Рішення

від 10.03.2023 по справі 910/13658/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.03.2023Справа № 910/13658/22

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Алмора"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Мартін"пророзірвання договору та про стягнення 561224,10 грнСуддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Негеля Ю.М.

Представники сторін:

від позивачаШутий Д.С.;від відповідачаХачікян С.В.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Алмора" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартін", в якому просить суд розірвати договір №4.1.65 (Welfare) від 07.07.2020 оренди нежитлового об`єкта за адресою: м.Київ, проспект Правди, 47, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мартін" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алмора", з 05.05.2022 та стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 561224,10 грн. Також позивач просив суд покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу на суму 60000,00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що існуючі форс-мажорні обставини перешкоджали позивачу здійснювати підприємницьку діяльність в орендованому за вищевказаним договором приміщенні понад 60 календарних днів, що відповідно до умов вказаного правочину, є підставою для розірвання цього договору та повернення гарантійного платежу у загальному розмірі 561224,10 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/13658/22, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 10.01.2023; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

20.12.2022 від позивача надійшли документи по справі.

09.01.2023 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечив, посилаючись на недоведеність позивачем факту існування форс-мажорних обставин в межах укладеного сторонами договору оренди. Також відповідач зазначив, що договір оренди було розірвано за ініціативою відповідача у зв`язку з допущеними позивачем порушеннями умов договору, тому гарантійний платіж позивачу не повертався і залишився відповідачу у відшкодування штрафу.

В підготовчому засіданні 10.01.2023 оголошено перерву до 08.02.2023.

30.01.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній проти тверджень відповідача, викладених у відзиві на позов, заперечив.

31.01.2023 від відповідача надійшов доповнений відзив на позов, в якому останній зазначив, зокрема, про існування у позивача заборгованості зі сплати платежів за договором №4.1.65 (Welfare) від 07.07.2020 оренди нежитлового об`єкта за адресою: м.Київ, проспект Правди, 47 у період з 01.01.2020 по 31.12.2022 на суму 138800,11 грн.

07.02.2023 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній навів додаткові заперечення проти заявлених позовних вимог.

08.02.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.03.2023.

Представник позивача у судовому засіданні 10.03.2023 заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.03.2023 проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив.

В судовому засіданні 10.03.2023 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

07.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мартін" (орендодавець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алмора" (орендар, позивач) укладено договір №4.1.65 (Welfare) від 07.07.2020 оренди нежитлового об`єкта за адресою: м.Київ, проспект Правди, 47 (договір), який складається із спеціальної та загальної частин.

За змістом п.п.2.1, 3.1, 4.1, 4.2, 4.3, 4.5, 5.1, 5.2, 6, 6.1 спеціальної частини даного правочину, орендодавець передав орендарю об`єкт оренди - приміщення (лот №4.1.65), загальною площею 170,70 кв.м., на першому поверсі, за адресою: м.Київ, проспект Правди, 47, для продажу взуття та аксесуарів Welfare, дата початку оренди - не пізніше 05.09.2020, строк оренди - 35 місяців.

У п. 2.4 спеціальної частини договору вказано електронну пошту орендаря: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Пунктом 8.4.2 спеціальної частини договору сторони погодили, що розмір гарантійного платежу становить 561224,10 грн з урахуванням ПДВ, що еквівалентно 20668,84 у.о. з урахуванням ПДВ по курсу обміну на дату укладення цього договору.

Згідно п.10.48 спеціальної частини договору сторонами викладено п.8.16 загальної частини договору у наступній редакції: сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов цього договору у разі настання форс-мажорних обставин, які, як обґрунтовано вважається, не залежать від сторін і безпосередньо перешкоджають будь-якій стороні виконувати взяте на себе зобов`язання за цим договором. Форс-мажорні обставини включають (але не обмежуються): стихійні лиха, пожежі, повені, землетруси просідання або зсув ґрунту, урагани, бурі, нагромадження снігу, ожеледь, військові дії, дія суспільного ворога, оголошена та неоголошена війна, загроза війни, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, громадська демонстрація, протиправні дії третіх осіб, вибух, озброєні конфлікти, епідемії, терористичні акти, страйки, раптове припинення постачання води, тепла, електроенергії, газу, не пов`язаного з несплатою їх вартості тощо. Потерпіла від форс-мажорної обставини сторона при першій нагоді повідомляє іншу сторону письмово про початок і характер дії форс-мажорних обставин та їх вплив на неможливість виконання зобов`язання за договором. Потерпіла від форс-мажорної обставини сторона підтверджує наслідки такої обставини відповідно до законодавства. У разі наявності форс-мажорних обставин дія цього договору може бути припинена в повному об`ємі або частково на термін дії такої обставини. Якщо дія форс-мажорних обставин продовжується більше 60 (шістдесяти) календарних днів, кожна сторона має право розірвати цей договір шляхом подачі письмового повідомлення, принаймні за 15 (п`ятнадцять) календарних днів до очікуваної дати дострокового розірвання. У разі такого розірвання платежі вносяться по дату фактичного повернення об`єкта орендарем орендодавцю по акту передання-прийняття (повернення) об`єкта. В такому випадку, орендодавець повертає орендарю гарантійний платіж в порядку, передбаченому п.5.4.1 даного договору.

За змістом п.10.49 спеціальної частини договору сторонами викладено п.10.3 загальної частини договору у наступній редакції: орендодавець має право відмовитися від договору (розірвати договір в односторонньому порядку) і вимагати повернення об`єкта, зокрема, у випадках: в) орендар допустив прострочення сплати всіх або будь-якого з платежів, що передбачені договором більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів, окрім гарантійного платежу, що зазначено в п.п.а цього пункту; г) орендар допустив систематичне (два та більше рази) прострочення сплати всіх або будь-якого з платежів, що передбачені договором; м) порушення орендарем п.6.10 або п.6.14 загальної частини договору і не усунення такого порушення на вимогу орендодавця.

У п.п.5.4, 5.4.1 загальної частини договору сторонами погоджено, що орендар повинен сплатити орендодавцю гарантійний платіж в розмірі, вказаному в п.8.4 спеціальної частини договору, до дати, вказаної в п.9.4 спеціальної частини договору, а якщо така дата не вказана, то протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту підписання цього договору обома сторонами. Гарантійний платіж буде утримуватися орендодавцем протягом строку дії цього договору. За рахунок гарантійного платежу орендодавець вправі погашати (компенсувати) свої збитки, понесені внаслідок невиконання чи неналежного виконання орендарем зобов`язань за договором, заборгованості по будь-яким платежам, іншим грошовим зобов`язанням орендаря за договором, неустойки, штрафів та інших штрафних санкцій, та/або покрити/погасити будь-які витрати, стягнення, відшкодування, пов`язані з позовами третя осіб, заявленими проти орендодавця у зв`язку з порушеннями цього договору, допущеними орендарем, а також може бути зарахований в якості штрафу за дострокове розірвання/припинення цього договору, (відмови від цього договору) в односторонньому порядку орендодавцем у зв`язку з порушенням умов договору та/або чинного законодавства України орендарем, що передбачено в п.5.4.7 договору. Не використаний орендодавцем гарантійний платіж (його частина) повертається орендарю протягом 30 (тридцяти) робочих днів після підписання сторонами акту повернення прийняття-передачі об`єкта із оренди орендодавцю, за умови виконання орендарем наступних вимог: a) погашення заборгованості орендаря перед орендодавцем по цьому договору; б) відсутності підстав для застосування орендодавцем гарантійного платежу згідно договору; в) звільнення об`єкта від майна орендаря, суборендарів, користувачів та інших осіб, залучених орендарем для діяльності в об`єкті або у зв`язку з ним, а також від віддільних та невіддільних змін за цим договором та повернення орендодавцю об`єкта в порядку, передбаченому договором, а також повернення орендодавцю всіх ключів від об`єкта.

Згідно п.5.4.7 загальної частини договору у випадку дострокового розірвання/припинення цього договору (відмови від цього договору) в односторонньому порядку орендодавцем у зв`язку з порушенням умов договору та/або чинного законодавства України орендарем, гарантійний платіж не повертається орендарю, а залишається у орендодавця в якості штрафу. Дане положення має пріоритет у застосуванні по відношенню до всіх інших положень договору.

За змістом п.п.10.1, 10.2 загальної частини договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання повноважними представниками обох сторін, скріплення його печатками обох сторін. Цей договір припиняє свою дію у таких випадках, зокрема, за рішенням суду, розірвання договору у відповідності до законодавства або за ініціативою однієї зі сторін на умовах цього договору.

У п.10.5 загальної частини договору зазначено, що у разі відмови сторони від договору (розірвання договору в односторонньому порядку) у передбачених договором випадках, цей договір розірваним/припиненим з моменту одержання іншою стороною повідомлення про відмову від договору (розірвання договору) або на дату яка вказана в такому письмовому повідомленні.

Відповідно до п.11.7 загальної частини договору, якщо інше не передбачено договором, всі повідомлення, передбачені цим договором, складаються в письмовій формі і надсилаються адресами, що наведені нижче в договорі або за іншими адресами, які сторони можуть вказати письмово: а) по телефаксу; або б) за допомогою електронної пошти, вказаної в цьому договорі або повідомленої стороною письмово; або в) рекомендованим листом з описом вкладеного та повідомленням про вручення; або г) доставкою кур`єрською службою; або д) нарочно під розписку повноважного представника сторони-отримувача, в тому числі співробітнику орендаря, суборендаря або іншої особи, залученої для здійснення діяльності у об`єкті оренди.

Згідно платіжних доручень №116 від 13.07.2020 на суму 280612,05 грн та №244 від 27.08.2020 на суму 280612,05 грн позивачем сплачено на користь відповідача гарантійний платіж у загальному розмірі 561224,10 грн.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором найму (оренди).

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно негайно або у строк, встановлений договором найму (ст.765 Цивільного кодексу України).

Відповідно до акту №5 прийому-передачі об`єкта від 05.09.2020 орендодавець передав, а орендар прийняв орендоване приміщення у користування.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

27.04.2022 позивачем з адреси електронної пошти retail@welfare.ua було направлено на електронну пошту відповідача, зокрема, i.suchkov@retroville.ua, лист від 27.04.2022 за вих.№01/04, в якому останній на підставі п.8.16 договору повідомив відповідача про існування форс-мажорних обставин, що тривають 62 дні, неможливість використання об`єкту оренди через пошкодження будівлі торгівельного центру, у зв`язку з чим просив розірвати укладений між сторонами договір з 05.05.2022 та повернути сплачений орендарем гарантійний платіж.

Листом у відповідь за вих.№04/05/2022-01 від 04.05.2022 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для розірвання договору з причин, що вказані орендарем у листі від 27.04.2022 за вих.№01/04.

05.05.2022 на електронну пошту позивача надійшов лист відповідача від 04.05.2022 за вих.№04/05/22-01, в якому орендодавець повідомив орендаря про дострокове розірвання укладеного між сторонами договору на підставі п.10.3 договору (з підстав порушення умов договору орендарем) з моменту одержання орендарем даного повідомлення про розірвання договору (п.10.5 договору), в результаті чого орендар, в порядку, передбаченому п.4.7 загальної частини договору, зобов`язаний звільнити і повернути об`єкт орендодавцю протягом 5 робочих днів з моменту отримання даного повідомлення, а фактично сплачений орендарем гарантійний платіж у розмірі 561224,10 грн буде використаний для погашення заборгованості орендаря, наявну станом на дату розірвання договору, залишок гарантійного платежу залишається у орендодавця в якості штрафу на підставі п.5.4.7 загальної частини договору оренди.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначив про те, що існуючі форс-мажорні обставини перешкоджали орендарю здійснювати підприємницьку діяльність в орендованому за вищевказаним договором приміщенні понад 60 календарних днів, що відповідно до умов вказаного правочину, є підставою для розірвання цього договору та повернення гарантійного платежу у загальному розмірі 561224,10 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач стверджує, що лист позивача від 27.04.2022 №01/04, за змістом якого орендар, у відповідності до п.8.16 укладеного між сторонами договору, повідомив відповідача про своє бажання розірвати зазначений договір, не підписаний електронним підписом уповноваженої особи позивача, а тому не є електронним документом (копією електронного документа) та не є доказом, оскільки не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документу та є належним підтвердженням того, що лист позивача від 27.04.2022 №01/04 підписаний саме уповноваженою особою. Також, як вказує відповідач, лист позивача від 27.04.2022 №01/04 був направлений з іншої електронної адреси (retail@welfare.ua), аніж вказана в укладеному між сторонами договорі оренди, що є додатковим доказом неналежного повідомлення відповідача про настання форс-мажорних обставин, у зв`язку з чим не створює для сторін цього правочину жодних юридичних наслідків.

Крім того, відповідач вважає, що позивачем не надано належних доказів існування форс-мажорних обставин в межах саме договору оренди, що спростовує можливість його припинення на підставі п.8.16 договору №4.1.65 (Welfare) від 07.07.2020 оренди нежитлового об`єкта за адресою: м.Київ, проспект Правди, 47.

У відзиві на позов відповідач також стверджує про те, що 05.05.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Мартін" як орендодавець, користуючись положеннями чинного законодавства України, а також умовами договору оренди, шляхом направлення з електронної адреси орендодавця, вказаної в договорі оренди (info@retroville.ua) повідомлення від 04.05.2022 №04/05/22-01, підписаного електронним підписом директора відповідача, достроково розірвало договір оренди у зв`язку з численними порушеннями позивачем як орендарем умов укладеного між сторонами правочину, що відповідно до п.5.4.7 загальної частини договору оренди виключає повернення гарантійного платежу орендарю, оскільки цей платіж залишається у орендодавця в якості штрафу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.2 ст.653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст.654 Цивільного кодексу України).

Як вже вказувалось судом, п.8.16 загальної частини договору сторонами було погоджено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов цього договору у разі настання форс-мажорних обставин, які, як обґрунтовано вважається, не залежать від сторін і безпосередньо перешкоджають будь-якій стороні виконувати взяте на себе зобов`язання за цим договором. Форс-мажорні обставини включають (але не обмежуються): стихійні лиха, пожежі, повені, землетруси просідання або зсув ґрунту, урагани, бурі, нагромадження снігу, ожеледь, військові дії, дія суспільного ворога, оголошена та неоголошена війна, загроза війни, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, громадська демонстрація, протиправні дії третіх осіб, вибух, озброєні конфлікти, епідемії, терористичні акти, страйки, раптове припинення постачання води, тепла, електроенергії, газу, не пов`язаного з несплатою їх вартості тощо. Потерпіла від форс-мажорної обставини сторона при першій нагоді повідомляє іншу сторону письмово про початок і характер дії форс-мажорних обставин та їх вплив на неможливість виконання зобов`язання за договором. Потерпіла від форс-мажорної обставини сторона підтверджує наслідки такої обставини відповідно до законодавства. У разі наявності форс-мажорних обставин дія цього договору може бути припинена в повному об`ємі або частково на термін дії такої обставини. Якщо дія форс-мажорних обставин продовжується більше 60 (шістдесяти) календарних днів, кожна сторона має право розірвати цей договір шляхом подачі письмового повідомлення, принаймні за 15 (п`ятнадцять) календарних днів до очікуваної дати дострокового розірвання. У разі такого розірвання платежі вносяться по дату фактичного повернення об`єкта орендарем орендодавцю по акту передання-прийняття (повернення) об`єкта. В такому випадку, орендодавець повертає орендарю гарантійний платіж в порядку, передбаченому п.5.4.1 даного договору.

Судом встановлено, що 27.04.2022 позивач, скориставшись своїм правом згідно п.8.16 договору, з адреси електронної пошти retail@welfare.ua, направив на електронну пошту відповідача, зокрема, i.suchkov@retroville.ua, лист від 27.04.2022 за вих.№01/04, в якому повідомив відповідача про існування форс-мажорних обставин, що тривають 62 дні, неможливість використання об`єкту оренди через пошкодження будівлі торгівельного центру, у зв`язку з чим просив розірвати укладений між сторонами договір з 05.05.2022 та повернути сплачений орендарем гарантійний платіж.

Листом у відповідь за вих.№04/05/2022-01 від 04.05.2022 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для розірвання договору з причин, що вказані орендарем у листі від 27.04.2022 за вих.№01/04, про що відповідачем також зазначено у відзиві на позов.

Однак суд не погоджується з такими твердженнями відповідача з огляду на наступне.

Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на своєму сайті в мережі Інтернет розмістила лист №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, що адресований всім кого це стосується, згідно якого на підставі ст.ст.14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відповідно до ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Суд зауважує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи інформації та не спростовано відповідачем, торгівельно-розважальний центр Retroville за адресою: м.Київ, вул.Правди, 47, починаючи з 24.02.2022 не працював, 20.03.2022 в зазначене приміщення влучила російська ракета, що є загальновідомим фактом, частина приміщень торгівельно-розважального центру Retroville була зруйнована, в тому числі непридатним до здійснення господарської діяльності є приміщення, орендоване позивачем.

З урахуванням наведеного вище, з огляду на наявні в матеріалах справи документи, суд погоджується з доводами позивача про неможливість використання орендованого приміщення за цільовим призначенням, тобто станом на дату звернення позивача з листом від 27.04.2022 за вих.№01/04 до відповідача існували обставини, що є форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Ці обставини тривали більше ніж 60 календарних днів, внаслідок чого позивач, з огляду на умови п.8.16 договору, скористався своїм правом та направив на адресу відповідача відповідне письмове повідомлення, у зв`язку з чим договір є достроково розірваним за волевиявленням позивача.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що сторонами не заперечується те, що торгівельно-розважальний центр Retroville за адресою: м.Київ, вул.Правди, 47 частково відновив свою роботу з 15.06.2022, а станом як на дату звернення позивача з відповідним позовом до суду, так і станом на 11.01.2023 (дата надання відповідачем відповіді на письмове опитування учасника справи) провадження господарської діяльності у приміщенні, яке орендував позивач є неможливим.

При цьому суд відхиляє твердження відповідача про те, що лист позивача від 27.04.2022 №01/04 був направлений з іншої електронної адреси (retail@welfare.ua), аніж вказана в укладеному між сторонами договорі оренди, що є додатковим доказом неналежного повідомлення відповідача про настання форс-мажорних обставин. З переписки сторін, яка долучена позивачем до матеріалів справи вбачається, що електронна адреса retail@welfare.ua, як адреса позивача, була достеменно відома відповідачу, на цю ж адресу відповідач і надав позивачу відповідь на вказаний лист.

Крім того, суд критично оцінює твердження відповідача про те, що лист позивача від 27.04.2022 №01/04, за змістом якого орендар, у відповідності до п.8.16 укладеного між сторонами договору, повідомив відповідача про своє бажання розірвати зазначений договір, не підписаний електронним підписом уповноваженої особи позивача, а тому не є електронним документом (копією електронного документа) та не є доказом, оскільки не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документу та є належним підтвердженням того, що лист позивача від 27.04.2022 №01/04 підписаний саме уповноваженою особою, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.3-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Судами неодноразово наголошувалося щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначалося, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст.129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Стандарт доказування "вірогідність доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач.

Відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж.К. та інші проти Швеції" ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст.77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (заява №16404/03) від 19.02.2009 зазначається, що хоча стаття 6 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.76 Господарського процесуального кодексу України).

Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Суд відзначає, що правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Відповідно до приписів ст.91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Згідно з ч.1 ст.96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу (ч.2 ст.96 Господарського процесуального кодексу України).

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (ч.3 ст.96 Господарського процесуального кодексу України).

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу (ч.4 ст.96 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (ч.5 ст.96 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи описані вимоги процесуального законодавства та здійснивши аналіз положень законодавства, зокрема, ст.ст.73, 77, 91, 96 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (ч.3 ст.96 Господарського процесуального кодексу України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (п.1 ч.2 ст.73 Господарського процесуального кодексу України). Таким чином подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.

Отже, з урахуванням наведених вище положень чинного законодавства України та умов п.11.7 загальної частини договору, суд, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв`язок дійшов висновку, що подана позивачем паперова копія електронного доказу належним чином підтверджує надсилання орендарем листа від 27.04.2022 №01/04 на адресу відповідача, за змістом якого орендар, у відповідності до п.8.16 укладеного між сторонами договору, повідомив відповідача про своє бажання розірвати договір оренди.

Таким чином, позивач реалізував своє право на розірвання договору №4.1.65 (Welfare) від 07.07.2020 оренди нежитлового об`єкта за адресою: м.Київ, проспект Правди, 47, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мартін" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алмора" шляхом подачі письмового повідомлення, принаймні за 15 (п`ятнадцять) календарних днів до очікуваної дати дострокового розірвання, у зв`язку з чим вказаний договір оренди вже є розірваним.

Відповідно, вважати договір оренди розірваним з огляду на ініціативу відповідача підстав немає.

При цьому, суд зазначає, що припинення дії договору у будь-якому випадку унеможливлює розірвання такого договору, оскільки в силу положень чинного законодавства розірвати можливо лише діючий договір. У зв`язку з цим, позовні вимоги позивача про розірвання договору №4.1.65 (Welfare) від 07.07.2020 оренди нежитлового об`єкта за адресою: м.Київ, проспект Правди, 47, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мартін" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алмора" з 05.05.2022 не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача гарантійного платежу у загальному розмірі 561224,10 грн відповідно до умов п.8.16 договору, суд зауважує наступне.

Як вже вказувалося судом, у п.п.5.4, 5.4.1 загальної частини договору сторонами погоджено, що орендар повинен сплатити орендодавцю гарантійний платіж в розмірі, вказаному в п.8.4 спеціальної частини договору, до дати, вказаної в п.9.4 спеціальної частини договору, а якщо така дата не вказана, то протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту підписання цього договору обома сторонами. Гарантійний платіж буде утримуватися орендодавцем протягом строку дії цього договору. За рахунок гарантійного платежу орендодавець вправі погашати (компенсувати) свої збитки, понесені внаслідок невиконання чи неналежного виконання орендарем зобов`язань за договором, заборгованості по будь-яким платежам, іншим грошовим зобов`язанням орендаря за договором, неустойки, штрафів та інших штрафних санкцій, та/або покрити/погасити будь-які витрати, стягнення, відшкодування, пов`язані з позовами третя осіб, заявленими проти орендодавця у зв`язку з порушеннями цього договору, допущеними орендарем, а також може бути зарахований в якості штрафу за дострокове розірвання/припинення цього договору, (відмови від цього договору) в односторонньому порядку орендодавцем у зв`язку з порушенням умов договору та/або чинного законодавства України орендарем, що передбачено в п.5.4.7 договору. Не використаний орендодавцем гарантійний платіж (його частина) повертається орендарю протягом 30 (тридцяти) робочих днів після підписання сторонами акту повернення прийняття-передачі об`єкта із оренди орендодавцю, за умови виконання орендарем наступних вимог: a) погашення заборгованості орендаря перед орендодавцем по цьому договору; б) відсутності підстав для застосування орендодавцем гарантійного платежу згідно договору; в) звільнення об`єкта від майна орендаря, суборендарів, користувачів та інших осіб, залучених орендарем для діяльності в об`єкті або у зв`язку з ним, а також від віддільних та невіддільних змін за цим договором та повернення орендодавцю об`єкта в порядку, передбаченому договором, а також повернення орендодавцю всіх ключів від об`єкта.

У п.8.16 загальної частини договору сторони погодили, що якщо дія форс-мажорних обставин продовжується більше 60 (шістдесяти) календарних днів, кожна сторона має право розірвати цей договір шляхом подачі письмового повідомлення, принаймні за 15 (п`ятнадцять) календарних днів до очікуваної дати дострокового розірвання. В такому випадку, орендодавець повертає орендарю гарантійний платіж в порядку, передбаченому п.5.4.1 даного договору.

Оскільки договір оренди розірвано з підстав, встановлених п. 8.16 загальної частини договору, наявні підстави для повернення позивачу сплаченого на користь відповідача гарантійного платежу.

При цьому, за твердженнями відповідача, які з боку позивача не спростовані, у позивача існує заборгованість зі сплати платежів за договором №4.1.65 (Welfare) від 07.07.2020 оренди нежитлового об`єкта за адресою: м.Київ, проспект Правди, 47 у період з 01.01.2020 по 31.12.2022 на суму 138800,11 грн.

Тому в контексті положень п.п. "а" п. 5.4.1 загальної частини договору, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають грошові кошти на суму 422423,99 грн (561224,10 грн гарантійного платежу - 138800,11 грн заборгованості).

За таких обставин, враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмора" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартін".

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В позовній заяві позивач просив суд покласти на відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 60000,00 грн.

На підтвердження понесення цих витрат позивачем долучено рахунок-фактуру №СФ-0000039 від 21.11.2022 на оплату аналізу документів, підготовки позовної заяви на суму 60000,00 грн та платіжну інструкцію №2355 від 21.11.2022 на суму 60000,00 грн.

Заяви про намір подати додаткові докази на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення у справі в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України позивачем зроблено (подано) не було.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, за висновками суду, надані позивачем документи не підтверджують понесення ним витрат на оплату професійної правничої допомоги саме у справі, що розглядається, оскільки позивачем не надано суду договору про надання професійної правничої допомоги, детального опису виконаних робіт (наданих послуг), акту приймання-передачі наданої правової допомоги тощо.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд відмовляє позивачу у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу та покладенні таких витрат на відповідача.

Керуючись ст.ст.74, 129, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартін" (01030, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 12 - А, ідентифікаційний код 19257144) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмора" (03061, місто Київ, вулиця Миколи Шепелєва, будинок 6, ідентифікаційний код 39946536) гарантійний платіж на суму 422423 (чотириста двадцять дві тисячі чотириста двадцять три) грн 99 коп. та судовий збір у розмірі 6336 (шість тисяч триста тридцять шість) грн. 36 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Витрати позивача на професійну правничу допомогу залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 10.04.2023

Суддя Ю.М. Смирнова