Ухвала

від 23.03.2023 по справі 9/017-09/9-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"23" березня 2023 р. м. Київ Справа № 9/017-09/9-10

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., за участю секретаря судового засідання Друккера Д.Д., розглянувши в судовому засіданні

Скаргу ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у Бучанському району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

у справі № 9/017-09/9-10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс»

до Фізичної особи-підприємця Коробки Наталії Сергіївни

про стягнення 13 074,16 грн.

Учасники судового процесу:

від стягувача: не з`явився;

від заявника: Єркін М.М.;

заявник: Коробка Н.С.;

представник від ДВС: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді Господарського суду Київської області перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс» до Фізичної особи-підприємця Коробки Наталії Сергіївни про стягнення 13 074,16 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 06.04.2009 позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Коробки Наталії Сергіївни ( АДРЕСА_1 , Ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс» (03680, м. Київ, вул. Качалова, 5, код ЄДРПОУ 13693513) заборгованість в сумі 13074,16 грн, витрати по сплаті державного мита 130,74 грн, 118 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На примусове виконання рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2009, яке набрало законної сили 17.04.2009, Господарським судом Київської області 26.04.2009 видано відповідний наказ.

25.11.2022 від ОСОБА_1 через електронний суд було подано клопотання про скасування арешту боржника відповідно до п. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», що за своїм змістом є скаргою на дії (бездіяльність) Відділу державної виконавчої служби у Бучанському району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.01.2023 у справі № 9/017-09/9-10 клопотання ОСОБА_1 вх. суду № 748 від 25.11.2022 про скасування арешту боржника відповідно до п. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» з доданими до неї документами повернуто заявнику без розгляду з огляду на недотримання останнім частини 2 статті 170 Господарського процесуального кодексу України не додано доказів, що підтверджують надсилання скарги іншим учасникам провадження (стягувачу).

01.02.2023 на електронну адресу суду від ОСОБА_1 надійшла скарга б/н від 28.01.2023 (вх. № 3/23 від 01.02.2023) на бездіяльність державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у Бучанському району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у якій заявник, зокрема просить суд поновити заявнику процесуальні строки на подання скарги на бездіяльність державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у Бучанському району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.02.2023 у справі № 9/017-09/9-10 прийнято до розгляду скаргу ОСОБА_1 б/н від 28.01.2023 на дії (бездіяльність) державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у Бучанському району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та призначено розгляд скарги на 15.02.2023; запропоновано стягувачу та Відділу державної виконавчої служби у Бучанському району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надати письмові пояснення по скарзі.

15.02.2023 в судове засідання прибув заявник, представник заявника та надали усні пояснення по скарзі; представники стягувача та державної виконавчої служби в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час розгляду скарги були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.02.2023 у справі № 9/017-09/9-10 зобов`язано заявника Фізичну особу-підприємця Коробку Наталію Сергіївну подати до суду: - правовстановлюючі документи на нерухоме майно (земельну ділянку відповідно до пояснень заявника) на яке накладено арешт; - письмових пояснень щодо відсутності інших виконавчих проваджень щодо заявника; зобов`язано Відділ державної виконавчої служби у Бучанському району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в рамках виконавчого провадження № 13301032: - надати до суду письмові пояснення по даній скарзі; - надати до суду письмові пояснення щодо постанови про арешт майна № 793/11 від 25.08.2009 Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції в межах якого виконавчого провадження вона була винесена; відкладено судове засідання на 02.03.2023.

02.03.2023 до канцелярії суду від заявника надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 15.02.2023.

02.03.2023 в судове засідання прибув заявник, представник заявника та надали усні пояснення по скарзі; представники стягувача та державної виконавчої служби в судове засідання не з`явились, вимог ухвали суду від 15.02.2023 не виконали, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час розгляду скарги були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 02.03.2023, заслухавши пояснення сторін та дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, а також враховуючи відсутність належного реагування від органу державної виконавчої служби на ухвалу суду від 15.02.2023, суд вирішив повторно зобов`язати Відділ державної виконавчої служби у Бучанському району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в рамках виконавчого провадження № 13301032: - надати письмові пояснення по даній скарзі; - письмові пояснення щодо постанови про арешт майна № 793/11 від 25.08.2009 Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції в межах якого виконавчого провадження вона була винесена.

Враховуючи зазначене, ухвалою Господарського суду Київської області від 02.03.2023 у справі № 9/017-9/9-10 розгляд скарги відкладено на 23.03.2023; повторно зобов`язано Відділ державної виконавчої служби у Бучанському району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в рамках виконавчого провадження № 13301032: - надати письмові пояснення по даній скарзі; - письмові пояснення щодо постанови про арешт майна № 793/11 від 25.08.2009 Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції та пояснити в межах якого виконавчого провадження вона була винесена; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс» в рамках виконавчого провадження № 13301032: - надати письмові пояснення по даній скарзі; - письмові пояснення щодо постанови про арешт майна № 793/11 від 25.08.2009 Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції та пояснити в межах якого виконавчого провадження вона була винесена; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс» та Відділ державної виконавчої служби у Бучанському району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надати письмові пояснення чи був виконаний наказ суду № 9/017-09 від 26.04.2009; чи був поданий повторно на виконання наказ суду № 9/017-09 від 26.04.2009.

23.03.2023 в судове засідання прибув заявник, представник заявника та надали усні пояснення по скарзі.

В обґрунтування поданої скарги скаржник зазначив, що ОСОБА_1 (скаржник) є власником земельної ділянки у Бучанському районі Київської області. У жовтні 2022 скаржниця вирішила відчужити земельну ділянку, у зв`язку із чим звернулася до приватного нотаріуса. Так скаржниця зазначає, що приватний нотаріус повідомила останню, що на все майно ОСОБА_1 накладено арешт на підставі постанови ВДВС Києво-Святошинського районного управління юстиції № 793/11 від 25.08.2009, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

За ствердженням скаржниці, враховуючи, що жодних документів чи повідомлень від ВДВС Києво-Святошинського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на її майно вона не отримувала, у зв`язку із чим звернулася до ВДВС у Бучанському районі Київської області, як правонаступника ВДВС Києво-Святошинського районного управління юстиції із заявою про зняття арешту з її нерухомого майна. Відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надав відповідь № 32637 від 19.10.2022. Зі змісту відповіді вбачається, що виконавче провадження, в рамках якого було винесено постанову, завершено 23.11.2009 року, зняти арешт з майна та оголошення заборони на його відчуження неможливо, оскільки 3-річний термін зберігання завершених виконавчих проваджень сплинув, вони були знищені, а зняти арешт можливо шляхом звернення до суду.

Скаржниця стверджує, що станом на 19.10.2022 відкритих виконавчих проваджень про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 не виконання не перебуває. Враховуючи зазначене, на думку скаржниці, перебування нерухомого майна ОСОБА_1 під арештом є незаконним, оскільки відсутні будь-які незавершені виконавчі провадження для накладення такого арешту і, відповідно, арешт на її майно має бути знятий за рішенням суду. Таким чином, скаржниця переконана, що оскільки у органу виконавчої служби відсутні належні докази правомірності існування накладеного арешту на майно скаржника згідно постанови № 793/11 від 25.08.2009 ВДВС Києво-Світошиньского районного управління юстиції, то арешт майна ОСОБА_1 порушує її право власності.

Враховуючи зазначені вище обставини, скаржниця, керуючись ст. 40, 50, 59 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 339-341 Господарського процесуального кодексу, просить суд:

-Визнати протиправною бездіяльність відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що полягає у не знятті арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 , накладений на підставі постанови № 793/11 від 25.08.2009 р. відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції.

-Зняти арешт з нерухомого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , накладений на підставі постанови № 793/11 від 25.08.2009 р. відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції.

23.03.2023 в судове засідання представники стягувача та державної виконавчої служби в судове засідання вкотре не з`явились, вимоги ухвали суду від 15.02.2023 та від 02.03.2023 не виконали, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час розгляду скарги були повідомлені належним чином.

З огляду на те, що згідно ч. 4 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду, а також, з урахуванням того, що в матеріалах скарги достатньо документів, суд дійшов висновку, що незважаючи на неявку представників стягувача та ВДВС, скарга ОСОБА_1 може бути розглянута судом в судовому засіданні 23.03.2023.

Дослідивши в судовому засіданні 23.03.2023 матеріали справи, заслухавши пояснення скаржника та його представника, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду скарги, господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

За приписами ст. 18, ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові № 471/283/17-ц від 22.08.2018 частинами першою та другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно із ч. 1 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Частиною 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За приписами п. 1, ч. 2, ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За змістом ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Київської області від 06.04.2009 у справі № 9/017-09 позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Коробки Наталії Сергіївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс» заборгованість в сумі 13074,16 грн, витрати по сплаті державного мита 130,74 грн, 118 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

26.04.2009 на примусове виконання рішення було видано відповідний наказ.

В подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс» звернулося до начальника відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції із заявою № 06/09-1вс від 27.05.2003 про прийняття наказу № 9/017-09 від 26.04.2009 до виконання та відкриття виконавчого провадження (копія заяви наявна в матеріалах справи).

08.06.2009 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Євко В.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 13301032 з примусового виконання наказу № 9/017-09 від 26.04.2009.

Крім того, державним виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» вжиті заходи щодо перевірки майнового стану боржника.

Судом було встановлено, що державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції було направлено запит-вимогу № 793/11-2009-15384 від 15.06.2009 до Києво-Святошинського МРЕВ ДАІ.

Зі змісту відповіді Києво-Святошинського МРЕВ ДАІ № б/н від 07.08.2009 вбачається, що за боржником зареєстровано право власності на автомобілі: Опель Омега д/н НОМЕР_2 , Фіат Дукато д/н НОМЕР_3 , Хюндай Матрікс д/н НОМЕР_4 (копія наявна в матеріалах справи).

Крім того державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції було направлено запит № 805/11/2009 від 15.06.2009 до Києво-Святошинського БТІ (копії наявні в матеріалах справи).

Згідно відповіді Києво-Святошинського БТІ № 1740/09 від 24.06.2009, за даними Реєстру прав власності нерухомого майна станом на 23.06.2009 року за ОСОБА_1 право власності на нерухомість не зареєстровано (копія наявна в матеріалах справи).

25.08.2009 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія АА № 336944. Копію постанови направлено на виконання до Києво-Святошинського МРЕВ ДАІ та боржнику до відома (копія наявна в матеріалах справи).

25.08.2009 державним виконавцем накладено арешт на все майно боржника в Державному реєстрі обтяжень рухомого та нерухомого майна.

Згідно акту державного виконавця від 20.10.2009, ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 не проживає. Транспортних засобів належних боржнику за вказаною адресою не розшукано.

04.11.2009 державним виконавцем було направлено на адресу ТОВ «Альянс» лист простою кореспонденцією, що підтверджується записом за вих. № 26068 в журналі вихідної кореспонденції Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції, яким стягувачу запропоновано в 10-ти денний строк з дня отримання даного листа надати згоду на авансування витрат по розшуку транспортних засобів належних боржнику на праві власності.

23.11.2009 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Євко В.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до положень ст. 40 п. 4 Закону України «Про виконавче провадження», а також запропоновано стягувачу пред`явити повторно виконавчий документ для виконання в строк до 23.11.2012 року.

З матеріалів скарги вбачається, що ОСОБА_1 звернулася із заявою № б/н від 14.10.2022 до виконуючого обов`язки начальника відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з нерухомого майна у виконавчому провадженні ВП № 13301032 від 2009 (копія заяви наявна в матеріалах справи).

Відділом державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надано відповідь №32637 від 19.10.2022, зі змісту якої вбачається, що згідно отриманої пошукової інформації за допомогою Автоматизованої системи виконавчого провадження вбачається, що на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № 13301032 з примусового виконання наказу № 9/017-09, виданого 26.04.2009 Господарським судом Київської області про стягнення з ФОП Коробки Н.С. на користь ТОВ «Альянс» боргу в сумі 13322,92 грн. Вказане виконавче провадження завершено 23.11.2009. Однак повідомлено скаржника, що оскільки виконавче провадження значиться завершеним, а виконавчий документ направлено стягувачу з відміткою про наслідки завершення виконавчого провадження, проінформовано скаржника про неможливість вчинення виконавчих дії по зняттю арешту у завершеному виконавчому проваджені. Однак повідомлено ОСОБА_1 , що відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», арешт може бути знятий за рішенням суду (копія відповіді наявна в матеріалах справи).

Таким чином, як зазначає скаржниця, оскільки станом на час розгляду даної скарги у органу виконавчої служби відсутні докази правомірності існування арешту, накладеного на нерухоме майно скаржниці згідно постанови № 793/11 від 25.08.2009 р ВДВС Києво-Святошинського районного управління юстиції, то арешт, накладений на майно ОСОБА_1 , за відсутності виконавчого провадження підлягає скасуванню. У зв`язку із чим скаржниця звернулася до суду із даною скаргою про визнання протиправною бездіяльність відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що полягає у не знятті арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 , накладений на підставі постанови № 793/11 від 25.08.2009 р. відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції та зняття арешту з нерухомого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , накладений на підставі постанови № 793/11 від 25.08.2009 р. відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції.

Дослідивши матеріали справи та надаючи оцінку правомірності діям (бездіяльності) відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що полягає у незнятті арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 , накладений на підставі постанови № 793/11 від 25.08.2009 р. відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції, суд зазначає наступне.

Стаття 24 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 (у редакції Закону чинного на час відкриття виконавчого провадження 08.06.2009 ВП № 13301032) визначає, що державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред`явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення п`ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов`язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ. За заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення, державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника в порядку, визначеному цим Законом.

За змістом статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 (у редакції Закону, чинного на час вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 13301032), виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві: ) за письмовою заявою стягувача; 2) якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення, одержати певні предмети, що повинні бути передані йому від боржника згідно з рішенням; 4) у разі якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснює авансування витрат на проведення виконавчих дій, якщо їх авансування передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа; 5) якщо в результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання боржника - фізичної особи (за винятком виконавчих документів, зазначених у частині першій статті 42 цього Закону), а також виконавчих документів, за якими мають бути стягнені грошові кошти чи інше майно, та інших виконавчих документів, які можуть бути виконані без безпосередньої участі боржника; 6) якщо у боржника відсутнє майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу, або майно, визначене виконавчим документом, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-6 частини першої цієї статті, державний виконавець складає акт.

У разі повернення виконавчого документа з підстав, встановлених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску із звітом державного виконавця про його використання.

Про повернення виконавчого документа і авансового внеску стягувачеві державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, і може бути оскаржена до суду в 10-денний строк.

Повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав, передбачених пунктами 2-6 частини першої цієї статті, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання в межах строків, встановлених статтею 21 цього Закону.

Як було встановлено судом вище, 23.11.2009 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Євко В.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до положень ст. 40 п. 4 Закону України «Про виконавче провадження», а також запропоновано стягувачу пред`явити повторно виконавчий документ для виконання в строк до 23.11.2012 року.

Отже, виконавчий документ був повернутий стягувачеві у зв`язку із не здійсненням авансування витрат на проведення виконавчих дій.

За змістом статті 38 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 (у редакції Закону, чинного на час вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 13301032), уразі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 у відповідній редакції, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту. У разі прийняття судом рішення про звільнення майна з-під арешту або сплати боржником повної суми боргу за виконавчим документом до реалізації арештованого майна боржника, майно звільняється з-під арешту за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про звільнення майна з-під арешту надсилається боржнику та до органу (установи), якому була надіслана постанова про накладення арешту на майно боржника на виконання.

Майно боржника може бути звільнено з-під арешту за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому підпорядкований державний виконавець, якщо під час розгляду відповідної скарги боржника виявлено порушення встановленого цим Законом порядку накладення арешту. Копія постанови начальника органу державної виконавчої служби про звільнення майна боржника з-під арешту не пізніше наступного після її винесення дня надсилається сторонам та до відповідного органу (установи) для зняття арешту, а про відмову у звільненні майна боржника з-під арешту - боржнику.

За наявності письмового висновку експерта щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або коли витрати, пов`язані із зверненням на нього стягнення, перевищать грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, майно боржника може бути звільнено з-під арешту за постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови державного виконавця про звільнення майна боржника з-під арешту не пізніше наступного після її винесення дня надсилається сторонам та до відповідного органу (установи) для зняття арешту.

У всіх інших випадках по незакінчених виконавчих провадженнях арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Проаналізувавши наведені норми Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 (у редакції Закону чинного на час вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 13301032) судом встановлено, що наслідки повернення виконавчого документа на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачали зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Не передбачає такого наслідку даний нормативно-правовий акт і у редакції, чинній на час розгляду скарги.

Оскільки норми Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на час вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 13301032 та на час розгляду скарги, не передбачали зняття арешту з майна боржника у разі повернення виконавчого документа на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», суд вважає необґрунтованими доводи скаржника про неправомірність бездіяльності відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що полягає у не знятті арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 , накладений на підставі постанови № 793/11 від 25.08.2009 р. відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції.

Щодо вимоги скаржниці про зняття арешту з нерухомого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , накладений на підставі постанови № 793/11 від 25.08.2009 р. відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції, суд зазначає наступне.

Дослідивши матеріали справи та поданої ОСОБА_1 скарги на бездіяльність державного виконавця, суд дійшов висновку, що скаржницею не надано до суду належних та допустимих доказів того, що спірна постанова № 793/11 від 25.08.2009 була накладена державним виконавцем саме в межах виконавчого провадження ВП № 13301032.

Крім того, в матеріалах справи також відсутні докази того, що стягувач ТОВ «Альянс» не звертався повторно до державного виконавця із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового наказу № 9/017-09 від 26.04.2009.

Станом на дату розгляду даної скарги, скаржником не підтверджено наявності правових підстав для зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 , накладеного постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції № 793/11 від 25.08.2009 р.

Відповідно до ст. 343 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» передбачено, що у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, суд зобов`язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

У відповідності до п.9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов`язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому, господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов`язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов`язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

На підставі наведеного суд дійшов висновку, що доводи скаржника необґрунтовані та не підтверджені матеріалами справи, а тому вимоги про визнання протиправною бездіяльність відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що полягає у не знятті арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 , накладений на підставі постанови № 793/11 від 25.08.2009 р. відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції та зняття арешту з нерухомого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , накладений на підставі постанови № 793/11 від 25.08.2009 р. відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції, не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, враховуючи все вищенаведене у сукупності, господарський суд вважає скаргу ОСОБА_1 № б/н від 28.01.2023 (вх. № суду 3/23 від 01.02.2023) на дії (бездіяльність) державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у Бучанському району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) нормативно та документально не доведеною, а тому остання задоволенню не підлягає.

Враховуючи те, що суддя Сокуренко Л.В, починаючи з 27.03.2023 по 31.03.2023 включно перебувала у відпустці, тому повний текст ухвали складено та підписано судом після виходу судді на роботу.

Керуючись ст. 233-235, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у Бучанському району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відмовити повністю.

2. Згідно ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після з її оголошення та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її підписання.

Повний текст ухвали складено та підписано 10.04.2023.

Суддя Л.В. Сокуренко