Рішення

від 10.04.2023 по справі 910/691/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.04.2023Справа № 910/691/23

За позовом Державного підприємства "Адміністрація річкових портів"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВЕРЕСТ-ТУР

про стягнення 255 384,51 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Ратківська А.Р.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Адміністрація річкових портів" (далі - позивач, ДП "АРП") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВЕРЕСТ-ТУР" (далі - відповідач, ТОВ "РІВЕРЕСТ-ТУР") про стягнення 255 384,51 грн на підставі Договору про надання послуг № 01/04-621 від 15.04.2021, з яких: 188 947,30 грн заборгованості, 34 354,05 грн пені, 2 823,64 грн 3% річних, 16 033,22 грн інфляційних нарахувань, 13 226,30 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором про надання послуг № 01/04-621 від 15.04.2021 за період з березня 2022 по грудень 2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 позовну заяву ДП "АРП" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

23.01.2023 позивачем сформовано в системі "Електронний суд" заяву про усунення недоліків позовної заяви, яка зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" 23.01.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 позовну заяву ДП "АРП" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/691/23 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

31.01.2023 в системі "Електронний суд" сформовано заяву представника відповідача про вступ у справу, яка зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" 31.01.2023. Заява судом задоволена.

13.02.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

20.02.2023 позивачем сформовано в системі "Електронний суд" відповідь на відзив, яка зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" 21.02.2023. Відповідно до відповіді на відзив на позовну заяву, позивач відхиляє заперечення відповідача проти позову у повному обсязі.

27.02.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь відзив на позовну заяву.

03.03.2023 позивачем сформовано в системі "Електронний суд" пояснення щодо заперечень ТОВ "РІВЕРЕСТ-ТУР", які зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" 06.03.2023.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено подані сторонами заяви по суті справи та додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

15.04.2021 між Державним підприємством "Адміністрація річкових портів" (далі - виконавець, позивач, ДП "АРП") та Товариством з обмеженою відповідальністю "РІВЕРЕСТ-ТУР" (далі - замовник, відповідач, ТОВ "РІВЕРЕСТ-ТУР") був укладений Договір про надання послуг № 01/04-621 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого виконавець надає замовнику на платній основі послуги по стоянці плавзасобів замовника (далі - плавзасоби), а саме причального стоянкового понтону "Ріверест" та пасажирських теплоходів "Riverest 1", "Riverest 2", "Riverest 3", "Riverest 4", які належать та/або обслуговуються (обробляються) замовником та резервування послуг стоянки для плавзасобів біля гідротехнічної споруди (далі - послуги), у відповідності до схеми швартування плавзасобів (Додаток № 1 до Договору), а саме: променаду причалу № 14 (60 п.м.) Пасажирської набережної (7-14 причали), інв. № 1587, який розташований в м. Києві, вул. Набережно - Хрещатицька, б/н (далі - ГТС), та є державною власністю і належать виконавцю на праві господарського відання.

Мета стоянки: взаємодія плавзасіб-причал та відстій плавзасобів (п. 1.3 Договору).

За умовами п. 4.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 16.04.2021) вартість послуг виконавця складає:

- в період надання послуг, а саме з 01 травня по 01 жовтня, щороку, протягом дії цього Договору - 31 230,96 грн, в тому числі ПДВ - 5 205,16 грн;

- в період, який послуги не надаються, а саме з 01 жовтня по 01 травня, щороку, протягом дії цього Договору, замовник сплачує 10% від вартості визначеної в період надання послуг.

Відповідно до п. 4.2 Договору розмір плати за надання послуг, визначений в п. 4.1 Договору, щорічно до 01 березня збільшується на офіційно встановлений індекс інфляції, що обраховується наростаючим підсумком починаючи з дати укладення цього Договору.

Пунктом 4.3 Договору узгоджено, що плата за послуги нараховується з дати укладання цього Договору.

Відповідно до п. 4.4 Договору грошове зобов`язання замовника вважається виконаним з моменту зарахування коштів на рахунок виконавця.

Пунктом 4.7. Договору встановлено, що плата за послуги сплачується замовником щомісячно до 10 числа розрахункового місяця відповідно до виставлених рахунків, які замовник зобов`язаний отримувати у виконавця до 5 числа розрахункового місяця.

Відповідно до п. 4.8 Договору здавання послуг виконавцем та приймання їх замовником оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг, який замовник зобов`язаний отримати у виконавця до 5 числа місяця, який йде за звітним.

Пунктом 4.9 Договору узгоджено, що у разі неотримання замовником в передбачені п. 4.8. Договору строки акту приймання-передачі наданих послуг, акт підписується виконавцем з позначенням про відмову у підписанні його замовником, та оформлений таким чином акт вважається оформленим належним чином, а послуги прийнятими замовником в повному обсязі.

Відповідно до п. 4.10 Договору замовник протягом трьох днів із дня одержання акту приймання-передачі наданих послуг зобов`язаний вручити виконавцю підписаний акт приймання-передачі наданих послуг або мотивовану відмову у підписанні.

Пунктом 4.11 Договору узгоджено, що у разі неотримання виконавцем підписаного зі сторони замовника акту приймання-передачі наданих послуг або мотивованої відмови в його підписанні, у строк, встановлений п. 4.10 Договору, акт підписується виконавцем з позначенням про відмову у підписанні його замовником, та оформлений таким чином акт вважається оформленим належним чином, а послуги прийнятими замовником в повному обсязі.

Відповідно до п. 2.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 16.04.2021), Договір укладений з 15 квітня 2021 року до 31 грудня 2022 року включно, але в будь-якому випадку Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, згідно цього Договору.

Позивач зазначив, що станом на 11.01.2023 відповідачем не сплачено плату за послуги за Договором за період з березня по грудень 2022 року на загальну суму 188 947,30 грн, а саме: за березень 2022 у розмірі 3 435,41 грн, за квітень 2022 у розмірі 3 435,41 грн, за травень 2022 у розмірі 34 354,05 грн, за червень 2022 у розмірі 34 354,05 грн, за липень 2022 у розмірі 34 354,05 грн, за серпень 2022 у розмірі 34 354,05 грн, за вересень 2022 у розмірі 34 354,05 грн, за жовтень 2022 у розмірі 3 435,41 грн, за листопад 2022 у розмірі 3 435,41 грн, за грудень 2022 у розмірі 3 435,41 грн.

Позивачем складено Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ДП-0000343 від 31.03.2022 на суму 3 435,41 грн, № ДП-0000389 від 30.04.2022 на суму 3 435,41 грн, № ДП-0000382 від 31.05.2022 на суму 34 354,05 грн, № ДП-0000482 від 30.06.2022 на суму 34 354,05 грн, № ДП-0000581 від 31.07.2022 на суму 34 354,05 грн, № ДП-0000582 від 31.08.2022 на суму 34 354,05 грн, № ДП-0000730 від 30.09.2022 на суму 34 354,05 грн, № ДП-0002054 від 31.10.2022 на суму 3 435,41 грн, № ДП-0001604 від 30.11.2022 на суму 3 435,41 грн, № ДП-0001896 від 31.12.2022 на суму 3 435,41 грн. Вказані акти підписані та скріплені печаткою позивача та містять позначення про відмову відповідача від їх підписання на підставі п. 4.9 Договору.

З огляду на невиконання відповідачем грошового зобов`язання за Договором, позивач звернувся з даним позовом до суду з вимогами про стягнення з відповідача 188 947,30 грн заборгованості, 34 354,05 грн пені, 13 226,30 грн штрафу, 2 823,64 грн 3% річних та 16 033,22 грн інфляційних нарахувань.

Відповідач заперечив проти позову у повному обсязі, зазначивши таке:

- надані позивачем акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підписані в односторонньому порядку, не можуть бути беззаперечним доказом надання послуг за Договором, оскільки не відображають реальність наданих послуг, тоді як інших доказів факту стоянки плавзасобів відповідача біля причалу №14 пасажирської набережної суду не надано; податкові накладні за вказаними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) в Єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстровані;

- зважаючи п. 3.3.1 Договору, відповідач вважає, що сторони погодили здійснення оплати тільки за час фактичного знаходження плавзасобів відповідача на променаді причалу №14 пасажирської набережної;

- відповідач стверджує, що про об`єктивні причини неможливості використовувати ГTC в навігації 2022 року для стоянки своїх плавзасобів повідомляв позивача листами від 12 травня 2022 року №б/н; від 31.05.2022 року №14; від 01 липня 2022 року №15; від 04 серпня 2022 року №22 (копії додані до відзиву на позовну заяву);

- відповідач стверджує, що після введення воєнного стану в Україні не мав жодної можливості здійснювати пасажирську навігацію 2022 року у місті Києві та користуватися послугами позивача по Договору по стоянці плавзасобів відповідача на променаді причалу №14 пасажирської набережної;

- 28.02.2022 відповідач видав наказ №3а про призупинення трудових договорів зі своїми працівниками до закінчення воєнного стану, у зв`язку неможливістю здійснення діяльності підприємства через введенням воєнного стану в Україні і неможливістю здійснювати пасажирську навігацію у 2022 році;

- у зв`язку з неможливістю використання плавзасобів відповідача у пасажирській навігації 2022 року, у їх класифікаційне свідоцтво був внесений запис "Судна у відстої", що підтверджується відповідними Актами огляду суден, складеними уповноваженим органом (Регістр судноплавства України) (копії додані до відзиву на позовну заяву);

- відповідач не отримував від позивача інформацію про готовність променади причалу №14 пасажирської набережної до навігації 2022 року, тоді як відповідно до п. 3.1.2; 3.1.3 Договору позивач зобов`язаний отримати у встановленому порядку свідоцтва про придатність гідротехнічної споруди до експлуатації, утримувати гідротехнічну споруду у належному технічному стані;

- листом №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата Україна підтвердила настання з 24.02.2022 форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), у зв`язку з чим відповідач вважає, що відповідно до умов п. 5.7 Договору зобов`язання сторін по Договору призупинилися з 26.03.2022;

- відповідач звернув увагу, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) по сумам не співпадають з сумами наданих послуг, вказаними в рахунках-фактурах, виписаними позивачем (копії додані до відзиву на позовну заяву).

Відхиляючи заперечення відповідача, позивач зазначив таке:

- матеріали справи не містять доказів мотивованої відмови відповідача від підписанні жодного з актів, складених за спірний період;

- доказів неможливості, з об`єктивних причин, що не залежали від відповідача, отримувати акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) у встановлений Договором спосіб відповідачем не надано;

- відповідач не був позбавлений можливості отримувати акти, встановлені Договором, та, у випадку наявності заперечень, надати вмотивовану відмову;

- умовами Договору не встановлено обов`язку позивача на інформування відповідача про готовність та/або придатність ГТС до експлуатації;

- позивач не заявляв про неможливість надання послуг стоянки в обсязі, встановленому Договором, зокрема і в частині резервування послуг стоянки для плавзасобів відповідача, передбачених п.1.1 Договору;

- щодо розбіжностей у рахунках-фактури та актах прийому-передачі наданих послуг, позивач припустив певні недоліки в роботі бухгалтерії позивача та вказав, що у актах прийому-передачі наданих послуг, які, в розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є первинними документами, зазначені суми, що відповідають умовам Договору;

- вартість послуг, зазначена позивачем в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) за спірний період, та прийнята до розрахунку позовних вимог, відповідає умовам п. 4.2 Договору;

- лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 лише констатує, у зв`язку із введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану, настання обставин непереборної сили, натомість, вплив цих обставин на конкретного суб`єкта в конкретних правовідносинах потребує доведення шляхом отримання індивідуального сертифікату ТПП та/або в загальному порядку. Матеріали справи не містять сертифікату індивідуальної дії, виданого за зверненням відповідача;

- Договір не перебуває у прямій залежності від здійснення та/або нездійснення відповідачем діяльності саме з пасажирських річкових перевезень;

- на офіційному веб-сайті (https://marad.gov.ua/ua) Адміністрації судноплавства відсутня інформація щодо перерв у навігації та/або про тимчасове припинення та/або заборону судноплавства на ділянці річки Дніпро, де надаються послуги стоянки за Договором;

- позивач вважає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем за Договором, як і не надано доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип презумпції правомірності правочину, суд приймає Договір як належну підставу, у розумінні норм статті 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами Договір є договором надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм статей 901-907 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України (далі - ГК України). Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, позивачем у період з березня по грудень 2022 року надавались відповідачу послуги по стоянці плавзасобів та резервування послуг стоянки для плавзасобів відповідача загальною вартістю 188 947,30 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ДП-0000343 від 31.03.2022 на суму 3 435,41 грн, № ДП-0000389 від 30.04.2022 на суму 3 435,41 грн, № ДП-0000382 від 31.05.2022 на суму 34 354,05 грн, № ДП-0000482 від 30.06.2022 на суму 34 354,05 грн, № ДП-0000581 від 31.07.2022 на суму 34 354,05 грн, № ДП-0000582 від 31.08.2022 на суму 34 354,05 грн, № ДП-0000730 від 30.09.2022 на суму 34 354,05 грн, № ДП-0002054 від 31.10.2022 на суму 3 435,41 грн, № ДП-0001604 від 30.11.2022 на суму 3 435,41 грн, № ДП-0001896 від 31.12.2022 на суму 3 435,41 грн.

Суд встановив, що вказані акти підписані та скріплені печаткою позивача та містять позначення про відмову відповідача від їх підписання на підставі п. 4.9 Договору.

Так, пункт 4.8 Договору зобов`язує замовника отримати у виконавця акт приймання-передачі наданих послуг до 5 числа місяця, який йде за звітним, і наслідком невиконання цього обов`язку є підписання відповідного акта виконавцем з позначенням про відмову у підписанні його замовником. Оформлений таким чином акт, відповідно до положень п. 4.9 Договору, вважається оформленим належним чином, а послуги прийнятими замовником в повному обсязі.

З урахуванням викладеного, суд приймає вказані акти як належні та допустимі, у розумінні статей 76, 77 ГПК України, докази на підтвердження надання позивачем послуг за Договором за період з березня по грудень 2022 року та їх прийняття відповідачем.

При цьому суд відхиляє як безпідставні доводи відповідача, який вважає, що підписані позивачем в одностронньому порядку акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не можуть бути беззаперечним доказом надання послуг, оскільки не відображають реальність наданих послуг. Суд зазначає, що умовами Договору не передбачено, що акти приймання-передачі мають підтверджувати факт стоянки плавзасобів. Крім того, предметом Договору є надання послуг по стоянці плавзасобів замовника та резервування послуг стоянки для плавзасобів замовника (п. 1.1 Договору).

Суд вважає помилковими твердження відповідача про те, що сторони Договору погодили здійснення оплати тільки за час фактичного знаходження плавзасобів відповідача на місці стоянки. Так, за змістом п. 3.3.1 Договору, на який посилається відповідач, встановлено обов`язок замовника своєчасно та в повному обсязі оплачувати послуги до моменту фактичного звільнення місця стоянки. Згідно з п. 2.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 16.04.2021) Договір укладений з 15.04.2021 до 31.12.2022. Вартість послуг виконавця визначена пунктом 4.1 Договору в залежності від період часу надання послуг. Пунктом 3.3.2 Договору встановлено обов`язок замовника звільнити місце стоянки від плавзасобів, у разі припинення строку дії Договору. Отже, оцінюючи у сукупності умови укладеного сторонами Договору, суд зазначає, що зі змісту п. 3.3.1 Договору не вбачається, що сторони Договору погодили здійснення оплати тільки за час фактичного знаходження плавзасобів відповідача на місці стоянки. Додатково суд звертає увагу, що відповідно пункту 4.3 Договору що плата за послуги нараховується з дати укладання цього Договору, а не з моменту постановки плавзасобу на стоянку (відстій).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням погодженого сторонами у п. 4.7 Договору порядку розрахунків, зобов`язання відповідача щодо оплати послуг мало бути виконано до 10 числа розрахункового місяця.

Відповідно до п. 4.2. Договору розмір плати за надання послуг, визначений в п. 4.1 Договору, щорічно до 01 березня збільшується на офіційно встановлений індекс інфляції, що обраховується наростаючим підсумком починаючи з дати укладання цього Договору.

У п. 4.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 16.04.2021) визначено вартість послуг виконавця: - в період надання послуг, а саме з 01 травня по 01 жовтня, щороку, протягом дії цього Договору - 31 230,96 грн, в тому числі ПДВ - 5 205,16 грн; - в період, який послуги не надаються, а саме з 01 жовтня по 01 травня, щороку, протягом дії цього Договору, замовник сплачує 10% від вартості визначеної в період надання послуг.

За інформацією Державної служби статистики України (https://ukrstat.gov.ua/), індекс споживчих цін (індекс інфляції) у 2021 році склав 110,0 %.

Отже, вартість послуг, зазначена позивачем в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) за спірний період, з урахуванням якої здійснено розрахунок позовних вимог, відповідає умовам п. 4.2 Договору (31230,96 грн х 110,0%= 34 354,05 грн; 3 123,09 грн х 110,0% = 3 435,40 грн).

Враховуючи умови Договору та встановлені судом обставини, суд доходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором за період з березня по грудень 2022 року є таким, що настав.

Щодо форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відповідач посилається на факт настання форс-мажорних обставин у зв`язку з чим зазначає, що відповідно до умов п. 5.7 Договору зобов`язання сторін по Договору призупинилися з 26.03.2022.

Пунктом 5.5 Договору встановлено, що сторони не несуть відповідальності за невиконання чи неналежне виконання цього Договору в результаті форс-мажорних обставин, якими є, зокрема військові дії.

Сторона, що зазнала впливу обставин, визначених як непереборна сила і підтверджених Торгово-промисловою палатою України, повинна негайно повідомити про те іншу сторону (п. 5.6 Договору).

У разі продовження дії обставин непереборної сили протягом більше 30 діб, якщо це підтверджено Торгово-промисловою палатою України, зобов`язання сторін призупиняються до закінчення цих форс-мажорних обставин (п. 5.7 Договору).

Згідно зі статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

За визначенням, наведеним у пп. 3.1.1 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженому рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 № 40(3), форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (Force Majeure) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об`єктивно впливають на виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

При цьому, сторона, яка не виконує зобов`язання, повинна довести існування конкретних обставин, які мають непереборний характер і які унеможливили виконання зобов`язання. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Відповідач вважає, що внаслідок збройної агресії російської федерації проти України настали форс-мажорні обставини, які засвідчені листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

Відповідно до п. 5.6. Договору, сторона, що зазнала впливу обставин, визначених як непереборна сила і підтверджених Торгово-Промисловою палатою України, повинна негайно повідомити про те іншу сторону.

Перший лист, яким відповідач повідомив позивача про неможливість оплати за Договором, із посиланням на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, датований лише 12.05.2022. Отже, відповідач не виконав обов`язку, встановленого п. 5.6 Договору, щодо негайного повідомлення позивача вплив обставин, визначених як непереборна сила.

Щодо листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, яким засвідчено, що військова агресія рф проти України є форс-мажорною обставиною, то судом враховано, що такий лист ТПП України фактично не свідчить про наявність причинно-наслідкового зв`язку між введенням військового стану, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором. Матеріали справи не містять сертифікату Торгово-промислової палати України, виданого за зверненням відповідача.

Отже, відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 ГПК України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем за Договором, як і не надано доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про безпідставність тверджень відповідача про призупинення зобов`язань сторін по Договору з 26.03.2022 відповідно до п. 5.7 Договору.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем у строк, встановлений Договором, підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу в повному обсязі відповідач не надав, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 188 947,30 грн визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 34 354,05 грн пені, 13 226,30 грн штрафу, 2 823,64 грн 3% річних та 16 033,22 грн інфляційних нарахувань.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 34 354,05 грн пені та 13 226,30 грн штрафу.

Судом встановлено, що відповідач належним чином не виконав зобов`язання щодо оплати послуг згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період березень - грудень 2022 року у строк, встановлений Договором, відтак допустив порушення зобов`язання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою.

Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення зобов`язання.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 5.2 Договору, у випадку невиконання замовником, передбаченого цим Договором грошового зобов`язання, у встановлений Договором строк, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1 відсотка від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення до дати повного виконання зобов`язання. У випадку порушення зобов`язання понад у 20 днів, замовник додатково сплачує штраф, у розмірі 7% від суми невиконаного грошового зобов`язання.

Строки нарахування та стягнення штрафних санкцій за цим Договором не обмежені строком, встановленим ст. 232 Господарського кодексу України (п. 5.8 Договору).

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в загальній сумі 34 354,05 грн, яка складається з сум пені, розрахованих позивачем окремо за кожним спірним актом приймання-передачі наданих послуг.

Дослідивши розрахунок пені, наведений позивачем у позовній заяві, судом встановлено, що позивач вірно визначив період прострочення відповідачем грошового зобов`язання за кожним спірним актом, починаючи з 11 числа розрахункового місяця по 23.01.2023, що відповідає умовам пунктів 4.7, 5.8 Договору.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наведеного позивачем розрахунку пені, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 34 354,05 грн пені підлягають задоволенню в повному обсязі.

Перевіривши розрахунок штрафу, наведений позивачем у позовній заяві, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 13 226,30 грн штрафу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 2 823,64 грн 3% річних та 16 033,22 грн інфляційних нарахувань.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наведених позивачем у позовній заяві розрахунків 3% річних та інфляційних нарахувань, суд визнає такі розрвхунки обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 823,64 грн 3% річних та 16 033,22 грн інфляційних нарахувань підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши подані докази, подані докази в порядку ст. 86 ГПК України, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належні та допустимі докази на спростування позовних вимог, суд доходить до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову не спростовує.

Стосовно розподілу судових витрат.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем у позовній заяві зазначено, що станом на момент звернення з позовом до суду позивач не планує нести додаткові судові витрати. У випадку призначення справи до розгляду в порядку загального позовного провадження та/або у судовому засіданні з викликом сторін, позивач планує понести витрати на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції в розмірі 15000,00 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що станом на 09.02.2023 не поніс і не очікує понести витрати у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції.

Розгляд даної справи здійснювався у в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у сумі 3 830,77 грн (платіжне доручення № 6538 від 09.01.2023).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України задоволення позову повністю, судовий збір у сумі 3 830,77 грн повністю покладається на відповідача.

Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 126, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВЕРЕСТ-ТУР" (Україна, 04070, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, будинок 2-Л; ідентифікаційний код 33787128) на користь Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" (Україна, 04071, м. Київ, вул. Електриків, будинок 14; ідентифікаційний код: 33404067) 188 947,30 грн (сто вісімдесят вісім тисяч дев`ятсот сорок сім гривень 30 коп.) заборгованості, 34 354,05 грн (тридцять чотири тисячі триста п`ятдесят чотири гривні 05 коп.) пені, 13 226,30 грн (тринадцять тисяч двісті двадцять шість гривень 30 коп.) штрафу, 2 823,64 грн (дві тисячі вісімсот двадцять три гривні 64 коп.) 3% річних, 16 033,22 грн (шістнадцять тисяч тридцять три гривні 22 коп.) інфляційних нарахувань, 3 830,77 грн (три тисячі вісімсот тридцять гривень 77 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.

Повне рішення складено 10.04.2023.

Суддя Оксана ГУМЕГА