмеженою відповідальністю «Український земельно-правовий центр» виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за замовленням ОСОБА_2 на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 на території Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 1223285500:01:307:0038 (т.1 а.с.179- 201).

Матеріали технічної документації містять акт відновлення та узгодження меж земельної ділянки в натурі від 16.06.2014 року з підписами, в тому числі голови СТ «Озон» (т.1 а.с.196), а також акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 16.06.2014 року з підписом голови СТ «Озон» (т.1 а.с.197).

Представником позивача суду подано копію висновку експерта від 22.04.2020 року №19/104-7/7/167, що була проведена в рамках кримінального провадження №12018040350002188, у відповідності до якого підпис від імені ОСОБА_10 в графі голова СТ «Озон» на акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 16.06.2014 року виконаний не ОСОБА_10 , а іншою особою (т.2 а.с.79).

Крім того, суду першої інстанції надано достатні докази про те, що особа за прізвищем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання АДРЕСА_4 , отримав 17.06.1998 року у Дніпропетровському РВ УМВС України в Дніпропетровській області паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , який значитися втраченим з 17.02.2006 року, зареєстровані відомості за ЖРЗПЗ №3980 від 02.08.2012 17:30 Дніпровським районним відділенням поліції Дніпропетровського відділу ГУНП в Дніпропетровській області (т.2 а.с.49).

В свою чергу, як зазначав суд вище при здійснені державної реєстрації права власності за ОСОБА_11 на земельну ділянку площею 0,069га, кадастровий номер 1223285500:01:307:0038 та садового (дачного) будинку, за адресою АДРЕСА_1 , використано паспорт ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання АДРЕСА_5 , який відповідно відомостям об`єкта реєстрації - Стахановський МВ ГУМВСС України в Луганській області, з 13.02.2003р. значиться викраденим чи втраченим (т.2 а.с.50).

05.10.2016 року приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Ріхтер Н.В. посвідчено договір купівлі-продажу садового (дачного) будинку, зареєстровано в реєстрі за №1338, у відповідності до якого ОСОБА_5 , що діяв по довіреності від імені ОСОБА_12 , паспорт серії № НОМЕР_1 , на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Працевич В.В 03.10.2016 року, зареєстрованої в реєстрі за №8007 як продавець з однієї сторони продав, а ОСОБА_1 як покупець придбала садовий будинок під номером АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці площею 0,0690 га, кадастровий номер 1223285500:01:307:0038. На зазначеній земельній ділянці розташований садовий будинок під літ. А загальною площею 122,0 кв.м; житловою площею 38,7 кв.м., під А-2 - підвал, літ.а ганок; поз. №1-2 - споруди. Садовий будинок, що продається належить продавцю на підставі рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19.11.2004 року (т.1 а.с.99-119).

05.10.2016 року приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Ріхтер Н.В. посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрованого в реєстрі за №1339 у відповідності до якого ОСОБА_5 , що діяв по довіреності від імені ОСОБА_12 , паспорт серії № НОМЕР_1 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Працевич В.В 03.10.2016 року, зареєстрованої в реєстрі за №8007 як продавець з однієї сторони продав, а ОСОБА_1 як покупець придбала земельну ділянку площею 0,0690 га, кадастровий номер 1223285500:01:307:0038, що розташована за адресою: територія АДРЕСА_1 . Земельна ділянка, що продається належить продавцю, що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.1 а.с.120-142).

Вирішуючи позов в частині вимог про визнання підробленим, таким, що не ухвалювалося та скасування рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19.11.2004р., зобов`язання державного реєстратора Виконавчого комітету Новомосковської міської ради скасувати запис та рішення державного реєстратора Колесник І.М. про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку площею 0.069 (га) та права власності на садовий (дачний) будинок, загальною площею (кв.м) 122, житлова площа (кв.м.) 38.7 за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1223285500:01:307:0038, індексний номер запису 31409511 від 15.09.2016, номер запису про право власності 16409843, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1027800912232 та будинок 38, індексний номер запису 31165450 від 31.08.2016, номер запису про право власності 16150988, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1013618912232, суд першої інстанції виходив з наступних норм права.

Відповідно до Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV), державних реєстраторів наділено владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень заява про державну реєстрацію прав та оригінали документів, необхідні для відповідної реєстрації, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством.

Згідно з п.9 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 (далі Порядок №1127, в редакції чинній на дату прийняття оскаржуваних рішень), разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідні для відповідної реєстрації.

Пунктом 2 ч.1 ст.10 Закону №1952 визначено, що державним реєстратором є нотаріус, тобто нотаріус при здійсненні функцій державного реєстратора є субєктом владних повноважень.

Пунктами 9 та 10 ч.1 ст.27 Закону №1952 передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно, або ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди.

Пунктом 24 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності» №1666-VIII від 06.10.2016р. розділ V Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень доповнено статтею 31-1 «Особливості проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів», згідно із ч.ч.1, 4 якої передбачено, що реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником. Інформаційна взаємодія між Державним реєстром прав та Єдиним державним реєстром судових рішень здійснюється інформаційно-телекомунікаційними засобами в електронній формі у порядку, визначеному Міністерством юстиції України спільно з Державною судовою адміністрацією України.

Підпунктом 1 п.2 розділу II. Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності» №1666-VIII від 06.10.2016р. визначено, що до запровадження інформаційної взаємодії між Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Єдиним державним реєстром судових рішень, передбаченої Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також у разі проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів, що набрали законної сили, до запровадження відповідної інформаційної взаємодії реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться за зверненням заявника.

Державний реєстратор прав на нерухоме майно з метою встановлення набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі поданого рішення суду обов`язково використовує відомості Єдиного державного реєстру судових рішень за допомогою офіційного веб-порталу судової влади України щодо наявності такого рішення у відповідному реєстрі в електронній формі, відповідності його за документарною інформацією та реквізитами.

У разі відсутності рішення суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень державний реєстратор прав на нерухоме майно запитує копію такого рішення суду, засвідчену в установленому порядку, від відповідного суду. Направлення запиту до суду про отримання копії рішення суду є підставою для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Отже, державний реєстратор має використовувати відомості Єдиного державного реєстру судових рішень за допомогою офіційного веб-порталу судової влади України, з метою встановлення набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі поданого рішення суду, та у разі відсутності рішення суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень запитує копію такого рішення суду від відповідного суду та зупиняє розгляду заяви про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Таких дій державним реєстратором вчинено не було.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що рішення 19.11.2004 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_8 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності судом не приймалося, такої справ в провадженні Новомосковського міськрайонного суду не перебувало, не містить відомостей щодо судових рішень Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19.11.2004 року у справі між такими сторонами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в цій частині та їх часткове задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Законодавець у ч.1 ст.16 ЦК України установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч.2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

При цьому слід виходити з положень ст.11 ЦК України про підстави виникнення цивільних прав і цивільних обов`язків. Відповідно до них цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, наприклад, договори та інші правочини, створення речей, творча діяльність, результатом якої є об`єкти права інтелектуальної власності, завдання майнової (матеріальної та моральної) шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Рішенням Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №1-10/2004, визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення докористування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Процесуально-правовий аспект захисту права полягає в тому, що згідно зі ст.19 ЦПК України загальні суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

При здійсненні правосуддя у цивільних справах суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст.2 ЦПК України).

ЦК України та іншими законами України може встановлюватися для захисту певних чи окремих категорій прав спеціальні способи захисту прав. Наприклад, земельне законодавство регулює відносини, у тому числі й цивільні, об`єктом яких є земля; сімейне законодавство містить норми щодо захисту цивільних прав, пов`язаних з сімейними відносинами, тощо.

З урахуванням наведеного суд під час розгляду і вирішенні цивільної справи визначає спосіб захисту виходячи із закону, який регулює конкретні правовідносини, і тих юридичних фактів, що обумовлюють виникнення цих правовідносин та цього спору.

У тих випадках, коли спеціальна норма закону встановила інший, ніж визначений ст.16 ЦК України, спосіб захисту, застосовується спосіб захисту, встановлений спеціальною нормою. Одночасно можуть застосовуватися положення ст.16 ЦК України і положення спеціальної норми щодо способу захисту у випадках, коли ці способи тотожні й на них поширюється дія ЦК України.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст.16 ЦК України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що суд позбавлений можливості визнавати рішення суду таким, що не ухвалювалося, та зобов`язувати конкретного реєстратора відповідної реєстраційної служби вчиняти дії щодо скасування державної реєстрації права власності на садовий будинок та земельну ділянку за АДРЕСА_1 , оскільки позивачами обрано не передбачений законом спосіб захисту порушеного права, однак встановлені в судовому засіданні обставини щодо відсутності рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19.11.2004 року в провадженні суду взагалі, а так само відсутність цього рішення в дають суду всі підстави для визнання дій державного реєстратора неправомірними та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 .

Вирішуючи позов в частині визнання недійсною довіреності, виданої на ім`я ОСОБА_5 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Амур - Ніжньодніпровським РВ ДМУ УМВС Урани в Дніпропетровській області 23.07.1996р., РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 , від імені ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Дніпропетровським РВ УМВС України в Дніпропетровській області,10.03.2006 року, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого в АДРЕСА_3 , посвідчену Працевич Вікторією Василівною приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області 03 жовтня 2016року за р. № 807, суд першої інстанції виходив з наступних норм права.

Частинами 1,3 ст.237, ч.1 ст.238 ЦК України визначено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Статтями 244, 245 ЦК України визначено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

У відповідності до ч.2 ст.203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частиною другою статті 16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, які не є виключними, а саме: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту, вважаючи, що таким чином буде припинене порушення його прав і законних інтересів.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент прийняття судом рішення, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Зважаючи на встановлені обставини про те, що при посвідченні довіреності, яку позивач просить визнати недійсною, відповідачем ОСОБА_2 було використано документ - паспорт громадянина України № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_2 , який вважається втраченим документом, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що судовому захисту підлягає лише порушене право та законний інтерес, встановлений договорами купівлі-продажу, а обраний позивачем спосіб захисту прав щодо визнання недійсною довіреності не призводить до поновлення порушеного права та реального захисту його прав у випадку їх задоволення. Крім того, заявлена позивачем вимога не призводить до поновлення його порушеного права та не може бути виконана реально у примусовому порядку, оскільки довіреність фактично є підробленим документом, який є предметом дослідження в рамках кримінального провадження, в законі відсутній правовий механізм виконання такого рішення. Такі позовні вимоги фактично спрямовані на визнання юридичного факту, який підлягає доказуванню у кримінальному провадженні, а не на відновлення порушеного права.

Вирішуючи позов в частині вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу спірного нерухомого майна, суд першої інстанції виходив з наступних норм права.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 ЦК Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч.1 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За положеннями ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Таким чином, наявність вільного волевиявлення учасників правочину є однією з необхідних умов визнання останнього дійсним, а відсутність волі учасника правочину при його укладенні є підставою для визнання такого недійсним.

Відповідно до ст.244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Згідно норми статті 245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

Отже, форма довіреності може бути звичайною письмовою або письмовою нотаріальною. Нотаріально посвідчена довіреність вимагається на вчинення правочину, який потребує нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом або домовленістю сторін.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності у ОСОБА_2 -особи, яка фактично уклала оспорювані договори, внаслідок чого вони повинні бути визнані недійсними, оскільки ОСОБА_2 у встановленому законом порядку не набув право власності на садовий будинок та земельну ділянку, що розташовані в Садівничому товаристві «Озон» по АДРЕСА_1 та при укладенні договорів купівлі-продажу була використана довіреність від імені особи, паспорт якого було втрачено.

Щодо вимоги позивача Садівничого товариства «Озон» про витребування майна з чужого незаконного володіння, суд першої інстанції виходив з наступних норм права.

За ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Крім того згідно п.6 Постанови за змістом статті 216 ЦК України та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину.

За таких обставин, враховуючи те, що на підставі оспорюваних правочинів, визнаних судом недійсними, виділена земельна ділянка вибула з фактичного володіння користувача Садівничого товариства «Озон» на підставі державного акту Державного Акту серії Б №096559 разом з планом землекористування виданим виконавчим комітетом Новомосковської Ради депутатів трудящих 07.03.1987р, який є володільцем земельної ділянки площею 45га, що була надана в безстрокове користування «Дніпропетровському домобудівельному комбінату №1», суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наданими позивачем доказами підтверджується порушення його права, як належного користувача майна.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в частині повернення майна, що було передано на виконання недійсного правочину, оскільки нерухоме майно вибуло з володіння Садівничого товариства «Озон» поза його волею.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (ч.1 ст.216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

У зв`язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма ч.1 ст.216 ЦК не може застосовуватися як підстава позову про повернення майна, яке було передане на виконання недійсного правочину та відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача з підстав, передбачених у ч.1 ст.388 ЦК.

Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а стаття 388 цього Кодексу встановлює правила реалізації власником його права на витребування майна від добросовісного набувача.

Захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до особи, яка незаконно володіє цим майном (у разі відсутності між ними зобов`язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені ст.388 ЦК, які, зокрема, дають право витребувати майно в добросовісного набувача.

Витребування майна від добросовісного набувача залежить від обставин вибуття майна з володіння власника та оплатності (безоплатності) придбання цього майна набувачем.

Так, від добросовісного набувача, який оплатно придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно лише в разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадене в того чи іншого, або вибуло з їхнього володіння іншим шляхом не з їхньої волі (ч.1 ст.388 ЦК України).

Правила частини першої статті 388 ЦК України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для застосування положень ст.388 ЦК України до спірних правовідносин, та необхідність повернення майна користувачеві, оскільки матеріали справи містять достатні та належні докази про те, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 вибула з володіння належного позивача поза його волею (спочатку шляхом використання рішення суду, яке на ухвалювалося ним, а в подальшому використання підробленої довіреності) та без його відома.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині позову підтверджені належними та допустимими доказами, якими Садівниче товариство «Озон» довело факт порушення майнового права, вимоги позивача є обґрунтованими та законними, та підлягають задоволенню.

Порушень прав позивача ОСОБА_3 в цій частині судом першої інстанції не встановлено, з чим погоджується колегія суддів.

Вирішуючи питання в частині зобов`язання приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Н.В. скасувати запис та рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 0.069 (га), за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1223285500:01:307:0038, а також зобов`язання приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Наталії Володимирівни скасувати запис та рішення індексний номер про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на садовий (дачний) будинок, житлову будівлю загальною площею (кв.м): 122, житлова площа (кв.м.) 38.7, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що, враховуючи положення ст.16 ЦК України, позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов в цій частині заявлений передчасно, оскільки відповідно до п.9 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення суду, що набрало законної сили щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно є підставою для проведення державної реєстрації права власності за належним позивачем.

Вирішуючи позов в частині зобов`язання Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0690га, кадастровий N122328550:01:307:0038 шляхом закриття Поземельної книги із скасуванням кадастрового номера, суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Частиною 1 ст.193 ЗК України та ст.1 Закону України від 07 липня 2011 року «Про Державний земельний кадастр» визначено поняття Державного земельного кадастру, який є єдиною державною геоінформаційною системою відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Статтею 202 ЗК України передбачено, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом.

У відповідності до вимог ст.1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Статтею 2 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що Державний земельний кадастр ведеться з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при: регулюванні земельних відносин; управлінні земельними ресурсами; організації раціонального використання та охорони земель; здійсненні землеустрою; проведенні оцінки землі; формуванні та веденні містобудівного кадастру, кадастрів інших природних ресурсів; справлянні плати за землю.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про Державний земельний кадастр» документами Державного земельного кадастру, які створюються під час його ведення, є: індексні кадастрові карти (плани) України, Автономної Республіки Крим, областей, районів, сіл, селищ, міст; індексні кадастрові карти (плани) кадастрової зони, кадастрового кварталу; кадастрові карти (плани) Автономної Республіки Крим, областей, районів, сіл, селищ, міст, інші тематичні карти (плани), перелік яких встановлюється Порядком ведення Державного земельного кадастру; Поземельні книги.

Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку (ч.1 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Статтею 37 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено внесення виправлень у відомостях про земельну ділянку на підставі рішення суду, а пунктом 60 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 також визначено, що запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду.

Згідно з п.п.4, 9 вищевказаного Порядку, ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи. Держателем Державного земельного кадастру є Держгеокадастр. До повноважень Державного кадастрового реєстратора територіальних органів Держгеокадастру у районах належать: внесення або надання відмови у внесенні до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про землі та земельні ділянки (їх частини), розташовані в межах району; здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації; присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам.

Виходячи з вищезазначеного, саме до повноважень управлінь (відділів) Держгеокадастру належить здійснення державної реєстрації земельних ділянок та скасування такої реєстрації.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що права Садового Товариства «Озон» як землекористувача порушені у зв`язку із реєстрацією у Державному земельному кадастрі земельної ділянки кадастровий номер 122328550:01:307:0038 за ОСОБА_2 на підставі визнаних протиправними та скасованих судом рішень, тому, відновлення порушених прав позивача можливо лише шляхом скасування державної реєстрації речового права на нерухоме майно та шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 122328550:01:307:0038, а також шляхом закриття Поземельної книги із скасуванням кадастрового номера, оскільки встановлено неправомірні дії державного кадастрового реєстратора при здійсненні державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що надані суду матеріали технічної документації спростовують твердження СТ "Озон" про його необізнаність щодо виготовлення технічної документації та передачу земельної ділянки ОСОБА_2 , колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до висновку експерта від 22.04.2020 року №19/104-7/7/167, що була проведена в рамках кримінального провадження №12018040350002188, у відповідності до якого підпис від імені ОСОБА_10 в графі голова СТ «Озон» на акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 16.06.2014 року виконаний не ОСОБА_10 , а іншою особою (т.2 а.с.79). Крім того, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не є членами СТ "Озон", не вносили вступний внесок, не отримували посвідчення члена СТ, із заявою щодо вилучення земельної ділянки із постійного користування СТ "Озон" не зверталися, члени СТ "Озон" рішення щодо здійснення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 приватизації земельної ділянки АДРЕСА_1 не приймало, згоду не давало у відповідності до Статуту СТ "Озон", через що посилання апелянтів на інші документи (копії Актів) колегія суддів не вважає слушними, крім того, твердження про їх належність/допустимість відповідачами нічим не підтверджена та не доведена.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що спірна земельна ділянка передана ОСОБА_2 правомірно, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки рішення, на підставі якого державним реєстратором прийнято рішення про внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме запис про державну реєстрацію права власності майна за ОСОБА_2 на вищезазначені земельну ділянку та садовий (дачний) будинок, зазначеним судом не ухвалювалось, в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутнє, відповідно даних алфавітних покажчиків цивільних справ Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області за період 2004 - 2005р.р. ОСОБА_2 , паспорт серії № НОМЕР_1 як учасник позовного провадження не обліковується.

На доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що суд першої інстанції застосував норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності» №1666-VIII від 06.10.2016р., який на момент здійснення реєстраційних дій не набрав чинності, а тому не підлягав застосуванню, слід зазначити наступне.

Відповідно до п.9 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 (далі Порядок №1127, в редакції чинній на дату прийняття оскаржуваних рішень), разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідні для відповідної реєстрації.

Відповідно до п.12 Порядку №1127 розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на це саме майно, а також відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.

Відповідно до ст.24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції чинній на дату прийняття оскаржуваних рішень) у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом.

Відповідно до ст.36. Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції чинній на дату прийняття оскаржуваних рішень) якщо під час проведення державної реєстрації прав у державного реєстратора виникає сумнів щодо справжності поданих документів, такий державний реєстратор зобов`язаний повідомити про це правоохоронні органи.

Таким чином зазначені доводи є слушними, однак не спростовують висновок суду першої інстанції, оскільки як державний реєстратор виконавчого комітету Новомосковської міської ради, так і Головне Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, повністю проігнорували і не врахували особливості проведення реєстраційних дій на підставі рішення суду (яке не ухвалювалось), не перевірили наявність, дійсність, а також зміст наданого заявником рішення суду (яке не ухвалювалось) та здійснили державну реєстрацію права власності за сторонніми особами, використовуючи підроблені документи, чим сприяли незаконному набуттю прав на майно ОСОБА_2 , а в подальшому ОСОБА_1 чим були порушені права володіння та розпорядження власника нерухомого майна.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки суд, під час розгляду і вирішенні цивільної справи, визначає спосіб захисту виходячи із закону, який регулює конкретні правовідносини, і тих юридичних фактів, що обумовлюють виникнення цих правовідносин та цього спору. У тих випадках, коли спеціальна норма закону встановила інший, ніж визначений ст.16 ЦК України спосіб захисту, застосовується спосіб захисту, встановлений спеціальною нормою. Одночасно можуть застосовуватися положення ст.16 ЦК України і положення спеціальної норми щодо способу захисту у випадках, коли ці способи тотожні й на них поширюється дія ЦК України. Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст.16 ЦК України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Встановлені в судовому засіданні обставини щодо відсутності рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19.11.2004 року в провадженні суду взагалі, а так само відсутність цього рішення в дають суду всі підстави для визнання дій державного реєстратора неправомірними та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 , що узгоджується та відповідає Рішенню Конституційного суду України від 01.12.2004 року №1-10/2004.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що СТ "Озон" не є власником земельної ділянки та садового будинку, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки землі загального користування садівницького товариства безоплатно передаються йому у власність. Використання земельних ділянок садівницьких товариств здійснюється відповідно до закону та статутів цих товариств.(ст.35 Земельного Кодексу України). Також, ці доводи спростовуються матеріалами справи. У відповідності до Статуту Садівничого товариства «Озон», зареєстрованого Новомосковською районною адміністрацією 29.11.1993р., позивач Садівниче товариство «Озон» є володільцем земельної ділянки площею 45га, що розташована за адресою: с.Новоселівка Новомосковського району з кількістю дільниць 800 розміром 125х16 (т.1 а.с. 42).

Зазначена земельна ділянка площею 45 га була надана в безстрокове користування «Дніпропетровському домобудівельному комбінату №1» на підставі Державного Акту серії Б №096559 разом з планом землекористування, виданим виконавчим комітетом Новомосковської Ради депутатів трудящих 07.03.1987р. про що в Книзі записів державних актів здійснено реєстрацію про право на користування за №257 (т.1 а.с. 38-40).

Умови землекористування належної СТ «Озон» земельної ділянки, встановлені та регулюються положеннями Статуту СТ «Озон».

Інші доводи апеляційних скарг не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, якими з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені, їм дана належна оцінка, а доводи скаржників зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що не дає суду апеляційної інстанції підстав для задоволення вимог апеляційних скарг.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційних скарг суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді В.С.Городнича

М.Ю.Петешенкова