Ухвала

від 26.04.2023 по справі 9/017-09/9-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"26" квітня 2023 р. м. Київ Справа № 9/017-09/9-10

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., за участю секретаря судового засідання Друккера Д.Д., розглянувши в судовому засіданні

Скаргу ОСОБА_1 № б/н від 03.04.2023 (вх. № суду 32/23 від 05.04.2023) на бездіяльність державного виконавця

у справі № 9/017-09/9-10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс»

до Фізичної особи-підприємця Коробки Наталії Сергіївни

про стягнення 13 074,16 грн.

Учасники судового процесу:

від стягувача: не з`явився;

від заявника: Єркін М.М.;

заявник: не з`явився;

від представника ДВС: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду Київської області перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс» до Фізичної особи-підприємця Коробки Наталії Сергіївни про стягнення 13074,16 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 06.04.2009 позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Коробки Наталії Сергіївни ( АДРЕСА_1 , Ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс» (03680, м. Київ, вул. Качалова, 5, код ЄДРПОУ 13693513) заборгованість в сумі 13074,16 грн, витрати по сплаті державного мита 130,74 грн, 118 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На примусове виконання рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2009, яке набрало законної сили 17.04.2009, Господарським судом Київської області 26.04.2009 видано відповідний наказ.

05.04.2023 на електронну адресу суду від представника боржника ( ОСОБА_1 ) надійшла скарга № б/н від 03.04.2023 (вх. № суду 32/23 від 05.04.2023) на бездіяльність державного виконавця, в якій скаржник, керуючись ст. 339-341 Господарського процесуального кодексу України, просить суд:

- поновити ОСОБА_1 строк на подання скарги на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

- визнати протиправною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (вул. Л. Українки, 86, місто Вишневе, Київська обл., 08132, код ЄДРПОУ 34903037), що полягає у не знятті арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), накладеного на підставі постанови № 793/11 від 25.08.2009 р. Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції.

- зобов`язати Відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (вул. Л. Українки, 86, місто Вишневе, Київська обл., 08132, код ЄДРПОУ 34903037) зняти арешт з нерухомого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), накладений на підставі постанови № 793/11 від 25.08.2009 р. Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.04.2023 у справі № 9/017-09/9-10 задоволено заяву ОСОБА_1 про поновлення процесуальних строків на подання скарги на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ); поновлено ОСОБА_1 строк для подання скарги на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби у Бучанському району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ); прийнято до розгляду скаргу ОСОБА_1 № б/н від 03.04.2023 (вх. № суду 32/23 від 05.04.2023) на бездіяльність державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та призначено розгляд скарги на 26.04.2023.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

З метою належного повідомлення стягувача та орган державної виконавчої служби про розгляд скарги та їх право подати письмові пояснення по скарзі, Господарським судом Київської області направлено ухвалу про призначення розгляду скарги від 07.04.2023 рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адреси-місцезнаходження стягувача та органу ДВС, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Зазначене поштове відправлення було вручено органу ДВС особисто 24.04.2023, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Також зазначене поштове відправлення було вручено стягувачу за довіреністю 18.04.2022, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З урахуванням зазначеного, стягувач та орган ДВС були належним чином повідомлені про дату та час розгляду даної скарги.

26.04.2023 в судове засідання прибув представник заявника та надав усні пояснення по скарзі.

В обґрунтування поданої скарги представник скаржника зазначив, що ОСОБА_1 (скаржник) є власником земельної ділянки у Бучанському районі Київської області. У жовтні 2022 скаржниця вирішила відчужити земельну ділянку, у зв`язку із чим звернулася до приватного нотаріуса. Так скаржниця зазначила, що приватний нотаріус повідомила останню, що на все майно ОСОБА_1 накладено арешт на підставі постанови ВДВС Києво-Святошинського районного управління юстиції № 793/11 від 25.08.2009, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

За ствердженням скаржниці, враховуючи, що жодних документів чи повідомлень від ВДВС Києво-Святошинського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на її майно вона не отримувала, у зв`язку із чим звернулася до ВДВС у Бучанському районі Київської області, як правонаступника ВДВС Києво-Святошинського районного управління юстиції із заявою про зняття арешту з її нерухомого майна. Відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надав відповідь № 32637 від 19.10.2022. Зі змісту відповіді вбачається, що виконавче провадження, в рамках якого було винесено постанову, завершено 23.11.2009 року, зняти арешт з майна та оголошення заборони на його відчуження неможливо, оскільки 3-річний термін зберігання завершених виконавчих проваджень сплинув, вони були знищені, а зняти арешт можливо шляхом звернення до суду.

Скаржниця стверджує, що станом на 03.04.2023 відкритих виконавчих проваджень про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на виконанні не перебуває. Враховуючи зазначене, на думку скаржниці, перебування нерухомого майна ОСОБА_1 під арештом є незаконним, оскільки відсутні будь-які незавершені виконавчі провадження для накладення такого арешту і, відповідно, арешт на її майно має бути знятий за рішенням суду. Таким чином, скаржниця переконана, що оскільки у органу виконавчої служби відсутні належні докази правомірності існування накладеного арешту на майно скаржника згідно постанови № 793/11 від 25.08.2009 ВДВС Києво-Світошиньского районного управління юстиції, то арешт майна ОСОБА_1 порушує її право власності.

Враховуючи зазначені вище обставини, скаржниця, керуючись ст. 339-341 Господарського процесуального кодексу, просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (вул. Л. Українки, 86, місто Вишневе, Київська обл., 08132, код ЄДРПОУ 34903037), що полягає у не знятті арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), накладеного на підставі постанови № 793/11 від 25.08.2009 р. Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції.

- зобов`язати Відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (вул. Л. Українки, 86, місто Вишневе, Київська обл., 08132, код ЄДРПОУ 34903037) зняти арешт з нерухомого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), накладений на підставі постанови № 793/11 від 25.08.2009 р. Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції.

26.04.2023 в судове засідання представники стягувача та державної виконавчої служби в судове засідання не з`явились, вимоги ухвали суду від 07.04.2023 не виконали, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час розгляду скарги були повідомлені належним чином.

З огляду на те, що згідно ч. 4 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду, а також, з урахуванням того, що в матеріалах скарги достатньо документів, суд дійшов висновку, що незважаючи на неявку представників стягувача та ВДВС, скарга ОСОБА_1 може бути розглянута судом в судовому засіданні 26.04.2023.

Дослідивши в судовому засіданні 26.04.2023 матеріали справи, заслухавши пояснення представника скаржника, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду скарги, господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

За приписами ст. 18, ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові № 471/283/17-ц від 22.08.2018 частинами першою та другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно із ч. 1 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Частиною 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За приписами п. 1, ч. 2, ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За змістом ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Київської області від 06.04.2009 у справі № 9/017-09 позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Коробки Наталії Сергіївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс» заборгованість в сумі 13074,16 грн, витрати по сплаті державного мита 130,74 грн, 118 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

26.04.2009 на примусове виконання рішення було видано відповідний наказ.

В подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс» звернулося до начальника Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції із заявою № 06/09-1вс від 27.05.2003 про прийняття наказу № 9/017-09 від 26.04.2009 до виконання та відкриття виконавчого провадження (копія заяви наявна в матеріалах справи).

08.06.2009 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Євко В.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 13301032 з примусового виконання наказу № 9/017-09 від 26.04.2009.

Крім того, державним виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» вжиті заходи щодо перевірки майнового стану боржника.

Судом було встановлено, що державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції було направлено запит-вимогу № 793/11-2009-15384 від 15.06.2009 до Києво-Святошинського МРЕВ ДАІ.

Зі змісту відповіді Києво-Святошинського МРЕВ ДАІ № б/н від 07.08.2009 вбачається, що за боржником зареєстровано право власності на автомобілі: Опель Омега д/н НОМЕР_2 , Фіат Дукато д/н НОМЕР_3 , Хюндай Матрікс д/н НОМЕР_4 (копія наявна в матеріалах справи).

Крім того державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції було направлено запит № 805/11/2009 від 15.06.2009 до Києво-Святошинського БТІ (копії наявні в матеріалах справи).

Згідно відповіді Києво-Святошинського БТІ № 1740/09 від 24.06.2009, за даними Реєстру прав власності нерухомого майна станом на 23.06.2009 року за ОСОБА_1 право власності на нерухомість не зареєстровано (копія наявна в матеріалах справи).

25.08.2009 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія АА № 336944. Копію постанови направлено на виконання до Києво-Святошинського МРЕВ ДАІ та боржнику до відома (копія наявна в матеріалах справи).

25.08.2009 державним виконавцем накладено арешт на все майно боржника в Державному реєстрі обтяжень рухомого та нерухомого майна.

Згідно акту державного виконавця від 20.10.2009, ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 не проживає. Транспортних засобів належних боржнику за вказаною адресою не розшукано.

04.11.2009 державним виконавцем було направлено на адресу ТОВ «Альянс» лист простою кореспонденцією, що підтверджується записом за вих. № 26068 в журналі вихідної кореспонденції Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції, яким стягувачу запропоновано в 10-ти денний строк з дня отримання даного листа надати згоду на авансування витрат по розшуку транспортних засобів належних боржнику на праві власності.

23.11.2009 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Євко В.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до положень ст. 40 п. 4 Закону України «Про виконавче провадження», а також запропоновано стягувачу пред`явити повторно виконавчий документ для виконання в строк до 23.11.2012 року.

З матеріалів скарги вбачається, що ОСОБА_1 звернулася із заявою № б/н від 14.10.2022 до виконуючого обов`язки начальника Відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з нерухомого майна у виконавчому провадженні ВП № 13301032 від 2009 (копія заяви наявна в матеріалах справи).

Відділом державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надано відповідь № 32637 від 19.10.2022, зі змісту якої вбачається, що згідно отриманої пошукової інформації за допомогою Автоматизованої системи виконавчого провадження вбачається, що на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № 13301032 з примусового виконання наказу № 9/017-09, виданого 26.04.2009 Господарським судом Київської області про стягнення з ФОП Коробки Н.С. на користь ТОВ «Альянс» боргу в сумі 13322,92 грн. Вказане виконавче провадження завершено 23.11.2009. Однак повідомлено скаржника, що оскільки виконавче провадження значиться завершеним, а виконавчий документ направлено стягувачу з відміткою про наслідки завершення виконавчого провадження, проінформовано скаржника про неможливість вчинення виконавчих дії по зняттю арешту у завершеному виконавчому проваджені. Однак повідомлено ОСОБА_1 , що відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», арешт може бути знятий за рішенням суду (копія відповіді наявна в матеріалах справи).

Таким чином, як зазначає скаржниця, оскільки станом на час розгляду даної скарги у органу виконавчої служби відсутні докази правомірності існування арешту, накладеного на нерухоме майно скаржниці згідно постанови № 793/11 від 25.08.2009 р ВДВС Києво-Святошинського районного управління юстиції, то арешт, накладений на майно ОСОБА_1 , за відсутності виконавчого провадження підлягає скасуванню. У зв`язку із чим скаржниця звернулася до суду із даною скаргою про визнання протиправною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що полягає у не знятті арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 , накладений на підставі постанови № 793/11 від 25.08.2009 р. Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції та зобов`язання Відділ зняти арешт з нерухомого майна, яке належить на праві власності Коробці Наталії Сергіївни, накладений на підставі постанови № 793/11 від 25.08.2009 р. Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції.

Дослідивши матеріали справи та надаючи оцінку правомірності діям (бездіяльності) Відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що полягає у незнятті арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 , накладений на підставі постанови № 793/11 від 25.08.2009 р. Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції, суд зазначає наступне.

Стаття 24 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 (у редакції Закону чинного на час відкриття виконавчого провадження 08.06.2009 ВП № 13301032) визначає, що державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред`явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення п`ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов`язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ. За заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення, державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника в порядку, визначеному цим Законом.

За змістом статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 (у редакції Закону, чинного на час вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 13301032), виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві: ) за письмовою заявою стягувача; 2) якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення, одержати певні предмети, що повинні бути передані йому від боржника згідно з рішенням; 4) у разі якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснює авансування витрат на проведення виконавчих дій, якщо їх авансування передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа; 5) якщо в результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання боржника - фізичної особи (за винятком виконавчих документів, зазначених у частині першій статті 42 цього Закону), а також виконавчих документів, за якими мають бути стягнені грошові кошти чи інше майно, та інших виконавчих документів, які можуть бути виконані без безпосередньої участі боржника; 6) якщо у боржника відсутнє майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу, або майно, визначене виконавчим документом, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-6 частини першої цієї статті, державний виконавець складає акт.

У разі повернення виконавчого документа з підстав, встановлених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску із звітом державного виконавця про його використання.

Про повернення виконавчого документа і авансового внеску стягувачеві державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, і може бути оскаржена до суду в 10-денний строк.

Повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав, передбачених пунктами 2-6 частини першої цієї статті, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання в межах строків, встановлених статтею 21 цього Закону.

Як було встановлено судом вище, 23.11.2009 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Євко В.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до положень ст. 40 п. 4 Закону України «Про виконавче провадження», а також запропоновано стягувачу пред`явити повторно виконавчий документ для виконання в строк до 23.11.2012 року.

Отже, виконавчий документ був повернутий стягувачеві у зв`язку із не здійсненням авансування витрат на проведення виконавчих дій.

За змістом статті 38 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 (у редакції Закону, чинного на час вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 13301032), у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 у відповідній редакції, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту. У разі прийняття судом рішення про звільнення майна з-під арешту або сплати боржником повної суми боргу за виконавчим документом до реалізації арештованого майна боржника, майно звільняється з-під арешту за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про звільнення майна з-під арешту надсилається боржнику та до органу (установи), якому була надіслана постанова про накладення арешту на майно боржника на виконання.

Майно боржника може бути звільнено з-під арешту за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому підпорядкований державний виконавець, якщо під час розгляду відповідної скарги боржника виявлено порушення встановленого цим Законом порядку накладення арешту. Копія постанови начальника органу державної виконавчої служби про звільнення майна боржника з-під арешту не пізніше наступного після її винесення дня надсилається сторонам та до відповідного органу (установи) для зняття арешту, а про відмову у звільненні майна боржника з-під арешту - боржнику.

За наявності письмового висновку експерта щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або коли витрати, пов`язані із зверненням на нього стягнення, перевищать грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, майно боржника може бути звільнено з-під арешту за постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови державного виконавця про звільнення майна боржника з-під арешту не пізніше наступного після її винесення дня надсилається сторонам та до відповідного органу (установи) для зняття арешту.

У всіх інших випадках по незакінчених виконавчих провадженнях арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Проаналізувавши наведені норми Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 (у редакції Закону чинного на час вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 13301032) судом встановлено, що наслідки повернення виконавчого документа на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачали зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Не передбачає такого наслідку даний нормативно-правовий акт і у редакції, чинній на час розгляду скарги.

Оскільки норми Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на час вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 13301032 та на час розгляду скарги, не передбачали зняття арешту з майна боржника у разі повернення виконавчого документа на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», суд вважає необґрунтованими доводи скаржника про неправомірність бездіяльності Відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що полягає у не знятті арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 , накладений на підставі постанови № 793/11 від 25.08.2009 р. Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції.

Щодо вимоги скаржниці про зобов`язання Відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з нерухомого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), накладений на підставі постанови № 793/11 від 25.08.2009 р. Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що наказ Господарського суду Київської області від 26.04.2009 № 9/017-09 був дійсний для пред`явлення до 17.04.2012 року, тобто протягом трьох років.

Як було встановлено судом раніше, 23.11.2009 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Євко В.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до положень ст. 40 п. 4 Закону України «Про виконавче провадження», а також запропоновано стягувачу пред`явити повторно виконавчий документ для виконання в строк до 23.11.2012 року.

Таким чином, строк пред`явлення наказу від 26.04.2009 № 9/017-09 переривався і стягувач міг пред`явити наказ до примусового виконання у строк до 23.11.2012 року включно.

Проте доказів повторного пред`явлення вищенаведеного наказу до виконання, що могло б свідчити про чергове переривання строку, матеріали справи не містять. У матеріалах справи також відсутні докази звернення стягувача до суду з відповідною заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Крім того, в матеріалах справи наявний лист Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 13925 від 29.03.2023 зі змісту якого вбачається, що згідно отриманої пошукової інформації за допомогою Автоматизованої системи виконавчого провадження вбачається, що на виконанні у Відділі з 08.06.2009 по 23.11.2009 перебувало виконавче провадження № 13301032 з примусового виконання наказу № 9/017-09, виданого 26.04.2009 Господарським судом Київської області про стягнення з ФОП Коробки Н.С. на користь ТОВ «Альянс» боргу в сумі 13322,92 грн. В межах вказаного виконавчого провадження, для забезпечення фактичного виконання рішення суду, державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника № 793/11 від 25.08.2009, відомості про обтяження внесені до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 8997307. Як зазначає в листі Відділ ДВС, вказане виконавче провадження завершено 23.11.2009, так як стягувачем не здійснено авансування витрат на проведення виконавчих дій; повторно до Відділу стягувачем вказаний наказ на виконання не пред`являвся станом на 29.03.2023. Відомості про виконання наказу відсутні. Однак в листі Відділ ДВС зазначив, що оскільки вказане виконавче провадження значиться завершеним, а виконавчий документ направлено стягувачу з відміткою про наслідки завершення виконавчого провадження, у Відділу відсутня можливість вчинення виконавчих дій по зняттю арешту у завершеному та знищеному виконавчому провадженні (копія листа наявна в матеріалах справи).

Також, згідно витягу ВП спецрозділ, станом на 15.03.2023 виконавче провадження № ВП 13301032 значиться завершеним (копія витягу наявна в матеріалах справи).

З урахуванням зазначеного, господарський суд дійшов висновку, що строк пред`явлення наказу Господарського суду Київської області від 26.04.2009 року № 9/017-09 сплив ще 23.11.2012 року.

Водночас, станом на дату розгляду даної скарги (26.04.2023) в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна міститься обтяження (номер запису 8997307) нерухомого майна Коробки Наталії Сергіївни шляхом його арешту на підставі постанови про арешт майна № 793/11 від 25.08.2009 Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції за заявою стягувача; об`єктом обтяження є невизначене майно, все майно (копія витягу наявна в матеріалах справи).

При цьому зі змісту листа Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 13925 від 29.03.2023 вбачається, що спірна постанова про арешт майна № 793/11 від 25.08.2009 була винесена державним виконавцем для забезпечення фактичного виконання рішення суду у ВП № 13301032 з примусового виконання наказу від 26.04.2009 № 9/017-09.

Судом враховано, що повернення виконавчого документа на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 (у редакції Закону чинного на час вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 13301032) не встановлювало для державного виконавця прямого обов`язку знімати арешт з майна боржника.

У той же час, застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов`язків, визначених Закону України «Про виконавче провадження» щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.

Зокрема, арешт майна боржника, право на застосування якого надано державним виконавцем, є заходом, який забезпечує збереження майна боржника з метою реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених Законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Згідно зі статтею 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Вказані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Господарський суд повинен реалізовувати своє основне завдання (2 Господарського процесуального кодексу України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд зауважує, що у даному випадку відмова в задоволенні скарги в частині зняття арешту з усього майна відповідача, накладеного постановою про арешт майна № 793/11 від 25.08.2009 Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції (відомості про обтяження внесені до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 8997307) у виконавчому провадженні № ВП 13301032 з формальних підстав, а саме у зв`язку з відсутністю в діях державного виконавця протиправної бездіяльності, унеможливлює в подальшому здійснення належного захисту майнових прав ОСОБА_1 в частині зняття арешту з її майна.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.11.2021 року в справі № 21/170-08.

Оскільки у даному випадку підстави для зняття арешту з майна, передбачені частинами 3, 4 статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» відсутні, арешт з майна боржника може бути знятий в судовому порядку відповідно до частини 5 статті 60 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавчий документ повернутий стягувачу, строк пред`явлення виконавчого документу для виконання закінчився і необхідність забезпечення виконання рішення суду шляхом накладення арешту фактично відпала.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» (у чинній редакції), за змістом якої у всіх інших випадках (не передбачених попередніми частинами означеної статті) арешт може бути знятий за рішенням суду.

Враховуючи наведене, з метою усунення порушення прав скаржниці щодо розпорядження своїм майном, з урахуванням того, що спірна постанова про арешт нерухомого майна № 793/11 від 25.08.2009 року була винесена саме для забезпечення фактичного виконання рішення суду у ВП № 13301032 з примусового виконання наказу від 26.04.2009 № 9/017-09, а також враховуючи, що станом на дату розгляду даної скарги доказів правомірності існування накладеного арешту на майно ОСОБА_1 відсутні, господарський суд дійшов висновку, що скарга ОСОБА_1 в частині зобов`язання Відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з нерухомого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , накладений на підставі постанови № 793/11 від 25.08.2009 р. Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції, підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 343 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, враховуючи все вищенаведене у сукупності, господарський суд дійшов висновку, що доводи скаржниці в частині зобов`язання Відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з нерухомого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , накладений на підставі постанови № 793/11 від 25.08.2009 р. Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції, є обґрунтованими, нормативно та документально доведеними, а тому скарга в цій частині підлягає задоволенню. В іншій частині скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 233-235, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Скаргу ОСОБА_1 № б/н від 03.04.2023 (вх. № суду 32/23 від 05.04.2023) на бездіяльність державного виконавця задовольнити частково.

2. Зобов`язати Відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (вул. Л. Українки, 86, місто Вишневе, Київська обл., 08132, код ЄДРПОУ 34903037) зняти арешт з нерухомого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), накладений на підставі постанови № 793/11 від 25.08.2009 р. Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції.

3. В іншій частині скарги відмовити.

4. Згідно ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після з її оголошення та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її підписання.

Повний текст ухвали складено та підписано 04.05.2023.

Суддя Л.В. Сокуренко