Постанова

від 28.03.2023 по справі 911/2929/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 911/2929/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

представники учасників справи:

прокуратури - Савицька О. В.,

позивача - Семченко Ю. І.,

відповідача - Уляник Р. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 (судді: Мальченко А. О. - головуючий, Агрикова О. В., Чорногуз М. Г.) та рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 (суддя Сівакова В. В.) у справі

за позовом прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України

до Київської обласної державної адміністрації, Обухівської районної державної адміністрації, Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Спорт-Тур" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Мтір Ессет Менеджмент"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів-Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-будівельна компанія "Укрспортбудінвест", Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Терра Інвест", Товариство з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Динамо" Київ", Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Славутич-Дельфін", Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестпроект" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Стокс-Бізнес",

про визнання недійсними розпоряджень та витребування земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Прокурор Київської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Київської обласної державної адміністрації (далі - Київська облдержадміністрація), Обухівської районної державної адміністрації Київської області (далі - Обухівська райдержадміністрація), Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Спорт-Тур" (далі - ТОВ "ІК "Спорт-Тур"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Мтір Ессет Менеджмент" (далі - ТОВ "КУА "Мтір Ессет Менеджмент") про:

- визнання недійсними розпоряджень Київської облдержадміністрації від 05.12.2003 № 776 "Про надання в оренду земельної ділянки", від 26.02.2004 № 88 "Про надання в оренду в оренду земельних ділянок", від 17.09.2004 № 646 "Про надання в оренду земельної ділянки" (далі - спірні розпорядження Київської облдержадміністрації/розпорядження Київської облдержадміністрації від 05.12.2003 № 776, від 26.02.2004 № 88, від 17.09.2004 № 646);

- визнання недійсними розпоряджень Обухівської райдержадміністрації від 01.11.2004 № 697 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ТОВ "НВФ "Славутич-Дельфін" під розміщення об`єктів для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей", від 01.11.2004 № 696 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ТОВ "Сток-Бізнес" під розміщення об`єктів для організації відпочинку та проведення спортивних заходів", від 01.11.2004 № 698 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ТОВ "Інвестпроект" під розміщення об`єктів для організації відпочинку та проведення спортивних заходів", від 01.11.2004 № 695 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ЗАТ "Футбольний клуб "Динамо" Київ" під розміщення об`єктів для проведення спортивних заходів і організації відпочинку спортсменів" (далі - спірні розпорядження Обухівської райдержадміністрації/розпорядження Обухівської райдержадміністрації від 01.11.2004 № 697, від 01.11.2004 № 696, від 01.11.2004 № 695, від 01.11.2004 № 698);

- витребування на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ТОВ "ІК "Спорт-Тур" земельної ділянки площею 24,394 га, кадастровий номер 3223151000:06:015:0080 та з незаконного володіння ТОВ "КУА "Мтір Ессет Менеджмент" земельної ділянки площею 10,222 га, кадастровий номер 3223151000:06:015:0079, які розташовані в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району.

1.2. Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на положення статей 16, 20, 21, 321, 328, 387, 388, 393 Цивільного кодексу України, статей 21, 122, 149, 152, 153, 155 Земельного кодексу України, статей 9, 42 Лісового кодексу України, положення Закону України "Про місцеві державні адміністрації" обґрунтовані тим, що Київська облдержадміністрація незаконно вилучила та змінила цільове призначення земель, які належали до лісового фонду, у виді єдиного масиву, що свідчить про перевищення Київською облдержадміністрацією своїх повноважень.

При цьому, після набуття у приватну власність згідно з оспорюваними розпорядженнями Обухівської райдержадміністрації всі земельні ділянки були відчужені 27.05.2005 та 06.06.2005 на користь приватної юридичної особи - ТОВ "ІК "Спорт-Тур", що свідчить про те, що прийняття оскаржуваних розпоряджень здійснювалося з метою передачі у власність одного приватного суб`єкта земель лісового фонду площею понад 30 га за допомогою пов`язаних з цією особою третіх осіб.

Прокурор зазначав, що незаконне вибуття лісових земель з державної власності у приватну власність становить суспільний інтерес, а також вказував на невжиття уповноваженими органами дій з відновлення порушених прав держави, вказуючи на наявність підстав для визнання поважними причини пропуску позовної давності.

1.3. Київська облдержадміністрація, ТОВ "КУА "Мтір Ессет Менеджмент" та ТОВ "ІК "Спорт-Тур" у відзивах на позовну заяву, заперечуючи проти її задоволення, вказували на безпідставність доводів прокурора, а також просили суд застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позову.

1.4. Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.06.2020 залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-будівельна компанія "Укрспортбудінвест" (далі - ТОВ "Українська інвестиційно-будівельна компанія "Укрспортбудінвест"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Терра Інвест" (далі - ТОВ "Інвестиційна компанія "Терра Інвест"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Динамо" Київ" (далі - ТОВ "ФК "Динамо" Київ"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Славутич-Дельфін" (далі - ТОВ "НВФ "Славутич-Дельфін"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестпроект" (далі - ТОВ "Інвестпроект"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Стокс-Бізнес" (далі - ТОВ "Стокс-Бізнес").

1.5. ТОВ "ФК "Динамо" Київ", заперечуючи проти задоволення позовних вимог, просило, зокрема, застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позову.

1.6. Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.02.2020 матеріали справи № 911/2929/19 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021, у задоволенні позову відмовлено.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо недоведеності прокурором перевищення Київською облдержадміністрацією та Обухівською райдержадміністрацією повноважень щодо розпорядження спірними земельними ділянками, а отже про необґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим дійшли висновку про відсутність підстав для застосування позовної давності.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021, прокурор у касаційній скарзі просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме ухвалення судових рішень з неправильним застосуванням норм матеріального права та без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Так, прокурор вважає, що в порушення принципів господарського судочинства та положень статей 73, 74, 76- 79, 86, 236, 237 Господарського процесуального кодексу України, суди необґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог, спрямованих на поновлення інтересів держави на обмеження у цивільному обороті земель лісогосподарського призначення, не надавши при цьому належну оцінку спірним правовідносинам та не застосувавши правових висновків щодо застосування норм матеріального права, висловлених Великою Палатою Верховного Суду та Верховним Судом, зокрема, у постановах:

- від 06.02.2018 у справі № 363/1003/15, від 08.02.2018 у справі № 359/9596/15, від 30.05.2018 у справі № 359/2012/15 щодо застосування положень частини 9 статті 149 Земельного кодексу України у подібних правовідносинах, в яких, зокрема, зазначено, що оцінюючи законність індивідуальних актів слід встановити, чи не спрямовані вони на розпорядження землями лісогосподарського призначення єдиним масивом, площа якого перевищує 10 га;

- від 20.06.2018 у справі № 391/1059/14-ц щодо можливості зміни цільового призначення земель лише за наявності відповідного рішення уповноваженого органу та дотримання порядку погодження такої зміни;

- від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц щодо можливості витребування земельних ділянок, які були утворені внаслідок поділу та об`єднання первісних незаконно відведених земельних ділянок;

- від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 04.11.2020 у справі № 363/2301/17 щодо застосування практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах відносно обмежених в обороті земель державної форми власності.

Скаржник зазначає, що не можна вважати законними оскаржувані розпорядження Київської облдержадміністрації на підставі яких з метою формальної відповідності вимогам частин 1, 9 статті 149 Земельного кодексу України припинено право постійного користування спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства на земельні ділянки лісогосподарського призначення площею до 10 га, однак, фактично які спрямовані на розпорядження масивом лісових земель площею, що значно перевищує 10 га.

Суди не врахували правові наслідки оскаржуваних актів індивідуальної дії в сукупності, а такими наслідками є вилучення земель лісогосподарського призначення площею 39,76 га з постійного користування спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства.

Заявник касаційної скарги зазначає, що повноваження на зміну цільового призначення спірних земель лісового фонду площею 39,76 га мав виключно Кабінет Міністрів України, а тому до цього часу компетентним органом цільове призначення земель не змінено, як і не проведено їх вилучення зі складу державного лісового фонду.

3.2. Відповідачі у відзивах на касаційну скаргу просили залишити її без задоволення, а судові рішення без змін, наголошуючи на недоведеності та безпідставності доводів прокурора та законності і правомірності висновків судів.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Ухвалою Верховного Суду від 22.04.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 у справі № 911/2929/19, призначено розгляд справи у судовому засіданні.

Згідно з ухвалами Верховного Суду від 15.06.2021 та 20.01.2022 провадження у справі № 911/2929/19 зупинялося до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справ № 359/3373/16-ц та № 488/2807/17, яке було поновлено після усунення обставин, які слугували зупиненню провадження у справі, призначено справу до розгляду у судовому засіданні про час і дату якого повідомлено учасників справи.

З метою повного, всебічного, об`єктивного розгляду справи Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду цієї справи у розумний строк, тобто такий, що є необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково з огляду на таке.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили такі обставини:

- 05.12.2003 Київська облдержадміністрація прийняла розпорядження № 776 "Про надання в оренду земельної ділянки", згідно з яким затверджено розроблений Державним підприємством "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (далі - ДП "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою") проект відведення земельної ділянки загальною площею 9,98 га (ліси 1-ї групи) за рахунок земель Державного лісогосподарського об`єднання "Київліс" (землі лісового фонду) на території Української міської ради Обухівського району; надано Закритому акціонерному товариству "Футбольний клуб "Динамо" Київ" (після перетворення - ТОВ "ФК "Динамо "Київ") в оренду на 50 років земельну ділянку, зазначену в пункті 1 цього розпорядження для проведення спортивних заходів і організації відпочинку спортсменів та інших співробітників клубу. Доручено Обухівській райдержадміністрації укласти та підписати від імені обласної державної адміністрації договір оренди вказаної земельної ділянки за умови відшкодування втрат лісогосподарського виробництва у встановленому порядку, передбачивши обмеження щодо її використання, визначенні чинним законодавством та матеріалами погодження проекту відведення;

- 06.02.2004 Київська облдержадміністрація прийняла розпорядження № 88 "Про надання в оренду в оренду земельних ділянок", згідно з яким затверджено розроблений ДП "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" два проекти відведення земельних ділянок загальною площею пор 9,9 га кожна (ліси 1-ї групи) за рахунок земель Київського державного лісогосподарського об`єднання "Київліс" (землі лісового фонду) на території Української міської ради Обухівського району, надано ТОВ "Інвестпроект" та ТОВ "Стокс-Бізнес" в оренду на 50 років кожному по 9,9 га земель під організацію відпочинку та проведення спортивних заходів. Доручено голові Обухівської райдержадміністрації укласти та підписати від імені обласної державної адміністрації договори оренди за умови попереднього відшкодування товариствами втрат лісогосподарського виробництва у встановленому порядку, передбачивши обмеження щодо її використання, визначенні чинним законодавством та матеріалами погодження проекту відведення;

- 17.09.2004 Київська облдержадміністрація прийняла розпорядження № 646 "Про надання в оренду земельної ділянки", згідно з яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ "Славутич-Дельфін" для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей в межах Української міської ради Обухівського району, розроблений ДП "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою". Вилучено з постійного користування Обухівського лісництва Державного лісогосподарського об`єднання "Київліс" та надано в оренду на 49 років ТОВ "НВФ "Славутич-Дельфін" земельну ділянку площею 9,98 га на території Української міської ради Обухівського району для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей. Віднесено вказану земельну ділянку до земель рекреаційного призначення. Доручено Обухівській райдержадміністрації укласти та підписати від імені обласної державної адміністрації договір оренди вказаної земельної ділянки за умови попереднього відшкодування втрат лісогосподарського виробництва у встановленому порядку, передбачивши обмеження щодо її використання, визначенні чинним законодавством та матеріалами погодження проекту відведення.

4.3. Суди також установили такі обставини:

- 01.11.2004 Обухівська райдержадміністрація прийняла розпорядження № 695 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ЗАТ "Футбольний клуб "Динамо" Київ" під розміщення об`єктів для проведення спортивних заходів і організації відпочинку спортсменів", згідно з яким продано у власність ЗАТ "Футбольний клуб "Динамо" Київ" земельну ділянку площею 61 221,00 м2 на території Української міської ради Обухівського району Київської області під розміщення об`єктів для проведення спортивних заходів і організації відпочинку спортсменів. Надано дозвіл на розроблення технічної документації зі складання державного акту на право приватної власності на землю ЗАТ "ФК "Динамо "Київ";

- 01.11.2004 Обухівською райдержадміністрацією прийнято розпорядження № 969 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ТОВ "Стокс-Бізнес" під розміщення об`єктів для організації відпочинку та проведення спортивних заходів", згідно з яким продано у власність ТОВ "Стокс-Бізнес" земельну ділянку площею 99 000 м2 на території Української міської ради Обухівського району Київської області під розміщення об`єктів для організації відпочинку та проведення спортивних заходів. Надано дозвіл на розроблення технічної документації зі складання державного акту на право приватної власності на землю ТОВ "Стокс-Бізнес";

- 01.11.2004 Обухівською райдержадміністрацією прийнято розпорядження № 697 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ТОВ "НВФ "Славутич-Дельфін" під розміщення об`єктів для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей", згідно з яким продано у власність ТОВ " НВФ "Славутич-Дельфін" земельну ділянку площею 86 939 м2 на території Української міської ради Обухівського району Київської області під розміщення об`єктів для культурно-оздоровчих цілей. Надано дозвіл на розроблення технічної документації зі складання державного акту на право приватної власності на землю ТОВ "НВФ "Славутич-Дельфін";

- 01.11.2004 Обухівською райдержадміністрацією прийнято розпорядження № 698 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ТОВ "Інвестпроект" під розміщення об`єктів для організації відпочинку та проведення спортивних заходів", згідно з яким продано у власність ТОВ "Інвестпроект" земельну ділянку площею 99 000 м2 на території Української міської ради Обухівського району Київської області під розміщення об`єктів для організації відпочинку та проведення спортивних заходів. Надано дозвіл на розроблення технічної документації зі складання державного акту на право приватної власності на землю ТОВ "Інвестпроект".

4.4. Суди установили, що 29.11.2004 Обухівським бюро технічної інвентаризації зареєстровано право власності ТОВ "НВФ "Славутич-Дельфін" на нерухоме майно, а саме: спортивну базу за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Ігнатівська (вул. Горького) на підставі свідоцтва про право власності від 27.10.2004, видане Обухівською райдержадміністрацією.

30.11.2004 між ТОВ ТОВ "НВФ "Славутич-Дельфін" та ЗАТ "ФК "Динамо" Київ" було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, за змістом якого ТОВ "НВФ "Славутич-Дельфін" передало у власність ЗАТ "ФК "Динамо" Київ" нерухоме майно - спортивну базу загальною площею 67,3 м2, яке належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності, виданого Обухівською райдержадміністрацією 27.10.2004, а ЗАТ "ФК "Динамо" Київ "прийняло об`єкт продажу у власність.

01.12.2004 Обухівським бюро технічної інвентаризації на підставі договору купівлі-продажу від 30.11.2004 зареєстровано право власності ЗАТ "ФК "Динамо" Київ" на нерухоме майно.

01.03.2005 Обухівським бюро технічної інвентаризації зареєстровано право власності ЗАТ "ФК "Динамо" Київ" на нерухоме майно: комплекс за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Ігнатівська (вул. Горького). Підставою виникнення права власності вказано свідоцтво про право власності від 06.10.2004 наданого Обухівською райдержадміністрацією.

25.05.2005 Обухівським бюро технічної інвентаризації зареєстровано право власності ТОВ "Стокс-Бізнес" на нежитлові будівлі за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Ігнатівська (вул. Горького) на підставі свідоцтва про право власності від 06.10.2004 виданого Обухівською райдержадміністрацією.

25.05.2005 Обухівським бюро технічної інвентаризації зареєстровано право власності ТОВ "Інвестпроект" на нежитлові будівлі за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Ігнатівська (вул. Горького) на підставі свідоцтва про право власності від 06.10.2004 виданого Обухівською райдержадміністрацією.

27.05.2005 між ТОВ "Стокс-Бізнес" та ТОВ "ІК "Спорт-Тур" був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна за реєстраційним № 1367, за змістом якого ТОВ "Стокс-Бізнес" зобов`язалося передати у власність ТОВ "ІК "Спорт-Тур" об`єкти нерухомого майна (нежитлові будівлі), які розташовані за адресою: України, Київська область, м. Українка, вул. Ігнатівська (вул. Горького), без номера, а саме: альтанка загальною площею 10,0 м2; фундаменти під вишку загальною площею 12,3 м2.

29.06.2005 Обухівським бюро технічної інвентаризації на підставі договору купівлі-продажу від 27.05.2005 зареєстровано право власності ТОВ "ІК "Спорт-Тур" на нерухоме майно: нежитлові будівлі за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Ігнатівська (вул. Горького).

27.05.2005 між ТОВ "Інвестпроект" та ТОВ "ІК "Спорт-Тур" укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна за реєстраційним № 1359, за умовами якого ТОВ "Інвестпроект" зобов`язалося передати у власність ТОВ "ІК "Спорт-Тур" об`єкти нерухомого майна (нежитлові будівлі), які розташовані за адресою: України, Київська обл., м. Українка, вул. Ігнатівська (раніше - вул. Горького), без номера, а саме: КПП загальною площею 67,3 м2, елінг загальною площею 138,6 м2, дизельна загальною площею 30,0 м2.

29.06.2005 Обухівським бюро технічної інвентаризації на підставі цього договору зареєстровано право власності ТОВ «Інвестиційна компанія "Спорт-Тур" на нерухоме майно: нежитлові будівлі за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Ігнатівська (вул. Горького).

06.06.2005 між ЗАТ "ФК "Динамо" Київ" та ТОВ "ІК "Спорт-Тур" укладено договір купівлі-продажу за реєстраційним № 2149, за умовами якого ЗАТ " ФК "Динамо" Київ" зобов`язалося передати у власність ТОВ "ІК «Спорт-Тур" будівлю спортивної бази, площею 67,3 м2розташованої в м. Українка, вул. Ігнатівська, буд. б/н, Обухівського району, Київської області, ТОВ "ІК "Спорт-Тур" зобов`язалося прийняти вказану нерухомість і сплатити за неї обговорену грошову суму.

22.09.2005 Обухівським бюро технічної інвентаризації на підставі цього договору зареєстровано право власності ТОВ "ІК "Спорт-Тур" на нерухоме майно: спортивну базу за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Ігнатівська (вул. Горького).

Також, 06.06.2005 між ЗАТ "ФК "Динамо" Київ" та ТОВ "ІК "Спорт-Тур" укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого ЗАТ "ФК "Динамо" Київ" зобов`язалося передати у власність ТОВ "ІК "Спорт-Тур" комплекс спортивної бази, що розташована в місті Українка, вул. Ігнатівська, буд. б/н, Обухівського району, Київської області.

29.06.2005 Обухівським бюро технічної інвентаризації на підставі цього договору зареєстровано право власності ТОВ "ІК "Спорт-Тур" на комплекс за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Ігнатівська (вул. Горького).

Отже, суди попередніх інстанцій установили, що ТОВ "ІК "Спорт-Тур" на підставі договорів купівлі-продажу набуло у власність нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі, розташовані за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Ігнатівська (вул. Горького).

Як установили суди, у подальшому, 30.06.2011 між ТОВ "ІК "Спорт-Тур" та ТОВ "ІК "Терра-Інвест" було укладено чотири договори купівлі-продажу, за змістом яких ТОВ "ІК "Спорт-Тур" продало, а ТОВ "ІК "Терра-Інвест" придбало нерухоме майно, розташоване за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Ігнатівська (вул. Горького), а 13.07.2011 Обухівським бюро технічної інвентаризації було здійснено державну реєстрацію права власності ТОВ "ІК "Терра-Інвест" на зазначене майно.

17.07.2013 між ТОВ "ІК "Терра-Інвест" та ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Укрспортбудінвест" було укладено договір купівлі-продажу 1/50 часток комплексу, розташованого за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Ігнатівська (вул. Горького).

24.07.2013 між ТОВ "ІК "Терра-Інвест" та ТОВ "ІК "Спорт-Тур" укладено договори купівлі-продажу 49/50 часток комплексу, розташованого за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка, вулиця Ігнатівська (Горького), а також іншого нерухомого майна за вказаною адресою.

27.12.2015 між ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Укрспортбудінвест" та ТОВ "КУА "Мтір Ессет Менеджмент" укладено договір купівлі-продажу 1/50 часток комплексу спортивної бази, розташованої за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка, вулиця Ігнатівська (Горького).

4.5. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України про визнання недійсними розпоряджень Київської облдержадміністрації від 05.12.2003 № 776, від 26.02.2004 № 88, від 17.09.2004 № 646 про надання в оренду земельних ділянок, визнання недійсними розпоряджень Обухівської райдержадміністрації від 01.11.2004 № № 695, 696, 697, 698 про продаж земельних ділянок та витребування на користь держави з незаконного володіння ТОВ "ІК "Спорт-Тур" земельної ділянки площею 24,394 га, кадастровий номер 3223151000:06:015:0080 та з незаконного володіння ТОВ "КУА "Мтір Ессет Менеджмент" земельної ділянки площею 10,222 га, кадастровий номер 3223151000:06:015:0079, які розташовані в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району, з огляду на незаконне відчуження земель лісового фонду у приватну власність без погодження уповноваженого органу як на зміну цільового призначення земельних ділянок, так і їх відчуження.

Прокурор, звертаючись до суду, вказував на те, що на підставі оспорюваних розпоряджень Київської облдержадміністрації від 05.12.2003 № 776, від 26.02.2004 № 88 та від 17.09.2004 № 646 відбулася незаконна передача у користування юридичних осіб спірних земельних ділянок у виді єдиного лісового масиву загальною площею 39,76 га, що суперечить вимогам частини 2 статті 19 Конституції України, статтям 20, 57, 122, 149 Земельного кодексу країни, статтям 9, 42 Лісового кодексу України, з перевищенням наданих законом повноважень, неуповноваженим суб`єктом та у спосіб, що суперечить законодавству, без прийняття законних рішень (розпоряджень) про вилучення та зміну цільового призначення земель лісового фонду (лісогосподарського призначення) з одночасною передачею земель площею понад 10 га у користування (оренду) приватним юридичним особам, у яких не створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, на строк, що значно перевищує встановлений законом, без погодження (згоди) відповідного державного органу лісового господарства на переведення лісових земель до інших категорій. У подальшому на підставі оспорюваних розпоряджень Обухівської райдержадміністрації від 01.11.2004 №№ 695, 696, 697, 698 відбувся незаконний, в порушення чинного законодавства, продаж земель лісового фонду загальною площею 34,6160 га.

4.6. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19 Конституції України).

Місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною земель, лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів (пункт 3 частини першої статті 16 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" у редакції, чинній на час ухвалення спірних розпоряджень).

Суди попередніх інстанцій установили, що в матеріалах справи міститься відповідь Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 13.11.2019 на лист прокуратури Київської області щодо надання інформації про погодження на зміну цільового призначення земельних ділянок кадастрові номери 3223151000:06:015:0079, 3223151000:06:015:0045, 3223151000:06:015:0080, зі змісту якої вбачається, що управління не надавало погоджень на зміну цільового призначення земельних ділянок, оскільки було утворено у 2007 році Київське обласне управління лісового та мисливського господарства, яке у 2013 році перейменоване у Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства (шляхом перетворення).

Суди установили, що у вказаному листі також зазначено, що Київське державне лісогосподарське об`єднання "Київліс" листами від 04.12.2003 № 01-750 та від 04.12.2003 № 01-751/2 надавало висновки про погодження місця розташування земельних ділянок, а листами від 25.02.2004 № 04-87/23 та від 25.02.2004 № 04-84/24 погодило проекти відведення земельних ділянок за рахунок земель Обухівського лісництва.

4.7. За змістом статей 1, 2 Лісового кодексу України (у редакції, яка діяла станом на 27.11.2003, чинній на час виникнення спірних правовідносин) лісові відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України про охорону навколишнього природного середовища, іншими актами законодавства України. Завданням Лісового кодексу України є регулювання правових відносин з метою забезпечення підвищення продуктивності, охорони та відтворення лісів, посилення їх корисних властивостей, задоволення потреб суспільства у лісових ресурсах на основі їх науково обґрунтованого раціонального використання.

Ліс - це сукупність землі, рослинності, в якій домінують дерева та чагарники, тварин, мікроорганізмів та інших природних компонентів, що в своєму розвитку біологічно взаємопов`язані, впливають один на одного і на навколишнє середовище. Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно екологічні (водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні), естетичні, виховні та інші функції, мають обмежене експлуатаційне значення і підлягають державному обліку та охороні (стаття 3 Лісового кодексу України).

Згідно зі статтями 4, 5 зазначеного Кодексу (у відповідній редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) усі ліси на території України становлять її лісовий фонд. До лісового фонду належать також земельні ділянки, не вкриті лісовою рослинністю, але надані для потреб лісового господарства. До лісового фонду не належать: усі види зелених насаджень у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, садибах, присадибних, дачних і садових ділянках. Питання створення, охорони і використання насаджень, що не належать до лісового фонду, регулюються іншими актами законодавства.

Землі лісового фонду поділяються на: а) лісові: вкриті лісовою (деревною і чагарниковою) рослинністю; не вкриті лісовою рослинністю, які підлягають залісенню (зруби, згарища, рідколісся, пустирі та інші), зайняті лісовими шляхами, просіками, протипожежними розривами тощо; б) нелісові: зайняті спорудами, пов`язаними з веденням лісового господарства, трасами ліній електропередач, продуктопроводів та підземними комунікаціями тощо; зайняті сільськогосподарськими угіддями (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища, надані для потреб лісового господарства); зайняті болотами і водоймами в межах земельних ділянок лісового фонду, наданих для потреб лісового господарства. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісового фонду, визначення їх меж провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством.

Відповідно до статті 6 Лісового кодексу України Усі ліси в Україні є власністю держави. Від імені держави лісами розпоряджається Верховна Рада України. Верховна Рада України делегує відповідним Радам народних депутатів свої повноваження щодо розпорядження лісами, визначені цим Кодексом та іншими актами законодавства. Ради народних депутатів в межах своєї компетенції надають земельні ділянки лісового фонду у постійне користування або вилучають їх в порядку, визначеному Земельним та цим кодексами. Надання земельних ділянок лісового фонду у тимчасове користування провадиться без їх вилучення у постійних користувачів у порядку, визначеному цим Кодексом.

Державне управління в галузі охорони, захисту, використання та відтворення лісів здійснюють Кабінет Міністрів України, Уряд Республіки Крим, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та його органи на місцях, спеціально уповноважені державні органи лісового господарства, місцеві органи державної виконавчої влади та інші органи відповідно до законодавства України (стаття 23 Лісового кодексу України).

Статтею 9 Лісового кодексу України передбачено, що користування земельними ділянками лісового фонду може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим підприємствам, установам, організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи (далі - постійні лісокористувачі), для ведення лісового господарства, а також для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт в порядку, передбаченому цим Кодексом. У постійне користування для цієї ж мети окремі земельні ділянки лісового фонду площею до п`яти гектарів, якщо вони входять до складу угідь селянських (фермерських) господарств, можуть також надаватися громадянам із спеціальною підготовкою. Право постійного користування земельними ділянками лісового фонду посвідчується державним актом на право постійного користування землею. У тимчасове користування за погодженням з постійними лісокористувачами земельні ділянки лісового фонду можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об`єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземним юридичним особам та громадянам (далі - тимчасові лісокористувачі) для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт. Тимчасове користування земельними ділянками лісового фонду може бути: короткостроковим - до трьох років і довгостроковим - від трьох до двадцяти п`яти років. Право тимчасового користування земельними ділянками лісового фонду оформляється договором. Форма договору на право тимчасового користування земельними ділянками лісового фонду, в тому числі на умовах оренди, і порядок його реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Переведення лісових земель до нелісових для використання у цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, використанням лісових ресурсів і користуванням земельними ділянками лісового фонду для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт, провадиться за рішенням органів, які надають ці землі у користування відповідно до земельного законодавства. Переведення лісових земель до інших категорій провадиться за згодою відповідних державних органів лісового господарства Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя.

Згідно зі статтями 1, 2 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (частина 2 статті 3 зазначеного Кодексу).

У статті 19 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначені категорії земель та передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісового фонду; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Відповідно до статті 20 зазначеного Кодексу (у відповідній редакції) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

4.8. За змістом статті 34 Лісового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державні органи та постійні лісокористувачі, які здійснюють планування, організацію, ведення лісового господарства і використання лісових ресурсів, з урахуванням господарського призначення лісів і природно-кліматичних умов, зобов`язані забезпечувати, зокрема, збереження лісів, охорону їх від пожеж, захист від шкідників і хвороб; безперервне, невиснажливе і раціональне використання лісів для планомірного задоволення потреб виробництва і населення в деревині та іншій лісовій продукції; розширене відтворення, поліпшення породного складу і якості лісів, підвищення їх продуктивності; раціональне використання земельних ділянок лісового фонду; підвищення ефективності лісогосподарського виробництва на основі єдиної технічної політики, досягнень науки і техніки.

За змістом частини 9 статті 149 Земельного кодексу України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси першої групи площею понад 10 гектарів, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, кпім випадків, визначених частинами 5- 7 цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

4.10. З матеріалів справи убачається, що згідно з розпорядженнями Київської облдержадміністрації від 05.12.2003 № 776 та від 26.02.2004 № 88 ЗАТ "ФК "Динамо" Київ" та ТОВ "Інвестпроект" надані в оренду на 50 років земельні ділянки (ліси і-ї групи) за рахунок земель Держаного лісогосподарського об`єднання "Київліс", а згідно з розпорядженням від 17.09.2004 № 646 вилучено з постійного користування Обухівського лісництва Держаного лісогосподарського об`єднання "Київліс" та надано в оренду ТОВ "НВФ "Славутич-Дельфін" земельну ділянку (лісів) на території Української міської ради Обухівського району для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей, віднесено земельну ділянку до земель рекреаційного призначення.

У подальшому, за змістом оспорюваних у справі розпоряджень Обухівської райдержадміністрації від 01.11.2004 №№ 695, 696, 697, 698, продано у власність ЗАТ "ФК "Динамо", ТОВ "Стокс-Бізнес", ТОВ "Інвестпроект" та ТОВ "НВФ "Славутич-Дельфін" земельні ділянки на території Української міської ради Обухівського району Київської області під розміщення об`єктів для організації відпочинку та проведення спортивних заходів.

4.11. За змістом статті 393 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час звернення до суду) Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що у справах щодо оскарження рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування суд повинен перевірити чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За змістом частин 1, 2, 5 статті 116 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оспорюваних розпоряджень) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з частинами 3-7 статті 122 зазначеного Кодексу районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення лісового і водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо). Обласні державні адміністрації надають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті. Київська та Севастопольська міські державні адміністрації надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах їх територій для всіх потреб, крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті. Рада міністрів Автономної Республіки Крим надає земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) значення та за їх межами для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами 3, 7 цієї статті. Кабінет Міністрів України надає земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у випадках, визначених статтями 149, 150 цього Кодексу.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що з положень чинного законодавства вбачається, що до компетенції Кабінету Міністрів України входило вилучення земельних ділянок державної власності, в тому числі лісів першої категорії понад 10 га, а земельні ділянки, які були менші 10 га вилучались за рішеннями обласних державних адміністрацій.

Відповідно до частини 1 статті 124 та частини 1 статті 125 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оспорювані у справі розпорядження про надання третім особам - ЗАТ "ФК "Динамо" Київ", ТОВ "НВФ "Славутич-Дельфін" та ТОВ "Стокс-Бізнес" в оренду земельних ділянок, площа кожної з яких не перевищувала 10,0 га, Київська облдержадміністрація діяла в межах своїх повноважень, передбачених чинним законодавством на момент вчинення цих дій.

Суди також вказали на те, що за оспорюваними у справі розпорядженнями Обухівської райдержадміністрації від 01.11.2004 № № 695, 696, 697, 698 третім особам відчужено земельної ділянки несільськогосподарського призначення, а згідно з положеннями статті 122 Земельного кодексу України повноваження щодо розпорядження землями рекреаційного призначення державної власності, які розташовані в межах населеного пункту, належать до компетенції районної державної адміністрації.

Відповідно до статті 42 Лісового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) переведення лісових земель до нелісових для використання у цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, використанням лісових ресурсів і користуванням земельними ділянками лісового фонду для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт, провадиться за рішенням органів, які надають ці землі у користування відповідно до земельного законодавства. Переведення лісових земель до інших категорій провадиться за згодою відповідних державних органів лісового господарства Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя.

Суди виходили з того, що станом на момент прийняття Київською облдержадміністрацією оскаржуваних розпоряджень органу, який погоджував зміну цільового призначення земель, зокрема, земель лісового фонду, не існувало. При цьому, суди зазначали, що оспорювані розпорядження були прийняті на підставі листів Державного лісогосподарського об`єднання "Київліс" від 04.12.2003 № 01-750 та від 04.12.2003 № 01-751/2.

4.12. Водночас колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що посилаючись на відсутність органу, який має погоджувати зміну цільового призначення земель, зокрема, лісового фонду, судами не з`ясовувалося питання стосовно того, чи здійснювалася уповноваженим органом зміна цільового призначення земельних ділянок, переданих в оренду за спірними розпорядженнями Київської облдержадміністрації та у приватну власність третім особам за оспорюваними розпорядженнями Обухівської райдержадміністрації, а також дотримання визначеного законодавством порядку під час такої зміни цільового призначення земель.

Посилаючись на те, що оспорювані розпорядження Київської облдержадміністрації були прийняті на підставі листів Державного лісогосподарського об`єднання "Київліс" від 04.12.2003 № 01-750 та від 04.12.2003 № 01-751/2, суди попередніх інстанцій не з`ясовували питання стосовно наявності, чи відсутності, у вказаного Державного лісогосподарського об`єднання "Київліс" повноважень на таке погодження.

Суди попередніх інстанцій також вказавши на те, що за оспорюваними розпорядженнями Київської облдержадміністрації в оренду передавалися земельні ділянки площею менше 10 га, а прокурором не надано доказів стосовно того, що ці земельні ділянки становлять єдиний масив земель лісового фонду, суди не надали належної оцінки доводам всіх учасників справи, зокрема доводам прокурора та не з`ясовували питання щодо вибуття із власності держави земельних ділянок лісового фонду внаслідок низки послідовних дій щодо отримання в приватну власність з державної власності земельних ділянок з одночасним вчиненням дій щодо унеможливлення подальшого повернення таких земельних ділянок (перепродаж, об`єднання та поділ земельних ділянок, присвоєння кадастрових номерів, зміна конфігурації.)

Суди зазначали, що земельними ділянками, які просить витребувати позивач, є земельна ділянка площею 24,394 га, кадастровим номером 3223151000:06:015:0080 та земельна ділянка площею 10,222 га, кадастровим номером 3223151000:06:015:0079 як окремі об`єкти цивільних прав. Однак, суди дійшли висновку, що як правильно вказав ТОВ "ІК "Спорт-Тур", первісних земельних ділянок, які вибули із власності держави, формально-юридично як окремих індивідуально-визначених речей не існує, що виключає можливість застосування до цих правовідносин статті 388 Цивільного кодексу України.

У той же час, у пункті 56 постанови від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що з огляду на приписи статей 387 і 388 Цивільного кодексу України помилковими є висновки суду першої інстанції щодо неможливості витребування власником земельних ділянок, які були поділені та/або об`єднані. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

4.13. У касаційній скарзі прокурор щодо посилань суду на практику ЄСПЛ, посилаючись, зокрема на постанову Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, зазначав, що позову прокурора не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на володіння майном, закладеним у статтю 1 Першого протоколу, враховуючи, що володіння відповідачами спірним майном не відповідає визначенню "мирне володіння" та порушує права держави в особі Кабінету Міністрів України.

Правовідносини, пов`язані з вибуттям земель лісового фонду із державної власності в користування для цілей, не передбачених земельним та лісовим законодавством становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність рішень суб`єктів владних повноважень, на підставі яких земельні ділянки надані у приватну власність, такому суспільному інтересу не відповідають.

У цьому випадку суспільний інтерес полягає у відновленні правового порядку та прав українського народу на користування лісами.

У пунктах 53- 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № № 488/2807/17 (провадження № 14-91цс20) зазначено таке:

"53. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (частина четверта статті 41 Конституції України; близькі за змістом приписи викладені у частині першій статті 321 ЦК України).

54. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

55. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «"East/West Alliance Limited" проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

55. Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

56.1. Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

56.2. Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

56.3. Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

57.Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії".

Проте суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доводам прокурора щодо наявності підстав для захисту інтересів держави шляхом повернення земельних ділянок лісового фонду, відчужених поза волею держави.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. За змістом пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Згідно із частиною 3 статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

5.3. Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 слід скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 у справі № 911/2929/19 скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак