Постанова

від 28.03.2023 по справі 910/9595/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2023 р. Справа№ 910/9595/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Скрипки І.М.

секретар судового засідання: Колосовська А.Р.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 28.03.2023,

розглянувши апеляційну скаргу Керівника Здолбунівської окружної прокуратури

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.12.2022

у справі №910/9595/22 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради, Комунального закладу «Тучинська спеціальна школа I-II ступенів»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Трейд Груп»

про стягнення 42 105,20 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Керівник Здолбунівської окружної прокуратури (далі, прокурор) в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради (далі, позивач-1 або Рада), Комунального закладу «Тучинська спеціальна школа I-II ступенів» (далі, позивач-2 або Комунальний заклад) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Трейд Груп» (далі, відповідач) про стягнення з останнього безпідставно сплачених коштів за нікчемними додатковими угодами №1 від 28.10.2020, №2 від 03.11.2020, №3 від 03.11.2020, №4 від 23.11.2020 до договору №ЛР-01/2020 від 03.01.2020 на загальну суму 42 105,20 грн на підставі статті 216 Цивільного кодексу України, частини 4 статті 36, частини 1 статті 37 Закону України «Про публічні закупівлі» та на підставі частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України.

Прокурор стверджує про порушення інтересів держави та суспільних інтересів, оскільки тендерною документацією, а в подальшому і в укладеному за результатами проведених відкритих торгів Договорі №ЛР-01/2020 від 03.01.2020 замовник визначив не лише ціну товару, а й ціну договору. У результаті ж безпідставного (без належного документального підтвердження) укладення оспорюваних додаткових угод, ціна договору була значно збільшена за одиницю товару, що призвело до зайвого витрачання бюджетних коштів на закупівлю природного газу за договором, та, відповідно, розцінюється як порушення економічних інтересів держави.

Позов у даній справі пред`явлено в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради як засновника навчального закладу, власника комунального майна та особи, яка затверджує обласний бюджет, визначає основні напрямки діяльності школи, погоджує кошторис, здійснює контроль за ефективністю використання фінансових та матеріальних ресурсів, цільового та ефективного використання бюджетних коштів та ефективністю управління спеціальною школою та в особі Комунального закладу «Тучинська спеціальна школа I-II ступенів», який є бюджетною установою, неприбутковою організацією, фінансується з обласного бюджету, розпоряджається комунальним майном з урахуванням цілей, визначених власником, є розпорядником (одержувачем) коштів з обласного бюджету, реалізує політику держави у сфері освіти.

Короткий зміст оскарженої ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2022 у справі №910/9595/22 позовну заяву Керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради, Комунального закладу «Тучинська спеціальна школа I-II ступенів» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Трейд Груп» про стягнення 42 105,20 грн залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, оскільки позов подано прокурором в інтересах Рівненської обласної ради, яка не є стороною спірних правовідносин та не несе відповідальності за зобов`язаннями закладу, та Комунального закладу «Тучинська спеціальна школа I-II ступенів», який не є суб`єктом владних повноважень.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятою ухвалою, 05.01.2023 (про що свідчить відмітка Укрпошти Стандарт на конверті) Керівник Здолбунівської окружної прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.12.2022 у справі №910/9595/22 та направити вказану справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор посилається на те, що оскаржуване судове рішення прийнято з неправильним застосуванням приписів статті 23 Закону України «Про прокуратуру», тоді як застосований підхід є занадто формалізованим та таким, що не охоплює усіх особливостей цього спору та обставин, що передували передачі його на вирішення господарського суду.

Узагальнені доводи апеляційної скарги прокурора зводяться до наступного:

- Комунальний заклад та Рада є органами, уповноваженими здійснювати функції держави у спірних правовідносинах і є належними позивачами у цій справі; відносини між Радою та Комунальним закладом будуються на засадах підконтрольності, підпорядкованості останнього обласній раді в частині одержання та витрачання бюджетних коштів, здійснення фінансово-господарської діяльності;

- проведення процедури закупівель та укладення договорів із порушенням законодавства про публічні закупівлі призводить до неефективного, нераціонального та нецільового використання бюджетних коштів, підриває довіру громадян і наносить матеріальний збиток, ще не може не відобразитися на інтересах та авторитеті держави, оскільки створює загрозу економічній безпеці держави, порушує порядок використання бюджетних коштів та може призвести до неможливості виконання завдань держави, в даному випадку коштів, спрямованих на освіту;

- кошти на закупівлю були виділені для закладу з місцевого бюджету по бюджетній програмі для реалізації шкільної освіти на відповідній території. Тобто комунальний заклад у даному випадку у розумінні статті 2 Закону України «Про публічні закупівлі» був розпорядником/одержувачем бюджетних коштів і виступав замовником закупівлі саме для реалізації освітньої діяльності на території відповідної громади. У даному випадку прокурор представляє інтереси не конкретного навчального закладу, а навчального закладу як суб`єкта владних повноважень, який забезпечує інтереси окремої територіальної громади у сфері освіти (постанова Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №120/1460/21-а);

- за рахунок коштів обласного бюджету внаслідок неправомірного збільшення ціни на газ шляхом укладення нікчемних додаткових угод до договору переплачено 42 105,20 грн, тому ця сума є прямими збитками місцевого бюджету, оскільки наявний безпосередній причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Подібний висновок Верховного Суду зроблено у постанові від 13.10.2020 у справі №912/1580/18;

- прокурором дотримано вимоги статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та в межах розумного строку скеровано на адресу Комунального закладу та Ради відповідні листи, якими повідомлено про наявність порушень при підписанні додаткових угод до Договору постачання природного газу та здійсненні розрахунків за даним договором;

- рішення Верховного Суду, на які посилається суд першої інстанції, не є судовими рішеннями в подібних правовідносинах, оскільки не містить тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

15.02.2023 від представника ТОВ «Енерджі Трейд Груп» через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просив суд залишити апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а оскаржену ухвалу суду без змін.

Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що позивач-2 не є суб`єктом владних повноважень, а прокурором визначено порушення прав саме комунального підприємства як суб`єкта господарювання, а не безпосередньо територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування.

Водночас Рада, яка є засновником комунального закладу, не несе відповідальності за його зобов`язаннями, не є стороною ані договору, ані додаткових угод, з чого можна дійти висновку, що Рівненська обласна рада не має владних повноважень та не здійснює управління у спірних зобов`язальних правовідносинах, які склалися на підставі договору безпосередньо між позивачем-2 та відповідачем, у межах яких прокурором подано позов.

17.02.2023 від Ради через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення щодо позову, в яких Рада наголосила на тому, що не є органом, що здійснює державний фінансовий контроль, контроль у сфері публічних закупівель, не є розпорядником бюджетних коштів для комунального закладу «Тучинська спеціальна школа I-II ступенів», а також не є стороною Договору №ЛР-01/2020 від 03.01.2020, відтак, прокурором помилково визначено Раду компетентним органом, який в спірних правовідносинах уповноважений державою здійснювати відповідні функції.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2023 апеляційну скаргу Керівника Здолбунівської окружної прокуратури у справі №910/9595/22 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Коробенко Г.П., Мальченко А.О.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9595/22; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Керівника Здолбунівської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.12.2022 у справі №910/9595/22 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

25.01.2023 матеріали справи №910/9595/22 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Керівника Здолбунівської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.12.2022 у справі №910/9595/22, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 27.02.2023.

У зв`язку із перебуванням судді Коробенка Г.П., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/628/23 від 23.02.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2023 справу №910/9595/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 прийнято апеляційну скаргу Керівника Здолбунівської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.12.2022 у справі №910/9595/22 до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Мальченко А.О., розгляд справи призначено на 14.03.2023.

У зв`язку із перебуванням судді Мальченко А.О., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/855/23 від 09.03.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2023 апеляційну скаргу Керівника Здолбунівської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.12.2022 у справі №910/9595/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 прийнято апеляційну скаргу Керівника Здолбунівської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.12.2022 у справі №910/9595/22 до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М., розгляд апеляційної скарги вирішено здійснити у раніше призначеному судовому засіданні 14.03.2023.

14.03.2023 о 12 год. 59 хв. у місті Києві та Київській області була оголошена повітряна тривога. Станом на вказаний час розгляд справи №910/9595/22 не було розпочато у зв`язку з затримкою колегію суддів у розгляді справи №910/7662/17, у зв`язку з чим судове засідання за апеляційною скаргою Керівника Здолбунівської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.12.2022 у справі №910/9595/22, призначене на 14.03.2023, не відбулося.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 призначено до розгляду апеляційну скаргу Керівника Здолбунівської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.12.2022 у справі №910/9595/22 на 28.03.2023.

У судовому засіданні 28.03.2023 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників учасників справи

У судове засідання, призначене на 28.03.2023, з`явився представник прокуратури.

Представники позивачів та відповідача у судове засідання, призначене на 28.03.2023, не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про що у матеріалах справи містяться довідки про доставку в електронному вигляді ухвали суду від 14.03.2023 до електронного кабінету позивача-1 та відповідача та роздруківка електронного листування із позивачем-2.

Враховуючи вищевикладене, оскільки у відповідності до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників позивачів та відповідача.

Представник прокуратури в судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржену ухвалу суду скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судом

У листопаді 2019 року Комунальний заклад «Тучинська спеціальна школа I-ІІ ступенів» Рівненської обласної ради проведено відкриті торги (ідентифікатор закупівлі UA-2019-11-29-001052-Ь) щодо закупівлі «природного газу» ДК 021:2015:09120000-6: Газове паливо 71 000 метрів кубічних з очікуваною вартістю 582 200,00 UAH з ПДВ, що становить 8 200,00 грн за 1 метр кубічний.

За результатом проведення торгів переможцем вказаного аукціону визначено Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Трейд Груп» з пропозицією 411 658,00 грн (остаточна пропозиція 375 448,00 грн), тобто з ціною за природний газ по 5 288,00 грн за 1 тис. куб.м.

За результатами проведених торгів між Комунальним закладом та Товариством укладено договір постачання природного газу №ЛР-01/2020 від 03.01.2020 (далі, Договір).

Розділом 1 Договору визначено, що предметом договору є природний газ з обсягом постачання 71 000 куб.м.

Пунктом 3.1. Договору зазначено, що ціна договору становить 375 448,00 грн, у тому числі ПДВ 62 574,67 грн.

Згідно пункту 3.2. Договору ціна природного газу за 1 000 куб. м. становить 5 288,00 грн з ПДВ та включає в себе наступні складові:

- нерегульована частина (ціна природного газу як товару) - 4 282,51 грн без ПДВ;

- регульована частина (тариф на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу) - 124,16 грн, без ПДВ, який встановлено постановою НКРЕКП від 24.12.2019№3013;

- ПДВ - 881,33 грн.

У розділі 12 Договору сторони погодили, що умови Договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції Учасника за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару). Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань Сторонами у повному обсязі, крім випадків визначених: п.п.12.1.1. зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків Замовника; п.п.12.1.2. зміни ціни на одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в Договорі. Коливання ціни товару на ринку підтверджується документом органу, установи чи організації, які мають повноваження здійснювати моніторинг цін на товари, визначати зміни ціни товару на ринку; п.п.12.1.3. покращення предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в Договорі; п.п. 12.1.4. продовження строку дії Договору та виконання зобов`язань щодо передання товару у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат Замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в Договорі; п.п. 12.1.5 узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості та якості товарів); п.п. 12.1.6 зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до зміни таких ставок; п.п. 12.1.7. зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Упродовж 2020 року Товариством направлено до Комунального закладу листи з доданими до них ціновими довідками Харківської торгово-промислової палати №1053/20 від 21.09.2020, №1200/20 від 09.10.2020, №1241/20 від 20.10.2020, №1302/20 від 28.10.2020 з повідомленням про підняття ціни на природній газ.

У подальшому між Комунальним закладом та Товариством укладалися ряд додаткових угод, на підставі яких збільшувалася ціна за товар.

Додатковою угодою №1 від 29.10.2020 сторони узгодили внесення змін до пункту 3.2. Договору та встановили ціну природного газу (ціна за одиницю) за 1000 метрів кубічних в сумі 5 816,8 грн з ПДВ, що включає в себе тариф на послуги транспортування природного газу, коефіцієнти, які враховують період замовлення потужності. Всі інші умови залишаються незмінними.

Разом з тим, прокурор наголошує у позові, що згідно даних Української енергетичної біржі, простежується незначне збільшення ціни на ринку у період з моменту укладення договору (з січня 2020 року) і до Додаткової угоди №1 від 29.10.2020 (по жовтень 2020 року), а тому могло бути збільшення ціни з 01.10.2020 в межах 10%, як передбачено Додатковою угодою №1 від 29.10.2020.

Однак, за твердженнями прокурора, подальші укладені сторонами додаткові угоди змінювали ціну природного газу за той самий період, тобто з 01.10.2021.

03.11.2020 укладено Додаткову угоду №2 до Договору, пунктом 1 якої внесено зміни до пункту 3.2. Договору та викладено його у новій редакції: ціна природного газу (ціна за одиницю) за 1000 метрів кубічних становить 6 398,48 грн з ПДВ та включає в себе тариф на послуги транспортування природного газу, коефіцієнти, які враховують період замовлення потужності. Всі інші умови залишаються незмінними.

03.11.2020 укладено Додаткову угоду №3 до Договору, пунктом 1 якої внесено зміни до пункту 3.2. Договору та викладено його у новій редакції: ціна природного газу (ціна за одиницю) за 1000 метрів кубічних становить 7 038,32 грн з ПДВ та включає в себе тариф на послуги транспортування природного газу, коефіцієнти, які враховують період замовлення потужності. Всі інші умови залишаються незмінними.

23.11.2020 укладено Додаткову угоду №4, пунктом 1 якої внесено зміни до пункту 3.2. Договору та викладено його у новій редакції: ціна природного газу (ціна за одиницю) за 1000 метрів кубічних становить 7 742,15 грн з ПДВ та включає в себе тариф на послуги транспортування природного газу, коефіцієнти, які враховують період замовлення потужності. Всі інші умови залишаються незмінними.

Прокурор стверджує, що укладені додаткові угоди №2 від 03.11.2020, №3 від 03.11.2020, №4 від 23.11.2020 призвели до збільшення ціни закупівлі природного газу по Договору №ЛР-01/2020 від 03.01.2020, укладені в порушення вимог чинного законодавства України про публічні закупівлі (частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі») та є нікчемними.

За доводами прокурора станом на дату укладення додаткової угоди №2 належними доказами не підтверджено коливання ціни товару у сторону збільшення та підстави перевищувати 10% поріг, встановлений Законом України «Про публічні закупівлі» для збільшення ціни. Дані, зазначені в цінових довідках торгово-промислової палати, не свідчать про наявність чи відсутність коливань ціни на ринку, а лише визначають вартість природного газу на певну дату, не відображаючи відомостей про коливання ціни в порівнянні з попереднім періодом. Як наслідок, угоду №2 укладено за відсутності визначених на те законодавчих підстав та остання суперечить положенням статей 3, 36 Закону України «Про публічні закупівлі». Аналогічно решта додаткових угод №3, №4 будуть перевищувати 10% поріг, встановлений Законом України «Про публічні закупівлі» для збільшення ціни. Відповідно всі додаткові угоди після першої суперечать в цій частині вимогам частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» та є також нікчемними.

Як стверджує прокурор, з огляду на укладення сторонами нікчемних додаткових угод №2, №3, №4 до Договору Товариство безпідставно отримало від позивача-2 на 42 105,20 грн більше, ніж це передбачалось умовами Договору і такі кошти підлягають поверненню Комунальному закладу з огляду на положення статті 216 та статті 670 Цивільного кодексу України.

Виконання зобов`язань за нікчемними додатковими угодами, укладеними з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання коштів місцевого бюджету у розмірі 42 105,20 грн, що не відповідає меті Закону України «Про публічні закупівлі» та принципам, за якими мають здійснюватись публічні закупівлі, закріпленим в статті 3 даного Закону.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку щодо наявності підстав для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 27.12.2022 про залишення позовної заяви прокурора без розгляду та про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Колегія суддів зазначає, що системне тлумачення положень частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

«Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічні висновки наведені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 26.07.2018 у справі №926/1111/15, від 19.09.2019 у справі №815/724/15, від 28.01.2021 у справі №380/3398/20, від 05.10.2021 у справі №380/2266/21, від 02.12.2021 у справі №320/10736/20, від 23.12.2021 у справі №0440/6596/18.

Верховний Суд у постанові від 04.11.2022 у справі №420/18905/21 зазначає, що громада володіє деякими ознаками суб`єкта публічно-правових відносин, яка може мати власні (публічні) інтереси, що є відмінними від інтересів конкретної (приватної) особи. При цьому Конституцією України (статті 13, 23, 41, 43, 89 та 95) передбачено, що суспільні (публічні) інтереси підлягають самостійному захисту, а також обов`язковому врахуванню при прийнятті найважливіших рішень на рівні держави або відповідної територіальної громади. Хоча у Конституції України не йдеться про захист прокурором інтересів суспільства, але інтерес держави є насамперед інтересом більшості членів суспільства, якому вона служить. Отже, інтерес держави охоплює суспільні (публічні) інтереси. Тому прокурор може захищати і суспільні інтереси, зокрема, громад з тих самих підстав, що й інтереси держави.

Як свідчить усталена практика, держава та територіальна громада можуть володіти відповідними майном та грошовими коштами, здійснення належного розпорядження якими є одним із тих інтересів, що захищаються прокурором шляхом звернення до суду, в тому числі з вимогою про стягнення коштів за нікчемними правочинами, які передбачали оплату за рахунок публічних коштів (у разі, якщо такими правочинами завдається шкода державі / територіальній громаді).

Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржувану ухвалу, послався на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, згідно яких заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абз.3 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», має застосовуватись з урахуванням положень абз.1 частини 3 цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.

Однак, колегія суддів зазначає, що висновок Великої Палати Верховного Суду у названій справі стосувався комерційного державного підприємства. Тоді як правовий статус некомерційного комунального закладу, який визначений прокурором як позивач-2 у даній справі, істотно відрізняється від статусу державних підприємств, суб`єктів господарювання державного сектору економіки, створених з метою отримання прибутку.

Водночас, Верховний Суд у постановах від 08.11.2021 у справі №917/561/21 та від 07.12.2021 у справі №903/865/20 звернув увагу на те, що у випадку звернення прокурором за захистом інтересів держави в особі комунального підприємства/установи, необхідним є дослідження судами питання наявності у такого підприємства/установи делегованих органом місцевого самоврядування повноважень здійснювати владні управлінські функції, що, в такому випадку, наділяє комунальне підприємство/установу статусом суб`єкта владних повноважень (у розумінні пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України) як іншого суб`єкта при здійсненні ним публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, не встановив наявності у Комунального закладу делегованих органом місцевого самоврядування повноважень здійснювати будь-які владні управлінські функції у спірних правовідносинах, з чим колегія суддів не погоджується, враховуючи наступне.

Комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство) (частини 1, 3 статті 78 Господарського кодексу України).

Особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених Господарським кодексом України щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом (частина 10 статті 78 Господарського кодексу України).

Державне некомерційне підприємство є суб`єктом некомерційної господарської діяльності, спрямованої на досягнення соціальних та інших результатів, яке утворюється у сфері охорони здоров`я, соціальній та / або гуманітарній сферах без мети одержання прибутку і діє на підставі статуту (стаття 75-1 Господарського кодексу України).

Державне некомерційне підприємство зобов`язане приймати та виконувати доведені у встановленому законодавством порядку державні замовлення, враховувати їх при формуванні виробничої програми, визначенні перспектив свого економічного і соціального розвитку та виборі контрагентів, а також складати і виконувати річний та з поквартальною розбивкою фінансовий план на кожен наступний рік. Державне некомерційне підприємство здійснює свою діяльність відповідно до виробничих завдань, визначених органом, до сфери управління якого воно входить; самостійно встановлених завдань згідно з укладеними договорами щодо надання відповідних послуг; державних замовлень (стаття 75-2 Господарського кодексу України).

Відповідно до пункту 1.1. Статуту Комунального закладу «Тучинська спеціальна школа I-II ступенів» Рівненської обласної ради, затвердженого рішенням Рівненської обласної ради від 19.06.2019 №1400 (далі, Статут) Спеціальна школа є об`єктом права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області. Власником Спеціальної школи є територіальні громади сіл, селищ, міст Рівненської області в особі Рівненської обласної ради.

Спеціальна школа створена з метою забезпечення здобуття певного рівня освіти, корекційно-розвиткової роботи з дітьми з особливими освітніми потребами, що зумовлені тяжкими порушеннями мовлення (пункт 2.1. Статуту).

Відповідно до пункту 1.4. Статуту Спеціальна школа є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах казначейства, печатку зі своєю назвою, а також бланки організаційно-розпорядчої документації і штампи, необхідні для організації своєї роботи, кутовий штамп, інші необхідні реквізити.

Контроль за забезпеченням збереження та ефективністю використання майна Спеціальної школи здійснює власник (пункт 1.5. Статуту).

Майно Спеціальної школи становлять основні фонди та обігові кошти, а також інші матеріальні та фінансові ресурси, вартість яких відображається на самостійному балансі Спеціальної школи. Майно Спеціальної школи є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області і закріплюється за Спеціальною школою на праві оперативного управління (пункти 6.1., 6.2. Статуту).

Відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування (стаття 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Колегія суддів звертає увагу на особливості формування та використання бюджету комунального закладу, які визначені Бюджетним кодексом України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Органи місцевого самоврядування, основною функцією яких є публічне управління, як правило, безпосередньо не вступають у господарські відносини з метою реалізації певних повноважень у відповідних сферах, а делегують владні повноваження з розпорядження і використання бюджетних коштів комунальним підприємствам, установам, закладам, уповноважуючи їх на цільове та ефективне використання коштів.

Будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України (частина 1 статті 23 Бюджетного кодексу України).

Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (пункт 8 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України).

Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження (пункт 6 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України).

Комунальні підприємства, установи, заклади нарівні з органами місцевого самоврядування є учасниками бюджетного процесу, а саме, розпорядниками бюджетних коштів за відповідними бюджетними призначеннями та асигнуваннями, тобто суб`єктами, яким територіальною громадою передані відповідні владні повноваження щодо розпорядження бюджетними коштами.

Вказане свідчить про виконання комунальними підприємствами публічно-владних управлінських функцій, в тому числі на виконання делегованих повноважень як суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 2 Закону України «Про публічні закупівлі» до замовників, які здійснюють закупівлі, належать юридичні особи, які є підприємствами, установами, організаціями (крім тих, які визначені у пунктах 1 і 2 цієї частини) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: 1) юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; 2) органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; 3) у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

Верховний Суд у постанові від 23.09.2021 у справі №907/576/19 зазначив, що замовниками у розумінні Закону України «Про публічні закупівлі» є суб`єкти, які створені державою або територіальною громадою для забезпечення потреб суспільства, яких має забезпечувати держава та які витрачають для здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг публічні фінанси.

Відповідно до пунктів 1.6., 7.16., 7.16.2., 8.1., 10.1. Статуту за своїм правовим статусом Спеціальна школа є комунальним закладом, бюджетною установою та фінансується з обласного бюджету. Спеціальна школа є неприбутковою організацією. Доходи (прибутки) Спеціальної шкоди використовуються виключно для фінансування видатків на утримання Спеціальної шкоди, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених Статутом Спеціальної школи. Органом управління Спеціальної школи є Рівненська обласна рада. Контроль за діяльністю Спеціальної школи здійснює Рівненська обласна рада.

Зі змісту розділу 4 Договору вбачається, що закупівля природного газу здійснювалась не власними коштами Спеціальної школи, а за рахунок фінансування з відповідного бюджету.

Відтак, Спеціальна школа уклала Договір, до якого у подальшому були укладені додаткові угоди, як замовник відповідно до пункту 3 частини 1 статті 2 Закону України «Про публічні закупівлі» - розпорядник бюджетних коштів.

При цьому, як вірно зазначає прокурор, відносини між Радою та Спеціальною школою будуються на засадах підконтрольності, підпорядкованості останньої обласній раді в частині одержання та витрачання бюджетних коштів.

Зазначене дає підстави вважати, що: 1) укладаючи та здійснюючи оплату за спірним Договором, Спеціальна школа фактично використовує кошти відповідного державного / комунального бюджету; 2) Спеціальна школа реалізує делеговані їй владні повноваження з розпорядження і використання бюджетних коштів.

Наслідком порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» є нераціональне використання бюджетних коштів, що в свою чергу свідчить про наявність саме публічного (державного) інтересу, а не приватного інтересу суб`єкта закупівлі.

Відтак, нераціональне використання Спеціальною школою бюджетних коштів, в тому числі при укладенні, виконанні Договору, про що стверджує прокурор, має наслідком порушення фактично публічних інтересів (інтересів держави, територіальної громади), оскільки Спеціальна школа є учасником бюджетного процесу та реалізує публічну функцію розпорядника бюджетних коштів.

Кодекс адміністративного судочинства України надає визначення, хто може бути суб`єктом владних повноважень.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Тобто, суб`єкт владних повноважень - це уповноважений носій публічної влади, а перелік суб`єктів, зазначених у пункті 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, не є вичерпним (абсолютним), оскільки в адміністративно-правові відносини можуть вступати й інші суб`єкти владних повноважень, не зазначені у цій статті.

Поняття «суб`єкт владних повноважень» варто оцінювати не з інституційного, а з функціонального аспекту. Інакше кажучи, визначальним для віднесення того чи іншого органу (особи) до суб`єктів владних повноважень є не лише його місце у системі публічної влади, а й функції, які ним виконуються, і такі функції мають бути пов`язані зі здійсненням публічного адміністрування.

Здійснення функцій публічної влади, крім суб`єктів владних повноважень, може бути делеговано іншим суб`єктам. Держава може делегувати свої публічні повноваження самоврядним (саморегулівним) структурам, уповноваженим суб`єктам, які частково виконуватимуть ці функції за вказівкою держави.

Такими суб`єктами можуть бути, зокрема, й комунальні підприємства та заклади.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що у випадку наявності порушень положень Закону України «Про публічні закупівлі» прокурор може звернутись до суду з позовом в інтересах держави в особі органу, який допустив таке порушення, в тому числі в особі некомерційного комунального підприємства, яке володіє майном на праві оперативного управління, створено не для отримання прибутку, а для виконання важливих соціальних або публічних функцій, безпосередньо здійснює розпоряджання та використання бюджетними коштами та є замовником закупівлі у розумінні Закону України «Про публічні закупівлі».

При цьому суд не повинен обмежуватись встановленням лише організаційно-правової форми такого суб`єкта та відносин власності, однак має також здійснити аналіз його діяльності, покладені на нього функції та встановити, чи є такий суб`єкт суб`єктом владних повноважень.

Суд першої інстанції, втім, зазначеного при прийнятті оскаржуваної ухвали суду не врахував, та дійшов помилкового висновку про неможливість звернення прокурора до суду з позовом у даній справі в інтересах держави в особі Спеціальної школи.

Звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі некомерційного комунального підприємства, який є замовником закупівлі, розпорядником бюджетних коштів та який допустив порушення умов Закону України «Про публічні закупівлі», так і в особі органу (обласної ради), якому цей замовник підпорядковується (обласна рада), дозволяє захистити в першу чергу публічні інтереси - щодо розпорядження коштами відповідного бюджету у випадку їх нераціонального використання. І навпаки, відсутність можливості здійснення прокурором відповідних заходів нівелює можливість запобігати відповідним зловживанням щодо зміни ціни (зокрема, відповідно до частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі»), що можуть допускатись під час проведення некомерційними комунальними підприємствами публічних закупівель.

Отже, колегії суддів дійшла висновку, що прокурор правомірно звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі некомерційного комунального підприємства та в особі органу місцевого самоврядування, якому таке комунальне підприємство підпорядковане, з вимогою про стягнення коштів на користь такого комунального підприємства в порядку двосторонньої реституції.

Рада у письмових поясненнях на апеляційну скаргу зазначає, що не є головним розпорядником бюджетних коштів для Спеціальної школи, оскільки рішенням Рівненської обласної ради сьомого скликання від 20.12.2019 №1592 «Про обласний бюджет Рівненської області на 2020 рік» (додаток 3) головним розпорядником бюджетних коштів для фінансування надання загальної середньої освіти навчально-реабілітаційними центрами для дітей з особливими освітніми потребами, зумовленими складними порушеннями розвитку, є Управління освіти і науки Рівненської обласної державної адміністрації, яке забезпечує фінансування діяльності закладів освіти, та правонаступником якого наразі є Департамент освіти і науки Рівненської обласної державної адміністрації.

Колегія суддів приймає до уваги зазначені доводи скаржника, водночас, звертає увагу, що позов в інтересах Рівненської обласної ради подано, зокрема, враховуючи, підпорядкування Спеціальної школи Рівненській обласній раді.

Водночас, як вірно наголошує прокурор в апеляційній скарзі, закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі всіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах та звертатись з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №912/9/20, від 19.08.2020 у справі №923/449/18, від 18.06.2021 у справі №927/491/19.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що прокурором обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави в суді. Звертаючись до суду з позовом у цій справі прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» належним чином обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, вказав, у чому полягає порушення інтересів держави, та правильно визначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Стосовно дотримання прокурором при зверненні до суду з позовом у даній справі вимог процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, колегія суддів зазначає наступне.

У частині 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено такі правові висновки:

«Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим».

Як установлено судом апеляційної інстанції, на підтвердження дотримання процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор до позову додав копію листа (повідомлення) Здолбунівської окружної прокуратури №54/1-374ВИХ-22 від 17.06.2022, який адресований Комунальному закладу «Тучинська спеціальна школа I-II ступенів», та копію листа (повідомлення) №54/1-375ВИХ-22 від 17.06.2022, який адресований Рівненській обласній раді.

У листах (повідомленнях) зазначено, що станом на дати укладення додаткових угод до Договору ТОВ «Енерджі Трейд Груп» не було підтверджено коливання ціни товару на ринку, а тому дії сторін договору по підвищенню ціни за товар шляхом укладення ряду додаткових угод суперечили меті Закону України «Про публічні закупівлі». За укладеними до Договору додатковими угодами позивачем-2 надміру безпідставно сплачено бюджетних коштів на суму 42 105,20 грн. Враховуючи це, прокуратура повідомляла Рівненську обласну раду та Комунальний заклад про встановлені порушення з метою вжиття належних заходів реагування та просила повідомити прокуратуру про вжиті заходи з даного питання.

Згідно інформації Комунального закладу у листі від 23.06.2022 №278/22 та Рівненської обласної ради у листі від 05.07.2022 №09-990/01, останніми заходи щодо усунення порушень, в тому числі шляхом пред`явлення позовної заяви до суду щодо стягнення з ТОВ «Енерджі Трейд Груп» на користь Комунального закладу коштів в сумі 42 105,20 грн не вживались.

Вказане свідчить про дотримання прокуратурою розумних строків, які дають можливість відповідним органам відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави та, водночас, нездійснення визначеними позивачами дій задля належного захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

Викладеним підтверджуються доводи скаржника про дотримання прокурором порядку, встановленого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру».

За таких обставин, суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, неповно з`ясував всі обставини, не врахував норми матеріального та процесуального права, а тому дійшов помилкового висновку про залишення позовної заяви прокурора без розгляду з посиланням на положення пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За змістом частини 3 статті 271 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про залишення позову без розгляду справа передається на розгляд суду першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга Керівника Здолбунівської окружної прокуратури підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду міста Києва від 27.12.2022 у справі №910/9595/22 скасуванню, а справа №910/9595/22 направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом даної апеляційної скарги, має бути здійснено судом першої інстанції, виходячи зі змісту норм статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи по суті згідно із загальними правилами вказаної статті.

Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, пунктом 6 частини 1 статті 275, статтями 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Керівника Здолбунівської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.12.2022 у справі №910/9595/22 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.12.2022 у справі №910/9595/22 скасувати.

Справу №910/9595/22 направити до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Матеріали справи №910/9595/22 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до положень, викладених у статтях 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 10.04.2023.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

І.М. Скрипка