Рішення

від 18.07.2024 по справі 911/2929/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.07.2024Справа № 911/2929/19

Господарський суд міста Києва у складі:

судді - Бондаренко - Легких Г. П.,

за участю секретаря - Ковачової В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи №911/2929/19

За позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, б-р. Л.Українки, 27/2) в інтересах держави в особі: Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Спорт-Тур» (01032, м. Київ, б-р. Т. Шевченка, 27-Б, кв. 59)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Мтір Ессет Менеджмент» (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 23-б)

За участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно-будівельна компанія «Укрспортбудінвест» (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 23-б)

2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Терра Інвест» (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 23-б)

3) Товариство з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Динамо» Київ» (01004, м. Київ, вул. Грушевського, 3)

4) Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Славутич-Дельфін» (04114, м. Київ, вул. Полупанова, 21)

5) Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестпроект» (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 23-б)

6) Товариство з обмеженою відповідальністю «Стокс-Бізнес» (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 23-б)

про витребування земельних ділянок

За участі представників сторін:

Прокурор: Білоконь І. А. - прокурор, (службове посвідчення);

Від позивача (Кабінет Міністрів України): не прибув;

Від відповідача-1: не прибув;

Від відповідача-2: Степанов О. О. - адвокат, довіреність №б/н від 15.05.2023;

Від третіх осіб на стороні відповідачів: не прибули;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

22.11.2019 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Київської обласної державної адміністрації, Обухівської районної державної адміністрації Київської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Спорт-Тур», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Мтір Ессет Менеджмент» про:

- визнання недійсними розпоряджень Київської обласної державної адміністрації: № 776 від 05.12.2003 «Про надання в оренду земельної ділянки», № 88 від 26.02.2004 «Про надання в оренду в оренду земельних ділянок», № 646 від 17.09.2004 «Про надання в оренду земельної ділянки»;

- визнання недійсними розпоряджень Обухівської районної державної адміністрації: № 697 від 01.11.2004 «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ТОВ «НВФ «Славутич-Дельфін» під розміщення об`єктів для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей»; № 696 від 01.11.2004 «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ТОВ «Сток-Бізнес» під розміщення об`єктів для організації відпочинку та проведення спортивних заходів»; № 698 від 01.11.2004 «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ТОВ «Інвестпроект» під розміщення об`єктів для організації відпочинку та проведення спортивних заходів»; № 695 від 01.11.2004 «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ЗАТ «Футбольний клуб «Динамо» Київ» під розміщення об`єктів для проведення спортивних заходів і організації відпочинку спортсменів»;

- витребування на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Спорт-Тур» земельної ділянки площею 24,394 га з кадастровим номером 3223151000:06:015:0080; Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Мтір Ессет Менеджмент» земельної ділянки площею 10,222 га з кадастровим номером 3223151000:06:015:0079, які розташовані в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 (суддя Сівакова В.В.), яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021, в задоволенні позовних вимог прокурора було відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.03.2023 касаційну скаргу позивача задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 та рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 скасовано та справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

18.04.2023 справа надійшла до Господарського суду міста Києва. За результатами автоматизованого розподілу судової справи, проведеного 18.04.2023, справа передана судді Бондаренко - Легких Г.П.

26.04.2023 суд у складі судді Бондаренко-Легких Г. П. прийняв справу до свого провадження, справу ухвалив розглядати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 25.05.2023. Даною ухвалою було запропоновано учасникам справи надати власні заяви по суті справи з урахуванням висновків КГС ВС, що викладені в постанові від 28.03.2023.

17.05.2023 до суду від ТОВ «КУА «Мтір Ессет Менеджмент» надійшов відзив, в якому відповідач-2 також просив застосувати позовну давність до заявлених позовних вимог.

18.05.2023 року Обухівська районна військова адміністрація Київської області просила розгляд справи проводити без участі свого представника.

24.05.2023 року від Київської обласної державної адміністрації надійшов відзив на позовну заяву прокурора, в якій обладміністрація заперечує проти задоволення позовних вимог.

У судовому засіданні 25.05.2023 процесуальний позивач - прокурор, заявив усне клопотання про подання заяви про зміну предмета позову через канцелярію суду, і вирішення питання про прийняття заяви про зміну предмету спору було відкладено судом на наступне судове засідання 20.06.2023.

25.05.2023 до канцелярії суду від процесуального позивача надійшла письмова заява про зміну предмета позову, в якій прокурор просив виключити з прохальної частини позову частину позовних вимог та розглядати позов у наступній редакції:

«Витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Спорт-Тур» земельної ділянки площею 24,394 га з кадастровим номером 3223151000:06:015:0080; Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Мтір Ессет Менеджмент» земельної ділянки площею 10,222 га з кадастровим номером 3223151000:06:015:0079, які розташовані в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району».

Також, процесуальний позивач просить суд виключити з числа відповідачів у справі Київську обласну державну адміністрацію та Обухівську районну державну адміністрацію.

07.06.2023 до суду від прокурора надійшли додаткові пояснення з урахуванням відзиву ТОВ «КУА «Мтір Ессет Менеджмент».

12.06.2023 до суду від Кабінету Міністрів України надійшли письмові пояснення, в який КМУ підтримав позов у повному обсязі щодо раніше заявлених позовних вимог.

У судовому засіданні 20.06.2023 суд на місці ухвалив: (1) оцінити заяву прокурора про зміну предмета позову як заяву про відмову від позовних вимог до Київської обласної державної адміністрації та Обухівської районної державної адміністрації протокольною ухвалою вирішив прийняти дану заяву до розгляду, подальший розгляд справи здійснювати щодо вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Спорт-Тур» (відтепер відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Мтір Ессет Менеджмент» (відтепер відповідач-2) в редакції заяви від 24.05.2023 (зареєстрована судом 25.05.2023), (2) закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 25.07.2023.

Слід зазначити, що після зміни предмета позову та виключення позовних вимог до Київської облдержадміністрації та Обухівської райдержадміністрації відповідачі, а також інші учасники судового процесу, не заявляли клопотання про непідсудність справи Господарському суду міста Києва після зміни позивачем складу відповідачів у справі та відмови від позовних вимог до Київської облдержадміністрації та Обухівської райдержадміністрації, а тому на підставі ч. 2 статті 31 ГПК України суд продовжив розгляд справи за первісно визначеною територіальною юрисдикцією.

Мотиви прийнятих протокольних ухвал суду викладено судом в ухвалі від 23.06.2023, якою суд на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК закрив провадження у справі №911/2929/19 України за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України в частині позовних вимог до Київської обласної державної адміністрації та Обухівської районної державної адміністрації про:

- визнання недійсними розпоряджень Київської обласної державної адміністрації: № 776 від 05.12.2003 «Про надання в оренду земельної ділянки», № 88 від 26.02.2004 «Про надання в оренду в оренду земельних ділянок», № 646 від 17.09.2004 «Про надання в оренду земельної ділянки»;

- визнання недійсними розпоряджень Обухівської районної державної адміністрації: № 697 від 01.11.2004 «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ТОВ «НВФ «Славутич-Дельфін» під розміщення об`єктів для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей»; № 696 від 01.11.2004 «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ТОВ «Сток-Бізнес» під розміщення об`єктів для організації відпочинку та проведення спортивних заходів»; № 698 від 01.11.2004 «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ТОВ «Інвестпроект» під розміщення об`єктів для організації відпочинку та проведення спортивних заходів»; № 695 від 01.11.2004 «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ЗАТ «Футбольний клуб «Динамо» Київ» під розміщення об`єктів для проведення спортивних заходів і організації відпочинку спортсменів».

25.07.2023 до суду від Кабінету Міністрів України надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 25.07.2023 суд на місці ухвалив: (1) витребувати у Обухівської РДА розпорядження від 06.10.2004 про надання у власність спортивних баз наступним суб`єктам господарювання - ТОВ «ФК «Динамо», ТОВ «Стокс-Бізнес», ТОВ «Інвестпроект», ТОВ «Славутич-Дельфін», (2) витребувати в прокурора письмові пояснення щодо того, на якій підставі земельні ділянки, які надавалися спочатку у користування, а в подальшому були продані у власність на підставі розпоряджень від 01.11.2004 р. Обухівської районної державної адміністрації відчужувалися та зазначити правочини, на підставі яких визначені прокурором відповідачі набули земельні ділянки у власність.

У випадку посилання на договори купівлі-продажу зазначити, які правочини посвідчували перехід права власності на зазначені земельні ділянки та надати дані правочини в копії, (3) витребувати в прокурора матеріали лісовпорядкування щодо спірних земельних ділянок (4) у зв`язку з витребування доказів, повернутись на стадію підготовчого провадження, (5) підготовче судове засідання призначити на 19.09.2023.

18.09.2023 до суду від прокурора надійшли письмові пояснення на виконання вимог протокольних ухвал суду від 25.07.2023.

18.09.2023 до суду від Обухівської РДА надійшли витребувані протокольною ухвалою суду від 25.07.2023 докази.

18.09.2023 до суду від прокуратури надійшла заява про забезпечення позову, в якій останній просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:06:015:0079;

- накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:06:015:0080;

- заборони державним реєстраторам здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3223151000:06:015:0079, 3223151000:06:015:0080, в тому числі і реєстрацію (перереєстрацію) права власності, поділу, об`єднання земельних ділянок, застави або іншого виду зміни власників та об`єктів цивільних прав.

У судовому засіданні 19.09.2023 суд зобов`язав процесуального позивача надати додаткові письмові пояснення щодо поданої заяви про забезпечення позову та відклав підготовче судове засідання на 03.10.2023.

02.10.2023 до суду від ТОВ «КУА «Мтір Ессет Менеджмент» надійшло клопотання про розгляд справи у підготовчому судовому засіданні за відсутності сторони.

03.10.2023 до суду від процесуального позивача надійшли письмові пояснення із проханням долучити докази до матеріалів справи.

У судовому засіданні 03.10.2023 суд проголосив вступну та резолютивну частину ухвали про часткове задоволення заяви прокурора про забезпечення позову, а також про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті на 07.11.2023.

Так, ухвалою суду від 03.10.2023 суд задовольнив заяву прокурора про забезпечення позову частково та вжив заходи забезпечення позову у справі №911/2929/19 шляхом: накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:06:015:0080 та накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:06:015:0079. В іншій частині, а саме заборони вчинення державним реєстраторам будь-яких реєстраційних дій щодо спірних земельних ділянок, у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовив.

01.11.2023 до суду від ТОВ «КУА «Мтір Ессет Менеджмент» надійшли заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 07.11.2023 суд на місці ухвалив відкласти судове засідання по суті на 12.12.2023.

06.12.2023 до суду від ТОВ «КУА «Мтір Ессет Менеджмент» надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

11.12.2023 до суду від процесуального позивача надійшли додаткові пояснення.

У судовому засіданні 12.12.2023 суд на місці ухвалив відкласти судове засідання по суті на 19.03.2024.

15.03.2024 до суду від ТОВ «КУА «Мтір Ессет Менеджмент» надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

19.03.2024 до суду від Кабінету Міністрів України надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 19.03.2024 суд на місці ухвалив відкласти судове засідання по суті на 28.03.2024.

26.03.2024 до суду від ТОВ «КУА «Мтір Ессет Менеджмент» надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

27.03.2024 до суду від процесуального позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

У судовому засіданні 28.03.2024 суд на місці ухвалив оголосити перерву у судовому засіданні по суті до 09.05.2024.

09.05.2024 до суду від третьої особи-3 (ТОВ «ФК «Динамо») надійшли додаткові пояснення.

У судовому засіданні 09.05.2024 суд на місці ухвалив оголосити перерву у судовому засіданні по суті справи до 30.05.2024.

30.05.2024 до суду від Кабінету Міністрів України надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 30.05.2024 суд на місці ухвалив оголосити перерву у судовому засіданні по суті на 27.06.2024.

27.06.2024 до суду від Кабінету Міністрів України надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 27.06.2024 суд на місці ухвалив оголосити перерву у судовому засіданні по суті на 18.07.2024.

У судове засідання 18.07.2024 прибув прокурор, а також представник відповідача-2 - ТОВ «КУА «Мтір Ессет Менеджмент», решта учасників справи або їх уповноважені представники не прибули, про причини неявки суд не повідомили. Суд на місці ухвалив відмовити у задоволенні клопотання Кабінету Міністрів України про відкладення розгляду справи.

Заслухавши виступи у судових дебатах прокурора та представника віповідача-2, які підтримали власні правові позиції, що викладені у заявах по суті справи, а саме прокурор просив позов задовольнити, а представник відповідача-2 просив у позові відмовити, принаймні, в частині вимог до відповідача-2, Суд -

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

На підставі наявних матеріалів справи, судом встановлена наступна хронологія подій, що стали підставою даного позову:

05.12.2003 Київська обласна державна адміністрації (надалі - Київська ОДА) прийняла розпорядження № 776 "Про надання в оренду земельної ділянки", згідно з яким затверджено розроблений Державним підприємством "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (далі - ДП "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою") проект відведення земельної ділянки загальною площею 9,98 га (ліси 1-ї групи) за рахунок земель Державного лісогосподарського об`єднання "Київліс" (землі лісового фонду) на території Української міської ради Обухівського району; надано ЗАТ "ФК "Динамо" Київ" (після перетворення - ТОВ "ФК "Динамо "Київ") в оренду на 50 років земельну ділянку, зазначену в пункті 1 цього розпорядження для проведення спортивних заходів і організації відпочинку спортсменів та інших співробітників клубу. Доручено Обухівській районній державній адміністрації (надалі - Обухівська РДА) укласти та підписати від імені обласної державної адміністрації договір оренди вказаної земельної ділянки за умови відшкодування втрат лісогосподарського виробництва у встановленому порядку, передбачивши обмеження щодо її використання, визначенні чинним законодавством та матеріалами погодження проекту відведення (том 1, а.с. 243; том 2, а.с. 22).

24.12.2003 між Київською ОДА в особі уповноваженої особи Обухівської РДА та ЗАТ "ФК "Динамо" Київ" укладено відповідний договір оренди (том 9, а.с. 67-69).

01.11.2004, тобто приблизно через рік після укладення договору оренди від 24.12.2003 року з Київською ОДА, Обухівська РДА прийняла розпорядження № 695 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ЗАТ "ФК "Динамо" Київ" під розміщення об`єктів для проведення спортивних заходів і організації відпочинку спортсменів", згідно з яким продано у власність ЗАТ "ФК "Динамо" Київ" земельну ділянку площею 61 221,00 м2 (6,1221 га) на території Української міської ради Обухівського району Київської області під розміщення об`єктів для проведення спортивних заходів і організації відпочинку спортсменів. Надано дозвіл на розроблення технічної документації зі складання державного акту на право приватної власності на землю ЗАТ "ФК "Динамо "Київ" (том 1, а. с. 247; том 2, а.с. 25);

26.02.2004 Київська ОДА прийняла розпорядження № 88 "Про надання в оренду в оренду земельних ділянок", згідно з яким затверджено розроблений ДП "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" два проекти відведення земельних ділянок загальною площею пор 9,9 га кожна (ліси 1-ї групи) за рахунок земель Київського державного лісогосподарського об`єднання "Київліс" (землі лісового фонду) на території Української міської ради Обухівського району, надано ТОВ "Інвестпроект" та ТОВ "Стокс-Бізнес" в оренду на 50 років кожному по 9,9 га земель під організацію відпочинку та проведення спортивних заходів. Доручено голові Обухівської РДА укласти та підписати від імені обласної державної адміністрації договори оренди за умови попереднього відшкодування товариствами втрат лісогосподарського виробництва у встановленому порядку, передбачивши обмеження щодо її використання, визначенні чинним законодавством та матеріалами погодження проекту відведення (том 1, а.с. 243-244; том 2, а.с. 23).

04.03.2004 між Київською ОДА в особі уповноваженої особи Обухівської РДА та ТОВ «Стокс-Бізнес», а також між Київською ОДА в особі уповноваженої особи Обухівської РДА та ТОВ «Інвестпроект» укладено відповідні договори оренди (том 9, а.с. 73-75, том 9 а.с. 80-82).

01.11.2004, тобто приблизно через 7 місяців з моменту укладення договору оренди земельної ділянки від 04.03.2004, Обухівська РДА прийняла розпорядження № 696 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ТОВ "Стокс-Бізнес" під розміщення об`єктів для організації відпочинку та проведення спортивних заходів", згідно з яким продано у власність ТОВ "Стокс-Бізнес" земельну ділянку площею 99 000 м2 (9,9 га) на території Української міської ради Обухівського району Київської області під розміщення об`єктів для організації відпочинку та проведення спортивних заходів. Надано дозвіл на розроблення технічної документації зі складання державного акту на право приватної власності на землю ТОВ "Стокс-Бізнес" (том 1, а.с. 248; том 2, а.с. 26);

01.11.2004, тобто приблизно через 7 місяців з моменту укладення договору оренди земельної ділянки від 04.03.2004, Обухівська РДА прийняла розпорядження № 698 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ТОВ "Інвестпроект" під розміщення об`єктів для організації відпочинку та проведення спортивних заходів", згідно з яким продано у власність ТОВ "Інвестпроект" земельну ділянку площею 99 000 м2 на території Української міської ради Обухівського району Київської області під розміщення об`єктів для організації відпочинку та проведення спортивних заходів. Надано дозвіл на розроблення технічної документації зі складання державного акту на право приватної власності на землю ТОВ "Інвестпроект" (том 1, а.с. 249; том 2, а.с. 28);

17.09.2004 Київська ОДА прийняла розпорядження № 646 "Про надання в оренду земельної ділянки", згідно з яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ "Славутич-Дельфін" для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей в межах Української міської ради Обухівського району, розроблений ДП "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою". Вилучено з постійного користування Обухівського лісництва Державного лісогосподарського об`єднання "Київліс" та надано в оренду на 49 років ТОВ "НВФ "Славутич-Дельфін" земельну ділянку площею 9,98 га на території Української міської ради Обухівського району для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей. Віднесено вказану земельну ділянку до земель рекреаційного призначення. Доручено Обухівській РДА укласти та підписати від імені обласної державної адміністрації договір оренди вказаної земельної ділянки, за умови попереднього відшкодування втрат лісогосподарського виробництва у встановленому порядку, передбачивши обмеження щодо її використання, визначенні чинним законодавством та матеріалами погодження проекту відведення (том 1, а.с. 245-246; том 2, а.с. 24).

20.09.2004 між Київською ОДА в особі уповноваженої особи Обухівської РДА та ТОВ «НВФ «Славутич-Дельфін» укладено відповідний договір оренди (том 9, а.с. 85-88).

01.11.2004, тобто приблизно через два місяці з моменту укладення договору оренди землі, Обухівська РДА прийняла розпорядження № 697 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ТОВ "НВФ "Славутич-Дельфін" під розміщення об`єктів для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей", згідно з яким продано у власність ТОВ "НВФ "Славутич-Дельфін" земельну ділянку площею 86 939 м2 на території Української міської ради Обухівського району Київської області під розміщення об`єктів для культурно-оздоровчих цілей. Надано дозвіл на розроблення технічної документації зі складання державного акту на право приватної власності на землю ТОВ "НВФ "Славутич-Дельфін" (том 1, а.с. 250; том 2, а.с. 27);

02.11.2004 на виконання зазначених вище розпоряджень Обухівської РДА від 01.11.2004 №№ 695, 696, 697, 698, продано у власність ЗАТ "ФК "Динамо "Київ" (земельна ділянка площею 6,1221 га), ТОВ "Стокс-Бізнес" (земельна ділянка площею 9, 9 га), ТОВ "Інвестпроект" (земельна ділянка площею 9, 9 га) та ТОВ "НВФ "Славутич-Дельфін" (земельна ділянка площею 8,6939 га) земельні ділянки на території Української міської ради Обухівського району Київської області під розміщення об`єктів для організації відпочинку та проведення спортивних заходів, про що укладено відповідні договори купівлі-продажу (том 8, а.с. 226-227, а.с. 228-229, а.с. 236-237, 240-241).

17.11.2004 ТОВ "НВФ "Славутич-Дельфін" відчужило на користь ЗАТ "ФК "Динамо "Київ" належну товариству земельну ділянку площею 8, 6939 га (кадастровий номер: 3223151000:06:015:0035), про що укладено відповідний договір купівлі-продажу (том 8, а.с. 230-232).

27.05.2005 ТОВ «ІК «Спорт-Тур» (відповідач-1) на підставі договорів купівлі-продажу набуло у приватну власність земельні ділянки загальною площею 34, 6160 га за рахунок раніше набутих у власність (том 8, а.с. 244-256):

- ЗАТ "ФК "Динамо "Київ" земельних ділянок за кадастровим номером: 3223151000:06:015:0032, 3223151000:06:015:0035 загальною площею 14, 8160 га;

- ТОВ "Стокс-Бізнес" земельної ділянки за кадастровим номером: 3223151000:06:015:0034 загальною площею 9,9 га;

- ТОВ «Інвестпроект» земельної ділянки за кадастровим номером: 3223151000:06:015:0033 загальною площею 9,9 га;

За рахунок об`єднання вище зазначених земельних ділянок утворено земельну ділянку за кадастровим номером: 3223151000:06:015:0045 загальною площею 34, 6160 га, про що видано державний акт серії ЯА №677578 від 12.08.2005 (том 8, а.с. 257).

Прокурор стверджує, що в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером: 3223151000:06:015:0045 утворено земельні ділянки: площею 10,2220 га (кадастровий номер: 3223151000:06:015:0079) та площею 24,3940 га (кадастровий номер: 3223151000:06:015:0080), тобто спірні земельні ділянки, як на той момент часу належали ТОВ "ІК "Спорт-Тур".

17.07.2013 ТОВ «ІК «Спорт-Тур» відчужило на користь ТОВ «Українська інвестиційно-будівельна компанія «Укрспортбудінвест» земельну ділянку площею 10,2220 га (кадастровий номер: 3223151000:06:015:0079), про що укладено відповідний договір купівлі-продажу (том 8, а.с. 259-262).

28.12.2016 ТОВ «Українська інвестиційно-будівельна компанія «Укрспортбудінвест» відчужило на користь ТОВ «КУА «Мтір Ессет Менеджмент» (відповідач-2) вказану земельну ділянку площею 10,2220 га (кадастровий номер: 3223151000:06:015:0079), про що укладено відповідний договір купівлі-продажу (том 8, а.с. 263-266).

Отже, за результатами вище описаних дій, власником земельної ділянки площею 24,3940 га (кадастровий номер: 3223151000:06:015:0080) стало ТОВ «ІК «Спорт-Тур» (відповідач-1), а власником земельної ділянки площею 10,2220 га (кадастровий номер: 3223151000:06:015:0079) стало ТОВ «КУА «Мтір Ессет Менеджмент» (відповідач-2).

За твердженням прокурора, на підставі розпоряджень Київської ОДА від 05.12.2003 № 776, від 26.02.2004 № 88 та від 17.09.2004 №646 відбулась незаконна передача у користування юридичних осіб спірних земельних ділянок у вигляді єдиного лісового масиву загальною площею 39,76 га всупереч вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. ст. 20, 57, 122, 149 Земельного кодексу України, ст. ст. 9, 42 Лісового кодексу України, з перевищенням наданих законом повноважень, неуповноваженим суб`єктом та у спосіб, що суперечить законодавству, без прийняття законних рішень (розпоряджень) про вилучення та зміну цільового призначення земель лісового фонду (лісогосподарського призначення) з одночасною передачею земель площею понад 10 га у користування (оренду) приватним юридичним особам, у яких не створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, на строк, що значно перевищує встановлений законом, без погодження (згоди) відповідного державного органу лісового господарства на переведення лісових земель до інших категорій.

Також прокурор зазначає, що в подальшому на підставі розпоряджень Обухівської РДА від 01.11.2004 за № № 695, 696, 697, 698 відбувся незаконний продаж вказаних вище земель загальною площею 34,6160 га, з перевищенням наданих законом повноважень та у спосіб, заборонений законом.

Вищезазначене стало підставою для звернення до суду у порядку статті 387, 388 ЦК України про витребування у ТОВ «Спорт-Тур» та ТОВ «КУА «Мтір Ессет Менеджмент» земельних ділянок площею 10,2220 га (кадастровий номер: 3223151000:06:015:0079) та площею 24,3940 га (кадастровий номер : 3223151000:06:015:0080) на користь держави.

2. Предмет позову.

Предметом позову є матеріально-правові вимоги прокурора до відповідачів про витребування на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння: ТОВ «ІК «Спорт-Тур» земельну ділянку площею 24,3940 га з кадастровим номером 3223151000:06:015:0080 (далі по тексту ЗД - :0080), ТОВ «КУА «Мтір Ессет Менеджмент» земельну ділянку площею 10,2220 га з кадастровим номером 3223151000:06:015:0079 (далі по тексту - ЗД :0079), які розташовані в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району.

3. Доводи прокурора та позивача щодо суті позовних вимог.

Київська обласна прокуратура у позові зазначила наступне:

(1) у 2003-2004 роках єдиним уповноваженим державним органом, до компетенції якого входило вилучення, надання в користування (власність) земель лісового фонду площею понад 10 га був Кабінет Міністрів України. Згідно листа Кабінету Міністрів України №26759/0/2-19 від 18.11.2019 останнім рішення про вилучення та зміну цільового призначення спірних земельних ділянок не приймалось;

(2) зміна цільового призначення земельних ділянок за розпорядженнями Київської ОДА від 05.12.2003 № 776, від 26.02.2004 № 88 відбулась без погодження відповідного органу, а саме, Державного комітету лісового господарства України всупереч вимогам статті 20 ЗК України та статті 49 Лісового кодексу України;

(3) у складі ЗАТ "ФК "Динамо "Київ", ТОВ «Інвестпроект», ТОВ «Стокс-Бізнес» та ТОВ «НВФ «Славутич-Дельфін» в порушення вимог статті 57 Земельного кодексу України відсутні створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, що є умовою для надання земельних ділянок лісового фонду в оренду таким юридичних особам;

(4) всупереч статті 134 Земельного кодексу України набуття права власності на спірні земельні ділянки повинно було відбутись на конкурсних засадах шляхом проведення земельних торгів;

(5) дії щодо отримання в оренду, подальшого продажу земельних ділянок, а також дії з набуття у власність об`єктів нерухомості, що були збудовані на спірних земельних ділянках вчинялись з метою концентрації у власності одного приватного суб`єкта земель лісового фонду площею понад 30 га, за допомогою юридичних осіб, які були пов`язані спільною метою набуття вказаних спірних земельних ділянок лісового фонду одним масивом площею більше 10 га ;

У додаткових поясненнях з урахуванням постанови Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного господарського суду від 28.03.2023, Київська обласна прокуратура зазначає:

(1) розпорядження Київської ОДА від 05.12.2003 № 776, від 26.02.2004 № 88 не містять вказівки на припинення права постійного користування ДЛГО «Київліс». Тобто, ділянки надавались без їх вилучення зі складу держлісфонду;

(2) ДЛГО «Київліс», що погоджувало проект землеустрою щодо відведення спірних земель в користування їх первісним набувачам, діяв виключно як землекористувач, а не землевласник, а тому не мав повноважень щодо погодження зміни цільового використання спірних земельних ділянок;

(3) Кабінет Міністрів України був поінформований про порушення інтересів держави із зазначенням конкретних порушень лише з моменту отримання позовної заяви у 2020 році, з якого і слід відраховувати початок строку позовної давності;

(4) співвідношення забудованої площі (об`єктів нерухомості) та загальної площі спірних земель лісогосподарського призначення складає 1 до 193, що свідчить про те, що 99,48 % площі земель є вільними від забудови, що в тому числі доводить, що Обухівською РДА під час відчуження земельних ділянок у приватну власність юридичних осіб порушено статтю 120 Земельного кодексу України та статтю 377 Цивільного кодексу України;

(5) позов прокурора по суті не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу.

Кабінет Міністрів України у своїх поясненнях з урахуванням постанови Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного господарського суду від 28.03.2023 погодився з позицією Київської обласної прокуратури та просив позовні вимоги задовольнити, зазначив що Кабінет Міністрів України був поінформований про порушення інтересів держави із зазначенням конкретних порушень лише з отриманням копії даної позовної заяви.

4. Заперечення відповідачів щодо суті позовних вимог та третіх осіб.

Заперечення відповідача-1 (ТОВ «Спорт-Тур») та відповідача-2 (ТОВ «КУА «Мтір Ессет Менеджмент») аналогічні за своїм змістом та зводяться до наступного:

(1) прокурор пропустив строк позовної давності. Зокрема, про викладені у позові порушення Київські обласні прокуратурі було відомо ще з 2005 року в межах розслідування кримінальної справи за заявою кооперативу;

(2) в матеріалах справи відсутні належні докази, які підтверджують, що спірні земельні ділянки належали на праві постійного користування лісогосподарському підприємству та утворювали разом єдиний масив;

(3) спірні земельні ділянки були переведені до земель рекреаційного призначення та передані в оренду за розпорядженнями Київської ОДА, а потім продані за розпорядженнями Обухівської РДА з дотриманням статті 20 та статті 124 Земельного кодексу України.

ТОВ «ФК «Динамо «Київ», як третя особа-3 на стороні відповідачів, у своєму відзиві, що оцінено судом як письмові пояснення (надійшли до суду 04.02.2020) та додаткових поясненнях (надійшли до суду 09.05.2024) у задоволенні позовних вимог просила відмовити з підстав їх необґрунтованості та заявила про застосування строку позовної давності.

Інші треті особи на стороні відповідачів правом на подання письмових пояснень не скористались.

5. Оцінка доказів судом та висновки суду.

Висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи (частина 5 статті 310 ГПК України).

Враховуючи вказівки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, що зазначені в постанові від 28.03.2023, господарський суд при новому розгляді справи має надати відповіді на такі ключові питання:

(5.1)- чи має прокурор право заявити даний позов в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України;

(5.2.)- чи було змінено цільове призначення земель під час надання їх в оренду, а в подальшому продажі приватним юридичним особам;

(5.3)- чи в межах повноважень Київська ОДА та Обухівська райдержадміністрація прийняли такі рішення про передачу в оренду, про продаж та зміну цільового призначення вказаних земельних ділянок? та що слугувала підставою для надання в оренду та продаж вказаних земельних ділянок поза конкурсною процедурою суб`єктам підприємницької діяльності приватного права.

(5.4)- чи існував станом на 2003 та 2004 рік державний орган лісового господарства, який мав повноваження на погодження зміни цільового призначення земель лісового фонд, зокрема, чи є таким органом ДЛГО «Київліс»;

(5.5)- чи становлять спірні земельні ділянки єдиний масив земель лісового фонду площею понад 10 га, а відтак, до компетенції якого органу відносились повноваження щодо зміни цільового призначення земель лісового фонду, їх вилучення та передання у власність (користування);

(5.6)- чи є підстави для захисту інтересів держави шляхом повернення земельних ділянок лісового фонду, відчужених поза волею держави та чи дотримується у випадку задоволення позову принцип правомірного втручання у право мирного володіння майном відповідачів;

(5.7)- чи сплив строк позовної давності за заявленими вимогами, а відтак, чи є підстави для відмови в обґрунтованих позовних вимогах через сплив строку позовної давності.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню, виходячи з наступного.

5.1. Щодо наявності підстав представництва інтересів держави прокурором.

Підстави представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано положеннями Господарського процесуального кодексу України та статтею 23 Законом України "Про прокуратуру".

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами (частина 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (частина 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (частина 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Аналіз положень частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Зокрема, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Розумність строку звернення визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значущість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18.

Прокурор зазначив, що у спірних правовідносин в силу частини 8 статті 122 та частини 9 статті 149 Земельного кодексу України саме Кабінет Міністрів України є уповноваженим органом на здійснення відповідних повноважень із розпорядження землями державної власності лісогосподарського призначення.

Отже, вилучення земель лісового фонду з державної власності та передача таких земель у приватну власність з порушенням Земельного кодексу України та Лісового кодексу України, порушує права та інтереси держави в особі Кабінету Міністрів України.

Кабінет Міністрів України може бути позивачем та відповідачем у судах, зокрема звертатися до суду, якщо це необхідно для здійснення його повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України (частина 1 статті 37 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»).

Листом за вих. №05/09/1-403вих-19 від 13.11.2019 (том 1, а.с. 230-231) прокуратура зверталась до Кабінету Міністрів України щодо необхідності вирішення питання щодо звернення до суду з відповідною позовною заявою про захист інтересів держави.

Листом за вих. №26759/0/2-19 від 18.11.2019 (том 1, а.с. 242, том 2, а.с. 21) Секретаріат Кабінету Міністрів України зазначив, що стосовно вжиття заходів реагування з метою захисту прав та інтересів держави звернення надіслано до Мін`юсту, Мінекоенерго, Мінекономіки, Держлісагенству та Держгеокадастру для розгляду.

У зв`язку з тим, що належного реагування та звернення до суду щодо повернення земельних ділянок державної власності з боку Кабінету Міністрів України не було, на виконання ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокуратура листом за вих. №05/09/1-453вих19 повідомила Кабінет Міністрів України про намір звернутися до господарського суду з даним позовом в інтересах держави.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, на виконання частин третьої - п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор при поданні позовної заяви належним чином обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави, вказав, у чому полягає порушення інтересів держави, та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

5.2. Щодо суті позовних вимог (питання 5.2-5.6).

Матеріалами справи підтверджено, що за розпорядженнями Київської ОДА від 05.12.2003 № 776 та від 26.02.2004 № 88 ЗАТ "ФК "Динамо" Київ" (в подальшому ТОВ «ФК «Динамо «Київ») (9, 98 га), ТОВ "Інвестпроект" (9, 9 га), ТОВ «Стокс-Бізнес» (9, 9 га) надані в оренду на 50 років земельні ділянки (ліси і-ї групи) за рахунок земель Держаного лісогосподарського об`єднання "Київліс", а згідно з розпорядженням від 17.09.2004 № 646 вилучено з постійного користування Обухівського лісництва Держаного лісогосподарського об`єднання "Київліс" та надано в оренду ТОВ "НВФ "Славутич-Дельфін" (9, 98 га) земельну ділянку (лісів) на території Української міської ради Обухівського району.

У подальшому, за змістом розпоряджень Обухівської РДА від 01.11.2004 №№ 695, 696, 697, 698, продано у приватну власність ЗАТ "ФК "Динамо" (в подальшому ТОВ «ФК «Динамо «Київ»), ТОВ "Стокс-Бізнес", ТОВ "Інвестпроект" та ТОВ "НВФ "Славутич-Дельфін" земельні ділянки, що перебували у користуванні зазначених юридичних осіб на території Української міської ради Обухівського району Київської області під розміщення об`єктів для організації відпочинку та проведення спортивних заходів.

Як підтверджено матеріалами справи після продажу земельних ділянок державної власності на підставі розпоряджень Обухівської РДА від 01.11.2004, останні були об`єднані в одну земельну ділянку за кадастровим номером: 3223151000:06:015:0045 загальною площею 34, 6160 га, про що видано державний акт серії ЯА №677578 від 12.08.2005 (том 8, а.с. 257).

Земельні ділянки площею 10,2220 га (кадастровий номер: 3223151000:06:015:0079) та площею 24,3940 га (кадастровий номер: 3223151000:06:015:0080) утворено в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером: 3223151000:06:015:0045, за заявою власника (тобто ТОВ «Спорт-Тур») від 19.04.2014, що підтверджено листом Головного управління Держгеокадастру у Київські області №10-10-0.331-14769/2-19 від 15.11.2019 (том 1, а.с. 220-221; том 2, а.с. 15-16), а також листом Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київські області №10-10-0.222-7940/2-23 від 30.08.2023 (том 8, а.с. 221-222).

З огляду на те, що спірні правовідносини сторін виникли внаслідок прийняття розпоряджень Київської ОДА та Обухівської РДА впродовж 05.12.2003-01.11.2004, то судом, тут та надалі, застосовані положення законодавства України у відповідних редакціях станом на дати прийняття таких розпоряджень (зокрема, Земельний кодекс України в редакціях від 15.10.2003 та від 01.01.2004, Лісовий кодекс України в редакціях від 11.06.2003 та від 01.01.2004, Закону України «Про місцеві державні адміністрації» в редакціях від 14.08.2003 та від 01.01.2004), а отже норми вказаних кодексів та законів цитуються у вказаних редакціях.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19 Конституції України).

Місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною земель, лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів (пункт 3 частини першої статті 16 Закону України "Про місцеві державні адміністрації").

Ліс - це сукупність землі, рослинності, в якій домінують дерева та чагарники, тварин, мікроорганізмів та інших природних компонентів, що в своєму розвитку біологічно взаємопов`язані, впливають один на одного і на навколишнє середовище. Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно екологічні (водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні), естетичні, виховні та інші функції, мають обмежене експлуатаційне значення і підлягають державному обліку та охороні (стаття 3 Лісового кодексу України).

Усі ліси на території України становлять її лісовий фонд (стаття 4 Лісового кодексу України в редакції 11.06.2003 року).

Віднесення земельних ділянок до складу земель лісового фонду, визначення їх меж провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством (стаття 5 Лісового кодексу України).

Усі ліси в Україні є власністю держави. Від імені держави лісами розпоряджається Верховна Рада України. Верховна Рада України делегує відповідним Радам народних депутатів свої повноваження щодо розпорядження лісами, визначені цим Кодексом та іншими актами законодавства. Ради народних депутатів в межах своєї компетенції надають земельні ділянки лісового фонду у постійне користування або вилучають їх в порядку, визначеному Земельним та цим кодексами. Надання земельних ділянок лісового фонду у тимчасове користування провадиться без їх вилучення у постійних користувачів у порядку, визначеному цим Кодексом (стаття 6 Лісового кодексу України).

Відповідно до статті 13 Лісового кодексу України, до відання Верховної Ради України у галузі регулювання лісових відносин належить:

1) законодавче регулювання лісових відносин;

2) розпорядження лісовим фондом;

3) визначення основних напрямів державної політики у галузі охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

4) визначення повноважень Рад народних депутатів і органів державної виконавчої влади щодо організації охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

5) вирішення інших питань у галузі регулювання лісових відносин.

Державне управління в галузі охорони, захисту, використання та відтворення лісів здійснюють Кабінет Міністрів України, Уряд Республіки Крим, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та його органи на місцях, спеціально уповноважені державні органи лісового господарства, місцеві органи державної виконавчої влади та інші органи відповідно до законодавства України (стаття 23 Лісового кодексу України).

Користування земельними ділянками лісового фонду може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим підприємствам, установам, організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи (далі - постійні лісокористувачі), для ведення лісового господарства, а також для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт в порядку, передбаченому цим Кодексом. У постійне користування для цієї ж мети окремі земельні ділянки лісового фонду площею до п`яти гектарів, якщо вони входять до складу угідь селянських (фермерських) господарств, можуть також надаватися громадянам із спеціальною підготовкою. Право постійного користування земельними ділянками лісового фонду посвідчується державним актом на право постійного користування землею (частина 1-4 статті 9 Лісового кодексу України).

При цьому, у тимчасове користування земельні ділянки лісового фонду можуть надаватися на умовах оренди. Умови оренди визначаються за угодою сторін у договорі. Орендар має переважне право на поновлення договору оренди земельних ділянок лісового фонду після закінчення строку його дії (частина 1, 2 статті 10 Лісового кодексу України).

Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років (частина 3 статті 93 Земельного кодексу України).

Зі змісту розпоряджень Київської ОДА від 05.12.2003, від 26.02.2004 та від 17.09.2004 вбачається, що останні прийнято відповідно до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України, що регламентували передачу земель державної та комунальної власності як у постійне користування, так і в оренду. Однак, по суті земельні ділянки були надані юридичних особам - ЗАТ "ФК "Динамо" Київ" (в подальшому ТОВ «ФК «Динамо «Київ»), ТОВ "Інвестпроект", ТОВ «Стокс-Бізнес», саме в оренду на 50 років, а ТОВ «НВФ «Славутич-Дельфін» - в оренду на 49 років.

Земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, а на умовах оренди - іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (стаття 57 Земельного кодексуУкраїни).

Проте, Київська ОДА під час передачі земельних ділянок лісового фонду в оренду з одночасною зміною цільового призначення земель лісового фонду на землі рекреаційного призначення не досліджувала наявність у приватних юридичних осіб спеціалізованих підрозділів для потреб відповідної категорії земель. Так само, вказану обставину не доводили суду ні відповідачі, і безпосередньо треті особи під час розгляду даної справи, а отже суд припускає, що з більшою вірогідністю такі підрозділи у ЗАТ "ФК "Динамо" Київ" (в подальшому ТОВ «ФК «Динамо «Київ»), ТОВ "Інвестпроект", ТОВ «Стокс-Бізнес», ТОВ «НВФ «Славутич-Дельфін» не створювались.

При цьому, суд зазначає, що розпорядження землями лісового фонду здійснює Верховного рада України, яка делегує свої повноваження саме відповідним радам народних депутатів, а не органам виконавчої влади - в тому числі обладміністраціям, та райдержадміністраціям, які здійснюють лише функції державного контролю за використанням та охороною земель лісового фону в редакції Лісового кодексу від червня 2003 року).

Крім того, підставами припинення права користування земельною ділянкою є вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом (пункт б частини 1 статті 141 Земельного кодексу України).

Як вже зазначалось судом вище за розпорядженнями Київської ОДА від 05.12.2003 №776 та від 26.02.2004 №88 ЗАТ "ФК "Динамо" Київ" (в подальшому ТОВ «ФК «Динамо «Київ») (9, 98 га), ТОВ "Інвестпроект" (9, 9 га) та ТОВ «Стокс-Бізнес» (9,9 га) надані в оренду на 50 років земельні ділянки (ліси 1-ої групи) за рахунок земель Держаного лісогосподарського об`єднання "Київліс".

При цьому, ні у вказаних розпорядженнях Київської ОДА, ні в подальшому під час продажу земельних ділянок лісового фонду з державної у приватну власність за розпорядженням Обухівської РДА вд 01.11.2004, земельні ділянки не вилучено у Держаного лісогосподарського об`єднання "Київліс", як лісокористувача (землекористувача), як те передбачалось статтею 141 Земельного кодексу України. Також з вище перелічених розпоряджень не вбачається, що Київською ОДА змінювалась категорія земель, втім земельні ділянки фактично надані під цільове призначення - для проведення спортивних заходів і організації відпочинку спортсменів та інших співробітників клубу.

В той же час, згідно з розпорядженням Київської ОДА від 17.09.2004 № 646 вилучено з постійного користування Обухівського лісництва Держаного лісогосподарського об`єднання "Київліс" та надано в оренду ТОВ "НВФ "Славутич-Дельфін" (9, 98 га) на 49 років земельну ділянку (лісів) на території Української міської ради Обухівського району для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей, віднесено земельну ділянку до земель рекреаційного призначення для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей.

У частині 1 статті 19 Земельного кодексу України визначені категорії земель та передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а)землі сільськогосподарського призначення;

б)землі житлової та громадської забудови;

в)землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г)землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісового фонду;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав прав на нерухоме майно №189077076 від 18.11.2019 (том 1, а.с. 154-170), №189080045 від 18.11.2019 (том 1, а.с. 171-177), що подані разом з позовом, а також відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав прав на нерухоме майно, що надавались прокурором вже під час нового розгляду справи з метою відображення актуальних відомостей щодо спірних земельних ділянок №236549417 від 14.09.2023 (том 8, а.с. 267-269), №346548088 від 14.09.2023 (том 8, а.с. 275-276), №371489149 від 26.03.2024 (том 10, а.с. 111-114), №371501625 (том 10, а.с. 114-117) - цільове призначення земельної ділянки за кадастровим номером 3223151000:015:0080 площею 24,394 га, що перебуває у власності ТОВ «Спорт-Тур» зазначено - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, ідентичне цільове призначення також земельної ділянки за кадастровим номером 3223151000:015:0079 площею 10,222 га, що перебуває у власності ТОВ «КУА «Мтір Ессет Менеджмент» зазначено - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення;

Належність земельних ділянок до земель рекреаційного призначення також підтверджено інформацією та витягами із Державного земельного кадастру про право власності на речові права на земельну ділянку від 16.05.2013 (том 8, а.с. 271-274; том 8, а.с. 278-281), від 11.07.2018 (том 2, а.с. 81-83) , від 05.01.2020 (том 2, а.с. 79, 80) та довідками Обухівського районного відділу земельних ресурсів (том 2, а.с. 87-89).

Виходячи із приписів статті 124 Земельного кодексу України, якою визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Згідно розпоряджень Київської ОДА щодо передачі земельних ділянок в оренду вбачається, що останні були прийняті з врахуванням позитивних висновків землевпорядної організації.

Як вбачається з листа Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства вих. № 04-48/2184 від 13.11.2019 (том 2, а.с. 17-18), Київське державне лісогосподарське об`єднання "Київліс" листами від 04.12.2003 № 01-750 та від 04.12.2003 № 01-751/2 надавало висновки про погодження місця розташування земельних ділянок, а листами від 25.02.2004 № 04-87/23 та від 25.02.2004 № 04-84/24 погодило проекти відведення земельних ділянок за рахунок земель Обухівського лісництва.

Отже, розпорядженнями Київської ОДА від 05.12.2003 № 776, від 26.02.2004 № 88 та від 17.09.2004 № 646 фактично змінено цільове призначення земельних ділянок із земель лісового фонду на землі рекреаційного призначення на підставі позитивних висновків землевпорядної організації та листів КДЛО «Київліс», якими зміну цільового призначення погоджено.

Разом з тим, переведення лісових земель до нелісових для використання у цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, використанням лісових ресурсів і користуванням земельними ділянками лісового фонду для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт, провадиться за рішенням органів, які надають ці землі у користування відповідно до земельного законодавства. Переведення лісових земель до інших категорій провадиться за згодою відповідних державних органів лісового господарства Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (стаття 42 Лісового кодексу України).

Як вбачається з Положення про Державний комітет лісового господарства, затвердженого Указом Президента України від 14.08.2000 №969/2000, вказаному органу станом на 2003-2004 роки не було надано повноважень щодо зміни цільового призначення земель лісового фонду та/або надання згоди на переведення лісових земель до інших категорій.

Як вбачається з листа Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства вих. № 04-48/2184 від 13.11.2019 (том 2, а.с. 17-18), управління не надавало погоджень на зміну цільового призначення земельних ділянок, оскільки було утворено у 2007 році Київське обласне управління лісового та мисливського господарства, яке у 2013 році перейменоване у Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства (шляхом перетворення).

Проте, матеріали справи також не містять доказів наявності у КДЛО «Київліс» станом на 2003-2004 роки повноважень на погодження зміни цільового призначення земель лісового фонду.

Отже, станом на момент прийняття Київською ОДА розпоряджень від 05.12.2003 № 776, від 26.02.2004 № 88 та від 17.09.2004 № 646 органу лісового господарства, який погоджував зміну цільового призначення земель, зокрема, земель лісового фонду, не існувало.

Проте, пунктом «а» частини першої статті 13 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, зокрема розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення (частина 2 статті 20 Земельного кодексу України).

Кабінет Міністрів України надає земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у випадках, визначених статтями 149, 150 цього Кодексу (частина 7 статті 122 Земельного кодексу України).

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі лісового фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом (пункт ґ частини 4 статті 84 Земельного кодексу України).

Земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування (частина 1 статті 149 Земельного кодексу України).

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень (частина 2 статті 149 Земельного кодексу України).

Обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті (частина 6 статті 149 Земельного кодексу України).

Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси першої групи площею понад 10 гектарів, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу (частина 9 статті 149 Земельного кодексу України).

З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що вилучення від постійних користувачів лісових ділянок державної власності площею понад 10 гектарів для не лісогосподарських потреб, зміна їх цільового призначення з метою використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, та передача таких земельних ділянок у власність або постійне користування (оренду) належить до повноважень Кабінету Міністрів України, а не обласних або районних державний адміністрацій.

Згідно листа Секретаріату Кабінету Міністрів України №26759/0/2-19 від 18.11.2019 останнім рішення про вилучення та зміну цільового призначення спірних земельних ділянок не приймалось (том 1, а.с. 242, том 2, а.с. 21).

Матеріалами лісовпорядкування наданих суду Київською обласною прокуратурою що отримані разом із листом Філії «Київського лісового господарства» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» №02-872 від 11.09.2023 (том 8, а.с. 165-220) вбачається, що спірні земельні ділянки були виділені із земель лісового фонду та розташовані в суміжних кварталах, а саме 50 вид 11,16, кварталі 50 вид 1, кварталі 51 вид 1,2,4,6 Обухівського лісництва згідно планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2014 року, в адміністративних межах Обухівського району Київської області.

Суд приходить до висновку, що дії Київської ОДА щодо передачі в оренду юридичним особам та дії Обухівської РДА щодо подальшого продажу чотирьох земельних ділянок таким юридичним особам, площа яких дорівнювала практично 10 га кожна (а саме дві земельні ділянки площею по 9,9 га та дві по 9, 98 га) впродовж незначного проміжку часу (менше року), з одночасним вчиненням дій щодо унеможливлення подальшого повернення земель лісового фонду (перепродаж, об`єднання та поділ земельних ділянок, присвоєння кадастрових номерів, зміна конфігурації) внаслідок чого було сформовано дві спірні земельні ділянки площею 10,2220 га (кадастровий номер: 3223151000:06:015:0079) та площею 24,3940 га (кадастровий номер: 3223151000:06:015:0080), які перебувають у власності відповідачів у даній справі, були спрямовані на формування єдиного масиву земель площею понад 30 га

Таким чином, спірні земельні ділянки на час виникнення спірних правовідносин були вилучені декількома масивами приблизно по 10 га та передані у приватну власність зі зміною цільового призначення без відповідного рішення Кабінету Міністрів України, що є порушенням вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. ст. 20, 57, 122, 149 Земельного кодексу України, ст. ст. 9, 42 Лісового кодексу України.

З огляду на вище встановлене, Київська ОДА та Обухівська РДА розпорядились землями лісового фонду (що є землями державної власності) у вигляді єдиного масиву з перевищенням передбачених законом повноважень.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільногокодексу України).

За змістом статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно вибуло із володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом, власник має право витребувати це майно від набувача.

Як зазначені приписи Цивільного кодексу України про витребування майна з незаконного володіння, так і приписи Земельного кодексу України та Лісового кодексу України щодо правової охорони земель лісогосподарського призначення й обмежень на розпорядження ними, були та є доступними, чіткими і передбачуваними.

Оскільки, матеріалами справи встановлено відсутність погодження Кабінету Міністрів України на вилучення, передання в оренду та подальшого продажу земель лісового фонду, то спірні земельні ділянки вибули з державної власності поза волею держави.

Вирішуючи питання про витребування земельної ділянки, суд повинен оцінювати наявність або відсутність добросовісності володільця цього майна.

Не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи мала знати про набуття нею майна всупереч закону (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 року у справі № 200/606/18).

Звернення особи до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки лісогосподарського призначення у власність зумовлене інтересом особи в отриманні цієї земельної ділянки за відсутності для цього визначених законом перешкод. Наявність останніх має унеможливлювати реалізацію відповідного інтересу. Крім того, пропозиція нерозумних умов, тобто таких, які завідомо є неприйнятними через існування законодавчих заборон і обмежень, а також прийняття іншою стороною таких умов може підтверджувати недобросовісність поведінки обох сторін (пункт 146 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № № 488/2807/17).

Суд вважає, що особи, яким були відчужені земельні ділянки, проявивши розумну обачність, не могли не знати про незаконність набуття незамкнених земельних ділянок, які були заліснені. Тому ці особи не можуть вважатися такими, які покладалися на легітимність добросовісних дій органів виконавчої влади.

Суд зазначає, що витребування майна від недобросовісного набувача без будь-якої компенсації не є порушенням справедливого балансу. Протилежний підхід стимулював би неправомірне та свавільне заволодіння чужим майном та фактично передбачав би винагороду за порушення законодавства і прав інших осіб. Водночас недобросовісне заволодіння чужим майном не відповідає критерію мирного володіння майном. Таке заволодіння є порушенням мирного володіння інших осіб.

Правовідносини, пов`язані з вибуттям земель лісового фонду із державної власності в користування для цілей, не передбачених земельним та лісовим законодавством становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність рішень суб`єктів владних повноважень, на підставі яких земельні ділянки надані у приватну власність, такому суспільному інтересу не відповідають.

У цьому випадку суспільний інтерес полягає у відновленні правового порядку та прав українського народу на користування лісами.

У пунктах 53- 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № № 488/2807/17 зазначено таке:

"53. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (частина четверта статті 41 Конституції України; близькі за змістом приписи викладені у частині першій статті 321 ЦК України).

54. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

55. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «"East/West Alliance Limited" проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

55. Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

56.1. Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

56.2. Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

56.3. Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

57.Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії".

У пунктах 139-141 вказаної постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № № 488/2807/17 також зазначено:

« 139. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у спорах щодо земель, зокрема лісогосподарського призначення, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, вона, втручаючись у право приватних осіб на мирне володіння цими земельними ділянками, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству. Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок, які набуваються лише згідно із законом (постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц).

140. Контроль за використанням земельних ділянок лісогосподарського призначення згідно з їх цільовим призначенням є важливим, враховуючи, зокрема, обмеженість кількості земель цієї категорії, їхнє значення для держави, а також суспільну зацікавленість у попередженні незаконних рубок, пошкоджень, ослаблення, іншого шкідливого впливу на лісовий фонд, у попередженні вичерпання, виснаження лісових ресурсів, у захисті від знищення їх тваринного і рослинного світу. Такий інтерес є як загальнодержавним, так і локальним інтересом членів відповідної територіальної громади, що виражається у підвищеній увазі до збереження безпечного довкілля, у непогіршенні екологічної ситуації.

141. Отже, витребування спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення, які є протиправно відчуженими без волі держави, як їх власника, відповідає нормам чинного законодавства України та переслідує легітимну мету контролю за використанням цього майна відповідно до загальних інтересів і щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим правовим режимом земель лісогосподарського призначення».

Отже, витребування майна від недобросовісних набувачів не є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Суд констатує, що земельними ділянками, які просить витребувати прокурор, є земельна ділянка площею 24,394 га, кадастровим номером 3223151000:06:015:0080 та земельна ділянка площею10,222 га, кадастровим номером 3223151000:06:015:0079 які є окремими об`єктами цивільних прав.

У той же час, у пункті 56 постанови від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що з огляду на приписи статей 387 і 388 Цивільного кодексу України помилковими є висновки суду першої інстанції щодо неможливості витребування власником земельних ділянок, які були поділені та/або об`єднані. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

За вказаних обставин, суд вважає належним та ефективним способом захисту заявлений прокурором позов в інтересах держави у порядку статті 387 Цивільного кодексу України про витребування з чужого незаконного володіння недобросовісних відповідачів земельних ділянок за кадастровим номером 3223151000:06:015:0079 та 3223151000:06:015:0080 як окремих об`єктів цивільних прав, що не є втручанням у право мирного володіння таким майном.

Решта доводів сторін судом врахована, позаяк не покладається в основу даного рішення, оскільки, такими доводами не спростовуються висновки суду щодо задоволення позовних вимог.

Зокрема, суд не оцінює обставини знаходження на спірних земельних ділянках об`єктів нерухомості належних на праві власності відповідачам, оскільки, від початку протиправними діями Київської ОДА та Обухівської РДА спірні земельні ділянки передавались саме під будівництво таких об`єктів, а не у зв`язку із наявністю об`єктів нерухомості у порядку статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України.

Проте, витребувавши до матеріалів справи додаткові документи у процесуального позивача, судом встановлено, що вже протягом жовтня 2004 року збудовані об`єкти нерухомості були прийняті в експлуатацію, тобто менше ніж через рік, після передачі земельних ділянок ТОВ "Стокс-Бізнес", ТОВ "НВФ "Славутич-Дельфін", ТОВ "ФК Динамо Київ", ТОВ "Інвестпроект" в оренду (з грудня 2003 по вересень 2004 року) такі об`єкти були збудовані, а в подальшому змельні ділянки були продані 02.11.2004 року на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок, укладених на підставі розпоряджень Обухівської районної державної адміністрації від 01.11.204 року за №№ 695, 696, 697, 698, як окремі об`єкти нерухомого майна без посилання в таких договорах на об`єкти нерухомого майна.

Відтак, в силу заявлення позивачем віндикаційного позову щодо такого об`єкту як земельна ділянка лісового фонду, а не негаторного позову, вище наведені обставини не входять до предмету доказування у даній справі та не оцінюються судом.

5.3. Щодо строку позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України).

На віндикаційні позови держави в особі органів державної влади поширюється загальна позовна давність (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 (пункти 39, 60), від 7 листопада 2018 року у справах № 488/5027/14-ц (пункт 103) і № 372/1036/15-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 65)).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України).

У постанові Велика Палата Верховного Суду від 18.01.2023 року у справі № 488/2807/17 викладено висновок, що якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати захист цих інтересів у спірних правовідносинах, то за загальним правилом позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати такий захист

Отже, враховуючи, що прокурор пред`явив позов в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, суд враховує коли саме уповноважному органу (В даному випадку Кабінету Міністрів України) право якого порушено, стало відомо про таке порушення, а не безпосереднього органам прокуратури як про це стверджують відповідачі.

Матеріалами справи підтверджено, що листом №05/09/1-403вих-19 від 13.11.2019 (том 1, а.с. 230-231) прокуратура зверталась до Кабінету Міністрів України, в якому викладено обставини незаконного вилучення із земель лісового фонду спірних земельних ділянок державної власності без погодження з відповідним органом виконавчої влади (КМУ).

Секретаріат Кабінету Міністрів України листом №26759/0/2-19 від 18.11.2019 (том 1, а.с. 242; том 2, а.с. 21) надав відповідь на лист прокуратури від 13.11.2019, в якому повідомив, що з метою захисту прав та інтересів держави інформація викладена у листі від 13.11.2019 передана для розгляду в установленому порядку відповідним міністерствам.

Таким чином, на переконання суду, Кабінет Міністрів України саме з 18.11.2019 є таким, що довідався або міг довідатися про порушення прав та інтересів держави, та саме з цієї дати розпочинається перебіг строку позовної давності.

Із позовною заявою прокуратура звернулась до господарського суду 22.11.2019, а відтак строки позовної давності для звернення до суду з віндикаційним позовом не пропущено.

За таких обставин, суд залишає без задоволення заяви відповідачів, та третьої особи-3 на стороні відповідачів про відмову в позові через пропуск строку позовної давності позивачем, оскільки судом встановлено, що такий строк прокурором не пропущено.

З огляду на обґрунтованість вимог прокуратури, що встановлено судом вище, суд задовольняє позовні вимоги та витребує спірні земельні дліянки від відповідачів, які незаконно ними володіють, на користь позбавленого володіння власника державного майна - позивача, що є підставою для державної реєстрації права власності на нерухоме майно за державою в особі Кабінету Міністрів України (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

6. Розподіл судових витрат.

Прокуратура Київської області (Київська обласна прокуратура) при подачі позову сплатила судовий збір у розмірі 35 657, 80 грн за платіжною інструкцією №3131 від 21.11.2019.

Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України).

У судовому засіданні 20.06.2023 суд на місці ухвалив оцінити заяву прокурора про зміну предмета позову, як заяву про відмову від позовних вимог до Київської обласної державної адміністрації та Обухівської районної державної адміністрації та протокольною ухвалою вирішив прийняти дану заяву до розгляду, подальший розгляд справи здійснювати щодо вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Спорт-Тур» (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Мтір Ессет Менеджмент» (відповідач-2).

Отже, суд здійснює розподіл судового збору лише в частині задоволених майнових вимог про витребування земельних ділянок.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

Ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна (пункт 2 частини 1 статті 163 ГПК України).

Як зазначено прокурором у позові, згідно загальнодоступних відомостей інтернет-порталу Головного управління Держгеокадастру у Київські області станом на 01.01.2019 нормативна грошова оцінка 1 га земель багаторічних насаджень по Київські області становить 42775, 60 грн.

Таким чином вартість витребуваної земельної ділянки за кадастровим номером 3223151000:06:015:0080 площею 24,394 га становить 1043467, 99 грн, а за кадастровим номером 3223151000:06:015:0079 площею 10,222 га становить 437252, 18 грн.

Отже, ціна позову (вартість майна) становить 1480720,17 грн сумарно.

Відтак, судовий збір за вимогами майнового характеру підлягає стягненню з відповідачів на користь Київської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ: 02909996) у розмірі, що становить 22210, 80 грн (1480720,17 грн*1,5 %) пропорційно вартості (ціни) витребуваних земельних ділянок.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України - задовольнити повністю.

2. Витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2) з незаконного володіння:

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Спорт-Тур» (01032, м. Київ, б-р. Т. Шевченка, 27-Б; код ЄДРПОУ: 33447980) земельну ділянку площею 24,394 га з кадастровим номером 3223151000:06:015:0080;

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Мтір Ессет Менеджмент» (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 23-б; код ЄДРПОУ: 33669793) земельну ділянку площею 10,222 га з кадастровим номером 3223151000:06:015:0079.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Спорт-Тур» (01032, м. Київ, б-р. Т. Шевченка, 27-Б; код ЄДРПОУ: 33447980) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, б-р. Л.Українки, 27/2; код ЄДРПОУ: 02909996) судовий збір у розмірі 15 652 (п`ятнадцять тисяч шістсот п`ятдесят дві) грн 01 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Мтір Ессет Менеджмент» (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 23-б; код ЄДРПОУ: 33669793) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, б-р. Л.Українки, 27/2; код ЄДРПОУ: 02909996) судовий збір у розмірі 6 558 (шість тисяч п`ятсот п`ятдесят вісім) грн 78 коп.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено 06.11.2024.

Суддя Г. П. Бондаренко - Легких