Постанова

від 02.11.2007 по справі 44/164-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

44/164-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня  2007 р.                                                  Справа №  44/164-07 (н.р. 37/16-06)  

Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді    І. С. Карбань,  судді Т.В. Гончар,  судді І.А. Шутенко,

при секретарі – Крупа О.В.,

за участю представників сторін:

позивача –  Мар'їна-Кравець І.О.  за довіреністю  №133/35 від 02.07.2007р.,

відповідача –  Галигіна В.М. за довіреністю №5002/521 від 25.12.2006р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу (вх. № 2830 Х/2) ВАТ «Харківгаз» на рішення господарського суду Харківської області від 20.08.2007р. по справі № 44/164-07 (н.р.37/16-06)

за позовом  ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України», м. Київ,  

до ВАТ «Харківгаз», м. Харків

про стягнення 8 955 984 грн. 64 коп., -

встановила:

У січні 2006 р. ДК «Газ України»НАК  «Нафтогаз України»звернулась до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з  ВАТ «Харківгаз»суму боргу за поставлений відповідачу природний газ в сумі 5761588,50 грн., пені у розмірі 1059031,82 грн., штрафу у сумі 403311,20 грн., інфляційних у розмірі 1343223,76 грн. та 3% річних у сумі 388829,36 грн.  

У лютому 2006 р. ВАТ «Харківгаз»звернулось до господарського суду Харківської області з зустрічним позовом про визнання права власності, де просило визнати право ВАТ «Харківгаз»на невідшкодування ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»вартості підсумкових втрат природного газу за договором № 06/02-2149 від 28.12.2002 р. на постачання природного газу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.10.2006р. по справі №37/16-06 відмовлено в задоволенні позовних вимог ДК «Газ України»НАК  «Нафтогаз України»за первісним позовом та в задоволенні позовних вимог ВАТ «Харківгаз»до ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»за зустрічним позовом.    

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.2006р. по справі №37/16-06 апеляційну скаргу ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»задоволено, рішення господарського суду Харківської області від 12.10.2006р. скасовано в частині відмови у задоволені первісного позову та прийнято в цій частині нове судове рішення, яким задоволено позовні вимоги ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України», стягнуто з ВАТ «Харківгаз»на користь ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»5761588,50 грн. основного боргу, 1059031,82 грн. пені; 403311,20 грн. штрафу;  1343223,76 грн. інфляційних витрат; 388829,36 грн. 3% річних; 25500 грн. та 12750 грн. державного мита; та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 12.10.2006р. по справі №37/16-06 залишено без змін

Постановою Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. по справі №37/16-06 касаційну скаргу ВАТ «Харківгаз»задоволено частково, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.2006р. та рішення господарського суду Харківської області від 12.10.2006р. по справі №37/16-06 в частині задоволення позовних вимог за первісним позовом про стягнення з ВАТ «Харківгаз»1059031,82 грн. пені, 403311,20 грн. штрафу, 1343223,76 грн. інфляційних витрат, 3% річних в сумі 388829,36грн. та розподілу судових витрат скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області. В іншій частині постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.2006р. по справі №37/16-06 залишено без змін.  

24.07.2007 р. позивач, ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України», подав до господарського суду Харківської області заяву про збільшення позовних вимог, яка була прийнята місцевим господарським судом до розгляду, в якій позивач просив господарський суд першої інстанції стягнути з відповідача на свою користь  1059031,82 грн. пені, 540728,76 грн. 3% річних за період з 11.01.2004р. по 28.03.2007р., 2315127,84 грн. інфляційних за період з січня 2004р. по березень 2007р. та 403311,20 грн. штрафу за договором № 06/02-2149 від 28.12.2002 року на постачання природного газу. Збільшення позовних вимог позивач обґрунтовував тим, що відповідач не виконував належним чином зобов'язання з оплати за договором, внаслідок чого виникла заборгованість з оплати, яка була погашена відповідачем лише 28.03.2007р., внаслідок чого було прострочене грошове зобов'язання і позивачем збільшені позовні вимоги в частині стягнення інфляційних та 3% річних.  

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.08.2007р. по справі № 44/164-07 (н.р.37/16-06) (суддя Савченко А.А.)  позов задоволено частково, стягнуто з ВАТ «Харківгаз»на користь ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»1 969 003,72 грн. інфляційних, 3% річних в сумі 540 728,76 грн., та 20922,75 грн. і 12343,27 грн. витрат по сплаті держмита, 82,05 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Відповідач -  ВАТ «Харківгаз», не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області від 20.08.2007р. по справі № 44/164-07 (н.р.37/16-06) в частині задоволення позову, подав апеляційну скаргу з додатковими поясненням до неї, в яких просив скасувати вищевказане рішення господарського суду Харківської області в частині задоволення позову та прийняти нове судове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та на порушення норм чинного законодавства.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що згідно з п.2 Прикінцевих положень Закону України від 08.10.1999 р. № 1136-ХІУ «Про внесення зміни до ст. 214 ЦК Української РСР», цей Закон не поширювався на правовідносини, що виникають з прострочення виконання грошового зобов'язання, пов'язаного з оплатою населенням комунальних послуг. Договором   № 06/02-2149 від 28.12.2002р. передбачалось постачання природного газу для потреб населення, заборгованість виникла, в тому числі і внаслідок прострочення оплати населенням   комунальних послуг ВАТ «Харківгаз».  

Апелянт зазначав, що судом першої інстанції неправильно визначено начало періоду прострочення зобов'язання остаточного розрахунку за переданий у грудні 2003 р.  газ та нарахування 3% річних, інфляційних - з 01.01.2004 р., оскільки згідно з п.5.1 Договору № 06/02-2149 від 28.12.2002 р., остаточний розрахунок за фактично спожитий газ протягом місяця поставки здійснюється до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Також, апелянт вказував, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що  5761000,00 грн. основної заборгованості було перераховано на рахунок ДК «Газ України»27.02.2007 р., а інфляційні на цю суму були нараховані позивачем за березень 2007 р.

Апелянт вважав, що прострочення виконання грошового зобов'язання протягом розгляду справи не відбулось, оскільки рішенням господарського суду Харківської області від 12.10.2006р. ВАТ «Харківгаз»було звільнено від виконання обов'язку, щодо якого були заявлені позовні вимоги, у зв'язку з чим, на думку апелянта, не може бути примушено відповідача до сплати 3% річних та інфляційних за весь час, протягом якого   розглядалась  справа. На думку апелянта, збільшення часу розгляду справи господарськими судами не може бути покладено в вину ВАТ «Харківгаз»та не може бути підставою для збільшення позовних вимог.

 Позивач, ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України», надав відзив на апеляційну скаргу, в якому рішення господарського суду Харківської області від 20.08.2007р. по справі № 44/164-07 (н.р.37/16-06) вважає законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення. Позивач вважав, що рішення господарського суду Харківської області від 20.08.2007р. прийняте з виконанням всіх вимог процесуального законодавства, всебічною та вичерпною перевіркою обставин справи, вирішенням спору у відповідності з нормами матеріального права, що підтверджується дослідженими доказами, а тому підстав для скасування законного судового рішення, немає.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановлено, 28.12.2002 р. між  ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»та ВАТ «Харківгаз»був укладений договір № 06/02-2149 на постачання природного газу для потреб населення, відповідно до умов якого позивач (постачальник) зобов'язався передати відповідачу (покупцю) в 2003 р. природний газ для потреб населення з урахуванням можливих втрат газу для потреб населення у обсягах та на умовах, визначених в договорі, а відповідач зобов'язався оплатити газ на умовах даного договору. Приймання-передача газу повинно оформляється щомісячними актами приймання-передачі газу, як це закріплено в підпунктах 3.3-3.4 договору.

Згідно актів приймання-передачі природного газу за 2003 р. для потреб населення відповідач передав 950061,774 тис. куб. метрів природного газу на суму 116807308,11 грн., відтоки (притоки) природного газу, тобто «комерційні витрати», склали 44015,206 тис. куб. метрів на суму 5761588,70 грн. На цю обставину звертав увагу відповідач у своїх запереченнях на позов і стверджував, що сума 5761588,70 грн. складається саме з боргу по оплаті  відтоків (притоків) природного газу

Постановою Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. по справі №37/16-06 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.2006р. та рішення господарського суду Харківської області від 12.10.2006р. по справі №37/16-06 в частині задоволення позовних вимог за первісним позовом про стягнення з ВАТ «Харківгаз»1059031,82 грн. пені, 403311,20 грн. штрафу, 1343223,76 грн. інфляційних витрат, 3% річних в сумі 388829,36грн. та розподілу судових витрат скасовано, у зв'язку з тим, що   судами попередніх інстанцій під час розгляду справи не було враховано приписи Закону України від 08.10.1999р. «Про внесення змін до ст. 214 ЦК УРСР», якими було визначено, що цей Закон не поширюється на правовідносини, що виникають з прострочення виконання грошового зобов'язання, пов'язаного з оплатою населенням комунальних послуг та не застосовано положення ст. 625 ЦК України щодо боргу, який виник за транспортування природного газу у грудні 2003р., оскільки обов'язок по сплаті боргу в цій частині, згідно п. 6.2 Договору, виник з 10.01.2004р., тобто після набрання чинності ЦК України (01.01.2004р.).  

 Відповідно до п. 2.10 ч. 2 наказу НАК «Нафтогаз України»за № 209 від 09.08.99р. «Про затвердження Тимчасового положення про облік відтоків та притоків природного газу»вартість  підсумкових втрат газу ВАТ з газопостачання за вирахування вартості робіт з  транспортування  цих втрат, яка перевищує рівень граничних втрат,  компенсується  власнику газу за рахунок прибуток цих ВАТ не пізніше 31-го березня року, наступного за звітним. Вказаний наказ діяв на час виникнення спірної заборгованості, тому при розгляді даного спору слід керуватися приписами даного наказу. Втратив чинність даний наказ на підставі наказу НАК «Нафтогаз України»№ 326 від 09.06.2004р.

Таким чином відтоки та притоки природного газу, поставленого у 2003 р., повинні були бути сплачені відповідачем до 31.03.2004 р. На цей час втратив чинності Закону України від 08.10.1999 р. № 1136-ХІV «Про внесення змін до ст. 214 ПК УРСР», в тому числі п.2 Прикінцевих положень, у зв'язку з введенням в дію ЦК України з 01.01.2004 р.

Враховуючи, що відповідно п. 6.1 спірного договору № 06/02-2149 від 28.12.2002 р. за невиконання, або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України, колегія суддів вважає, що слід застосовувати положення ст. 625 ЦК України, який набрав чинності з 01.01.2004 р. Згідно з вказаною нормою боржник, який прострочив виконання зобов'язання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також річні з простроченої суми боргу.

По даній справі позивач має право на відшкодування інфляційних витрат та 3% річних лише за період з 01.04.2004р. по 28.03.2007р., тобто з моменту спливу строку для добровільного погашення підсумкових втрат газу (відтоків, притоків), встановленого наказом НАК «Нафтогаз України»за № 209 від 09.08.99р. «Про затвердження Тимчасового положення про облік відтоків та притоків природного газу»,  і до моменту повного погашення відповідачем своєї заборгованості.

Таким чином, колегія суддів вважає, що вимоги позивача в частині стягнення в відповідача індексу інфляції та 3% річних підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі   індексу інфляції  1832188,68 грн., та 3% річних в сумі 502216,02 грн., які нараховані за період з 01.04.2004р. по 28.03.2007р.

Апелянтом оскаржувалося рішення господарського суду Харківської області від 20.08.2007р. по справі № 44/164-07 (н.р. 37/16-06), яким з нього було стягнуто 1 969 003,72 грн. інфляційних, 3% річних в сумі 540 728,76 грн., всього 2509730,48 грн., за подання апеляційної скарги було сплачено 2465,80 грн. державного мита, тобто менше ніж передбачено Законом України від 25.03.2005 р. № 2505-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 р. Відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»із апеляційних заяв на рішення суду першої інстанції сплачується державне мито в розмірі 50%, обчисленої виходячи  з оспорюванної   суми, тобто за подання апеляційної скарги на вищевказане рішення суду першої інстанції державне мито підлягає сплаті в сумі 12548,65 грн. Апеляційні вимоги задоволено частково, рішення господарського суду Харківської області від 20.08.2007р. по справі № 44/164-07 (н.р. 37/16-06) залишено в силі в частині стягнення 1832188,68 грн.  інфляційні,  502216,02 грн. 3% річних, всього в сумі 2334440,47 грн., державне мито за подання апеляційної скарги з вказаної суми складає 11672,20 грн.

Виходячи з вимог ст. 49 ГПК України, на відповідача (апелянта) покладається оплата державного мита в сумі 11672,20 грн., а на позивача в сумі 876,45 грн. Оскільки відповідачем (апелянтом) за подання апеляційної скарги було сплачено 2465,80 грн. державного мита, апелянтом не доплачено державне мито в сумі 9206,40 грн., яке підлягає стягненню з апелянта до державного бюджету України. Державне мито в сумі 876,45 грн. підлягає стягненню до державного бюджету України з позивача.  

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарський суд Харківської області від 20.08.2007р. по справі № 44/164-07 (н.р. 37/16-06) прийнято при неповному з'ясуванні   усіх обставин справи, у зв'язку з чим  рішення суду першої інстанції підлягає зміні, а апеляційна скарга частковому задоволенню.

Керуючись    ст. 99, ст. 101, п. 4 ст. 103,  п.1 ч.1 ст. 104, ст.  105  ГПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області  від  20.08.2007р.  по справі № 44/164-07 (н.р. 37/16-06)   змінити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Харківгаз»(61022, м. Харків, пл. Свободи,5, Держпром, 4-й під'їзд, код ЄДРПОУ 03359500) на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденко, 1,  код ЄДРПОУ 31301827)  1832188,68 грн.  інфляційні,  502216,02 грн. 3% річних.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Харківгаз»(61022, м. Харків, пл.. Свободи,5, Держпром, 4-й під'їзд, код ЄДРПОУ 03359500) на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденко, 1, код ЄДРПОУ 31301827) на користь державного бюджету України 9206,40 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденко, 1, код ЄДРПОУ 31301827) на користь державного бюджету України 876,45 грн.  державного мита за подання апеляційної скарги.

В частині рішення господарського суду Харківської області  від  20.08.2007р.  по справі №44/164-07 (н.р. 37/16-06) залишити без змін.

Зобов'язати господарський суд Харківської області на виконання даної постанови видати відповідний наказ.

Головуючий суддя                                                                  І.С. Карбань.

                       Суддя                                                                  Т.В. Гончар.

                                     Суддя                                                                   І.А. Шутенко.