Постанова

від 20.06.2023 по справі 910/691/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2023 р. Справа№ 910/691/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Барсук М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Реуцька Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Сербулов О.В. (ордер серія АІ №1344069 від 25.05.2023)

від відповідача: Гутник В.В. (трудовий договір від 17.01.2020 )

розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «РІВЕРЕСТ-ТУР»

на рішення господарського суду міста Києва від 10.04.2023

у справі №910/691/23 (суддя Гумега О.В.)

за позовом державного підприємства «Адміністрація річкових портів»

до товариства з обмеженою відповідальністю «РІВЕРЕСТ-ТУР»

про стягнення 255 384, 51 грн,-

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Адміністрація річкових портів» (далі - позивач, ДП «АРП») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «РІВЕРЕСТ-ТУР» (далі - відповідач, ТОВ «РІВЕРЕСТ-ТУР») 255 384,51 грн на підставі Договору про надання послуг № 01/04-621 від 15.04.2021, з яких: 188 947,30 грн заборгованості, 34 354,05 грн пені, 2 823,64 грн 3% річних, 16033,22 грн інфляційних нарахувань, 13 226,30 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором про надання послуг № 01/04-621 від 15.04.2021 за період з березня 2022 по грудень 2022.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «РІВЕРЕСТ-ТУР» на користь Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» 188 947, 30 грн заборгованості, 34 354, 05 грн пені, 13 226, 30 грн штрафу, 2 823, 64 грн 3% річних, 16 033, 22 грн інфляційних нарахувань, 3 830, 77 грн судового збору.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «РІВЕРЕСТ-ТУР» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі №№910/691/23 повністю і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви державного підприємства «Адміністрація річкових портів» у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що на думку скаржника судом першої інстанції не враховано того, що:

1) надані позивачем акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підписані в односторонньому порядку, не можуть бути беззаперечним доказом надання послуг за Договором, оскільки не відображають реальність наданих послуг, тоді як інших доказів факту стоянки плавзасобів відповідача біля причалу №14 пасажирської набережної суду не надано; податкові накладні за вказаними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) в Єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстровані;

2) зважаючи п. 3.3.1 Договору, відповідач вважає, що сторони погодили здійснення оплати тільки за час фактичного знаходження плавзасобів відповідача на променаді причалу №14 пасажирської набережної;

3) про об`єктивні причини неможливості використовувати ГTC в навігації 2022 року для стоянки своїх плавзасобів відповідач повідомляв позивача листами від 12 травня 2022 року №б/н; від 31.05.2022 року №14; від 01 липня 2022 року №15; від 04 серпня 2022 року №22;

4) відповідач не отримував від позивача інформацію про готовність променади причалу №14 пасажирської набережної до навігації 2022 року, тоді як відповідно до п. 3.1.2; 3.1.3 Договору позивач зобов`язаний отримати у встановленому порядку свідоцтва про придатність гідротехнічної споруди до експлуатації, утримувати гідротехнічну споруду у належному технічному стані;

5) 28.02.2022 відповідач видав наказ №3а про призупинення трудових договорів зі своїми працівниками до закінчення воєнного стану, у зв`язку неможливістю здійснення діяльності підприємства через введенням воєнного стану в Україні і неможливістю здійснювати пасажирську навігацію у 2022 році;

6) після введення воєнного стану в Україні відповідач не мав можливості здійснювати пасажирську навігацію 2022 року у місті Києві та користуватися послугами позивача по Договору по стоянці плавзасобів відповідача на променаді причалу №14 пасажирської набережної;

7) листом №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата Україна підтвердила настання з 24.02.2022 форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), у зв`язку з чим відповідач вважає, що відповідно до умов п. 5.7 Договору зобов`язання сторін по Договору призупинилися з 26.03.2022.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2023 апеляційну скаргу у справі №910/691/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Руденко М.А. (головуючий суддя (суддя-доповідач), судді Пономаренко Є.Ю., Ткаченко Б.О.

З огляду на те, що вказана апеляційна скарга була подана 27.04.2023 безпосередньо до суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування у суду першої інстанції матеріалів справи №910/691/23 та відкладення вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою до надходження матеріалів даної справи з суду першої інстанції.

Листом Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2023 витребувано з господарського суду міста Києва матеріали справи №910/691/23.

03.05.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/691/23.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 враховуючи перебування судді Ткаченка Б.О., у відпустці, який не є головуючим суддею, справу №910/691/23 передано на повторний автоматизований розподіл.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2023, справу №910/691/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «РІВЕРЕСТ-ТУР» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі №910/691/23. Справу №910/691/23 призначити до розгляду на 20.06.2023

29 травня 2023 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який мотивовано тим, що:

1) лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 лише констатує, у зв`язку із введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану, настання обставин непереборної сили, натомість, вплив цих обставин на конкретного суб`єкта в конкретних правовідносинах потребує доведення шляхом отримання індивідуального сертифікату ТПП та/або в загальному порядку;

2) Договір не перебуває у прямій залежності від здійснення та/або нездійснення відповідачем діяльності саме з пасажирських річкових перевезень;

3) відповідачем не надано належних та допустимих доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем за Договором, як і не надано доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором;

4) судом надано оцінку всім поданим відповідачем твердженням і доказам.

Представник відповідача, у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача, у судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст.ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 15 квітня 2021 року між Державним підприємством «Адміністрація річкових портів», як виконавцем та ТОВ «РІВЕРЕСТ-ТУР», як замовником укладено Договір про надання послуг № 01/04-621 (далі - Договір) (а.с.17-20), відповідно до п. 1.1 якого виконавець надає замовнику на платній основі послуги по стоянці плавзасобів замовника (далі - плавзасоби), а саме причального стоянкового понтону «Ріверест» та пасажирських теплоходів «Riverest 1», «Riverest 2», «Riverest 3», «Riverest 4», які належать та/або обслуговуються (обробляються) замовником та резервування послуг стоянки для плавзасобів біля гідротехнічної споруди (далі - послуги), у відповідності до схеми швартування плавзасобів (Додаток № 1 до Договору), а саме: променаду причалу № 14 (60 п.м.) Пасажирської набережної (7-14 причали), інв. № 1587, який розташований в м. Києві, вул. Набережно - Хрещатицька, б/н (далі - ГТС), та є державною власністю і належать виконавцю на праві господарського відання.

Мета стоянки: взаємодія плавзасіб-причал та відстій плавзасобів (п. 1.3 Договору).

Відповідно до п. 4.4 Договору грошове зобов`язання замовника вважається виконаним з моменту зарахування коштів на рахунок виконавця.

Відповідно до п. 4.10 Договору замовник протягом трьох днів із дня одержання акту приймання-передачі наданих послуг зобов`язаний вручити виконавцю підписаний акт приймання-передачі наданих послуг або мотивовану відмову у підписанні.

Пунктом 4.11 Договору сторонами в двухстороньому порядку погоджено, що у разі неотримання виконавцем підписаного зі сторони замовника акту приймання-передачі наданих послуг або мотивованої відмови в його підписанні, у строк, встановлений п. 4.10 Договору, акт підписується виконавцем з позначенням про відмову у підписанні його замовником, та оформлений таким чином акт вважається оформленим належним чином, а послуги прийнятими замовником в повному обсязі.

Відповідно до п. 2.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 16.04.2021) (а.с.21), Договір укладений з 15 квітня 2021 року до 31 грудня 2022 року включно, але в будь-якому випадку Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, згідно цього Договору.

Позивачем складено Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ДП-0000343 від 31.03.2022 на суму 3 435,41 грн., № ДП-0000389 від 30.04.2022 на суму 3 435,41 грн., № ДП-0000382 від 31.05.2022 на суму 34 354,05 грн., № ДП-0000482 від 30.06.2022 на суму 34 354,05 грн., № ДП-0000581 від 31.07.2022 на суму 34 354,05 грн., № ДП-0000582 від 31.08.2022 на суму 34 354,05 грн., № ДП-0000730 від 30.09.2022 на суму 34 354,05 грн., № ДП-0002054 від 31.10.2022 на суму 3 435,41 грн., № ДП-0001604 від 30.11.2022 на суму 3 435,41 грн., № ДП-0001896 від 31.12.2022 на суму 3 435,41 грн. (а.с.12-16)

З огляду на невиконання відповідачем зобов`язання з оплати наданих за договором робіт Договором, позивач звернувся з даним позовом до суду та просив стягнути з відповідача 188 947,30 грн. заборгованості, 34 354,05 грн. пені, 13 226,30 грн. штрафу, 2 823,64 грн. 3% річних та 16 033,22 грн. інфляційних нарахувань.

За наслідками розгляду справи, суд першої інстанції з посиланням на ненадання відповідачем доказів оплати наданих послуг дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача суми заборгованості за надані послуги, а також нарахованих на неї пені та штрафу на підставі п.5.2 договору, 3% річних та інфляційних втрат у відповідності до вимог ст.625 ЦК України, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Матеріали справи свідчать про те, що на підтвердження надання відповідачу позивачем у період з березня по грудень 2022 року послуги по стоянці плавзасобів та резервування послуг стоянки для плавзасобів відповідача загальною вартістю 188 947,30 грн, позивачем надано Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ДП-0000343 від 31.03.2022 на суму 3 435,41 грн, № ДП-0000389 від 30.04.2022 на суму 3 435,41 грн, № ДП-0000382 від 31.05.2022 на суму 34 354,05 грн, № ДП-0000482 від 30.06.2022 на суму 34354,05 грн, № ДП-0000581 від 31.07.2022 на суму 34 354,05 грн, № ДП-0000582 від 31.08.2022 на суму 34 354,05 грн, № ДП-0000730 від 30.09.2022 на суму 34 354,05 грн, № ДП-0002054 від 31.10.2022 на суму 3 435,41 грн, № ДП-0001604 від 30.11.2022 на суму 3 435,41 грн, № ДП-0001896 від 31.12.2022 на суму 3 435,41 грн. (а.с.12-16)

Пунктом 4.9 Договору узгоджено, що у разі неотримання замовником в передбачені п. 4.8. Договору строки акту приймання-передачі наданих послуг, акт підписується виконавцем з позначенням про відмову у підписанні його замовником, та оформлений таким чином акт вважається оформленим належним чином, а послуги прийнятими замовником в повному обсязі.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, вищезазначені акти підписані та скріплені печаткою позивача та містять вчинене на підставі п. 4.9 Договору позначення про відмову відповідача від їх підписання.

Відповідно до п. 4.8 Договору здавання послуг виконавцем та приймання їх замовником оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг, який замовник зобов`язаний отримати у виконавця до 5 числа місяця, який йде за звітним.

Таким чином, замовник самостійно зобов`язаний отримати у виконавця акт приймання-передачі наданих послуг до 5 числа місяця, який йде за звітним, і наслідком невиконання цього обов`язку є підписання відповідного акта виконавцем з позначенням про відмову у підписанні його замовником. Оформлений таким чином акт, відповідно до положень п. 4.9 Договору, вважається оформленим належним чином, а послуги прийнятими замовником в повному обсязі.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що надані позивачем підписані в односторонньому порядку відповідачем акті є належними та допустимими доказами, що підтверджуються надання позивачем послуг за Договором у період з березня по грудень 2022 року та їх прийняття відповідачем.

Враховуючи викладене, з урахуванням того, що умовами Договору не передбачено, що акти приймання-передачі мають підтверджувати факт стоянки плавзасобів та того, що предметом Договору є надання послуг по стоянці плавзасобів замовника та резервування послуг стоянки для плавзасобів замовника, а також відсутність вмотивованої відмови відповідача від підписання зазначених актів, колегія суддів відхиляє як такі, що не спростовують правильних висновків суду першої інстанції твердження відповідача про що підписані позивачем в одностронньому порядку акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не можуть бути беззаперечним доказом надання послуг, оскільки не відображають реальність наданих послуг.

З огляду на те, що підставою оплати за Договором є саме акти приймання-передачі наданих послуг, а також те, що відповідач не виклав щодо них у встановленому договором порядку заперечень, на які він посилався в процесі розгляду справи (про неотримання від позивача інформації про готовність променади причалу №14, про видачу нам наказу від 28.02.2022 №3а про призупинення трудових договорів зі своїми працівниками до закінчення воєнного стану, про відсутність у нього можливості здійснювати пасажирську навігацію 2022 року у місті Києві та користуватися послугами позивача по Договору) колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що такі акти в силу положень п. 4.9 Договору вважаються оформленими належним чином, послуги прийнятими замовником в повному обсязі та такими, що підлягають оплаті.

За змістом п. 3.3.1 Договору, встановлено обов`язок замовника своєчасно та в повному обсязі оплачувати послуги до моменту фактичного звільнення місця стоянки.

Згідно з п. 2.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 16.04.2021) (а.с.21) Договір укладений з 15.04.2021 до 31.12.2022. Вартість послуг виконавця визначена пунктом 4.1 Договору в залежності від період часу надання послуг. Пунктом 3.3.2 Договору встановлено обов`язок замовника звільнити місце стоянки від плавзасобів, у разі припинення строку дії Договору.

Таким чином, аналіз укладеного сторонами договору свідчить по те, що зі змісту п. 3.3.1 Договору не вбачається, що сторони Договору погодили здійснення оплати тільки за час фактичного знаходження плавзасобів відповідача на місці стоянки.

Крім того, відповідно до п. 4.3 Договору плата за послуги нараховується з дати укладання цього Договору, а не з моменту постановки плавзасобу на стоянку (відстій).

Вказане спростовує твердження скаржника про те, що сторони Договору погодили здійснення оплати тільки за час фактичного знаходження плавзасобів відповідача на місці стоянки.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Плата за послуги сплачується замовником щомісячно до 10 числа розрахункового місяця відповідно до виставлених рахунків, які замовник зобов`язаний отримувати у виконавця до 5 числа розрахункового місяця (п. 4.7. Договору).

Вказане свідчить про те, що зобов`язання відповідача щодо оплати послуг мало бути виконано до 10 числа розрахункового місяця.

За умовами п. 4.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 16.04.2021) вартість послуг виконавця складає:

- в період надання послуг, а саме з 01 травня по 01 жовтня, щороку, протягом дії цього Договору - 31 230,96 грн., в тому числі ПДВ - 5 205,16 грн.;

- в період, який послуги не надаються, а саме з 01 жовтня по 01 травня, щороку, протягом дії цього Договору, замовник сплачує 10% від вартості визначеної в період надання послуг.

Відповідно до п. 4.2 Договору розмір плати за надання послуг, визначений в п. 4.1 Договору, щорічно до 01 березня збільшується на офіційно встановлений індекс інфляції, що обраховується наростаючим підсумком починаючи з дати укладення цього Договору.

За інформацією Державної служби статистики України (https://ukrstat.gov.ua/), індекс споживчих цін (індекс інфляції) у 2021 році склав 110,0 %.

Таким чином, зазначена позивачем в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) вартість послуг за спірний період, з урахуванням якої здійснено розрахунок позовних вимог, відповідає умовам п. 4.2 Договору (31230,96 грн. х 110,0%= 34 354,05 грн.; 3 123,09 грн. х 110,0% = 3 435,40 грн).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором за період з березня по грудень 2022 року є таким, що настав.

Відповідно до ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (ч.1).

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч.2).

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Таких висновків дотримується Верховний Суд у постановах від 16.07.2019р. у справі №917/1053/18, від 09.11.2021р. у справі №913/20/21, від 30.05.2022р. у справі №922/2475/21, від 14.06.2022р. у справі №922/2394/21 та у постанові від 01.06.2021р. у справі №910/9258/20.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Тобто, при виникненні форс-мажорних обставин сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

У цьому випадку необхідно з`ясувати, в який саме строк відповідач міг виконати свої зобов`язання за договором, чи були виконані дії, передбачені умовами договору для того, щоб сторона договору могла підпадати під дію форс-мажору, а також якими доказами підтверджується неможливість виконання своїх обов`язків за договором, оскільки підстави для звільнення від обов`язків за договором у зв`язку із запровадженим воєнним станом не може визнаватися безумовним і залежати тільки від факту його запровадження. Вирішення питання про можливість звільнення сторони від виконання своїх обов`язків за договором має вирішуватися з урахуванням конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.01.2022 в справі №904/3886/21.

Відповідач вважає, що внаслідок збройної агресії російської федерації проти України настали форс-мажорні обставини, які засвідчені листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 (а.с.104), а також зазначає, що у зв`язку з цим зобов`язання за Договором призупинились з 26.03.2022.

Щодо вказаного, колегія суддів зазначає про те, що саме по собі посилання відповідача на існування листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, як на наявність обставин непереборної сили без надання відповідних доказів в підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин неможливості виконання зобов`язання перед позивачем.

В той же час, відповідачем не надано доказів неможливості виконання саме ним свого зобов`язання за укладеним договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, як і не наведено обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором.

Пунктом 5.5 Договору встановлено, що сторони не несуть відповідальності за невиконання чи неналежне виконання цього Договору в результаті форс-мажорних обставин, якими є, зокрема військові дії.

Сторона, що зазнала впливу обставин, визначених як непереборна сила і підтверджених Торгово-промисловою палатою України, повинна негайно повідомити про те іншу сторону (п. 5.6 Договору).

У разі продовження дії обставин непереборної сили протягом більше 30 діб, якщо це підтверджено Торгово-промисловою палатою України, зобов`язання сторін призупиняються до закінчення цих форс-мажорних обставин (п. 5.7 Договору).

Матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано того, що вперше відповідач повідомив позивача про неможливість оплати за Договором, із посиланням на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 листом від 12.05.2022. (а.с.88,104)

Вказане свідчить про те, що відповідач не виконав встановленого п. 5.6 Договору обов`язку, щодо негайного повідомлення позивача про вплив форс-мажорних обставин.

Сам по собі лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 фактично не свідчить про наявність причинно-наслідкового зв`язку між введенням військового стану, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором саме відповідачем. (а.с.104)

Сертифікату Торгово-промислової палати України, виданого за зверненням відповідача, - матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 ГПК України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем за Договором, як і не надано доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором, а також зазначає, що твердження скаржника у вказаній частині спростовуються вищезазначеними обставинами.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем у строк, встановлений Договором, підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу в повному обсязі відповідач не надав, колегія суддів визнає обґрунтованим висновки суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 188 947,30 грн. (за березень-грудень 2022 рік ) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано того, що він не виконав належним чином зобов`язання щодо оплати послуг згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період березень - грудень 2022 року у строк, встановлений Договором, а відтак допустив порушення зобов`язання.

Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення зобов`язання.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України ).

Згідно з п. 5.2 Договору, у випадку невиконання замовником, передбаченого цим Договором грошового зобов`язання, у встановлений Договором строк, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1 відсотка від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення до дати повного виконання зобов`язання. У випадку порушення зобов`язання понад у 20 днів, замовник додатково сплачує штраф, у розмірі 7% від суми невиконаного грошового зобов`язання.

Строки нарахування та стягнення штрафних санкцій за цим Договором не обмежені строком, встановленим ст. 232 Господарського кодексу України (п. 5.8 Договору).

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в загальній сумі 34 354,05 грн., яка складається з сум пені, розрахованих позивачем окремо за кожним спірним актом приймання-передачі наданих послуг починаючи з 11 числа розрахункового місяця по 23.01.2023, що відповідає умовам пунктів 4.7, 5.8 Договору.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, колегія суддів визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що вказаний розрахунок є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 34 354,05 грн. пені підлягають задоволенню в повному обсязі, розраховуються наступним чином:

- За період з 11.03.2023 по 11.01.2023 , заборгованість 3435,40 грн., 307 дні, ставка за договором 0.1% на день =1054,67 грн. пені

- За період з 11.04.2022 по 11.01.2023 , заборгованість 3435,40 грн., 276 дні, ставка за договором 0.1% на день =948,17 грн. пені

- За період з 11.05.2022 по 11.01.2023 , заборгованість 34354,40 грн., 246 дні, ставка за договором 0.1% на день =8451,10 грн. пені

- За період з 11.06.2022 по 11.01.2023 , заборгованість 34354,05 грн., 215 дні, ставка за договором 0.1% на день =7386,12 грн. пені

- За період з 11.07.2022 по 11.01.2023 , заборгованість 34354,05 грн., 185 дні, ставка за договором 0.1% на день =6355,50 грн. пені

- За період з 11.08.2022 по 11.01.2023 , заборгованість 34354,05 грн., 154 дні, ставка за договором 0.1% на день =5290,52 грн. пені

- За період з 11.09.2022 по 11.01.2023 , заборгованість 34354,05 грн., 123 дні, ставка за договором 0.1% на день =4225,55 грн. пені

- За період з 11.10.2022 по 11.01.2023 , заборгованість 3435,41 грн., 93 дні, ставка за договором 0.1% на день =319,49 грн. пені

- За період з 11.11.2022 по 11.01.2023 , заборгованість 3435,41 грн., 62 дні, ставка за договором 0.1% на день =213,00 грн. пені

- За період з 11.12.2022 по 11.01.2023 , заборгованість 3435,41 грн., 32 дні, ставка за договором 0.1% на день =109,93 грн. пені.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку штрафу, колегія суддів визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що вказаний розрахунок є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 13 226,30 грн. штрафу підлягають задоволенню в повному обсязі, розраховується наступним чином:

За березень 2022 - заборгованість 3435,40 грн. х 7% =240,47 грн.

За квітень 2022 - заборгованість 3435,40 грн. х 7% = 240,47 грн.

За травень 2022 - заборгованість 34354,05 грн. х 7% = 2404,78 грн.

За червень 2022 - заборгованість 34354,05 грн. х 7% = 2404,78 грн.

За липень 2022 - заборгованість 34354,05 грн. х 7% = 2404,78 грн.

За серпень 2022 - заборгованість 34 354,05 грн. х 7% = 2404,78 грн.

За вересень 2022 - заборгованість 34 354,05 грн. х 7% = 2404,78 грн.

За жовтень 2022 - заборгованість 3435,40 грн. х 7% = 240,47 грн.

За листопад 2022 - заборгованість 3435,40 грн. х 7% = 240,47 грн.

За грудень 2022 - заборгованість 3435,40 грн. х 7% = 240,47 грн.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань, колегія суддів визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що вказаний розрахунок є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача (за період з 11.03.2022 по 11.01.2023) 2 823,64 грн. 3% річних та 16 033,22 грн. інфляційних нарахувань підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги у межах даної справи є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Дослідивши матеріали наявні у справі, в межах доводів і вимог апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції в оскаржуваній частині дав належну оцінку доказам у справі та виніс законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищезазначене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, а тому погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі №910/691/23, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РІВЕРЕСТ-ТУР» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі №910/691/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі №910/691/23 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/691/23 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 26.06.2023

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Барсук

Є.Ю. Пономаренко